Досліджено роль гестаційного діабету матері у формуванні інсулінорезистентності в нащадків з урахуванням впливу соціально-емоційного стресу. Доведено патогенетичне значення гормонально-метаболічних розладів у матерів у період вагітності в формуванні ендокринопатій у нащадків, верифіковано індукуючий вплив гестаційного діабету та модулюючий - пренатального соціально-емоційного стресу в розвитку інсулінорезистентності у нащадків. Ідентифіковано мультифакторний характер формування загальної інсулінорезистентності з включенням печінкової, жирової та м'язової складових (активації глікогенолізу, глюконеогенезу, ліполізу) та домінуюче значення зниженої чутливості до інсуліну щодо глюкозного дисбалансу у нащадків першого покоління від матерів з гестаційним діабетом. Виявлено суттєві статеві розбіжності генезу інсулінорезистентності у нащадків від матерів з гестаційним діабетом. З'ясовано, що у самців гестаційні метаболічні порушення індукують розвиток усіх складових загальної інсулінорезистентності - печінкової, м'язової та жирової, а у самиць виявлено визначальний вплив інсулінорезистентності жирової тканини за нормальної чутливості до дії гормону в міоцитах і гепатоцитах. Встановлено, що соціально-емоційний стрес за наявності діабетичного стану в період вагітності матері є фактором активації розвитку всіх структурних компонентів загальної резистентності до інсуліну у нащадків-самців і не впливає на її формування у самиць. Верифіковано, що сполучення діабетичного стану зі стресом під час вагітності матері сприяє формуванню підвищеної чутливості організму нащадків до додаткового постнатального стресування короткочасною гіпокінезією. Виявлено, що результатом застосування антиоксидантної вітамінотерапії у період препубертату є виразний реабілітуючий ефект щодо розвитку у нащадків дисліпідемії й інсулінорезистентності, індукованих експериментальним гестаційним діабетом та/або соціально-емоційним стресом у матерів.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження стану слизової оболонки порожнини рота і великих слиних залоз за цукрового діабету в експерименті та клініці з метою розробки засобів для корекції виявлених порушень. Експериментально встановлено, що цукровий діабет призводить до біохімічних та морфологічних змін у слизовій оболонці порожнинини рота, великих і малих слинних залозах. Встановлено, що функціонування механізму структурно-метаболічних змін у тканинах рота обумовлено активацією процесів вільнорадикального окиснення ліпідів за умови зниження дії ферментів антиоксидантного захисту. Наведено дані щодо патоморфологічних досліджень слизової оболонки, що свідчать про дистрофічно-запальні зміни, які в першу чергу зводяться до вакуольної дегенерації епителіоцитів з подальшим утворенням пухирців, які виникають внаслідок порушень міжклітинних контактів. Показано, що зміни в епітелії мають вторинний характер, тобто розвиваються в результаті судинних порушень. Встановлено, що за експериментального цукрового діабету відбуваються зміни фізичних властивостей кісток альвеолярного відростка щелеп, які полягають у зниженні ступеня мінералізації. Показано, що щоденне дворазове протягом місяця нанесення гелю "Софліпін" на слизову оболонку порожнини рота хворими на цукровий діабет типу I сприяє нормалізації структурно-метаболічних змін у тканинах порожнини рота.

  Скачати повний текст

Розроблено букальний препарат з інсуліном. Уперше запропоновано й обгрунтовано використання лізальбінату як стимулятора проникності для білкових букальних препаратів. Показано, що букальні композиції з лізальбінатом як стимулятором проникності є більш придатними для тривалого застосування у порівнянні з композиціями, що містять традиційні стимулятори всмоктування, наприклад дезоксихолатом натрію. Показано ефективність букального препарату з інсуліном під час лікування травматичного стоматиту та профілактики пародонтозу у щурів зі стрептозотоциновим діабетом. Базуючись на одержаних даних, обгрунтовано тезу, що за умов регуляторного застосування букального препарату інсулін всмоктується та накопичується у тканинах порожнини рта у кількостях, достатніх для місцевої нормалізації процесів метаболізму, порушених внаслідок розвитку діабету. Створено жувальну форму букального препарату з інсуліном. Запропоновано лабораторну методику розробки букальних форм препаратів для введення інсуліну.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження стану холецистокінін-синтезуючої системи гіпоталамусу, визначено вплив введення синтетичного агоніста та антагоніста рецепторів холецистокініну на ендокринну функцію підшлункової залози у нормі та за експериментального цукрового діабету. Встановлено, що найбільший рівень утворення холецистокініну-8 спостерігається у паравентрикулярному та дорсомедіальному ядрах гіпоталамусу, а найбільш інтенсивна холецистокінінергічна іннервація - у вентромедіальному ядрі та серединному підвищенні гіпоталамусу. Вперше виявлено, що розвиток експериментального цукрового діабету супроводжується формуванням функціональної недостатності холецистокінін-8-синтезуючої системи гіпоталамусу. Встановлено, що багаторазові введення синтетичного холецистокініну-8 сприяють поліпшеню ендокринної функції підшлункової залози та зменшенню важкого стану патологічного процесу.

  Скачати повний текст

Доведено, що розвиток діабету викликає односпрямовану реакцію у виді зниження функціональної активності НПY-синтезувальної системи гіпоталамусу та гальмування синтезу НПY в острівцях Лангергансу. Встановлено, що ефекти НПY залежать від способу його введення, і відрізняються в нормі та у разі діабету. Гіпоксичні тренування щурів з діабетом нормалізують стан НПY-синтезувальної системи гіпоталамусу.

  Скачати повний текст

Вивчено закономірності розвитку змін кислотно-лужної рівноваги та газовий склад коронарної крові за порушень інсулінового гомеостазу в організмі, а також їх причинно-наслідкові зв'язки з функціональним складом серцево-судинної системи й особливостями зрушень її нервово-гормональної регуляції. Установлено, що за фізіологічних умов введення інсуліну в коронарний кровообіг інтактних тварин спричинило кардіогемодинамічні ефекти та зрушення кислотно-лужної рівноваги та газового складу коронарної крові, за цього найбільш виразними та постійними компонентами виявлено ендотелійзалежне розширення коронарних судин, послаблення скорочувальної функції міокарда, зменшення потреби серця у кисні та зниження закиснення коронарної крові. З'ясовано, що за зазначених умов інсулін здійснював модулювальний вплив на адренергічні та холінергічні механізми регуляції кровопостачання, функції та метаболізму серця. У разі введення інсуліну за умови порушень у пострецепторній ланці ендотелійзалежної регуляції функції, метаболізму серця та коронарного кровообігу виникало звуження коронарних судин зі збільшенням закиснення та зменшенням насичення киснем коронарної крові. Установлено, що введення інсуліну тваринам з експериментальним цукровим діабетом спричинює збільшення поглинання кисню кардіоміоцитами внаслідок посилення скоротливої функції серця та підвищення загального периферичного судинного опору. На тлі зазначених порушень функціонального стану серцево-судинної системи, нервової, гормональної та ендотелійзалежної регуляції скротливої функції та метаболізму серця й тонусу судин гіперінсулінемія сприяє зменшенню дилататорних і призводить до констрикторних реакцій коронарних і периферичних судин. На підставі результатів дослідження поглиблено уявлення про патогенетичні механізми участі метаболічних чинників у розвитку серцево-судинних ускладнень за цукрового діабету, які можуть бути використані у практиці охорони здоров'я під час розробки нових підходів до лікування діабетичних уражень серця та судин.

  Скачати повний текст

Встановлено особливості морфофункціонального стану альфа-, бета-, дельта- й амілінсинтезуючих клітин панкреатичних острівців за розвитку гіперглікемії у нормальних щурів у процесі природного старіння та у щурів у динаміці експериментального цукрового діабету, експериментального гестаційного діабету й артеріальної гіпертензії (лінія SHR). Показано залежність змін морфофункціональних параметрів ендокриноцитів і часу їх виникнення від дії певного несприятливого фактора.

  Скачати повний текст

Виявлено вірогідну квадратичну залежність між рівнем глікемії та отриманими дозами опромінення в діапазоні 10 - 90 сГр, ознаки порушень ліпідного обміну, стану гепато-біліарної системи в учасників ліквідації наслідків аварії (УЛНА) на ЧАЕС періоду 1986 - 1987 рр., хворих на цукровий діабет (ЦД). В експериментах на щурах, за умов впливу іонізуючого випромінювання (ІВ) у широкому діапазоні доз (0,1 - 5 Гр) та іммобілізаційного стресу, на 7, 30 та 90 добу після впливу, визначено дозозалежні зміни ендокринної функції підшлункової залози та вуглеводного обміну, активності гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи та інтенсивності процесів ПОЛ у різних тканинах, подібні зрушення в УЛНА, що розглядаються як ознаки підвищеного ризику захворювання на ЦД. Продемонстровано значущість чинника ІВ і стресу в цих процесах.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено зміни у синтезі оксиду азоту в органах серцево-судинної системи за умов підвищеного окисного стресу, що виникає у процесі старіння та у разі діабету I типу й обгрунтовано шляхи запобігання виявленим порушенням. Встановлено, що у серці, аорті та мітохондріях серця старих щурів і щурів з діабетом пригнічується активність cNOS і відбувається значне підвищення активності iNOS і НАДН-залежної нітратредуктази і неокисного аргіназного шляху метаболізму L-аргініну, що супроводжується достовірним зростанням генерації активних метаболітів кисню й азоту та підвищенням перекисного окиснення ліпідів. З'ясовано, що застосування еналаприлу за умов старіння організму та низьких доз екдистерону у процесі старіння та у разі розвитку цукрового діабету сприяє нормалізації синтезу активних метаболітів кисню й азоту за рахунок збереження активності конститутивних ізоформ NO-синтаз, зниженню реутилізаційного синтезу NO та його синтезу індуцибельною ізоформою NOS, що свідчить про їх високу протекторну ефективність.

  Скачати повний текст

Вперше проведено комплексне досліження порушень реактивності аорти, коронарних судин, ворітної вени та міокарда за умов експериментального цукрового діабету. Одержано дані щодо порушення ендотелійзалежного механізму регуляцій скорочувальних реакцій гладеньких м'язів аорти, коронарних судин і ворітної вени. Виявлено підвищення жорскості судинних гладеньких м'язів і міокарда. Вперше одержано дані про збільшення кисневої вартості роботи судинних гладеньких м'язів та міокарда. Показано, що можливими патогенетичними механізмами виявлених порушень серцево-судинної реактивності є гіперглікемія, розвиток оксидативного стресу та пригнічення синтезу оксиду азоту. Вперше виявлено, що за умов дії антиоксиданту мелатоніну та попередника біосинтезу оксиду азоту L-аргініну спостерігається часткове відновлення всіх порушених реакцій. Встановлено, що зміни скорочувальної активності міокрада під час ішемії - реперфузії серця є меншими у щурів з експериментальним діабетом у порівнянні з контрольними тваринами, та вказано на можливий зв'язок даних змін зі зменшенням чутливості мітохондріальної пори до індукторів її відкриття.

  Скачати повний текст

Вивчено тканиноспецифічний вплив трансплантації острівців підшлункової залози (ОПЗ) неонатальних поросят і кролів на показники вуглеводного обміну у кролів з експериментальним ЦД. Виявлено високий інсулін-продукуючий потенціал ОПЗ неонатальних тварин, який зберігався протягом 6-ти діб in vitro. Зауважено, що після забарвлювання розчином дитизону культур ОПЗ неонатальних тварин виявлено значну кількість інсулін-продукуючих клітин. Відзначено тривале зниження до нормальних показників вмісту глюкози в крові та часткове відновлення ендокринної тканини підшлункової залози у кролів після трансплантації ОПЗ неонатальних тварин в селезінку та портальну вену печінки. Зазначено, що після трансплантації ОПЗ неонатальних поросят, гістохімічний аналіз показав у селезінці кролів острівцеподібні структури. Встановлено, що трансплантація ОПЗ неонатальних поросят інтрапортально та внутрішньоселезінково на досліджуваному строці не викликала ускладнень і сприяла відновленню метаболічних порушень в організмі кролів з експериментальним ЦД.

  Скачати повний текст

Встановлено, що зниження негативного поверхневого заряду мембран еритроцитів внаслідок інтенсифікації процесів десіалізації, а також зміна перерозподілу білків мембран еритроцитів може обумовлювати зміни функціонального стану еритроцитів периферичної крові людей, хворих на цукровий діабет (ЦД) I типу. Показано достовірну різницю у вмісті глікопротеїнів мембран червоних клітин крові (білка смуги 3 та глікофорину А) у здорових донорів і хворих на ЦД. Виявлено, що провідними механізмами, які обумовлюють зміни структурно-функціонального стану еритроцитів, є зміни у структурі та розподілі вуглеводних детермінант глікопротеїнів мембран цих клітин. Встановлено, що за умов досліджуваної патології на поверхні мембран еритроцитів зростає кількість вуглеводних детермінант, комплементарних до лектинів Con A та LCA, і знижується - комплементарних до лектинів WGA та RCA. Виявлено, що аміногуанідин як інгібітор неферментативного глікозилювання та селективний інгібітор iNOS є чинником, здатним запобігати розвитку гіпоксичного стану, а також виступає за умов досліджуваної патології як фактор інтенсифікації еритропоезу та виявляє мембранопротекторний ефект.

  Скачати повний текст

Виявлено ефективність застосування складних рослинних зборів у порівнянні з монофітотерапією. Запропоновано новий комплексний збір, який має більш виражений вплив на вуглеводний та жировий обмін у порівнянні з іншими рослинними засобами та зборами "Арфазетин" в експерименті та клініці. Вперше з'ясовано перевагу цукрознижувального ефекту нового комплексного збору у порівнянні з офіцинальним збором "Арфазетин" і більш виражений гіпоглікемічний результат у комплексному застосуванні з препаратами сульфанілсечовини у хворих на цукровий діабет II типу. Доведено, що використання таких фітопрепаратів, як настою кореня кульбаби аптечної, трави полину звичайного, нового комплексного збору, сприятливо впливає на клінічний перебіг захворювання, стимулює зниження рівня цукру та піровиноградної кислоти у крові, стабілізує піруватдегідрогеназну систему, зменшує екскрецію alpha-кетокислот і цукру з сечею, beta-ліпопротеїдів і холестерину.

  Скачати повний текст

Вивчено особливості патогенезу ішемічно-реперфузійного (ІР) пошкодження філогенетично різних структур головного мозку за умов експериментального цукрового діабету (ЦД) у самців-щурів. У тварин із поєднаною патологією виявлено вишу активність апоптотичних процесів у гіпокампі та більш сприятливі умови для виживання клітин у корі лобової частки. Встановлено, що відповідь на неповну глобальну ішемію-реперфузію усіх даних структур мозку тварин із ЦД у порівнянні з ІР ураженням головного мозку без порушення вуглеводного обміну за інтенсивністю процесів пероксидного окиснення ліпідів, окиснювальної модифікації білків, тканинного протеолізу та фібринолізу слабша як за кількістю змінених параметрів, так і за вираженісттю змін, активність антиоксидантних ферментів, незважаючи на менші прояви оксидативного стресу, значно пригнічена. Визначено, що морфологічний стан даних структур за умов поєднання обох експериментальних моделей характеризується більшим ступенем вираженості деструктивних змін.

  Скачати повний текст

Встановлено величину внутрішнього діаметра всіх ланок мікроциркуляторного русла, кількісний і груповий склад ендоневральних капілярів, досліджено якісні особливості та кількісний розподіл мієлінових нервових волокон. Відмічено якісну перебудову стінки судин, їх кількісні зміни, показано, що в ранні терміни розвитку (2 і 4 тижні) цукрового діабету у нервових волокнах сідничого нерва відбуваються переважно периаксональні зміни, тоді як у пізніх термінах виявляються субмікроскопічні та світлооптичні зміни аксонів, аж до їх повного руйнування - аксональної дегенерації.

  Скачати повний текст

За допомогою комплексу макро- і мікроскопічних, рентгенологічних, гістологічних, електронномікроскопічних, морфометричних, біохімічних методів і методу математичної статистики вперше виділено, описано та проведено зіставлення особливостей васкуляризації м'яких тканин пародонта щурів у нормі та за експериментального стрептозотоцинового цукрового діабету протягом 10-ти тижнів. Виконано рентгеноанатомічне дослідження артеріального русла верхньої та нижньої щелеп щурів і одержано нові дані про особливості будови судинного русла цієї ділянки у нормі. Вперше на основі одержаних аніограм встановлено рентгенологічні варіанти зображення артеріального русла верхньої та нижньої щелеп щурів у нормі, а також рівень відходження, взаєморозташування та рентгенологічні варіанти зображення напрямку та ходу судин, зони їх кровопостачання. Вперше визначено морфометричні параметри артеріального русла верхньої та нижньої щелеп у нормі. На базі відтвореної експериментальної моделі стрептозотоциніндукованого цукрового діабету вперше проведено порівняльний аналіз даних рентгеноанатомічного дослідження магістральних судин верхньої та нижньої щелеп у нормі та на різних термінах перебігу стрептозотоциніндукованого цукрового діабету. Виконано співставлення дійсних діаметрів судин верхньої та нижньої щелеп у нормі та за стрептозотоциніндукованого цукрового діабету на 2-му, 4-му, 6-му, 8-му та 10-му тижнях експерименту. Проведено паралелі між будовою м'яких тканин пародонта на мікро- та ультраструктурному рівнях у нормі. Одержано нові дані про мікро- та ультраструктурні зміни м'яких тканин пародонта протягом 10-ти тижнів перебігу експериментального стрептозотоциніндукованого цукрового діабету.

  Скачати повний текст

Встановлено особливості будови та кровопостачання судинної оболонки очного ябука щура в нормі та за експериментального цукрового діабету. Наукове дослідження проведено з використанням морфологічних (макро- та мікроскопічних, гістологічних, електронно-мікроскопічних, морфометричних), біохімічних та статистичних методів. Вперше детально вивчено мікро- та ультраструктурну будову судинної оболонки очного яблука щура у нормі та за умов стрептозотоциніндукованого діабету. Досліджено стан судин та встановлено динаміку якісно-кількісних змін ангіоархітектоніки судинної оболонки очного яблука щура за експериментального цукрового діабету.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

З використанням 22-х лектинів різної вуглеводної специфічності досліджено перебудову глікополімерів нирки щура в динаміці постнатального морфогензу й у процесі розвитку стрептозотоцин-індукованої діабетичної нефропатії. Встановлено, що постнатальний морфогенез нирки супроводжується накопиченням і генералізацією манозо-, фукозо- та сіалогліканів у поєднанні з редукцією вуглеводних детермінант D-галактози (DGa)l та N-ацетил-D-галактозамін (DGalNAc), зростанням гетерогенності окремих ниркових структур. Показано, що селективними маркерами ниркових тілець починаючи від 20-ї доби виявилися лектини WGA, RCA, MPFA та LPFA; дефінітивних ознак у зв'язуванні лектинів нирка щура набуває до 60-ї постнатальної доби. Розвиток діабетичної нефропатії супроводжується накопиченням глікополімерів з кінцевими залишками DGal і DGalNAc у поєднанні з редукцією манозо-, фукозо- та сіалогліканів, посиленим контуруванням щіточкової облямівки никових трубочок. Доведено, що одержані дані поглиблюють існуючі уявлення про гістохімічні прояви постнатального морфогенезу нирки та розвитку діабетичної нефропатії. Висвітлено перспективи застосування у гістохімії глікополімерів 5-ти нових лектинів, очищених з грибів-базидіоміцетів.

  Скачати повний текст

Досліджено ефективність нейропептиду кишково-мозкової групи - холецистокініну, синтетичного сульфатованого октапептиду (26 - 33) під час моделювання діабету стрептозотоціном у щурів для підвищення ефективності лікування цукрового діабету І типу. Проаналізовано ефективність у монотерапії інтраперитонеального введення пептиду. Виявлено, що монотерапія мала недостатній гіпоглікемічний, виражений анорексигенний ефект та слабко впливала на активність вільнорадикального окиснення (ВРО) і антиоксидантної системи (АОС) в еритроцитах, інсулін недостатньо гальмував активність ВРО та АОС еритроцитів.

  Скачати повний текст