Вперше визначено особливості розповсюдження, тенденції, етапи розвитку та рушійні сили епідемічного процесу гепатиту В (ЕП ГВ) в Україні за період від початку офіційної реєстрації цього захворювання (1970 р.) і до теперішнього часу. Показано вплив соціально-економічних змін, що відбуваються в суспільстві, на кількісні й якісні параметри ЕП, формування домінуючих шляхів передачі збудника та груп підвищеного ризику інфікування. Науково обгрунтовано та визначено шляхи удосконалення епідемічного нагляду (ЕН) за ГВ в Україні з урахуванням досягнень сучасної імунодіагностики та імунопрофілактики. Проведено комплексне вивчення епідеміологічних особливостей розповсюдження внутрішньолікарняних інфекцій гепатитів В і С (ГВ і ГС) з розробкою теоретичних, методичних та практичних аспектів проблеми. На підставі результатів епідеміологічних досліджень встановлено дійсний рівень розповсюдженості ГВ серед пацієнтів та медичних працівників і залежність його показників від профілю лікувальних установ. Одержано нові дані, що дають підставу розглядати ГС як внутрішньолікарняну інфекцію. Виявлено специфічні причини й умови розвитку ЕП ВЛ ГВ і ГС, групи підвищеного ризику зараження пацієнтів за професійного інфікування медичних працівників. Наведено порівняльну оцінку епідемічної значущості різних шляхів і факторів передачі збудників ВЛ ГВ і ГС у лікувальних відділеннях різного профілю. Уточнено уявлення про широту розповсюдження й епідеміологічні характеристики ВЛ ГВ і ГС за сучасних умов, про особливості ЕП. Розроблено інформаційну підсистему ЕН за ВЛ ГВ і ГС, науково обгрунтовано стратегію їх профілактики

  Скачати повний текст

Уперше в Україні вивчено поширеність маркерів гепатиту В (ГВ) серед медичного персоналу великого лікувально-діагностичного закладу МО України. Наведено нові дані про формування епідемічного процесу ГВ за сучасних умов. Виявлено кореляційний зв'язок між рівнем інфікування медичного персоналу та стажем роботи, інтенсивністю контактів з біологічними рідинами, спеціальністю медичного працівника. Вперше проведено довготривале порівняльне дослідження імунологічної та епідеміологічної ефективності вакцини HB - Vax II з використанням єдиного методичного підходу та критеріїв оцінки. Проведено порівняльну ефективність застосування різних схем вакцинації медичного персоналу. Вперше в Україні доведено вплив вакцинації на формування епідемічного процесу ГВ серед медичних працівників. Одержано імунологічне обгрунтування доцільності проведення ревакцинації медичного персоналу через 5 років після щеплення.

  Скачати повний текст

Подано результати клініко-біохімічних, імунологічних і цитогенетичних досліджень хворих на гострі гепатити А і В із різними формами важкості та оцінку ефективності комплексного лікування із застосуванням літію карбонату - препарату, який володіє нормотимічними та імунотропними властивостями, в порівнянні із загальноприйнятою базисною терапією. Комплексне лікування з літієм карбонатом хворих на гострий гепатит А приводить до збільшення кількості великих гранулярних лімфоцитів в периферичній крові та зниження рівня циркулюючих імунних комплексів, покращання показників фагоцитозу і функціонального стану генотипу соматичних клітин, зменшення проявів астеновегетативного синдрому, але не впливає на тривалість жовтяничного періоду. Встановлено, що застосування літію карбонату в комплексному лікуванні хворих на гострий гепатит В із середньоважкою формою та хворих, які отримували преднізолон, дає виражений клінічний ефект, швидше нормалізуються показники білірубінового обміну і скорочується жовтяничний період. У пацієнтів відновлюється імунологічний статус організму, зберігається баланс між специфічними та неспецифічними чинниками клітинного імунітету, покращується фагоцитарна активність нейтрофільних гранулоцитів і функціональний стан генотипу соматичних клітин, які перебувають в інтерфазі.

  Скачати повний текст

Уперше надано клінічну характеристику хворих на хронічний вірусний гепатит В (ХВГВ) з різним ступенем активності та стадією патологічного процесу з урахуванням статі, віку пацієнтів, тривалості захворювання, основних суб'єктивних й об'єктивних симптомів, стану імунітету, гемодинаміки печінки, біохімічних показників й супутньої патології. Виявлено, що у хворих на ХВГВ мають місце порушення імунного гомеостазу, опосередковані ступенем активності та стадією патологічного процесу в печінці: для хворих з невисокою активністю характерними були зміни з боку гуморальної ланки імунітету та неспецифічного захисту, у хворих з помірною активністю та УЗ-ознаками фіброзу печінки виявлено значний дисбаланс у клітинній ланці імунітету. Установлено, що в пацієнтів з ХВГВ наявними є порушення кровообігу в печінці (за даними реопатографії), найбільш виражені - у хворих з помірною активністю запального процесу та УЗ-ознаками фіброзу печінки. Показано, що терапевтична ефективність низькоінтенсивного лазерного випромінювання зумовлена його імуномодулюючим ефектом, а також позитивним впливом на мікроциркуляцію в печінці. Виявлено розбіжності впливу внутрішньовенного лазерного опромінювання крові (ВЛОК) та інфрачервоного лазерного випромінювання (ІЧВЛ) на кровообіг у печінці залежно від ступеня активності та стадії захворювання. Установлено, що застосування ВЛОК та ІЧЛВ на дільницю печінки у комплексному лікуванні хворих на ХВГВ зменшує прояви мезенхімально-запального, цитологічного й холестатичного синдромів, сприяє поліпшенню синтетичної функції печінки. Опрацьовано лікувальні підходи, визначено диференційовані показання та протипоказання до застосування різних видів і методик низькоінтенсивного лазерного впливу у комплексному лікуванні хворих на ХВГВ з різним ступенем активності й стадією захворювання.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості клінічного перебігу хронічного гепатиту C (ХГС) з 1в генотипом у пацієнтів, в яких не зафіксовано відповіді на противірусну терапію (ПВТ). Визначено ступінь фібротичних змін у хворих нон-респондерів, досліджено вміст у сироватці крові цих пацієнтів матриксно-металпротеїнази-2 (ММП-2). Доведено антифібротичну дію антагоніста рецептора ангіотензину-II лозартану. Встановлено, що нон-респондери мали індекс маси тіла та високе вірусне навантаження в 1,3 раза більше у порівнянні з хворими респондерами. Виявлено достовірно більшу кількість осіб нон-респондерів зі значними запальними змінами у печінці та вираженим фіброзом, проведено їх гістохімічне обстеження за реакцією Перлса та виявлено ознаки вираженого гемосидерозу III - IV ступенів. Встановлено достовірне зростання залежно від ступеня фіброзу рівня ММП-2 у сироватці крові хворих на ХГС, які не відповіли на ПВТ. Доведено істотну перевагу лікування з застосуванням гепатопротекторної й антифібротичної терапії, що сприяє достовірному зниженню показників холестазу та цитолізу, особливо виразного у пацієнтів з підвищеною вагою тіла.

  Скачати повний текст

Показано, що хронічний гепатит супроводжується вираженим імунодефіцитом гуморальних і клітинних ланок імунітету. Встановлено характерні особливості імунних реакцій, які супроводжують перебіг хронічної HCV інфекції за допомогою вивчення цитокінового профілю у співставленні з клініко-лабораторними даними. Виявлено дисбаланс функціонування системи цитокінів, який має тенденцію до поглиблення у разі прогресування хвороби. З'ясовано, що основною складовою імунопатогенезу хронічного гепатиту С (ХГС) є некомпетентність вірусспецифічних клонів Т-хелперів 2-го типу, які відповідають за індукцію гуморальної імунної відповіді, що пов'язано з апоптозом Т- та В-ефекторів, який розвивається у разі ХГС. Доведено, що за умов слабкої та неефективної антитільної відповіді відбувається гіперіндукція клітинної ланки імунітету, що викликає незбалансовано високий рівень загибелі інфікованих гепатоцитів, який може призвести до масивного розвитку сполучної тканини в печінці, тобто до фіброзу та цирозу. Вперше у вітчизняній практиці у комплексному лікуванні ХГС використано рекомбінантний препарат інтерлейкіну-2 - ронколейкін. Доведено, що одним з можливих шляхів оптимізації терапії ХГС є поєднання двох етіотропних препаратів із різними механізмами дії - інтерферону альфа-2b (лаферобіон) і ронколейкіну. Проведено дворічне клінічне спостереження й оцінено ефективність даного методу лікування за клініко-лабораторними та вірусологічними показниками.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено вплив хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ) на клінічні прояви та перебіг остеартрозу (ОА), яке виявило, що наявність супутньої патології зумовлює більш важкий перебіг основного захворювання, і це супроводжується суттєвим підвищенням інтенсивності суглобового синдрому та зниженням функціональної активності хворих. Вперше встановлено, що рівень токсемії, деструктивних процесів сполучної тканини та запальних змін є вищим у пацієнтів із ОА в поєднанні з ХОЗЛ у порівнянні з хворими лише на ОА. Обтяжливий вплив супутніх хронічних гепатитів на клінічну картину та перебіг ОА виявляється змінами рівня маркерів ендотоксемії, кістково-хрящового метаболізму, системного запалення й ендотоксикозу, які за такого поєднання значно перевищують аналогічні показники хворих на ОА без клінічно-значущих супутніх захворювань. Вперше патогенетично обгрунтувано доцільність використання індуктора ендогенного інтерфероноутворення аміксину суглобового індексу у складі комбінованої стандартної терапії хворих на ОА на тлі ХОЗЛ. Доведено ефективність застосування комплексного лікування з використанням гепатопротектора антралю та вказаного індуктора ендогенного інтерфероноутворення. Вперше обгрунтовано диференційований підхід таких лікувальних заходів у хворих на ОА у поєднанні з вірусним ураженням печінки.

  Скачати повний текст

Міститься порівняльна оцінка ефективності застосування комбінованої антиоксидантної терапії - настоянки арніки гірської та альфа-токоферол ацетату при лікуванні хворих на вірусні гепатити А, В, С, Д, Е. Використано новий метод оцінки стану окисно-відновних процесів, який грунтується на визначенні ступеня окиснювальної модифікації білків. Встановлено, що залежно від тяжкості захворювання у пацієнтів підвищуються показники пероксидного окиснення ліпідів та окиснювальної модифікації білків, знижується антиоксидантний захист організму, детоксикаційна функція печінки. Застосування настоянки арніки гірської та альфа-токоферол ацетату у хворих на вірусні гепатити А, В, С, Д, Е відновлює динамічну рівновагу між інтенсивністю процесів окиснення ліпідів та білків і антиоксидантною системою, прискорює нормалізацію клініко-біохімічних порушень, зменшує частоту залишкових проявів.

  Скачати повний текст

Встановлено високу розповсюдженість запальних захворювань пародонта у осіб з різними варіантами перебігу хронічного вірусного гепатиту В. У результаті клініко-лабораторного дослідження виявлено зниження місцевих імунологічних факторів захисту та значне підвищення концентрації умовно патогенної мікрофлори в тканинах парадонта. Доведено високу ефективність місцевого застосування антибактеріального засобу "Парагель" під індивідуальну капу та диференційованого використання імунокоригувальних препаратів "Імудон", "Лаферон" та антигіпоксичного препарату "Бемітіл" у комплексному лікуванні та профілактиці загострень генералізованого пародонтиту у хворих з різними фазами перебігу хронічного вірусного гепатиту В.

  Скачати повний текст

У наркоспоживачів з вірусними гепатитами (ВГ) вивчено стан основних ланок регуляції гомеокінезу. Досліджено дозозалежний імуносупресивний і цитотоксичний вплив опіатів і сурогатів опію та його можливі механізми. Показано, що у порівнянні з хворими на ВГ, що не вживають наркотики, у наркоспоживачів мають місце: різка активація протеолізу та перекисного окиснення ліпідів, недостатність системи анти-протеазного захисту й антистресових систем, клітинний імунодефіцит, активація інтерфероногенезу, високий рівень печінкового фіброгенезу та розвитку малігнізації. Доведено негативний вплив абстиненції на патогенез ВГ з високою імовірністю летальності. Обгрунтовано необхідність застосування замісної терапії агоністами опійних рецепторів у наркозалежних хворих на ВГ. Оптимізовано режими та дози застосування інтерфероногенів. Показано можливість розвитку ускладнень застосування інтерфероногенів у цих хворих та розроблено методи їх прогнозування. Обгрунтовано доцільність застосування глюкокортикоїдів та запропоновано оптимальні режими й дози їх використання.

  Скачати повний текст

Показано, що у хворих на ХГС спостерігались зміни показників метаболізму заліза, серед яких найбільш істотними було зростання рівня сироваткового феритину, що особливо підвищувався у випадках високої біохімічної активності та високого вірусного навантаження. Доведено, що рівень ендогенного еритропоетину у таких хворих втричі перевищував нормальні показники, водночас вміст розчинних рецепторів трансферину був у 1,2 раза нижчим у порівнянні зі здоровими людьми. Вперше визначено частоту та характер змін ферокінетики у хворих на ХГС під впливом проведення комбінованої противірусної терапії. Встановлено, що під її впливом відбувається зниження рівня сироваткового заліза та зростання вмісту феритину. Вперше виявлено зростання рівня ендогенного еритропоетину незалежно від відповіді на терапію та зростання вмісту розчинних рецепторів трансферину у хворих, які відповіли на терапію.

  Скачати повний текст

Визначено термін придатності противірусного препарату за умов тривалого зберігання. Доведено, що комплексне лікування хворих ХВГ В із застосуванням віаферону сприяє нормалізації клінічних, біохімічних і електролітних показників в організмі пацієнтів, елімінації HBeAg, HBsAg з крові.

  Скачати повний текст

Досліджено ефективність індуктора ендогенного інтерферону "Аміксин" за умов комплексної терапії хворих на хронічний гепатит C (ХГС). Проведено аналіз деяких процесів міжклітинної взаємодії, взаємозв'язку рівня зв'язування аміксину рецепторами T-лімфоцитів , імунологічних показників та інтерферонового статусу залежно від кількості курсів лікування. Встановлено підвищення рівня зв'язування аміксину рецепторами T-лімфоцитів у разі збільшення кількості його курсів, виявлено зворотній зв'язок між показниками цитотоксичної активностиі NK-клітин та зв'язування аміксину рецепторами T-лімфоцитів. Доведено позитивний вплив аміксину на дисбаланс імунної системи: статистично достовірне підвищення вмісту кластера диференціації 3+ (CD3+), СD4+, CD16+ лімфоцитів, підвищення імунорегуляторного індексу. З'ясовано, що ефективність аміксину у разі терапії хворих на ХГС підвищується за умов тривалого курса лікування.

  Скачати повний текст

Наведено результати клінічних, біохімічних, серологічних, імунологічних досліджень, дані ентерферогенезу у 217 хворих на гостру форму вірусного гепатиту В. Спостереження проводилися в динаміці - під час лікування у відділенні вірусних гепатитів, а після виписки з стаціонару - в диспансерно-поліклінічному відділенні Київського науково-дослідного інституту епідеміології та інфекційних хвороб. Застосування лаферону у комплексній терапії хворих на ГВ позитивно впливало на клінічні прояви та біохімічні показники. Під час використання лаферону швидше відбувалася елімінація HBsAg, нормалізувалися показники імунної відповіді за даними Т-клітинної реакції. Лаферон стимулює інтерфероногенез. Диспансерне спостереження виявило зменшення частоти носіння HBsAg, затяжних форм та хронізації процесу у хворих, які отримували лаферон.

  Скачати повний текст

Наведено результати фармакоекономічного опрацювання стандарту терапії пацієнтів із парентеральними вірусними гепатитами та розроблено рекомендації щодо удосконалення соціально-економічних регулювальних переліків лікарського забезпечення (ЛЗ) для оптимізації лікарського забезпечення хворих на хронічні вірусні гепатити (ХВГ) в Україні. Вивчено структуру та тенденції захворюваності на ХВГ. Методом щомісячного моніторингу проведено маркетинговий аналіз вітчизняного ринку противірусних препаратів. Проаналізовано тендерні, вікові, соціальні характеристики вітчизняних пацієнтів із ХВГ для диференційованого підходу до відшкодування вартості ЕПТ. Досліджено реальний стан лікарського забезпечення хворих на ХВГ в Україні ретроспективними методами клініко-економічного аналізу та проведено фармакоекономічний аналіз рекомендованих схем терапії для пацієнтів із ХГС і ХГВ. Обгрунтовано вибір препаратів до соціально-економічних переліків ЛЗ методом експертних оцінок і розроблено фармацевтичну складову стандарту медичної допомоги хворим на ХВГ, показано можливі джерела реімбурсації вартості лікування для цієї категорії пацієнтів.

  Скачати повний текст