Наведено результати оцінки стійкості сортів озимої пшениці за чотирма показниками: балом стійкості, ступенем розвитку хвороби в процентах, розповсюдженням хвороби та швидкістю розвитку інфекції. З'ясовано, що основним лімітувальним фактором для збудника є швидкість розвитку інфекції, обумовлена переважно імунологічними властивостями сортів. Відзначено, що стійкість сучасних вітчизняних сортів є значною мірою неспецифічною. Запропоновано підхід для визначення стійкості сорту шляхом зівставлення балу стійкості зі значенням варіювання ступеню розвитку хвороби. На підставі такого підходу визначено найбільш стійкі сорти. Встановлено расовий та генотипний склад популяції Erysiphe graminis f. sp. tritici, домінуючі раси гриба, а також ефективні та неефективні гени стійкості. Показано, що коливання частоти визначення вірулентних до окремих генів стійкості ізолятів, а також ступінь їх вірулентності, відрізняються залежно від ефективності гену стійкості. Визначено генетичну подібність та генетичні відстані між популяціями Erysiphe graminis f. sp. tritici з різних грунтово-кліматичних зон. Виявлено, що одним з джерел формування окремих диференційованих елементів єдиної популяції, є популяція зі степової зони України.

  Скачати повний текст

Уперше встановлено кількість генів специфічної стійкості до збудника фузаріозу в десяти ліній озимої м'якої пшениці, що використовуються у вітчизняній селекції. З'ясовано функціональний стан генів окремих оксидоредуктаз - супероксиддисмутази (СОД), цитохромоксидази (ЦХО), фенолоксидази (ФО) та пероксидази (ПО) - у ліній озимої м'якої пшениці до та після ураження фузаріозом, а також наявність асоціацій між функціональним станом зазначених ген-ензимних систем і рівнем стійкості даних ліній. Показано, що в чутливих та стійких генотипів спостерігаються істотні відмінності в реакціях цих ферментів на зараження фузаріями. Визначено, що між наявністю множинних молекулярних форм (ММФ) СОД, ЦХО, ФО та ПО не було знайдено чіткої асоційованості з рівнем стійкості ліній пшениці до фузаріозу, але експресивність смуг окремих ізозимів на електрофореграмах виявляє чіткі асоціації з ознакою стійкості рослин до фузаріозу колоса. Зазначено, що дані ізозими можна рекомендувати маркерами стійкості рослин до фузаріозу на ранніх стадіях їх розвитку. Доведено, що такими маркерами можуть бути ММФ СОД з Rf 0,08, ФО з Rf 0,45 і По з Rf 0,03. З'ясовано, що рівень стійкості даних ліній пшениці визначається в першу чергу генами вертикальної стійкості, що взаємодіють як адитивно-домінантні та комплементарні гени.

  Скачати повний текст

Встановлено, що стійкість до борошнистої роси та бурої іржі контролюється одним-двома генами у домінантному або рецесивному стані. Визначено, що близько 30 % досліджених гібридних комбінацій характеризуються комплементарною взаємодією двох генів стійкості. Виявлено, що за умов домінантного контролю стійкості до патогену, рівень вологозабезпеченості не впливає на співвідношення рослин R:S, а за рецесивного контролю цей розподіл може змінюватися. Зазначено, що успіх селекції на підвищення стійкості до борошнистої роси та бурої іржі забезпечується масовими та індивідуальними доборами із гібридних комбінацій схрещування, в яких досліджувана властивість контролюється одним або двома домінантними генами (R:S = 3:1; 9:7). Встановлено, що добори на підвищення стійкості до патогена більш ефективні на зрошуваних ділянках у порівнянні з неполивними, мікроклімат на зрошуваних ділянках є надійним селективним і діагностичним фоном для доборів високостійких і стійких форм. Виявлено, що ефективність індивідуальних доборів на стійкість до хвороб значно підвищується, якщо вони виконуються на базі модифікованих масовим добором гібридних популяцій за умов природного та штучного зараження патогеном.

  Скачати повний текст