Висвітлено питання оптимізації технології подовження стегна за методом Блискунова. Встановлено причини виникнення дистракційних вивихів та підвивихів стегна, проведено біомеханічні розрахунки дії векторів сили м'язів з урахуванням особливостей дистракції. Розроблено нову конструкцію ендодистрактора для лікування хворих з укороченнями стегна та дисплазією тазостегнового суглоба. Проаналізовано загальнохірургічні ускладнення у разі подовження стегна і визначено заходи щодо їх профілактики.

  Скачати повний текст

З'ясовано, що на ревматоїдний артрит (РА) хворіє від 0,8 до 5 % населення. РА призводить до втрати працездатності й інвалідності пацієнтів. Проведено обстеження та лікування 68-ти пацієнтів з ураженнями ліктьового суглоба на III стадії патологічного процесу. Ураження ліктьового суглоба за РА виявлено у 75 % випадків уражень інших відділів опорно-рухової системи. Клінічна картина уражень ліктьового суглоба залежить від стадії та форми ураження, а також ступеня активності процесу. У хворих з ураженнями ліктьового суглоба за РА консервативне лікування не завжди забезпечує позитивний результат, а на стадії анкілозування воно зовсім не ефективне. Серед оперативних способів на цій стадії найчастіше застосовується артропластика. З метою вдосконалення існуючих способів артропластики проведено комплексні біомеханічні дослідження, вивчено особливості напружено-деформованого стану суглобових кінців на моделях ліктьового суглоба у нормі та за умов артропластики. Обгрунтовано використання апаратів зовнішньої фіксації за ревматоїдних уражень дослідженої локалізації. На підставі біомеханічих і клінічних результатів визначено абсолютні та відносні показання до оперативного лікування, тактика лікування у перед- та післяопераційному періоді. Виважена тактика, планування обсягу та характеру оперативного лікування, застосування адекватних лікувальних заходів у післяопераційному періоді дозволили одержати хороші результати лікування у 43-х (63,6 %) пацієнтів, задовільні - у 13-ти (18,5 %), незадовільні - 12-ти (17,9 %).

  Скачати повний текст

На підставі біомеханічного моделювання за допомогою методу кінцевих елементів, клінічних і рентгенологічних досліджень 42 хворих віком від 24 до 78 років з асептичною нестабільністю компонентів ендопротеза кульшового суглоба визначено передумови розвинення нестабільності. Розроблено діагностику та методи хірургічного лікування та запропоновано рекомендації щодо її профілактики. На базі біомеханічного моделювання за допомогою методу кінцевих елементів доведено важливість збереження субхондральної пластинки кульшової западини, що необхідно для перерозподілу напружень і захисту губчастої кістки від великих навантажень. Визначено умови розвинення ранньої асептичної нестабільності чашки ендопротези через її видалення. Необхідною умовою визначено повне перекривання чашки ендопротеза стінками кульшової западини. Оптимальне положення ніжки ендопротеза у кістково-мозковому каналі стегнової кістки повинно бути нейтральним або вальгусним. Встановлено оптимальну хірургічну тактику залежно від ступеня вираженості кісткових дефектів кульшової западини та проксимального відділу стегнової кістки. У процесі збереження даних структур визначено реендопротезування з застосуванням кісткового цементу; за відсутності - установлення безцементного ендопротеза з застосуванням кісткової та керамопластики.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано новий підхід до розв'язання проблеми, що передбачає покращання результатів лікування диспластичного коксартрозу дорослих хворих. Здійснено математичне біомеханічне моделювання диспластичного тазостегнового суглоба (ТС), а також аналіз клінічних проявів, анамнестичних даних, рентгенморфометричних параметрів і результатів лікування 375-ти ТС у 303-х пацієнтів з диспластичним коксартрозом. Розроблено біомеханічну математичну модель диспластичного ТС, яка відображає співвідношення сил в ділянці контакту головки стегнової кістки та тазостегнової западини та дозволяє кількісно описати патологічні зміни у ТС залежно від його рентгенморфометричних параметрів і маси тіла пацієнта, враховуючи під час цього модуль пружності хрящової тканини. Створено модель тазостегнової западини з імплантованим ацетабулярним компонентом протеза, яка дозволяє визначити зони стресових навантажень, що виникають у ділянках контакту головки та чашки протеза, та зовнішньої поверхні чашки і тазостегнової западини, завдяки чому визначається найбільш раціональний варіант імплантації чашки протеза залежно від ступеня ацетабулярної дисплазії. Встановлено найбільш значущі рентгенморфометричні маркери захворювання та розроблено прогностичну систему його розвитку. Проведено дослідження перебігу диспластичного коксартрозу у дорослих, яке дозволиляє вивчити біомеханічні особливості функціонування кульшових суглобів за умов нерівномірного навантаження та математично обгрунтувати механізм ураження контрлатерального суглоба. Запропоновано нову класифікацію дисплазії ТС у дорослих, де окремо розглядаються ступінь ацетабулярної дисплазії та ступінь дисплазії проксимального відділу стегнової кістки, а також схему вибору методу та способу лікування диспластичного коксартрозу у дорослих хворих.

  Скачати повний текст

Відібрано 16 ознак, які покладені в основу бальної шкали оцінки ступені активності остеоартроза. Показано, що у хворих з мінімальним ступенем активності остеоартроза парацетамол був ефективний у відношенні болі, скутості, обмеження фізичної активності. У групі з помірною та високою активністю захворювання за умов використання парацетамолу не встановлено значимого клінічного покращання. Встановлено, що за застосування не стероїдних протизапальних препаратів у даних групах пацієнтів в 92,4 і 90,0 % випадків, було досягнуто позитивний ефект у відношенні клінічних, лабораторних і ультразвукових змін. Визначено, що з метою індивідуалізації лікувальних підходів у хворих на остеоартрит колінних суглобів, розроблено методи вибору терапії та прогнозування її ефективності.

  Скачати повний текст

Вивчено ефективність терапевтичного комплексу за дії низькочастотного ультразвуку і магнітолазерної терапії у реабілітації хворих на остеоартроз залежно від клінічних проявів захворювання. Проведено комплексне клініко-інструментальне та лабораторне обстеження 121-го хворого на остеоартроз. Оцінено динаміку клініко-функціональних, інструментальних і лабораторних показників під дією загальноприйнятих методів фізіотерапії та розробленого комплексу, який передбачає диференційоване застосування частотно-модульних факторів, а саме: низькочастотного ультразвуку, магнітного поля та лазерного випромінювання залежно від стадії захворювання та наявності реактивного синовіту. Установлено, що розроблений комплекс здійснює виражений знеболювальний і протизапальний ефекти, значною мірою поліпшує локомоторну функцію суглобів, вегетативну регуляцію, периферичну гемодинаміку, метаболізм ліпідів, про що свідчить позитивна динаміка клініко-лабораторних показників, електрофізіологічних та інструментальних досліджень. Запропонований спосіб лікування має суттєву перевагу у порівнянні з традиційними методами у хворих на артроз, ускладнений синовітом, а також за виражених змін у суглобах у разі II та III стадій. За результатами віддалених наслідків, зумовлених застосуванням розробленого комплексу виявлено більш стійкий ефект і тривалий період ремісії (до 8-ми місяців) у порівнянні з загальноприйнятими методами фізіотерапії.

  Скачати повний текст

Розроблено нову класифікацію менісків колінного суглоба залежно від їх форм і поширеності. Встановлено, що морфологічні зміни структури менісків залежать від віку людини й їх індивідуальних анатомічних особливостей. Показано кореляційну залежність між морфологічними показниками менісків.

  Скачати повний текст

Створено методику передопераційного планування двобічного ендопротезування кульшових суглобів з застосуванням спеціальної ортопедичної лінійки, яка дозволяє більш точно визначити симетричне розташування центрів обертання ендопротезів. Упеше на підставі комплексної оцінки клініко-функціонального стану зазначених суглобів розроблено критерії визначення оптимального інтервалу між операціями ендопротезування та визначено показання до вибору методу фіксації ендопротеза у пацієнтів з двобічним ураженням кульшових суглобів (ДУКС). Вивчено динаміку змін щільності кісткової тканини після ендопротезування кульшового суглоба (КС) у цих хворих та її взаємозв'язок зі змінами статико-динамічної функції нижніх кінцівок. Розроблено безцементний ендопротез КС з ефектом запресування та набір інструментів для його імплантації. Виділено й обгрунтовано періоди реабілітаційного лікування й удосконалено програму післяопераційної реабілітації після двобічного ендопротезування кульшових суглобів. Створено шкалу оцінки його результатів.

  Скачати повний текст

Визначено рентгено-антропометричні особливості вальгусної деформації колінних суглобів, зумовленої спадковою схильністю. Виявлено симптомокомплекс порушень опорно-рухової системи, характерний для цієї патології. Вивчено особливості перебігу захворювання та результати лікування залежно від тяжкості його проявів. Розроблено систему діагностування й оперативного лікування зазначеної патології. На базі математичної моделі колінного суглоба та шляхом кінетостатичних розрахунків проведено біомеханічні дослідження "поведінки" кісткових структур нижньої кінцівки під впливом статичних навантажень за норми та у разі наявності деформацій колінного суглоба. Результати проведених досліджень використано під час проведення клінічного спостереження та планування оперативних втручань. Проведено клінічну апробацію запропонованої системи діагностування та лікування 26-ти хворих з вальгусною деформацією колінного суглоба диспластичного генезу. На підставі даних оцінювання найближчих (протягом одного - трьох років) і віддалених клінічних результатів лікування за бальною оцінковою методикою з використанням запропонованого сумарного оцінкового критерію підтверджено доцільність виокремлення оперативних втручань - профілактичних, лікувально-профілактичних і лікувальних, що дозволяє суттєво покращити стан хворих і запобігти розвитку гонартрозу.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано методику вибору способу фіксації компонентів ендопротеза тазостегнового суглоба у хворих на ревматоїдний артрит з метою покращення результатів лікування даного контингенту осіб. Проведено ретроспективний аналіз результатів лікування 85-ти хворих на ревматоїдний артрит, яким виконано 118 операцій тотального ендопротезування тазостегнового суглоба. На підставі клініко-рентгенологічного дослідження й анкетування хворих, результатів ультразвукової остеоденситометрії, рентгенденситометрії, культурально-імунологічних досліджень остеогенної активності стромальних стовбурових клітин кісткового мозку з різних ділянок тазостегнового суглоба та статистичної обробки даних розроблено методику бального оцінювання стану кісткової тканини тазової кістки у ділянці тазостегнової западини та стегнової кістки в міжвертлюговій ділянці. Виведено остеогенну активність стромальних стовбурових клітин кісткового мозку з проксимального відділу стегнової западини, голівки стегнової кістки та ділянки даху тазостегнової западини. Доведено вплив препаратів базисної терапії та глюкокортикостероїдів на рівень остеогенної активності стромальних стовбурових клітин кісткового мозку. Вивчено щільність кісткової тканини у хворих на ревматоїдний артрит методом рентгенденситометрії та ультразвукової остеоденситометрії, проведено їх порівняльний аналіз.

  Скачати повний текст

Досліджено стан вегетативної нервової системи за методами електропунктурної діагностики Р. Фолля та спектрального аналізу варіабельності серцевого ритму. Доведено наявність достовірного кореляційного взаємозв'язку між станом периартикулярних структур плечового суглоба й органами та системами організму, які відіграють важливу роль у розвитку патології плеча та показано можливість математичного моделювання стану хворого за допомогою методів електропунктурної діагностики за Р. Фоллем, кореляційного та системного аналізів. Розроблено кількісні критерії з метою об'єктивізації оцінки ефективності лікування хворих з адгезивним капсулітом плечового суглоба й ушкодженнями ротарної манжети плеча на основі даного методу.

  Скачати повний текст

З використанням методу рентгеноморфометричного аналізу описано особливості просторової будови тазостегнового суглоба у хворих на коксартроз залежно від віку та статі. Запропоновано пристрій і спосіб діагностики, моніторингу коксартрозу та щільності кісткової тканини у таких хворих. За методом ультразвукової денситометрії вивчено особливості структурно-функціонального стану кісткової системи у хворих на остеоартроз тазостегнового суглоба у старших вікових групах. Показано, що хворі на коксартроз мають вірогідно гірші показники міцності кісткової тканини після 70-ти років. Запропоновано спосіб експериментального моделювання остеоартрозу тазостегнового суглоба з використанням методу тангенційної скарифікації. На базі зазначеної моделі з використанням гістологічного та гістоморфометричного методів визначено місце та роль субхондріальної кісткової тканини у патоморфогенезі остеоартрозу тазостегнового суглоба та вивчено вплив структурно-модифікувальних засобів і антирезорбентів на структурно-функціональний стан кісткової та хрящової тканини. На підставі результатів клінічної апробації зазначених лікувальних засобів показано ефективність їх застосування для лікування пацієнтів, хворих на остеоартроз. Запропоновано, науково обгрунтовано та впроваджено в практику диференційовані схеми лікування клінічних проявів остеоартрозу тазостегнового суглоба структурно-модифікувальними засобами й антирезорбентами. Доведено ефективність зазначених засобів його лікування.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему оптимізації лікування хворих з інфекційними ускладненнями після ендопротезування суглобів. Уточнено та систематизовано фактори ризику виникнення гнійного запалення у ділянці ендопротеза. На підставі клінічних спостережень 91-го хворого (64-х - після ендопротезування кульшових суглобів та 27-ми - колінних) установлено цінність клінічних, рентгенологічних, ультрасонографічних, мікробіологічних, серологічних та імунних методів діагностики гнійно-запального процесу. Розроблено алгоритм ранньої діагностики гнійного запалення після ендопротезування. За результатами мікробіологічного дослідження встановлено переважну наявність грампозитивної мікрофлори (у 78,6 % випадків) у порівнянні зі стафілококом (у 66,7 %). На підставі даних, одержаних завдяки серологічному дослідженню, доведено, що високий рівень антитіл до S. aureus і S. pyogenes одночасно з реакцією на C-реактивний білок має діагностичну інформативність у разі доопераційного виявлення парапротезної інфекції та післяопераційного моніторингу. Установлено, що основний захист проти інфекційних збудників гнійно-запального процесу у досліджених хворих відбувається через гуморальну ланку імнунітету, про що свідчить збільшення кількості імуноглобулінів класів A, M і G. Удосконалено та впроваджено комплексне лікування гнійних ускладнень після ендопротезування кульшового та колінного суглобів за етапами: передопераційної підготовки, хірургічної санації осередку, консервативної терапії та комплексу реабілітаційних заходів. Впровадження запропонованих заходів дозволило одержати 59,4 % добрих, 31,2 % задовільних і 4,7 % незадовільних результатів у хворих з нагноєнням у кульшовому суглобі та відповідно 74,1 % добрих, 22,2 % задовільних і 3,7 незадовільних - з нагноєнням у колінному суглобі.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему покращання результатів лікування хворих з епікондилопатіями плечової кістки. Удосконалено та розроблено методи діагностування та диференційованого підходу до вибору оптимального методу лікування. На підставі аналізу результатів клінічного обстеження та лікування 201-го хворого на епікондилопатію плечової кістки визначено, що клінічний метод є основним у діагностиці епікондилопатій. Зазначено, що клінічні тести мають високу чутливість (від 75 до 100 %) і специфічність (від 88 до 100 %). Найбільш чутливими у разі латеральної епікондилопатії визначено chair-test (100 %), а у разі медіальної - тест Cozen (100 %). З використанням матеріалу вивчення сонографічних змін у ділянках надвиростків плечової кістки у разі епікондилопатій визначено та систематизовано основні сонографічні ознаки захворювання. Установлено прогностичне значення ультразвукового дослідження для вибору лікувальної тактики, а саме, оперативного втручання. У разі значних структурних змін у ділянках надвиростків вірогідність оперативного втручання збільшується. Вивчено підфасціальний тиск у ділянках латерального міофасціального футляра передпліччя у разі латеральних епікондилопатій плечової кістки. Установлено, що у разі хронічних латеральних епікондилопатій, які у разі хронічного компартмент-синдрому може бути підвищення підфасціального тиску у спокої та через 5 хв після завершення фізичного навантаження, що може впливати на патогенез захворювання. Розроблено та впроваджено алгоритм комплексного лікування епікондилопатій плечової кістки залежно від тривалості захворювання, попереднього лікування та тяжкості сонографічних змін з диференційованим вибором методу оперативного втручання. Використання зазначеного алгоритму за умов локального введення аутокрові в ділянку дегенеративного осередку інсерцій надвиростків плечової кістки дозволило одержати 91 % добрих і задовільних результатів в основній групі у порівнянні з 33 % у контрольній (<$Eroman p~<<~0,01>) з використанням методики локального введення стероїдних гормонів та екстракорпоральної ударно-хвильової терапії.

  Скачати повний текст

Встановлено, що статико-динамічні характеристики стопи обумовлені взаємодією її суглобів і плантарного апоневрозу та визначаються положенням заднього відділу стопи під час навантаження. Запропоновано методики оперативної корекції деформованої стопи, які грунтуються на застосуванні стандартизованої схеми обстеження хворих і математичному аналізі. На підставі патоморфологічного та ультразвукового досліджень вивчено структурно-функціональний стан скелетних м'язів і зміни регіонарної гемодинаміки у хворих з ішемічною контрактурою стопи. Встановлено, що прогресуючі дистрофічні зміни у м'язах відбуваються за наявності хронічної ішемії ураженої нижньої кінцівки. З використанням клініко-ультразвукових критеріїв розроблено показання щодо ампутації гомілки у хворих з ішемічною контрактурою стопи.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання оптимізації діагностики та підвищення ефективності хірургічного лікування хворих на ранніх стадіях ревматоїдного артриту (РА) з синдромом передньо-медіальної нестабільності колінного суглоба (ПМНКС). Виявлено нові сонографічні симптоми ПМНКС. За результатами клінічних спостережень 119 хворих, сонографічного дослідження капсульно-зв'язкового апарату колінного суглоба й аналізу даних літератури систематизовано фактори патогенезу ПМНКС у обраної категорії хворих. На підставі уявлень щодо механізмів розвитку ПМНКС вперше розроблено диференційовані показання до обсягу лікувально-профілактичних операцій та запропоновано методику реконструкції передньо-медіальної зони капсульно-зв'язкового апарату колінного суглоба на ранніх стадіях РА.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблему покращання результатів лікування хворих з остеоартрозом колінного суглоба методами, які дозволяють зберегти його анатомо-функціональну цілісність. Проаналізовано лікування 767-ми пацієнтів з таким діагнозом. На підставі результатів біохімічних досліджень показано, що лікування гонартрозу препаратами глюкозаміна сульфату та гіалуронової кислоти сприяє вірогідному покращанню показників біохімічних маркерів руйнування сполучної тканини. Розроблено "Шкалу прогнозування результату пластики дефекту хряща колінного суглоба", перевірка якої показала позитивні результати. Розглянуто питання прогнозування результатів високих коригувальних остеотомій у випадках нестабільності колінного суглоба. Аналіз монокондилярного ендопротезування та коригувальних остеотомій показав, що ці методи не є конкурентними, тому їх слід виконувати у різних груп пацієнтів. Запропоновано "Алгоритм диференційного вибору хірургічного лікування остеоартрозу колінного суглоба", перевірка якого дала позитивні результати.

  Скачати повний текст

Досліджено функціональний стан тромбоцитарно-судинного, коагуляційного, фібрінолітичного компонентів гемостазу у 100 пацієнтів, яким проведено операцію ендопротезування тазостегнового суглобу. Запропоновано засоби профілактики тромбоемболічних ускладнень, які виникають під час проведення операцій ендопротезування тазостегнового суглобу. З використанням даних нового методу дослідження - низькочастотної вібраційної п'єзоелектричної гемовіскозіметрії та коагулограм для оцінки основних ланок системи гемостазу встановлено, що вже в доопераційному періоді у хворих, яким проведено операцію ендопротезування тазостегнового суглобу, мають місце гіперкоагуляційні зсуви. Досліджено вплив тотальної внутрішньовенної анестезії зі штучною вентиляцією легенів, пролонгованої епідуральної анестезії та комбінованої анестезії на основні компоненти гемостазу. Встановлено переваги використання комбінованої анестезії в комплексній корекції порушень у системі гемостазу. Досліджено вплив різних методів антикоагулянтної профілактики на функціональний стан основних ланок системи гемостазу. Показано переваги застосування клексану у післяопераційному періоді у хворих, яким проведено операцію ендопротезування тазостегнового суглобу. Доведено, що комплексне використання комбінованої анестезії та клексану найбільш ефективно знижує кількість тромбогеморагічних ускладнень в післяопераційному періоді у даної категорії пацієнтів.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано та розроблено методологію використання лікувально-діагностичних блокад у хворих з кульшово-поперековим синдромом (КПС). Проаналізовано результати обстеження та лікування 227-ти таких хворих. З застосуванням клінічних (ортопедичного, неврологічного, лікувально-діагностичної блокади) й інструментальних (рентгенологічного, комп'ютерно-томографічного, доплеросоно-, реовазо-, термографічного) та топографо-анатомічного методів дослідження визначено типові варіанти змін анатомо-біомеханічних взаємовідносин, вивчено клінічні прояви больового синдрому залежно від тяжкості дегенеративно-дистрофічного процесу. За результатами проведених інструментальних досліджень вивчено поліморфізм статико-динамічних, деформативних і структурних змін, виявлено гемодинамічні зміни в проксимальному відділі стегна, встановлено суттєві зміни регіонарного кровообігу. Розроблено способи рецепторних і провідникових блокад і модифіковано відомі. Сформовано алгоритмізовану діагностичну методику використання лікувально-діагностичних блокад (ЛДБ). Доведено, що у більшості хворих з КПС домінульвальним патогенетичним чинником, який формує больовий синдром, є вертеброгенний. Удосконалено знеболювальну терапію хворих на КПС і визначено в ній місце ЛДБ і локальної ін'єкційної терапії на догоспітальному та стаціонарному етапах. Проведена апробацію результатів дослідження за клінічних умов і показано високу ефективність використання ЛДБ у діагностиці патогенетичних чинників, що формують клініку больового синдрому у разі КПС, та ефективність патогенетично обгрунтованого лікування хворих на КПС.

  Скачати повний текст

Проаналізовано можливі чинники ризику розвитку дисрегенерації кісткової тканини після переломів плечової та велигомілкової кісток з використанням методів непараметричної статистики. Встановлено, що статистично значущими є травма високої інтенсивності та оскольчастий характер перелому. На підставі результатів рентгенологічних, морфологічних та біохімічних досліджень зони дисрегенерації встановлено наявність серед дослідженої групи різних видів дисрегенерації: перелом, що уповільнено зростається; гіпертрофічний, оліготрофічний та гіпотрофічний види дисрегенації та дисрегенерація з дефектом кісткової тканини. За результатами біохімічних досліджень сироватки крові виявлено гіпертрофічний та гіпотрофічний види дисрегенрації. Показано, що нестабільна фіксація уламків та інфікування Staph, aureus за умов стабільної фіксації призводять до формування тканини неостеогенного характеру та пролонгації остеорепарації. З урахування відмінності потенціалу до зрощення за різних видів дисрегенерації розроблено диференційований підхід до лікування хворих з різними видами переломів, що не зрослися.

  Скачати повний текст