Наведено результати клініко-лабораторних та інструментальних досліджень, проведених у 158-ми пацієнтів з хронічним гастродуоденітом (ХГД). Розглянуто особливості клінічних проявів та клініко-ендоскопічні варіанти хвороби з урахуванням рівня пепсиногену-1, кислотоутвірної функції шлунка, фукози шлункового соку та показників лектинової гістохімії. Доведено діагностичну цінність визначення фукози шлункового соку, встановлено високу чутливість і специфіку зазначеного методу. Доведено перевагу послідовної ерадикаційної терапії у разі ХГД, асоційованого з Hp, у дітей зі зниженою гастропротекцією. Створено бальні прогностичні таблиці виникнення ранніх рецидивів у дітей з ХГД, неасоційованим з Hp, та ефективності ерадикальної терапії ХГД, асоційованого з Hp, на основі предикторів з урахуванням їх інформативності.

  Скачати повний текст