Запропоновано визначення поняття "авторська рефлексія", з'ясовано його роль і місце серед понять, пов'язаних з проблемою автора. Досліджено види, форми та функції авторської рефлексії в літературному творі. Розроблено теоретичні положення, які застосовано до аналізу конкретного художнього матеріалу - прози Д. Фаулза. Визначено основні форми авторської рефлексії у романах цього англійського письменника XX ст. Розглянуто певні моделі авторської рефлексії, а саме: рефлексія автора як суб'єкта естетичної діяльності, рефлектуючий герой, рефлектуючий читач.

  Скачати повний текст

Досліджуються моделі переживання естетської абсолютизації прекрасного російським та європейським культурним середовищем на різних історичних етапах. Автор аналізує творчі системи О.Уайльда та І.Северяніна як підсумкові в історичному функціонуванні естетської ідеї, виокремлює їх суттєві характеристики.

  Скачати повний текст

Вперше в українському літературознавстві здійснено огляд основних теоретико-літературних аспектів гендерного дискурсу (культурно-екзистенціального, психоаналітичного, семіотичного). З'ясовано, що література non-fiction є різновидом письменства на межі художності та документальності, розуміння якого залежить від компетенції реципієнта. Запропоновано класифікацію художньої літератури як такої, що відтворює історичну та автобіографічну правду, та літератури non-fiction, спрямованої на читача. На матеріалі щоденників і псевдощоденників встановлено ознаки, що мають змогу розрізняти художні тексти та тексти літератури non-fiction. Виокремлено функції щоденника стосовно автора (самопізнання, самовираження, самоспогладання, самоувічнення, фіксаційна, розважальна, компенсаторна, літературно-творча) та щодо умовного адресата (пізнавальна, дешифрувальна, естетична, ігрова, катарсична). Осмислено гендерну ідентичність суб'єкта як складову частину психологічної та мовної індивідуальності автора щоденника. На основі конкретних текстів літератури non-fiction досліджено особливості проявлення queer-суб'єктивності, а також фемінної та маскулінної суб'єктивностей. З'ясовано гендерні сереотипи та їх роль у гендерній самоідентифікації письменників, репрезентованій у щоденниках.

  Скачати повний текст

Систематизовано підходи до феномену гри за парадигмами: міфологічною, біологічною, філософською та парадигмою стратегій. У межах філософської виокремлено естетичну, антропологічну, герменевтичну, психоаналітичну, лінгвістичну та постмодерністську школи. Розкрито теоретичні засади співвідношення літератури та гри. Висвітлено ігрову суть мистецтва, "ігрові" та "неігрові" літературно-мистецькі періоди, ігровий стиль, ігрову поетику. Розглянуто форми вияву гри у літературному побуті та питання ігрової поведінки письменника. Висвітлено ігрові принципи художньої організації тексту на його різних рівнях, а саме: наративному, тематичному, інтертекстуальному, мовно-стильовому. Ігрові прийоми нарації залучають читача до творчої лабораторії автора та забезпечують тексту молісемантичність. Ігрові прийоми тематичного зрізу ініціюють у тексті подвоєння та виникнення утаємниченого знання, що розкривається лише обізненим. Таким "прихованим" знанням може бути інтертекст, зокрема, гра ресурсами мови актуалізує естетичний ефект, руйнуючи автоматичне сприйняття. Естетичний потенціал ігрових прийомів пов'язується з інтенсивністю впливу на сприйняття, зумовленою ефектом новизни та неочікуваності.

  Скачати повний текст

Розглянуто романтичну та постмодерністську моделі реалізації дзеркальної гри культурними набутками. Розкрито сутність феномену гри в межах романтичної та постмодерністської традиції. Проаналізовано організацію та втілення дзеркальної гри набутками культури у романах М.Шеллі "Франкенштейн" та П.Зюскінда "Парфуми". Висвітлено особливості романтизму та постмодернізму, що утворюють певний сценарій гри і систему ролей. Досліджено дзеркально-ігрову діяльність учасників гри, яка у романтизмі та постмодернізмі пов'язана зі зміною структури особистості, індивідуалізацією механізмів, що кодують інформацію. Визначено відмінності дзеркальних механізмів у ігрових моделях літератури романтизму і постмодернізму. Доведено здатність постмодерністського дзеркала конструювати структуру на ігровому просторі роману "Парфуми", у якому створюється різнорівнева фікція та надається головна роль читачу.

  Скачати повний текст

Проаналізовано проблему міфу в літературі, його інтерпретаційну, структурну та функціональну своєрідність в естетиці раннього українського модернізму. Розглянуто міфологізацію літератури кінця XIX та початку XX ст. на трьох рівнях: архетипно-ініціаційному (парадигма героя), анагогічному (образний лад, універсум символіки) та дискретному (візійні світи - від реміфологізації до авторського міфотворення). З'ясовано характер засвоєння архетипного коду через ренарацію "вічних" сюжетів та мотивів у контексті духовних запитів модерної доби. На прикладі драматургії Лесі Українки простежено формування цілісного культурного універсуму модерну з його характерним прагненням інтеграції у світову традицію через оригінальну інтерпретацію античного, середньовічного, християнського та поганського міфосвітів.

  Скачати повний текст

Досліджено когнітивний і комунікативний аспекти функціонування механізму інтерпретації іронії в дискурсі. Іронію розглянуто як емоційно-оцінне ставлення мовця до дійсності. Проаналізовано онтологічні ознаки іронії - оцінність, емоційність, аномальність, парадоксальність та ігровий характер, які складають її інтерпретативний потенціал. Запропоновано та диференційовано типи контрастів, які слугують когнітивною основою інтерпретації іронії та розкривають її парадоксальний характер. Розроблено механізм інтерпретації іронії з урахуванням ієрархії лінгвокогнітивних процесів, операцій та процедур. Лінгвокогнітивним процесом інтерпретації іронії реципієнтом є концептуальна інтеграція його ментальних просторів. З'ясовано роль прецедентних феноменів за інтерпретації іронії реципієнтом. Розглянуто ментальні опозиції, які перебувають в основі інтерпретації іронічної метафори. Визначено комунікативні стратегії і тактики реагування реципієнта на іронію продуцента. Виявлено вплив інтелектуальної та психологічної дистанцій на успішність і результативність інтерпретації іронії.

  Скачати повний текст

На засадах теорій романтичної іронії Ф.Шлегеля, а також модерністької (Ф.Ніцше) та постмодерністської теорій (Ж.Бодрійяр, У.Еко, Р.Рорті), висвітлено питання розмежування риторичного та поетикального її типів і проаналізовано їх вплив на різні рівні структури літературного тексту. Досліджено та описано види структурних трансформацій іронічного тексту. Головну увагу приділено проблемі втілення авторської іронічної установки на рівні окремих елементів художнього твору. Зроблено висновок щодо значної ролі іронії як світоглядного компоненту психології творчості, її потенціал як структуротворчого чинника.

  Скачати повний текст

Визначено структурні та прагматичні ознаки виділення завершальної фази конфліктної взаємодії персонажів з використанням матеріалу англомовної прози XX ст., а також способи її розташування у межах конфліктної мовленнєвої взаємодії. Проаналізовано когнітивні особливості дискурсивного втілення зазначеної фази з використанням теорії структурного балансу. Виокремлено концепти, на яких грунтується завершальна фаза, базується моделювання фреймових структур розгортання виявлених концептів. Установлено комунікативно-прагматичні типи завершення конфліктного дискурсу. Визначено основні мовленнєві стратегії та тактики, якими користуються комуніканти на завершальній фазі конфліктного дискурсу. Досліджено особливості функціональної взаємодії вербальних і невербальних компонентів комунікацій у цій фазі та розкрито гендерну специфіку дискурсивного втілення завершальної фази англомовної конфліктної взаємодії.

  Скачати повний текст

Досліджено основні закономірності жанрового моделювання в українській драматургії останньої третини XX - початку XXIст., можливі форми та фіксовані механізми процесуальної взаємодії міфу та драми під тиском стильової естетики, жанрової гібридизації, потужної гіпретекстуальності, різних європейських театральних практик XX ст. Жанрову систему новітньої української драматургії відрефлектовано як структурну цілісність зі сформованими закономірностями та механізмами внутрішніх процесів, окремі аспекти якої розглянуто на порівняльному синхронному зрізі метропольної і діаспорної драми. Обгрунтування більшості жанрових модусів здійснено з урахуванням діахронних претекстів. Досліджено різнорівневі організації сценічного простору, персонажів, драматургічного мовлення у п'єсах новітніх українських драматургів, завдяки яким оформлюється сучасна опозиція мінетичної/неміметичної п'єси, розкрито потенційність міфологічних структур для жанрово-стильової динаміки драматургії останньої третини XX - початку XXI ст. У науковий контекст введено розпорошені тексти українських драматургів досліджуваного періоду, які носять відкрито експериментальний характер і майже випадають за межі сьогоденного офіційного літературного та театрального процесу. Обгрунтовано їх значення як повноцінної наукової рефлексії та змодельовано потенційне академічне поле для подальших студіювань новітньої української драматургії. Проаналізовано різні рівні засвоєння новітніми драматургами художніх і культурних "претекстів", визначено провідні критерії активного відбору, завдяки якому певні тексти попередніх епох, прочитані на інтертекстуальному або інтермедіальному рівні, набувають статусу естетичних міфів для драматургії кінця XX - початку XXI ст. Показано специфіку авторського неоміфологічного дефініювання жанрів, що на сучасному етапі є загальноприйнятою практикою. Встановлено кореляції між "традиційними" та "авторськими" жанрами у досліджуваних драматургічних текстах.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено наскрізний діахронічний зв'язок міфу з мистецтвом слова. На структурному та семантичному рівнях проаналізовано вплив міфології на формування художнього мислення. Розглянуто типологічну подібність та обумовлену різними чинниками своєрідність прояву міфу в феноменах фольклору та літератури. До вітчизняного наукового обігу введено низку термінологічних та методологічних аспектів, які уможливлюють висвітлення універсальної суті та ролі міфу у формуванні художнього мислення. У новому ракурсі представлено міфологічну основу словесного мистецтва, що під впливом різних соціокультурних чинників зберігала константну наявність у фольклорі та літературі.

  Скачати повний текст

Визначено, що міфологізм - це інструмент художньої організації матеріалу та засіб виразу певних національно-культурних моделей буття. Ідейними засадами створення неоміфологічного напрямку виступили слідуючи положення: "філософія життя", інтуїтивізм, психоаналіз, структуралізм, ритуалізм, функціоналізм. Розширено практику використання міфологічної тематики в літературі. Створено новаторську форму побудови сучасного літературного твору. Доведено, що звернення сучасних митців до психоаналізу та "глибинної" психології приводить до формування характерних рис психологізму, відсутніх в міфології. В процесі моделювання неоміфологічного твору досліджено феномен містицизму. Аргументовано, що "відродження" міфу в літературній творчості ХХ ст. сприяло формуванню нової посткласичної естетики.

  Скачати повний текст

Виявлено основні аспекти функціонування міфологічного дискурсу в романах франкомовних авторів Ле Клезіо та Бен Джелуна як цілісної, всеохоплюючої та впорядкованої системи. На підставі міфокритичної концепції текстуального аналізу, яка базується на теоріях К.-Г. Юнга, Н. Фрая, Ж. Дюрана та в першу чергу М. Еліаде, проаналізовано міфопоетичне начало романів Ле Клезіо та Бен Джелуна на різних рівнях тексту: сюжетно-композиційному (спостереження за міфологічною семантикою хронотопу, матеріальних декорацій, числової організації світу); образно-семантичному (дослідження специфіки міфо-ритуальних схем ініціації у долі протагоністів, символізації й архетипізації образів); лексико-наративному (з'ясування символіки імен, способів художнього відтворення оповідної манери міфу). Установлено особливості еволюції міфотворчості письменників та порівняно специфіку міфологічного наративу в романах Ле Клезіо та Бен Джелуна.

  Скачати повний текст

Грунтуючись на засадах теорії мовленнєвих актів, іронію трактовано як емоційно-оцінне ставлення мовця до дійсності та визначено як мовленнєвий акт з експресивною ілокутивною метою. Описано прямі та непрямі реалізації іронії у мовленні, мовні засоби вираження іронічної оцінки. Виявлено особливості емоційного стану мовця та його ставлення до слухача, які впливають на реалізацію іронії. Досліджено постактомовленнєві інтенції, що досягаються внаслідлк дії мовленнєвого акту іронії у комунікації, а саме підтримання неантагоністичних взаємин між комунікантами завдяки слідуванню стратегіям ввічливості, відсторонення від співрозмовника в конфліктній ситуації та інтимізація спілкування. Ілокутивну силу та імпліцитність детонації мовленнєвого акту іронії визначено як діахронічні константи, а змістову складність, мовні способи вираження та параметри комунікантів - історично змінними.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості мовних засобів вираження авторської модальності в англійських сатиричних текстах двадцятого сторіччя. Авторська модальність такого тексту визначається як підвид текстової категорії модальності, яка виражає негативне суб'єктивно-оцінне ставлення автора до об'єкта соціальної значущості, що спричиняє його моральне приниження. За результатами дослідження мовних засобів вираження авторської модальності виявлено потенційні можливості елементів морфемного, морфологічного, лексичного та синтаксичного рівнів мови у процесі спільного функціонування, тобто у разі досягнення спільної семантичної мети - комунікативної інтенції автора сатиричного твору. Доведено, що авторська модальність такого твору може бути наведена функціонально-семантичним полем складної ієрархічної структури. Функціонально-семантичне поле авторської модальності представлене набором мікрополів, а саме: мікромолем "сатиричної характеризації персонажа / груп персонажів"; мікрополем "сатиричної характеризації явищ навколишньої дійсності (подій, фактів, географічних назв, історичних епох)". Розглянуто формування двох змістових варіантів авторської модальності: ситуаційного й асоціативного залежно від представлення особливої композиційної структури сатиричного текста. Увагу приділено феномену співвідношення різноманітних мовних одиниць з метою створення сатиричного ефекту.

  Скачати повний текст

Проведено аналіз вербальної презентації та когнітивного потенціалу засобів гумору, іронії та сатири в американському короткому оповіданні. Розкрито сутність категорій гумору, іронії, сатири. Проаналізовано характерні риси американського гумору, його місце і розвиток в американській літературі, особливості функціонування у жанрі короткого оповідання, зумовленість вживання мовних засобів реалізації гумору, іронії та сатири специфікою малої прози. Проведено зіставлення функціонування мовних засобів комічного у різних авторів з метою виявлення спільних та індивідуальних тенденцій у відборі лексичного матеріалу для реалізації індивідуально-авторської прагматики.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено проблему автора під онтологічним кутом зору. З'ясовано відношення автора як суб'єкта перетворено-поетичного буття: з обного боку - з біографічним автором, з іншого - з сукупністю фабульних персонажів твору. Виявлено перетворення характеру автора, що спричинилося результатом конфліктності цього буття. Розглянуто умови, за яких цей конфлікт може бути розв'язаним, а твір завершеним. Зазначено, що теоретичні висновки підкріплено аналізом поеми М.В.Гоголя "Мертві душі". Установлено, що М.В.Гоголь як автор авантюрного роману - перевертень М.В.Гоголя як автора поеми. Жанр "Мертвих душ" визначено як "поема-перевертень".

  Скачати повний текст

Вивчено літературні і публіцистичні псевдоніми німецької та української мов. Досліджено 7 105 німецьких і 5 201 одиниць українських самоназв шляхом їх аналізу за принципом, мотивом і способом номінації як параметрами зіставлення. Розкрито специфіку антропонімної категорії псевдоніма у порівнюваних мовах, визначено його функції, досліджено риси псевдонімної номінації як особливого виду назвотворення. Визначено основні принципи й проаналізовано мотиви номінації, які діють у системі німецьких і українських самоназв з урахуванням їх характеристичного змісту й реалій, ознак і відношень, що могли відобразитися у самоіменуванні. Досліджено способи й засоби творення псевдонімів у двох мовах. Визначено спільні й відмінні риси псевдонімної номінації для німецької й української мов, зумовлені дією специфічних екстра- й інтралінгвальних чинників.

  Скачати повний текст

Розглянуто аспекти сюжетоскладання, розроблено подієвий план та його проблемно-тематичні рівні, виділено протосюжети, сюжети-зразки та сюжети-посередники. Акцентовано увагу на проблемі відмінності морально-психологічних потенціалів протосюжету (сюжету-зразка) та його літературних варіантів. Визначено співвідношення національного та всезагального в літературних варіантах традиційної структури, національну специфіку її конкретних версій. Досліджено питання щодо жанрової специфіки літературних інтерпретацій міфологічного сюжету. Встановлено співвідношення традиційного та оригінально-авторського в літературних обробках міфу в XX ст. З'ясовано морально-психологічні характеристики традиційних персонажів як універсальних художніх моделей особистісного та соціального буття. Обгрунтовано процеси якісного руйнування традиційної семантики та аксіологічних домінант сюжету в XX ст., розкрито літературну еволюцію образів Алкмени, Амфітріона та Юпітера за результатами етичних "зрушень" у XX ст. Досліджено роль мотиву двійника у психологізації міфу в літературі XX ст.

  Скачати повний текст