Досліджено особливості перебігу гіпертензивної дисциркуляторної енцефалопатії (ГДЕ). Проаналізовано сучасні підходи щодо діагностики та лікування даної патології. Встановлено, що у разі високої бетаадренореактивності (БАР) у хворих на ГДЕ I стадії переважають запаморочення, більш інтенсивний і частий головний біль напруги, неточність виконання пальценосової проби та дисдіадохокінезу, більш виражені прояви синдрому вегетативної дистонії пароксизмального перебігу. Виявлено, що ГДЕ у поєднанні з БАР характеризується більш вираженим підвищенням середньодобового та денного систолічного артеріального тиску, недостатнім зниженням нічного артеріального тиску (АТ), підвищенням добової варіабельності, збільшенням і подовженням ранкового підвищення АТ, а також переважним зниженням кровотоку у вертебрально-базилярному басейні за даними ультразвукової доплерографії. З'ясовано, що лікування бетаблокатором небовололом хворих з високою БАР сприяє зниженню інтенсивності та частоти запаморочення, зменшенню проявів депресії та тривожності, симптомів вегетативної дисфункції. З'ясовано, що у хворих з низькою БАР дані зміни менш виражені. Доведено, що висока БАР обумовлює зниження АТ і його варіабельності, виразності та тривалості ранкового підвищення АТ і сприяє покращенню кровотоку. У хворих з низькою БАР дані зрушення були несуттєвими. Наведено рекомендації щодо застосування бетаблокатора небівололу у процесі лікування хворих на артеріальну гіпертензію з високою БАР з метою корекції дисциркуляторної енцефалопатії. Запропоновано методику визначення цільової групи хворих на ГДЕ, яким доцільно призначати бетаадреноблокатори.

  Скачати повний текст