Досліджено умови формування філософських поглядів Ю. І. Вассияна, проведено теоретичну реконструкцію теорії історичного процесу в його історіософській концепції. Показано специфічність його підходу до проблеми філософського обгрунтування української нації, використано категорію "дійсність" як методологічну основу розкриття онтологічно-гносеологічних і філософсько-релігійних питань теоретичної філософії Ю. І. Вассияна. Наголошено, що філософські ідеї Ю. І. Вассияна є важливим кроком на шляху розвитку української філософської думки та дають можливість запропонувати ефективний шлях вирішення філософського обгрунтування проблеми української нації.

  Скачати повний текст

Розглянуто методологічні засади формування ідеї часу. Визначено головні підходи до його розуміння (Августина та Гайдеггера, Гегеля). Розглянуто феномен формування часу у філософському та релігієзнавчному контекстах. Проаналізовано погляди провідних філософів у історичному аспекті, оцінено їх внесок у формування проблеми. Розглянуто інтерпретації проблеми часу в античності, Середновіччі, філософії Нового Часу, німецькій класичній філософії. Відзначено, що суб'єктивізація часу є однією з домінант, яка розпочинається (у концептуальному оформленні) у Р.Декарта. Зауважено, що історико-філософський процес виявляє рівні часу як космічного, соціального та суб'єктивного. Обгрунтовано положення щодо застосування позитивістського підходу до проблеми часу, а також диференційованого підхіду до цієї проблеми у західноєвропейській та російській традиціях філософування. На підставі творчої спадщини румунського філософа М.Еліаде конкретизовано методологічні та загальнотеоретичні положення проблеми часу. Запропоновано методологічні підходи та проведено порівняльний аналіз з поглядами інших учених. Розглянуто формування проблеми часу у різних релігійних традиціях.

  Скачати повний текст

Досліджено спадщину православного філософа другої половини XIX ст. П.Д.Юркевича, який поєднував в своїй творчості західноєвропейську філософську освіченість і православну етичну спрямованість. Завдяки такому синтезу створено оригінальну ціннісно-символічну картину соціальної дійсності, за своєю суттю, монадологічний образ соціуму. Світ Юркевича - цілісний організм, а суспільство - жива спільнота самобутніх особистостей. Вся картина соціальної дійсності структурується за допомогою бінарних опозицій світоглядного характеру, таких, як живе - мертве, внутрішнє - зовнішнє, самобутнє - пасивне, при цьому перші члени опозицій мають ціннісний пріоритет. Однак дані опозиції не є жорсткими. Ця обставина, як і орієнтація на гармонійне начало, повноту і цілісність, свідчить про те, що православне мислення, яке репрезентує П.Д.Юркевич, не обов'язково є бінарним. Це, в свою чергу, свідчить про можливості не лише дуального механізму розвитку нашої культури, наслідком якого є конфлікти і соціальні потрясіння, але й тернарного механізму розвитку, що безперечно навіює соціальний оптимізм.

  Скачати повний текст

Досліджено естетичний аспект художньо-образної системи Г.Сковороди на підставі аналізу його філософської та поетичної творчості, архетипової структури провідних мотивів, образів і принципів українського бароко XVII - XVIII ст. Виявлено найважливіші способи мислення Г.Сковороди - символізм і діалогічність, які зумовлюють його філософський стиль. У художній свідомості філософа визначальною домінантою є принцип поєднання різних здобутків світової культури з домінуванням національних традицій, які реалізуютья на стикові мистецтва, філософії та релігії. Зазначено, що образно-символічне формомислення Г.Сковороди був найбільш природним елементом національної художньої системи вираження дійсності. Визначено засадничі ідеї, принципи, естетичні складові філософії Г.Сковороди та сучасні інтенції, що дозволило зрозуміти світоглядну природу творчості філософа, її культуротвірну функцію, що є однією з необхідних складових літературно-художнього процесу й естетичної думки в оновленій Україні.

  Скачати повний текст

Здійснено філософсько-релігієзнавче дослідження православної барокової антропології Іоаникія Галятовського, зокрема її проблеми - концепції православної людини, пошуків нею правди та шляхів досягнення ідеалу правдивого життя, що розумівся як життя за законами християнської моралі для служіння "православному народові та Батьківщині". Уперше у вітчизняному релігієзнавстві до наукового обігу введено комплекс проаналізованих богословських і проповідницько-полемічних творів видатного представника Чернігівського релігійно-філософського кола другої половини XVII ст. Простежено генетичний зв'язок вчення про правду та правдиве життя православної людини І.Галятовського з православною антропологічною традицією, яка започаткувалась в Україні в добу Київської Русі, знайшла відновлення та продовження у філософії Транквіліона-Ставровецького та Чернігівського науково-мистецького гуртка другої половини XVII - початку XVIII ст., в цілому приєднується до української релігійно-філософської православної традиції, закладеної Петром Могилою. Розкрито релігійні та філософькі засади, а також ідейні джерела християнських антропологічних поглядів І.Галятовського, релігійно-філософські засади його розуміння людини, правди, істини. Досліджено співвідношення правди й ітини у православній антропології І.Галятовського. На підставі порівняння біблійного вчення про людину й антропологічних творів філософа визначено особливості інтерпретації ним правдивої особистості, умов її становлення. Вивчено релігійно-філософські погляди І.Галятовського й особливості формування правдивої православної людини у суспільстві, специфіку осмислення правдивості як реалізації здібностей людини. Проаналізовано еволюцію поглядів на людину як шукача правди у християнській антропології І.Галятовського. Стверджено наявність синтетичності в його атропологічній концепції, яку трактовано як спробу оригінального синтезу східних і західних релігійно-антропологічних ідей на українському ментальному підгрунті.

  Скачати повний текст

Досліджено експлікації підстав сучасної раціональності. З використанням інструментарію основних традицій сучасного філософствування (в аналітичній філософії, феноменології, комунікативній філософії) та шляхом аналізу легітимних стратегій культурного сенсоутворення (історичного, прагматичного та природничого дискурсів) визначено адекватну методологію раціонального аналізу раціональності. Показано принципову історичність раціональності модерну та її залежність від християнської міфології. Міф розглянуто як неусувну та випадкову підставу раціональності. З'ясовано, що дії відповідно до міфічної раціональності породжують соціальний простір модерну - західну цивілізацію. Доведено, що будь-які переходи від теоретичного до практичного та навпаки не залишають сфери, окресленої міфом, який є формою реальності буття.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено виявленню ролі та місця концепції репрезентації в критиці класичного способу мислення французьким постструктуралізмом. З'ясовується характер цієї критики, виявляється її евристичний потенціал та нові можливості, що відкриваються для думки, звільненої від репрезентативних обмежень.

  Скачати повний текст

Досліджено сутність і напрямки перших онтологічних та гносеологічних пошуків філософів-досократиків (від Фалеса до Емпедокла, Анаксагора та Демокріта включно) у контексті їх загальних натурфілософських рефлексій над світом та природою. Реконстуйовано та проаналізовано онтологічні та гносеологічні ідеї досократівської філософії, з'ясовано їх змістову сутність, історичну форму виразу та шляхи і способи вирішення в усіх тогочасних філософських школах, напрямках і теоретичних концепціях окремих філософів. Розкрито евристичний потенціал гносеологічних та онтологічних ідей досократівської філософії, показано їх суттєвий вплив на подальший розвиток світової філософської думки.

  Скачати повний текст

Досліджено історію становлення гендерних стереотипів у західноєвропейській філософії. Проаналізовано специфіку формування уявлень про маскулінне та фемінне у концепціях філософів античності, середньовіччя, Ренесансу, Модерну, ірраціоналізму, постмодерну. Визначено понятійний ряд, який відображає зміст маскулінного та фемінного в концепціях мислителів різних епох. Проведено аналіз чоловічого та жіночого як контарних категорій культури. Контарність застосовано для протиставлення таких якостей, як незалежність - залежність, агресивність - м'якість, брутальність - ніжність, раціональність - емоційність, серйозність - поверховість, урівноваженість - схвильованість, сила - слабкість, жорстокість - доброта, ініціативність - боязкість. Доведено, що метафізичне мислення сприяє формуванню ідей на базі таких опозицій, в яких завджи одна сторона визначала чисте, справжнє, інша - нечисте, несправжнє. У даному контексті розроблено дихотомію чоловічного й жіночого в класичній метафізиці. Виявлено, що у сучасній західноєвропейській культурі опозиція чоловічого та жіночого втрачає біологічні риси, а есенціалістський підхід, що тлумачить статеве як біологічне, себе майже вичерпав, акцент перенесено на розкриття соціальних механізмів формування гендерної асиметрії в культурі. Доведено, що традиційна нерівність гендерних статусів, що і досі існує в суспільстві, не має онтологічного підгрунтя. З'ясовано, що історія інтелектуального розвитку та соціальні інститути сучасності - гендерні, людську культуру та діяльність закодовано відповідно до приписів маскулінних і фемінних взірців, що функціонують усередині системи гендерно-владних відносин.

  Скачати повний текст

Проведено історико-філософське дослідження принципових аспектів філософії мови, естетики та герменевтики Г.Шпета - одного з найбільш визначних російських філософів початку ХХ ст. Надано філософські внутрішні характеристики мови, що подані в філософії Г.Шпета як змістовні й естетичні феномени. Проведено аналіз феноменології Г.Шпета в контексті філософських семантичних теорій для виявлення зовнішніх і внутрішніх особливостей філософії мови й естетичної свідомості. Запропоновано й обгрунтовано нову періодизацію філософської еволюції Г.Шпета.

  Скачати повний текст

Визначено теоретичні та методологічні засади пізнання психічного у феноменології. На підставі принципового для феноменології ототожнення психіки та свідомості доведено абсолютну тотожність сутнісної структури психічного сутнісній структурі свідомості. З'ясовано, що сутнісна структура свідомості виявляється лише на рівні трансцендентальної редукції, після здійснення якої розкриваються фундаментальні характеристики свідомості: інтенційність, темпоральність та інтерсуб'єктивність. Показано сутнісний зв'язок даних характеристик, що обумовлює їх виникнення. Встановлено, що єдність фундаментальних характеристик свідомості формує трансцендентальну структуру свідомості. На підставі вивчення наукових праць Е.Гусерля й інших феноменологів доведено найбільшу ефективність пізнання психічного у феноменології у межах трансцендентального варіанта.

  Скачати повний текст

Проаналізовано феноменологічну теорію сприйняття й онтології тілесності. У досліджуваних феноменологічних концепціях інтерсуб'єктивності виділено чинники, що перешкоджають побудові вчення про людські взаємини на підставі трансцендентальної феноменології. Виявлено переваги феноменології у питанні обгрунтування онтології тілесності у порівнянні з редукціоністськими та фізикалістськими теоріями сприйняття та їх визначеннями зв'язку свідомості та людського тіла. Встановлено, що розв'язання психофізичної проблеми у феноменології відбувається шляхом феноменологічного осмислення тілесності й інтерсуб'єктивності досвіду. З'ясовано, що подолання окремих теоретичних проблем гештальт-психології уможливлене феноменологічною концепцією тілесності. Обгрунтовано можливість подолання суперечливості підходів у феноменології до проблеми співвідношення інтерсуб'єктивності та тілесності досвіду. Викладено ідеї щодо усунення суперечностей феноменологічної концепції інтерсуб'єктивності Ж.-П. Сартра за допомогою методологічних засобів соціальної феноменології А.Шюца та "сферології" П.Слотердайка.

  Скачати повний текст

Розкрито значення проблеми Іншого для сучасної філософії та суспільства взагалі. Цю проблему визначено як одну з найважливіших у феноменологічній традиції. Проаналізовано філософсько-атропологічний вимір концепцій Іншого, який дозволяє висвітлити приховані виміри людського існування, культурних форм буття. Вивчено специфіку феноменологічної філософії культури - розглянуто особливості сприйняття Іншого. Досліджено проблему можливості процесу ідентифікації особистості в інтерсуб'єктивному просторі. Значну увагу приділено особливостям розрізнення Свого та Чужого світів, оскільки це стосується проблеми культурної ідентифікації, без якої є неможливою самоідентифікація особистості взагалі. Розглянуто шляхи до порозуміння між культурами, які пропонують сучасні феноменологи. Проаналізовано феномен Чужого, іншої традиції, які спонукають до формування своєрідності та неповторності Свого, до розвитку культури взагалі. З'ясовано, що завдяки Іншому, іншій культурі, відбувається повноцінне сприйняття світу, самореалізація людини як людини.

  Скачати повний текст

Простежено в історико-філософській перспективі змістове наповнення, буттєву вкоріненість і смислово-ідейні трансформації феномену творчості, виокремлено його концептуальні засади в межах класичної та некласичної парадигм філософування. Визначено, що творчість - динамічний, багатовимірний феномен, який сутнісно розкривається на рівні буття (онтологічному), сущого (онтичному) й екзистенції (екзистенційному). Проаналізовано дефінітивні особливості поняття "творчість" в історико-філософській перспективі та виявлено, що мовленнєві значення лексеми "творчість" вказують на її полісемантичність і вкладаються у таку послідовність: створення - творення - витворення - перетворення - відтворення. Особливу увагу акцентовано на комплексному філософському осмисленні творчості, яке поєднує онтологічний, гносеологічний, метафізичний, антропологічний і соціокультурний вимір даного феномену.

  Скачати повний текст

Здійснено історико-філософське дослідження феномену суїциду з метою обгрунтування правомірності створення екзистенціально-психоаналітичної концепції суїциду, згідно з якою свідомість суїцидента є травмованою внаслідок пережитої ним конфліктної ситуації, що розгортається до рівня ситуації кризової. Основними ознаками суїцидальної свідомості є її затемненість і звуженість. Зазначено, що виключення людиною зі сфери власних якостей можливості до самогубства відкриває перед нею перспективу буття - супротив - смерті, сполучену з перспективою подолання смерті як можливості.

  Скачати повний текст

Запропоновано нове розв'язання наукової проблеми інтерпретації феномену свободи у контексті французького філософського постмодернізму. У міждисплінарно-семіотичному аспекті висвітлено можливості та способи здійснення свободи у світоглядній парадигмі сучасності. Обгрунтовано тезу, до поширення постмодерного розуміння свободи є спробою нетеоретичного заперечення протяжності наративу "Модерн", асоційованого з засиллям теоретичного розуму та його націоналістичних світоглядних форм домінування. Розкрито роль мови як явища дискурсу, яка полягає у тому, що у французькому постмодернізмі вона є невід'ємною складовою "духовних тотальностей", якими є політичні, економічні, культурно-етичні й естетичні норми. Доведено, що французький дискурс постмодернізму є ціннісним осмисленням життєвої екзистенції та здійсненням її під "знаком свободи" у взаємозв'язку з новітніми трансформаціями європейських уявлень про свободу. З'ясовано, що постмодерністська інтерпретація свободи висвітлює її як активну громадянську, публічну й приватну позицію (та реакцію) особи у напрямку поширення політичного ліберально-демократичного простору.

  Скачати повний текст

Проаналізовано філософські, соціальні та психологічні джерела формування концепцій самоідентичності й ідентичності загалом і, зокрема, в філософії символічного інтеракціонізму, виявлено схожі та відмінні сторони даних теорій. Доведено, що представники символічного інтеракціонізму є одними із перших ідейних засновників понять "ідентичність" і "самоідентичність". Останнє для них виступає головним елементом концепції самості, як персональної ідентичності та відіграє роль внутрішнього стрижня особистості, який формується через соціальну взаємодію за допомогою соціалізації індивіда. Розкрито проблему самоідентичності через призму соціально-філософського світогляду символічних інтеракціоністів, збагачуючи, таким чином, теоретико-методологічну та понятійну базу соціальної філософії.

  Скачати повний текст

Доведено, що розуміння релігії розвивалось протягом всієї творчості Г.Гегеля. Визначено два основних етапи розвитку гегелівської думки та розкрито особливості тлумачення релігії на кожному з них. Значну увагу приділено гегелівській інтерпретації релігійної свідомості, розкрито діалектику людини та Бога у філософії Гегеля, особливості його інтерпретації історії релігії, проаналізовано значення принципу системності для формування філософії релігії як окремої дисципліни. З'ясовано функції релігійної спільноти в суспільстві та проаналізовано гегелівську тему "смерті Бога" у співвідношенні з розвитком цієї теми у роботах Ф.Ніцше.

  Скачати повний текст

Вперше в українській історико-філософській науці проаналізовано феномен необароко, визначено його характеристики, ідеї та поняття. Наведено визначення феномену необароко як ціннісної складової постмодерної думки, на базі якого узагальнено культурологічні та філософські засади постмодернізму. Здійснено культурологічний та історико-філософський аналіз витоків, становлення та розвитку необарокового світовідчуття. Доведено, що феномен необароко є полідисциплінарним дискурсом історії філософії. Встановлено існування "лінії необароко", яка об'єднує архітекторів, художників, філософів, математиків і допускає перетинання, зміни, що сприяють комунікації між різними дисциплінами. З'ясовано, що теперішня необарокова дійсність є такою, де світ "реально обернений", де істинне є моментом хибного, а дійсність, яка заповнюється спогляданням вистави, змінюється і в самій собі репродукує глядацький порядок: необарокова дійсність виникає у виставі, а вистава є дійсністю. Виявлено, що феномен необароко переплітається зі сферою інформаційного соціуму. Розкрито сутність понять постмодерністської філософії "симулякр", "симуляція" і "гіперреальність". З'ясовано, що необароко наслідує у бароко тип мислення із символічно-образним навантаженням, а "віртуальна реальність" як гіперреальність постає філософською категорією, іманентною самій структурі буття.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст