Теоретично висвітлено суперечності, що виникає у разі традиційного приписування автору можливості завершення та створення "цілого" поетичного буття. Ця суперечність полягає в тому, що сам автор залишається принципово незавершеним, тому що він не входить у простір, який завершується. Але позиція автора є постійно мінливою і виключає саму можливість створення ним "цілого" поетичного буття, передбачає, водночас з цим, створення "цілого" самого автора. Це означає вихід зі сфери естетичного, цілком включеного в кореляцію "я - інший", тобто, добровільну відмову від продовження акту уявлення, здатного в суттєвій формі явити через судження про "прекрасне" предмет цього судження і, водночас, здатного в чуттєвій формі створити через судження про "високе" предмет цього судження. Якщо предмет судження про "прекрасне" займає позицію "іншого", пояснюваного судженням з позиції "я", що повністю вписується у кореляцію "я - інший", то предмет судження про "піднесене" і саме судження про нього одне і те ж, що порушує закономірності кореляції "я - інший". За відсутності наявних доказів існування предмета судження про "піднесене", можна повірити в його існування, тим самим вийти за межі кореляції "я - інший", віднести предмет "піднесеного" до предметів віри, що існують поза кореляцією "я - інший". Це дозволяє говорити про архітектоніку віри, як про надархітектоніку, що містить у собі архітектоніку естетичного об'єкта (кореляції "я - інший") і дозволяє автору, зберігаючи свою тілесну обмеженість, завершувати поетичне буття: створювати "ціле" героя та "ціле" автора. Тобто, автор, втілений в образ, стає автором-творцем, що займає позажиттєву/позазнаходжувану позицію щодо хронотипів зображуваного і зображувального світів, а не з'являється відразу як автор-творець, минаючи стадію автора, втіленого в образ.

  Скачати повний текст

Розкрито функціонально-прагматичний, образотворчий потенціал внутрішнього адресата у прозовому тексті як конструктивно-креативний елемент української прози ХХ ст. Проаналізовано функції внутрішнього адресата у прозовому тексті, зокрема, імітаційно-орієнтаційну, діалогічно-прогресійну, фреймово-актуалізаційну, когезійну. Розглянуто питання функціонально-комунікативного навантаження засобів адресації (непрямих мовленнєвих актів, пресупозиції, засобів паралінгвістики), визначено імпліцитні значення художнього (прозового) тексту з латентними образотворчими стратегіями.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексний аналіз найтиповіших змін у лексико-семантичній системі української літературної мови кінця XX - початку XXI ст., що знайшли відображення у мові сучасних прозових текстів. Установлено специфіку активних лексико-семантичних процесів, а саме: запозичень, жаргонізації, лексичної реактивності, детермінологізації, а також процесів формування нових значень, семантичних конотацій та часових мовних ідентифікаторів аналізованого періоду. Висвітлено основні екстра- та інтралінгвальні чинники, що сприяли інтенсифікації якісних і кількісних змін у словниковому складі української мови, виявлено особливості взаємодії лексико-семантичних процесів у вербальній структурі прозового тексту, визначено місце досліджених мовних одиниць у словниковому складі сучасної української літературної мови та їх функціонально-стилістичні особливості. Запропоновано дефініцію поняття "лексико-семантичні процеси" та здійснено класифікацію активних лексико-семантичних процесів.

  Скачати повний текст

Розв'язано теоретичні та практичні проблеми, які стосуються системного вивчення поетичних конструкцій з семантичним зсувом. Розкрито суть поняття семантичного зсуву й атрибутивної конструкції з семантичним зсувом. Побудовано класифікації цих конструкцій у взаємозв'язку з певними критеріями. Наведено номенклатуру моделей конструкцій з семантичним зсувом та проаналізовано їх окремі компоненти (прикметники, дієприкметники, іменники).

  Скачати повний текст

Досліджено вербальні та невербальні маркери позначення емпатії, які, корелюючи одне з одним, сприяють емпатизації дискурсу. Розкрито природу емпатії в аспекті емотіології та прагмалінгвістики. Виокремлено емоційний, когнітивний, соціальний, комунікативний і прагматичні параметри емпатії. Обгрунтовано роль даного феномену в контексті гармонізації міжособистісних стосунків комунікантів у мовленнєвій взаємодії. Установлено основні розряди номінативних одиниць, які використовуються для позначення емпатії у сучасній англійській мові. Визначено характер їх семантичної організації. З'ясовано прагматичні різновиди емпатійних висловлювань, а також місце таких висловлень у системі мовленнєвих актів. Виявлено та конкретизовано закономірності функціонування невербальних засобів на позначення емпатії, виведено глобальну та локальні дискурсивні стратегії та тактики вираження емпатії.

  Скачати повний текст

Досліджено вербальні та невербальні засоби на позначення емоційного стану радості, які корелюють між собою та сприяють феліцитаризації дискурсу як носії позитивної емоційної інформації. Систематизовано маркери актуалізації емоційного стану радості персонажів на лексичному, морфологічному та синтаксичному рівнях художнього дискурсу на підставі виокремлення у семантичній структурі відповідних одиниць семи 'феліцитарність', а також шляхом становлення співвідношення категорії оцінювання, емотивності й експресивності в семантиці мовних одиниць. Визначено прагматичні параметри емоційного стану радості. Обгрунтовано роль цього феномену в аспекті гармонізації міжособистісних стосунків персонажів. Установлено основні розряди номінативних одиниць на позначення емоційного стану радості в сучасній англійській мові й охарактеризовано їх функції у дискусії. Проаналізовано прагматичні різновиди висловлень на позначення радості у художньому тексті. Виявлено та конкретизовано закономірності фунціонування невербальних засобів на позначення емоційного стану радості. З'ясовано прагматичну роль досліджених вербальних і невербальних засобів у реалізації комунікативної стратегії позитивної ввічливості.

  Скачати повний текст

Запропоновано теоретично обгрунтовану й експериментально перевірену методику вивчення мови художнього твору на уроках української літератури в старших класах. Визначено психолого-педагогічні та методичні умови розвитку в учнів старших класів вмінь аналізувати мову художніх текстів. Обгрунтовано критерії та рівні сформованості в учнів старших класів відповідних вмінь. Доведено, що розроблена методика передбачає засвоєння старшокласниками мовознавчих і літературознавчих понять про мову художніх творів. Розроблено методику роботи над вивченням мови художнього тексту старшокласниками як твору словесного мистецтва, яка базується на практичному застосуванні ефективних методів і методичних прийомів на уроках української літератури. Дана методика формує вміння аналізувати мову художніх творів, сприяє розвитку самостійності, зв'язного мовлення, творчих літературних здібностей старшокласників.

  Скачати повний текст

Досліджено власні назви як композиційні чинники американських поетичних текстів. Запропоновано визначення поняття композиції вірша та його композиційно-смислової структури на засадах когнітивної поетики. З використанням методології сучасної комунікативно-когнітивної парадигми лінгвістики реконструйовано концептуальні схеми композиційно-смислових структур та побудовано узагальнену модель композиції, що визначає порядок зчеплення семантичних вузлів, вербалізованих у фрагментах поетичного тексту. На підставі аналізу функцій та позицій власних назв виявлено набір стратегій і тактик композиції поетичного тексту. За результатами вивчення ономастичного складу американських поетичних текстів зроблено висновок, що впродовж XX ст. власні назви еволюціонували до рівня композиційних прийомів, завдяки оповідальності, набутої ними у процесі культурно-історичного розвитку американської спільноти.

  Скачати повний текст

Зроблено спробу створити теорію внутрішнього монологу у межах наратологічного дискурсу. Проаналізовано внутрішній монолог як форму літературного викладу внутрішньго мовлення персонажа. Здійснено певні теоретико-естетичні узагальнення на висновки на підставі текстів української та інших світових літератур. Сформульовано дефініцію внутрішнього монологу, а також запропоновано міждисциплінарний погляд на внутрішній монолог як оповідну форму, акцентуючи увагу на сутнісних зв'язках цього літературознавчого поняття з психологічною категорією внутрішнього мовлення. У контексті теорії діалогізму М. Бахтіна та концепції автокомунікації Ю. Лотмана внутрішній монолог проаналізовано як складну різновекторну комунікативну модель. Розширено літературно-родове поле використання цієї наративної форми, визначено особливості функціонування внутрішніх монологів у творах епічного та драматичного родів різних літературних стилів, а також актуалізовано проблему реалізації цього способу викладу в ліричних текстах. Відповідно до оновленого трактування цього літературного поняття суттєво доповнено перелік основних і додаткових функцій внутрішнього монологу. Уперше в наратології визначено критерії для типології цього способу викладу, за якими здійснено якісно нову класифікацію внутрішніх монологів. На підставі використаного різнорідного ілюстративного матеріалу показано необхідність грунтовного дослідження проблеми походження й еволюції внутрішнього монологу як форми літературного викладу.

  Скачати повний текст

Вивчено вплив поетонімогенезу (онімізації, апелятивації, трансонімізації) на формування семантичних і образних можливостей поетонімів. Уперше досліджено трансонімізацію як засіб формування поетики онімів. Доведено, що семантика поетоніма є контекстною семантикою складної ієрархічної структури. На підставі зіставного аналізу змістової структури поетонімів в оригінальному творі та перекладах виявлено облігаторні та факультативні компоненти у семантиці іменувань, з'ясовано їх вплив на виражальні можливості поетонімів. Розглянуто аспект формування поетики онімів залежно від фонетичних, дериваційних, морфологічних і граматичних засобів. Вивчено синергатичну семантику та конгенеративну поетику онімів у словосполученнях. Відзначено, що результати дослідження дозволяють здійснити розробку принципів лексикографування поетонімів, що функціонують на базі прийомів трансонімізації та онімізації.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено проблеми інтерпретації числової символіки у поезії ХХ ст. Вперше у вітчизняному літературознавстві описано та проаналізовано чотири традиції числової символіки в європейській поезії - античну, фольклорно-міфологічну, іудейську та християнську. В античній традиції вперше здійснено рефлексію над числом, яка відділила його від речі та втілилась у концепції числової гармонії космосу. Зроблено висновок, що числова символіка в структурі художньої цілісності використовується у трьох аспектах: композиції, просторово-часовій організації твору та художній образ (у двох можливих варіантах - числового образу й образу числа).

  Скачати повний текст

Визначено специфіку творчого методу А.Платонова у його ставленні до мови у співвідношенні з феноменом інтерпретації текстів письменника. Уперше встановлено ізоморфізм дискурсивної процесуальної інтерпретації та творчої процесуальності митця, що відображує унікальні особливості пам'яті як форми мовного існування. Досліджено концепцію осмислення дискурсу А.Платонова як унікального способу оперування мовою, який є виявом універсальних закономірностей мовного та творчого існування як всеосяжного процесу, позбавленого будь-якої жорсткої форми та єдиного напрямку, що реконструйований у "полі глобальних зв'язностей" між складниками єдиного тексту письменника у двох вимірах: світотворчому (автор - текст) і діалогічному (текст - читач/інтерпретатор).

  Скачати повний текст

Досліджено дискурс козацтва в поезії маловідомих представників "української школи" польського романтизму, яка є інтегральною складовою культурної парадигми українсько-польського пограниччя. "Українську школу" розглянуто у взаємозв'зку з літературою, історією, фольклором українського народу. Відзначено, що ідейно-естетичним центром творів поетів цієї школи є образ козака, надзвичайно популярний і поширений у польській літературі першої половини XIX ст. внаслідок екстраполяції європейських романтичних тенденцій звернення до історизму та фольклоризму. Розглянуто численні втілення образу козака у поетичних творах польських романтиків "української школи" у порівняльно-типологічному аспекті. З'ясовано, що топіка козацтва акумулює усе різноманіття топічних парадигм (свободи, кохання, поразки, помсти, смерті) і характеризується амбівалентністю зображення. Вивчено ментальні уявлення поетів даної школи про козацтво. Етнічні стереотипи (козака-українця, поляка, татарина, єврея), що мають місце в поезії "української школи", висвітлено у взаємному контексті та на підставі опозиції "свій" - "чужий". Встановлено, що особливої важливості у літературі пограниччя набуває категорія "іншого".

  Скачати повний текст

Здійснено комплексний аналіз епітетики українських весільно-обрядових пісень. Визначено специфіку відображення концептуальних ідей українського весілля у парадигмах народнопісенних епітетів. Розкрито поліфункціональність фольклорних означень з урахуванням їх міфологічних витоків та історичних трансформацій. Виявлено закономірності парадигматичних відношень і функціональні особливості весільно-обрядових означувань як мотивотвірних засобів. Основні мотиви весільних пісень у їх різноманітності та міфологічній наповненості передаються в основному епітетними формулами. Розглянуто групи художніх означень учасників весілля, обрядових атрибутів, часових понять і просторових реалій як складників вербального вираження весільного ритуалу. Наголошено на важливості ролі засобів фольклорної поетики (символіки контрасту й паралелізму) у формуванні художнього смислу описуваних епітетів. Розвинуто цілісне уявлення про означальний простір українського весілля у його проекції на загальну фольклорну картину світу.

  Скачати повний текст

Розглянуто рефлексію еротичної свідомості як феномен культурно-мистецького розвитку 1920-х рр. Показано актуальність еротичної проблематизації української прози. Проаналізовано еротичні мотиви, алюзії, екзистенціали, концепти та модифікації еротичного героя в парадигмах авангардизму (конструктивізму, футуризму), неоромантизму, соцреалізму.

  Скачати повний текст

Досліджено онтологічну сутність метафоричного простору (МП) як основного конструкта життєдіяльності української поетики. Розглянуто феномен матафоричності в естетичному полі мовної комунікації української поетики, виявлено діалектичну взаємодію даної комунікації та МП як цілісного розвитку поетичного буття. Визначено особливості МП через естетичні характеристики української поетики. Установлено, що естетичні поняття "прекрасне" та "піднесене" виконують роль аксіологічного критерію у визначенні достовірності та художньості метафори, сприяючи цілісності та гармонійності розвитку поетичного мистецтва. Доведено, що художня інтенція метафори формує гіпер- або гіпометафоричність художнього ладу. З'ясовано, що постмодерністська естетика спотворює ціннісний лад метафоричного простору української поетики, надає їй деконструктивного характеру й об'єктивно переводить метафору в антиметафору. Окреслено специфіку метафоричних світів української культури шляхом дослідження естетичного простору метафори як можливості формування цілісності мистецтва.

  Скачати повний текст

Запропоновано парадигму паломницьких творів нового типу ("література вимислу"), згрупованих відповідно до акцентованої в них проблематики, розкрито вплив цієї проблематики на поетологічні особливості текстів. На підставі релігійного та психологічного контекстів виявлено типологічні сходження в паломницькій прозі віддалених літератур. Підкреслено невипадковість актуалізації мотиву паломництва саме на межі середньовіччя та Нового часу, коли активно переглядалася роль національного компоненту в формуванні світосприйняття людини на Заході і Сході. Визначено характерні для культур Заходу і Сходу в XVI - XVIII ст. тенденції у ставленні до природи, суспільства і традиції. Проаналізовано відображені в паломницьких творах жанрові та стильові тенденції доби бароко в Європі та епохи Мін в Китаї. Значну увагу приділено засобам представлення в літературі нової концепції людини, часу та простору, присутності автора. Підкреслено значну роль паломницької прози в літературах передновочасної доби.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено дослідженню сфер, рівней, форм і засобів реалізації різних типів діалогу у віршованому тексті. Запропоновано нову, цілісну типологію діалогу у віршованому тексті, на підставі якої проаналізовано види діалогу у текстах ранньої лірики О.Блока. На основі розширеного лінгвофілософського підходу до феномену "діалог", як способу співіснування мислячих суб'єктів у культурному просторі, виявлено особливе значення для віршованого тексту імпліцитних показників діалогу та факторів, що свідчать про включення віршованих текстів у міжтекстовий діалог (розширення сфери потенційних суб'єктів діалогу, зміна автономінацій суб'єктів, значуще мовчання, сюжетне варіювання, циклізація тощо).

  Скачати повний текст

Визначено магістральні тенденції розвитку феномену літературної донжуаніани. Розглянуто функціональні парадигми та найвагоміші історичні модифікації даного образу, а також основні типи трансформаційно-адаптаційних процесів у разі входження даного традиційного матеріалу до іншочасового, інокультурного (інонаціонального), іноавторського контексту. Висвітлено шляхи формування жанрової системи літературної донжуаніани та розглянуто явище перекодування образу легендарного героя в процесі його історичної еволюції.

  Скачати повний текст