Скачати повний текст

Досліджено засади накопичення, систематизації та розвитку екологічного знання у докласичному, класичному та постнекласичному періодах розвитку наукового знання. Зазначено, що у класичний період увага дослідників була зосереджена на даному знанню як об'єкті дослідження, а засоби діяльності залишалися поза їх увагою у контексті монологу людини по відношенню до природи. У некласичний період зародилась екологія як наука та сформувалось уявлення про ноосферу, постала проблема "діалогу двох культур". Зауважено, що вирішити питання щодо розриву між гуманітарними та науками про природу може екологія, оскільки вона має подвійний статус природничого та гуманітарного знання. У постнекласичний період розвитку екологічного знання стала наявною проблема перегляду методів пізнання, за якого не повинна відбуватись руйнація предмета дослідження. Для цього до наукового знання запропоновано ввести етику відповідальності за діяльність людини. Однією з умов створення екологічного мислення, а у подальшому - ноосферного мислення може стати екологізація освіти та виховання. Проаналізовано підходи щодо розвитку поснекласичної освіти та виховання у світлі холістичної, тоталогічної та синергетичної концепцій. Запропоновано підходи стосовно екологізації освіти та виховання з урахуванням кордологічних ідей українського суспільства.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано нову версію філософії природи, яка тематизує багатовимірний простір взаємодоповнювальних зв'язків концепту "природа" зі свідомістю, безсвідомим, культурою, освітою, наукою. Експліковано неусувне тяжіння людського духу до єдності з природою. Встановлено, що етичні концепції, фундовані екологією, життям як вищою цінністю, змістом глибинних шарів психіки, страхом як останньою та незаперечуваною очевидністю є регресивними, а тому не можуть бути дійсною внутрішньою цінністю турботи про буття природи. Доведено неправомірність універсалізації та широкого використання у філософському дискурсі концепції коеволюції природи та суспільства. Виявлено тенденції розвитку екології у контексті посмодерністського дискурсу та за умов смерті науки. Доведено генетичний зв'язок наукової картини світу з географічною картою та живописною картиною після винаходу перспективи як методу впорядковування простору. До наукового обігу введено поняття "перформанс світу" як концепт його образного представлення. Проведено концептуальний аналіз структури даного поняття. Сформульовано висновок, що інша субстанційність природи та культури, їх абсолютна сторонність, логічно й ексзистенціально може бути подолана скасуванням концепту "картина світу", заміною його концептом "перформанс світу", що дозволить людському Я - суб'єкту, який пізнає, але тілесному та втіленому, творчо включитися в представлення живої природи.

  Скачати повний текст

Досліджено вплив романтичної філософії природи на європейську літературу доби романтизму. Виділено вісім фундаментальних натурфілософських концептів, які формують романтичну натурфілософську концептосферу та прослідковано шляхи, способи їх репрезентації у художньо-естетичній практиці європейського романтичного руху. Встановлено, що концептуалізація елементів натурфілософії в естетичних працях романтиків відбувалася через естетичні категорії та поняття, у художніх текстах - через одиниці чотирьох основних рівнів художньо-естетичної цілісності літературних творів: натурфілософські образи-символи, мотиви, сюжет, композицію.

  Скачати повний текст

Досліджено методологічну роль гуманістично-ноосферної концепції у розв'язанні глобальних проблем сучасності на постнекласичному етапі розвитку науки. На підставі аналізу сутності та змісту гуманістично-ноосферної концепції визначено її парадигмальний потенціал як системи теоретичних, методологічних та аксіологічних настанов розв'язання глобальних проблем. Експліковано основні закономірності формування ноосфери на підставі дослідження філософсько-теоретичних положень гуманістиично-ноосферної концепції як методологічної бази. Доведено, що систему теоретико-методологічних принципів гуманістично-ноосферного підходу в глобалістиці утворюють фундаментальні положення синергетики, філософії нанонауки, етики науки та філософії техніки. Визначено шляхи розв'язання планетарної кризи, концептуалізовані у межах гуманістично-ноосферного підходу, показано їх системний характер. Зроблено прогноз основних тенденцій еволюції глобальних проблем людства за умов глобалізації та зроблено висновок про необхідність вибору соціумом гуманістично-ноосферної стратегії розвитку.

  Скачати повний текст

Вперше доведено раціональну непрозорість онтології науки та евристичну цінність зіставлення онтологій науки та міфу для вивчення структури та функцій онтології науки. У процесі реконструкції формування онтології міфу обгрунтовано положення про первинність її соціальних функцій (з легітимації та детермінації соціальної діяльності підлеглих спільнот) перед гносеологічними та етіологічними. Показано, що раціональна трансформація християнського міфу у схоластиці мала визначальне значення для формування онтологічного фундаменту перших наукових програм, які стали одним із варіантів історичного розвитку християнської доктрини. Доведено, що міфічні елементи онтології науки транслюються у часі протягом усієї історії розвитку наукового знання. Зазначено, що непрозорість онтологічних підвалин сучасної науки пов'язана з їх міфічною природою, а стійкість - з фіксацією у структурі західної культури, до якої апелюють процедури обгрунтування істинності основ наукового знання у постпозитивістській філософії науки. Наведено та обгрунтовано положення про те, що раціональні виправдання адекватності конструктів онтологій міфу та науки репрезентованому світу є невіддільними від категорій соціальної ефективності даних онтологій.

  Скачати повний текст

На підставі нового, сформульованого й обгрунтованого парадигмально-тематичного аналізу, що заснований на синтезі головних настанов концепцій Т. Куна та Дж. Холтона, здійснено реконструкцію історії розвитку методології екологічної науки, охарактеризовано її сучасний стан і перспективи подальшого розвитку. Проаналізовано три найбільш поширені в екології парадигми - геккелівсько-дарвінівську, системну та новітню, а також ті наскрізні методологічні теми, які виявилися базисними в процесі формування та застосування цих парадигм: еволюціонізм, редукціонізм, холізм. Розглянуто проблеми входження синергетичних ідей у сучасну екологію та людиновимірності. Доведено, що результатом півторастолітнього розвитку екологічної науки став перехід від спрощеної механістично-моністичної картини екологічної реальності до ціннісно зумовленої, в якій екологічний світ постає багатовимірним, непередбачуваним, сповненим життям та людиновимірним.

  Скачати повний текст

Досліджено екологічні практики з постнекласичних позицій. Визначено поняття про-екологічних і контра-екологічних практик. Розглянуто комплексність підходу до аналізу екологічних практик як поєднання синергетичного та габітуального підходів. Визначено особливий тип практик - постнекласичні практики, які породжує постнекласичний габітус. Показано, що про-екологічні практики є різновидом постнекласичних практик. Досліджено про-екологічні практики як концепт постнекласичного наукового та філософського дискурсу. Обгрунтовано, що включення ідей та принципів екологічної етики та біоетики в традиційні сфери життєдіяльності людини створює умови для становлення постнекласичного габітусу та породження ним про-екологічних практик.

  Скачати повний текст

Проведено системний аналіз екологізму як ідейно-світоглядної стратегії, яка інтегрує систему цінностей, тип гуманістичної культури й етично зорієнтовану практику і спрямована на оптимізацію відносин у координатах "людина - природа" та "суспільство - довкілля". Досліджено передумови становлення екологізму, тенденції його еволюції та внутрішньої диференціації. Охарактеризовано носіїв та прихильників ідеології екологізму. На підставі аналізу ідейно-світоглядних засад і практичної спрямованості основних екологістичних концепцій (глибинної екології, соціоекології, біорегіоналізму, екофемінізму) установлено інваріанти екологізму: переорієнтацію з антропоцентризму на еко- та природоцентризм, розробку нової етики "недомінування" й "етики турботи"; сакралізацію природи та землі, віру в "мудрість природного життя"; антиглобалістську спрямованість; турботу про екологічну справедливість; просвітництво. Досліджено роль і місце принципу справедливості у сучасному екологізмі, співвідношення глобального та локального, а також підходи до побудови концепцій екоосвіти у контексті екологізму.

  Скачати повний текст

Розглянуто філософію природи в системі сучасного знання, її необхідність і місце серед інших наук. Відзначено, що сучасна філософія природи є філософським розглядом розуміння природи й осмислення практичного досвіду її освоєння в різноманітних онтологічних, методологічних, аксіологічних і світоглядних контекстах. Обгрунтовано, що сучасна філософія є практичною філософією, суттю якої є осмислення природи у контексті практичного досвіду освоєння природи людиною. Виявлено специфіку методологічних принципів сучасної практичної філософії природи (людиномірність природи, коеволюцію природи та людини, діалогічність мислення), що відіграють роль світоглядно-етичних принципів та реалізують ціннісний потенціал шляхом впливу на траснформацію світоглядних засад практичного ставлення людини до природи. Відзначено, що метою сучасної філософії природи є гармонійне співіснування людини та природи на підставі унікальності місця людини у природі, оскільки саме людина здатна взяти на себе відповідальність за буття.

  Скачати повний текст

Досліджено роль етичної складової у екологічній освіті. Надання етичній проблематиці пріоритетності у викладі екологічних дисциплін зумовлює посилення їх виховного потенціалу та мотиваційну значущість стосовно студентів, які одержують гуманітарну та природничу освіту. Як філософсько-етичне підгрунтя екологічної освіти розглянуто екологічну етику, що є філософською дисципліною, яка має науковий і освітній виміри. Екологічна етика існує як поширений екологічний соціальний рух і має наукове обгрунтування як напрям сучасної етики. Гармонійне поєднання цих двох проявів екологічної етики досягається в екологічній освіті. Формування екологічно спрямованого світогляду, виховання належних екологічних цінностей та дотримання еколого-етичних принципів поведінки у студентів є основними критеріями достатнього філософського обгрунтування екологічної освіти.

  Скачати повний текст

Наведено результати філософсько-методологічного дослідження історичних тенденцій становлення та розвитку сучасного екологічного світогляду, процесу його трансформації під впливом екобіотичних чинників. Розглянуто зміст нової парадигми - екобіотичної на підставі методологічних засад системності, глобалізації, синергетики, соціокультурної детермінації, самовідновлення та розвитку духовно-практичного відношення "природа - соціум - людина". З метою адекватного осмислення синтезу природничого, соціального та людського, а також сутності та способів його відображення проаналізовано нові ідеї у філософії науки, репрезентовані екобіоетикою. Розкрито основні філософсько-методологічні засади формування екобіоетичного світогляду, відповідної свідомості та діяльності, які формуються за допомогою екобіоетичної освіти й екобіоетичного виховання.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано визначеність наперед перетворення планетарного відсталого в планетарне живе та закономірність креативного прояву наступної цілісності в різноманітті видів і форм буття живого. Виділено тріаду універсальних, сутнісних інваріантів елементів живого ("біфункціональність", "перетворююча активність" і "просторова експансіональність"), не залежну від рівня їх видової складності та форми буття (нова гносеологічна опора в пізнанні живого). Сформовано систему принципів для осягнення суті основи історичного буття живого та його планетарної гармонії (складається з принципів: первинності відсталого, самодетермінації живого, його єдності та цілісності, взаємозв'язування елементів живого та його стійкого різноманіття. Наведено новий підхід до антропосоціогенезу (від джерел до сучасності) як до планетарного феномену - синергетичної організації якісно нового виду буття живого та його нової, планетарної соціоантропної цілісності (цілісне історичне "бачення"). Запропоновано поняття про "соціогенетичну пам'ять" суспільного розвитку як про "матрицю" відтворення "суспільства", про основу його історичної цілісності та орієнтації - внутрішньої та зовнішньої (світоглядної).

  Скачати повний текст