Дисертація присвячена питанням тромболітичної та антиоксидантної терапії гострого інфаркту міокарду. Виявлена більш виражена клінічна ефективність тканинного активатору плазміногена в порівнянні з стрептокіназою в поєднанні з антиоксидантом тріметазідін. Однак, застосування тріметазідіну дозволяє зменшити частоту розвитку ускладнень інфаркту міокарда, в особливості фібриляцій шлуночків. Виявлені значні вагання показників реологічних властивостей крові після введення стрептокінази, зв'язані із зміною концентрації фібриногену. З'ясовано, що тріметазідін покращує реологічні властивості крові більше при ізольованому застосуванні, ніж в поєднанні з тромболітиком. В роботі доведена антиоксидантна активність тріметазідіну та визначена доцільність застосування тріметазідіну в гострій стадії інфаркту міокарда.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено вивченню коронарного резерву та функціонального стану міокарда у хворих на етапі післягоспітального лікування інфаркту міокарда (ІМ) в умовах формування післяінфарктного кардіосклерозу із застосуванням комплексу обстежень - ехокардіографії (ЕхоКГ), гострих медикаментозних тестів, черезстравохідної електрокардіостимуляції (ЧСЕС), велоергометрії (ВЕМ), Холтерівського моніторування електрокардіограми (ХМ ЕКГ) в умовах поліклініки. Запропонована методика індивідуального підбору медикаментозних засобів для пролонгованого лікування за даними гострих медикаментозних тестів. Проаналізовані зміни коронарного резерву і функціонального стану міокарда в умовах тривалого застосування комбінованого медикаментозного лікування з подальшим визначенням порівняльного ефекту комбінації з внутрішньовенним лазерним опроміненням крові (ЛОК).

  Скачати повний текст

Вдосконалена програма фізичної реабілітації хворих, які перенесли інфаркт міокарда, комплексом психотерапевтичних методів на ранньому етапі відновлювального лікування. Доведена ефективність використання психологічної корекції для прискорення процесу нормальної психологічної реадаптації та скорочення термінів перебування у стаціонарі; встановлена зворотня залежність між толерантністю до фізичного навантаження зі змінами психологічного стану хворого; розширені уявлення про механізми гемодинамічного забезпечення фізичного навантаження - виявлена позитивна динаміка показників центрального кровообігу та індексів скорочуваності у фазі вигнання із підвищенням фізичної працездатності та зникнення психопатологічної симптоматики.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена питанням обгрунтування гігієнічних вимог до санаторної аліментарної реабілітації хворих, що перенесли інфаркт міокарда. В роботі приведені нові науково обгрунтовані результати та здійснені нові розробки в області нутріціології при інфаркті міокарда, що базуються на функціонально-гомеостатичній концепції. Розглянуті методологічні передумови до регламентування харчування контрольного контингента, обгрунтовано рівні споживання енергії та нутрієнтів з адаптацією до їх значень діючого продуктового набору. Отримали розвиток вимоги до режиму дієтотерапії, структури раціонів, що консолідовано в універсальному орієнтовному семиденному меню. Приведена парадигма потенціювання медичної ефективності аліментарної програми за допомогою біологічно активних добавок.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено обгрунтуванню можливості і доцільності застосування в комплексній терапії гострого періоду інфаркту міокарда (ІМ) негемоглобінового переносника кисню - перфторану (фармацевтична фірма "Перфторан", Росія). З цією метою обстежено 82 хворих ІМ, 22 з яких в 1 добу проведена інфузія препарату. Вивчено його вплив на клінічний перебіг гострого ІМ, газовий склад крові і кислотно-основний стан, динаміку електрофізіологічних показників, реакцію симпато-адреналової, гістамінреактивної і серотонінергічної систем, постінфарктне ремоделювання міокарда. Доведено, що перфторан зменшує гіпоксемію і тканинну гіпоксію. Встановлено, що ведучим є вплив препарату на величину кінцевої зони некрозу міокарда. Зменшення розмірів ушкодженого міокарда обумовило більш повне відновлення його функції, що підтверджується меншою тяжкістю серцевої недостатності у цих пацієнтів на всіх етапах спостереження. Запропоновані рекомендації щодо його застосування, які використовуються в клінічній практиці.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вивчено вплив каптоприлу та енаприлу на перебіг захворювання, процеси відновлення працездатності та віддалені результати лікування у хворих на неускладнений Q-інфаркт міокарда, що пройшли ранню реабілітацію. Встановлено, що достовірну кореляцію зі зниженням подвійного добутку під час спостереження у 187 хворих мало зменшення об'ємів лівого шлуночка. У хворих, які вживали інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (ІАПФ), через 3 і 12 місяців навантажувальна велоергометрія рідше в 1,8 разів зупинялась внаслідок появи депресії ST сегментів ЕКГ, що свідчить про антиішемічний ефект препаратів даної групи. Встановлений антиаритмічний ефект ІАПФ у вигляді достовірного зниження на тлі їх прийому більш ніж на 1/3 кількості поодиноких шлуночкових екстрасистол і на 50 % пробіжок нестійкої шлуночкової тахікардії. Підтверджено, що призначення ІАПФ з першої доби неускладненого Q-інфаркта міокарда призводить до покращання віддаленого прогнозу, а саме - до зниження частоти виникнення серцево-судинних захворювань.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено питанням обгрунтування та впровадження до практичної медицини нового методу комплексної інтенсивної терапії хворих на гострий інфаркт міокарда з використанням перфторану на підставі вивчення стану системи перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) клітинних мембран на моделі еритроцитів і системи їх антиоксидантного захисту. Вперше в умовах клініки доведено, що застосування перфторану хворим на гострий інфаркт міокарда, які надійшли до стаціонару у перші 6 годин від початку больового приступу, призводить до зменшення проявів гіпоксемії і тканинної гіпоксії, сприяє зменшенню дії ушкоджуючих процесів ПОЛ і компенсаторному підвищенню активності антиоксидантної системи, поліпшенню клінічного перебігу захворювання, зниженню частоти рецидивування та інтенсивності больового синдрому, зниженню сегмента ST на ЕКГ і формуванню підгострої стадії інфаркту міокарда вже на 2 добу захворювання.

  Скачати повний текст

Методом доплер-ехокардіографії встановлено, що у хворих на Q-інфаркт міокарда у гострому періоді виникають порушення систолічної функції лівого шлуночка та формується діастолічна дисфункція лівого та правого шлуночків серця. Доведено, що раннє включення еналаприлу до комплексного лікування хворих на Q-інфаркт міокарда попереджує процес патологічного ремоделювання серця. У разі застосування симвастатину у комплексній терапії хворих на Q-інфаркт міокарда спостерігається гіполіпідемічний та антиоксидантний ефекти, відзначається сприятлива дія на показники систолічної функції лівого шлуночка.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано застосування фізіотерапевтичних чинників у процесі реалібітації хворих на інфаркт міокарда працездатного віку в підгострій стадії як гіпоксично-гіперкапнічних тренувань. Доведено, що раннє застосування тренувань на велогометрі призводить до суттєвого збільшення коронарного та міокардіального резервів, оптимізації гемодинаміки та вегетативної регуляції серцевої діяльності. Розроблено алгоритм індивідуального підбору оптимального рівня гіпоксії-гіперкапнії для проведення гіпоксично-гіперкапнічних тренувань хворих на інфаркт міокарда. Встановлено, що об'єктивним критерієм ефективності впливу гіпоксії-гіперкапнії з використанням дихання крізь додатковий "мертвий простір" зі змінним його об'ємом є позитивізація вихідних негативних зубців T на ЕКГ.

  Скачати повний текст

Обстежено 118 осіб, з них 93 хворих - після перенесеного інфаркту міокарда (ІМ). Визначено ефекти довготривалого впливу системної ензимотерапії (СЕТ) на етапі відновлювального лікування. Вперше доведено ефективність довготривалого використання СЕТ, як коректора змінених вихідних гемодинамічних, імунозапальних і ліпідемічних факторів. Запропоновано індивідуальні схеми корекції імунного статусу та ліпідного спектра крові, у хворих, що перенесли ІМ з урахуванням вихідного рівня клітинних факторів, ступеня імунозапальних реакцій та дилятацій лівого шлуночка на основі СЕТ.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання підвищення якості діагностики розладів гемодинаміки у хворих на гострий інфаркт міокарда різної локалізації, встановлено їх послідовність, прогностичне значення та можливості корекції за допомогою інгібіторів ангіотензин-перетворювального ферменту (каптоприлу). Обгрунтовано критерії ефективності каптокрилу залежно від характеру дисфункції міокарда правого шлуночка з урахуванням міжшлуночкової взаємодії. Досліджено, що у 87 %-ми хворих на гострий інфаркт міокарда різної локалізації спостерігаються розлади діастолічного наповнення правого шлуночка. У хворих з рестриктивним типом трасмітрального потоку, псевдонормалізацією транстрикуспідального потоку, легеневою гіпертензією, без гіпертрофії міокарда, а також у разі ураження міжшлуночкової перегородки міжшлуночкова взаємодія посилена. Виявлено можливість прогнозування перебігу гострого інфаркту міокарда на основі вихідних допплерехокардіографічних показників. Доведено, що застосування каптокрилу, починаючи з третього дня гострого неускладненого інфаркту міокарда, суттєво покращує діастолічне наповнення та скоротливість міокарда. Найбільш виражений ефект каптоприлу спостерігається у випадку рестриктивного наповнення лівого шлуночка, пссевдонормалізації транстрикуспідального потоку та за наявності легеневої гіпертензії.

  Скачати повний текст

З метою вивчення клінічної ефективності різних схем використання низькомолекулярного гепарину надропарину кальцію (НМГ) і нефракціонованого гепарину (НФГ) як ад'ювантних засобів під час проведення фібринолітичної терапії (ФТ) стрептокіназою обстежено 200 хворих на гострий інфаркт міокарда (ГІМ). Вперше доведено, що раннє (до початку ФТ) застосування НМГ за оригінальною схемою у комплексній терапії ГІМ покращує клінічний перебіг захворювання, підвищує частоту відкриття інфаркт-обумовленої коронарної артерії за неінвазивними маркерами, запобігає розвитку ранньої дилятації порожнини лівого шлуночка і покращує насосну функцію серця, а також електрофізіологічні характеристики реполяризації та деполяризації міокарда, знижує вміст в крові фактора Віллєбранда (у разі його підвищення на фоні лікування НФГ). Доведено, що найбільш прийнятною схемою призначення НФГ (за співвідношенням ефективність/безпечність) є внутрішньовенна постійна інфузія через 4 години після ФТ до третьої доби із наступним підшкірним його введенням до 7 - 9 доби ГІМ.

  Скачати повний текст

Сформульовано концепцію керованої оптимізації відновлення функціонально-фізичної здатності організму під впливом санаторного відновлювального лікування (ВЛ), яка дозволяє об'єктивно оцінювати поточний стан пацієнта та коригувати заходи стимуляції саногенезу на будь-якому етапі медичної реабілітації (МР). Систематизовано основи оптимізації санаторного ВЛ, які грунтуються на оцінці динаміки клінічних, лабораторних і функціональних (КЛіФ) змін у пацієнтів після інфаркту міокарда (ІМ). Опрацьовано математично-графічну модель для оцінки стану та динаміки КЛіф змін у пацієнтів під впливом відновлювальних чинників. На підставі результатів аналізу КЛіФ даних, безпосередніх і віддалених наслідків санаторного ВЛ хворих, які перенесли ІМ, вперше визначено найбільш інформативні оціночні критерії-показники (ОКП) ефективності та принципові напрямки оптимізації МР. Розроблено методологію поточної оцінки стану хворого та ефективності санаторного ВЛ, яка дозволяє здійснювати алгоритмічну корекцію складу та інтенсивності застосовуваних відновлювальних чинників, спрямовуючи їх вплив на досягнення оптимальних (безпосередніх і віддалених) результатів МР. Доведено доцільність та ефективність проведення динамічної корекції комплексного ВЛ, яка полягає у керуванні впливом природних і преформованих чинників, доборі інтенсивності дозованого тренувального навантаження. Запропоновано визначення "швидкості" зміни КЛіФ показників у процесі реабілітації та показано її значення як прогностичного критерію, що дозволяє коригувати склад чинників лікувально-відновлювальних комплексів з оптимізацією відновлювального ефекту. Доведено існування оптимальної "швидкості" відновлення кожного КЛіФ показника.

  Скачати повний текст

Вперше в Україні досліджено ефективність і безпеку лікування хворих на гострий інфаркт міокарда (ІМ) методом тромболітичної терапії (ТЛТ), що включає прискорений 60-хвилинний режим фібринолітичної терапії (ФЛТ) тканинним активатором плазміногену (ТАП) у комбінації з низькомолекулярним гепарином (НМГ) - дальтепарином натрію, а також методом ТЛТ, який включає прискорений 20 - 30-хвилинний режим ФЛТ стрептокіназою (СК) у комбінації з НМГ - дальтепарином натрію. Встановлено більш високу ефективність застосування методик прискореного введення ТАП і СК у комбінації з ад'ювантною антикоагулянтною терапією (АКТ) НМГ проти стандартних методик ФЛТ у комбінації з нефракціонованим гепарином на підставі показників запобігання гострій лівошлуночковій недостатності, рецидиву ІМ, постінфарктній стенокардії, а також даних летальності, одержаних за 30-денний період спостереження. Доведено однакову безпеку щодо застосування прискорених методик ФЛТ у комбінації з ад'ювантною АКТ НМГ - дальтепарином натрію та рекомендованих стандартних методів ТЛТ.

  Скачати повний текст

На підставі одержаних результатів вивчено клініко-функціональні характеристики хворих на інфаркт міокарда (ІМ) протягом шести місяців. Установлено, що розвиток гострого ІМ та подальший перебіг постінфарктного періоду супроводжується активацією системного запалення - С-реактивного білка, фібриногену, запальних клітин крові - моноцитів (МЦ), зростанням атерогенності плазми. Доведено наявність складної залежності між рівнем ліпідів і активністю окремих запальних маркерів. Багатофакторність дії симвастатину, зокрема вплив на системне запалення, дає підставу вважати показники рівня ліпідів крові не основними критеріями їх призначення. На фоні ліпідзнижуючої терапії у хворих відзначається зниження рівня функціональної активності МЦ і, як наслідок, зниження активності оксидантного стресу, що клінічно проявляється сприятливим перебігом раннього постінфарктного періоду. Виявлено, що ефективність ліпізнижувальної дії симвастатину залежить від початкового рівня ліпопротеїнів. У хворих з початково збільшеним рівнем загального холестерину (більше 20 мг/дл) відбувається його поступове зниження, у підгрупі хворих з вихідним рівнем, що не перевищує 200 мг/дл, призначення симвастатину попереджує його підвищення. Установлено ефективність фенофібрату для зниження атерогенності плазми, функціональної активності МЦ; найбільш значну ліпідкоригувальну дію фенофібрату зареєстровано на другому місяці лікування. Показано, що включення фенофібрату або симвастатину додатково до базисної терапії у хворих на ІМ сприяє збільшенню виконаної роботи на всіх етапах протягом шести місяців спостереження та ефективному гемодинамічному забезпеченню.

  Скачати повний текст

Установлено взаємозв'язок змін параметрів варіабельності серцевого ритму (ВСР) хворих у гострому періоді інфаркту міокарда (ІМ) з локалізацією і глибиною пошкодження міокарда, фракцією викиду лівого шлуночка, наявністю шлуночкових аритмій, а також з результатом їх фізичної реабілітації під час стаціонарного лікування, визначено залежність динаміки параметрів ВСР від результату та темпу проведеної фізичної реабілітації в різні терміни лікування. З'ясовано залежність успішного виконання програми реабілітації від вихідного вегетативного тонусу, визначеного в гострому періоді захворювання. Розроблено вдосконалені критерії вибору реабілітаційних програм для хворих на ІМ на етапі стаціонарного лікування. Запропоновано використовувати оцінку параметрів ВСР як додаткові діагностичні критерії у разі вибору такої програми з метою виявлення хворих з підвищеним ризиком розвитку ускладнень. Розроблено діагностичний алгоритм для прогнозування розвитку ускладнень під час проведення фізичної реабілітації на етапі стаціонарного лікування хворих на ІМ з урахуванням параметрів ВСР у поєднанні з показниками інших неінвазивних методів обстеження.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Запропоновано нові методи підвищення ефективності лікування інфаркту міокарда (ІМ) шляхом раннього диференційованого призначення бета-адреноблокаторів на підставі вивчення гуморальних маркерів серцевої недостатності (СН) для попередження її розвитку, та виявлення чинників, які визначають прогноз розвитку СН. Встановлено, що плазмовий рівень В-типу натрійуретичного пептиду (ВНП) є найбільш раннім і надійним маркером СН у хворих на гострий ІМ. Визначено конкретний граничний рівень ВНП для розмежування хворих з систолічною дисфункцією. Розроблено метод прогнозування розвитку СН до кінця першого місяця ІМ. Вперше показано, що призначення карведилолу з перших годин захворювання, на відміну від метопрололу, супроводжується істотно меншим зростанням ВНП у хворих на ІМ з клінічними ознаками СН на 30-ту добу захворювання та меншою частотою розвитку СН II Б класу за класифікацією Killip на 3 - 5-ту добу ІМ. Запропоновано новий спосіб диференційованого лікування карведилолом і метопрололом хворих на гострий ІМ на підставі даних про наявність клінічних ознак СН, рівня ВНП і систолічної функції лівого шлуночка.

  Скачати повний текст

На підставі проведених досліджень встановлено, що у разі застосування ірбесартану у ранньому періоді гострого інфаркту міокарда (ГІМ) має місце покращення клінічного перебігу захворювання, що проявляється зменшенням частоти розвитку та уповільненням прогресування гострої лівошлуночкової недостатності, а також зменшення сукупності клінічно значущих ускладнень (постінфарктної стенокардії, рецидиву ІМ, гострої аневризми лівого шлуночка (ЛШ). Запропонований спосіб лікування сприяє покращанню сегментарної скоротливості міокарда, зменшенню частоти розвитку ранньої постінфарктної дилатації порожнини ЛШ, а також позитивно змінюються елекрофізіологічні параметри міокарда, зокрема, покращуються показники реполяризації міокарда, знижується рефлекторна активація симпатичної нервової системи.

  Скачати повний текст