Досліджено корекцію патогенетичної терапії за допомогою вивчення гемокоагуляції та фібринолізу в процесі комплексного лікування хворих на туберкульоз легень, які страждають хронічним алкоголізмом. Підвищено ефективність лікування даної категорії хворих шляхом застосування ендолімфатичного введення протитуберкульозних препаратів. Встановлено значні порушення гемостазу у хворих із вперше виявленим туберкульозом і у разі загострення його хронічних деструктивних форм, особливо у тих, хто страждає на хронічний алкоголізм II - III стадії. У випадку кровохаркань і легеневих кровотечах на фоні гіперкоагуляції спостерігається посилення фібринолітичної активності плазми крові (ФА), зниження активності фібринази, накопичення в крові продуктів деградації фібриногену та фібрину (ПДФ), зниження функціональної активності тромбоцитів. Проведення інтенсивної гемостатичної терапії протягом 5 - 7 днів, направленої на зниження ФА з застосуванням інгібіторів фібринолізу, дозволило досягти припинення кровохаркань і кровотеч у 96,2 % хворих. У процесі ефективного лікування антимікобактеріальними препаратами на 3 - 4 місяці відмічається нормалізація рівня фібриногену, ФА, зниження концентрації ПДФ, що є лабораторним симптомокомплексом сприятливого перебігу туберкульозного процесу. Застосування ендолімфатичного введення рифампіцину, ізоніазиду та канаміцину в комплексі з інгібіторами фібринолізу і гепарином у більшості випадків дозволило досягти не тільки стабілізації туберкульозного процесу, його регресу, а й призводило до позитивних змін у системі гемостазу хворих на туберкульоз, які страждають на хронічний алкоголізм.

  Скачати повний текст

Вивчено особливості формування дисбалансу ендокринного та цитокінового гомеостазу, функціональної активності судинного ендотелію та функціональної інтеграції гормонів репродуктивної сфери та систему імунітету у хворих на хронічне обструктивне захворювання легенів (ХОЗЛ) після перенесеного туберкульозу легенів. Науково обгрунтовано доцільність застосування та доведено клінічну ефективність використання плацентарного гормону як модулятора цитокінової активності й екстраімунного імунокоректора у хворих на ХОЗЛ, які перенесли туберкульоз легенів.

  Скачати повний текст

Вивчено структуру, поширеність, інтенсивність та особливості клінічного перебігу основних стоматологічних захворювань у хворих на туберкульоз легень залежно від туберкульозного процесу. Визначено рівень стоматологічної допомоги й обгрунтовано обсяг лікувально-профілактичних заходів таким хворим залежно від типу туберкульозного процесу. З'ясовано особливості мікробіоценозу порожнини рота з урахуванням кількісних показників обсіменіння різних біотипів порожнини рота. Встановлено наявність Mycobacterium tuberculosis у біотопів порожнини рота у хворих на туберкульоз легень, що свідчить про постійну небезпеку інфікування лікаря-стоматолога в процесі надання стоматологічної допомоги. Доведено наявність порушень властивостей ротової рідини у хворих залежно від типу туберкульозного процесу та значимість виявлених порушень у формуванні основних стоматологічних захворювань. На підставі результатів клініко-лабораторних досліджень обгрунтовано обсяг необхідних лікувально-профілактичних заходів щодо запобігання виникненню та прогресуванню стоматологічних захворювань у хворих на туберкульоз легень залежно від типу туберкульозного процесу.

  Скачати повний текст

Уперше у хворих на туберкульоз легенів з захворюваннями пародонту за методом полімеразно-ланцюгової реакції (ПЛР) встановлено наявність у пародонтальних карманах мікобактерій туберкульозу, за цього виявлення збудника не залежить від клінічної форми та ступеня розвитку генералізованого пародонтиту (ГП). Показано, що загальновідомі консервативні методи лікування ГП на фоні специфічної протитуберкульозної терапії з використанням антибіотиків не ліквідують мікобактерії у пародонтальних карманах. Виявлено, що пародонтальні клаптеві операції з використанням остеозаміщувальних композицій у таких хворих остаточно не усувають пародонтальний карман, тобто не сприяють ліквідації осередку інфекції. Установлено, що найбільш ефективним методом лікування ГП у хворих на туберкульоз легенів є хірургічний, зокрема, гінгівектомія та гінгівотомія, які остаточно ліквідують пародонтальний карман, що є джерелом і резервуаром туберкульозної інфекції.

  Скачати повний текст