Розв'язано задачу обгрунтування вибору антикоагулянтної терапії з застосуванням низькомолекулярних гепаринів для відновлення ритму у хворих з персистуючою формою фібриляції передсердь. Доведено ефективність і доцільність застосування еноксапарину у пацієнтів цієї категорії та встановлено можливість скорочення тривалості терапії. Виявлено, що 5,75 % пацієнтів з фібриляцією передсердь мають тромбоемболічні ускладнення в анамнезі та становлено недостатнє використання ними антикоагулянтів. Доведено можливість проведення ранньої кардіоверсії на фоні застосування еноксапарину після виключення тромбозу та предикаторів тромбоутворення у вушку лівого передсердя за допомогою черезстравохідної ехокардіографії та мультиспіральної комп'ютерної томографії серця. У разі досягнення швидкості трансмітрального кровотоку значення 50 см/с і більше у хворих з відновленним синусовим ритмом установлено можливість дострокової відміни антикоагулянтної терапії. Під контролем системи згортання крові доведено безпечність короткочасної терапії еноксапарином протягом 3 - 7-ми днів до та після кардоверсії з урахуванняи групи ризику виникнення тромбоемболій. Як найбільш інформативні показники тромбоутворення виявлено розчинний фібрин-мономер і D-димер. Підтверджено більш прогнозований і стабільний антикоагуляційний ефект еноксапарину у порівнянні з варфарином, його більшу ефективність у профілактиці тромбоемболічних ускладнень (0 % у разі застосування еноксипарину та 4,8 % - варфарину) та безпеку (геморагічних ускладнень 1,3 % проти 14,5 % відповідно).

  Скачати повний текст

Обстежено 120 осіб із гіпертонічною хворобою (ГХ) II стадії й екстрасистолією та 30 осіб із ГХ II стадії без ознак екстрасистолії. Виявлено, що незалежними клініко-інструментальними предикторами розвитку суправентрикулярної екстрасистолії (СЕ) у хворих із ГХ II ст. є гіпертригліцеридемія, збільшення індексу атерогенності, збільшення лівого передсердя та наявність діастолічної дисфункції міокарда; шлуночкової екстрасистолії (ШЕ) - збільшення індексу міокарда лівого шлуночка (ІММЛШ), відносної товщини плечової артерії (ВТПА), наявність епізодів ішемії міокарда (ІМ) чи/або верифікованої ішемічної хвороби серця (ІХС), зниження рівня холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХЛ ЛПВЩ), збільшення рівня систолічного артеріального тиску добового (САТдоб) і пульсового артеріального тиску добового (ПАТдоб); комбінованої екстрасистолії (КЕ) - гіпертригліцеридемія, збільшення індексу атерогенності, збільшення ІММЛШ чи/або індексу Соколова-Лайона, наявність епізодів ІМ, похилий чи старечий вік. Позитивний антиаритмічний ефект бісопрололу проявлявся в пацієнтів із ГХ II стадії, у більшій мірі, за ШЕ, а соталолу - за СЕ і КЕ.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано шляхи покращання діагностики, результатів медикаментозного та немедикаментозного лікування хворих з різними формами тріпотіння передсердь (ТП), запропоновано способи оптимізації методів профілактики рецидивівів ТП, зниження числа ускладнень, покращання якості життя хворих з даною патологію. Розроблено методики електроанатомічного картування (ЕАК) з метою діагностики та катетерного лікування типових і атипових форм ТП. Наведено оцінку ефективності різних видів медикаментозного та немедикаментозного (тимчасової та постійної кардіостимуляції, електроімпульсної терапії) лікування пароксизмальної та персистуючої форм ТП. Розроблено методику катетерної радіочастотної аблації (КРА) типових і атипових форм ТП. Обстежено 628 хворих з різними варіантами ТП. Електрофізіологічний варіант ТП виявлено у 439-ти (69 %) пацієнтів, яким проведено внутрішньосерцеве дослідження; типове ТП - у 92,4 %, атипове - у 7,6 % випадків. Показано анатомічні й електрофізіологічні особливості персистуючих і пароксизмальних форм ТП. Встановлено, що антиаритмічна терапія (використання аміодарону, пропафенону, новокаїнаміду, соталолу) з метою відновлення синусного ритму (СР) і профілактики рецидивів є малоефективною. Показано, що найбільш ефективним методом відновлення СР (97,7 %) є електроімпульсна терапія. КРА проведено 439-ти хворим. Встановлено, що ефективність КРА для всіх електрофізіологічних варіантів ТП складає 95,67 %, кількість рецидивів - 10,95, а у разі типового ТП ефективність становить 98 %, а рецидиви зменшено з 15,8 % до 4,5 %. Доведено, що поєднання класичних електрофізіологічних підходів, ЕАК і використання охолоджуваних електродів є оптимальною стратегією КРА ТП. Виявлено достовірне покращання скоротливої здатності міокарда та якості життя хворих після усунення ТП методом КРА.

  Скачати повний текст

Досліджено ефективність черезстраховідної електрокардіостимуліції (ЧСЕКС) за відновлення синусового ритму у хворих з ізольованим тріпотінням передсердь (ТП) І типу неклапанного генезу, залежно від тривалості аритмії. Визначено ефективність і доцільність антиаритмічної підготовки за проведення ЧСЕКС з метою відновлення синусового ритму у хворих на ізольовані ТП І типу неклапанного генезу, залежно від тривалості аритмії. Розглянуто частоту застосування прокаїнаміду з метою відновлення синусового ритму за постстимуляційній фібриляції передсердь, залежно від тривалості аритмії й антиаритмічної підготовки. Вивчено частоту виникнення рецидивів ТП після успішної кардіоверсії, залежно від тривалості аритмії й антиаритмічної підготовки.

  Скачати повний текст

На базі комплексного дослідження з використанням цитохімічних методів, які дозволяють визначити стан ключових ланок клітинного енергетичного метаболізму, та добового моніторування електрокардіограми (ЕКГ) показано, що зрушення в системі клітинної біоенергетики є однією з найважливіших причин розвитку енергетичної нестабільності міокарда та виникнення аритмій серця у випадку некоронарогенних захворювань міокарда. Обгрунтовано доцільність використання в лікуванні аритмій у хворих на некоронарогенні захворювання міокарда кардіопротекторів метаболічного ряду тіотриазоліну, мілдронату і цитохрому C. Встановлено, що нормалізуючий вплив на показники клітинної біоенергетики як окремих метаболічних кардіопротекторів, так і їх сполучень за умов різних форм некоронарогенних захворювань міокарда, супроводжується вираженим стійким антиаритмічним ефектом. Зроблено висновок про доцільність включення метаболічних кардіопротекторних засобів у лікувальну схему у випадку запальних і дистрофічних уражень м'яза серця з аритмічним синдромом.

  Скачати повний текст

Показано ефективність контролю частоти серцевих скорочень (ЧСС) у довгостроковій терапії постійної фібриляції передсердь (ФП) аміодароном та його комбінаціями з метопрололом або карведилолом у пацієнтів з ішемічною хворобою серця та артеріальною гіпертензією. Встановлено критерії призначення монотерапії постійної ФП аміодароном і його комбінування з метопрололом або карведилолом. Розкрито значення чинників статі, віку та якості життя пацієнтів, рівня та реакцій загальної потужності спектра варіабельності серцевого ритму в гострій фармакологічній пробі з аміодароном, функціонального класу хронічної серцевої недостатності у плануванні й контролі ЧСС аміодароном і його комбінаціями з метопрололом або карведилолом за постійної ФП. Наведено рівняння розмежувальних функцій для прогнозування ефективного контролю ЧСС аміодароном і його комбінаціями з метопрололом або карведилолом у пацієнтів з постійною ФП.

  Скачати повний текст

Доведено можливість скорочення тривалості антикоагулянтної терапії (АКТ) перед кардіоверсією за використання черезстравохідної ехокардіографії та виявлено частоту ознак тромбоутворення, атеросклерозу аорти та сонних артерій у хворих з персистувальною формою фібриляції-тріпотіння передсердь (ФП-ТП) неклапанного походження. Досліджено взаємозв'язок між ознаками тромбоутворення та морфофункціональними характеристиками міокарда, атеросклерозом аорти та сонних артерій. Встановлено взаємозв'язок між показниками тромбоутворення, атеросклерозом сонних артерій та аорти з попередніми серцево-судинними подіями. Уточнено виділеня хворих високого ризику для довготривалого прийому АКТ. Вперше використано способи віднесення до груп ризику порушення механічної функції вушка лівого передсердя у хворих з пароксизмом ФП-ТП та мозкового кровообігу у хворих з персистувальною формою фібриляції та тріпотіння передсердь.

  Скачати повний текст

Розроблено способи ранньої діагностики та профілактики ушкоджень серця протипухлинними антибіотиками антрациклінового ряду на підставі вивчення особливостей варіабельності серцевого ритму (ВСР) під впливом їх різних кумулятивних доз, а також її взаємозв'язку з параметрами функціонального стану лівого шлуночка (ЛШ) і біоелектричною активністю міокарда. З'ясовано, що у пацієнтів, які приймають антрациклінові антибіотики, спостерігається зниження ВСР, збільшення симпатичного та зниження парасимпатичного тонусу вегетативної нервової системи. Встановлено взаємозв'язок між змінами параметрів ВСР та одержано кумулятивною дозою антрациклінів. Показано, що прояви безбольової депресії сегмента ST, що розвивається під впливом антрациклінів, корелюють зі ступенем зниження ВСР. На підставі вивчення взаємозв'язку параметрів ВСР і функціонального стану ЛШ розроблено спосіб ранньої діагностики ушкодження сердця цими цитостатиками, а також спосіб профілактики дисфункції міокарду за використання триметазидіну.

  Скачати повний текст

Розглянуто вдосконалення діагностики та лікування кардіалгій та порушень серцевого ритму за дорсопатіях та остеопорозі хребта шляхом встановлення травмуючих елементів, котрі можуть призводити до розвитку кардіалгій та порушень серцевого ритму та застосування вертебрологічного лікування: мануальної терапії, післяізометричної релаксації м'язів, лікувальної фізкультури в тренуючому або тракційно-тренуючому режимах, локальних інфільтрацій суспензією гідрокортизону з анестетиком ділянок м'язового спазму або активних тригерних пунктів, нестероїдних протизапальних препаратів, антиостеопоротичної терапії.

  Скачати повний текст

У хворих на хронічну ішемічну хворобу серця (ІХС) та цукровий діабет II типу (ЦДII) з супутніми аритміями призначення інгібітору ангіотензин-перетворювального ферменту (АПФ) періндоприла супроводжується позитивними зрушеннями показників кардіогемодинаміки, зниженням виразності дисфункції ендотелію. Показано, що у хворих на хронічну ІХС ЦДII з супутніми аритміями (шлунковою екстрасистолією) та миготливою аритмією) спостерігається збільшення концентрацій у плазмі крові ендотеліна-1 і <$Eroman Tx sub 2>, що свідчить про перевагу судиннозвужувальних ефектів. З'ясовано, що лікування зазначених хворих з супутніми аритміями триметазідином супроводжується вираженим поліпшенням функції ендотелію та зниженням виразності ознак коронарної недостатності. Одержано дані, що у хворих з хронічною ІХС та ЦДII з супутніми аритміями призначення ігібітору АПФ сприяє не тільки поліпшенню кардіогемодинамічних показників, але й зниженню кількості шлуночкових екстрасистол. Удосконалено методику проведення антиаритмічної терапії хворим на ІХС та ЦДБ з супутніми аритміями. Показано, що "Карведілол" - ефективний засіб для лікування шлункової екстрасистолії та миготливої аритмії у хворих на ІХС і ЦД, за його застосування відбувається виразне поліпшення функції ендотелію. Продемонстровано, що комбінована терапія антиаритмічними препаратами та за умов аутотрансфузій ультрафіолетом опроміненої крові хворих на хронічну ІХС та хронічні неспецифічні захворювання легень з супутньою шлуночковою екстрасистолією супроводжується більш значним антиаритмічним ефектом, ніж монотерапія кожним з зазначених препаратів окремо.

  Скачати повний текст

Проаналізовано результати клініко-інструментального обстеження хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС), ускладнену частими рецидивами миготливої аритмії (МА). Виявлено, що повторні рецидиви МА частіше спостерігаються у хворих у разі поєднання ІХС з гіпертонічною хворобою. У більшості цих хворих напади аритмії носять симпатоадреналовий характер. Наведено інформативні інструментальні предиктори виникнення частих рецидивів МА у хворих на ІХС. Встановлено ефективність превентивної антиаритмічної терапії кордароном у хворих на ІХС, ускладнену частими рецидивами миготливої аритмії, за умов динамічного моніторного спостереження. Досліджено вплив кордарону у разі тривалого (8 місяців) призначення на показники варіабельності ритму сердця (ВРС) та їх циркадність у хворих на ІХС, показано покращення ВРС через зменшення впливів симпатоадреналової та збільшення активності парасимпатичної ланки вегетативної нервової системи. Експериментально доведено, що в розвитку токсичних проявів застосування кордарону у вигляді пневмопатії та гепатопатії має значення зрушення на біохімічному рівні, що проявляється фосфоліпідозом, дисбалансом амінокислотного складу та вуглеводних компонентів у тканинах легень і печінки.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Здійснено експериментальне дослідження механізмів позаканальної проникності клітинних мембран для катіонів і змін електричної активності серця за умов активації перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ), а також вплив аміодарону та його комбінації з триметазидином та мембранопротекторним засобом "Ритмокорм" на проникність клітинних мембран, стан ПОЛ та електричну активність серця. На підставі моделювання підвищеної проникності клітинних мембран шляхом активізації ПОЛ (відтворення мембранодеструктивної моделі аритмій серця) установлено взаємозв'язок між змінами електричної активності міокарда та зростанням показників мембранної проникності за впливу продуктів ПОЛ. З використанням експериментальних моделей аритмій серця доведено, що комбінація аміодарону з ритмокором, на відміну від самостійного застосування аміодарону та триметазидину, знижує показники проникності та рівень продуктів ПОД, а також запобігає або усуває розвиток змін електричної активності міокарда та ритму серця.

  Скачати повний текст

В роботі вивчена метаболічна та гемодинамічна ефективність інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (ІАПФ) у хворих з дисфункцією лівого шлуночка та аритміями. Виявлені особливості нейрогуморальних порушень; визначені найбільш раціональні шляхи корекції за допомогою ІАПФ. Показано, що під впливом терапії ІАПФ у хворих з дисфункцією лівого шлуночка на тлі нормалізації нейрогуморального стану та поліпшення кардіогемодинамічних показників значно знижується частота шлуночкових екстрасистол та зменшується їх градація. Встановлено, що тривала терапія ІАПФ сприяє регресії гіпертрофії міокарда лівого шлуночка, зменшенню кількості шлуночкових екстрасистол. Запропонована комбінована терапія ІАПФ ренітеком та блокатором рецепторів ангіотензину ІІ козааром.

  Скачати повний текст

Визначено предиктори виникнення тромбоемболічних ускладнень та їх граничні рівні. Доведено, що ацетилсаліцилова кислота (АСК), варфарин і пентосана полісульфат (ППС) по-різному впливали на рівень даних предикторів та інші показники системи гемостазу, що обумовлювало клінічну ефективність препаратів, а також виявлено ішемічні вогнища.

  Скачати повний текст

На підставі результатів порівняльного клініко-інструментального обстеження 976-ти хворих з серцевою недостатністю (СН) різної етіології встановлено критерії, асоційовані з наявністю постійної форми миготливої аритмії. Визначено, що найважливішими з них є вік і розміри передсердь, насамперед, лівого. Вперше доведено, що незалежно від етіології СН, імовірність постійної форми миготливої аритмії (ПостМА) є практично однаковою за однакового розміру лівого передсердя. У ході проспективного спостереження встановлено, що наявність ПостМА асоціюється із зростанням ризику кардіальної смерті. Розроблено методику визначення діастолічної функції лівого шлуночка (ЛШ) за допомогою оцінки розподілу швидкостей трансмітрального потоку у передсерді та шлуночку у хворих з синусовим ритмом і МА. За допомогою даної методики встановлено, що важливу роль у діастолічному наповнені ЛШ відіграє активне розслаблення з формуванням присмоктувального ефекту. Шляхом тривалого запису потоку у виносному тракті ЛШ виявлено, що на формування серцевого викиду у разі ПостМА істотно впливають коливання переднавантаження та феномен "постекстрасистолічної" потенціації. Доведено, що механізми авторегуляції та тривалий діастолічний потік сприяють підтриманню кровотоку у внутрішній сонній артерії (ВСА) на достатньому рівні у більшості пацієнтів з СН, тоді як у хворих з IV функціональним класом спостерігається не лише зниження кровотоку, але і порушення авторегуляції.Розглянуто, що за ПостМА зниження кровотоку у ВСА протягом одного серцевого циклу компенсується збільшенням частоти серцевих скорочень (ЧСС) таким чином, що хвилинний кровоток істотно не знижується у більшості хворих, а механізми авторегуляції сприяють відносній стабільності кровотоку у ВСА, незважаючи на значні коливання ЧСС. Доведено необхідність комбінованого застосування дігоксину з бетаблокаторами у більшості пацієнтів з СН для адекватного контролю ЧСС у спокої та у разі фізичних навантажень і покращання толерантності до навантажень.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Наведено результати дослідження стосовно підвищення ефективності лікування аритмій серця у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) з супутнім цукровим діабетом (ЦД) II типу шляхом застосування комплексної терапії та диференційного використання препаратів залежно від ступеня важкості захворювань і наявності кількості предикатів розвитку порушень ритму серця.

  Скачати повний текст

Досліджено питання катетерного лікування рієнтрі тахікардії атріовентрикулярного вузла (РТАВВ) на підставі власного досвіду лікування 102-х пацієнтів. Встановлено, що катетерна деструкція дозволила усунути РТАВВ у 100 % пацієнтів. Розроблено ефективну та безпечну методику нанесення крапкових аплікацій від атріовентрикулярного (АВ) кільця вглиб передсерця починаючи з рівня устя коронарного синуса. Вперше доведено доцільність нанесення аплікацій у місцях реєстрації низькочастотних спайок або "фрагментованої" електрограми (ЕГ) передсерць. Визначено допустимі межі співвідношень передсердної та шлуночкової ЕГ для нанесення аплікацій, які становлять 0,1 - 1,1, та висвітлено значення виникнення "ритму подразнення АВ вузла" у разі радіочастотного впливу. Розглянуто заходи, спрямовані на запобігання виникненню стійких порушень АВ провідності, запропоновано оригінальний температурний режим нанесення аплікацій. Досліджено, що після усунення РТАВВ в усіх хворих відбуваються зміни показників антероградної АВ провідності. Виявлено, що зменшення максимального інтервалу передсерця-Гіс на 30 мс та більше є надійним критерієм усунення аритмії у випадках, коли тахікардію не вдається викликати під час проведення катетерної деструкції.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена вивченню вразливості передсердь та її детермінант у хворих з різними клінічними формами пароксизмальної фібриляції передсердь на основі електрофізіологічних властивостей і структурно-функціональних параметрів серця із врахуванням показників варіабельності серцевого ритму. Проаналізована динаміка основних електрофізіологічних показників провідної системи серця, частотних характеристик вразливості передсердь та параметрів передсердної активності під час штучно індукованого пароксизму тахіаритмії під впливом різних антиаритмиків в ході гострого та хронічних медикаментозних тестів за даними трансезофагального електрофізіологічного дослідження. Обрунтовані прогностичні електрофізіологічні критерії ефективності антиаритмічної терапії.

  Скачати повний текст