З використанням матеріалу текстів українських народних чарівних казок, опублікованих переважно у виданнях другої половини XIX - початку XX ст., у контексті категорії модельованої бінарної опозиції "свій"/"чужий" проаналізовано особливості структурної поетики їх художнього простору. З метою з'ясування семантики антиномії "свій" і "чужий" простір досліджено специфіку функціонування ритуалу переходу в українських народних чарівних казках.

  Скачати повний текст

Вперше в українській фольклористиці на порівняльному українсько-угорському регіональному матеріалі проаналізовано людиноцентровані погляди, розглянуто людину в багатоманітності її зовнішнього та внутрішнього простору. Висунуто й обгрунтовано тезу про антропоцентризм казки як основоположну ознаку, на противагу, наприклад, космологізму інших жанрів (обрядові пісні тощо). Не беручи до уваги зв'язок з ініціаційним ритуалом, чарівна казка досить далеко відходить від обряду, вже переосмисленого в гру, що підтверджує широко висвітлена в роботі дидактична спрямованість казкового жанру. Набули нового звучання морально-етичні виміри людини, які перебувають на периферії зацікавлень сучасної гуманітарної науки. Вперше зібрано та проаналізовано розлогий регіональний матеріал про феномен казкаря та казкарства, свідчення багатьох фольклористів, наведено типи та портрети оповідачів Закарпаття, конкретні приклади казкових антропокомпонентів. Вперше дані розглянуто з поглядів лінгвопрагматики.

  Скачати повний текст

Уперше на матеріалі фольклорних записів XVIII - початку XXI ст. проведено багатоаспектний аналіз характеру функціонування усної епічної традиції та її регіональної специфіки. Висвітлено основні шляхи трансляції фольклорної спадщини Запорожжя, характер зміни жанрової картини світу в легендах і переказах регіону. Проаналізовано соціально-утопічні, соціогонічні мотиви в усній прозі Нижньої Наддніпрянщини, динаміку змін топонімічних мотивів. Досліджено специфічні особливості історичних пісень Запорожжя, характер трансформації традиційних для Запорожжя пісенних творів у посткозацький період, сучасний стан прозової та історикопісенної традиції на теренах колишнього Дніпрового Низу.

  Скачати повний текст

Досліджено історію збирання та вивчення казкової традиції Слобідської України XIX - початку XX ст. Зроблено спробу систематизувати матеріали, що відображають казкову традицію Слобожанщини, оцінено їх наукову вірогідність і охарактеризовано їх текстологічний статус. У текстологічному аспекті вивчено історію, атрибуцію та проведено критику текстів, що дозволило створити цілісну картину дослідження казкової традиції регіону, висвітлити домінувальні текстологічні й едиційні принципи та динаміку їх змін, оцінити сюжетний склад і тематичний діапазон зібраних текстів, оцінити міру їх наукової вірогідності, а також доповнити й уточнити свідчення покажчиків. Наведено бібліографічний опис відомих тестів записів слобожанських казок та покажчик сюжетних типів.

  Скачати повний текст

Вперше проведено комплексний аналіз образів "мати" й "мачуха" на матеріалі української та німецької казкової прози з залученням історичного, соціологічного та звичаєвого контекстів. Виявлено характерні особливості сталого художнього образу "мати-мачуха" у його бінарній семантиці залежно від завдання сюжетної програми фольклорного тексту. Виявлено соціально-історичні та звичаєві чинники формування фольклорних стереотипів "рідна мати" та "зла мачуха". Простежено трансформаційні процеси, властиві образові Матері, розкрито його домінантно-психологічну особливість в українській і німецькій казковій прозі. Ідентифіковано типові для української та німецької фольклорної традиції національно самобутні сюжетотвірні мотиви ("мати допомагає дитині - мачуха шкодить пасербниці"). З використанням методології аналітичної психології (за К.-Г. Юнгом) доведено, що антиномія "мати-мачуха" є фольклорним втіленням амбівалентності архетипу Великої Матері. Методом порівняльного аналізу двох європейських казкових традицій досліджено художній образ сирітки на міфопоетичному, семантичному та семіотичному рівнях. Аргументовано, що колізія "пасербниця - мачуха" притаманна обом казковим репертуарам, проте природа конфлікту різна. Доведено, що антиномія "мати-мачуха" генерує образну дихотомію "сирітка - пасербниця". Розкрито специфіку казкових сюжетів, в яких образ жінки-матері є цілісним і тих, в яких він роздвоюється та поляризується залежно від конотацій оповідача.

  Скачати повний текст

Виявлено та проаналізовано різнорівневі одиниці думового епосу - текстово-образні універсалії, з'ясовано їх природу, встановлено основні ознаки, розкрито взаємозв'язок понять тексту як універсуму та текстово-образної універсалії як елемента тексту-універсуму, текстово-образної універсалії та текстової норми, охарактеризовано текстово-образну універсалію як системну одиницю, лінгвістичну модель, код, фольклорний знак-символ. Текстово-образні універсалії думового епосу розглянуто як одиниці, за допомогою яких моделюється часопросторовий та антропонімний континууми. Аналіз текстово-образних універсалій думового епосу проведено з логіко-граматичного, тематично-подієвого, структурно-композиційного та стилістичного погляду. Проаналізовано структуру, семантику та поетику текстово-образних універсалій-макроодиниць - зачинів і кінцівок. Визначено їх роль у композиційно-образній організації думового тексту.

  Скачати повний текст

Досліджено національну специфіку української народної казки, яке аналітично охоплює усі жанрові різновиди даного пласту фольклорної прози. Розглянуто процес адаптації міжнародних сюжетів щодо етнопсихологічних констант носіїв уснословесної традиції. Показано видозміни мотивів і сюжетних ходів народної казки під впливом традиційної матеріальної та духовної культури українців. З'ясовано національні прикмети персонажів українського казкового епосу, а також етнокультурні особливості стилістики, що засвідчує спорідненість народної казки із творами інших прозових жанрів, а також пісенною традицією українців.

  Скачати повний текст

Вперше комплексно проаналізовано етнокультурознавчу лексику української народної казки, виділено її національно-культурний компонент на денотативному та конотативному рівнях. Здійснено систематизацію й ідеографічний опис слів з національно-культурним компонентом, встановлено критерії виділення етнокультурної лексики. Розкрито сутність і визначено місце у структурі української народної казки національно-культурного компонента. Розроблено класифікацію, виявлено неоднорідний склад й обгрунтовано необхідність диференціації слів з національно-культурним компонентом. Здійснено розподіл даних мовних одиниць на слова-реалії та фонові слова. Проаналізовано особливості відтворення етномовної інформації у текстах українських народних казок, запропоновано способи виявлення національно-культурного компонента. На підставі порівняльного дослідження етнокультурознавчої лексики українських і російських народних казок розкрито своєрідність мовної картини світу українців.

  Скачати повний текст

Розглянуто концепції українських і зарубіжних науковців, на базі яких осмислено характер еволюційної моделі жанрової структури української народної балади. Баладний фонд національного фольклору визначено як динамічну систему, що має певну логіку і особливості розвитку. На підставі аналізу друкованих і архівних матеріалів, а також баладних циклів і конкретних фольклорних творів близьких і більш віддалених народів з'ясовано типологічні риси жанру на конкретних історичних етапах. Визначено характер новочасних змін у баладному жанрі. З використанням комплексного підходу репрезентовано багатошарову еволюційну модель походження різностадіальних типів цього жанру.

  Скачати повний текст

Досліджено номінативну систему українських народних чарівних казок, вміщених у відомих збірниках В.Гнатюка, А.Димінського, С.Руданського, О.Кольберга, І.Рудченка, П.Чубинського. Проаналізовано особливості називання осіб, міфічних і фантастичних істот і співвідносних з ними зоо- та флороназв. Виявлено, що основний сегмент охоплює особові найменування, міфоніми й одиниці позаонімної номінації, об'єднані в номінативні ряди у складі чотирьох парадигм, виділених на підставі функціональної типології казкових персонажів. Запропоновано парадигматичну систематизацію назви й її структурування, що забезпечує адекватне встановлення семантико-функціональної близькості аналізованих номінатем й виявлення формально-структурної варіантності певних назв, а також кореферентності найменувань, які належать до різних класів номінативних одиниць (онімів, апелятивів, дескрипцій). Семантику, внутрішню форму, етимологію, структуру онімів та їх зв'язок з одиницями позаонімної номінації, особливості вживання назв рослин і тварин розкрито з урахуванням текстових і деяких позатекстових, зокрема, міфологічних, чинників, що обумовлено архаїчністю народної чарівної казки, в якій світи людей, міфічних і фантастичних істот, рослин і тварин співіснують і перетинаються. З'ясовано семантичне навантаження та символічну маркованість назв, які функціонують у дослідженому масиві текстів, на підставі вивчення яких розкрито певні коди, поглиблено розуміння казкового епосу й української культури загалом.

  Скачати повний текст

Уперше в українській фольклористиці проаналізовано семантику персонажів українських народних чарівних казок Закарпаття у контексті психоаналізу. Розглянуто особливості об'єктивації архетипів "Аніма", "Анімус", "Самість", "Мудрий Старий (Стара)", "Дух", "Тінь" шляхом аналізу сюжетів. Герої трактуються як об'єктивовані архетипи колективного несвідомого, а сюжети казок - як метафоричні сценарії вікових ініціацій чоловіка (у "чоловічих" казках) або жінки (в "жіночих" казках). З використанням положень психоаналізу З. Фройда та К.-Г. Юнга висвітлено історію людської душі, яка в чарівних казках прихована під системою архетипних образів, мотивів і символів. Систему персонажів чарівних казок Закарпаття розглянуто як нерозривну єдність об'єктивованих архетипів, які у процесі взаємодії створюють мозаїчну картину індвідуалізації людини, яка, долаючи межу між реальним та ірреальним, знаходить шлях до осягнення Самості.

  Скачати повний текст

Розглянуто формозмістову своєрідність даних фольклорних зразків, проаналізовано сюжетно-мотивний фонд і акцентовано увагу на семантичному наповненні центральних мотивів українських етіологічних легенд. Вказано на поєднання у даних творах мотивів різного походження (міфологічних, апокрифічних, соціальних). Встановлено, що актуальність етіологічних легенд забезпечують збереження вірувань і здатність сюжетно-мотивного фонду змінюватися відповідно до часових вимог.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено естетичний аспект народної балади з використанням основних категорій естетики - "трагічне", "драматичне", "героїчне". У контексті цих понять розглянуто художньо-виражальні особливості уснопоетичних текстів. Запропоновано типологічну схему трагічного та героїчного у межах баладного жанру. Акцентовано на специфіці поетичного вираження зазначених категорій. Висвітлено питання щодо композицій, мотивів, образів, троп як естетичних складових ліро-епіки. Проведено аналіз сюжетних конфліктів у баладах, їх мотивацію та способи реалізації у фольклорному творі.

  Скачати повний текст

Розглянуто українські казки про тварин і казки з індійської "Панчатантри". Проаналізовано порівняльні методи вивчення фольклору. Висвітлено жанрову специфіку та структуру "Панчатантри". Розглянуто особливості українського казкового епосу. З'ясовано типологію мотивів українських казок про тварин і "Панчатантри". У порівняльному аспекті проведено структурно-семантичний аналіз сюжетів українських казок про тварин і "Панчатантри". За результатами дослідження з'ясовано особливості порівнюваних культур, виявлено казки, в яких збігаються мотиви, сюжети, підтверджено ефективність порівняльного структурно-семантичного методу. Запропоновано схематичне зображення аналізу у вигляді таблиць.

  Скачати повний текст

Досліджено традиції та динаміку українського усного героїчного епосу як стадіальної, циклічної та парадигматичної системи. На матеріалі епічної та ліро-епічної традиції (казок, переказів, билин, дум, історичних, козацьких, рекрутських пісень) реструктуровано стадії розвитку та визначено сучасні ознаки національного героїчного епосу та доведено, що усний епос кожної наступної стадії виникав як заперечення попередньої. Вперше в українській фольклористиці укладено сюжетно-мотивний і структурно-семантичний покажчики дум раннього козацького періоду, виокремлено інваріантні мотиви, що мають сюжетотворчий потенціал, доведено, що модель козацького епосу становить сталу "біографічну" схему. Досліджено парадигматичну природу та динаміку концепту героїчного, визначено онтологічну сутність і висвітлено історичну динаміку психології епічного героя, конкретизовано питання героїчної смерті, героїчного вчинку, охарактеризовано символіку тіла та виокремлено основні періоди "біографії" епічного героя.

  Скачати повний текст

Досліджено жанрову природу думового епосу, національну своєрідність характеру епічного героя, типологію дум, специфіку їх образотворення. Розроблено зіставлення героїв українських народних дум та героїв епосів інших народів світу. Визначено спільні та відмінні сюжетно-композиційні елементи у їх творенні. Показано, що своєрідність національного характеру епічного героя дум визначається психологізмом, особливістю епічного та ліричного зображення, народною філософічністю. На підставі аналізу вперше в фольклористиці виділено типи епічного героя народних дум: первісно-поетичний, епічний тип героя українських народних дум, епічно-героїчний, родинно-побутовий, комедійно-сатиричний.

  Скачати повний текст

Досліджено поетику українських історичних пісень XV - поч. XVIII ст. Розглянуто історію дослідження української історичної пісні, висвітлено головні положення, які виступають предметом наукової уваги вчених, з'ясовано стан розробленості у фольклористиці категорії жанру історичної пісні, названо його головні ознаки. Проаналізовано за допомогою яких принципів і засобів епічного формуються сюжети пісень, будується їх композиція. З'ясовано просторово-часові особливості історичних пісень, засоби творення героїв історичних пісень. Визначено систему символів українських історичних пісень, висвітлено текстове функціонування та семантичний розвиток домінантних символів та їх символозначень у пісенній поетиці. Висвітлено систему художніх засобів вираження: епітети, метафори, порівняння, через які осягається дійсність, з'ясовано їх роль у розкритті семантики мотивів та образів пісень. Запропоновано оригінальні схеми, які у візуально компактній формі допомагають репрезентувати виявлені напрями поетичної реалізації даних історичних пісень, розкривають органічну будову історичної пісні.

  Скачати повний текст

Вперше проаналізовано усні народні оповідання про переселення українців у 1947 р. як конкретно-історичну та художню цілісну систему. Розглянуто значний за обсягом матеріал (близько 170-ти текстів). Досліджено питання, які досі були вивчені недостатньо. З'ясовано історичні передумови формування прози про дане переселення. Узагальнено погляд на історіографію студіювання фольклору Лемківщини, Холмщини та Підляшшя. Визначено тематичні та сюжетні групи усних наративів, їх художню специфіку. Вперше введено до наукового обігу значну кількість фольклорних текстів, записаних на сучасному етапі.

  Скачати повний текст