Проведено системне дослідження західноукраїнської й еміграційної прози 1920 - 1930-х років ХХ ст. в аспекті динаміки стильових парадигм та їх детермінованості чільними ідейними спрямуваннями доби. Проаналізовано творчість багатьох західноукраїнських письменників, вилучених раніше з історії української літератури тоталітарним режимом, а також прозову спадщину цілої низки письменників-емігрантів, а саме: В. Картуха, К. Поліщука, Ф. Дудка, Г. Журби, І. Черняви, В. Софроніва-Левицького, Ж. Процишина, Р. Єндика, Д. Віконської. Визначено, що під новим кутом зору знайшли своє прочитання тексти М. Ірчана, С. Тудора, В. Бобинського, І. Керницького. Шляхом аналізу індивідуальних авторських стилів цих творів, співвіднесеності їх ідіостилів із стильовими напрямами з'ясовано, що моделювання індивідуальних стильових стратегій відбувалося на грунті національної традиції художнього слова як втілення пасіонарної енергії, скерованої на утвердження національної самості, та інтенційності до європейської геокультурної орієнтації.

  Скачати повний текст