Проведено дослідження умов та проблем реалізації стратегії України щодо європейської інтеграції у контексті її відносин з Росією. Проаналізовано сучасні концепції розширення та поглиблення інтеграційних зв'язків на європейському континенті у період системних перетворень у постбіполярний період. Розглянуто підходи Євросоюзу щодо визначення місця України в його східноєвропейській політиці, охарактеризовано стан і перспективи партнерства ЄС з РФ. Проаналізовано діяльність України щодо втілення стратегії європейської інтеграції та приєднання до простору об'єднаної Європи у процесі імплементації Угоди про партнерство та співробітництво ЄС з Україною, визначено умови успіху та причини невдач у досягенні її стратегічних цілей. Обгрунтовано необхідність коригування стратегічного курсу Києва за умов своєрідної стратегічної паузи поступу ЄС після останніх його розширень, показано доцільність розробки засад більш широкого маневру України як потужної складової європейського континенту. У контексті формування нової системи відносин проаналізовано еволюцію парадигми взаємозв'язку Києва з Москвою, визначено складові успіху інтеграційної стратегії України у вимірах загальноєвропейського простору. Досліджено чинники концепції Великої Європи, які визначаються не лише просторово-географічними межами, але й економічно-ресурсними та соціокультурними складовими.

  Скачати повний текст

Вперше у вітчизняній політології комплексно досліджено процес формування системи європейського співробітництва у сфері захисту навколишнього природного середовища, запропоновано періодизацію його розвитку. Виявлено спільні тенденції й специфічні особливості європейського співробітництва у сфері захисту навколишнього природного середовища. Вперше у вітчизняній політології вивчено формування, становлення та розвиток загальноєвропейського процесу "Довкілля для Європи", розкрито його роль у запровадженні екологічної політики у державах з перехідною економікою. Створено класифікацію національних пріоритетів України у галузі міжнародного природоохоронного співробітництва в Європі. Узагальнено позитивний і негативний досвід України у формуванні багато- та двостороннього співробітництва у сфері захисту навколишнього природного середовища.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу певних джерел і літератури комплексно досліджено проблему становлення та розвитку меншовицьких осередків Катеринославської губернії в 1903 - 1907 рр. Виокремлено актуальні проблеми історії діяльності меншовиків Катеринославщини. Виявлено, систематизовано та класифіковано джерела,що містять інформацію з історії меншовиків губернії. До наукового обігу введено документи меншовицьких партійних організацій і правоохоронних органів. Розглянуто програмні засади й основні напрями партійної діяльності меншовиків Катеринославщини в 1903 - 1907 рр. Виділено два етапи, упродовж яких партійна робота меншовиків суттєво відрізнялась у сфері агітаційно пропагандистської та бойової діяльності. З'ясовано характер стосунків меншовиків з більшовиками. Проаналізовано причини їх конфронтації. Виявлено умови, за яких співробітництво реалізувалося на практиці. Одержано певний історичний матеріал, на підставі якого досліджено мережу соціал-демократичних організацій Катеринославщини, їх організаційну структуру, розглянуто основні форми та методи діяльності меншовиків, висвітлено динаміку росту чисельності членів організацій РСДРП губернії у 1903 - 1907 рр.

  Скачати повний текст

Комплексно вивчено розвиток європейської ідеї у 1945 - 1952 рр. Її головними носіями у цей час були різні громадські організації ліберально-демократичного напрямку, що прагнули об'єднання Європи. Вони поділялись на федералістів, які виступали за делегування частини національних повноважень на наднаціональний рівень, й уніоністів, які обстоювали міждержавне співробітництво. Початок "холодної війни" зумовив зростання об'єднавчих настроїв на заході континенту. Це підтвердив Гаазький конгрес 1948 р., під час роботі якого було створено ідейні засади інтеграційних процесів. Заснування Ради Європи (РЄ) - першої міжнародної парламентської асамблеї - було одним з його головних підсумків. Однак відсутність у РЄ значних повноважень спричинила пошук інших варіантів євробудівництва. "Декларація Шумана" (1950) і, як її наслідок, створення Європейського співтовариства вугілля та сталі започаткували інтеграційні процеси, визначивши їх напрямок на наступні десятиріччя.

  Скачати повний текст

Мотивація прийняття зовнішньополітичних рішень на основі внутрішньополітичного порядку денного є важливим аспектом сучасних міждисциплінарних досліджень. Розвиток сучасної КНР виступає одним з найбільш важливих елементів глобальних політичних трансформацій. Для сучасної України позиція КНР є істотною в контексті ресурсного забезпечення продовження російської агресії. Відповідно зовнішньополітичні дії Китайської Народної Республіки потребують ідентифікації, встановлення причинності та прогнозування. Автократичні форми політичного врядування всередині КНР викликають цікавість наукового загалу передусім через закритість політичної системи. Підходи, які постулюють принципи аналогії з колишніми соціалістичними країнами насьогодні втрачають свій евристичний потенціал, оскільки Китай вже пройшов тривалий шлях самобутнього розвитку після розпаду СРСР та соціалістичного табору. Для сучасних політичних наук необхідним є розкриття інституційних гравців та смислового підґрунтя внутрішньополітичних взаємодій у зв'язку з визначенням конкретних територіальних напрямків розвитку сучасної КНР. Політичні альтернативи, які розглядаються в контексті розвитку сучасного Китаю, мають бути корисними для формування стратегій захисту світової демократичної спільноти. Також доцільним є звернення до технологічних механізмів перетворення запитів соціально-економічного та політико-ідеологічного середовища КНР на конкретні зовнішньополітичні дії. Амбітні публічні зовнішньополітичні цілі сучасного Китаю, зокрема претензії на регіональне і світове лідерство, трансляцію культурних зразків та особливостей політичної і соціальної поведінки, формують необхідність дослідження інституційних засобів ухвалення рішень, на основі яких здійснюється розробка та аналітико- експертна оцінка зовнішньополітичних перспектив і результатів. Доречним є питання розгляду та значення партійно- державних, економічних та наукових інституцій в розробці політичних рішень. Також вимагає з'ясування питання групової політичної активності та взаємодії всередині КНР.Ключові слова: ухвалення зовнішньополітичних рішень, політична трансформація, політичні актори, політичний процес, політичні інститути, дипломатія, політична система КНР, партійно-ідеологічна детермінація, Комуністична партія Китаю, автократія, групи інтересів, геостратегія^UThe motivation for making foreign policy decisions based on the domestic political agenda is an important aspect of modern interdisciplinary research. The development of the modern PRC is one of the most important elements of global political transformations. For modern Ukraine, the position of the People's Republic of China is essential in the context of resource provision for the continuation of Russian aggression. Accordingly, the foreign policy actions of the People's Republic of China require identification, establishment of causality and forecasting. Autocratic forms of political governance within the People's Republic of China arouse the interest of the scientific community primarily because of the closedness of the political system. Approaches that postulate principles of analogy with former socialist countries are losing their heuristic potential today, since China has already gone through a long path of original development after the collapse of the USSR and the socialist camp. For modern political sciences, it is necessary to reveal the institutional players and the semantic background of internal political interactions in connection with the determination of specific territorial directions of development of the modern PRC. Political alternatives, which are considered in the context of the development of modern China, should be useful for the formation of strategies for the protection of the world democratic community. It is also expedient to turn to technological mechanisms for transforming the demands of the socio-economic and political-ideological environment of the People's Republic of China into specific foreign policy actions. Ambitious public foreign policy goals of modern China, in particular claims to regional and world leadership, broadcasting of cultural patterns and features of political and social behavior, form the need for research into institutional means of decision-making, on the basis of which the development and analytical-expert evaluation of foreign policy prospects and results are carried out. It is appropriate to consider the issue and importance of party-state, economic and scientific institutions in the development of political decisions. It also requires clarifying the issue of group political activity and interaction within the People's Republic of China.The methodological basis of the work is a combination of a systemic approach, a comparative research perspective and the principles of modern neo-institutionalism within the framework of a complex methodology. The specified collection of methods based on a combination of professional and general scientific research tools reveals institutional subsystems and political players involved in the development and implementation of foreign policy decisions of the People's Republic of China. Based on the analysis of foreign language sources and public documents of the functioning of the political and state system of China, the peculiarities of the translation of the provisions of the party-ideological system to the economic and social relations and traditions of modern China are clarified. A comparative analysis of the application of efforts and the direction of resources in specific regions of the world is carried out in order to defend national interests and implement the autocratic instructions of communist political leadership, as well as the Confucian model of bureaucratic governance.Key words: foreign policy decision-making, political transformation, political actors, political process, political institutions, diplomacy, political system of the People's Republic of China, party-ideological determination, Communist Party of China, autocracy, interest groups, geostrategy

Окреслено теоретичні підходи до аналізу сучасного інформаційного успільства в добу глобалізації. Інформаційну політику розглянуто як значимий чинник реформ у євроатлантичному векторі розвитку держави. Проаналізовано здобутки та проблеми цієї політики на сучасному етапі розвитку України. Розкрито місце та роль громадських організацій та неурядових структур в демократичному суспільно-політичному процесі та у процесі євроатлантичної співпраці держави. Визначено механізми формування громадської думки та їх особливості за умов демократичних суспільних перетворень. Розроблено рекомендації для підвищення ефективності механізму інформування громадськості з питань курсу на євроатлантичне співробітництво України, в якому провідна роль належить державі у тісній співпраці з неурядовими громадськими організаціями та ЗМІ, для забезпечення належного розуміння та сприйняття громадськістю політики євроатлантичного співробітництва.

  Скачати повний текст

Досліджено теоретико-методологічні засади функціонування інфраструктури ринку праці, розкрито особливості функціонування інфраструктурної підтримки ринку праці України. Визначено основні виклики та тенденції сучасного розвитку інфраструктурного ринку праці (ІРП), на основі чого запропоновано напрями покращання функціонування інфраструктури ринку праці України. Удосконалено визначення поняття "інфраструктура ринку праці", визначено стратегічні цілі її функціонування, окреслено основні особливості діяльності інфраструктурних посередників. Розглянуто основні методологічні підходи щодо аналізу інфраструктури ринку праці, запропоновано використовувати систему 4-рівневого аналізу, яка дозволяє комплексно оцінити функціонування ІРП. Проаналізовано особливості формування та функціонування системи інфраструктури ринку праці України, її державної та приватної підсистем. У ході економетричного моделювання конфігурації ІРП України виявлено, що більшою мірою на неї впливають показники економічної активності населення, режиму зайнятості та кваліфікації робочої сили регіону: що більш захищена зайнятість на ринку праці та більш кваліфікована та мобільна робоча сила, то менша роль державного посередника на ринку послуг з працевлаштування. Розкрито виклики світової фінансово-економічної кризи та виокремлено ключові фактори, які впливають на сучасний розвиток інфраструктурної підтримки ринку праці. Запропоновано напрями подальшого розвитку інфраструктури українського ринку праці: законодавче регулювання, інформаційне забезпечення, функціонування окремих ланок ІРП та співробітництво між організаційно та функціонально різними підсистемами ІРП.

  Скачати повний текст

У дисертації обґрунтовано теоретико-методологічні засади іншомовної підготовки у льотних навчальних закладах України другої половини ХХ ‒ початку ХХІ ст.. Проаналізовано історіографію та джерельну базу обраної проблеми. Досліджено особливості реорганізації іншомовної професійної підготовки майбутніх авіаційних фахівців у льотних закладах освіти України середини ХХ ‒ початку ХХІ ст.. В результаті здійснення та обґрунтування періодизації розвитку іншомовної професійної льотної підготовки України було виокремлено наступні історичні періоди: іншомовна підготовка у процесі зародження льотної освітньої системи цивільної авіації в умовах технічного переозброєння (1961‒1970 рр.); міжнародне співробітництво та роль іншомовної підготовки майбутніх авіафахівців в освітній системі цивільної авіації (1971‒1984 рр.); іншомовна підготовка під час трансформації мереж і структур загальної і вищої освіти, зокрема авіаційної (1985‒1992 рр.); перехід до загальноприйнятих міжнародних стандартів і вимог до іншомовної професійної льотної підготовки за часів незалежності України (1993‒2007 рр.). Аналіз питання історико-педагогічних передумов зародження системи підготовки авіаційних кадрів здійснено відповідно до: 1) розвитку науково-технічного прогресу у сфері літакобудування та авіаційного пасажироперевезення на початку ХХ ст.; 2) виникнення і становлення льотної іншомовної професійної підготовки у контексті історичних умов та факторів, що обумовили необхідність володіння авіаційними фахівцями іноземною мовою, до яких віднесено, насамперед, міжнародне авіаційне співробітництво та вступ країни до організації цивільної авіації (ІКАО); 3) розвиток нормативно-правового забезпечення функціонування вищих льотних закладів освіти цивільної авіації та здійснення льотної іншомовної професійної підготовки. Доведено, що у досліджуваний період відбувається пошук місця іншомовної підготовки як складової системи освіти авіаційних фахівців: від повного її заперечення (на той час авіаційні фахівці не послуговувалися іноземною мовою як професійною, що обумовлювалося відсутністю міжнародних пасажироперевезень) до визнання її обов’язковості.Досліджено зміст, форми, методи організації іншомовної підготовки льотних навчальних закладів у визначених періодах. Окреслено характерні особливості кожного періоду: І ‒ державне визнання необхідності поліпшення стану вивчення та викладання іноземної мови; ІІ ‒ активізація роботи науково-педагогічного складу льотних закладів освіти у процесі складання навчальних програм та видання навчальних посібників з іноземної мови, що спираються на вимоги ІКАО; ІІІ ‒ здійснення професійно орієнтованого навчання авіаційній англійській мові, враховуючи п’ять видів мовленнєвої діяльності; ІV ‒ загальна стандартизація процесу вивчення авіаційної англійської мови згідно з вимогами ІКАО. Актуалізовано перспективні можливості творчого використання результатів дослідження, що ефективно впливатимуть на стан професійної іншомовної підготовки у льотних закладах України та на рівень володіння іноземною мовою майбутніх авіафахівців.Доведено, що, відповідно до кожного із зазначених періодів, відбувається: 1) зміна ставлення до іноземної мови, починаючи від усвідомлення необхідності спільної мови комунікації міжнародної цивільної авіації, введення законодавчо закріпленої стандартної фразеології, а також підвищення вимог до мовленнєвих навичок та вмінь пілотів до визнання необхідності віднесення її до мови, що забезпечує безпечну професійну діяльність авіаційних фахівців; 2) зміна методичних підходів до навчання іноземній мові – свідомо-практичний, інтенсивний, комунікативний, компетентнісний; 3) реалізація компетентнісного підходу – від формування навичок іншомовного спілкування до формування комунікативної компетентності як складової системи професійних компетентностей авіаційних фахівців; 4) встановлення державних стандартів іншомовної підготовки авіаційних фахівців; 5) зміна вимог до професійної підготовки викладачів іноземної мови.Унікальність роботи полягає в тому, що вперше: в історико-педагогічному дослідженні цілісно та всебічно охарактеризовано теорію і практику розвитку іншомовної підготовки в історії розвитку вітчизняної професійної освіти у льотних навчальних закладах України (друга половина ХХ – початок ХХІ століття), з’ясовано теоретичні, організаційні та змістові засади її розвитку. Уточнено провідні аспекти, положення, що складають теоретичні основи професійної іншомовної підготовки в авіаційній галузі; поняттєвий апарат дослідження через характеристику поняття «система підготовки» в галузі професійної авіаційної освіти та іншомовної підготовки як її складової. Ключові слова: професійна підготовка, іншомовна підготовка, авіаційна англійська мова, авіаційний фахівець.^UThe dissertation substantiates the theoretical and methodological principles of foreign language training in flight training institutions of the second half of the 20th ‒ beginning of the 21st century. The historiography and source base of the selected problem are analyzed. There were studied the peculiarities of the reorganization of professional foreign language training of future aviation specialists in aviation educational institutions of Ukraine in the middle of the 20th ‒ beginning of the 21st centuries. As a result of the implementation and justification of the periodization of the foreign language professional flight training development in Ukraine, the following historical periods were distinguished: foreign language training in the process of civil aviation flight education system development in the conditions of technical rearmament (1961‒1970); international cooperation and the role of foreign language training of future aviation specialists in the educational system of civil aviation (1971‒1984); foreign language training during the transformation of networks and structures of general and higher education, in particular aviation (1985‒1992); transition to generally accepted international standards and requirements for foreign language professional flight training during the independence of Ukraine (1993‒2007). The analysis of the issue of historical and pedagogical prerequisites for the birth of the aviation personnel training system was carried out in accordance with: 1) the development of scientific and technical progress in the field of aircraft construction and air passenger transportation at the beginning of the 20th century; 2) the emergence and formation of flight foreign language professional training in the context of historical conditions and factors that determined the need for aviation specialists to speak a foreign language, which include, first of all, international aviation cooperation and the country's entry into the Civil Aviation Organization (ICAO); 3) the development of regulatory and legal support for the functioning of higher flying institutions of civil aviation education and the implementation of flight foreign language professional training. It is proved that in the period under study, a search for a place for foreign language training as a component of the education system of aviation specialists is taking place: from its complete denial (at that time, aviation specialists did not use a foreign language as a professional language, which was due to the lack of international passenger transportation) to recognition of its obligation.The organizational content, forms, and methods of foreign language training at flight schools in certain periods have been studied. The characteristic features of each period are outlined: I ‒ state recognition of the need to improve the state of learning and teaching a foreign language; ІІ ‒ intensification of the work of the scientific and pedagogical staff of flight education institutions in the process of drawing up training programs and publishing foreign language training manuals based on ICAO requirements; ІІІ ‒ implementation of professionally oriented training in aviation English, taking into account five types of speech activity; IV ‒ general standardization of the aviation English language learning process in accordance with ICAO requirements. Prospective opportunities for creative use of research results have been updated, which will effectively influence the state of professional foreign language training in aviation institutions of Ukraine and the level of foreign language proficiency of future aviation specialists.It has been proven that, in accordance with each of the specified periods, there is: 1) a change in the attitude towards a foreign language, starting from the awareness of the need for a common language of communication in international civil aviation, the introduction of a legally established standard phraseology, as well as an increase in the requirements for the speaking skills and abilities of pilots to the recognition the need to refer it to the language that ensures the safe professional activity of aviation specialists; 2) change in methodical approaches to learning a foreign language ‒ conscious-practical, intensive, communicative, competence-based; 3) implementation of the competence approach - from the formation of foreign language communication skills to the formation of communicative competence as a component of the professional competence system of aviation specialists; 4) establishment of state standards for foreign language training of aviation specialists; 5) changing the requirements for the professional training of foreign language teachers.Key words: vocational training, foreign language training, aviation English, aviation specialist.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженні адміністративноправових аспектів співпраці Державного бюро розслідувань з іншими правоохоронними органами. У результаті проведеного дослідження зроблено ряд концептуальних висновків, висунуто та обґрунтовано низку нових наукових положень, які можуть бути використані для удосконалення сучасної концепції взаємодії Державного бюро розслідувань з іншими правоохоронними органами. У роботі сформовано теоретико-правову візію адміністративно-правових аспектів співпраці Державного бюро розслідувань з іншими правоохоронними органами як комплексної системи, яка: встановлює нормативно-правову базу взаємодії правоохоронних органів у протидії кримінальним правопорушенням, віднесеним до підслідності Державного бюро розслідувань; спрямована на систематичну співпрацю Державного бюро розслідувань з іншими правоохоронними органами, узгоджується з їхньою метою і завданнями, ґрунтується на принципах спільної діяльності; об’єднує специфічні сили і засоби, джерела інформації визначених правоохоронних органів для досягнення спільної мети співпраці. Охарактеризовано зарубіжний досвід організації правоохоронних органів у контексті діяльності Державного бюро розслідувань та встановлено напрями оптимізації адміністративно-правового регулювання міжнародного співробітництва Державного бюро розслідувань. Ключові слова: Державне бюро розслідувань, адміністративно-правові аспекти, співпраця Державного бюро розслідувань, правоохоронні органи, адміністративно-правове регулювання, міжнародне співробітництво, кримінальні правопорушення, протидія злочинності.^UThe dissertation is devoted to a comprehensive study of the administrative and legal aspects of the cooperation of the State Bureau of Investigation with other law enforcement agencies. As a result of the conducted research, a number of conceptual conclusions were made, a number of new scientific provisions were put forward and substantiated, which can be used to improve the modern concept of the interaction of the State Bureau of Investigation with other law enforcement agencies. The work formed a theoretical-legal vision of the administrative-legal aspects of the cooperation of the State Bureau of Investigations with other law enforcement agencies as a complex system that: establishes a normative-legal basis for the interaction of law enforcement agencies in combating criminal offenses assigned to the jurisdiction of the State Bureau of Investigations; aimed at the systematic cooperation of the State Bureau of Investigation with other law enforcement agencies, consistent with their goals and tasks, based on the principles of joint activity; unites specific forces and means, sources of information of specified law enforcement agencies to achieve the common goal of cooperation. Having clarified the content of the administrative and legal aspects of the cooperation of the State Bureau of Investigations with other law enforcement agencies, it is proposed to define them as a a set of issues related to the normatively established provisions of administrative law in the sphere of interaction of the State Bureau of Investigation with other law enforcement agencies for the purpose of prevention, detection, termination, disclosure and investigation of criminal offenses classified as their competence. According to the criterion of the form of expression, the administrative and legal regulation of the activities of the State Bureau of Investigations is classified into two main groups: 1) external – acts created outside the State Bureau of Investigations; 2) internal – departmental acts that additionally regulate and detail aspects related to the organization of activities and interaction of the State Bureau of Investigation with other law enforcement agencies. Insufficient regulatory support for the aspects of cooperation of the State Bureau of Investigations with other law enforcement agencies and the need for more detailed regulation of forms of interaction, the essence of joint activities, criteria for their effectiveness, and the roles of each subject in such a process are noted. The principles of cooperation are investigated by analyzing their three systems: general principles of law enforcement activity (their practical implementation in the process of organization, activity and interaction of the State Bureau of Investigations), special principles of the State Bureau of Investigations, principles of cooperation. The foreign experience of the organization of law enforcement agencies in the context of the activities of the State Bureau of Investigations is characterized, and directions for optimizing the administrative and legal regulation of international cooperation of the State Bureau of Investigations are established. Keywords: the State Bureau of Investigations, administrative and legal aspects, cooperation of the State Bureau of Investigations, law enforcement agencies, administrative and legal regulation, international cooperation, criminal offenses, combating crime.

Проведено теоретико-правовий аналіз понять досліджуваної проблеми, зокрема таких, як "взаємодія", "співробітництво", "співпраця", "партнерство", "громадська думка", "імідж", "паблік рилейшнз" та "довіра". Досліджено аспекти становлення співпраці міліції (поліції) з населенням в історичному контексті та сучасні тенденції їх розвитку. Визначено характерні особливості процесу взаємодії поліції європеських країн з населенням. Проаналізовано сучасний стан функціонування системи МВС України у сфері взаємодії з населенням та обгрунтовано можливі шляхи удосконалення в цьому напрямі з урахуванням позитивних напрацювань поліції європейських країн.

  Скачати повний текст

Дисертація є одним із перших у вітчизняній юридичній науці комплексним монографічним дослідженням адміністративно-правових засад управління у сфері охорони та охорони державного кордону України. Дисертація присвячена науково-теоретичному узагальненню теорії і практики управління у сфері охорони та захисту державного кордону України, визначенню адміністративно-правових засад такого управління, стану адміністративно-правового забезпечення діяльності Державної прикордонної служби України як суб’єкта управління спеціального призначення.У дисертації: охарактеризовано охорону та захист державного кордону як складову забезпечення національної безпеки України, висвітлено комунікативну та охоронну функції державного кордону; висвітлено поняття, особливості та недоліки структури управління у сфері охорони та захисту державного кордону України; визначено завдання управління у цій сфері, внутрішні та зовнішні функції такого управління, їх класифікацію. Значну увагу приділено: визначенню принципів управління у сфері охорони та захисту державного кордону України, заходам нормативно-правового забезпечення управління у цій сфері та стану його правового регулювання, визначенню поняття суб’єктів такого управління та їх характеристики; з’ясуванню статусу, проблемних питань та шляхів удосконалення адміністративно-правового регулювання статусу таких органів Державної прикордонної служби України, як: Адміністрація, регіональне управління, підрозділ охорони кордону, підрозділ морської охорони; визначення поняття та видів організаційно-правових форм управління в цій сфері; характеристиці адміністративних актів та методів такого управління, серед яких виокремлено адміністративні методи.У дисертації охарактеризовано оперативно-службову діяльність органів (підрозділів) Державної прикордонної служби України, з’ясовано форми її внутрішньої і зовнішньої службової діяльності та стан їх сучасного розвитку; визначено та сформульовано особливості управління у сфері фізичної, технічної та оперативної охорони державного кордону органами (підрозділами) Державної прикордонної служби України, переваги та недоліки цих способів охорони; визначено поняття та структуру управління персоналом Державної прикордонної служби України; здійснено характеристику дисциплінованості та відповідальності особового складу, державно-службових відносин у Державній прикордонній службі України; розкрито сучасний стан та запропоновано шляхи удосконалення нормативно-правового регулювання соціально-правового захисту особового складу, а також управління персоналом в Державній прикордонній службі України як засобу вдосконалення її діяльності. У дисертації: вказано на різницю між військовими та воєнізованими суб’єктами управління у сфері охорони та захисту державного кордону України, висвітлено загальні риси військової служби в Україні, особливості проходження такої служби в Державній прикордонній службі України та її окремих органах (підрозділах); охарактеризовано подальший розвиток функцій, організаційних структур і форм управління у сфері охорони та захисту державного кордону України в ході інтеграційних процесів в Україні; сформульовано напрями вдосконалення взаємодії між суб’єктами такого управління; розкрито роль і значення забезпечення його законності; з’ясовано зарубіжний досвід управління у цій сфері та можливості його використання в Україні. Виявлено проблеми забезпечення правових і організаційних засад оперативно-службової (оперативно-розшукової) діяльності органів (підрозділів) Державної прикордонної служби України, які потребують вирішення шляхом проведення теоретико-правових досліджень, розроблення та впровадження відповідних підзаконних нормативних актів, розробки і реалізації актуальних планів розвитку. Одними із напрямків удосконалення нормативно-правового забезпечення управління у сфері охорони та захисту державного кордону України зазначені: модернізація управління і удосконалення нормативно-правового забезпечення інтегрованого управління кордонами.У дисертації подано авторські визначення таких термінів, як: управління у сфері охорони та захисту державного кордону України, охорона державного кордону, оперативно-службова діяльність, форма оперативно-службової діяльності, фізична, технічна та оперативна охорона кордону та ін., пропозиції щодо змін і доповнень до чинного законодавства України. Аргументовано позицію щодо необхідності законодавчого закріплення понять координації та взаємодії в управлінській діяльності. Крім того, внесено низку пропозицій щодо вдосконалення Законів України «Про державний кордон України», «Про Державну прикордонну службу України», «Про прикордонний контроль».^UThe dissertation is one of the first in domestic legal science complex monographic research of administrative and legal bases of management in the field of Ukraine`s state border guard and protection. The dissertation is dedicated to the scientific and theoretical generalization of the theory and practice in the sphere of protection and security of the state border of Ukraine, determination of the administrative and legal principles of such management, the state of administrative and legal support for the State Border guard service of Ukraine activity as a subject of special purpose management.The dissertation: characterizes the state border guard and protection as a component of ensuring the national security of Ukraine, highlights the communicative and security function of the state border; highlights concepts, features and disadvantages of the management structure in the field of Ukraine`s state border guard and protection; defines tasks of management in this sphere, internal and external functions of such management, its classification. Considerable attention is paid to: definition of management principles in the field of Ukraine`s state border guard and protection, measures of regulatory and legal support of management in this area and the condition of its legal regulation, defining the concept of such entities and implementing their characteristics; clarification of the status, problematic issues and ways to improve the administrative and legal regulation of the status of such bodies of the State Border Guard Service of Ukraine as: Administration, regional administration, border protection unit, Marine Guard unit; defining the concept and types of legal and organizational forms of management in this area; characteristics of administrative acts and methods of such management, among which administrative methods are singled out.The dissertation characterizes the operative and service activities of the bodies (units) of the State Border Guard Service of Ukraine, clarifies the forms of internal and external service activities and the state of their modern development; identified and formulated features of management in the field of physical, technical and operative protection of the state border by bodies (units) of the State Border Guard Service of Ukraine, the advantages and disadvantages of these methods of protection; the concept and structure of the State Border Guard Service of Ukraine staff are defined; the characteristic of discipline and responsibility of the personnel, civil and service relations in the State Border Guard Service of Ukraine is carried out; revealed the current state and offered the ways of improvement of normative and legal regulation of legal protection of the personnel, and also its management in the State Border Guard Service of Ukraine as a means of improvement of its activity. The dissertation: points out the difference between military and militarized subjects of management in the field of Ukraine`s state border guard and protection, highlights the general features of military service in Ukraine, features of such service in the State Border Guard Service of Ukraine and its individual bodies (units); further development of functions, organizational structures and forms of management in the field of Ukraine`s state border guard and protection in the course of integration processes in Ukraine is characterized; the directions of improvement of interaction between subjects of such management are formulated; the role and importance of ensuring its legitimacy are revealed; the foreign experience of management in this sphere and possibilities of its use in Ukraine are found out. The problems of ensuring the legal and organizational foundations of operational-service (operational-investigative) activities of bodies (units) of the SBGS of Ukraine have been identified, which need to be solved by conducting theoretical and legal studies, developing and implementing of relevant by-laws normative acts, and developing and implementing current development plans. One of the areas of improvement of the regulatory and legal support of management in the field of SBPD of Ukraine is: modernization of management and improvement of the regulatory and legal support of integrated border management.The dissertation contains the author's definitions of such terms as: management in the field of Ukraine`s state border guard and protection, security of the state border, operative and service activities, form of operative and service activities, physical, technical and operative boder guard etc., proposals for changes and additions to the current Ukraine`s legislation. The position regarding the need for legislative consolidation of the concepts of coordination and interaction in management activities is argued. In addition, a number of proposals for improving the Laws of Ukraine “On the State Border of Ukraine”, “On the State Border Guard Service of Ukraine”, “On Border Control”.

Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 –Право (Галузь знань 08 – Право). – Національний науковий центр «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України. – Харків, 2023.Дисертацію присвячено комплексному дослідженню проблем, які впливають на рівень ефективності адміністративно-правового регулювання судово-експертної діяльності в Україні.Доведено, що судово-експертна діяльність є важливим інструментом для забезпечення правосуддя та зміцнення довіри громадськості до судової системи.Встановлено, що першочерговим завданням для досягнення узгодженості законодавчої регламентації судово-експертної діяльності залишається створення єдиного термінологічного апарату, прийнятного для використання в будь-якій галузі судової експертизи. Надано авторське визначення поняття судово-експертної діяльності, під якою запропоновано розуміти високоспеціалізовану, динамічну та складну систему, спрямовану на застосування наукових знань, методів дослідження та експертних навичок для об'єктивного, точного та обґрунтованого аналізування фактів, обставин чи питань, що виникають у судових процесах. Зазначено, що у контексті цієї системи, висновки експерта та результати експертних досліджень, проведених кваліфікованими експертами, є ключовими елементами, що сприяють ухваленню об'єктивних і компетентних рішень у судових провадженнях. На підставі проведеного аналізу наукової та юридичної літератури зроблено висновок щодо категоричної неможливості ототожнення судової експертизи й судово-експертної діяльності, оскільки судова експертиза за своєю суттю є фактично нічим іншим, як спеціальним дослідженням із застосуванням досягнень науки і техніки. У свою чергу, суть судово-експертної діяльності полягає не тільки в безпосередньому проведенні такого роду дослідження (судової експертизи), але й у застосуванні інших заходів, які спрямовані на саму можливість проведення судової експертизи, забезпечення її об’єктивності та, що є найважливішим, ефективності. Зауважено, що невірним є зведення судово-експертної діяльності виключно до процесу дослідження, в межах якого здійснюється пізнання окремого об’єкту за допомогою певних методів, адже сутність експертного забезпечення лежить не тільки у пропонуванні нових та вдосконаленні вже існуючих методів дослідження, що застосовуються у процесі проведення судових експертиз, але й в оснащенні судово-експертних установ необхідними обладнанням, устаткуванням і засобами, підготовці висококваліфікованих кадрів – судових експертів тощо.В умовах військової агресії, наголошено також на актуальності проблем інформаційного забезпечення та електронного урядування судово-експертної діяльності. Обґрунтовано, що електронне урядування є одним із головних факторів забезпечення розвитку успішних реформ в державі та підвищення рівня конкурентоспроможності країни, що також знаходить свій відгук й у міжнародному досвіді. Відзначено, що міжнародне співробітництво наразі є одним з найбільш актуальних напрямків розвитку галузі судової експертизи й характеризується такими важливими ознаками як посиленням процесів глобалізації в міжнародних відносинах, об’єднанням у єдиний інформаційний простір, який сприяє істотному зміцненню транснаціональних зв᾿язків не тільки правоохоронних та правозахисних організацій, а й судово-експертних установ загалом й судових експертів зокрема, а також науковців, профільним фахом яких є питання судової експертизи, експертології та судово-експертної діяльності. Констатовано, що важливим стратегічним напрямом розвитку нашої держави є її спрямованість на європейський досвід і людино-центриську ідеологію з метою гармонізації державної влади вимогам громадськості. Підкреслено, що судово-експертна діяльність є важливим інструментом задля досягнення поставленої мети, однак її ефективний розвиток вимагає на сьогодні відповідного нормативно-правового вдосконалення та актуалізації положень сучасного законодавства, нормами якого вона регулюється.^UPhD thesis by the specialty 081 "Law" (Field of Study 08 Law). – National Scientific Center "Hon. Prof. M. S. Bokarius Forensic Science Institute" of the Ministry of Justice of Ukraine. – Kharkiv, 2023. The dissertation is focused on a comprehensive research of problems affecting the level of effectiveness of administrative and legal regulation of forensic expert activity in Ukraine.It has been proven that forensic expert activity is an important tool for ensuring justice and strengthening public trust in the judicial system.It has been established that the main task for achieving consistency in the legislative regulation of forensic expert activity is the creation of a single terminological apparatus acceptable for use in any field of forensic expertise. The author has provided own definition of the cocept of forensic and expert activity, which is offered to understand as a highly specialized, dynamic and complex system aimed at the application of scientific knowledge, research methods and expert skills for an objective, accurate and well-founded analysis of facts, circumstances or issues arising in legal proceedings. The main attention is paid to those fact, that in the context of this system, the expert's conclusions and the results of expert research conducted by qualified experts are key elements contributing to the adoption of objective and competent decisions in court proceedings.Based on the analysis of scientific and legal literature, it was concluded that it is categorically impossible to equate forensic expertise with forensic expert activity, since forensic expertise is in fact nothing more than a special study using the achievements of science and technology. In turn, the essence of forensic expert activity consists not only in the direct conduct of this type of research (forensic examination), but also in the application of other measures aimed at the very possibility of conducting a forensic examination, ensuring its objectivity and, what is most important, effectiveness. It has been noted, that it᾿s incorrect to reduce forensic expert activity exclusively to the research process, within which the knowledge of a separate object is carried out using certain methods, because the provision consists not only in the development and improvement of research methods used in the process of conducting forensic examinations, but and in equipping forensic institutions with the necessary equipment, facilities and resources, training highly qualified personnel – forensic experts, etc.The relevance of the problems of information support and electronic governance of forensic activity was also emphasized in todays conditions of military aggression. It has been substantiated, that e-governance is one of the main factors of ensuring the development of successful reforms in the state and increasing the level of the country's competitiveness, which is also reflected in international experience. It was noted that international cooperation is currently one of the most relevant areas of development in the field of forensic expertise and is characterized by such important features as the strengthening of globalization processes in international relations, unification into a single information space, which contributes to the significant strengthening of transnational ties not only of law enforcement and human rights protection organizations, as well as forensic expert institutions in general and forensic experts in particular, as well as scientists whose specialty is issues of forensic expertise, expertology and forensic expert activity.It has been established that an important strategic direction of the development of our state is its focus on the European experience and human-centered ideology with the aim of harmonizing state power with the demands of the public. It is emphasized that forensic expert activity is an important tool for achieving the set goal, however, its effective development currently requires appropriate regulatory and legal improvement and updating of the provisions of modern legislation, the norms of which it is regulated.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, яке полягає у визначенні сутності та розкритті особливостей адміністративно-правового статусу суб’єктів протидії корупції в Україні, розробленні пропозицій та рекомендацій, спрямованих на вдосконалення адміністративного законодавства у відповідній сфері. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети, зокрема:Аргументовано, що корупція є транснаціональним явищем і становить загрозу для всієї світової спільноти. Протидія корупції в різних країнах здійснюється з різною ефективністю і за різними напрямами, але очевидним є те, що необхідна міжнародна антикорупційна стратегія протидії, що матиме різні профілактичні і репресивні заходи. Встановлено, що одним із факторів ефективної протидії корупції у будь-якій державі є система суб’єктів протидії корупції, яка об’єднує зусилля громадян, громадських організацій та правоохоронних органів. Зазначено, що система суб’єктів протидії корупції в Україні відзначається різноманітністю та взаємодією різних структур.Суб’єктів протидії корупції в Україні запропоновано класифікувати за різними критеріями, які відображають різні аспекти їхньої ролі та функцій у протидії корупції. Так, за організаційним рівнем суб’єкти протидії корупції поділяються на: 1) центральні органи влади (Національне агентство з питань запобігання корупції, Національне антикорупційне бюро України, Спеціалізована антикорупційна прокуратура); 2) регіональні та місцеві органи (регіональні антикорупційні відділи, місцеві органи влади, які мають відділи з питань запобігання корупції). За функціональною спрямованістю суб’єкти системи протидії корупції можуть поділятися на такі, що здійснюють розслідування корупційних правопорушень (наприклад, НАБУ та САП) та такі, що здійснюють здебільшого превентивні заходи й моніторинг (прикладом є НАЗК). За рівнем інституційної залежності суб’єкти протидії корупції прийнято поділяти на незалежні органи, такі як НАБУ, САП, НАЗК, які мають статус незалежних інституцій з правом ведення незалежної діяльності та прийняття рішень, та антикорупційні й правоохоронні органи, які є підзвітними владним структурам. Зазначається, що серед усіх вітчизняних суб’єктів протидії корупції саме Національне антикорупційне бюро України має найбільш ефективну та результативну модель діяльності, завдяки чому цей орган користується підтримкою з боку громадськості та міжнародних партнерів України. Охарактеризовано правові засади діяльності суб’єктів протидії корупції в Україні, а також наукові підходи щодо класифікацію таких правових засад. Автором зроблено спробу класифікації правових засад за ступенем юридичної сили. Опрацьовано норми Конституції України, які становлять першочергову правову засаду правоохоронної і антикорупційної діяльності суб’єктів протидії корупції в Україні. Наведено відповідні положення міжнародних договорів, ратифікованих Верховною Радою України, законів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, наказів міністерств, рішень та наказів українських антикорупційних органів тощо. Акцентовано увагу на наявності цілої низки інших способів класифікації правових засад протидії корупції. Відзначено, що політичний тиск та недостатньо якісне законодавче забезпечення позначаються на послабленні процесу протидії корупції в Україні через декілька причин, зокрема недостатньо ефективні інституції, політичний тиск, відсутність фінансування та ресурсів, відсутність суспільної підтримки, недостатню міжнародну співпраця. Стверджується, що з метою підвищення ефективності діяльності антикорупційних і правоохоронних органів України та усунення вищевказаних недоліків необхідно удосконалювати чинне законодавство, що регулює завдання та функції суб’єктів протидії корупції. Виокремлено ключові аспекти такого удосконалення з огляду на їхній вплив на процес протидії корупції в Україні, зокрема розширення повноважень НАЗК, підвищення прозорості та відкритості у владі, розвиток громадянського суспільства, міжнародне співробітництво.Вказано на необхідність посилення контролю за діяльністю працівників антикорупційних і правоохоронних органів, а також на важливість підвищення їхньої професійної кваліфікації та етичних стандартів. Зазначається, що забезпечення високої моральної та професійної діяльності працівників в цих сферах має велике значення для відновлення довіри суспільства до органів влади та юридичної системи в цілому.^UIt has been argued that corruption is a transnational phenomenon and poses a threat to the entire global community. The combating of corruption in different countries is carried out with different effectiveness and in different directions, but it is obvious that an international anti-corruption strategy is needed, which will include various preventive and repressive measures.The author has established that one of the factors of effective counteraction to corruption in any State is the system of anti-corruption bodies which combines the efforts of citizens, NGOs and law enforcement agencies. It has been noted that the system of anti-corruption bodies in Ukraine is characterised by diversity and interaction of various structures.The author has proposed to classify anti-corruption bodies in Ukraine according to various criteria that reflect different aspects of their role and functions in combating corruption. Thus, according to the organisational level, anti-corruption bodies are divided into: 1) central authorities (National Agency on Corruption Prevention, National Anti-Corruption Bureau of Ukraine, Specialised Anti-Corruption Prosecutor's Office); 2) regional and local authorities (regional anti-corruption departments, local authorities with anti-corruption departments). According to their functional orientation, the actors of the anti-corruption system can be divided into those that investigate corruption offences (e.g. NABU and SAPO) and those that mainly carry out preventive measures and monitoring (e.g. NACP). According to the level of institutional dependence, anti-corruption bodies are usually divided into independent bodies, such as NABU, SAPO, NACP, which have the status of independent institutions with the right to conduct independent activities and make decisions, and anti-corruption and law enforcement agencies that are accountable to the government.It has been pointed out that among all domestic anti-corruption actors, the National Anti-Corruption Bureau of Ukraine has the most effective and efficient model of activity, which is why this body enjoys the support of the public and Ukraine's international partners.The author has characterised the legal framework for the activities of anti-corruption bodies in Ukraine, as well as scientific approaches to the classification of such legal frameworks. The author has attempted to classify the legal framework by the degree of legal force. It has been studied the provisions of the Constitution of Ukraine which constitute the primary legal basis for law enforcement and anti-corruption activities of anti-corruption bodies in Ukraine. It have been cited the relevant provisions of international treaties ratified by the Verkhovna Rada of Ukraine, laws of Ukraine, decrees of the President of Ukraine, resolutions of the Cabinet of Ministers of Ukraine, orders of ministries, decisions and orders of Ukrainian anti-corruption bodies, etc. It has been emphasised that there are a number of other ways to classify the legal framework for combating corruption.It has been noted that political pressure and insufficient legislative support affect the weakening of the process of combating corruption in Ukraine for several reasons, including insufficiently effective institutions, political pressure, lack of funding and resources, lack of public support, and insufficient international cooperation. It has been argued that in order to improve the efficiency of anti-corruption and law enforcement agencies of Ukraine and to eliminate the above shortcomings, it is necessary to improve the current legislation regulating the tasks and functions of anti-corruption actors. The author has identified the key aspects of such improvement in view of their impact on the process of combating corruption in Ukraine, in particular, expansion of the NACP's powers, increase of transparency and openness in government, development of civil society, and international cooperation.The author has pointed out the need to strengthen control over the activities of anti-corruption and law enforcement officials, as well as the importance of improving their professional qualifications and ethical standards. It has been noted that ensuring high moral and professional performance of employees in these areas is of great importance for restoring public confidence in the authorities and the legal system as a whole.It has been emphasised that research and analysis of the tasks and functions of anti-corruption bodies in Ukraine are extremely important, since corruption remains one of the main threats to the country's development and violates the principles of justice, transparency and equality. It has been pointed out that the importance of understanding the essence of the tasks and functions of the entities involved in combating corruption is revealed in the unity of the following key aspects: ensuring efficiency of actions; ensuring transparency and openness; increasing public trust.

Досліджено організацію активної пізнавальної діяльності студентів у дистанційному навчанні, запезпечену комп'ютерними засобами. Розкрито поняття дистанційного навчання, виявлено його позитивні можливості та проблеми впровадження. Обгрунтовано дидактичні особливості використання комп'ютерних засобів. Розроблено та впроваджено у навчальний процес педагогічну технологію дистанційного навчання, спрямовану на активізацію пізнавальної діяльності студентів, що забезпечує активне співробітництво студентів і викладачів у віртуальному навчальному просторі. Розроблено й апробовано діагностичний комплекс критеріїв оцінювання рівня пізнавальної активності студентів за умов дистанційного навчання.

  Скачати повний текст

Доведено появу регіонально нового виду жовточеревої кумки, що є наслідком постійно діючих інвазій за течією Дністра та регіональне зникнення лісового полоза, що знаходиться на межі ареалу. Вперше для Поділля одержані відомості про структуру гібридних популяцій зелених жаб, встановлено, що для них характерною є диплоїдна двостатева структура гібридів. В межах фауністичних нарисів описано морфометричні та морфологічні ознаки, подано поширення та чисельність видів, розглянуто біотопічний розподіл та аутекологічні особливості. Встановлено, що комплекс рептилій та амфібій Західного Поділля історично формується за рахунок західнопалеарктичних видів, більшість яких мають чітке середземноморське походження, на фоні обмеженого впливу транспалеарктичних і повної відсутності видів центральноазіатського походження.

  Скачати повний текст

Розкрито суть і висвітлено форми діяльності аналітичних центрів як суб'єктів дослідження публічної політики. На підставі аналізу праць вітчизняних і зарубіжних фахівців з використанням комплексної методики визначено, що аналітичний центр є громадською, незалежною, неприбутковою організацією, дослідницька діяльність якої полягає у вивченні суспільно важливих проблем і розробці шляхів їх вирішення. Аналітичні центри мать чітко виражену маркетингову орієнтацію, працюють на особливому ринку послуг - ринку політичного аналізу. У взаємовідносинах з державою дані центри є суб'єктами дослідження публічної політики та її агентами. Зазначено, що сучасні аналітичні центри активно використовують традиційні (співпрацю з засобами масової інформації, взаємодію з органами державної влади, співробітництво між аналітичними центрами), а також новітні, засновані на мережевних технологіях, форми діяльності.

  Скачати повний текст

Досліджено обставини, які зумовили необхідність уточнення ролі та місця, завдань Збройних сил (ЗС) України у загальній системі оборони держави. Розроблено нові за змістом підходи для вирішенння кардинальних завдань військового будівництва. Візначено, що НАТО є одним з найбільш могутніх воєнно-політичних блоків. Зважаючи на те, що територія НАТО впритул наблизилася до кордонів України внаслідок розширення Альянсу на Схід, зроблено припущення, що його стратегія буде суттєво впливати на формування пріоритетів зовнішньої політики України. Зростання ролі співробітництва ЗС України з НАТО зумовлене становленням і безперецедентним поширенням між країнами євроатлантичного регіону відносин партнерства та довіри у воєнній сфері, поступовим формуванням нової системи міжнародної та європейської безпеки. Зазначено, що активна участь України та її ЗС у цих процесах значно підвищила авторитет Української держави на міжнародній арені, забезпечила визнання її як впливового чинника та суб'єкта у новостворюваних системах безпеки. Визначено стан наукової розробки й охарактеризовано джерела з історії співробітництва ЗС України з НАТО у 1991 - 2004 рр. Введено до наукового обігу велику кількість документів, зокрема архівних. На їх базі проаналізовано суттєві аспекти проблеми (наприклад, ставлення до неї різних політичних діячів, політичних партій, широких кіл громадськості). Запропоновано періодизацію співробітництва у контексті історії ЗС України і НАТО. Висвітлено конкретні схеми їх співробітництва.

  Скачати повний текст

Досліджено місце системи державного експортного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання в системі військово-технічного співробітництва України. Розглянуто сучасний стан оборонно-промислового комплексу та систем військово-технічного співробітництва України, а також провідних держав світу. Проаналізовано ступінь реалізації стратегічних державних цілей військово-технічного співробітництва України на сучасному етапі. Розроблено рекомендації щодо орієнтування державної політики у військово-технічній сфері на розвиток військово-технічної співпраці як одного з ключових елементів забезпечення національної безпеки України шляхом оснащення національних збройних сил зразками озброєння та військової техніки, які відповідають сучасним реаліям ведення збройної боротьби.

  Скачати повний текст

На підставі критичного переосмислення історіографії проведено науковий аналіз радянської політики стосовно Німеччини з урахуванням військового співробітництва та його результатів, з'ясовано роль німецького фактора в радянському військовому будівництві та навпаки. Зроблено спробу вивчити основні форми військово-технічних зв'язків обох країн, стимульованих рапалльською політикою. Досліджено роль України в системі військово-промислового співробітництва між СРСР і Німеччиною 1920 - на початку 1930-х рр. Зауважено, що дослідження радянсько-німецьких відносин дозволяє відкрити нові сторінки в діяльності ряду політичних, державних і військових діячів Радянського Союзу. З застосуванням комплексного підходу створено модель еволюції політичних режимів СРСР та Веймарської республіки, що дало змогу по-новому охарактеризувати домінуючі політичні процеси й структури на підставі розгляду їх у контексті трансформації усієї системи.

  Скачати повний текст

Вперше, шляхом прямого порівняння з даними ізотопного датування монацитів з одних і тих же об'єктів, встановлено надійність оцінювання віку монацитів методом загального свинцю з рентген-флуоресцентним визначенням вмісту U, Th, Pb в окремих кристалах монациту в широкому інтервалі значень віку від архею до палеозою. Показано, що невизначеність значень оцінювання віку монацитів для використаного методу становить близько 5 % відносних для архею - палеопротерозою і близько 10 % відносних для фанерозою. Встановлено, що гіпергенні умови, зокрема, процеси короутворення, помітно не порушують U - Tb - Pb ізотопну систему монацитів, і вік детритових монацитів відповідає віку материнських порід. Вперше вивчено латеральну поширеність проявів молодих монацитів і встановлено, що в осадовому чохлі території України повсюдно, окрім Приазовського району, мають регіональне поширення монацити неопротерозой-палеозойського віку. Вперше показано, що на відміну від таких акцесорних мінералів як циркон, апатит і сфен, однозначного зв'язку між вмістом елементів-домішок у монациті та петрохімічним типом материнської породи не спостерігається, за винятком монацитів з нефелінвмісних лужних порід та карбонатитів. Сформульовано емпірично обгрунтоване припущення про походження основної частини молодих монацитів не з порід Українського щита, а з кристалічних порід тектонічних структур, що оточують південно-західну частину Східноєвропейської платформи.

  Скачати повний текст