Доведено, що формування захисної системи, взаємопов'язане з едіповою ситуацією розвитку суб'єкта та зумовлене необхідністю нівелювання суперечностей "Я" шляхом відступів від реальності у напрямку ствердження його гідностей, що спричинює ідеалізацію "Я". З використанням психодинамічної теорії здійснено психоаналіз малюнка як адекватного методу пізнання психологічних захистів суб'єкта. Малюнку притаманна симультанність вираження свідомих і несвідомих аспектів психіки, які об'єктивуються у процесі діалогічної взаємодії психолога з автором як варіанту психоаналітичної процедури. Особливо результативним є психоаналіз комплексу тематичних малюнків, що сприяє цілісності пізнання психіки. Застосування методу психоаналізу комплексу тематичних малюнків створює умови для процесуальної діагностики глибинних детермінант психіки, останні знаходять відображення у базових захистах і логіці несвідомого. Доведено переваги й адекватність цілісного підходу до пізнання психологічних захистів в їх системній організації під впливом дії генерального механізму "від слабкості до сили". Об'єктивовано глибинні витоки відступів від соціально-перцептивної реальності, що соціально дезадаптують суб'єкта. Показано шляхи психокорекції (метод активного соціально-психологічного навчання) для їх нівелювання.

  Скачати повний текст

На рівні дії архетипів досліджено драматургічні особливості трактувань шекспірівських творів у провідних жанрах програмної симфонічної музики ХІХ ст. Така спрямованість дослідження обумовлена тим, що саме романтичний симфонізм став репрезентантом перших інструментальних прочитань Шекспіра. Обраний проблемний ракурс дозволяє проаналізувати та виявити не лише індивідуальні особливості музичних транскрипцій Шекспіра в кожному окремому випадку, а й композиторське колективне бачення шекспірівського генія для музичної естетики романтизму в цілому.

  Скачати повний текст

Досліджено теоретичні аспекти прикладного психоаналізу. Вперше у вітчизняному літературознавстві розроблено конструктивну методологію психоаналітичного дослідження художнього твору на мікрорівні. Запропоновано проводити аналіз тексту з використанням найменших формальних елементів (мікрообразів), які є засобами творення індивідуально-авторського стилю та виразниками прихованого психічного змісту. Розкрито сутність мікрообразу та його психоаналізу. Запропоновано алгоритм психоаналітичного дослідження творчості письменника. Нову методологію психоаналізу мікрообразів художнього тексту розглянуто на прикладі творчості Л. Костенко. Виділено та систематизовано мікрообрази, які проектуються з індивідуального та колективного несвідомого письменниці, наведено їх психоаналітичну інтерпретацію. Вперше проаналізовано сновидні мікрообрази у творчості Л. Костенко. Розкрито значення трансформаційних процесів у межах архетипних пар. Запропоновано поділ трансформацій мікрообразів на види залежно від особливостей вираження архетипів та їх втілення у тексті. Висвітлено перспективи застосування психоаналізу до вивчення художньої творчості митця.

  Скачати повний текст

Розглянуто психоаналітичну модель художньої творчості (ХТ) та визначено модифікаційні процеси післяфрейдівського періоду. Викладено типологію ХТ ("невротичний" - "шизофренічний" типи) та сформовано "портрет" митця у контексті "невротичної особистості нашого часу": "відсторонена особистість", неприйняття почуттів, усамітнене життя, "страх невизнання", аскетизм, "творча совість" на основі досліджень представників "глибинної" психології (К.-Г. Юнг) і неофрейдизму (К. Хорні, Е. Фромм). Розкрито значення патографії як засобу виявлення прихованих мотивів і стимулів ХТ. Вивчено український психоаналітичний досвід, що за сучасних умов сконцентрований на проблемах естетики психоаналізу, ХТ в контексті видової специфіки мистецтва та патографії.

  Скачати повний текст

З'ясовано особливості застосування арт-терапевтичних технік у методі активного соціально-психологічного навчання, що передбачають цілісне пізнання психіки суб'єкта в її свідомих і несвідомих виявах, спрямованість на пізнання феномену психічного в його індивідуальній неповторності, динамічну впорядкованість і систематизованість суперечливих тенденцій. Визначено доцільність використання арт-терапевтичних методів у роботі з майбутніми психологами-практиками в контексті нівелювання деструктивних тенденцій.

  Скачати повний текст

Визначено поняття "креативний художній продукт" (КХП) як візуальний продукт образотворчої діяльності, що вирізняється оригінальністю й унікальністю, індивідуальними проявами стилю та техніки виконання, емоційністю та колірною гармонійністю представлення, спонукає до естетичних переживань глядачів. Виділено критерії оцінювання КХП, такі як оригінальність художнього твору, гармонійність колірного ряду, естетична привабливість та інші. Виявлено психологічні профілі студентів з креативним художнім продуктом, серед яких є такі базові психологічні особливості як емоційна стабільність, інтернальність у досягненнях, мотивація прагнення до успіху тощо. Розкрито зміст внутрішніх чинників творення студентами КХП, які репрезентовано психологічними особливостями творчої особистості. Визначено психологічні чинники, які детермінують творення студентами художніх спеціальностей КХП впродовж усього навчання.

  Скачати повний текст

Уперше в українській фольклористиці проаналізовано семантику персонажів українських народних чарівних казок Закарпаття у контексті психоаналізу. Розглянуто особливості об'єктивації архетипів "Аніма", "Анімус", "Самість", "Мудрий Старий (Стара)", "Дух", "Тінь" шляхом аналізу сюжетів. Герої трактуються як об'єктивовані архетипи колективного несвідомого, а сюжети казок - як метафоричні сценарії вікових ініціацій чоловіка (у "чоловічих" казках) або жінки (в "жіночих" казках). З використанням положень психоаналізу З. Фройда та К.-Г. Юнга висвітлено історію людської душі, яка в чарівних казках прихована під системою архетипних образів, мотивів і символів. Систему персонажів чарівних казок Закарпаття розглянуто як нерозривну єдність об'єктивованих архетипів, які у процесі взаємодії створюють мозаїчну картину індвідуалізації людини, яка, долаючи межу між реальним та ірреальним, знаходить шлях до осягнення Самості.

  Скачати повний текст

Досліджено спільну художню творчість (СХТ) сім'ї, розглянуто її як чинник гармонізації сімейних стосунків у сім'ях з дітьми молодшого шкільного віку. З метою організації СХТ сімей з урахуванням методології системного підходу й арт-терапії, типології видів спільної діяльності, запропонованої Л. І. Уманським, розроблено й апробовано програму сімейної арт-терапевтичної студії. Проаналізовано особливості та наслідки взаємодії членів сімей під час занять СХТ. Визначено вплив СХТ на такі параметри сімейної системи як гнучкість, згуртованість, межі й ієрархія. Встановлено зв'язок між частотою занять СХТ дітей і батьків та емоційною близькістю та гнучкістю сімейної системи. Проаналізовано типи проблем, за наявності яких доцільним є звертання сім'ї до СХТ, організованої у формі сімейної арт-терапевтичної студії з метою гармонізації сімейних стосунків. Наведено методичні рекомендації для ведучого сімейної арт-терапевтичної студії, а також додатковий цикл просвітницьких і психотерапевтичних занять для матерів, схильних до гіперконтролю.

  Скачати повний текст

Досліджено художні особливості суїцидальних мотивів у прозі представників "Розстріляного Відродження". Проаналізовано суїцидальний дискурс в літературі, який функціонує на базі процесів семіотизації танатологічних образів і семантизації смерті. Розкрито, що у літературі 1920 - 1930 рр. самогубець є доволі поширеним художнім образом, що пояснюється негативним впливом революційної ідеології та загальним посттравматичним станом митців повоєнного часу. Визначено, що проблема нової моралі та конфлікт "батьків і дітей" також своєрідно загострюють танатологічну образність у літературі, художнє втілення потягу до смерті в текстах даного періоду виводиться з маргінальних мотивів у центральні. Встановлено, що травматичний досвід війни, виявившись у надтомлених долях митців, трансформується у психонастрої страху та порожнечі, притаманних персонажам, які стають суїцидентами внаслідок трагічної провини. Зазначено, що меланхолійні мотиви, які полягають у символізації втрати, виявляються провідною причиною суїцидальної поведінки у прозі модернізму. У творчості М. Хвильового, Г. Епіка та В. Підмогильного суїцидальний дискурс набуває свого найбільшого вираження, і саме психобіографічний аспект дозволяє відчитати особливості авгодеструктивної образності їх прози.

  Скачати повний текст