Наведено періодизацію терміну існування українського сонета на основі виявлення ключових моментів його генетичного розвитку у світлі жанрово-строфічних модифікацій. Досліджено видозміни сонетної форми на сучасному етапі літературного процесу. Окреслено трансформації українського вінка сонетів у контексті його еволюції. Визначено роль та місце сонета у процесі становлення української літератури.

  Скачати повний текст

Проаналізовано наукові погляди: "лірика безсюжетна", "лірика частково сюжетна", "лірика сюжетна, але іноді безфабульна", "лірика завжди сюжетна і фабульна". На основі зазначених методів наукового дослідження доведено помилковість і дизгармонійність перших трьох поглядів. Проведено цілісний аналіз структури ліричного твору, виокремлено й детально висвітлено систему складових "структури внутрішньої форми" ліричного твору з визначенням місця та ролі у даній структурі ліричного сюжету та фабули. Встановлено, що зазначена структура цілком аналогічна цілісній "структурі внутрішньої форми" будь-якого літературного твору і виглядає як низка взаємопов'язаних складових "образність - конфліктність - сюжет (у формі фабули чи системи фабул) - жанр". З'ясовано правдивість наукового погляду "лірика завжди сюжетна і фабульна". Доведено, що сюжетність і фабульність - властивості не родові, а загальнолітературні. Виявлено структурні компоненти та типологію будови ліричного сюжету та фабули, типологію ліричних сюжетів і фабул за їх розвитком, а також те, що звичні погляди на "сюжет" і "фабулу" є звуженими, що недослідженість їх поетики, особливо поетики малих неповних за розвитком сюжетів (і фабул) логічно викликала помилкові думки про "безсюжетність", "безфабульність" або "часткову наявність" сюжету чи фабули у ліриці. Розглянуто структурно-композиційні можливості малого ліричного сюжету (тобто сюжету-фабули) з боку його розвитку. Зроблено висновок про "структуру внутрішньої форми" твору як основу для подальшого дослідження композиційних можливостей ліричного твору.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено проблему цілісності окремого художнього твору, а також творчості митця загалом в аспекті типології. Установлено історико-літературне підгрунтя такої типології за доби античності. На підставі специфіки типології цілісності у загальнонауковому та історико-літературному контексті виявлено співвідношення понять "цілісність" і "система". Зазначено, що цілісність є систематизуючим фактором, який у межах одного твору зберігає всю його архітектоніку в гармонії, залишаючи кожному з елементів твору самостійність у функціонуванні. Зауважено, що у межах цілої творчості цілісність та її типи мають історично зумовлений, перехідний характер. Запропонована Ю.Тиняновим, Л.Тимофеєвим, Ю.Лотманом методологія літературознавства дозволяє визначити категорію цілісності як диференційовану у аспекті типології. Дихотомія типів цілісності (гомогенного та гетерогенного) є важливим поняттям системно-типологічного аналізу. Наведено підхід до такого цілісного аналізу ліричної поезії XIX - початку XX ст. за трирівневою структурою, яка працює в гомогенних і гетерогенних системах, а саме: концепції особистості; природи конфлікту, структури поетичного вислову. Такий системно-цілісний аналіз дозволяє типологічно визначати проблематичні аспекти літературознавства.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Висвітлено структурно-семантичну будову складних речень у поетичному мовленні, її вплив на стилістичне звучання конструкцій. Розкрито еволюцію поглядів на аспекти аналізу віршованого жанру та складного речення, сформовано засади вивчення складних конструкцій поетичного мовлення. Встановлено типи складних конструкцій, їх центральні/периферійні моделі у вірші. Проаналізовано формально-синтаксичну будову складних речень поетичного мовлення, семантико-синтаксичні відношення між їх частинами та компонентами. Встановлено синтаксичні засоби творення експресії. Визначено експресивно-стилістичні можливості різних типів складного речення в поетичному мовленні.

  Скачати повний текст

Досліджено проблеми історії жанру української літературної балади XIX ст. на матеріалі трьох основних груп зразків балад фольклорно-морфологічної, побутової та історичної. На підставі аналітико-синтетичного дослідження з'ясовано специфічні риси, характерні баладному жанру, визначено його місце та роль у літературному процесі. Виділено жанрові різновиди, що утворилися на зрізі міжжанрової співдії, - твори, споріднені з баладами, а також твори, в яких наявні баладні мотиви та інтонації. Визначено типологічні риси балад та їх модифікації. Проаналізовано вплив національної історії, філософії, дуалізму, менталітету, моралі та етики українців на розкриття внутрішньо-почуттєвої структури характеру баладного героя, боговорено особливості психологізму жанрових зразків, їх зв'язок із проблемами національного буття, народним світорозумінням і світосприйняттям.

  Скачати повний текст

Досліджено українську романтичну міфопоетику з урахуванням різних міфологічних концепцій. Розкрито динаміку розвитку української романтичної міфотворчості, з'ясовано основні етапи даного процесу (збирання, дослідження, підбірка фольклорних текстів, переосмислення народної міфопоетики, творення колективного літературного міфу). Наведено комплексну характеристику провідних структурно-семантичних елементів раннього романтичного міфу України. Вивчено українську романтичну символіку як важливий функціональний чинник літературної міфотворчості. Проаналізовано суть і природу української романтичної концепції світу, зважаючи на її призначення виконувати універсальну функцію міфу - пояснення чинного світопорядку та формування нових світоглядних орієнтирів.

  Скачати повний текст

Проаналізовано любовну лірику лейкістів і романтиків харківської школи. У контексті узгодження світоглядної парадигми сприйняття еросу українськими й англійськими романтиками на підгрунті спільних рецептивних джерел сакрального еросу виявлено типологічні збіги та розходження у царині поетичного тлумачення еросу. Висвітлено типологію художніх втілень еросу поезії романтиків харківської та "озерної" шкіл, яка є одним з аспектів актуалізації типологічної спільності романтичного художнього поля. Наведено результати феноменологічних досліджень любовної поезії лейкістів і романтиків харківської школи, здійснених шляхом виявлення й опису спільних параметрів системи поетик образного поля романтичного еросу. Проаналізовано процес інтимізації всіх рівнів романтичного універсуму. Визначено основні стратегії любовної комунікації у романтичній ліриці.

  Скачати повний текст

Вивчено естетичний феномен - поліфункціональність і полісемантичність наскрізних поетичних образів-домінант у творчості митців різного часу та різних творчих спрямувань української та російської поезії (переважно ХІХ та ХХ ст.), образів надепохальних, корені яких сягнули сивої давнини: душа, серце, розум, доля, дім, кінь, туман, вітер, сон, дощ, окремі колоративи тощо. У центрі дослідницької уваги - творчість Т.Шевченка, О.Пушкіна, Ф.Тютчева, О.Блока, Лесі Українки, М.Рильського, В.Сосюри, П.Тичини, Є.Маланюка, Дм.Загули, Ліни Костенко та ін., зокрема, митці Канону, творчість яких сфокусувала все найтиповіше, найхарактерніше в поетичному аспекті, що й зумовило широкий спектр поетичних функцій кожної домінанти, кожного ключового образу та мотиву, визначило їх роль у формуванні вічних цінностей світової культури у цілому.

  Скачати повний текст

Конкретизовано виявлення співвідношень художніх версій і історичних реалій козаччини в творах С. Воробкевича, Б. Грінченка, М. Кононенка, В. Масляка, Г. Чупринки, Я. Щоголева, осмислено роль суб'єкта в поетичних текстах І. Манжури, С. Руданського, М. Старицького, І. Франка. Встановлено принципи та засоби художньої інтерпретації історії в поезії. Означено специфіку моделювання концепту козацтва та його складників у текстах П. Куліша, С. Руданського, І. Франка, Ю. Федьковича та їх поліфункціональність. Зіставлено особливості зображення образу козацтва у творах українських, російських і польських поетів, визначено його імагологічні аспекти, виражальні засоби й образні мікросхеми.

  Скачати повний текст