Визначено головні властивості художнього символу: матеріальна зумовленість, необмеженість класу позначених об'єктів, іконічний принцип означення, здатність до вираження особистісних смислів, структурна складність та підпорядкованість закономірностям мовної системи. Розглянуто історичний розвиток наукових уявлень про музику як мовлення та особливу мову, що поклало лінгвосеміотичний підхід у теоретичному музикознавстві ХХ ст. Розроблено універсальну модель музичної мови. Описано музичну мову, що базується на трьох організаційних рівнях - базису, норми та узусу. Проаналізовано фонемний, морфемний та синтаксичний механізми музичної мови. Музичні фонеми визначено як звукові типи, створені у музично-мовній практиці. Розглянуто методи розуміння синтаксичної побудови музичного тексту, що базуються на понятті поверхневого та глибинного синтаксису, модальності і предикативності музичного висловлення. Запропоновано нові визначення традиційних понять мотив, фраза, речення.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано теоретичну концепцію музично-виконавського висловлювання як чинника комунікативної взаємодії композиторів, виконавців і слухачів у процесах музичного спілкування. На підставі дослідження індивідуально-психологічних, соціально-історичних і типологічних закономірностей стилетворення музично-виконавського висловлювання систематизовано поняттєво-категоріальний апарат, відповідний до комунікативної функції музично-виконавського мовлення в процесах музичного спілкування. Створено типологію стилів індивідуального музично-виконавського висловлювання. Обгрунтовано тезу про системну єдність усіх комунікативних засобів музиканта-виконавця, що застосовуються у процесах музичного художнього спілкування. Наведено визначення двох основних архетипів музично-виконавського висловлювання як чинників стилетворення у процесах музичного спілкування - "екстравертного" та "інтровертного".

  Скачати повний текст

Досліджено особливості ладо-гармонічної мови та формотворчих процесів у хорових жанрах Л.Дичко. Особливу увагу приділено формуванню індивідуального авторського стилю, що базується на трансформації фольклорних першоджерел у відповідності до надбань сучасної професіональної музики. Висвітлено новаторські риси музичної мови та архітектоніки на матеріалі кантат, ораторій і Літургій, які об'єднані у тематичні блоки: музика для дітей, тема природи й обрядово-календарний цикл, тема героїчного минулого українського народу та глибинних шарів язичницьких вірувань, сакральні твори. Вперше здійснено комплексний аналіз розглянутих музичних жанрів. Досліджено розвиток композиторської індивідуальності та виділено самобутні риси у творчості Л.Дичко у контексті її цілісного мистецького світогляду, виявлено традиційні, нові, універсальні й індивідуальні елементи музичної мови композитора.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження категорії музичної моторності на основі застосування концепційного підходу, який дозволяє виявити її подвійний зміст як музичного явища та музикознавчого поняття. Розглянуто генезис, шляхи розвитку та системи зв'язки музичної моторності. Охарактеризовано складові концепційного поля та стуруктурні особливості музичної моторності. До наукового обігу введено нові терміни як супутні категорії "музичної моторності", зокрема такі, як музичний жест, артикуляційно-ритмічна формула, квомота, моторне інтонування, моторна інтонація, музичні моторні універсалії, моторний фонд жанру, музично-моторний базис культури або епохи та моторний образ всесвіту. Обгрунтовано жанрово-стилістичну типологію музичної моторності. На підставі одержаних результатів підтверджено положення про прояв музичної моторності як енергетичної структурності музичного руху та логіко-семантичного прототипу художнього образу в музиці.

  Скачати повний текст

Розглянуто дискурсивну практичну діяльність у музичному мистецтві, запропоновано дискурсивно-подієву концепцію в процесі розгляду музичних творів. Розкрито аспекти текстових і політекстових взаємодій у контексті структурно-фонетичних, морфологічних і синтаксичних параметрів. Досліджено процеси семантизації синтаксичних, фонетичних і морфологічних структур музичного мовлення.

  Скачати повний текст

Виявлено та визначено семантичний комплекс екстатичності у музиці на прикладі творів К.Дебюссі, О.Скрябіна та Ч.Айвза у різних жанрах (вокальної та фортепіанної мініатюри, сонати, симфонічної сюіти та поеми, симфонії, опери). Феномен екстатичності розглянуто в аспекті філософської та психологічної наук. Запропоновано визначення та класифікацію екстазу у філософському контексті, а також параметри характеристики екстазу як психологічного явища. Висвітлено світобачення композиторів та виявлено параметри ідентифікації екстатичних образів у їх музиці. Обгрунтовано відмінності у трактуванні екстатичності у творчому доробку К.Дебюссі, О.Скрябіна та Ч.Айвза у взаємозв'язку з філософією їх творчості: екстатичність у контексті пантеїстичної філософії К.Дебюссі; екстаз як квінтесенція філософії та творчості О.Скрябіна, розуміння екстатичності у філософії американського трансценденталізму на основі творчості Ч.Айвза. Розглянуто атрибутивно-семантичний комплекс екстатичного стану в аспектах образної сфери, засобів музичної виразності та композиційно-драматургічних особливостей.

  Скачати повний текст

Розглянуто українську національну музичну мову, музично-семіотичну систему та феномен музично-історичного процесу. Узагальнено теоретичні розробки з проблематики комунікативних властивостей музики. Показано важливість урахування національної своєрідності у становленні музично-семіотичних систем, формуванні семантики знаку, адекватного розуміння тексту. Простежено генезу української національної музичної мови в контексті діалогу культур від початкових етапів музичного семіозу до сьогодення. Вивчено специфіку музично-семіотичних процесів у жанрі церковної музики, творчості М.В.Лисенка, композиторів галицької композиторської школи. Значну увагу приділено сучасним музично-семіотичним процесам, що мали прояв в першій третині XX ст., зазнали специфічних мутацій у часи тоталітаризму (1930 - 1960-і рр.), оригінально проявилися в контексті постмодернізму (1960 - 1990 -ті рр.). Семіотичний аспект дослідження музично-історичного процесу дозволяє по-новому оцінити роль українських композиторів-класиків (М.Лисенка, Л.Ревуцького, Б.Лятошинського), творчість визначних сучасних авторів (Є.Станковича, М.Скорика, В.Сильвестрова, Л.Грабовського).

  Скачати повний текст