Дисертацію присвячено дослідженню процесу становлення та розвитку стилю "романтика вітаїзму" (активний романтизм) в українській прозі 20-30-x років та в еміграційній літературі 40-x років XX століття. Згідно з позицією автора, означений процес умовно диференціюється на чотири періоди: 1) становлення "романтики вітаїзму"; 2) активний романтизм періоду зрілості; 3) періоду занепаду активного романтизму; 4) активний романтизм "другої хвилі". Запропонований підхід підтверджено конкретним текстуальним аналізом з урахуванням стильових домінант кожного з означених періодів, впливу на функціонування стилю літературного середовища та виявів вітаїстичної концепції у творчості окремих письменників.

  Скачати повний текст

У роботі аналізується специфіка письменницького епістолярію, його функції в українському літературному процесі 20-50-x років XX ст. Розглядаються теоретичні аспекти дослідження епістолярної спадщини митців, висвітлюються спадкоємні зв'язки з європейською епістолярною традицією та своєрідність української епістолографії у добу 20-50-x pp. XX ст. На матеріалі приватної кореспонденції вітчизняних письменників вивчаються їхні погляди на роль і завдання літературної критики, характеризуються особливості функціонування епістолярних літературно-критичних оцінок та їхній вплив на тогочасний літературний процес. У дисертації досліджуються також епістолярна публіцистика, відкрите листування і художні епістоли М.Вороного, В.Винниченка, М.Хвильового, М.Куліша, М.Рильського, Ю.Яновського, О.Довженка, І.Багряного, Є.Маланюка, Б.Антоненка-Давидовича та інших письменників означеного періоду, що жили й працювали як в Україні, так і в еміграції.

  Скачати повний текст

Здійснено семантико-стилістичний аналіз хронологічно маркованої (застарілої) лексики, засвідченої в українських історичних романах другої половини ХХ ст. З'ясовані зміни у семантичній структурі хронологічно маркованих одиниць. Здійснено аналіз семантичних зв'язків у середині тематичних груп і визначено специфіку та напрямки еволюційних процесів у семантиці застарілих лексем. Виділено основні семантичні групи архаїзмів та історизмів. Простежено достовірність співвідношення аналізованих слів з описуваним періодом. Виявлено лексеми-анахронізми. Досліджено контекстуальні особливості лексичних значень історизмів та архаїзмів, прийоми введення їх у тканину художніх творів.

  Скачати повний текст

На основі теоретичних та експериментальних досліджень розроблено систему роботи над українською новелістикою 20 - 30-х років XX ст., що вивчається у старших класах загальноосвітньої школи. Значну увагу приділено поглибленій роботі над текстом з використанням знань з теорії літератури про природу жанру, ефективному використанню лінгвостилістичної роботи та сучасному прочитанню новел 20 - 30-х років XX ст. З позицій сучасного літературознавства розглянуто природу новелістичного жанру, психологічні аспекти художнього сприймання новелістики старшокласниками та використання сучасних форм, методів і прийомів навчальної роботи.

  Скачати повний текст

Визначено особливості роману-притчі та повісті-притчі, дві функції традиційної притчі у структурі великої прози: як ідейного центру твору та засобу поглиблення зображуваного. Виявлено залежність жанрових ознак "вбудованих" притч від функції, яку вони виконують у художньому творі. Розглянуто "химерну" стильову течію в українській літературі, характеристики притчеподібних творів (або нової якості художніх творів - притчевості).

  Скачати повний текст

Висвітлено концепцію розвитку української прозової Шевченкіани у 1960 - 1990-х рр. XX ст., переглянуто колишні уявлення про її здобутки та втрати, проаналізовано літературознавчі та художні прорахунки радянської доби, що призвели до схематизму та заданості в інтерпретації світогляду та характеру поета, творчих задумів і втілень, контактів та інтимних стосунків. Вперше в шевченкознавстві досліджено еволюцію художньої інтерпретації постаті Т.Шевченка у 1980 - 1990-х рр., контамінацію жанрово-стильових ознак творів, особливості модифікації хронотопа, інтенсивності оповіді, асоціативно психологічного осмислення образу, компонентів поетики. Проаналізовано маловідомі твори, та ігноровані раніше літературознавчі праці.

  Скачати повний текст

З урахуванням сучасних концепцій розвитку жанру розглянуто еволюцію українського історичного роману 90-х рр. ХХ ст. Системно проаналізовано романи М.Вінграновського "Северин Наливайко", П.Загребельного "Тисячолітній Миколай", Р.Іваничука "Орда", Р.Іванченко "Отрута для княгині", О.Лупія "Падіння давньої столиці", В.Малика "Горить свіча", "Чумацький шлях", "Князь Ігор: Слово о полку Ігоревім", Ю.Мушкетика "Гетьманський скарб", "На брата брат", "Погоня", Р.Федоріва "Єрусалим на горах", досліджено романи Р.Іваничука "Рев оленів нарозвидні", Д.Міщенка "Бунтівний князь", "Не полишу тебе самотньою", О.Пахучого "Тиміш Хмельницький, син Богдана", "Юрась Хмельниченко", Р.Федоріва "Чудо святого Георгія о Зміє". Розглянуто жанрову специфіку історичного роману та запропоновано нову класифікацію творів: історико-реалістичний, умовно-історичний та історико-синтетичний романи.

  Скачати повний текст

Досліджено у порівняльному аспекті проблему національного характеру в українському та російському історичному романі кінця ХХ ст. Розглянуто генезу постановки проблеми національного характеру в літературному процесі України та Росії; жанрові особливості сучасного українського та російського історичного роману. Проаналізовано у компаративістському аспекті романи В.Шукшина "Я пришел дать вам волю" та М.Вінграновського "Северин Наливайко": розкрито особливості зображення національного характеру та менталітету через систему образів, жанрові особливості та структуру творів, вивчено фольклорні мотиви як спосіб вираження національного, висвітлено проблему інонаціонального характеру, визначено місце та роль сміхової культури у структурі романів.

  Скачати повний текст

Вивчено жанрові модифікації сучасного історичного роману в світлі історико-літературних змін у поетиці жанру. На матеріалі сучасного хорватського та українського літературного романів (із використанням парадигматичних творів з інших європейських літератур) досліджено різні типи романів цього жанру. На підставі виділених у результаті дослідження базових критеріїв класифікації розроблено типологію сучасного історичного роману. У науковий обіг уведено новий типологічний поділ історичного роману на чотири основні типи: класичний або справжній, романтичний, модерний та постмодерний.

  Скачати повний текст

Вперше досліджено та систематизовано прозові твори 1990-х рр. як цілісне явище сучасної літератури, що розвивається за своїми внутрішніми та ситуативними законами, як прояв видозміненої культурно-стилістичної епохи. Розглянуто особливості "нової хвилі", в якій твори об'єднано не тільки за схожими ідеями, іронічною тональністю, спрямованою проти радянської культури, тоталітарної в своїй основі, а за певною естетичною системою. Розроблено загальну класифікацію прози, яка дає змогу для узагальнення неповторності кожного твору та пошуку стрижневих якостей стильового розмаїття. Апробовано постмодерністську методологію до окремих текстів і прозових систем, зроблено висновок щодо універсальної моделі поліморфного типу творів з множинністю підходів до об'єктів зображення та вираження, а також естетичних оцінок світу. Доповнено класифікації новелістичної творчості, що побутують у сучасній україністиці (Н.Герасименка, В.Даниленка, В.Фащенка, В.Шевчука). Розглянуто зрушення в аспекті композиційного та наративного текстового моделювання. Зроблено концептуальні висновки щодо художньої вартісності вітчизняного літературного постмодернізму з його посттоталітарними та постколоніальними інтенціями в аспектах національної ідентичності на тлі культурної парадигми XX ст.

  Скачати повний текст

Визначено специфіку епісистеми початку XX ст., однією з головних рис якої була метафізична орієнтація свідомості людини. Проаналізовано жанр повісті в аспекті реалізації цієї світоглядної особливості митців. Досліджено повісті, у назві яких фігурує жанрове визначення, зокрема, "Повість про санаторійну зону" М.Хвильового, "Повість без назви" В.Підмогильного, "Повість наших днів" П.Панча. На підставі вивчення деяких ідейно-тематичних та структурно-композиційних елементів повістей на засадах філософії імені, "нової релігійності" та міфу зроблено висновок щодо іманентної анропоцентричності та метафізичної інтенціональності даного жанру.

  Скачати повний текст

Висвітлено особливості змалювання характеру людини доби Розстріляного Відродження, простежено еволюцію художньої концепції людини 1920-х рр. По-новому осмислено поняття ходожньої концепції людини й на основі її виділених трьох структурних рівнів з'ясовано стильову, жанрову, мовнообразну своєрідність прози Г.Михайличенка, М.Хвильового, М.Івченка, В.Підмогильного у контексті розвитку епічного мовлення першої половини XX ст. На рівні мікроаналізу досліджено естетичні та культурно-філософські особливості художніх концепцій людини у творах прозаїків Розстріляного Відродження, що дозволило встановити своєрідність образотворчих засобів вираження суті людського "я" в епосі 1920-х рр. Систематизовано узагальнені естетичні принципи змалювання людського характеру у прозі Г.Михайличенка, М.Хвильового, М.Івченка, В.Підмогильного.

  Скачати повний текст

Досліджено історико-біографічні романи Ю. Хорунжого "Борвій", "Злет і заземлення Григорія Полетики", "Любов маєш - маєш згоду", "Вірую" в контексті української історико-біографічної прози 1960 - 1990 рр. Простежено мистецьку еволюцію письменника в жанрі художньої біографії. Установлено типологічні ознаки романів, визначено засоби використання асоціативно-психологічної організації біографічного матеріалу, ідейно-естетичну роль історичних документів у художньому відтворенні подій та характерів. Розкрито специфіку творення образу головного героя в художніх життєписах. З'ясовано місце романів серед творів цього жанру й логіку ідейного, художнього, проблемно-тематичного зв'язку творчості письменника з попередниками й сучасниками, показано його новаторство в жанрі історико-біографічного роману.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему наративної структури епічного твору в аспекті комунікативної абстракції художніх висловлювань. На основі буттєво-онтологічної аналітики наративу та функціональності мінімальних розповідних одиниць з'ясовано задану тенденційність. Розглянуто способи організації та буття розповідних текстів малої прози генерації восьмидесятників як центричні та ацентричні, лінійні та нелінійні типи, традиційні та нетрадиційні види наративних структур. Запропоновано безфабульні художні тексти позначати як наративну структуру з квазіісторією або мінімумом буття. Детально з'ясовано функціональність категорій "персонаж", "герой", "актор", "актант", що кваліфікуються як елементи-підструктури у виявлених типах наративних структур. Авторська система восьмидесятників прочитується шляхом залучення матеріальної субстанції - знака, що дає змогу визначити художньо-естетичні орієнтири цього покоління. Зазначено, що розкриттю наративного потенціалу прозових творів малого жанру сприяють виокремлені нюансові особливості розповідних інстанцій на відповідних рівнях художньої комунікації.

  Скачати повний текст

Зазначено, що творцями модерного роману були футуристи, а також письменники, які не належали до авангардистських угрупувань. Виділено дві моделі одного жанрового різновиду. У вивченні жанрової своєрідності аналізованих творів акцентовано увагу на визначенні або запереченні митцями-новаторами класичної моделі роману, що зумовлює різноспрямованість художніх пошуків у плані оновлення даного жанру. Романну творчість українських романістів-новаторів висвітлено на широкому тлі літературних явищ і культурних процесів, що відбувалися в Україні та Європі, а також у контексті ідейних і художніх переконань кожного з митців-експериментаторів. Модерний, експериментальний роман 1920-х рр. розглянуто як жанр синтетичний, в якому утвордження нового засобу художнього осмислення дійсності за допомогою ігрових категорій (пародії, мотивів маски, двійництва), сатири, іронії, мета-аспекту, жанрово-стильової дифузії, ведення творчого діалогу з читачем.

  Скачати повний текст

З'ясовано основні ознаки художньо-публіцистичного підстилю публіцистичного стилю української мови. Досліджено специфіку семантичної структури та функціонування в художній публіцистиці іменникових та дієслівних засобів реалізації категорії оцінки. Оцінне значення розглянуто як компонент лексичного значення слова. Виявлено типові для сучасних українських художньо-публіцистичних виступів групи номінативних одиниць, що є базовими для процесу аксіологічної номінації. Проаналізовано мотиваційні засади аксіологічних переосмислень лексичних одиниць у виділених асоціативно-тематичних полях. Здійснено класифікацію та охарактеризовано семантичні та функціональні особливості оцінних фразеологізмів. Визначено індивідуально-авторські особливості вживання аксіологічної лексики та фразеології. Установлено роль аксіологічної лексики та фразеології у формуванні оцінних ідеологем художньо-публіцистичних виступів сучасних українських письменників.

  Скачати повний текст

Вперше реалізовано комплексний підхід щодо інтерпретації творів експериментальної прози 20-их років ХХ ст., розглянуто генезу нової художньої продукції модерністського періоду, вірогідні напрямки літературного експериментування, новаторську естетику та поетику низки "маргінальних" текстів. Здійснено спробу системного декодування багатошарової текстової структури експериментальних романів В.Домонтовича ("Дівчина з ведмедиком", "Доктор Серафікус"), повістей А.Любченка ("Вертеп"), М.Йогансена ("Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швейцарію") в аспекті жанрово-стильових модифікацій ігрової рецептивної моделі. Концептуально з'ясовано зміст важливих складників творчих пошуків письменників 20-х: відкритість, металітературна специфіка текстів, інтерактивність, налаштованість на гру як конструктивний діалог з читачем, жанрово-стильовий синкретизм. Зазначено, що феномен експериментального письма досліджується з позицій деканонізації та реінтерпретації прозового канону як художній напрямок в еволюції української літератури, теоретично осмислюється з погляду проблем термінологічної синонімії.

  Скачати повний текст

Комплексно проаналізовано всі відомі теоретичні здобутки у галузі публіцистики. Визначено основні ознаки розвитку жанру, що має назву "публіцистика перших років державної незалежності". Здійснено грунтовні дослідження практичних засад у галузі публіцистики, зокрема періоду 1960 - 1990-х рр. З використанням наукових методів систематизовано тенденції, характерні для публіцистики шістдесятників, розглянуто їх інтеграцію в публіцистику 1990-х рр.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексний аналіз найтиповіших змін у лексико-семантичній системі української літературної мови кінця XX - початку XXI ст., що знайшли відображення у мові сучасних прозових текстів. Установлено специфіку активних лексико-семантичних процесів, а саме: запозичень, жаргонізації, лексичної реактивності, детермінологізації, а також процесів формування нових значень, семантичних конотацій та часових мовних ідентифікаторів аналізованого періоду. Висвітлено основні екстра- та інтралінгвальні чинники, що сприяли інтенсифікації якісних і кількісних змін у словниковому складі української мови, виявлено особливості взаємодії лексико-семантичних процесів у вербальній структурі прозового тексту, визначено місце досліджених мовних одиниць у словниковому складі сучасної української літературної мови та їх функціонально-стилістичні особливості. Запропоновано дефініцію поняття "лексико-семантичні процеси" та здійснено класифікацію активних лексико-семантичних процесів.

  Скачати повний текст

Досліджено українську автобіографічну прозу 90-х рр. XX ст., зокрема такі її жанрові різновиди, як художні мемуари та автобіографічну повість, в аспекті поетики художнього тексту. Проаналізовано автобіографічні твори В.Дрозда, І.Жиленко, А.Дімарова, Є.Іваничука, П.Наніїва, М.Невидайла, В.Лопати зазначеного періоду. Розглянуто їх тематичні центри та шляхи естетизації автобіографічного матеріалу. З'ясовано специфіку побудови образу автора, встановлено неоднорідність його естетичної природи. Доведено, що хоча в усіх творах наявне розщеплення образу автора на образи головного героя та оповідача, у художніх мемуарах І.Жиленко та В.Дрозда обидва вони є персонажами твору, в автобіографічних же повістях П.Наніїва, А.Дімарова, Є.Іваничука, М.Невидайла, В.Лопати персонажем є лише головний герой, тоді як оповідач представляє інтелектуальну позасюжетну субстанцію, голос за кадром, відповідно різниться й співвідношення їх функцій. Встановлено жанроутвірне художнє навантаження тематичних центрів та структури образу автора.

  Скачати повний текст