Встановлено закономірності синтезу каталізатора на основі цеолітвмісної мікросфери, приготованої in situ з вітчизняного каоліну. Розроблено експрес-метод стабілізації зразків термопарообробкою. Виявлено, що каталізатори, отримані in situ, мають вищу термовологостійкість, ніж каталізатори змішування, завдяки більш ефективній стабілізувальній дії матриці. Оптимізовано кислотний спектр каталізатора модифікацією цирконієм через вилучення центрів олігометризації олефінів. Знайдено термовологостабілізувальну дію цирконію. Запропоновано новий механізм активації кумолу протонуванням у фенільне ядро з локалізацією позитивного заряду в орто-положенні або у місці відгалуження ізопропільної групи, а також суперкислотним протонуванням по третинному атому вуглецю.

  Скачати повний текст

Уточнено наукові засади аерозольного нанокаталізу у віброзрідженому шарі AnCVB. Виявлено деякі нові властивості каталітичної системи. Встановлено, що адгезійна ємність скляних кульок, які є компонентом каталітичної системи, щодо каталізатора змінює швидкість хімічної реакції до 3-х разів. З'ясовано, що коагуляція наночастинок впливає на активність каталізатора.Показано, що даний метод дозволяє виключити з технологічної схеми стадію регенерації та рециркуляції каталізатора, що суттєво зменшує матеріалоємність схеми та собівартість продукту.

  Скачати повний текст

Показано, що деградація корпусних сталей за сумісного впливу високої температури та наводнювального середовища як за експлуатаційних, так і за лабораторних умов виявляється на мікроструктурному рівні перерозподілом карбідів шляхом їх коагуляції та передислокації на межі субзерен і зерен. Встановлено, що газоподібний водень сприяє локальній пластифікації металу та підвищує швидкість усталеної повзучості (ШУП) сталі корпусу реактора гідрокрекінгу нафти у вихідному стані та після деградації за експлуатаційних умов. Визначено ефект інтенсифікації ШУП сталі 2,25Cr-1Mo корпусу реактора гідрокрекінгу нафти, спричинений деградацією металу за експлуатаційних умов. Розкрито відмінності у механізмах руйнування за умов повзучості у водні, зумовлені деградацією корпусних сталей. Зазначено, що тривала експлуатація корпусних сталей у наводнювальному середовищі спричиняє мікропошкодженість у вигляді глибоких ямок діаметром до 120 мкм, які виникли внаслідок декогезії неметалевих включень з матрицею.

  Скачати повний текст