Наведено агроекологічну характеристику впливу тривалого застосування добрив і вапна за умов стаціонарного досліду, розпочатого у 1965 р. на ясно-сірому лісовому поверхнево оглеєному грунті на будову, властивості грунтового профілю, його зміну, нагромадження валових і рухомих форм важких металів та їх розподіл за генетичними горизонтами у разі тривалого хімічного навантаження. Досліджено трансформацію гумусового стану, мікробіологічних, фізико-хімічних, агрохімічних властивостей за різних систем удобрення та вапнування, визначно їх вплив на урожайність і продуктивність культур сівозміни. Виявлено, що тривале мінеральне удобрення (понад 40 років) супроводжується скороченням гумусового горизонту, зростанням кислотності та вмісту сполук рухомого алюмінію, перевищенням ГДК рухомої міді, що призводить до втрати екологовідтвірних функцій ясно-сірого лісового поверхнево оглеєного грунту та розвитку деградаційних процесів.Встановлено, що покращення кислотно-основних властивостей під впливом комплексного внесення мінеральних добрив, гною та вапна супроводжується оптимізацією поживного режиму, що забезпечує рівень продуктивності 4,02 - 4,50 т/га з.о. Доведено, що застосування тільки мінеральних добрив на даному грунті є економічно й енергетично недоцільним агрозаходом, що призводить до зниження його родючості, підвищення кислотності та втрати екологовідтвірних функцій і зменшення продуктивності культур.

  Скачати повний текст