Проведено ревізію всіх виявлених на території платформної України еоценових видів і родів бівальвій. Описано та зображено 344 види та 41 підвид. Вивчено умови проживання та географічний ареал усіх розглянутих таксонів еоценових морів України. Проведено оцінювання швидкості еволюції видів у нормально-морських еоценових басейнах України. Висунуто гіпотезу про центр походження латдорфських молюсків. Запропоновано нову стратиграфічну схему розчленування еоценових відкладень південного схилу Українського щита. Розроблено біостратиграфічну схему кореляції стратонів середнього та верхнього еоцену південної та північної України.

  Скачати повний текст

Сформульовано теоретичні засади внутрішнього контролю та досліджено його роль у підвищенні ефективності сільськогосподарського виробництва. Удосконалено класифікацію видів контролю за логічно-організаційною ознакою та систему принципів фінансово-господарського контролю. Здійснено оцінювання стану відомчого контролю та його практичну реалізацію на підприємствах АПК. Розкрито зміст і наведено визначення поняття "ревізія". Уточнено суть ревізії та її місце у системі внутрішнього контролю в управлінні підприємством. Наведено рекомендації щодо вдосконалення оформлення результатів ревізії. Виявлено особливості здійснення внутрішньогосподарського контролю в сільськогосподарських підприємствах з різними організаційно-правовими формами господарювання. Удосконалено та розвинуто організаційно-методичні засади даного контролю через запровадження у приватних сільськогосподарських підприємствах внутрішнього аудиту. Обгрунтовано його роль стосовно даних підприємств як важливого чинника вдосконалення внутрішньогосподарського контролю.

  Скачати повний текст

На підставі узагальнення результатів хірургічного лікування 96 хворих проаналізовано симптоми жовчнокам'яної хвороби на тлі спонтанних внутрішніх біліарних нориць. Вперше описано результати інструментальних методів обстеження хворих, а також симптоми "мікроцисти" (жовчний міхур менше 3 см у найдовшому вимірі), аеробілію, контрастування через норицевий хід певного відділу травного тракту. Встановлено, що діагностична цінність інструментальних методів у виявленні спонтанних внутрішніх біліарних нориць для ультразвукового дослідження становить 88,7 %, для комп'ютерної томографії - 77 %, ендоскопічної ретроградної холангіопанкреатографії - 70 %, рентгеноскопії або рентгенографії органів черевної порожнини - 5,2 %, фіброезофагогастродуоденоскопії - 1,7 %. Визначено, що основними технічними моментами операції у разі біліарних нориць є лапаротомний доступ, холецистектомія "від дна", зондування гепатикохоледоха, виконання пластичних операцій на гепатикохоледосі під час його залучення у норицю, ретельна ревізія кишки для пошуку можливих жовчних конкрементів-безоарів, відновлення цілості кишки через зашивання дефекту від нориці або шляхом резекції.

  Скачати повний текст

Подано характеристику Aleocharinae сучасної фауни південного сходу України; в регіоні дослідження виявлено 157 видів, що належать до 40 родів та 13 триб. Вперше для фауни південного сходу України наводиться 148 видів з 40 родів, з них в Україні вперше зареєстровано 20 видів з 11 родів (Aleochara roubali, Atheta aquatica, A. aquatilis, A. ermischi, A. ravilla, A. macrocera, A. marcida, A. ganglbaueri, A. excisa, A. subtilis, Brundinia marina, Philhygra parca, P. volans, Alevonota rufotestacea, Gyrophaena pseudonana, Pella similis, Calodera cochlearis, Ocalea latipennis, Oxypoda longipes, O. nigricornis, O. vittata, O. vicina, Gnypeta brinki); ще 3 види вперше відзначено для України з інших регіонів. Наведено огляд підтриби Gyrophaenina фауни Україні, уточнено та суттєво доповнено видовий склад: виявлено 24 види з 4 родів (Agaricochara – 1 вид, Brachida – 1 вид, Encephalus – 1 вид, Gyrophaena – 21 вид), серед яких 7 видів вперше наведено для фауни України. Ревізія групи видів Gyrophaena fusicornis з та залучення матеріалу з інших районів Палеарктики дозволили описати раніше невідомий вид Gyrophaena plutenkoi Glotov, 2014 і встановити синонімію Brachida exigua (Heer, 1839) = Encephalus kraatzii Hochhuth, 1872, Gyrophaena triquetra Weise, 1877 = Gyrophaena sunanica Paśnik, 2000 = Gyrophaena flammula Pace, 2007.Складено визначник підродини Aleocharinae південного сходу України; ключі для визначення триб, підтриб, родів, підродів та видів доповнено з урахуванням отриманих відомостей про морфологію генітальних структур та узагальнення всіх літературні відомостей.^UThe subfamily Aleocharinae is represented in the fauna of the studied region by 157 of 40 genera belonging to 13 tribes. Of them, 148 species of 40 genera are recorded here for the first time, among them 20 species of 11 genera (Aleochara roubali, Atheta aquatica, A. aquatilis, A. ermischi, A. ravilla, A. macrocera, A. marcida, A. ganglbaueri, A. excisa, A. subtilis, Brundinia marina, Philhygra parca, P. volans, Alevonota rufotestacea, Gyrophaena pseudonana, Pella similis, Calodera cochlearis, Ocalea latipennis, Oxypoda longipes, O. nigricornis, O. vittata, O. vicina, Gnypeta brinki) are recorded for the fist time from Ukraine, additional 3 species were recorded for the first time from Ukraine by the author from other parts of the country. Distribution of the species among main natural and anthropogenic habitats and microhabitats in the South East of Ukraine, including most of protected areas (nature reserves, national parks, regional landscape parks, etc.) is analyzed.Comprehensive keys to species, genera and tribes of the Aleocharinae occurring in the South East of Ukraine are provided involving new data on morphology of some genital characters along with annotated list and compilation of all the published data.

Дисертаційна робота присвячена встановленню класифікації п'явок родини Erpobdellidae, насамперед палеарктичних її представників, та виявленню закономірностей морфологічної еволюції та географічного поширення. За останні двадцять років внаслідок накопичення нових даних було виявлено багато невідповідностей між філогенетичним положенням, морфологічними особливостями окремих таксонів та діагнозами родів, що в свою чергу зумовлює необхідність проведення таксономічної ревізії з максимальним охопленням таксонів, використанням сучасних філогенетичних методів і дотриманням принципів стабільності номенклатури, що і стало нашою метою. Для здійснення цієї мети нами було досліджено філогенетичну структуру родини Erpobdellidae, досліджено морфологічні особливості представників різних еволюційних ліній глоткових п'явок та описано закономірності їхнього географічного поширення. Наукова новизна цієї роботи полягає в тому, що нами було визначено філогенетичну структуру родини Erpobdellidae. Було показано, що палеарктичні представники родів Erpobdella та Dina насправді не належать до тих саме еволюційних ліній, що і неарктичні представники цих родів, а склад родів Erpobdella, Dina, Mooreobdella та Nephelopsis потребує перегляду. Варто зазначити, що представники різних еволюційних ліній обмежені в своєму поширенні Палеарктикою або Неарктикою, що суперечить попереднім уявленням. Також результати філогенетичного аналізу вказують на те, що види роду Trocheta належать до двох еволюційних ліній, одна з яких відповідає роду Trocheta, а інша – Blanchardia, який було синонімізовано більш ніж вісімдесят років тому. За допомогою методів делімітації видів було продемонстровано значне видове різноманіття глоткових п'явок Західної Палеарктики, насамперед серед кавказьких представників родів Trocheta і Dina. Встановлено, що різні типи кільчастості виникали в різних еволюційних лініях глоткових п'явок незалежно. Теоретичне значення роботи визначається в тому, що на основі молекулярно-філогенетичних, а також морфологічних і біогеографічних даних було переглянуто систематику родини Erpobdellidae на рівні родів. На основі цих даних було запропоновано ереглянути склад родів Erpobdella, Dina, Trocheta, Mooreobdella та Nephelopsis. У роботі було виявлено закономірності поширення глоткових п'явок і продемонстровано криптичне різноманіття глоткових п'явок Кавказу. Було досліджено систематичну значущість ознак зовнішньої та внутрішньої морфології. Крім того, було доопрацьовано стандарт опису глоткових п'явок і вдосконалено методику розтину. Під час цього дослідження було підібрано генетичні маркери, які найкраще відображають еволюційну історію глоткових п'явок у різних масштабах.^UThe dissertation is devoted to the establishment of the classification of leeches of the family Erpobdellidae, primarily its Palearctic members, and to the determination of patterns of morphological evolution and geographical distribution. Over the past twenty years, the accumulation of new data has led to revealing many inconsistencies between phylogenetic positions and morphological features of individual taxa and diagnoses of genera, which in turn necessitates a taxonomic revision with maximum coverage of taxa, using modern phylogenetic methods and taking into account the principle of stability, which became our goal. To achieve this goal, we studied the phylogenetic structure of the family Erpobdellidae, the morphological features of representatives of different evolutionary linages of erpobdellid leeches and described the patterns of their geographical distribution. The scientific novelty of this work is that we determined the phylogenetic structure of the family Erpobdellidae. It was shown that the Palearctic members of the genera Erpobdella and Dina do not actually belong to the same evolutionary lines as the Nearctic members of these genera, and the composition of the genera Erpobdella, Dina, Mooreobdella and Nephelopsis needs to be revised. It should be noted that the representatives of different evolutionary lineages are limited in their distribution by the Palearctic or the Nearctic, which contradicts previous views. Also, the results of phylogenetic analysis indicate that the species of the genus Trocheta belong to two evolutionary lineages, one of which corresponds to the genus Trocheta, and the other, Blanchardia, was synonymized more than eighty years ago. Species delimitation demonstrated significant species diversity of erpobdellids in the Western Palearctic, especially among Caucasian members of the genera Trocheta and Dina. Different types of annulation was found to occur in different evolutionary lineages of erpobdellids independently. The theoretical significance of the work is determined by the fact that on the basis of molecular-phylogenetic, as well as morphological and biogeographical data, the taxonomy of the family Erpobdellidae at the level of genera was revised. Based on these data, it was proposed to review the composition of the genera Erpobdella, Dina, Trocheta, Mooreobdella and Nephelopsis. The paper revealed the patterns of distribution of erpobdellids and demonstrated the cryptic diversity of erpobdellid leeches in the Caucasus. The systematic significance of features of external and internal morphology was investigated. In add ition, the standard for describing erpobdellid leeches was revised and the dissection technique was improved. During this research, genetic markers were selected that best reflect the evolutionary history of erpobdellid leeches at different scales.

Досліджено фосфорилювання як посттрансляційний фактор тубулінового коду, що забезпечує функціональну гетерогенність і спеціалізацію мікротрубочок. Проведена ревізія кіному Arabidopsis thaliana (1021 протеїнкіназа), визначено коло протеїнкіназ, що причетні до регуляції цитоскелету, клітинного поділу і фосфорилювання молекул α-, β- і γ-тубуліну. За допомогою методів біоінформатики, структурної біології, молекулярно-генетичного і фізіологічного експерименту, сучасної мікроскопії, мутантних і трансгенних експериментальних моделей, досліджено участь окремих протеїнкіназ. Встановлено, що у вищих рослин фосфорилювання α-, β- і γ-тубуліну здійснюють 3 протеїнкінази групи AGC (родина IRE – IREH1; родина S6K – KPK1 і KPK2), 2 протеїнкінази групи CMGC (CDK1 і YAK1), гетеротетрамерний холоензим CK2 (CKA1 / CKA2 / CKB1 / CKB2), ізотип CKL6 протеїнкінази CK1, 2 протеїнкінази SnRK1α (KIN10 і KIN11), протеїнкіназа NEK6 (родини NEK, підродина NIMA), а також, 9 рослинних Са2+-залежних протеїнкіназ: 5 з родини CPK (CPK7, CPK14, CPK20, CPK21 і CPK32), 3 з родини CDPK/CRK (CRK2, CRK3 і CRK8) і GRIK2 (SnAK1). Отримані докази про структуру протеїнкіназ, відповідні сайти фосфорилювання і їх роль в модуляції тубулінового коду розкривають нові фундаментальні аспекти функціональної пластичності рослинних мікротрубочок. Результати дослідження можуть слугувати підгрунтям методів і технологій цілеспрямованого впливу на базові функції і властивості тубулінового цитоскелету.^UThe structure of microtubules (MT), as well as sequences of α-, β- and γ-tubulin, is highly conserved. Despite the high conservation, MTs adapt to variety of cellular functions and demonstrate variety of properties. Two different mechanisms can generate MT diversity: the expression of tubulin isotypes, and the generation of different posttranslational modifications (PTMs). It was demonstrated that phosphorylation of mammalian tubulin modulate MTs structure, dynamics and interaction with different associated and transport proteins (MAPs). At the same time, dispite progress in the study of mammalian and yest MT kinoms there are still significant gap in our knowledge of plant MT phosporylation. The objective of the study was to identify plant protein kinases involved in direct phosphorylation of α-/β-/γ-tubulin and kinase-specific phosphorylation sites, to elucidate their function in plant tubulin code. A complete revision of Arabidopsis thaliana kinom (1021 genes) and Homo sapiens protein kinases (105 enzymes) involved in the regulation of the cytoskeleton, cell division, phosphorylation of α-, β-, and γ-tubulin were performed. The closest plants homologes were identified, using bioinformatical and structural biology methods. Bioinformatical evidence was completed by morden cell biology, molecular biology and physiological experiments, modern microscopy, experiments on mutant and transgenic models. It was concluded that in higher plants, phosphorylation of α-, β- and γ-tubulin are associated with 3 AGC kinases (family IRE - IREH1; family S6K - KPK1 and KPK2), 2 CMGC kinases (CDK1 and YAK1), proteinkinase CK2 (subunits: CKA1 / CKA2 / CKB1 / CKB2), CK1 isotype CKL6, 2 isotypes of SnRK1α (KIN10 and KIN11), NIMA-kinase NEK6 (NEK family), and 9 plant Ca2+-dependent protein kinases: 5 CPK family members ( CPK7, CPK14, CPK20, CPK21 and CPK32), 3 CDPK / CRK family members (CRK2, CRK3 and CRK8) and SnAK1-kinase GRIK2. Such comprehensive list of plant tubulin code protein kinases and information on their sites reveals fundamental aspect of plant MTs functional diversity, and display applied interest as the base for new methods and technologies of target influence on plant cytoskeleton.