Вперше предметом спеціального культурологічного дослідження на базі архетипної теорії К. Юнга постали не жіночі образи як такі, а жіночий архетип, форми його відтворення в міфопоетичній традиції української культури, його функціональне значення. Здійснено спробу дослідити регіональну актуалізацію жіночого архетипу в рамках національної культури з окресленням територіальних меж дослідження історико-етнографічними регіонами Середньої та Нижньої Наддніпрянщини та з залученням до аналізу жанрів усної народної творчості (казок, ліричних пісень) та традиційного декоративно-ужиткового мистецтва (декоративного розпису с кринь і вишивки рушників). До наукового обігу введено нові артефакти культури, якими стали весільні скрині Нижньої Наддніпрянщини кінця XIX - початку XX ст.

  Скачати повний текст

Вперше в сучасній фольклористиці висвітлено специфіку образотворення Божої Матері в українському фольклорі у контексті фольклорно-апокрифічних зв'язків. Проаналізовано історіографічні, джерельні матеріали та розроблено методику дослідження - вивчення образу Божої Матері на підставі аналізу відображення в апокрифіці важливих подій у житті Богородиці, через "поетичну біографію героя". Розкрито семантику образу Божої Матері в українській народній культурі. Обгрунтовано, що суть Богородиці як героя апокрифічної словесної традиції (в сюжетах народних легенд, духовних пісень, колядок) виявляє себе в аспектах - богообраності, материнського покликання та заступництва.

  Скачати повний текст

Досліджено типологію характеротворення у фольклорі та художній літературі з використанням матеріалу образу кошового отамана І.Сірка. На підставі аналізу фольклорних, рукописних і літературних текстів показано, що найбільшою мірою ідеалізовано події та постаті національних героїв у фольклорних джерелах, однак вони мають чітко визначені ціннісні критерії. Характер залучення уснопоетичного слова до наративних структур змінюється від цілковитої апологетичності до амбівалентності. Розглянуто співвідношення історичних правди та художньої вірогідності. Зазначено, що письменник відображає факти, базуючись на власній інтуїції, архетипній пам'яті, дусі минулого, закладеного у піснях, переказах, легендах, усних оповідях, особливостях національного менталітету. Важливу роль відіграє талант оповідача, майстерність сюжето- та характеротворення. Це підтверджено на підставі аналізу різних художніх візій історичного минулого (М.Горбаня, Г.Бабенка, А.Кащенка, С.Черкасенка, В.Домонтовича, В.Чередниченко, В.Малика, О.Пахучого, А.Химка, В.Кулаковського, Ю.Мушкетика. Зроблено висновок, що типологія характеру І.Сірка великою мірою має як підгрунтя ідеалізований в уснопоетичній творчості образ мужнього та суворого воїна, козацького проводиря, захисника національних і християнських святинь.

  Скачати повний текст

Здійснено системний аналіз ігрового фольклору в українській народній творчості. Розглянуто теоретичні принципи, методологічні засади й історію вивчення питання української традиційної ігрової культури у фольклористиці. Досліджено генезу народної гри. Запропоновано метод паралельного аналізу ознак і функцій ритуалу та гри як основних форм умовної поведінки. Визначено основні архетипні мотиви, які здійснюють інтеграцію ігрової традиції у вербальний і невербальний фольклор. Розроблено схему для визначення основних ігрових елементів, мотивів і ситуацій у жанрах фольклору.

  Скачати повний текст

Проведено комплексний аналіз поетики ініціаційного простору у різножанрових текстах українського фольклору (казок, календарно-обрядової, родинно-обрядової поезії). Висвітлено аспект переосмислення та художнього відображення арехетипів ініціаційного обряду. З'ясовано закономірності відтворення засобами фольклорного тексту ритуальної свідомості архаїчноі людини. Досліджено магічно-ритуальні джерела мотивів і символів ініціаційного простору у вітчизняному фольклорі. Виявлено особливості еволюції творчої свідомості носія фольклорної традиції - народу - у процесі зародження та становлення національного образного мислення. Доведено, що їдеї, учасники, акціональний аспект обряду ініціації спричинили формування сюжетики, мотивів, асіології образності українських народнопоетичних творів, а проблема переходу у фольклорі є художньо-міфологічним спадком свідомості попередніх епох, який у результаті еволюції творчої думки має відображення як поетична символіка.

  Скачати повний текст

Проаналізовано способи художнього моделювання дійсності в укрїнському фольклорі. Висвітлено традиційний ідеал людини у різних видах і жанрах усної творчості. З'ясовано, що зображення ідеальної людини пов'язано з пошануванням культу предків, а також з героїзацією, ліризацією як способами освоєння світу. Встановлено, що ідеальне минуле на рівні суспільного ідеалу безпосередньо пов'язано з менталітетом народу, ідеями патріотизму та проектується у майбутнє, а на рівні родинно-обрядового життя відбувається певна констатація ідеальної сфери шляхом ідеалізації. Доведено, що поетичне моделювання прекрасного, зображення ідеальної людини залежить від світоглядних уявлень народу, його менталітету та жанрової специфіки творів фольклору. Виявлено, що основою поетичного моделювання у казках є фантастичний елемент (бажане стає дійсним); у легендах і переказах, думах та історичних піснях ідеалізується домінанта патріотизму через концепти волі, віри, слави; у пареміях переважає морально-етична складова ідеалу; у колядках та щедрівках сфера ідеального переноситься у майбутнє; у поховальних голосіннях образ людини ідеалізується способом ретроспекції та констатації сучасного, але без проекції у майбутнє. Виявлено стійкі фундаментальні соціонормативні компоненти народного світогляду та культурних концептів, що відіграють роль стабілізатора духовно-культурного розвитку й оптимізують сферу майбутнього та виправдані логікою народного світогляду та культури.

  Скачати повний текст

Досліджено художню рецепцію, інтертекстуальність та інтерпретацію образу гетьмана І. Виговського в українській літературі. Проаналізовано вплив історіографії на художню інтерпретацію історичних подій і постатей. Досліджено твори усної народної творчості та української літератури XVII - XXI ст., що зображають історичне минуле України, зокрема період козаччини: думи, історичні пісні, козацькі літописи Самовидця, Г. Грабянки, С. Величка, "Історію русів", а також Й. Єрлича та Софоновича, твори П. Загребельного, Я. Качури, А. Кащенка, В. Кожелянка, В. Кулаковського, П. Куліша, М. Лазорського, І. Ле, Б. Лепкого, О. Лупія, Д. Міщенка, Д. Мордовця, Ю. Мушкетика, І. Нечуя-Левицького, І. Павліхи, П. Панча, О. Пахучого, Н. Рибака, Я. Славутича, О. Соколовського, М. Старицького, Ю. Тиса, А. Чайковського, В. Чемериса. На підставі вивчення еволюції образу гетьмана І. Виговського в українській літературі, зроблено висновок, що протягом століть він зазнавав суттєвих змін. З'ясовано, що в літературі незалежної України даний образ набуває багатогранності, що пов'язано з аналітико-психологічним освоєнням дійсності письменниками, суб'єктивно-авторським баченням теми, поглибленням проблематики та використанням останніх досягнень історичної науки, естетики та психології.

  Скачати повний текст

Розглянуто системну модель образу козака в українській народній прозі (легендах, переказах, казках) у порівнянні з іншими жанрами українського фольклору (думами, історичними піснями, прислів'ями та приказками). Досліджено український народний історичний епос як генетично неоднорідну систему, яка склалася шляхом відтворення історичних подій і фактів, а також внаслідок зміни ставлення етнічних українців до більш архаїчного - міфологічного та фольклорного матеріалу, що спричинило становлення та утвердження національного українського менталітету. Детально описано історичний і культурний контексти виникнення, формування та розвитку феномену козаччини. Починаючи від індоєвропейського базису мілітарної традиції в українців простежено динаміку образу епічного героя-козака на підгрунті основних характеристик (виховання, побратимства, ставлення до жінки, козацької чоловічої родини) та художніх деталей атрибутивного типу (кінь/чарівний помічник, шабля/зброя, червоний колір).

  Скачати повний текст