З використанням 22-х лектинів різної вуглеводної специфічності досліджено перебудову глікополімерів нирки щура в динаміці постнатального морфогензу й у процесі розвитку стрептозотоцин-індукованої діабетичної нефропатії. Встановлено, що постнатальний морфогенез нирки супроводжується накопиченням і генералізацією манозо-, фукозо- та сіалогліканів у поєднанні з редукцією вуглеводних детермінант D-галактози (DGa)l та N-ацетил-D-галактозамін (DGalNAc), зростанням гетерогенності окремих ниркових структур. Показано, що селективними маркерами ниркових тілець починаючи від 20-ї доби виявилися лектини WGA, RCA, MPFA та LPFA; дефінітивних ознак у зв'язуванні лектинів нирка щура набуває до 60-ї постнатальної доби. Розвиток діабетичної нефропатії супроводжується накопиченням глікополімерів з кінцевими залишками DGal і DGalNAc у поєднанні з редукцією манозо-, фукозо- та сіалогліканів, посиленим контуруванням щіточкової облямівки никових трубочок. Доведено, що одержані дані поглиблюють існуючі уявлення про гістохімічні прояви постнатального морфогенезу нирки та розвитку діабетичної нефропатії. Висвітлено перспективи застосування у гістохімії глікополімерів 5-ти нових лектинів, очищених з грибів-базидіоміцетів.

  Скачати повний текст

Вперше виявлено зміни активності головних атиоксидантних ферментів і підвищення вмісту первинних продуктів перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) у кровотвірних клітинах кісткового мозку (КМ), встановлено підвищення нітритредуктазної активності дезоксигемоглобіну за умов експериментального стрептозотоцинового діабету. З'ясовано, що введення нікотинаміду (НАм) підвищує стійкість еритроцитів до кислотного гемолізу, сприяє збільшенню вмісту креатину в еритроцитах щурів, зроблено висновок про активацію еритропоезу. Встановлено, що введення НАм зменшує інтенсивність відновлення нітрит-іона за участю дезоксигемоглобіну, що дає можливість запобігти виникненню структурних модифікацій цього білка, зумовлених оксидом азоту за умов розвитку діабету нітрозативного стресу.

  Скачати повний текст

Вивчено патогенетичну роль змін активності системи "протеоліз/інгібітори протеолізу" у виникненні судинних ускладнень у разі експериментального цукрового діабету. Визначено та зівставлено активність еластази та її інгібіторів (альфа-1-інгібітора протеїназ, альфа-2-макроглобуліну та кислототермостійких інгібіторів, тромбіну та його альфа-2-макроглобуліну) в сироватці крові, тканинах аорти та підшлункової залозі щурів за умов стрептозотоцинової та алоксанової моделей діабету. Виявлено, що під час моделювання цукрового діабету за допомогою стрептозотоцину та алоксану відбувається зсув у системі "еластаза/інгібітори еластази" в бік збільшення активності протеази. Зазначені зміни виявлено у сироватці крові, тканинах аорти та підшлункової залози за вказаних моделей діабету. У випадку алоксанового цукрового діабету зміни у еластолітичній системі мали більш виражений характер, що пояснюється розвитком компенсованого кетоацидозу. У разі стрептозотоцинової моделі цукрового діабету в тканинах аорти щурів визначено порушення балансу системи "тромбін/інгібітори тромбіну" в бік посилення активності протеолітичного ферменту. Проаналізовано зв'язок між порушенням балансу в системі "еластаза/інгібітори еластази" та розвитком артеріосклеротичних змін у судинній стінці.

  Скачати повний текст

Встановлено, що зниження негативного поверхневого заряду мембран еритроцитів внаслідок інтенсифікації процесів десіалізації, а також зміна перерозподілу білків мембран еритроцитів може обумовлювати зміни функціонального стану еритроцитів периферичної крові людей, хворих на цукровий діабет (ЦД) I типу. Показано достовірну різницю у вмісті глікопротеїнів мембран червоних клітин крові (білка смуги 3 та глікофорину А) у здорових донорів і хворих на ЦД. Виявлено, що провідними механізмами, які обумовлюють зміни структурно-функціонального стану еритроцитів, є зміни у структурі та розподілі вуглеводних детермінант глікопротеїнів мембран цих клітин. Встановлено, що за умов досліджуваної патології на поверхні мембран еритроцитів зростає кількість вуглеводних детермінант, комплементарних до лектинів Con A та LCA, і знижується - комплементарних до лектинів WGA та RCA. Виявлено, що аміногуанідин як інгібітор неферментативного глікозилювання та селективний інгібітор iNOS є чинником, здатним запобігати розвитку гіпоксичного стану, а також виступає за умов досліджуваної патології як фактор інтенсифікації еритропоезу та виявляє мембранопротекторний ефект.

  Скачати повний текст

Встановлено особливості морфофункціонального стану альфа-, бета-, дельта- й амілінсинтезуючих клітин панкреатичних острівців за розвитку гіперглікемії у нормальних щурів у процесі природного старіння та у щурів у динаміці експериментального цукрового діабету, експериментального гестаційного діабету й артеріальної гіпертензії (лінія SHR). Показано залежність змін морфофункціональних параметрів ендокриноцитів і часу їх виникнення від дії певного несприятливого фактора.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Виявлено ефективність застосування складних рослинних зборів у порівнянні з монофітотерапією. Запропоновано новий комплексний збір, який має більш виражений вплив на вуглеводний та жировий обмін у порівнянні з іншими рослинними засобами та зборами "Арфазетин" в експерименті та клініці. Вперше з'ясовано перевагу цукрознижувального ефекту нового комплексного збору у порівнянні з офіцинальним збором "Арфазетин" і більш виражений гіпоглікемічний результат у комплексному застосуванні з препаратами сульфанілсечовини у хворих на цукровий діабет II типу. Доведено, що використання таких фітопрепаратів, як настою кореня кульбаби аптечної, трави полину звичайного, нового комплексного збору, сприятливо впливає на клінічний перебіг захворювання, стимулює зниження рівня цукру та піровиноградної кислоти у крові, стабілізує піруватдегідрогеназну систему, зменшує екскрецію alpha-кетокислот і цукру з сечею, beta-ліпопротеїдів і холестерину.

  Скачати повний текст

З'ясовано роль дисфункції тимуса у патогенезі розвитку експериментального цукрового діабету (ЕЦД) і за умов порушеної толерантності до глюкози. Виділено дефекти функціонального стану тимуса за умов діабету, а саме: дефекти апоптозу тимоцитів, презентації периферичних тканиноспецифічних антигенів, T-регуляторної ланки, процесингу антигенів, диференціювання та проліферації тимоцитів. Доведено властивість блокатора NOS NnLa впливати на функціональний стан тимуса у разі діабету, що є актуальним для його практичного застосування в клінічній ендокринології та діабетології з метою корекції імунних порушень у разі ЦД.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Встановлено особливості будови та кровопостачання судинної оболонки очного ябука щура в нормі та за експериментального цукрового діабету. Наукове дослідження проведено з використанням морфологічних (макро- та мікроскопічних, гістологічних, електронно-мікроскопічних, морфометричних), біохімічних та статистичних методів. Вперше детально вивчено мікро- та ультраструктурну будову судинної оболонки очного яблука щура у нормі та за умов стрептозотоциніндукованого діабету. Досліджено стан судин та встановлено динаміку якісно-кількісних змін ангіоархітектоніки судинної оболонки очного яблука щура за експериментального цукрового діабету.

  Скачати повний текст

Вивчено тканиноспецифічний вплив трансплантації острівців підшлункової залози (ОПЗ) неонатальних поросят і кролів на показники вуглеводного обміну у кролів з експериментальним ЦД. Виявлено високий інсулін-продукуючий потенціал ОПЗ неонатальних тварин, який зберігався протягом 6-ти діб in vitro. Зауважено, що після забарвлювання розчином дитизону культур ОПЗ неонатальних тварин виявлено значну кількість інсулін-продукуючих клітин. Відзначено тривале зниження до нормальних показників вмісту глюкози в крові та часткове відновлення ендокринної тканини підшлункової залози у кролів після трансплантації ОПЗ неонатальних тварин в селезінку та портальну вену печінки. Зазначено, що після трансплантації ОПЗ неонатальних поросят, гістохімічний аналіз показав у селезінці кролів острівцеподібні структури. Встановлено, що трансплантація ОПЗ неонатальних поросят інтрапортально та внутрішньоселезінково на досліджуваному строці не викликала ускладнень і сприяла відновленню метаболічних порушень в організмі кролів з експериментальним ЦД.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено зміни у синтезі оксиду азоту в органах серцево-судинної системи за умов підвищеного окисного стресу, що виникає у процесі старіння та у разі діабету I типу й обгрунтовано шляхи запобігання виявленим порушенням. Встановлено, що у серці, аорті та мітохондріях серця старих щурів і щурів з діабетом пригнічується активність cNOS і відбувається значне підвищення активності iNOS і НАДН-залежної нітратредуктази і неокисного аргіназного шляху метаболізму L-аргініну, що супроводжується достовірним зростанням генерації активних метаболітів кисню й азоту та підвищенням перекисного окиснення ліпідів. З'ясовано, що застосування еналаприлу за умов старіння організму та низьких доз екдистерону у процесі старіння та у разі розвитку цукрового діабету сприяє нормалізації синтезу активних метаболітів кисню й азоту за рахунок збереження активності конститутивних ізоформ NO-синтаз, зниженню реутилізаційного синтезу NO та його синтезу індуцибельною ізоформою NOS, що свідчить про їх високу протекторну ефективність.

  Скачати повний текст

Досліджено ефективність нейропептиду кишково-мозкової групи - холецистокініну, синтетичного сульфатованого октапептиду (26 - 33) під час моделювання діабету стрептозотоціном у щурів для підвищення ефективності лікування цукрового діабету І типу. Проаналізовано ефективність у монотерапії інтраперитонеального введення пептиду. Виявлено, що монотерапія мала недостатній гіпоглікемічний, виражений анорексигенний ефект та слабко впливала на активність вільнорадикального окиснення (ВРО) і антиоксидантної системи (АОС) в еритроцитах, інсулін недостатньо гальмував активність ВРО та АОС еритроцитів.

  Скачати повний текст

Вивчено особливості структурної організації компонентів спинного мозку та спинномозкових нервів як складових простої рефлекторної дуги за умов фізіологічної норми й у разі її порушень на ранніх етапах розвитку діабетичної дистальної сенсорномоторної нейропатії (СМН) у щурів зі стрептозотоциновим діабетом. З'ясовано можливості фармакологічної корекції цих порущень. Розроблено концепцію морфогенезу діабетичної СМН, визначено порушення структурної організації компонентів спинного мозку та спинномозкових нервів як складових простої рефлекторної дуги за стрептозотоциніндукованого цукрового діабету у щурів та обгрунтовано можливості корекції цих порущень нікотинамідом. Одержано комплексну системну морфологічну та додаткову біохімічну характеристику діабетичної СМН на етапах її розвитку та за умов дії нікотинаміду, що є підгрунтям для пошуку й апробації нейро- й ангопротекторних препаратів з антиапоптозними властивостями з метою зменшення ризику виникнення та рецидивів ускладнень цукрового діабету, що сприятиме підвищенню ефективності лікування та покращання якості життя хворих на цукровий діабет.

  Скачати повний текст

Виявлено достовірні зміни больової поведінки діабетичних щурів, а саме, доведено наявність у них термічної гіпоалгезії та збільшення больової чутливості у разі реакції на гострий біль під час формалінового тесту.

  Скачати повний текст

Вивчено особливості патогенезу ішемічно-реперфузійного (ІР) пошкодження філогенетично різних структур головного мозку за умов експериментального цукрового діабету (ЦД) у самців-щурів. У тварин із поєднаною патологією виявлено вишу активність апоптотичних процесів у гіпокампі та більш сприятливі умови для виживання клітин у корі лобової частки. Встановлено, що відповідь на неповну глобальну ішемію-реперфузію усіх даних структур мозку тварин із ЦД у порівнянні з ІР ураженням головного мозку без порушення вуглеводного обміну за інтенсивністю процесів пероксидного окиснення ліпідів, окиснювальної модифікації білків, тканинного протеолізу та фібринолізу слабша як за кількістю змінених параметрів, так і за вираженісттю змін, активність антиоксидантних ферментів, незважаючи на менші прояви оксидативного стресу, значно пригнічена. Визначено, що морфологічний стан даних структур за умов поєднання обох експериментальних моделей характеризується більшим ступенем вираженості деструктивних змін.

  Скачати повний текст

Вивчено зміни стану нейронів і астроцитів в гіпокампі щурів, досліджено можливість їх корекції на ранніх етапах розвитку експериментального цукрового діабету. Встановлено, що дегенеративні зміни нейронів реєструються вже на 3-тю добу, а ознаки реактивного астрогліоза - на 7-му добу від моменту індукції цукрового діабету. Динаміка цих змін відрізняється залежно до зони гіпокампа: найбільш ранні та виражені ознаки пошкодження нервових клітин спостерігаються в CA2 зоні. Вперше показано, що протягом перших 14-ти діб розвитку цукрового діабету відбуваються зміни структури дентритного дерева та ремоделювання гіпокампа. На підставі визначення рівня експресії PSMB5, PSMB9 і Bcl-2 в гіпокампі встановлено, що під час розвитку діабету значно збільшується експресія субоодиниці протиасом PSMB9 та відбувається незначна активація експресії антиапоптотичного білка Bcl-2. Показано, що багаторазове введення блокатора глюкокортикоїдних гормонів метирапону призводить до протективного ефекту у відношенні до нейронів гіпокампа та зменшує вираженість реактивного астрогліоза в перші два тижня розвитку стрептозотоцинового діабету у щурів.

  Скачати повний текст

Досліджено роль гестаційного діабету матері у формуванні інсулінорезистентності в нащадків з урахуванням впливу соціально-емоційного стресу. Доведено патогенетичне значення гормонально-метаболічних розладів у матерів у період вагітності в формуванні ендокринопатій у нащадків, верифіковано індукуючий вплив гестаційного діабету та модулюючий - пренатального соціально-емоційного стресу в розвитку інсулінорезистентності у нащадків. Ідентифіковано мультифакторний характер формування загальної інсулінорезистентності з включенням печінкової, жирової та м'язової складових (активації глікогенолізу, глюконеогенезу, ліполізу) та домінуюче значення зниженої чутливості до інсуліну щодо глюкозного дисбалансу у нащадків першого покоління від матерів з гестаційним діабетом. Виявлено суттєві статеві розбіжності генезу інсулінорезистентності у нащадків від матерів з гестаційним діабетом. З'ясовано, що у самців гестаційні метаболічні порушення індукують розвиток усіх складових загальної інсулінорезистентності - печінкової, м'язової та жирової, а у самиць виявлено визначальний вплив інсулінорезистентності жирової тканини за нормальної чутливості до дії гормону в міоцитах і гепатоцитах. Встановлено, що соціально-емоційний стрес за наявності діабетичного стану в період вагітності матері є фактором активації розвитку всіх структурних компонентів загальної резистентності до інсуліну у нащадків-самців і не впливає на її формування у самиць. Верифіковано, що сполучення діабетичного стану зі стресом під час вагітності матері сприяє формуванню підвищеної чутливості організму нащадків до додаткового постнатального стресування короткочасною гіпокінезією. Виявлено, що результатом застосування антиоксидантної вітамінотерапії у період препубертату є виразний реабілітуючий ефект щодо розвитку у нащадків дисліпідемії й інсулінорезистентності, індукованих експериментальним гестаційним діабетом та/або соціально-емоційним стресом у матерів.

  Скачати повний текст

Встановлено величину внутрішнього діаметра всіх ланок мікроциркуляторного русла, кількісний і груповий склад ендоневральних капілярів, досліджено якісні особливості та кількісний розподіл мієлінових нервових волокон. Відмічено якісну перебудову стінки судин, їх кількісні зміни, показано, що в ранні терміни розвитку (2 і 4 тижні) цукрового діабету у нервових волокнах сідничого нерва відбуваються переважно периаксональні зміни, тоді як у пізніх термінах виявляються субмікроскопічні та світлооптичні зміни аксонів, аж до їх повного руйнування - аксональної дегенерації.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження стану холецистокінін-синтезуючої системи гіпоталамусу, визначено вплив введення синтетичного агоніста та антагоніста рецепторів холецистокініну на ендокринну функцію підшлункової залози у нормі та за експериментального цукрового діабету. Встановлено, що найбільший рівень утворення холецистокініну-8 спостерігається у паравентрикулярному та дорсомедіальному ядрах гіпоталамусу, а найбільш інтенсивна холецистокінінергічна іннервація - у вентромедіальному ядрі та серединному підвищенні гіпоталамусу. Вперше виявлено, що розвиток експериментального цукрового діабету супроводжується формуванням функціональної недостатності холецистокінін-8-синтезуючої системи гіпоталамусу. Встановлено, що багаторазові введення синтетичного холецистокініну-8 сприяють поліпшеню ендокринної функції підшлункової залози та зменшенню важкого стану патологічного процесу.

  Скачати повний текст