Проаналізовано реформаційні процеси в іудаїзмі, що відбувалися на території Російської імперії в середині XVIII - на початку XX ст. З'ясовано, що складна політико-економічна ситуація та духовний занепад в іудействі, викликані зовнішніми причинами, сприяли поширенню месіанських рухів та обумовили виникнення нової релігійної течії - хасидизму. Розкрито вплив хасидизму на реформування зовнішніх проявів релігії та її демократизацію, досліджено його поширення на території Російської імперії у межах осілості іудеїв і за кордоном. З'ясовано, що поступово на більшості територій хасидизм перетворився на цадикізм, сутність якого полягає в обожнюванні цадика, розкрито його роль як регресивної сили в іудействі. Встановлено, що боротьба хасидів з їх противниками міснагідами за домінування в єврейській спільноті закінчилась перемогою хасидизму та руйнацією традиційної єврейської общини. Доведено, що даний процес був поглиблений асиміляторською політикою царського уряду щодо іудеїв, яку підтримали представники єврейського просвітницького руху Гаскала. Зроблено висновок, що хасидизм, який у початковий період свого формування був релігійним реформаційним рухом, призвів до руйнації традиційної єврейської общини.

  Скачати повний текст