Встановлено, що в усіх хворих, що одержують терапію програмним гемодіалізом, рівень TNF-alpha та IL-6 у плазмі крові перевищує показники контрольної групи. Основними чинниками, що визначають надлишковий синтез TNF-alpha та IL-6 у хворих на ГД, є тривалість замісної терапії і тип діалізної мембрани, за умов цього, залежність між діалізним віком і рівнем TNF-alpha позитивна, між IL-6 і діалізним віком - негативна. Рівень TNF-alpha найбільш низький за використання діалізних мембран з полісинтана та гемофана, рівень IL-6 - за використання діалізних мембран з полісульфону та гемофана. За умов замісної терапії програмним гемодіалізом інгібітор АПФ периндоприл викликає зниження рівня TNF-alpha і підвищення рівня IL-6, а також достовірно підвищує рівень гемоглобіну, за цього гіпотензивний ефект периндоприла мінімальний.

  Скачати повний текст

Вперше науково обгрунтовано необхідність врахування асоціативного зв'язку між HLA фенотипом і рівнем продукції IL-2 та експресії рецептора до IL-2 лімфоцитами периферичної крові хворих на хронічну ниркову недостатність (ХНН). Вперше обгрунтовано доцільність використання динамічного дослідження продукції IL-2 у хворих після пересадки алогенної нирки для прогнозу оберненості або необерненості гострої реакції відторгнення алотрансплантанту. Визначено, що після операції у хворих з АТН, незалежно від вихідного показника, спостерігається зростання рівня IL-2R+клітин.

  Скачати повний текст

Вперше досліджено роль нирок у регуляції системних параметрів обміну ендогенних і різних доз екзогенних нітратів і нітритів за умов індукованго діурезу, з включенням водного навантаження та навантаження 3 % розчином хлориду натрію в об'ємі 5 % від маси тіла. Показано, що навантаження сольовим розчином у порівнянні з водним призводить до збільшення швидкості клубочкової фільтрації, підвищення темпів виведення нирками осмотично активних речовин, що супроводжується підсиленням ниркового кліренсу неорганічних окислів азоту - нітратів і нітритів, що разом з окисненням нітритів не дозволяє забезпечити збереження їх фізіологічного рівня у крові. Встановлено, що ренальний шлях виведення забезпечує виведення з організму значної частки екзогенних нітратів і нітритів. Розкрито важливу роль системи циклу оксиду азоту у регуляції діяльності нирок на судинно-клубочковому та канальцевому рівнях. За умов експериментальної ниркової недостатності, індукованої дихлоридом ртуті (сулемою) виявлено значне зниження ниркової екскреції ендогенних нітритів. Зроблено висновок, що зміни ниркового транспорту ендогенних нітратів і нітритів у разі сулемової нефропатії обумовлені перебудовою циклу оксиду азоту, з включенням його NO-синтазної ланки, механізмів регуляції окиснювально-відновлювальних реакцій метаболітів молекули оксиду азоту та ренальних транспортних систем, відповідальних за ресорбцію хімічно стабільних метаболітів NO.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено патогенетичні взаємозв'язки між параметрами дизадаптозу, дизметаболізму, імунодисфункції, сечового синдрому і клінічними проявами та їх змін під впливом бальнеочинників курорту Трускавець в учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, хворих на хронічний калькульозний пієлонефрит. У даної категорії хворих встановлено відхилення від норми показників метаболізму та адаптації. Методом кореляційного аналізу виявлено суттєвий вплив метаболічно-гормональних факторів на відносний склад Т-лімфоцитів, концентрацію IgM та природну кілерну активність. Встановлено, що під впливом бальнеотерапії індекс адаптації зростає, що супроводжується сприятливими змінами метаболічних процесів, пов'язаних з діяльністю захисних систем. Доведено, що кінцевий стан імунітету та сечового синдрому закономірно обумовлений сукупністю початкових метаболічних та гормональних параметрів, показано можливість його прогнозування з точністю до 95 %.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання первинної профілактики серцево-судинних захворювань шляхом підвищення ефективності лікування осіб з хронічною хворобою нирок 5 стадії, які лікуються програмним гемодіалізом, на підставі вивчення ліпідного профілю, ендотеліальної функції судин, маркерів атерогенезу та їх корекції за допомогою малих доз сімвастатина. На прикладі 76-ти хворих, які лікуються програмним гемодіалізом, вивчено порушення ліпідного профілю, функції ендотелію судин, вираженість факторів атерогенезу. Виявлено, що у разі збільшення тривалості лікування гемодіалізом, збільшується частота виявлення дисліпідемії, погіршення ендотелійзалежної вазодилятації. Підвищений рівень С-реактивного протеїну зареєстровано у всіх обстежених пацієнтів. Показано, що лікування сімвастатином позитивно впливає на ліпідний профіль, рівні С-реактивного протеїну, альбуміну та фібриногенезу.

  Скачати повний текст

Досліджено можливості гемодіафільтрації як методу замісної ниркової терапії. Визначено режими її застосування з метою підвищення адекватності діалізної терапії у хворих з хронічною хворобою нирок V ст. Виявлено, що за умови проведення стандартного гемодіалізу у пацієнтів з хронічною хворобою нирок V ст. важко досягнути адекватної корекції гіперфосфатемії, вторинного гіперпаратиреозу, свербіння шкірних покривів. Показано, що застосування гемодіафільтрації дозволяє підвищити адекватність діалізної терапії, зокрема покращити стабільність гемодинаміки під час проведення процедури, забезпечити краще видалення фосфатів та паратиреоїдного гормону з сироватки крові пацієнтів, зменшити прояви свербіння шкірних покривів. Встановлено тривалість ефекту збереження зниженого вмісту паратиреоїдного гормону після сеансу.

  Скачати повний текст

Наведено результати комплексного лікування 188 хворих на гострий пієлонефрит. Застосовано препарати для корекції супутнього кишкового дисбактеріозу (інтестинальні антисептики й еубіотики) та локальну антибактеріальну терапію за допомогою спеціальних нефростомічних дренажів з перфорованим контейнером, що містить суміш антибіотика та сорбенту. Розроблено методики комплексної терапії порушень кишкової мікрофлори та локальної антибактеріальної терапії, захищені патентами України. За результатами клінічних, лабораторних, імунологічних, мікробіологічних досліджень підтверджено високу ефективність запропонованого методу лікування гострого пієлонефриту за рахунок нормалізації мікрофлори кишок, стабілізації міжмікробної взаємодії, запобігання подальшої транслокації умовно-патогенної мікрофлори з кишечнику, реінфікування нирок та післяопераційних ран.

  Скачати повний текст

На підставі ультразвукового моніторингу інфекційного запального процесу визначено доплерографічні маркери запальної тканинної деструкції та гнійного розплавлення ниркової паренхіми від помірного збіднення до відсутності судинного малюнку. Виявлено періфокальне посилення кровотоку під час формування піогенної капсули. Доведено, що гострий фокальний бактеріальний нефрит, гострий мультифокальний бактеріальний нефрит і абсцес нирки є послідовними етапами розвитку єдиного інфекційно-запального процесу. Визначено доплерографічні маркери неопластичного судиноутворення, а саме: дефект дифузійного судинного малюнку паренхіми нирки у вигляді "озер" і "калюжок", "обривання" та розсування судин інтактної ниркової паренхіми, наявність множинних дезорганізованих сигналів кровотоку всередині об'ємного утворення, низький індекс резистентності судин утворення. Установлено, що прогресування інфекційного запального процесу супроводжується зменшенням хвилинного об'єму ниркового кровотоку та підвищенням індексу резистентності ниркової артерії, а онкогенез нирки - збільшенням хвилинного об'єму ниркового кровотоку та зниженням цього індексу.

  Скачати повний текст

За гострого післяпологового пієлонефриту (ГППН) установлено взаємозв'язок між даними клініко-лабораторних досліджень і показниками клітинного та гуморального імунітету, а також рівнем маркерів ендогенної інтоксикації за різних ступенів тяжкості перебігу захворювання. Визначено рівень показників ендогенної інтоксикації та стану імунної системи, притаманний легкому, середньоважкому та важкому перебігу захворювання. Проведено детальний ретроспективний аналіз даних стосовно контамінації під час вагітності слизових піхви, порожнини рота, носа, зіва, кон'юнктиви, а також вмісту термінальних відділів прямої кишки та сечі. За цього виявлено значно частіший висів патогенів з піхви та значно вищу контамінацію прямої кишки в жінок, які хворіли на ГППН. На підставі результатів вивчення імунологічних особливостей різних ступенів тяжкості перебігу ГППН визначено показання для проведення імуномодулювальної терапії. Обгрунтовано використання мембранного плазмаферезу за умов комплексного лікування ГППН у породілей з важким ступенем перебігу захворювання. На підставі ретроспективного аналізу клініко-лабораторних ознак, виявлених під час вагітності у породілей з гострим пієлонефритом, установлено провідні фактори ризику виникнення захворювання у післяпологовому періоді, що сприяло проведенню своєчасної профілактики розвитку захворювання в жінок з групи ризику під час вагітності та дало змогу значно зменшити захворюваність на ГППН.

  Скачати повний текст

Вивчено стан ендотелію, імунних і метаболічних порушень у хворих на хронічну хворобу нирок I-III стадій з ураженням гастродуоденальної зони та розроблено метод їх корекції антигомотоксичними препаратами (АГТП). Виявлено у таких хворих високу частоту ендотеліальної дисфункції, імунні та метаболічні порушення. Показано, що супутня патологія каналу травлення посилює ці порушення. У разі включення в комплекс базисної терапії АГТП встановлено суттєве прискорення регресу клінічних проявів ураження нирок і систем травлення, нормалізацію показників клітинного та гуморального імунітету, покращання стану ендотелію та сольового обміну. Виявлено, що комбінована терапія із застосуванням АГТП чинить патогенетично зумовлену нефропротекторну дію.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено інтегральному вивченню соціально-гігієнічних, патогенетичних, клініко-діагностичних, лікувальних та організаційних аспектів гострих гнійно-запальних захворювань нирок. Встановлено закономірності розвитку гострого пієлонефриту. Доведено, що дане захворювання є окремою клініко-морфологічною формою обструктивного пієлонефриту. Визначено критерії розмежування стадій інфекційного запального процесу в нирках. Надано оцінку тяжкості стану хворих, яка базується на сучасній концепції сепсису. Удосконалено діагностику гнійного пієлонефриту за допомогою ультрасонографії. За результатами дослідження розроблено, науково обгрунтовано та впроваджено в практику алгоритм ведення хворих на гострий пієлонефрит, а також клінічну та організаційну моделі запобігання та лікування гострих гнійних уражень нирок.

  Скачати повний текст

Вивчено ефективність лікування хронічного пієлонефриту (ПН) з застосуванням препаратів канефрон і хофітол з метою впливу на синдром ендогенної інтоксикації, процеси перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) і антиоксидантного захисту (АОСЗ), показники клітинного та гуморального імунітету. Виявлено взаємозв'язки між активацією процесів ПОЛ, ступенем пригнічення клітинного імунітету та цитокінового дисбалансу з наростанням ендотоксикозу, а також між зазначеними процесами й активністю запального процесу у разі пієлонефриту. Визначено кращі результати комплексного лікування з застосуванням канефрону та хофітолу щодо зворотнього розвитку симптомів загострення хронічного ПН й інтоксикації у порівнянні з традиційним лікуванням. Установлено, що використання канефрону сприяє більш швидкій позитивній динаміці змін, виявлених за результатами аналізів сечі, зменшенню больового синдрому та дизурії у разі загострення хронічного ПН. Виявлено, що призначення хофітолу сприяє більш швидкому покращанню загального стану, зменшенню проявів інтоксикації. Комплексне лікування з використанням обох препаратів забезпечує кращу динаміку показників ендотоксемії, має антиоксидантний та імуномодулювальний вплив. Це дозволяє скоротити тривалість стаціонарного лікування пацієнтів і зменшити частоту рецидивів недуги. За результатами проведених досліджень обгрунтовано доцільність використання за умов лікування хворих на хронічний ПН у фазі загострення рослинних препаратів канефрон і хофітол.

  Скачати повний текст

Вперше вивчено закономірності змін у різних ланках гомеостазу за умов комплексної терапії, яка включає використання спрямованого внутрішньоорганного електрофорезу (ВОЕФ). Досліджено стан перекисного окиснення ліпідів та антиоксидантної системи за умов терапії гострого серозного пієлонефриту зі спрямованим ВОЕФ. Наведено характеристику стану імунологічного гомеостазу та його зміни за умов проведення терапії методом ВОЕФ. Проведено радіонуклідне тестування та доплерографію у динаміці та встановлено вірогідні зміни під час лікування гострого серозного пієлонефриту методом спрямованого ВОЕФ. Запропоновано комплексне використання спрямованого ВОЕФ ураженої нирки як фрагмент комбінованої терапії пієлонефриту. Вперше на підставі вивчення змін імунометаболічного гомеостазу обгрунтовано клінічну ефективність спрямованого електрофорезу. Доведено можливість нормалізації показників вільнорадикального окиснення та даних імунограми у хворих на гострий серозний пієлонефрит за допомогою методу ВОЕФ.

  Скачати повний текст

На підставі вивчення динаміки розвитку синдрому системної запальної відповіді (ССЗВ), ступеня ендотоксикозу, основних показників гомеостазу, активності перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) клітинних мембран на моделі еритроцитів і системи антиоксидантного захисту, змін морфологічного та функціонального стану нирок і серцево-судинної системи експериментально обгрунтовано та впроваджено в практичну медицину метод комплексної інтенсивної терапії з використанням перфторану. Встановлено ефективність негемоглобінового переносника кисню - перфторана, що має кисневотранспортну, мембраностабілізувальну функції, є інтракорпоральним сорбентом і запобігає розвитку шунтуючого кровообігу в паренхіматозних органах. Доведено, що за цих умов відновлення функціонального стану нирок і регрес ознак ССЗВ відбувається внаслідок нормалізації кровотоку на рівні мікроциркуляції, зменшення ступеня ендотоксикозу, зниження активності та зменшення ушкоджувальної дії ПОЛ, відновлення адаптаційних можливостей серцево-судинної системи.

  Скачати повний текст

Вивчено патогенетичні механізми ураження нирок у разі захворювань бактеріальної та вірусної етіології. Увагу приділено адгезії та колонізації мікроорганізмів до епітелію сечовивідних шляхів з метою створення методів діагностування, лікування та профілактики запальних та інфекційних захворювань. За результатами проведених еспериментальних досліджень показано, що зміна проникності слизової сечового міхура та порушення покривного її захисного шару слизу призводить до розвитку максимально виражених патологічних змін за присутності уропатогенної флори. Виділення мікрофлори, введеної в сечовий міхур з тканини нирок і печінки, у тварин зумовлено наявністю рефлюксу сечі та наступної транслокацією мікрофлори. Потрапляючи в сечові шляхи, умовно патогенна мікрофлора призводить до їх колонізації та розвитку спочатку циститу, а потім - пієлонефриту. Введення в сечові шляхи аерококів не спричиняє запального процесу. Результати посівів свідчать про тривале перебування аерококів у сечових шляхах експериментальних тварин, що свідчить про наявність їх колонізації. З урахуванням даних про здатність ерококів до колонізації слизових і ранових поверхонь за можливого витиснення та придушення патогенної флори розроблено метод лікування та профілактики сечової інфекції з використанням введення аерококів у сечові шляхи. У разі введення аерококів у сечовий міхур (по катетеру, епіцистостомічному дренажу) є можливим нівелювання патогенної мікрофлори з їх наступною колонізацією слизової. Відзначено, що застосування даного підходу дозволяє переривати ланку патогенезу висхідного пієлонефриту. Застосування введення аерококів у порожнинну систему нирок з метою лікування пієлонефриту по нефростомічному дренажу, сечовивідному катетеру. Транслокація аерококів не призводить до патологічних змін. Зазначено, що інстиляція в сечовий міхур суспензії аеjркоків призводить до пролонгованої колонізації слизової сечового міхура, що супроводжується незначно вираженою запальною реакцією. На основі адгезивного механізму в експерименті на щурах розроблено ефективний метод профілактики сечової інфекції з використанням А-бактерину.

  Скачати повний текст

Визначено фактори, які сприяють розвитку хронічного пієлонефриту єдиної нирки (ХП ЄН), вивчено особливості його патогенезу та клінічного перебігу шляхом порівняння морфологічних ознак захворювання з клінічними, лабораторними, біохімічними та даними променевої діагностики. З цією метою обстежено 130 хворих на ХП ЄН, що перенесли нефректомію 5 - 10 років тому. Для встановлення особливостей розвитку компенсаторно-пристосувальних процесів у ЄН проведено експериментальні дослідження на 89-ти білих щурах лінії Вістар, котрим було виконано лівобічну або правобічну нефректомію, а також вивчено юкстагломерулярний апарат (ЮГА) в ЄН, яка залишилась після нефректомії у 26-ти хворих, шляхом інтраопераційної або черезшкірної біопсії. Встановлено, компенсаторно-пристосувальні реакції в ЄН, що залишилась після нефректомії, мають фазний характер від посилення кровотоку та ультраструктурних змін у клітинах ЮГА та в ниркових канальцях, що підвищують активність клітин звитих канальців, до утворення нових перитубулярних лімфокапілярів, повна перебудова завершується через 6 місяців. Зазначено, що запальний процес у паренхімі ЄН супроводжується порушенням активності ферментів у сироватці крові та сечі, прогресивним зниженням неспецифічної резистентності організму, порушенням в системі перекисного окиснення ліпідів. Запропоновано алгоритм діагностичних значень різноманітних симптомів та діагностичних тестів для діагностики ХП ЄН.

  Скачати повний текст

Уперше для хворих на хронічний пієлонефрит (ХП) з супутніми ураженнями системи травлення обгрунтовано диференційоване призначення ербісолу та пилку квіткового залежно від особливостей клінічного перебігу ХП та доведено ефективність їх використання, яка полягає у вірогідному прискоренні регресу клінічних проявів та функціональних патологічних ознак основного та супутніх захворювань, кращій корекції порушень стану про- й антиоксидантних систем, імунологічних порушень у хворих на ХП з супутньою патологією системи травлення за умов застосування у лікувальному комплексі лікарського препарату "Ербісол". Уперше досліджено вплив пилку квіткового на функціональний стан нирок, регрес клінічних і лабораторних симптомів у зазначених хворих та доведено подібну: але більш м'яку, його дію на дані параметри у порівнянні з ербісолом та переваги його застосування у хворих з анемічним варіантом ХП. Запропоновано концепцію побудови диференціальних лікувальних програм ХП, що передбачають застосування ербісолу, пилку квіткового та інших лікувальних засобів з метою оптимізації результатів лікування.

  Скачати повний текст

Досліджено питання вивчення клінічних особливостей та лікування хворих на хронічний пієлонефрит (ХП) з супутньою гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ). На підставі результатів обстеження 146-ти хворих на ХП і 26-ти здорових осіб виявлено вищу у порівнянні з загальною популяцією поширеність симптомів ГЕРХ у хворих на ХП, резистентність пацієнтів до лікування омепразолом. Визначено підвищення кислотності сечі, її протеолітичної та фібринолітичної активності у зазначених хворих внаслідок курсового прийому омепразолу.

  Скачати повний текст