Розглянуто питання патогенезу хронічного гепатиту С (ХГС). Обстежено 360 хворих на ХГС з різним ступенем активності патологічного процесу в печінці. Показано, що саме дисбаланс в системі перекисного окиснення ліпідів/антиоксидантного захисту суттєво впливає на механізми деструкції гепатоцитів, прогресування запального процесу в печінці та є причиною розвитку фіброзу та цирозу в її тканинах. Виявлено зміни у субпопуляційному складі лімфоцитів, що призводять разом з недостатністю інтерфероногенезу та зсувами у системі цитокінів до формування імунодефіцитного стану у хворих на ХГС. З метою корекції даних порушень використано індуктор ендогенного інтерферону аміксин IC і його комбінацію з синтетичним аналогом нуклеозидів веро-рибавірином. Експериментально підтверджено клінічний, антиоксидантний, імуномодулювальний і слабкий противірусний ефекти аміксину IC.

  Скачати повний текст

Проведено фармакологічне вивчення субстанції та таблеток піфламіну, одержаних з трави гороху посівного. Встановлено, що піфламін у дозі 150 мг/кг має широкий спектр фармакологічної активності: антиоксиданту, мембрано- та судиностабілізувальну, протизапальну, за якими він перевищує препарат порівняння - рослинний гепатопротектор "Силібор". На моделях токсичних гепатитів з гострим, субхронічним і хронічним перебігом за допомогою біохімічних і гістологічних досліджень доведено терапевтичну ефективність піфламіну у дозі 150 мг/кг. Виявлено переваги піфламіну перед силібором за показниками інгібування вільнорадикальних процесів, активності антиоксидантної системи, нормалізації синтетичних і репаративних процесів у печінці. Досліджено, що гепатозахисна дія піфламіну забезпечується комплексом біологічно активних речовин трави гороху посівного, реалізується через антиоксидантний механізм, стабілізацію клітинних мембран, послаблення проявів цитолізу гепатоцитів і виявляється у відновленні функціонального стану печінки та нормалізації процесів обміну. Встановлено, що піфламін є "відносно нешкідливим", не чинить ульцерогенної дії, посилює перистальтику кишечнику, не впливає на секрецію та кислотність шлункового соку. Піфламін рекомендовано як гепатопротекторний засіб для патогенетичного лікування уражень печінки токсичної етіології.

  Скачати повний текст

Установлено, що за умов токсичного ураження печінки молодих щурів тетрахлорметаном мають місце пригнічення активності мікросомного окиснення та активація вільнорадикальних процесів, які виражені значно більше, ніж у дорослих і старих. Показано, що це обумовлено токсифікацією тетрахлорметаном за участю мікросомної монооксигеназної системи, активність якої в молодих щурів значно вища. Визначено, що за даного ураження в молодих тварин переважає утворення високоактивних радикалів, які ініціюють процеси ліпопероксидації мембранних фосфоліпідів, а у старих - низькоактивних трихлорметильних радикалів, які здатні безпосередньо взаємодіяти з макромолекулами біополімерів. З'ясовано, що метаболічна біотрансформація в ендоплазматичному ретикулумі гепатоцитів не відіграє визначальної ролі в активації вільнорадикальних процесів за умови інтоксикації солянокислим гідразином. Доведено, що токсичне ураження солянокислим гідразином спричиняє найбільш виражені порушення мікросомального, вільнорадикального та енергозабезпечувального окиснення у гепатоцитах старих тварин. Уперше всебічно досліджено механізми антиоксидного ефекту карнітину хлориду та показано його гепатопротекторні властивості за умов токсичного ураження печінки. Експериментально доведено високу ефективність холінфосфатидних ліпосом з інкорпорованими в них карнітину хлоридом, бурштиновою кислотою та цитохромом C за токсичного ураження печінки. Установлено, що в старих тварин з токсичними ураженнями печінки ефективним є поєднання ентеросорбції з засобами антиоксидантної та метаболічної дії.

  Скачати повний текст

Встановлено, що інтенсивність пероксидного окиснення ліпідів та окислювальної модифікації білків, вміст відновленого глютатіону та активності ферментів глютатіонової системи у печінці щурів значною мірою визначаються функціональним станом епіфізу, змодельованим режимом освітлення за співвідношенням періодів світла та темряви. Виявлено у тварин з токсичним гепатитом ресинхронізацію ритмів показників глютатіонової системи, що виявлялося в часовому зміщенні максимального та мінімального значень показників і зменшенні амплітуди їх ритмів. З'ясовано, що за п'ятиденного внутрішньошлункового введення мелатоніну відбувається покращання функціонування глютатіонової системи печінки, що підсилюється за одночасного введення настоянки ехінацеї пурпурової та супроводжується підвищенням вмісту відновленого глютатіону, зменшенням рівня малонового диальдегіду й альдегід- і кетондинітрофенілгідразонів у гомогенаті печінки.

  Скачати повний текст

За результатами експериментів in vitro встановлено, що за умов вживання настоянки перстачу прямостоячого відбувається пригнічення швидкості процесів вільнорадикального окиснення ліпідів печінки щурів. Визначено, що антиоксидантний ефект настоянки in vitro найбільш повною мірою проявляється за умов її внутрішньошлункового введення у дозі 1,0 мл/кг маси тіла впродовж 3-х діб. В експериментах на білих щурах-самях за умов норми досліджено вплив даної настоянки на метаболічні процеси у печініці, показники обміну білків, ліпідів і вуглеводів у плазмі крові, залежно від дози та тривалості її застосування. З'ясовано, що введення настоянки впродовж 7-ми та 14-ти днів у дозі 1,0 мл/кг виявляє антиоксидантну дію, не спричинює порушення функціонального стану печінки. Показано, що її тривале застосування (21 день) обумовлює зрушення окремих обмінних процесів, але не виявлеє цитотоксичну дію. Уперше експериментально доведено можливість корекції порушень оксидантно-антиоксидантної рівноваги та функціонального стану печінки шляхом застосування настоянки перстасу прямостоячого на моделі токсичного гепатиту, викликаного чотирихлористим вуглецем. Відзначено, що у разі використання настоянки у дозі 1,0 мл/кг впродовж 7-ми днів пригнічуються процеси вільнорадикального окиснення ліпідів та окиснювальної модифікації білків, нормалізується активність глутатіонової ланки антиоксидантного захиту печінки та крові щурів, а впродовж 14-ти діб - відбувається нормалізація інтенсивності вільнорадикальних процесів і показників функціонального стану печінки щурів, що дозволяє розглядати цю настоянку як потенційний гепатопротектор.

  Скачати повний текст

Наведено результати клініко-біохімічних, генодіагностичних та імунологічних досліджень 155-ти хворих на гострий і хронічний гепатит B (ГB). У цих хворих установлено генетичну гетерогенність вірусу: виявлено два генотипи - D і A та два геноваріанти (I II) генотипу D вірусу ГB. У хворих на гострий гепатит B (ГГB) домінантним є генотип D, якого виявлено у 71,1 % випадків, а у пацієнтів з хронічним гепатитом B (ХГB) - генотипи A і D, наявні відповідно у 41,8 % та 39,2 % випадків. У хворих на ГГB та на ХГB установлено домінування I геноваріанта генотипу D. Зіставлено клінічні прояви гострого та хронічного ГB залежно від генетичної гетерогенності HBV. Активація прозапальних і протизапальних цитокінів у хворих на ГГB і ХГB взаємопов'язана з генотипом вірусу. Грунтуючись на визначенні типу імунологічного реагування у хворих на HBV-інфекцію з різними генотипами, можна передбачити клінічний перебіг хвороби, прогнозувати можливу хронізацію процесу, визначати подальшу тактику ведення таких хворих. Наявність нормореактивного та гіперреактивного типів імунного реагування у хворих на ГГB доводить про врівноважений перебіг хвороби за відсутності затримки одужання та хронізації, а гіпореактивного і дисоціативного дають підстави передбачати можливий затяжний перебіг і хронізацію процесу у разі ГГB. Дисоціативний і гіпореактивний типи імунного реагування у хворих на ХГB доводять про наявність хвилеподібного перебігу хвороби з частими періодами біохімічного загострення, які притамані хворим, інфікованим генотипом A.

  Скачати повний текст

Вперше проведено комплексне визначення еритроцитарних антигенів крові системи АВО, Rh, P, MN та фенотипів гаптоглобіну у хворих на хронічний гепатит C. У пацієнтів з хронічним гепатитом C досліджено розподіл генетичних маркерів крові, що асоціюються з певним генотипом вірусу та вірусним навантаженням. Вперше для хронічного гепатиту C визначено особливості розподілу генетичних маркерів крові у групах пацієнтів з різною біохімічною, морфологічною активністю захворювання. Досліджено розподіл антигенів крові у хворих з різним за METAVIR ступенем фіброзу. Вперше проведено інтегральну оцінку достовірності модифікації ризику формування хронічного гепатиту C усіма досліжуваними факторами, наведено оцінку значимості окремих фенотипів антигенних систем крові та унікальності їх впливу на ступінь активності гепатиту. Досліджено взаємозв'язок тривалості захворювання з активністю гепатиту та фібротичними змінами тканини печінки.

  Скачати повний текст

Вивчено імуномодулювальну дію гепатопротектора "Гептрала" та біологічно активної речовини з встановленими гепатозахисними властивостями МІГУ-1 на фоні експериментального токсичного гепатиту. Розглянуто динаміку змін показників імунного статусу за умов експериментального токсичного гепатиту в імунізованих та неімунізованих тварин. Показано імуноксичну дію чотирихлористого вуглецю, який призводить до суттєвого пригнічення (у 3 рази) імунної відповіді і хвилеподібних змін показників імунного статусу протягом 21-ї доби спостережень. Зроблено імунофармакологічну оцінку впливу гептралу і МІГУ-1 на показники імунної відповіді за курсового введення інтактним та імунізованим тваринам. Відзначено, що імунотропний ефект виявлявся у разі введення гепатопротекторів у значних дозах. Показано імуномодулювальну дію даних препаратів у порівнянні з есенціале за експериментального токсичного гепатиту, що виявилось у швидкій стабілізації та нормалізації (на 7 - 10 добу) показників імунної відповіді. Уперше встановлено кореляційний зв'язок між динамікою лазерних кореляційних спектрів і зміною інтегральних показників імунологічної резистентності за умов експериментального токсичного гепатиту.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Визначено поширеність вірусу гепатиту С (HCV) на популяційному рівні серед практично здорових людей - донорів крові, проведено генотипування циркулюючих в Україні вірусів гепатиту С. Зроблено грунтовну сероепідеміологічну оцінку поширення HCV в осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (ЧАЕС). Відзначено, що в групі учасників ліквідації наслідків аварії (ЛНА) на ЧАЕС HCV інфікованість асоційована з розвитком хронічного гепатиту та зі збільшенням частоти захворювань щитовидної залози, гематологічної патології (лімфаденопатії, тромбоцитопенії, геморагічні васкуліти), хронічних запальних процесів, підвищенням частоти гострого інфаркту міокарда, порушеннями ліпідного обміну. Досліджено збільшення ризику розвитку віддалених онкологічних наслідків опромінення за умов персистенції вірусів гепатиту С. Визначено високий рівень сероконверсії в групі учасників ЛНА (7,12 %), особливо реконвалесцентів гострої променевої хвороби (17,56 %). Викладено питання про посилення заходів з профілактики HCV-інфікування.

  Скачати повний текст

Проаналізовано патогенетичні особливості ураження печінки у разі хронічного вірусного гепатиту В (ХВГВ), що характеризуються розвитком у хворих вторинної імунної недостатності, погіршенням стану мікроциркуляції, особливо виражених у випадку холестазу. Показано взаємозв'язок між клінічними проявами, ступенем порушення імунного статусу, мікроциркуляції у хворих на ХВГВ і віком пацієнтів, тривалістю захворювання. Встановлено виражену імуномодулюючу дію системної ензимотерапії, її позитивний вплив на мікроциркуляцію та розв'язання холестатичного синдрому у хворих на ХВГВ у реплікативній фазі. Доведено вплив системної ензимотерапії на елімінацію вірусу гепатиту В у хворих на ХВГВ. Визначено предиктори ефективності системної ензимотерапії у хворих на ХВГВ.

  Скачати повний текст

На підставі виявлених особливостей клінічних проявів, білкового, вуглеводного та ліпідного обміну, системи перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) - антиоксидантного захисту (АОЗ), стану імунної системи та показників енергетичного метаболізму у хворих на неалкогольні стеатогепатоз і стеатогепатит на тлі цукрового діабету (ЦД) II типу та результатів клінічних досліджень впливу фітозасобів "Гепафіт-1", "Артишоку екстракт - Здоров'я", на фоні диференційованої дієти розроблено метод комплексної терапії хворих на неалкогольні стеатогепатоз і стеатогепатит у поєднанні з ЦД II типу. Установлено антиоксидантну, гепатопротекторну, протизапальну, гіполіпідемічну й імуномодулювальну дію зазначених фітозасобів. Доведено безпечність і доцільність їх застосування на фоні диференційованої дієти за метаболічних уражень печінки. Наведено результати експериментальних досліджень ефективності фітозасобу "Гепафіт-1" у щурів на моделі дексаметазонового діабету, ускладненого токсичним гепатитом, з'ясовано механізми фармакологічної дії препарату.

  Скачати повний текст

З метою підвищення ефективності діагностики, прогнозування та моніторингу перебігу хронічного гепатиту (ХГ) розроблено та впроваджено комплекс безпечних ехоконтрольованих черезшкірних пункційних втручань. Підвищено діагностичну інформативність ультразвукового дослідження УЗД ХГ (точність на 25,4 %) за рахунок введення нового ехосимптому - ехостигми. Розроблено концепцію обов'язкової для ХГ черезшкірної пункційної біопсії печінки, виконаної голкою-трепаном через безпечне акустичне вікно зі стандартизованої зони під безперервним УЗ-контролем з допплерографією, із застосуванням оригінальних прийомів покращання візуалізації голки та заходів виявлення, профілактики та купірування ускладнень, з наступним гістологічним аналізом біоптату за напівкількісною шкалою, з включенням оцінювання дисплазії гепатоцитів як прогностичного фактора розвитку гепатоцелюлярного раку. Скорочено протипоказання до біопсії печінки, розроблено способи її виконання у групах ризику. Обгрунтовано необхідність стандартизації зон біопсії печінки, обрано оптимальні для цього ділянки. Виявлено, що впровадження нових методик ехоконтрольованих черезшкірних пункційних втручань сприяє достовірному зниженню кількості ускладнень і підвищенню інформативності біопсії печінки на 16,7 % у пацієнтів, хворих на ХГ.

  Скачати повний текст

Вперше проведено комплексне клініко-епідеміологічне дослідження щодо визначення ролі іонізуючого випромінювання у формуванні захворюваності, поширеності та особливостей перебігу хронічного гепатиту в осіб чоловічої статі різних категорій спостереження, постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС: в учасників ліквідації наслідків аварії (УЛНА) на ЧАЕС 1986 - 1987 рр.; в УЛНА на ЧАЕС 1986 - 1987 рр., евакуйованих з зони відчуження, які продовжили роботу вахтовим методом; в евакуйованих з м.Прип'ять; у мешканців 3-ї та 4-ї зон радіоактивного забруднення. Вперше визначено дозозалежне підвищення захворюваності на хронічний гепатит в УЛНА 1986 - 1987 рр. та УЛНА, евакуйованих протягом перших п'яти років після аварії (1986 - 1991 рр.), які зазнали опромінення у діапазоні доз від 50-ти до 500 сЗв та понад 500 сЗв. Встановлено вплив на формування патологічного процесу в гепатобіліарній системі не лише традиційних чинників, а й іонізуючого випромінювання у дозі 40 сЗв і більше, що обумовлює високий ризик захворюваності на хронічний гепатит (RR = 13,1840; 95 % довірчий інтервал 8,58 - 20,288). Вперше визначено залежність формування захворюваності та перебігу хронічного гепатиту від величини одержаної дози опромінення, віку постраждалих та етіологічного чинника. Протягом перших п'яти років після аварії найвищий рівень захворюваності на хронічний гепатит виявлено у наймолодшій віковій групі УЛНА (до 20-ти років у період опромінення).

  Скачати повний текст

Наведено результати комплексного дослідження змін метаболічної, гемокоагуляційної ланок гемостазу, функіонального стану нирок за хронічного токсичного гепатиту та цирозу печінки залежно від віку хворих. Встановлено функціональну та біохімічну взаємообумовленість даних порушень, виявлено вікові особливості патогенезу хронічних дифузних захворювань печінки, порушення функціонального стану нирок під час розвитку патологічного процесу та запропоновано метод ранньої діагностики гепаторенальної дисфункції. Обгрунтовано можливість фармакологічної корекції гепаторенальної дисфункції у даної категорії хворих за допомогою інгібітора ангіотензинперетворювального ферменту лізиноприлу, встановлено його позитивний вплив на реологічні властивості крові та її антиоксидантний потенціал.

  Скачати повний текст

Проаналізовано стан систолічної та діастолічної функцій лівого шлуночка, зміни ворітно-печінкового кровообігу у хворих на хронічний гепатит за допомогою доплероехокардіографії. Виявлено, що у разі еу- та гіперкінетичного типів центральної гемодинаміки має місце компенсація порушень порто-печінкового кровообігу, а за гіпокінетичного типу - декомпенсація з порушенням порто-артеріального співвідношення. Уточнено зміни мікроциркуляції у хворих на хронічний гепатит. Оцінено вплив препаратів цитопротекторної дії (ессенціале, гептрал і мілдронат) на функцію міокарда, печінковий кровоток та мікроциркуляцію у хворих на хронічний гепатит, розроблено рекомендації щодо їх диференційованого застосування. Обгрунтовано показання щодо застосування в лікуванні хворих на хронічний гепатит препарату з позитивною інотропною дією - "Кліфту".

  Скачати повний текст

Встановлено імуногістохімічні та патоморфологічні зміни основних популяцій імунних клітин у стромальному компоненті печінки, тимуса, селезінки та мезентеріальних лімфатичних вузлів за умов експериментального токсичного гепатиту, індукованого чотирихлористим вуглецем (ССl{\dn\fs8 4}). За токсичного ураження печінки спостерігається активізація макрофагальної та гуморальної ланок імунітету, пригнічення клітинної ланки та зниження хелперно-супресорного індексу. За умов використання МІГУ-1 збільшується відносний об'єм плазмоцитів і Т-хелперів, підвищується хелперно-супресорний індекс. Одержані дані дозволили довести гепатопротекторні, антиоксидантні й імунокоригувальні властивості нової координаційної сполуки германію з нікотиновою кислотою, що свідчить про можливість її використання як неспецифічного імунокоректора.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Визначено лікувальні властивості запропонованого препарату рослинного походження "Гепахол" (мембранотропну, антиоксидантну дію, нормалізацію жирнокислотного рівня крові та тканини печінки, концентрації амінокислот, поліпшення холесекреторної функції печінки) у випадку токсичного стеатогепатиту (СГ) у тварин. За клінічних умов доведено доцільність застосування гепахолу як гепатопротективного засобу під час лікування хворих на алкогольний СГ, неалкогольний СГ, СГ на фоні уражень жовчовивідних шляхів, а також СГ у хворих, які зазнали дії радіаційного випромінювання. Доведено ефективність розробленого методу лікування СГ різної етіології, що передбачає застосування диференційованої дієтотерапії, гепахолу, силарду, дозованої нормобаричної гіпоксії та голкорефлексотерапії. У разі використання цього методу встановлено зменшення клінічних проявів захворювання та досягнення ремісії, нормалізацію показників функціонального стану печінки та ПОЛ, підвищення рівня глутатіону відновленого та зменшення активності ферментів глутатіонової системи антиоксидантного захисту, підвищення жовчотвірної функції печінки. Досліджено механізм впливу препаратів рослинного походження на функціональний стан органів травлення, секреторну функцію шлунка, печінки, рухову функцію тонкої кишки, морфологію печінки, її холесекреторну функцію, показники ліпідного, білкового обміну за умов норми та у випадку гострого СГ.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання підвишення ефективності лікування хворих на хронічний гепатит (ХГ) шляхом застосування нового ентеросорбенту "Антрален" на підставі вивчення його клініко-імунологічних ефектів з урахуванням визначення взаємозв'язку між синдромом ендогенної інтоксикації та розвитком вторинного імунодефіциту у хворих. Доведено, що використання ентеросорбенту "Антрален" у хворих на ХГ сприяє скороченню терміну лікування, подовженню терміну ремісій та зменшенню частоти загострень. Показано, що поліпшення біохімічних показників і транспортної функції альбуміну, а також оптимізація функцій імунної системи щодо нормалізації показників клітинної та гуморальної ланок і процесів синтезу ІЛ-1 під дією антралену співпадає зі зменшенням термінів лікування та подовженням періодів ремісії хворих, які лікувалися традиційно. На підставі визначення дезінтоксикаційного та імуномодулюючого ефектів ентеросорбенту "Антралену" розроблено спосіб комплексного лікування ХГ шляхом його застосування.

  Скачати повний текст