Проведено комплексне дослідження феномена нації, подальший розвиток якого визначається складною взаємодією об'єктивних і суб'єктивних чинників його функціонування. Встановлено, що суттєвим чинником формування нації є самоідентифікація людини, її особистісне самовизначення відносно нації як спільноти, що є для особи простором її існування та розвитку. Досліджено процес ідентифікації особи як механізм її соціалізації та становлення суб'єктивності у взаємозв'язку з процесами націєтворення, визначено детермінанти формування громадянської ідентичності за умов полікультурного суспільства, показано його роль у націєтворчих процесах. Встановлено, що детермінантами самоідентифікації більшості громадян України є їх регіональна та етнічна складові. Виявлено, що причиною виникнення даного явища посткомуністичної трансформації, що є не стільки процесом економічних і суспільно-політичних змін, скільки трансформацією багатовимірних соціальних і громадянських ідентичностей широких верств населення, доведено пріоритетність суб'єктивних чинників націєтворення, позитивний ефект яких пов'язаний з толерантністю, лояльністю, солідарністю, несприйняттям ксенофобії та шовінізму. Зроблено висновок, що лише поєднання у процесі націєтворення етнокультурного плюралізму та загальногромадянської рівності є домінантою консолідації української політичної нації та фактором забезпечення безпеки держави.

  Скачати повний текст

Досліджено екзистенційно-феноменологічний (М.Гайдеггер) та герменевтичний (Г.-Г.Гадамер) досвід інтерпретації античної метафізики, представленої іменами Анаксимандра, Геракліта, Парменіда, Протагора, Платона та Арістотеля. Виявлено формальні протиріччя, пов'язані з фундаментальним і радикальним характером досліджуваної методології, а також із системним способом доведення основних тез М.Гайдеггера та Г.-Г.Гадамера, що передбачають вихід за межі екзистенційного досвіду та звернення до онтологічних вимірів культури. З урахуванням позасцієнтистського статусу будь-якого екзистенційного аналізу розкрито сутність і винятковий евристичний потенціал даної аналітики, до вимог якої належать визначення спрямованості інтерпретації, методологічна самоідентифікація та усвідомлення міри відповідальності екзистенційного акту, яким є досвід філософування та історико-філософського дослідження.

  Скачати повний текст

Висвітлено характер та особливості етнічної самоідентифікації студентів Києва. Досліджено роль і місце етнічної ідентичності у свідомості студентів з позиції теоретико-методологічної бази етнологічної науки. Визначено місце студенства в етнодемографічній структурі українського суспільства, окреслено соціальний портрет студентів Києва. Виявлено, що етнічна ідентичність відіграє важливу роль в системі цінностей студентської молоді. Проаналізовано етномовні процеси, що відбуваються у студентському середовищі, розкрито ставлення студентів до української етнокультури та традиційних релігійних цінностей. Висвітлено роль студентів у громадсько-політичному житті України та їх ставлення до української державності. Досліджено етнопсихологічну дистанцію та рівень толерантності київських студентів.

  Скачати повний текст

Досліджено творчість М.Чернявського у контектсі новітніх тенденцій літературознавчої науки. Вперше розглянуто історіософські погляди письменника та відображення традиційних рис української ментальності в його творчості за допомогою типових та оригінальних авторських хронотопів у поетичних і прозових творах. До наукового обігу введенно поняття "історіософського хронотопу". На підставі вивчення специфічних хронотопічних структур з'ясовано погляди письменника щодо таких питань, як війна та мир, технічний і духовний прогрес, суспільний розвиток, національна самоідентифікація. Показано, що ключовими для розуміння авторської картини світу є протиставлення війни та любові, хаосу та впорядкованості. На підставі дослідження прозової та поетичної творчості М.Чернявського доведено, що світогляд письменника базується на традиційній українській ментальності. Обгрунтовано можливість вивчення історіософської позиції митця на матеріалі неісторичних творів. Показано перспективність даного напрямку для подальших досліджень та залучення нових творів, на основі яких можна вивчати літературну історіософію.

  Скачати повний текст

Проведено соціально-філософське дослідження соціокультурної самоідентифікації особистості та ролі мови як засобу даного процесу. Розглянуто методологічний аспект вивчення процесу соціо-культурної самоідентифікації як засобу механізму саморегуляції соціуму та певного виду активності соціальних суб'єктів. Проаналізовано категоріальний ряд, що відображає зміст соціокультурної самоідентифікації особистості. Виявлено логіку розвитку даного процесу в сучасному суспільстві та з'ясовано об'єктивні критерії типології самоідентифікації особистості, досліджено її основні види, до яких належать: цілеспрямована (консервативна та прогресивна) самоідентифікація, нецілеспрямована, зовнішня, внутрішня та самоідентифікація шляхом деідентифікації - заперечення іншого "Я" та методом самоподолання, самозаперечення, перегляду власної позиції, реконструювання власної ідентичності. Розкрито сутність соціокультурної детермінації мовної самоідентифікації, на фунціонування якої найбільшою мірою впливає існуючий світовий порядок, соціально-політична трансформація та глобалізація, релігія, ідеологія, політика, рівень розвитку громадського суспільства та правової держави, менталітет нації, світоглядні орієнтації людей та спрямованість їх соціальної активності. Виявлено та проаналізовано основні об'єктивні та суб'єктивні фактори оптимізації процесу мовної самоідентифікації особистості в Україні.

  Скачати повний текст

Висвітлено основні тенденції становлення професійної самосвідомості у майбутніх фахівців правоохоронної діяльності. Наведено різноманітні характеристики самоідентифікації особистості з профісією як сьогодні, так і в майбутньому для курсантів вищого навчального закладу системи Міністерства внутрішніх справ України. Досліджено мотивацію вибору професійної діяльності. Визначено взаємозв'язок мотивації вибору професійної діяльності з параметрами самоідентифікації особистості з професією. Встановлено, що в досліджуваних групах з адекватним типом мотивації фіксується високий рівень перспективної ідентифікації себе з професією. У групах з високим рівнем перспективної самоідентифікації переважає позитивне неусвідомлене емоційне ставлення до професійно-важливих понять. Перспективна самоідентифікація особистості з професією є смислоутворювальним фактором, який впливає на професійний розвиток особистості та може виступати як діагностичний показник у ході дослідження гармонійності формування професійної "Я-концепції" майбутніх фахівців правоохоронної діяльності.

  Скачати повний текст

Розкрито сутність і виокремлено етапи професійного становлення майбутніх інженерів-будівельників у навчально-виховному процесі ВНЗ. Виявлено та теоретично обгрунтовано педагогічні умови, які забезпечують ефективність професійного становлення майбутніх інженерів-будівельників. Наведено критерії (аксіологічний, мотиваційний, когнітивний, креативний і рефлексивний) та показники (професійне ставлення та самоставлення, професійне цілепокладання та самоцілепокладання, професійне пізнання та самопізнання, професійне програмування та самопрограмування, професійна ідентифікація та самоідентифікація). Охарактеризовано рівні (високий, вище за середній, середній і низький) професійного становлення майбутніх інженерів-будівельників у навчально-виховному процесі ВНЗ.

  Скачати повний текст

Запропоновано тезу, що самоідентифікація - усвідомлення людиною своєї приналежності до конкретної суспільної групи, спільноти. Зауважено, що самоідентифікація надає можливості для вільного різноманітного розвитку особистості та формування соціальних характеристик, що дають змогу індивіду визначити певну соціальну позицію, сприяє його інтеграції до спільноти. Зазначено, що структура особистісної самоідентифікації полягає у єдності самопізнання та самооцінки особистісних якостей. За результатами дослідження зроблено висновок, що самооцінки студентів відзначаються не тільки різноманітним характером у просторі - позитивним, негативним і самокритичним, але вони є надзвичайно динамічними у часі: кожне покоління студентів має "своє обличчя". Змінюється соціальний портрет студенства з першого до п'ятого курсів: підвищуються цінності відповідальності, вимогливості до себе, до своїх моральних якостей, знижується самовпевненість. Установлено, що процес соціальної самоідентифікації зумовлений дією складного для кожного індивіда впливу мікросередовища (родини, родичів, друзів) та офіційної ідеології макросередовища. Зроблено висновок, визначну роль у виховному процесі має формування суті культури, що детермінує цільність особистості, за цього цією суттю повинна стати інтелігентність.

  Скачати повний текст

Досліджено проблеми тілесної самоідентифікації людини за умов культурних трансформацій. Запропоновано визначення даного поняття як процесу набуття особистої індивідуальності шляхом відтворення власного тілесного образу у співвідношенні з антропо-культурними зразками, що є основою для набуття культурної, соціальноЇ, політичної та інших ідентичностей як необхідних умов для самореалізації особистості. Акцентовано увагу на сутності та перспективах реалізації соматичних прав людини, тобто вимог визнання прав власності на своє тіло, на тілесну самоідентифікацію та самодетермінацію. Проаналізовано теоретичні підстави для формування та розширення можливостей їх реалізації за умов активного розвитку наукових технологій, кризи традиційної системи цінностей і трансформації сучасної культури.

  Скачати повний текст

Розкрито значення проблеми Іншого для сучасної філософії та суспільства взагалі. Цю проблему визначено як одну з найважливіших у феноменологічній традиції. Проаналізовано філософсько-атропологічний вимір концепцій Іншого, який дозволяє висвітлити приховані виміри людського існування, культурних форм буття. Вивчено специфіку феноменологічної філософії культури - розглянуто особливості сприйняття Іншого. Досліджено проблему можливості процесу ідентифікації особистості в інтерсуб'єктивному просторі. Значну увагу приділено особливостям розрізнення Свого та Чужого світів, оскільки це стосується проблеми культурної ідентифікації, без якої є неможливою самоідентифікація особистості взагалі. Розглянуто шляхи до порозуміння між культурами, які пропонують сучасні феноменологи. Проаналізовано феномен Чужого, іншої традиції, які спонукають до формування своєрідності та неповторності Свого, до розвитку культури взагалі. З'ясовано, що завдяки Іншому, іншій культурі, відбувається повноцінне сприйняття світу, самореалізація людини як людини.

  Скачати повний текст

У дисертаційній роботі здійснено обґрунтування теоретико-методичних підходів та розроблення практичних рекомендацій щодо вдосконалення організаційно-економічного забезпечення розвитку ОТГ в умовах податкової децентралізації. Узагальнення наукових досліджень вітчизняних і зарубіжних вчених дало підставу запропонувати комплексний підхід до визначення територіальної громади як соціально-економічної системи, ознаками якої є: територіальна приналежність; соціально-психологічна та історико-культурна самоідентифікація; політична свідомість; соціальна, управлінська та економічна активність; демократичність.На основі застосування системного підходу детерміновано властивості територіальної громади, які дозволяють забезпечити соціально-економічний розвиток території та створити умови для відтворення економічних ресурсів і забезпечення поліпшення добробуту населення: керованості, продуктивності, прибутковості, ефективності, відкритості, ієрархічності, взаємозалежності, ризикованості, консервативності, динамічності, інноваційності.Узагальнення наукових підходів до трактування розвитку ОТГ дозволило визначити його як процес позитивних зрушень у соціально-економічній системі, що відбуваються під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників й спрямовані підвищення ефективності використання потенціалу громади, покращення економічної ситуації, рівня життя населення та якості людського капіталу. Запропоновано та розкрито концептуальні засади організаційно-економічного забезпечення розвитку ОТГ, складовими частинами якого визначено системи: місцевого самоврядування; людського капіталу; економічну;соціальну; природно-екологічну. Їх комплексне використання дозволяє акумулювати ресурсний потенціал та виявити нові можливості розвитку громади.Обґрунтовано, що ключову роль у забезпеченні розвитку ОТГ за умов децентралізації відіграє податковий потенціал громади. На основі дослідження підходів до трактування та розгляду вітчизняними та зарубіжними науковцями поняття податкового потенціалу сформовано авторський підхід до його визначення. Акцентовано увагу на основних ознаках податкового потенціалу місцевих бюджетів, а саме: територіальній та часовій обмеженості, законодавчій визначеності, граничності та суб'єкт-об'єктній залежності. Доведено, що податковий потенціал визначає можливості акумулювання фінансових ресурсів розвитку ОТГ та характеризується динамічністю, постійною зміною і оновленням взаємозв'язків усередині системи та функціональною залежністю його складових. Досліджено складові податкового потенціалу ОТГ – реалізовану та резерви податкового потенціалу, що обумовлені розвитком ділової активності в громаді та залежать від рівня продуктивності суб'єктів економічної системи громади.Для визначення особливостей розвитку ОТГ в умовах податкової децентралізації систематизовано та охарактеризовано групи факторів: політико-правові; економічні; демографічні; соціально-культурні;природно-ресурсні. При цьому, акцентовано увагу на їх групуванні за джерелом виникнення на внутрішні та зовнішні. Акцент на зазначених факторах сприяє визначенню резервів вдосконалення організаційно-економічного забезпечення розвитку ОТГ шляхом нарощення податкового потенціалу та підвищення рівня податкової спроможності, що в умовах податкової децентралізації є одним із основних завдань місцевого розвитку.Для визначення впливу податкової децентралізації на організаційно-економічне забезпечення розвитку ОТГ запропоновано методику аналізу формування податкового потенціалу територіальних громад, як ключового чинника соціально-економічного зростання. Доведено, що індикаторами рівня економічного та соціального розвитку виступають місцеві бюджети та особливості формування податкового потенціалу територій. Основним критерієм здійснення аналізу визначено методику побудови інтегральних індексів. Запропонований методичний підхід до аналізу перспектив розвитку ОТГ у контексті формування податкового потенціалу територіальної громади передбачає виокремлення послідовних етапів, які включають формування і систематизацію показників (податкової результативності, податкової самостійності та податкового покриття); стандартизацію цих показників шляхом поділу на стимулятори та дестимулятори; розрахунок інтегрального індексу формування податкового потенціалу територіальної громади; ранжування та графічну інтерпретацію результатів.За результатами інтегрального аналізу та проведеного ранжування визначено, що за період 2013–2019 рр. не відбулося зміни регіонів-лідерів та регіонів-аутсайдерів під впливом процесів податкової децентралізації. Виявлено, що інтегральний індекс податкового потенціалу місцевих бюджетів зростає в регіонах із низьким рівнем економічного розвитку. Це свідчить про необхідність зміни структури податкових доходів місцевих бюджетів в умовах податкової децентралізації.^UIn the dissertation work the substantiation of theoretical and methodical approaches and development of practical recommendations on improvement of organizational and economic maintenance of development of UTC in the conditions of tax decentralization is carried out. The generalization of scientific research of domestic and foreign scientists gave grounds to propose a comprehensive approach to the definition of the territorial community as a socio-economic system, the features of which are: territorial community, including territorial affiliation; socio-psychological and historical-cultural self-identification; political consciousness; social, managerial and economic activity; democracyBased on the application of a systematic approach, the properties of the territorial community are determined, which allow to ensure socio-economic development of the territory and create conditions for reproduction of economic resources and improving the welfare of the population: manageability, productivity, profitability, efficiency, openness, hierarchy, interdependence, risk, conservatism, dynamism. , innovation.The generalization of scientific approaches to the interpretation of UTC development has identified it as a process of positive changes in the socio-economic system, occurring under the influence of internal and external factors and aimed at improving the capacity of the community, improving the economic situation, living standards and human capital. The conceptual principles of organizational and economic support of OTG development are offered and revealed, the components of which are defined as systems: Local Government; human capital; economic; social; natural and ecological. Their comprehensive use allows to accumulate resource potential and identify new opportunities for community development.It is substantiated that the key potential of the UTC in the conditions of decentralization is played by the tax potential of the community. Based on the study of approaches to the interpretation and consideration by domestic and foreign scholars of the concept of tax potential, the author's approach to its definition is formed. Emphasis is placed on the main features of the tax potential of local budgets, namely: territorial and time constraints, legislative certainty, boundaries and subject-object dependence. It is proved that the tax potential determines the possibility of accumulation of financial resources for the development of UTC and is characterized by dynamism, constant change and renewal of relationships within the system and the functional dependence of its components. To determine the peculiarities of the development of UTC in the conditions of tax decentralization in terms of systematized and characterized groups of factors: political and legal; economic; demographic; socio-cultural, natural resources. At the same time, attention is focused on their grouping by source of internal and external. Emphasis on these factors helps to identify reserves for improving the organizational and economic support of UTC development by increasing tax capacity and increasing the level of tax capacity, which in terms of tax decentralization is one of the main tasks of the local development.To determine the impact of tax decentralization on the organizational and economic support of UTC development, a method of analyzing the formation of the tax potential of territorial communities as a key factor in socio-economic growth is proposed. It is proved that the indicators of the level of economic and social development are local budgets and features of the formation of the tax potential of the territories. The main criterion for the analysis is the method of constructing integrated indices.The proposed methodological approach to the analysis of UTC development prospects in the context of the formation of the tax potential of the territorial community involves the separation of successive stages, which include the formation and systematization of indicators (tax performance, tax independence and tax coverage); standardization of these indicators by dividing into stimulants and destimulators; calculation of the integrated index of formation of the tax potential of the territorial community; ranking and graphical interpretation of results.According to the results of the integrated analysis and ranking, it was determined that for the period 2013–2019 there was no change in the leading regions and outsider regions under the influence of tax decentralization processes. It was found that the integrated index of tax potential of local budgets is growing in regions with a low level of economic development. This indicates the need to change the structure of tax revenues of local budgets in terms of tax decentralization.

Дисертацію присвячено комплексному обґрунтуванню особистості музиканта-домриста у світлі психології творчості на матеріалі унікального досвіду діяльності Харківської школи. Її фундатор Борис Міхєєва поєднав в своїй особі композитора і видатного виконавця-домриста, диригента і педагога, організатора вищої освіти та діяча-просвітника. Особливу увагу приділено методиці редагування Б. О. Міхєєва, чиї принципи сформували «золотий фонд» репертуару для 4-х струнної домри. Його редакції – високовартісний «дороговказ» до творення оригінальних композицій з відповідним рівнем новітньої мови, жанрово-виконавської семантики та поетики. Домрознавство – досить розвинена складова вітчизняної музикології, присвячена домрі як «звучному образу світу» та виконавській інтерпретації творів для цього інструменту (оригінальних і перекладень). Однак психологічний дискурс досі не є провідним для теорії виконавства. Актуалізація психологічного виміру дослідження музичного виконавства на межі XX–XXI століть є науковою рефлексією на преображення звукообразного мислення, що відбувалося в минулому столітті. У працях музикознавців зустрічаємо традиційний підхід до вивчення виконавства на домрі та композиторської творчості як окремих сторін одного процесу. Між тим, свідомість музиканта-виконавця є не лише «дзеркалом» часу історії, або композиторського мислення. Вона виконує «охоронну» функцію збереження традиції в системі «вчитель – учень», слугує інструментом 3 оволодіння професією за всіма законами (мисленнєвими, технологічними, педагогічними). І тут роль психології в процесі виховання музиканта-виконавця важко переоцінити. Отже, дослідження психологічних засад виконавської діяльності за умов міждисциплінарного синтезу та тяжіння до універсальної особистості є гостро затребуваним, завдяки фундаментальному інтересу сучасної людини до досвіду мистецтва, потребою його гнучкої корекції, відповідної до специфіки певних видів творчості. Самоідентифікація музиканта виконавця, який тяжіє до творчого універсалізму, наразі яскраво проявляється у домровому мистецтві. Феномен музиканта-домриста, який водночас є концертуючим артистом, диригентом оркестру народних інструментів, педагогом і організатором творчих колективів, і при цьому здатен творити власні композиції для улюбленого інструменту, наразі є типовим для України ХХІ століття з її здобутками в сфері народно-інструментального мистецтва, отже, і цікавим предметом вивчення домрового виконавства. Однак на сьогодні домра перебуває на «периферії» психологічного знання щодо специфіки діяльності її носіїв (на відміну від фортепіанного, саксофонового, скрипкового виконавства, яким присвячено дисертації музикантів-вчених).^UThe given thesis is devoted to research of musician-domra player's personality in the aspect of creative psychology and to examination of universal artistic experience of Kharkiv domra school. Borys Mikheyev embraced such fields as musicology and composition, conducting and teaching, organization of higher education and enlightening. Special attention is paid to B. O. Mikheyev's practice of edition; these principles allowed to create “golden fund” of repertoire, intended for four-strings domra. His editions are a valuable pathfinder, showing how to create with appropriate level of “new” musical language, semantics of performance and poetics of genre. Domrology is a quite developed branch of Ukrainian musicology, devoted to domra as sonorous image of world and to performers' interpretation of works for this instrument (original works as well as transcriptions). However, psychological discourse has not yet become leading for this field of performance theory. Growing relevancy of psychological dimension, through which musical performance is studied, became on the verge of XX—XXI centuries a researchers' reflection on transfiguration of thinking with sonic images, which occurred during the last century. 7 The research of musicologists is dominated by traditional approach to composer's art and to domra performance as to different sides of a single process. Be that as it may, the conscience of musician-performer is neither a “mirror” of historic time (such as postmodernity), nor of composer's thinking. It serves a function of tradition's guardian, in a system “teacher – pupil”; it becomes an instrument to acquire professional traits in accordance with multiple laws: mental, technological, theoretically-methodological, historical ones. Thus, it is difficult to overestimate role of psychology in the process of musician-performer's education. The examination of psychological premises of musician's activity regarding synthesis of different disciplines and inclination to understanding of a human as unique personality is desired, due to fundamental interest of modern humanity to the experience of arts, due to need for tools for its flexible correction, related to specifics of given spheres of creative activity. Self-identification of a musicianperformer inclined to creative universalism nowadays can be seen in domra art. The phenomenon of a musician-domra player, who is not merely a virtuoso and artist-interpretator, who plays in concerts (as well as a conductor of folklore instruments orchestra and a pedagogue for young talents), but is the one who is capable to create his own compositions for his instrument, is typical for Ukraine in XXI century in the light of our findings in the sphere of the performance on traditional instruments. Thus, it is an interesting subject for domra performance studies. But nowadays domra is located on a periphery of psychological knowledge on specifics of creativity of bearers of this art (unlike piano, saxophone or violin performance, with scholars' dissertations devoted to it).

Дисертація досліджує символьну мову художніх творів на основі методів мистецтвознавства та інших дисциплін — культурології, історії, філософії, психології, що розширюють поле інтерпретації символів у живописі художників Києва початку XXI ст. В умовах постійних змін суспільно-політичної ситуації в Україні, актуалізації культурної ідентичності вивчення передумов розвитку символьної мови, етапів, типології, художньо-стильових особливостей у творчості митців Києва набуває особливого значення.Наукове завдання дисертації полягає в розробці типології символу в живописі київських митців початку ХХІ ст., характеристиці його контексту і художньо-стильових особливостей; в аналізі візуального лексикону сучасних митців; оцінці ролі архаїчних символів та їх модифікації в сучасній творчості художників; інтерпретації християнських символів у творах митців; вияві кроскультурних тенденцій в увиразненні суті та форми символу в живописі митців; вияві етнічних ознак у змісті та формі символу як маркера ідентичності; уточненні вихідного значення поняття «символ» у контексті візуалізації буття та культурної пам’яті.Здійснено огляд наукових праць, присвячених темі дисертації, зокрема: публікації, пов’язані із загальними теоретичними концепціями символу (В. Кандинський, Е. Кассірер, С. Лангер, Р. Арнхейм, М. Мерло-Понті, Ф. Вілрайт, У. Еко, Г. Почепцов, В. Сніжко і Л. Отрошко); символу як засобу комунікації (Д. Степовик, О. Федорук, Є. Причепій, О. Петрова, М. Селівачов, С. Гатальська, О. Кашуба-Вольвач, М. Юр, С. Стоян, С. Прищенко, М. Міщенко); символу в аспекті кроскультурної взаємодії (Дж. Мердок, Д. Сідні, Дж. Кошут, Б. Гройс); символу, що формує культурний код (К. Юнг, С. Кримський, Т. Яценко, Н. Грицюта, Л. Гоц, О. Тарасенко); духовної складової символу (Ф. Шлегель, В. Кандинський, М. Бердяєв, В. Воррингер, М. Еліаде, О. Петрова).Визначено, що питання художнього символу осмислювалось у наукових працях багатьох вчених, проте, попри існуючі наукові розвідки, ступінь дослідженості означеної теми в українському мистецтвознавстві залишається недостатнім.Актуалізують тему й відмінності традиційних і новітніх інтерпретацій художнього символу в живописі сучасних київських митців, що зумовлено трансформаційними процесами переходу з радянської на сучасну методологію дослідження. У дисертації визначено роль історичної пам’яті в контексті формування символів культури, що відтворюються навколо таких стрижнів, як тривкість, усвідомлення минулого, стійкість, сталість, самобутність, життєвість, спадкоємність, самосвідомість, самоідентифікація та ін. Запропоновано типологію символу в живописі київських митців початку ХХІ ст. Аналіз творів живопису виявив нову конотацію архаїчних, християнських і кроскультурних символів в українському образотворчому мистецтві. У процесі дослідження запропоновано новий погляд на символи, що мають сакральну основу, через які новітні твори транслюють духовність у XXI ст. У рамках цього питання означено діалог київських митців із К. Малевичем, відомим художником-авангардистом українського походження, передвісником ікони нового століття. Схарактеризовано художньо-стильові особливості символу в живописі київських митців початку ХХІ ст. Визначено чинники, що впливають на інтенсивність, загальне значення і трактування іконографії символу, що визначає видимість твору в сучасному контексті. Визначено національні чинники кроскультурності як одного з ключових чинників формування сучасного актуального мистецтва в творчості українських митців. Вагоме значення в цьому процесі мають такі складові, як орнамент — голос етносу, що вплетений у сучасний контекст, переосмислення радянського минулого, споріднені проблеми суспільства, іронія. Виокремлено етнічні ознаки в змісті та формі символу, що визначають національний аспект у візуалізації символу українських митців, до яких можемо віднести орнамент (петриківський розпис, вишитий одяг, розписані українські хати, рушники, килими тощо), Трипільську культуру, іконопис, стиль бойчукізму, геральдику, звернення до архетипів, національного декоративно-прикладного мистецтва, народної творчості, міфологем, містичного і трансцендентного (ритуали та легенди). Обґрунтовано появу нової іконографії та значення символу «герой» для українського народу, що модифікувався, набувши сучасної виразності та нової української національної символіки — «герой Небесної Сотні», «Майдан», «жінка-воїн», «воїн-кіборг», «земля на Грушевського» та ін. Уточнено поняття художнього символу як вираження творчих інтенцій на прикладі живопису київських митців початку ХХІ ст.; специфіку і характер індивідуальних творчих візуальних практик, що сприяють націєтворчим процесам. Це становить перспективність вивчення змісту і форми художнього символу як важливого інструменту комунікації між поколіннями, його ролі в національно-культурній ідентифікації, трансформаційних процесах поступу держави, відчуття належності до нації.^UThe relevance of the research topic is due to the need for a contextual analysis of the symbolic language of artistic works, based on culturological, art history methods and other disciplines — history, philosophy, psychology, which expand the field of interpretation of symbols in the paintings of Kyiv artists at the beginning of the XXI century. The scientific task of the dissertation is to develop the typology of the symbol in the painting of Kyiv artists of the early XXI century, the characteristics of its context and artistic and stylistic features; in the analysis of the visual lexicon; assessment of the role of archaic symbols and their modification in the modern work of artists; interpretations of Christian symbols in the works of artists; manifestations of cross-cultural trends in the expression of the essence and form of the symbol in the painting of artists; manifestations of ethnic features in the content and form of the symbol as an identity marker; clarifying the original meaning of the concept of “symbol” in the context of visualization of existence and cultural memory.It was determined that the issue of the artistic symbol was considered in the scientific works of domestic and foreign scientists, however, despite the existing scientific research, the degree of development of this topic in Ukrainian art history remains insufficient and requires a comprehensive study of it to solve the tasks. The topic is also actualized by the contradictions between traditional and new interpretations of the artistic symbol in the painting of modern Kyiv artists. This is due to the transformation processes of the transition from the Soviet to the modern research methodology, which are reflected in the analysis of works of painting, art and culture in general. The dissertation defines the role of historical memory in the context of the formation of cultural symbols, which are reproduced around such pillars as durability, awareness of the past, stability, constancy, originality, vitality, continuity, self-awareness, self-identification, etc. The typology of the symbol in the painting of Kyiv artists of the beginning of the XXI century is proposed. The analysis of paintings revealed a new connotation of archaic, Christian and cross-cultural symbols in Ukrainian fine art. In the course of the study, a new look at symbols with a sacred basis, through which the latest works transfer spirituality into the XXI century, was proposed. As part of this issue, the dialogue of Kyiv artists with K. Malevich, the famous avant-garde artist of Ukrainian origin, the forerunner of the icon of the new century, is defined. The artistic and stylistic features of the symbol in the painting of Kyiv artists of the early XXI century are characterized. The factors affecting the intensity, general meaning, and interpretation of the iconography of the symbol, which determine the visibility of the work in the modern context, are determined. The national factors of cross-cultural interaction, which are one of the key factors in the formation of modern topical art in the creativity of Ukrainian artists, are determined. Ethnic features in the content and form of the symbol are singled out, which form the national aspect in the visualization of the symbol by Ukrainian artists, which include ornament (Petrykivka painting, embroidered clothes, painted Ukrainian houses, towels, carpets, etc.), Trypillya culture, icon painting, Boychukism style, heraldry, appeal to archetypes, national decorative and applied art, folk art, mythology, mystical and transcendent (rituals and legends). The emergence of a new iconography and the meaning of the "hero" symbol for the Ukrainian people are substantiated. The symbol that was modified, acquiring a modern expressiveness and a new Ukrainian national symbolism — “Hero of the Heavenly Hundred”, “Maidan”, “woman-warrior”, “warrior-cyborg”, “soil on Hrushevsky” and others. The concept of an artistic symbol as an expression of creative intentions is clarified on the example of the painting of Kyiv artists of the early XXI century; the specifics and character of individual creative visionary practices that contribute to nation-building processes. A complex interdisciplinary approach to the study and theoretical understanding of the artistic symbol contributed to the solution of the scientific task of the dissertation, the application of contextual and conceptual approaches in the field of art history to the analysis of the artistic symbol in painting as a form of identification in modern art, made it possible to trace the integration of universal symbols into the creative practices of modern Kyiv painters in in terms of multiculturalism and interethnic diversity, due to the peculiarities of individual creative intentions.

Об’єкт дослідження – сепаратистські рухи в Ірландії та Каталонії. Мета дисертаційного дослідження є сформулювати та порівняти передумови виникнення та особливості конфлікту в Каталонії та Північній Ірландії, окреслити основні тенденції впливу вказаних конфліктів на глобальні та європейські процеси інтеграції, визначити перспективи сепаратистського руху для сучасної системи міжнародних відносин. Методологічну основу дослідження становлять філософські, загальнонаукові та спеціальні політологічні наукові методи дослідження. Серед філософських (універсальних) методів використовують діалектичний, герменевтичний та аналітичний. Основу дисертаційного дослідження становить порівняльний методологічний підхід – вивчення сепаратистських рухів в Ірландії та Каталонії. Використання даного методу дозволяє провести систематичний та структурований аналіз схожих та відмінних рис між обома випадками, надаючи цінні уявлення про динаміку сепаратизму в різних регіонах Європи. Крім того, з метою досягнення поставленої у дисертації мети та вирішення наукових завдань використано комплекс загальнонаукових та спеціально-наукових методів, а саме: синергетичний, контент-аналіз, івент-аналіз, компаративний, біхевіористський, когнітивного картування, статистичний, метод наукового моделювання політичної дійсності, інтегроване застосування універсальних (загальнологічних) методів дослідження (аналізу, синтезу, абстрагування, узагальнення, індукції, дедукції). Отримані в ході дослідження висновки викликають зацікавленість як у науково-теоретичному, так і в практичному аспектах можливістю їх використання у: науково-дослідницькій сфері, навчальному процесі, у практичній діяльності політиків та міжнародних організацій щодо прийняття політичних рішень. Наукова новизна отриманих результатів визначається тим, що вперше в українській політологічній науці здійснене ґрунтовне і всебічне дослідження явища сепаратизму на прикладі двох сепаратистських рухів в Європі – Північної Ірландії та Каталонії та визначено подальші перспективи існування сепаратизму в країнах-членах ЄС, сформульовано низку нових теоретичних висновків і узагальнень. Уперше: здійснено порівняння спільних та відмінних стратегій сепаратистських рухів в Ірландії та Каталонії; систематизовано наявні концепції щодо застосування терміну «сепаратизм», його особливостей, походження; проведено комплексний політико-правовий аналіз права на самовизначення в праві ЄС та відповідь ЄС на прояви сепаратизму та радикалізації; проаналізовано перспективи існування проблеми сепаратизму та радикалізму в Європі у найближчому майбутньому та розроблено авторську періодизацію етапів становлення каталонської та ірландської самоідентифікація.^UThe object of the study is separatist movements in Ireland and Catalonia. The purpose of the dissertation research is to formulate and compare the prerequisites for the emergence and features of the conflict in Catalonia and Northern Ireland, to outline the main trends of the impact of these conflicts on global and European integration processes, to determine the prospects of the separatist movement for the modern system of international relations. The methodological basis of the research is philosophical, general scientific and special political scientific research methods. Among the philosophical (universal) methods used are dialectical, hermeneutic and analytical. The basis of the dissertation research is a comparative methodological approach - the study of separatist movements in Ireland and Catalonia. The use of this method makes it possible to carry out a systematic and structured analysis of similar and different features between both cases, providing valuable insights into the dynamics of separatism in different regions of Europe. In addition, in order to achieve the goal set in the dissertation and solve scientific problems, a complex of general scientific and special scientific methods was used, namely: synergistic, content analysis, event analysis, comparative, behaviorist, cognitive mapping, statistical, method of scientific modeling of political reality , integrated application of universal (general science) research methods (analysis, synthesis, abstraction, generalization, induction, deduction). The conclusions obtained in the course of the study arouse interest in both scientific and theoretical aspects, as well as in practical aspects, the possibility of their use in: the scientific and research field, the educational process, in the practical activities of politicians and international organizations regarding political decision-making. The scientific novelty of the obtained results is determined by the fact that, for the first time in Ukrainian political science, a thorough and comprehensive study of the phenomenon of separatism was carried out on the example of two separatist movements in Europe – Northern Ireland and Catalonia, and further prospects for the existence of separatism in EU member states were determined, a number of new theoretical conclusions were formulated and generalizations For the first time: a comparison of common and different strategies of separatist movements in Ireland and Catalonia was made; existing concepts regarding the use of the term «separatism», its features, origin are systematized; a comprehensive political and legal analysis of the right to self-determination in EU law and the EU’s response to manifestations of separatism and radicalization was carried out; the prospects of the existence of the problem of separatism and radicalism in Europe in the near future were analyzed and the author’s periodization of the stages of the formation of Catalan and Irish self-identification was developed.