Здійснено теоретичне узагальнення та нове розв'язання проблеми стосовно прогнозування й оптимізації лікування прогресуючої серцевої недостатності (СН) у разі ішемічної хвороби серця (ІХС) за поєднання з гіпертонічною хворобою (ГХ) й аритміями серця. З'ясовано патогенетичні чинники прогресування СН у випадку суправентрикулярної аритмії і шлуночкової аритмії. Визначено клініко-інструментальні предиктори частих рецидивів фібриляції передсердь і нападів шлуночкової тахікардії у зазначеної категорії хворих. Показано, що ефективність різних варіантів терапії у пацієнтів з прогресуючою СН і аритміями серця має певну залеженість від клінічних форм аритмій. Доведено, що лікування з використанням аміодарону протягом двох років спостереження, на відміну від <$Ebeta>-адреноблокатора (<$Ebeta>-АБ) та їх комбінації з аміодароном, супроводжується достовірним зростанням частоти сумарних серцево-судинних ускладнень. З'ясовано клініко-інструментальні предиктори ефективності карведилолу і метопрололу та предиктори розвитку рефрактерності до лікування аміодароном, а також з використанням комбінації <$Ebeta>-АБ з аміодароном. Виявлено, що характер антиремоделювальної та гемодинамічної дії тривалого лікування залежить від типу структурно-геометричного ремоделювання лівого шлуночка та варіанта його дисфункції.

  Скачати повний текст