Розроблено та застосовано новий метод оперативного лікування виразкової хвороби шлунка (ВХШ) у пацієнтів з I типом шлункових виразок - сегментарну резекцію шлунка з повним збереженням іннервованого пілорічного сфінктера та вагусних структур малого сальника, за якою об'єм сегменту шлунка, що видаляється, визначається характером кислотопродукції та ступенем дисрегенераторних змін слизової. Запропоновано метод оперативного лікування шлункових виразок II типу (поєднання з виразкою дванадцятипалої кишки або рубцем після її загоєння) на базі принципу розширеної сегментарної резекції тіла шлунка та передбачає одномоментне виконання дуоденопластики. Установлено, що розроблені пілорус-, вагусзберігаючі оперативні втручання у разі виразкової хвороби шлунка I, II типів включають у подальшому розвиток постгасторезекційних синдромів, а застосування пілорусмоделюючих резекцій шлунка у випадку III типу шлункових виразок мінімізує їх прояв.

  Скачати повний текст

На підставі клінічного матеріалу (159-ти хворих на рак тіла й антрального відділу шлунка, які одержували комплексне лікування) розроблено нове наукове рішення актуального завдання сучасної онкохірургії - пластичні варіанти резекції.

  Скачати повний текст

Здійснено теоретичне узагальнення й обгрунтовано нове вирішення проблеми хірургічного лікування хворих на рак проксимального відділу прямої кишки. Розроблено новий дуплікатурний спосіб формування міжкишкового колоректального анастомозу, застосування якого дозволяє одержати задовільні безпосередні, віддалені та функціональні результати хірургічного лікування хворих. У клінічній практиці вивчено можливість покращання безпосередніх результатів лікування хворих на рак проксимального відділу прямої кишки, яким було виконано черезчеревну резекцію, за рахунок зменшення частоти гнійно-септичних післяопераційних ускладнень, насамперед кількості випадків неспроможності анастомозу. Запропоновано хірургічну стратегію, спрямовану на більш широке виконання черезчеревної резекції не лише в радикальному, але й паліативному обсязі. Доведено ефективність та надійність розробленого дуплікатурного способу формування міжкишкового анастомозу за ускладненого перебігу пухлинного процесу. Показано, що впровадження у широку практику дуплікатурного анастомозу дозволяє звести до мінімуму кількість виконання обструктивних резекцій прямої кишки та значно зменшити частоту виконання операцій типу Дюамеля. Розроблено та впроваджено у клінічну практику новий спосіб формування міжкишкового колоректального анастомозу, який дозволяє покращати безпосередні та функціональні результати хірургічного лікування хворих на рак проксимального відділу прямої кишки, їх якість життя та забезпечити ранню медичну, соціальну та професійну реабілітацію.

  Скачати повний текст

Запропоновано новий тип резекції прямої кишки - двоетапний сфінктерозберігальний спосіб субтотального наданального видалення прямої кишки зі зведенням ободової кишки на промежину, що дозволяє позаочеревинно формувати низький колоректальний анастомоз. Визначено функціональний стан замикаючого апарату прямої кишки та товстого кишечнику за умов низько сформованого наданального колоректального анастомозу. Доведено перевагу розробленого способу наданальної резекції перед існуючими методами низьких передніх резекцій прямої кишки.

  Скачати повний текст

Проаналізовано стан імунного та цитокінового статусу у хворих на поверхневий рак сечового міхура в передопераційному та післяопераційному періоді у випадку трьох видів лікування: виключно трансуретральна резекція пухлини, трансуретральна резекція з післяопераційною внутрішньоміхуровою хіміотерапією доскорубіцином; передопераційна парентеральна інтерферонотерапія, трансуретральна резекція пухлини з післяопераційною внутрішньоміхуровою хіміотерапією доксорубіцином. Показано, що у хворих, яким після операції проводилась ендовезикальна хіміотерапія доксорубіцином, у післяопераційному періоді констатовано зміни імунітету, аналогічні змінам у хворих без введення доксорубіцину, зменшення кількості рецидивів через рік у першої групи хворих (38,9 %) у порівнянні з другою (54,8 %) вказує на місцевий вплив доксорубіцину та відсутність його загальної дії на імунну систему.

  Скачати повний текст

На підставі клініко-рентгено-морфологічної характеристики гігантоклітинної пухлини довгих кісток у дітей розроблено диференційну діагностику пухлини та інших гігантоклітинних проліферативних уражень кісток. Зазначено, що запропонований алгоритм діагностичної тактики є раціональним та обгрунтованим. Розроблено показання та протипоказання до хірургічного лікування гігантоклітинної пухлини, тактики хірургічного лікування, описано техніку проведених оперативних втручань. Залежно від перебігу хвороби наведено методики використання різних варіантів хірургічного лікування захворювання. Доведено ефективність запропонованого хірургічного втручання - внутрішньокісткової резекції пухлини з заміщенням дефекту кістки керамічним гідроксиапатитом. Внутрішньокісткова резекція пухлини з заміщенням дефекту кістки кергапом дозволяє одержати в 12-ти хворих (22,2 %) відмінні, у 6-х (11,1 %) - хороші та у двох (3,7 %) - задовільні результати. Встановлено показання, строки та об'єм реконструктивних втручань з урахуванням особливостей форми гігантоклітинної пухлини довгих кісток у дітей. Вивчено ефективність цих втручань у віддаленому післяопераційному періоді на базі клінічного та рентгенологічного досліджень.

  Скачати повний текст

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо встановлення закономірностей ремоделювання структур камер та судинного русла серця у лабораторних статевозрілих білих щурів-самців в умовах пострезекційної портальної гіпертензії та її поєднання з поліорганною недостатностю. Комплексом морфологічних методів у лабораторних статевозрілих білих щурів-самців визначено кількісні морфологічні показники структур камер неушкодженого серця, його судинного русла на органному, тканинному, клітинному та субклітинному рівнях. Встановлено, що лапаротомія не призводила до гемодинамічних розладів у системі ворітної печінкової вени, не змінювали гістоструктуру камер серця. Виявлено, що резекція лівої і правої бокових часток печінки (58,1 % її паренхіми) призводила до пострезекційної портальної гіпертензії і виражених гемодинамічних змін у системі ворітної печінкової вени. З'ясовано особливості ремоделювання структур камер серця, їх судинного русла при пострезекційній портальній гіпертензії. Встановлено, що при пострезекційній портальній гіпертензії виникає нерівномірна, диспропорційна гіпертрофія та дилятація камер серця, в яких зростають відносні об’єми строми, уражених кардіоміоцитів, ендотеліоцитів, стромально-кардіоміоцитарні відношення, зменшуються капілярно-кардіоміоцитарні відношення та резервні об’єми шлуночків, потовщується стінка артерій, звужується їх просвіт, зростає індекс Вогенворта та знижується індекс Керногана, порушується секреторна активність міоендокринних клітин передсердь. Встановлено, що через місяць після резекції 58,1 % паренхіми печінки у камерах серця відмічалося розширення, повнокров’я венозних судин, деформація їх просвіту, осередки гіпертрофії, дистрофії, некробіозу кардіоміоцитів, деструктивні зміни ендотеліоцитів судин, стромальних структур, поява лімфоїдно-гістіоцитарних інфільтратів та розростання строми. Вияснено зміни співвідношень між типами секреторних гранул: відмічено зниження кількості молодих і зрілих та виражене збільшення дифундуючих гранул у міоендокринних клітинах передсердь. З’ясовано, що тривала пострезекційна портальна гіпертензія призводить до вираженої морфологічної перебудови частин міокарда на всіх рівнях його структурної організації, а ступінь прояву виявлених морфологічних змін різний у камерах серця і домінує у лівому шлуночку та лівому передсерді при поєднанні пострезекційної портальної гіпертензії з поліорганною недостатністю.^UThe dissertation provides a theoretical generalization and a new solution to the scientific task of establishing the patterns of remodeling of the structures of the chambers and vascular bed of the heart in laboratory sexually mature white male rats in the conditions of postresection portal hypertension and its combination with multiple organ failure. Quantitative morphological parameters of the structures of the chambers of the intact heart and its vascular bed at the organ, tissue, cellular and subcellular levels were determined using a complex of morphological methods in laboratory sexually mature white male rats. It was established that laparotomy did not lead to hemodynamic disorders in the portal hepatic vein system, and did not change the histostructure of the heart chambers. It was found that resection of the left and right lateral lobes of the liver (58.1 % of its parenchyma) led to postresection portal hypertension and pronounced hemodynamic changes in the portal hepatic vein system. The peculiarities of the remodeling of the structures of the heart chambers and their vascular bed at postresection portal hypertension have been elucidated. It has been established that with post-resection portal hypertension there is an uneven, disproportionate hypertrophy and dilation of the heart chambers, in which the relative volumes of the stroma, affected cardiomyocytes, endotheliocytes, stromal-cardiomyocyte ratios increase, capillary-cardiomyocyte ratios and reserve volumes of the ventricles decrease, and the wall thickens arteries, their lumen narrows, the Wogenvoort index increases and the Kernogan index decreases, the secretory activity of the myoendocrine cells of the atria is disturbed.It was discovered that a month after the resection of 58.1 % of the liver parenchyma in the chambers of the heart, expansion, congestion of venous vessels, deformation of their lumen, centers of hypertrophy, dystrophy, necrobiosis of cardiomyocytes, destructive changes in vascular endotheliocytes, stromal structures, and the appearance of lymphoid-histiocytic infiltrates were noted and stroma growth. Changes in the ratios between the types of secretory granules were found: a decrease in the number of young and mature ones and a marked increase in diffusing granules in the myoendocrine cells of the atria were noted. It was found that long-term postresection portal hypertension leads to pronounced morphological restructuring of parts of the myocardium at all levels of its structural organization, and the degree of manifestation of the detected morphological changes is different in the chambers of the heart and dominates in the left ventricle and left atrium when postresection portal hypertension is combined with multiple organ failure.

Удосконалено діагностику та лікування осіб із хворобами оперованого шлунка (постваготомічною рецидивною виразкою шлунка та дванадцятипалої кишки, хронічним гастритом кукси шлунка) у віддалені терміни (6 - 12 місяців) після проведеної операції. Проаналізовано залежність клінічного перебігу захворювання від морфофункціональних змін слизової оболонки шлунка, зумовлених хронічним гастритом кукси шлунка та постваготомічними рецидивними виразками. Визначено стан секреторної, кислото-продукуючої функції шлунка. Проведено морфологічні, морфометричні, імуноморфологічні дослідження слизової оболонки у хворих на хронічний гастрит кукси шлунка. Виявлено, що резекція шлунка у віддаленому періоді призводить до виражених атрофічно-склеротичних (у 5,71 % хворих), альтеративних (у 4,29 % хворих), інфільтративних (у 20 % хворих), судинних розладів (у 52,86 % хворих), порушення локального імунного гомеостазу (у 48,57 % хворих), виснаження та зниження компенсаторно-адаптаційних резервів органа. Розроблено медикаментозну реабілітацію осіб із хворобами оперованого шлунка (постваготомічною рецидивною виразкою шлунка та дванадцятипалої кишки, хронічним гастритом кукси шлунка) з урахуванням патогенезу захворювань у даної категорії хворих.

  Скачати повний текст

Дисертаційна робота присвячена покращенню результатів хірургічного лікування хворих на гепатоцелюлярну карциному, ускладнену пухлинним тромбозом воротної вени шляхом створення, обґрунтування та впровадження нових способів резекції та реконструкції воротної вени. З метою покращення результатів хірургічного лікування гепатоцелюлярної карциноми з пухлинним тромбозом воротної вени, запропоновано три способи резекції і реконстукцію воротної вени – клиноподібне висічення стінки воротної вени з поперечним швом, висічення стінки воротної вени з аутовенозною пластикою сегментом оваріальної вени та резекція біфуркації воротної вени з портопластикою анастомозом кінець в кінець. Дослідження базується на аналізі результатів лікування 154 на хворих гепатоцелюлярну карциному, яким за період із 2002 по 2016 роки виконано 164 радикальних оперативних втручання і 25 хворих, яким була виконана експлоративна лапаротомія. Встановлено, що радикальне оперативне втручання, яке включає обширну чи розширену резекцію печінки з обов'язковою тотальною каудальною лобектомією та резекцію і реконстукцію біфуркації та стовбуру воротної вени є ефективним та безпечним методом лікування хворих на гепатоцелюлярну карциному, ускладнену пухлинним тромбозом воротної вени.^UThe dissertation is devoted to the improvement of the results of surgical treatment of patients with hepatocellular carcinoma complicated by tumor thrombosis of the portal vein by creating, substantiating and implementing new methods of resection and reconstruction of the portal vein. In order to improve the results of surgical treatment of hepatocellular carcinoma with tumor thrombosis of the portal vein, three methods of resection and reconstruction of the portal vein have been proposed – wedge-shaped excision of the portal vein wall with transverse suture, excision of the portal vein wall with autovenous plague and resection of bifurcation of portal vein and portoportal anastomosis by end to end fashion. The study is based on the analysis of the results of treatment of 154 patients with hepatocellular carcinoma, who for the period from 2002 to 2016 underwent 164 radical surgeries and 25 patients who underwent exploratory laparotomy. It has been established that radical surgery, which includes major or extended liver resection with mandatory total caudal lobectomy and resection and reconstruction of the bifurcation and trunk of the portal vein, is an effective and safe method of treating patients with hepatocellular carcinoma, complicated by tumor thrombosis of portal vein.

Висвітлено проблему хірургічного лікування патологічної звивистості брахіоцефальних артерій у хворих на хронічну ішемію головного мозку. Проаналізовано результати розробленого комплексного обстеження 123-х хворих з патологічною звивистістю. З метою діагностики та подальшого лікування хворих на хронічну ішемію головного мозку застосовано розроблений алгоритм обстеження хворого. Остаточним методом діагностики патологічної звивистості є субстракційна дігітальна ангіографія. Операцією вибору у разі патологічної звивистості внутрішньої сонної артерії є резекція надлишку артерії з реімплантацією її в загальну сонну артерію. У випадку патологічної звивистості хребетної артерії виконується резекція звивистості з реімплантацією у підключичну артерію. Розроблено програму діагностики та лікування патологічної звивистості брахіоцефальних артерій, яка дозволяє одержати позитивні результати в 91 % хворих, віддалені - у 86,4 %.

  Скачати повний текст

Проведено комплексний аналіз патологічних змін сечостатевої системи чоловіків у віддалені терміни після резекції шлунка та їх залежність від віку, клінічного варіанту виразкової хвороби, типу та обсягу резекції шлунка, наявності та вираженості постгастрорезекції хвороби. Доведено, що резекція шлунка має вагомий вплив на стан сечостатевої системи. Вивчено та проаналізовано у цих пацієнтів рівень тестостерону, закономірності змін пероксидного окиснення ліпідів та антиоксидантної системи, особливості імунного гомеостазу. Вперше з'ясовано основні ланки патогенезу еректильної дисфункції та хронічного пієлонефриту. Доведено, що у виникненні цих постгастрорезекційних уражень нирок і статевої сфери істотну роль відіграє інтерлейкін-18. Удосконалено комплексного лікування передбачає використання антиоксидантів, препаратів ненасичених жирних кислот, антицитокінових та імунотропгих препаратів.

  Скачати повний текст

Наведено результати комплексного клініко-інструментального та імунологічного обстеження 73 хворих з гігантськими виразками (ГВ) дванадцятипалої кишки (ДПК). Встановлено, що ГВ ДПК є одним з варіантів перебігу виразкової хвороби і зустрічаються у 9,6 % випадків. Їх характеризує атиповість і тяжкість клінічного перебігу. У 43,8 % випадках відмічено розвиток кровотечі та перфорації виразки. У хворих на ГВ має місце розвиток вторинної імунологічної недостатності, переважно за відносним супресорним варіантом, зростання рівня аутоімунних та імунокомплексних реакцій. Радикальним методом лікування постбульбарних і проміжних ГВ ДПК є гастродоуденальна резекція з видаленням виразки. За умов локалізації виразки у постбульбарному відділі виникає необхідність в імплантації великого дуоденального сосочка і накладанні розвантажувальної холецистостоми. Близькі та віддалені результати операції за умов правильного обрання методу лікування є сприятливими у переважній більшості хворих на ГВ.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження по виявленню H.pylori на слизовій оболонці шлунка і дванадцятипалої кишки у хворих з геморагічними ускладненнями виразкової хвороби. Розроблено 4-х ступеневу класифікацію обсіювання H.pylori. Виявлено залежність ступеня обсіювання H.pylori від ступеня крововтрати. Встановлено, що глибина порушень транскапілярного обміну залежить від ступеня крововтрати та ступеня обсіювання H.pylori. При морфологічному дослідженні біопсійного матеріалу шлунка та дванадцятипалої кишки встановлено залежність глибини гістоструктурних порушень від ступеня крововтрати та ступеня обсіювання H.pylori. Розроблено комплексне лікування гастродоуденальних кровотеч виразкового генезу, асоційованих з H.pylori-інфекцією. Доказано доцільність призначення багатокомпонентної антихелікобактерної терапії, адекватно ступеню обсіювання H.pylori при кривавлячих виразках шлунка і дванадцятипалої кишки. Встановлено, що I-III ст. крововтрати при аналогічній ступені обсіювання H.pylori можна ефективно лікувати консервативними методами, а IV ст. обсіювання H.pylori є одним з критеріїв оперативного лікування. Операцією вибору при гастродуоденальних кровотечах виразкового генезу, асоційованих з H.pylori-інфекцією з III-IV ст. обсіювання, є резекція шлунка.

  Скачати повний текст

Наведено результати оперативного лікування 409 хворих з новоутвореннями анального каналу (249 пацієнтів з доброякісними пухлинами, 160 - зі злоякісними, що лікувалися в Донецькому обласному клінічному територіальному медичному об'єднанні та Донецькому обласному протипухлинному центрі). Даним хворим виконано сфінктерозберігаючі оперативні втручання. Черевно-анальна резекція виконувалася з вирізанням внутрішнього сфінктера. Задовільні функціональні результати отримано у 84,38 %. За умов ураження зовнішнього сфінктера запропоновано викоритосувати авторський спосіб черевно-анальної резекції з одночасною сфінктеро-леваторною пластикою. Задовільні функціональні результати отримано в 55,56 % спостережень. У випадку черевно-промежненої екстирпації виконувалося формування шкіряно-кишкового клапана, який задовільно функціонував у 76,32 % випадків. Впроваджено новий спосіб формування штучного ануса з м'язо-апоневротичного шматка, розташованого під слизовим шаром кишки, завдяки чому отримано задовільне функціонування органа в 90,01 % хворих та скорочено перебування пацієнтів у стаціонарі після операції, в середньому, на 3,6 дні.

  Скачати повний текст

Удосконалено об'єктивний метод інтраопераційної оцінки життєздатності зведеної кишки, заснований на внутрішньопросвітному реографічному дослідженні характеру кровотоку у стінці кишки. Встановлено, що однією з причин розвитку ішемічних розладів у зведеній кишці є утруднення венозного відтоку від ділянки кишки, яка розташована нижче та на рівні анального каналу. Вперше визначено достовірні реографічні критерії, що дають можливість на 2-гу добу після операції виявляти порушення кровообігу у стінці зведеної кишки та прогнозувати розвиток її некрозу. Розроблено метод ізоляції запального процесу від проникнення кишкового вмісту у параректальний простір у разі виникнення некрозу зведеної кишки. Встановлено, що застосування техніки Біофідбек у хворих після черевно-анальної резекції прямої кишки дозволяє достовірно поліпшити функцію утримання кишкового вмісту. Удосконалено методи реканалізації стенозів зведеної кишки та запропоновано заходи запобігання рестенозування. На підставі результатів багатофакторного статистичного аналізу розроблено формулу прогнозування розвитку ішемічних розладів у зведеній кишці у післяопераційному періоді.

  Скачати повний текст

Дисертаційна робота присвячена проблемі хірургічного лікування хворих на морбідне ожиріння. Результати клініко-експериментального дослідження дали змогу вивчити та вдосконалити операції рукавної резекції шлунка та біліопанкреатичного шунтування в модифікації Hess-Marceau, оптимізувати тактику ведення баріатричних пацієнтів та обґрунтувати нові підходи у вирішенні проблеми морбідного ожиріння. Актуальність дослідження зумовлена глобалізацією проблеми ожиріння зі стрімким збільшенням числа хворих, що потребують баріатричних оперативних втручань. Встановлено, що морбідне ожиріння асоційоване із високою частотою розвитку супутніх захворювань та метаболічних порушень, що потребують радикальної та комплексної корекції. Доведено, що попри надзвичайно високу ефективність біліопанкреатичного шунтування в модифікації Hess-Marceau, використання означеної методики має бути обмеженим через високу частоту тяжких віддалених метаболічних післяопераційних ускладнень. Встановлено, що баланс ефективності та безпеки лапароскопічної рукавної резекції шлунка дозволяє розглядати цю операцію як пріоритетну (в контексті порівняння двох методик) для переважної більшості хворих на морбідне ожиріння. Продемонстровано, що серед механізмів метаболічної ефективності обох операцій важливе місце посідає скорочення часу пасажу хімусу до ілеоцекального переходу. Доведено недоцільність рутинного використання P-POSSUM у баріатричній хірургії через суттєву переоцінку ризику розвитку ранніх післяопераційних ускладнень. Розроблено та впроваджено ряд технічних вдосконалень оперативних втручань, що дозволило значимо знизити частоту післяопераційних ускладнень. Продемонстровано переваги лапароскопічного доступу при виконанні рукавної резекції шлунка. Вдосконалено тактичні підходи щодо профілактики, діагностики та лікування ускладнень біліопанкреатичного шунтування в модифікації Hess-Marceau та рукавної резекції шлунка. Продемонстровано можливість та доцільність використання двохетапної тактики хірургічного лікування та пролонгованого мультидисциплінарного моніторингу баріатричних хворих.^UThe dissertation is devoted to the problem of surgical treatment of patients with morbid obesity. The results of clinical and experimental studies have made it possible to evaluate and improve sleeve gastrectomy and biliopancreatic diversion in Hess-Marceau modification, optimize management strategy of bariatric patients and substantiate new approaches to solve the problem of morbid obesity.The globalization of the obesity problem with rapid increase in the number of patients requiring bariatric surgery substantiated the relevance of the study. In according to study results morbid obesity was associated with high incidence of comorbidities and metabolic disorders that required radical and comprehensive correction. It has been proved that, despite the extremely high effectiveness of biliopancreatic diversion in Hess-Marceau modification, the use of this procedure should be limited due to the high frequency of severe long-term metabolic postoperative complications. It was also established that the balance of efficiency and safety of laparoscopic sleeve gastrectomy allows considering this operation as a priority (in the context of comparison of two procedures) for the majority of patients with morbid obesity. The results of study showed that among the mechanisms of metabolic efficacy of two indicated bariatric procedures reduction of chyme transit time to ileocecal valve zone has important role. It has been proved that using of P-POSSUM in bariatric surgery is inappropriate because of a significant overestimation the risk of early postoperative complications. A number of technical improvements of surgical procedures, which significantly reduced the incidence of postoperative complications, have been developed and implemented. The advantages of laparoscopic access for sleeve gastrectomy were demonstrated. The tactic for prevention, diagnostic and treatment of complications of sleeve gastrectomy and biliopancreatic diversion in Hess-Marceau modification has been improved. The expediency of using two-stage tactics of surgical treatment and prolonged multidisciplinary monitoring of bariatric patients has been demonstrated.

Об'єкт дослідження – деструктивні та відновлювальні процеси в тканині щитоподібної залози після введення пропілтіоурацилу та кріодеструкції за різних режимах у щурів з артеріальною гіпертензією. Мета дослідження – вивчення впливу стану артеріальної гіпертензії на результат кріодеструкції нормальної та патологічно зміненої тканини щитоподібної залози щурів, а також оптимізація режиму кріодеструкції щитоподібної залози з дифузною гіперплазією та оцінка швидкості репаративних процесів у тиреоїдному залишку після кріодеструкції. Методи дослідження: моделювання дифузної гіперплазії щитоподібної залози, кріодеструкція та резекція щитоподібної залози, контактна термометрія, ІФА, гістологічний, морфометричний, iмуногістохімічний, біохімічний аналіз, методи статистичної обробки. Вперше на експериментальній моделі було встановлено, що стан артеріальної гіпертензії не впливає на результат кріодеструкції щитоподібної залози у інтактних тварин. Однак після маніфестації патологічних змін, характерних для пропілтіоурацил-індукованих гіперпластичних процесів, спостерігається підвищення стійкості тканини щитоподібної залози гіпертензивних тварин до кріодеструкції. Уперше визначено вплив відмінностей у теплофізичних характеристиках патологічно зміненої під дією пропілтіоурацилу тканини щитоподібної залози на параметри її кріодеструкції, а також профіль гістологічних змін щитоподібної залози з дифузною гіперплазією, який спостерігається після кріодеструкції за різних режимах кріовпливу. Визначено, що за умов дифузної гіперплазії тканина щитоподібної залози гіпертензивних щурів є більш стійкою до кріовпливу у використаних режимах порівняно з нормотензивними щурами. Уперше доведено, що процеси неофолікулогенезу у тканині щитоподібної залози протікають менш активно після кріодеструкції, ніж після резекції. Уперше встановлено, що ефективність кріодеструкції може бути підвищена за рахунок використання контактного нагрівання тканини у циклі «заморожування-нагрівання». Галузь використання: кріомедицина, медицина, ендокринологія, біотехнологія, ветеринарія.^UThe object of the research was destructive and restorative processes in thyroid tissue after administration of propylthiouracil and cryoablation in different regimens in rats with arterial hypertension. The research was goaled to study the influence of hypertension on the cryoablation outcome in normal and pathologically altered thyroid tissue of rats, as well as optimization of the regimen of the diffuse hyperplastic thyroid gland cryoablation and evaluation of the rate of reparative processes in the thyroid residue after cryoablation. Research methods were as follows: modeling of diffuse hyperplasia of the thyroid gland, its cryoablation and resection, contact thermometry, ELISA, histological, morphometric, immune histochemical, biochemical analysis, methods of statistical analysis. For the first time, it was found in the experimental model that the state of hypertension did not affect the result of cryoablation of the thyroid gland in intact animals. However, after the manifestation of pathological changes characteristic of propylthiouracil-induced hyperplastic processes, there was an increase in the resistance of the thyroid tissue of hypertensive animals to cryoablation. For the first time, the influence of differences in thermophysical characteristics of pathologically altered by propylthiouracil thyroid tissue on parameters of its cryoablation was determined, as well as the profile of histological changes of thyroid gland with diffuse hyperplasia observed after different regimens of the cryoablation. It was determined that hyperplastic thyroid tissue of hypertensive rats was more resistant to cryoablation in the used regimes in comparison with normotensive rats. It has been proven for the first time that the processes of neofoliculogenesis in thyroid tissue were less active after cryoablation than after resection. For the first time, it has been established that the efficiency of cryoablation can be increased by using contact heating of the tissue in the "freeze-heating" cycle. Field of Application: cryomedicine, medicine, endocrinology, biotechnology, veterinary.

Дисертаційна робота присвячена підвищенню якості хірургічного лікування раку прямої кишки за рахунок зниження частоти неспроможності швів колоректального анастомозу та якості лімфодисекції при використанні IСG технології і мініінвазивної хірургії.Матеріалом дослідження слугували дані медичної документації (амбулаторних карт, історій хвороби, операційних журналів), сформованих у процесі обстеження, лікування та динамічного спостереження 102 пацієнтів на базі Дніпровського обласного онкологічного диспансеру з урахуванням практичних рекомендацій Європейської асоціації медичних онкологів (ESMO) і міжнародних практичних рекомендацій (NCCN) 2016-2019 років. У дослідження було включено 102 хворих (55 – жіночої і 47 – чоловічої статі) з неопластичними ураженнями (аденокарциномою) дистальних відділів товстої кишки Іа-ІV ступеню. В залежності від техніки виконаного оперативного втручання було виділено дві клінічні групи. До І групи увійшли 53 пацієнта (52,0 %) на РПК, яким була виконана лапароскопічна передня резекція прямої кишки за стандартизованою методикою з формуванням апаратного колоректального анастомозу по типу «кінець в кінець». Групу дослідження склали 49 хворих (48,0 %), яким була виконана аналогічна операція, але перед формуванням анастомозу була проведена флуоресцентна ангіографія (ФАГ) з індоціаніном зеленим (IСG-технологія) з метою об'єктивної оцінки ступеня кровопостачання ділянок кишки, що анастомозуються. Крім того, у 42 (85,7 %) пацієнтів виконувалась лімфографія, з метою визначення її ефективності стосовно обсягу лімфодисекції, що виконувалась.Наукова новизна дослідження. Проведеним дослідженням підтверджено, що стандартна передня резекція прямої кишки у пацієнтів з колоректальним раком після неоад'ювантної хіміопроменевої терапії часто має грізне ускладнення у вигляді неспроможності колоректального анастомозу, основною причиною якого є відсутність об’єктивної оцінки кровообігу у куксах резектованої та анастомозованої кишки.В процесі дослідження, отримано нові дані щодо наявності кореляційної залежності частоти розвитку і виразності післяопераційних ускладнень з морфологічним аналізом стану мікроціркуляторного русла прямої кишки в зоні її резекції та формування анастомозу після перенесеної хіміопроменевої неоад’ювантної терапії.Визначено загальні характеристики і показано переваги технології інтраопераційної флуоресцентної ангіографії з індоціаніном зеленим та обґрунтовано можливість включення зазначеної методики в стандарти хірургічного лікування колоректального раку. Встановлено зв'язок результатів інтраопераційної флуоресцентної ангіографії з послідуючою життєздатністю тканин анастомозованих ділянок кишки.Нами доведено високу ефективність методики інтраопераційної ICG-ангіографії, яка асоціюється зі зниженням частоти розвитку неспроможностей колоректального анастомозу в ранньому післяопераційному періоді, що підвищує ефективність операції за рахунок більш якісного післяопераційного періоду та скорочення термінів стаціонарного лікування. Зменшення кількості ускладнень сприяє прискоренню соціально-трудової реабілітації оперованих і покращенню їх якості життя.Практичне значення результатів дослідження. На підставі отриманих результатів удосконалено тактику та технічні особливості хірургічного лікування пацієнтів з колоректальним раком. Доведено, що розроблений алгоритм використання інтраопераційної флуоресцентної ICG-ангіографії дозволив ефективно попереджувати ранні післяопераційні ускладнення з боку колоректального співустя, що відображається на якості хірургічного втручання та результатах лікування. Проведені дослідження показали, що інтраопераційна IСG-технологія – легко здійснена та безпечна методика хірургічної тактики при виборі місця перетину товстої та прямої кишки для накладання колоректального анастомозу при хірургічному лікуванні раку прямої кишки.Інтраопераційне проведення флуоресцентної ангіографії у пацієнтів, оперованих з приводу раку прямої кишки, можна вважати методом профілактики неспроможності анастомозу, оскільки використання названої технології попереджало можливість розвитку неспроможності анастомозу в ранньому післяопераційному періоді у 100 % осіб зазначеної категорії за рахунок об'єктивізації стану мікроциркуляції крові в ділянці анастомозу^UThe dissertation is devoted to improving the quality of surgical treatment of colorectal cancer by reducing the incidence of colorectal anastomosis suture failure and the quality of lymphadissection using ICG technology and minimally invasive surgery.The study was based on the data from medical records (outpatient charts, medical histories, operating journals) generated during the examination, treatment and dynamic follow-up of 102 patients at the Dnipro Regional Oncology Center, taking into account the practical recommendations of the European Society of Medical Oncologists (ESMO) and international guidelines (NCCN) 2016-2019. The study included 102 patients (55 female and 47 male) with neoplastic lesions (adenocarcinoma) of the distal colon of Ia-IV degree. Depending on the technique of the surgical intervention, two clinical groups were identified. Group I included 53 patients (52.0%) with CRC who underwent laparoscopic anterior resection of the rectum using a standardized technique with the formation of a hardware colorectal anastomosis of the "end-to-end" type. The study group consisted of 49 patients (48.0%) who underwent a similar operation, but before the formation of the anastomosis, fluorescence angiography (FAG) with indocyanine green (ICG technology) was performed to objectively assess the degree of blood supply to the anastomosed intestinal areas. In addition, lymphography was performed in 42 (85.7 %) patients to determine its effectiveness in relation to the amount of lymphadissection performed.Scientific novelty of the study. The study has confirmed that standard anterior resection of the rectum in patients with colorectal cancer after neoadjuvant chemoradiotherapy often has a serious complication in the form of colorectal anastomosis failure, the main reason for which is the lack of objective assessment of blood circulation in the resected and anastomosed bowel.In the course of the study, new data were obtained on the presence of a correlation between the frequency of development and severity of postoperative complications and the morphological analysis of the state of the microcirculatory channel of the rectum in the area of its resection and the formation of anastomosis after chemoradiation neoadjuvant therapy.The general characteristics and advantages of the technology of intraoperative fluorescence angiography with indocyanine green are determined and the possibility of including this technique in the standards of surgical treatment of colorectal cancer is substantiated. The relationship between the results of intraoperative fluorescence angiography and the subsequent viability of the tissues of the anastomosed intestinal regions was established.We have proved the high efficiency of the intraoperative ICG angiography technique, which is associated with a decrease in the incidence of colorectal anastomosis failure in the early postoperative period, which increases the effectiveness of the operation due to a better postoperative period and a reduction in the duration of inpatient treatment. Reducing the number of complications helps to accelerate the social and labor rehabilitation of patients and improve their quality of life.Practical significance of the study results. Based on the results obtained, the tactics and technical features of surgical treatment of patients with colorectal cancer have been improved. It was proved that the developed algorithm for the use of intraoperative fluorescent ICG angiography allowed to effectively prevent early postoperative complications of the colorectal junction, which affects the quality of surgery and treatment outcomes. The studies have shown that intraoperative ICG technology is an easily feasible and safe surgical technique for choosing the intersection of the colon and rectum for colorectal anastomosis in the surgical treatment of rectal cancer.Intraoperative fluorescence angiography in patients undergoing surgery for rectal cancer can be considered a method of preventing anastomotic failure, since the use of this technology prevented the possibility of developing anastomotic failure in the early postoperative period in 100% of patients in this category due to the objectification of the state of blood microcirculation in the anastomosis area

Установлено критерії консервативного лікування хворих на кісти нирок: розмір кісти нирки до 5 см; відсутність скарг хворого, збереження уродинаміки. Відзначено, що такі хворі потребують динамічного спостереження уролога з обов'язковим УЗ-контролем 1 раз на рік. Зауважено, що найбільш доступним та інформативним методом діагностики кіст нирок є ультразвукове досліження. Зазначено, що перед пункцією кісти нирки необхідним є рентгенологічне дослідження: екскреторна урографія та комп'ютерна томографія. Визначено, що показаннями до проведення лікувальних заходів з приводу простої кісти нирки є: наявність клінічних проявів, порушення уро- або гемодинаміки, діаметр кісти більше 5 см у разі напівінтрапаренхіматозного розташування, у випадку поєднання простої кісти з каменем чашково-мискової системи, ускладнення кісти - нагноєння, крововилив, підозра на злоякісний характер кісти. Показано, що аспірація вмісту кісти без дренування та склеротерапії є недостатньою, через 3 місяці рецидив кісти виявляється у 100 % випадків. Доведено, що неприпустимим є виконання дренування кіст нирок, якщо пункційний канал проходить через ниркову паренхіму або будь-які сусідні органи чи порожини. Цим хворим необхідно виконувати традиційне відкрите хірургічне втручання. З діагностичною метою є можливою пункція кістозної порожнини через паренхіму нирки з аспірацією вмісту та цитологічним дослідженням, у цьому випадку проведення склеротерапії неприпустиме. Обов'язковими етапами лікування шляхом пункційного дренування є цитологічне дослідження, кістографія та склерозування порожнини кісти. Зазначено, що відкрита операція з приводу простої кісти нирки показана для лікування парапельвікальних кіст з наявністю глибокого кратероподібного дефекту паренхіми нирки (інтрапаренхіматозне розташування), хворим з моножинними кістами, кістами з нагноєннями, кістами з супутньої патологією (сечокам'яна хвороба, нефроптоз), а хворим з кістами у верхньому полюсі або передньої поверхні, локалізація кісти не дозволяла виконати пункцію та дренування кісти. Лапароскопічна резекція простої кісти нирки може бути методом вибору у разі локалізації кісти на її передній поверхні.

  Скачати повний текст