Розкрито специфіку української еміграційної драматургії середини ХХ ст. Проаналізовано п'єси О. Бабія, І. Багряного, Л. Коваленко, Ю. Косача, І. Костецького, І. Чолгана, А. Юриняка в контексті традицій національної літератури та філософсько-мистецьких впливів у західноєвропейській культурі. Досліджено проблеми абсурдності людського існування, безгрунтів'я. Визначено поетикальні особливості драм, зокрема, авторських жанрових рішень, способів зображення образів дійових осіб, ролі ремарок, сюжетно-композиційної організації творів.

  Скачати повний текст

Висвітлено питання проблемно-тематичної й ідейно-естетичної наповненості конфлікту, його зв'язків з жанром, композицією та драматичною дією. Зафіксовано перевагу внутрішнього конфлікту над зовнішнім, його психологізацію, змінює композицію творів. Розглянуто особливості характеротворення посередництвом ремарки, монологу та діалогу в драматичних творах першої половини ХХ ст.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження тем епоха й людина в контексті аналізу екзистенціальної парадигми у прозовій і поетичній творчості українських письменників-емігрантів періоду ДіПі (І. Багряного, Т. Осьмачки, Д. Гуменної, Ю. Косача, В. Петрова-Домонтовича, О. Стефанович, Є. Маланюка, В. Лесича, М. Ситника, О. Зуєвського, Ю. Клена). Розглянуто світоглядні, аксіологічні, естетичні концепції розвитку української літератури, на яких базується художній та інтелектуально-світоглядний дискурс повоєнного періоду. На підставі вивчення "категорій-екзистенціалів", провідних екзистенційних мотивів, екзистенціалістських концептів та ідей, характерних для творчості українських письменників-емігрантів, розкрито теми епохалюдина та пов'язану з нею проблематику у контексті розвитку художньо-філософської парадигми в літературі періоду ДіПі. Виявлено актуалізацію традицій літературного філософування в національному письменстві, досліджено його зв'язки з європейськими та світовими літературами.

  Скачати повний текст

Проведено системне дослідження західноукраїнської й еміграційної прози 1920 - 1930-х років ХХ ст. в аспекті динаміки стильових парадигм та їх детермінованості чільними ідейними спрямуваннями доби. Проаналізовано творчість багатьох західноукраїнських письменників, вилучених раніше з історії української літератури тоталітарним режимом, а також прозову спадщину цілої низки письменників-емігрантів, а саме: В. Картуха, К. Поліщука, Ф. Дудка, Г. Журби, І. Черняви, В. Софроніва-Левицького, Ж. Процишина, Р. Єндика, Д. Віконської. Визначено, що під новим кутом зору знайшли своє прочитання тексти М. Ірчана, С. Тудора, В. Бобинського, І. Керницького. Шляхом аналізу індивідуальних авторських стилів цих творів, співвіднесеності їх ідіостилів із стильовими напрямами з'ясовано, що моделювання індивідуальних стильових стратегій відбувалося на грунті національної традиції художнього слова як втілення пасіонарної енергії, скерованої на утвердження національної самості, та інтенційності до європейської геокультурної орієнтації.

  Скачати повний текст

Досліджено концептуальну антропоцентричну модель світу та способи її художнього втілення в українській діаспорній прозі XX ст. Розглянуто еміграційну прозу як органічну цілісність, що бере початок в єдиній етнолітературній традиції з різновекторними шляхами її розвитку чи модифікації. Введено у науковий обіг великий пласт імен прозаїків і фрагментарних прозових текстів. З'ясовано специфіку моделей художнього зображення людини та світу на рівні образів, ідей, символів, емпатичних переживань. Окреслено художню концепцію України в націєрозповідній моделі діаспорної романістики та літературно-критичній спадщині письменників українського зарубіжжя.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження лінгвокультурем в українській соціально-психологічній прозі першої половини XX ст. на матеріалі художніх творів І. Багряного, Г. Журби, У. Самчука. Визначено теоретичні засади вивчення лінгвокультурем у соціально-психологічній прозі першої половини XX ст. Розкрито сутність понять "лінгвокультурема", зроблено розмежування понять "лінгвокультурема" та "лінгвокультурний концепт". Визначено принципи та методи дослідження лінгвокультурем (лінгвокультурологічного поля, лінгвокультурологічної інтерпретації), описано мову української соціально-психологічної прози як джерельну базу лінгвокультурологічного дослідження. Виділено лексико-семантичні особливості лінгвокультурем-вербалізаторів концептосфер людина - суспільство та людина - культура в українській соціально-психологічній прозі. Класифіковано лінгвокультуреми за типом лінгвокультурної інформації. Узагальнено семантико-стилістичні особливості лінгвокультурем у парадигмах авторської мовотворчості І. Багряного, Г. Журби та У. Самчука, розкрито їх стилістичні функції у художній прозі.

  Скачати повний текст

З'ясовано трактування національної ідеї у світовому й українському сприйнятті. Характер української національної ідеї визначено як визвольний. Доведено, що поразка в національно-визвольних змаганнях 1917 - 1920-х рр. зумовила появу альтернативних шляхів існування нації. Свою історіософію запропонувала й література, зокрема Ю. Дараган, Ю. Липа, Є. Маланюк, О. Теліга, О. Ольжич. Виділено концепцію національно-визвольної ідеї українців за публіцистичною спадщиною письменників першої еміграційної хвилі, окреслено особливості її втілення у художніх творах, передусім поемі.

  Скачати повний текст

Проведено зіставний аналіз екзистенціалів війни в українській і німецькій літературах про Другу світову війну. Спираючись на праці Н. Аббаньяно, М. Бердяєва, М. Гайдеггера, А. Камю, С. К'єркегора, Г. Марселя, Ф. Ніцше, Ж.-П. Сартра, Х. Ортеги-і-Гассета, К. Ясперса, що становлять теоретико-методологічну базу дослідження, актуалізовано вплив філософії існування на розвиток обох національних літератур. На основі різножанрових прозових творів І. Багряного, О. Гай-Головка, У. Самчука, Г. Бьолля та Е. М. Ремарка виявлено типологічні спільності та відмінності у художньому відтворенні буття людини під час війни, що у площині тексту реалізується у формі екзистенційних мотивів (екзистенціалів). Досліджено їх взаємозв'язок з наднаціональними загальнолюдськими цінностями, складним і багаторівневим часопросторовим моделюванням, архетипними образами, релігійно-екзистенційними вимірами духовності, міжтекстовою взаємодією, біблійними маркерами, імагологічною антиномією Свого та Чужого, місцем національного у міжнаціональному конфлікті та домінуючим станом відчуженості. Висвітлено поетикальні парадигми та національно-мистецькі особливості зіставлювальних творів у їх європейському культурному контексті.

  Скачати повний текст