Вперше в українському літературознавстві здійснено огляд основних теоретико-літературних аспектів гендерного дискурсу (культурно-екзистенціального, психоаналітичного, семіотичного). З'ясовано, що література non-fiction є різновидом письменства на межі художності та документальності, розуміння якого залежить від компетенції реципієнта. Запропоновано класифікацію художньої літератури як такої, що відтворює історичну та автобіографічну правду, та літератури non-fiction, спрямованої на читача. На матеріалі щоденників і псевдощоденників встановлено ознаки, що мають змогу розрізняти художні тексти та тексти літератури non-fiction. Виокремлено функції щоденника стосовно автора (самопізнання, самовираження, самоспогладання, самоувічнення, фіксаційна, розважальна, компенсаторна, літературно-творча) та щодо умовного адресата (пізнавальна, дешифрувальна, естетична, ігрова, катарсична). Осмислено гендерну ідентичність суб'єкта як складову частину психологічної та мовної індивідуальності автора щоденника. На основі конкретних текстів літератури non-fiction досліджено особливості проявлення queer-суб'єктивності, а також фемінної та маскулінної суб'єктивностей. З'ясовано гендерні сереотипи та їх роль у гендерній самоідентифікації письменників, репрезентованій у щоденниках.

  Скачати повний текст

Систематизовано підходи до феномену гри за парадигмами: міфологічною, біологічною, філософською та парадигмою стратегій. У межах філософської виокремлено естетичну, антропологічну, герменевтичну, психоаналітичну, лінгвістичну та постмодерністську школи. Розкрито теоретичні засади співвідношення літератури та гри. Висвітлено ігрову суть мистецтва, "ігрові" та "неігрові" літературно-мистецькі періоди, ігровий стиль, ігрову поетику. Розглянуто форми вияву гри у літературному побуті та питання ігрової поведінки письменника. Висвітлено ігрові принципи художньої організації тексту на його різних рівнях, а саме: наративному, тематичному, інтертекстуальному, мовно-стильовому. Ігрові прийоми нарації залучають читача до творчої лабораторії автора та забезпечують тексту молісемантичність. Ігрові прийоми тематичного зрізу ініціюють у тексті подвоєння та виникнення утаємниченого знання, що розкривається лише обізненим. Таким "прихованим" знанням може бути інтертекст, зокрема, гра ресурсами мови актуалізує естетичний ефект, руйнуючи автоматичне сприйняття. Естетичний потенціал ігрових прийомів пов'язується з інтенсивністю впливу на сприйняття, зумовленою ефектом новизни та неочікуваності.

  Скачати повний текст

Проаналізовано проблему міфу в літературі, його інтерпретаційну, структурну та функціональну своєрідність в естетиці раннього українського модернізму. Розглянуто міфологізацію літератури кінця XIX та початку XX ст. на трьох рівнях: архетипно-ініціаційному (парадигма героя), анагогічному (образний лад, універсум символіки) та дискретному (візійні світи - від реміфологізації до авторського міфотворення). З'ясовано характер засвоєння архетипного коду через ренарацію "вічних" сюжетів та мотивів у контексті духовних запитів модерної доби. На прикладі драматургії Лесі Українки простежено формування цілісного культурного універсуму модерну з його характерним прагненням інтеграції у світову традицію через оригінальну інтерпретацію античного, середньовічного, християнського та поганського міфосвітів.

  Скачати повний текст

Досліджено основні закономірності жанрового моделювання в українській драматургії останньої третини XX - початку XXIст., можливі форми та фіксовані механізми процесуальної взаємодії міфу та драми під тиском стильової естетики, жанрової гібридизації, потужної гіпретекстуальності, різних європейських театральних практик XX ст. Жанрову систему новітньої української драматургії відрефлектовано як структурну цілісність зі сформованими закономірностями та механізмами внутрішніх процесів, окремі аспекти якої розглянуто на порівняльному синхронному зрізі метропольної і діаспорної драми. Обгрунтування більшості жанрових модусів здійснено з урахуванням діахронних претекстів. Досліджено різнорівневі організації сценічного простору, персонажів, драматургічного мовлення у п'єсах новітніх українських драматургів, завдяки яким оформлюється сучасна опозиція мінетичної/неміметичної п'єси, розкрито потенційність міфологічних структур для жанрово-стильової динаміки драматургії останньої третини XX - початку XXI ст. У науковий контекст введено розпорошені тексти українських драматургів досліджуваного періоду, які носять відкрито експериментальний характер і майже випадають за межі сьогоденного офіційного літературного та театрального процесу. Обгрунтовано їх значення як повноцінної наукової рефлексії та змодельовано потенційне академічне поле для подальших студіювань новітньої української драматургії. Проаналізовано різні рівні засвоєння новітніми драматургами художніх і культурних "претекстів", визначено провідні критерії активного відбору, завдяки якому певні тексти попередніх епох, прочитані на інтертекстуальному або інтермедіальному рівні, набувають статусу естетичних міфів для драматургії кінця XX - початку XXI ст. Показано специфіку авторського неоміфологічного дефініювання жанрів, що на сучасному етапі є загальноприйнятою практикою. Встановлено кореляції між "традиційними" та "авторськими" жанрами у досліджуваних драматургічних текстах.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено наскрізний діахронічний зв'язок міфу з мистецтвом слова. На структурному та семантичному рівнях проаналізовано вплив міфології на формування художнього мислення. Розглянуто типологічну подібність та обумовлену різними чинниками своєрідність прояву міфу в феноменах фольклору та літератури. До вітчизняного наукового обігу введено низку термінологічних та методологічних аспектів, які уможливлюють висвітлення універсальної суті та ролі міфу у формуванні художнього мислення. У новому ракурсі представлено міфологічну основу словесного мистецтва, що під впливом різних соціокультурних чинників зберігала константну наявність у фольклорі та літературі.

  Скачати повний текст

Визначено, що міфологізм - це інструмент художньої організації матеріалу та засіб виразу певних національно-культурних моделей буття. Ідейними засадами створення неоміфологічного напрямку виступили слідуючи положення: "філософія життя", інтуїтивізм, психоаналіз, структуралізм, ритуалізм, функціоналізм. Розширено практику використання міфологічної тематики в літературі. Створено новаторську форму побудови сучасного літературного твору. Доведено, що звернення сучасних митців до психоаналізу та "глибинної" психології приводить до формування характерних рис психологізму, відсутніх в міфології. В процесі моделювання неоміфологічного твору досліджено феномен містицизму. Аргументовано, що "відродження" міфу в літературній творчості ХХ ст. сприяло формуванню нової посткласичної естетики.

  Скачати повний текст

Виявлено основні аспекти функціонування міфологічного дискурсу в романах франкомовних авторів Ле Клезіо та Бен Джелуна як цілісної, всеохоплюючої та впорядкованої системи. На підставі міфокритичної концепції текстуального аналізу, яка базується на теоріях К.-Г. Юнга, Н. Фрая, Ж. Дюрана та в першу чергу М. Еліаде, проаналізовано міфопоетичне начало романів Ле Клезіо та Бен Джелуна на різних рівнях тексту: сюжетно-композиційному (спостереження за міфологічною семантикою хронотопу, матеріальних декорацій, числової організації світу); образно-семантичному (дослідження специфіки міфо-ритуальних схем ініціації у долі протагоністів, символізації й архетипізації образів); лексико-наративному (з'ясування символіки імен, способів художнього відтворення оповідної манери міфу). Установлено особливості еволюції міфотворчості письменників та порівняно специфіку міфологічного наративу в романах Ле Клезіо та Бен Джелуна.

  Скачати повний текст

Вивчено літературні і публіцистичні псевдоніми німецької та української мов. Досліджено 7 105 німецьких і 5 201 одиниць українських самоназв шляхом їх аналізу за принципом, мотивом і способом номінації як параметрами зіставлення. Розкрито специфіку антропонімної категорії псевдоніма у порівнюваних мовах, визначено його функції, досліджено риси псевдонімної номінації як особливого виду назвотворення. Визначено основні принципи й проаналізовано мотиви номінації, які діють у системі німецьких і українських самоназв з урахуванням їх характеристичного змісту й реалій, ознак і відношень, що могли відобразитися у самоіменуванні. Досліджено способи й засоби творення псевдонімів у двох мовах. Визначено спільні й відмінні риси псевдонімної номінації для німецької й української мов, зумовлені дією специфічних екстра- й інтралінгвальних чинників.

  Скачати повний текст

Розглянуто аспекти сюжетоскладання, розроблено подієвий план та його проблемно-тематичні рівні, виділено протосюжети, сюжети-зразки та сюжети-посередники. Акцентовано увагу на проблемі відмінності морально-психологічних потенціалів протосюжету (сюжету-зразка) та його літературних варіантів. Визначено співвідношення національного та всезагального в літературних варіантах традиційної структури, національну специфіку її конкретних версій. Досліджено питання щодо жанрової специфіки літературних інтерпретацій міфологічного сюжету. Встановлено співвідношення традиційного та оригінально-авторського в літературних обробках міфу в XX ст. З'ясовано морально-психологічні характеристики традиційних персонажів як універсальних художніх моделей особистісного та соціального буття. Обгрунтовано процеси якісного руйнування традиційної семантики та аксіологічних домінант сюжету в XX ст., розкрито літературну еволюцію образів Алкмени, Амфітріона та Юпітера за результатами етичних "зрушень" у XX ст. Досліджено роль мотиву двійника у психологізації міфу в літературі XX ст.

  Скачати повний текст

Висвітлено проблему постмодерністської рецепції міфу. Досліджено аспект становлення жанру постмодерністського роману, проаналізовано типологічність постмодерністського та міфологічного світовідчуття, виявлено форми впливу міфопоетичної системи на формування художньо-естетичної доктрини постмодернізму. Вивчено функціонування жанру постмодерністського роману за позаструктуралістською методологією. На прикладі творів Дж.Фаулза, У.Еко, К.Рансмайра, Ю.Андруховича розглянуто особливості формування жанрових ознак постмодерністського роману на підставі традиційних міфологічних мотивів.

  Скачати повний текст

Розглянуто романи І.Франка середини 1980 - 1990 рр. у світлі художнього психологізму. Проаналізовано твори письменника у контексті поетики психологізму в контексті авторської концепції людини і світу, теоретико-літературного та літературно-критичного доробку митця. Розкрито основні засади концепції літературного психологізму І.Франка у багаторізноманітті поставлених у творах філософсько-психологічних проблем, функціональності форм, засобів та прийомів психологічного зображення. Висвітлено функціональний та поетикальний аспекти психологізму у психологічному ракурсі авторської світоглядної позиції та психографічному контексті, проблему автора і героя на засадах поетики психологізму, імпліцитного автобіографізму романістики, засоби і прийоми психологізації, виявлено їх підпорядкованість двом формам психологічного зображення - інтервентній та екстервентній і відповідно класифіковано.

  Скачати повний текст

Досліджено трансформацію міфологеми Агасвера в західноєвропейській літературі ХІХ - ХХ ст. Визначено та проаналізовано найважливіші аспекти еволюційної видозміни міфологеми Агасвера. З'ясовано міфологічні витоки апокрифічного тексту про Вічного Жида, відображені у первісному мономіфі народження героя. Особливу увагу акцентовано на літературній рецепції міфологеми Агасвера. Визначено особливості її модифікації у контексті філософсько-естетичних парадигм романтизму і постмодернізму.

  Скачати повний текст

На підставі вивчення специфіки складного, різнопланового культурного діалогу, встановлено, що художня спадщина Гоголя сконцентрувала величезну культурно-історичну інформацію, дослідження якої дозволяє прочитати ряд феноменальних творчих явищ - від міфу та міфотворчості до художніх відкриттів сучасного "химерного" роману. Проаналізовано семантичні складові російсько-українського культурного діалогу, що зумовив прикметні риси художньої еволюції Гоголя, зокрема, використання зразків українського фольклору та міфології, барокової культури, української історіософії та фольклористики (Максимович, Костомаров, Срезневський, Бантиш-Каменський). Досліджено вплив Гоголя на наступні етапи розвитку української культури, до сучасного етапу художнього та наукового прочитання творчості письменника.

  Скачати повний текст

Досліджено концепцію художньої домінанти як ключового ментального осердя, здатного синергетично структурувати динаміку народження, а також поетикального та рецептивно-комунікативного буття всіх компонентів художньо-естетичного матеріалу. Відправним пунктом означеної реінтерпретації узвичаєної в літературознавстві категорії стали праці творця ідеї домінанти фізіолога-"філософа" О. Ухтомського. Функцію художньої домінанти в самоорганізації літературного формозмісту та підвищенні художньо-естетичного рівня текстів у періоди пошуку словесністю нових виражальних засобів проаналізовано на матеріалі української літератури межі XIX - XX століть. Ключові закономірності динамічної рівноваги складників художньої цілісності літературного твору, від якої залежить естетичний ефект, увиразнено шляхом використання трансдисциплінарної концепції золотого перетину.

  Скачати повний текст