Порівняно аспекті вплив терапії лозартаном і метопрололом на клініко-функціональний стан, фізичну працездатність, гемодинаміку у хворих на хронічну серцеву недостатність (ХСН). Вперше доведено порівняння ефективності комбінованого з інгібітором ангіонтензин-перетворювального ферменту (ІАПФ), застосування кожного з вивчених препаратів і без такого. Визначено, що приєднання до базисного лікування ХСН метопролола, на відміну від лозартана, призводить до поліпшення фізичної працездатності хворих, знижує розмір подвійного добутку в стані спокою і зменшує кінцево-діастолічний об'єм лівого шлуночка (КДО ЛШ). Комбіноване лікування метопрололом з ІАПФ, на відміну від його ізольованого використання, сприятливо впливає на показники внутрішньосерцевої гемодинаміки (зменшенням кінцево-систолічного об'єма лівого шлуночка (КСО) і КДО). Ізольоване застосування лозартана супроводжується, на відміну від його комбінації з ІАПФ, поліпшенням гемодинамічного забезпечення фізичного навантаження, зниженням розміру лівого передсердя і зменшенням КСО.

  Скачати повний текст