Розроблено соціально-філософську концепцію історичної пам'яті у процесі формування духовності особистості, що відбувається в Україні та у світі. Охарактеризовано теоретико-методологічні засади дослідження історичної пам'яті та необхідність перегляду метафізичних засад теорії відповідно до нових соціокультурних і дискурсивних контекстів сьогодення, а також запропоновано практичні рекомендації. Здійснено теоретичне узагальнення та нове розв'язання цієї проблеми, яке полягає в експлікації та концептуалізації інтерсуб'єктивного виміру історичної пам'яті як складової духовності особистості. Розкрито суть поняття історичної пам'яті та норм духовності. Досліджено проблеми взаємозв'язку та взаємодоповнення, а також сучасні форми репрезентації. На підставі аналізу можливих напрямків формування історичної пам'яті особистості з'ясовано зміст нових підходів до реалізації цих задумів. Розкрито суть понять "історична пам'ять", "історична свідомість", "духовність", "духовність особистості", "духовне виробництво", "творча діяльність", "особистість", "творча особистість", "сенс життя". Досліджено правові засади й інституційний механізм державного впливу на відродження історичної пам'яті як важливої складової духовності особистості, роль у цих процесах регіонів України. Визначено пріоритетні напрями вдосконалення державного регулювання процесом відродження історичної пам'яті та запропоновано шляхи його вдосконалення, сформульовано її сучасні параметри.

  Скачати повний текст

Досліджено науково-педагогічну діяльність (НПД) і творчу спадщину (ТС) М.М. Лисенка в контексті соціокультурних та освітніх реалій другої половини ХХ ст. Проаналізовано творчу біографію педагога в контексті суспільних і освітніх змін, їх вплив на формування його світогляду, наведено характеристику та проведено оцінку значення ТС й освітньої діяльності для подальшого розвитку педагогічної науки та шкільної історичної освіти (ШІО). Визначено основні етапи НПД М.М. Лисенка (1914 - 1995 рр.); доведено роль видатного педагога, історика, науковця-організатора, дослідника з проблем методики викладання історії України та історичного краєзнавства, розробки нового змісту ШІО, обгрунтування активних методів навчання історії, теорії та практики її навчання в школі, у вітчизняній історико-методичній та історичній освіті другої половини ХХ ст.

  Скачати повний текст

Вперше у вітчизняній історіографії проаналізовано вплив історичної науки й освіти в Україні у 1920 - 30-х рр. на формування духовних цінностей українського народу. Розкрито механізм одержавлення та ідеологізації історичної науки, форми, а також методи пропаганди історичних знань. Показано залежність методики викладання історії від авторитарної освітньо-виховної системи тоталітарної держави. Встановлено, що викривлення традиційних цінностей українського народу засобами комуністичної пропаганди та історичної науки призвело до деморалізації суспільства, міфологізації історичної свідомості. Надано рекомендації щодо використання ідей і висновків дослідження у підготовці концепції історичної освіти, нового покоління підручників з історії та сучасних підходів у вихованні молоді.

  Скачати повний текст

На основі звернення до індивіда як частинки-подоби цілого в системі соціум - індивід наведено механізм самоорганізації соціальної системи як взаємодію цілого з його елементами, коли ціле здатне передавати активно-діяльні властивості, застосовувані його елементами (індивідами) у миследіяльній активності. Доведено, що результати цієї життєдіяльної активності викликають, у свою чергу, зміни в організації цілого, і така взаємодія триває циклічно як нове перетворення елементів, здатних до подальшої динамічної активності. Висвітлено розуміння соціальної реальності, яке у контексті системно-синергетичної моделі постає як таке, що встановлюється, і виявляє свою здатність до самопородження й самоподоби. Уточнено уявлення про комплексне функціонування складних систем, найважливішою характеристикою яких виступає їх цілісність. Обгрунтовано можливість експоляції знання з природничих наук на гуманітарні.

  Скачати повний текст

Досліджено способи функціонування універсальних методологій у процесі конструювання М. Грушевським національних метанаративів. Проаналізовано історіографічну традицію та з'ясовано історіографічну ситуацію щодо вивчення методологічної спадщини М. Грушевського, визначено інформаційно-аналітичну базу таких досліджень. Створено універсальну класифікацію методологій, в основі якої лежить структурно-функціональний підхід. Розкрито теоретичні основи та емпіричне значення наративної психології, постпозитивістського наукознавства, соціального конструктивізму для дослідження теоретико-методологічної спадщини М. Грушевського. Побудовано структурно-функціональну модель дослідження методологічного досвіду вченого, що дозволяє простежити зв'язки між стадіями реалізації ним дослідницької програми, етапами його фахової соціалізації та подіями особистого життя історика.

  Скачати повний текст