Розглянуто проблеми генезу ідеї української державності, конфлікти в західноукраїнському молодіжному русі між "батьками" та "синами". Визначено вплив на становлення та розвиток молодіжних організацій і товариств Західної України надмірної інтернаціоналізації та захоплення ідеями інтегрального націоналізму. Показано значення молодіжного руху в Західній Україні для національної консолідації та єднання українських земель. Висвітлено діяльність молодіжних організацій і товариств Західної України у міжвоєнний період, визначено місце та роль національної еліти у громадському житті, вихованні національної стійкості, самоствердження та консолідації, у боротьбі за суверенність і незалежність, розбудову нової України.

  Скачати повний текст

На прикладі аналізу філософської концепції Г.Арендт показано, що подолання суб'єкт-об'єктного розмежування започаткувало формування політичних теорій, які базуються на світовості та множинності як фундаментальних конституентах унікального політичного досвіду. Досліджено особливості трансформації у філософській концепції Г.Арендт гайдегерівської ідеї відкритої екзистенції у концепт "становище людини", що дало змогу спростувати радикальну самотність гайдегерівського індивіда. Розкрито головні відмінності між кантівським та арендтівським розумінням множинності. Досліджено роль онтології у трансформації кантівської тотожності свобода - суверенність у контингентну свободу в політичній філософії Г.Арендт. Визначено онтично-онтологічну природу дії як єдиного способу vita activa, що безпосередньо виявляють особливості множинності та народжуваності як обставин становища людини. Досліджено способи vita activa - працю, роботу - щодо їх спроможності виказувати особливості людського буття. Висвітлено відмінності між гайдегерівським розумінням ролі приватної та публічної сфер щодо реалізації людиною власної екзистенції у контексті її природної схильності до утворенння та облаштування спільного світу, а також утворення низки специфічних зв'язків, які породжують феномен влади. Аргументовано політичний вимір людської природи. Обгрунтовано переваги та можливості відкритої політики щодо реалізації людиною власної екзистенції, набуття нею свободи та подолання явища світовідчуження. Досліджено особливості некласичних принципів облаштування спільного буття людей, які б сприяли подоланню наслідків світовідчуження лющини, оскільки вона позбавлена "оселі", бо не має естетичного та політичного контекстів, які б забезпечували її "оселею".

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження діяльності О.Кандиби-Ольжича як громадського діяча, науковця та літератора у контексті суспільно-політичного руху першої половини XX ст. Висвітлено проблеми формування та еволюції суспільно-політичних і науково-ідеологічних поглядів ученого. Обгрунтовано його роль у громадсько-політичному житті країни, вихованні національної свідомості, самоствердженні та консолідації української нації у боротьбі за державну суверенність та незалежність. До наукового обігу введено значну кількість нових архівних джерел і документів. Встановлено роль і значення О.Кандиби-Ольжича у створенні та розбудові культурної референтури ПУН та Української Національної Ради. Проаналізовано наукову спадщину вченого та його внесок у справу вивчення та популяризації пам'яток трипільської культури. Переглянуто ряд застарілих положень та оцінок історичної науки, запропоновано їх нову інтерпретацію.

  Скачати повний текст

У дисертації вирішено актуальну наукову проблему, що полягає у поглибленні знань і комплексній розробці положень стосовно правових основ публічного адміністрування національно-безпековою сферою в Україні та підготовці обґрунтованих пропозицій щодо удосконалення чинного законодавства у досліджуваній сфері. Публічне адмініструвнання розуміється як спрямована на задоволення публічних та приватних інтересів діяльність та взаємодія визначених державою суб'єктів (суб'єктів публічного адмініструвнання), змістом якої є вироблення та реалізація політики, здійснення управлінськного впливу шляхом організації та забезпеченння виконання обов'язкових правових актів на загальнодернжавному та місцевому рівні, а також надання публічних послуг та забезпеченння зворотного зв'язку між приватними особами та суб'єктами публічного адмініструвнання. Запропоновано розглядати публічне адмініструвнання як результат еволюційногно розвитку державного управління, що обумовлюєтьнся розвитком соціально-організованого суспільства, та яке характеризунється зростаючим рівнем демократичнності та відкритості, зменшенні безпосередннього розпорядницнтва та імперативів, зосередженнні на сервісній складовій. Розвиток науки і практики управлінської діяльності, поширення політичної складової на публічне адміністрування усіма сферами та відходу від суто адміністративної управлінської діяльності держави обумовили виокремлення нової сфери публічного адміністрування, яку складають галузі (національної безпеки та оборони, внутрішніх прав, закордонних справ, юстиції, публічної служби), що у сукупності та взаємозв'язку забезпечують суверенність та сталий розвиток Української держави – національно-безпекову сферу. Обґрунтовано, що об'єктом публічного адміністрування є специфічна система – тріада, яка складається із соціально-організованого суспільства (інституційна складова), відносин всередині такого суспільства між його членами (динамічна складова), а також правових станів (статична складова). Сформульовано наступне визначення національнон-безпекової сфери як об'єкта публічного адмініструвнання – це комплексна сфера публічного адмініструвнання, яку слід розглядати як систему суспільних відносин, а також правові стани, що складаються у сфері забезпеченння існування Української держави та її ефективного функціонуванння, на яку справляє публічний керуючий вплив суспільство та держава в особі спеціально визначених суб'єктів. Публічне адмініструвнання національнон-безпековою сферою має певні особливості, до яких можна зарахувати: наявність особливих об'єктів управління, використанння імперативнонго методу публічного адмініструвнання як основного, більш широкі управлінськні повноваженння Президента України, чітку централізацнію та субординаціню органів, які здійснюють управлінськні функції в цій сфері, особливі (підвищені) вимоги до публічних службовців, специфічна стабільністнь управлінськної системи.Виокремлено такі принципи публічного адмініструвнання цією сферою: політичної незалежностні, поділу влади, субсидіарнонсті, субординацінї та чіткої ієрархії під час здійснення публічного адмініструвнання, поєднання імперативнонго та диспозитивнного методів публічного адмініструвнання, професіоналньного виконання функцій управління, стабільностні управлінськної системи. Встановлено, що особливістю національнонї безпеки як об'єкта публічного адмініструвнання, що є правовим станом, є: 1) виокремленння особливої системи – сектору безпеки і оборони, тобто суб'єктів забезпеченння національнонї безпеки; 2) включення до системи суб'єктів забезпеченння національнонї безпеки громадян України і громадських об'єднань, на відміну від попередньогно закону – на добровільнинх засадах; 3) загальна спрямованіснть галузі національнонї безпеки на протидію існуючим загрозам, що є характерною лише для галузі національнонї безпеки, адже всі інші галузі без винятку мають свої завдання та функції, які можуть існувати за наявності або відсутності загроз/критичних явищ/небезпеки тощо. Ключові слова: публічне адміністрування, державне управління, національно-безпекова сфера, адміністративно-політична сфера, національна безпека, оборона, закордонні справи, внутрішні справи, юстиція, публічна служба.^UThe dissertation addresses an urgent scientific problem, which consists in deepening knowledge and comprehensive development of provisions regarding the legal bases of public administration of the national security sphere in Ukraine and preparation of reasonable proposals for improvement of the current legislation in the research field. Public administration is understood as aimed at satisfying public and private interests the activities and interaction of state-defined subjects (subjects of public administration), the content of which is to develop and implement policies, to exercise managerial influence through the organization and enforcement of mandatory legal acts at national level. and at the local level, as well as the provision of public services and the provision of feedback between individuals and public administrations . It is proposed to consider public administration as a result of the evolutionary development of state administration, which is conditioned by the development of a socially-organized society, and which is characterized by increasing levels of democracy and openness, a decrease in direct management and imperatives, a focus on service. The development of the science and practice of administrative activity, the expansion of the political component of public administration in all spheres, and the departure from the purely administrative administrative activity of the state led to the separation of a new sphere of public administration, which consists of branches (national security and defense, internal rights, foreign affairs, justice and public service) that together and interconnectors ensure the sovereignty and sustainable development of the Ukrainian state - the national security sphere. It is substantiated that the object of public administration is a specific system - a triad consisting of a socially organized society (institutional component), relations within such a society between its members (dynamic component), and legal states (static component). The following definition of the national-security sphere as an object of public administration is formulated - it is a complex sphere of public administration, which should be considered as a system of public relations, as well as the legal states that are formed in the sphere of ensuring the existence of the Ukrainian state and its effective functioning, on which the public controlling influence is made by the society and the state in the face of specially designated subjects. Public administration of the national security sphere has certain features that can be attributed to: the presence of special objects of administration, the use of the imperative method of public administration as the main, broader administrative powers of the President of Ukraine, clear centralization and subordination of the bodies that administer these functions, special (increased) requirements for public servants, specific stability of the management system. The following principles of public administration in this field are distinguished: political independence, separation of powers, subsidiarity, subordination and clear hierarchy during the implementation of public administration, a combination of imperative and dispositive methods of public administration, professional management. It is established that the peculiarity of national security as an object of public administration, which is a legal state, is: 1) isolation of a special system - the security and defense sector, ie subjects of national security; 2) inclusion in the system of subjects of national security of citizens of Ukraine and public associations, unlike in the previous law - on a voluntary basis; 3) the general orientation of the national security industry to counter existing threats, which is specific only to the national security industry, since all other industries, without exception, have their tasks and functions that may exist in the presence or absence of threats / critical phenomena / threats, etc. Key words: public administration, state government, national-security sphere, administrative-political sphere, national security, defense, foreign affairs, internal affairs, justice, public service.

Дисертація присвячена дослідженню політико-соціального феномену розколотого суспільства за ознаками, які становлять ризик для цілісності держави. Актуальність теми зумовлена тенденціями деетатизаії під впливом поглиблення глобалізаційних та транзитологічних процесів, ренесансом примордіальних ідентичносних орієнтирів, кількістю та наслідками конфліктів на релігійному та етнічному ґрунті, а також збройним конфліктом, що триває на Сході України.Обґрунтовано визначення розрізняльних маркерів етнічної, лінгвістичної та релігійної (конфесійної) належності у якості ліній розмежування, розкол за якими загрожуватиме цілісності гетерогенної системи «соціум-політія». Доведено можливість зведення трьох виокремлених ідентичносних належностей до однієї етнічної категорії, за визначенням С. Широкогорова, та переваги його дефініції над визначенням М. Вебера. Встановлено обмеження концепції розмежувань Ліпсета – Роккана та запропоновано концептуалізацію наукової дефініції «суспільний розкол» із побудовою динамічної моделі на прикладі математичного маятника (Аналогія ІІІ) та локалізацією конфліктної складової. Уперше досліджено точку біфуркації в цій моделі за допомогою концепту «етноцентруму» В. Самнера та В. Мюльмана як базової структури етнічного феномену. Роль держави у формі «прихильності» до однієї з сторін у суспільному протистоянні досліджена через порівняння із судочинством (Аналогія ІV).Запропоновано визначення варіантів стратегій етнічних спільнот під час соціального розколу за допомогою пояснювальної моделі, побудованої з використанням концепту «захоплена держава» А. Гржимала-Буссе, «символічного капіталу» П. Бурдьйо та концепції А. Хіршмана – С. Фінера індивідуальної стратегії поведінки відносно формальних правил у несприятливих умовах.Запропоновано визначення демократичності як ознаки допустимості засобів подолання суспільного розколу через наявність сукупності умов, що випливають із концепту «агонізм» Ш. Муфф.Визначено основні течії в політологічній літературі концепцій розв'язання конфліктів у розколотому суспільстві та принципів постконфліктного інституційного регулювання демократичної спрямованості, а також розкрита їх сутність.Запропоновано використання комплексу критеріїв оцінки прийнятності (КОП) імплементації рекомендацій концепцій консолідації суспільства в конкретній гетерогенній системі «соціум-політія»: суверенність (1); економічність (2) та комплексний взаємозв'язок трьох аспектів - оперативність (3а), ефективність (3б) і стійкість (3в), яке дозволило сконцентрувати увагу подальшої наукової розвідки на рекомендаціях і теоретичних засадах напряму «розподіленого правління».Визначено необхідність здатності виборчої системи забезпечувати легітимність влади задля консолідації розколотого суспільства і стабілізації політії та здійснено з'ясування природи опосередкованого виборчою системою процесу збирання-делегування часток народного суверенітету, носієм якого є кожен громадянин окремо, через порівняння з інститутом представництва у юриспруденції (Аналогія V). Сформульовані критерії легітимності рішення для сприйняття спільнотою, від імені якого воно ухвалюється: інклюзивність (як противага конфліктної стратегії «інтенсивної ексклюзії») - участь усіх членів колективу (звісно, враховуючи загальновизнані вимоги щодо правосуб'єктності за віком та станом психічного здоров'я) у вироблені рішення; універсальна репрезентативність - об'єктивне охоплення і включення у підсумковий результат усіх індивідуальних точок зору–персональних воль виборців».Розглянуто проблематику актуальної (поточної) легітимності представницького органу влади, яка невиправдано перебуває на периферії уваги при дослідженнях дизайну електоральних систем через визначені «презумпції», хибність яких доведена у світлі Аналогії V.Розглянута очікувана співсуспільною та інтегративною моделями та дійсна роль партіоми у розколотому суспільстві та проведений аналіз «точок перетинання» партій і етнічних спільнот. Обґрунтована необхідність у зв'язку з неможливістю запропонувати спільний «образ минулого» запровадити етнополітику за принципом «єдність у різноманітності» , а становлення модерної української політичної нації підкорити спрямованості у спільне майбутнє демократичного поліетнічного суспільства. Запропонована і обґрунтована необхідність імплементації конкретних політичних інститутів, які в реаліях України сприятимуть досягненню такої угоди та гарантуватимуть консолідацію розколотого суспільства.^UThis thesis is devoted to the study of the political and social phenomenon of a split society based on the characteristics that pose a risk to the integrity of the state. The relevance of the topic is predicated by the tendencies of de- etatization induced by the deepening globalization and transitological processes, the renaissance of primordial identity markers, the number and consequences of religious and ethnic conflicts, as well as by the ongoing armed conflict in Eastern Ukraine. The definition of differentiating markers of ethnic, linguistic, and religious (confessional) affiliation as lines of demarcation, a division along which would threaten the integrity of the «society-polity» heterogeneous system has been substantiated. The possibility of assigning the three identified affiliations to one ethnic category according to S. Shirokogoroff's definition as well as the advantages of his definition over that of Weber have been proved.The limitations of the Lipset-Rokkan concept of delineation are established and the conceptualization of the scientific definition of the «social division» with the construction of a dynamic model on the example of the mathematical pendulum (Analogy III) and localization of the conflictual component is proposed.The bifurcation point in this model employing W. Sumner's and W. Mühlmann's «ethnocentrism» concept as the basic structure of the ethnic phenomenon is investigated for the first time. The role of the state in the form of «favourability» to one of the parties in a social confrontation is explored through a comparison with judicial proceedings (Analogy IV).The definition of variants of ethnic communities' strategies during the social division is proposed using an explanatory model built on the concept of «state capture» by A. Grzymala-Busse, «symbolic capital» by P. Bourdieu, and the concept of A. Hirschman - S. Finer individual strategy of behavior in relation to formal rules in adverse conditions. It is proposed to define democratism as characteristics of admissibility of means of overcoming social division due to the presence of a set of conditions derived from the concept of «agonism» by C. Mouffe. The main courses in the political science literature of the concepts of conflict resolution in a divided society and the principles of post-conflict institutional regulation of democratic orientation are defined, and their essence is also identified. The use of criteria set for the evaluation of the implementation of the recommendations of the social consolidation concepts in a particular heterogeneous «society-polity» system is proposed: sovereignty (1); economical efficiency (2) and the complex interrelation of the three aspects — rapidness (3a), effectiveness (3b), and sustainability (3c), which allowed to focus further scientific exploration on the recommendations and theoretical foundations of the «power-sharing» domain. The need for the ability of the electoral system to ensure the legitimacy of power to consolidate a divided society and stabilize the polity has been determined, and the nature of the electoral system-mediated process of assembly and delegation of shares of popular sovereignty, carried by each citizen individually, has been clarified through comparison with the institution of representation in jurisprudence (Analogy V). The criteria of legitimacy of a decision for its reception by the community on whose behalf it is taken are formulated: inclusiveness (as opposed to the conflict strategy of «intense exclusion») — the participation of all members of the collective (naturally, considering the generally recognized requirements for legal capacity by age and mental health) in the formulation of a decision; universal representation — objective coverage and inclusion of all individual points of view — the personal freedoms of voters in the final result. The problems of the actual (current) legitimacy of the representative body of power are considered, which are unjustifiably neglected in studies of the design of electoral systems through certain «presumptions», the fallacy of which is proven in light of Analogy V. The role expected by the co-social and integrative models and the actual role of a party system in a divided society are examined and the "points of intersection" of parties and ethnic communities are analyzed. The necessity to introduce ethnopolitics on the principle of «unity in diversity» and to direct the formation of the modern Ukrainian political nation to the common future of a democratic multi-ethnic society in connection with the inability to offer a common «image of the past» is substantiated. The necessity of the implementation of the specific political institutions, which in the Ukrainian reality will contribute to the attainment of such a contract and ensure the consolidation of a divided society, is proposed and substantiated.