Вперше за допомогою системного застосування функціонального та критичного підходів виявлено вихідні засади розгляду явища маніпуляції у контексті соціології комунікації, завдяки чому стверджується його комунікативна природа, зумовлена інтенційним характером людських взаємодій у досягненні цілей комунікації. Розглянуто тезу про еволюцію уявлень ефектів (впливів) у соціальній комунікації; доведено, що проблематика впливів визначається не стільки ефектом або каналом комунікації, скільки засобом здійснення впливу. Визначено соціологічний зміст поняття маніпуляції як цілеспрямованої стратегічної соціальної дії, що тлумачиться як прихований вплив на реципієнта з метою досягнення комунікатором власної мети у взаємодії шляхом зміни думок, дій, поведінки реципієнта. Уточнено тезу Хабермаса про стратегічний характер масової комунікації. Вперше визначено специфіку здійснення маніпуляції на соціальному рівні, яка, на відміну від психологічного рівня, полягає у встановленні контролю не над свідомістю реципієнта, хоча скерована на неї, а над комунікативною ситуацією, в якій знаходиться та діє реципієнт. Вперше маніпулятивний вплив розглянуто у соціокультурному контексті та доведено його соціокультурний характер, який полягає у маніпулюванні змістовими рисами комунікацій у середовищі соціального дискурсу, а саме: вербальними та невербальними знаками, символами, ціннісними орієнтаціями реципієнта з урахуванням усіх умов ситуації комунікації.

  Скачати повний текст