Досліджено активність ферментів протеолітичної системи, які приймають участь у розвитку новоутворень в органах жіночої репродуктивної системи. Встановлено вікові зміни активності ферментів протеолітичної системи органів репродуктивної системи досліджуваних жінок, а також виявлено збільшення активності ключових ферментів: карбоксипептидаз А та В і металопротеїнази-2 за розвитком та прогресією пухлинної тканини гормоночутливого органа та тіла матки, що пов'язано з індукцією їх біосинтезу як класичними естрогенами, так і некласичними фенолстероїдами, які є важливими регуляторами біосинтезу. Показано різноманітну роль протолітичних ферментів за умов розвитку доброякісного та злоякісного процесів, що може бути використано в прогностичних та диференціальних цілях у випадку розвитку онкопроцесу.

  Скачати повний текст

Розкрито нові аспекти взаємодії дендритних клітин (ДК) та пухлини, досліджено вплив її локалізації на дозрівання та функціональні властивості ДК. Вперше на моделі лімфоми EL-4 виявлено, що залежно від характеру росту пухлини, зумовленого різними шляхами введення пухлинних клітин, ДК, виділених з селезінки (СДК), кістково-мозкових клітин-попередників (КМДК), мають різний імунофенотип та функціональну активність. Встановлено, що КМДК, які контактували з пухлинними антигенами, введені тваринам з лімфомою EL-4, відновлюють дозрівання КМДК реципієнтів та пригнічують в них розвиток лімфоми. Зазначено, що дана стимуляція імунної відповіді, зумовлена активованими КМДК, залежить від способу їх введення і більш виражена за внутрішньовенозного введення.

  Скачати повний текст

За результатами проведених експериментальних досліджень показано, що у разі стафілококової інфекції у мишей та шлунково-кишкових захворювань телят недостатність імунної відповіді на збудник обумовлена пригніченням ефекторних функцій фагоцитів та їх здатності до продукції ключових медіаторів імунної та запальної реакції організму - ІФН та фактору некрозу пухлин (ФНП). Основою протективної дії ІФН та його індукторів за вказаних захворювань є їх здатність підсилювати неспецифічну резистентність організму, зокрема, підвищувати функціональну активність фагоцитів та природних клітин-кілерів, а також здійснювати регулюючий вплив на продукцію цитокінів - ІФН та ФНП.

  Скачати повний текст

Досліджено антиметастатичну дію нових протипухлинних препаратів: хлофідену, бротеофіну, мебіфону та визначено, що за їх використання гальмується приживлення, ріст та метастазування експериментальних пухлин. Установлено, що хлофіден має високу антиметастатичну дію за умов ад'ювантної та неоад'ювантної терапії. Виявлено, що виражена антиметастатична дія притаманна бротеофіну тільки в режимі неоад'ювантної терапії. Показано доцільність створення комплексу хлофідену, бреофіну та адріабластину, що дало змогу знизити дози інгредієнтів у 1,5 - 2 рази, одержати високий протипухлинний ефект, але антиметастатична дія за цього є слабкішою, ніж у монопрепаратів. Уперше виявлено здатність адреналіну гідротартрату та верапамілу підсилювати процеси метастазування, знімати антиметастатичну дію хлофілдену.

  Скачати повний текст

Досліджено геномоделювальні та протипухлинні властивості культуральної рідини, клітин та ліпополісахаридів (ЛПС) двох патоварів P. syringae. Виявлено, що екстраговані 0,85 % розчином хлориду натрію ЛПС P. syringae pv. atrofaciens 8281 P. syringae pv. coronafaciens 9030 мають типовий для бактерій даного виду хімічний склад. В бактеріальній тест-системі з ауксотрофними за гістидином штамами Salmonella typhimurium встановлено, що P. syringae pv. atrofaciens 8281 і P. syringae pv. coronafaciens 9030 не утворюють сполук з мутагенною активністю у разі культивування на картопляному бульйоні. Виявлено, що ЛПС P. syringae pv. atrofaciens 8281 і P. syringae pv. coronafaciens 9030 притаманна антимутагенна активність стостовно спонтанного та індукованого біхроматом калію мутагенезу у тест-штамів S. typhimurium. Зазначено, що антимутагенна активність обох досліджуваних ЛПС найбільшою мірою виявляється за одночасної дії їх з мутагеном на клітини тест-штамів, що, ймовірно, обумовлюється здатністю ЛПС адсорбувати біхромат калію. Встановлено, що сік з листків пшениці у фазі сходів з ознаками ураження P. syringae pv. atrofaciens 8281 та неуражених листків має однакову антимутагенну активність. Зроблено висновок, що в уражених бактеріями рослинах пшениці не утворюються сполуки з мутагенною активністю. За допомогою моделі пухлиноутворення, спричиненого Agrobacterium tumefaciens на експлантатах картоплі, виявлено, що фільтрат культуральної рідини, зруйновані ультразвуком клітини та ЛПС патоварівP. syringae перешкоджають пухлиноутворенню, зменшують його інтенсивність.

  Скачати повний текст

За результатами генної експресії (SAGE) та диференційної гібридизації охарактеризовано зміни експресії генів в астроцитарних гліомах, асоційовані з певними властивостями пухлинних клітин. За допомогою SAGE ідентифіковано 129 генів, експресія яких суттєво здійснюється у гліобластомах. Ці гени можна використовувати для молекулярної характеристики пухлин головного мозку. Гени становлять обмежену кількість функціональних груп. Диференційну експресію деяких генів показано вперше у пухлинах головного мозку. У гліобластомі, найбільш злоякісній формі гліом, знайдено акумуляцію гетерогенних Alu-вмісних нуклеотидних послідовностей, а також генералізовану інактивацію транскрипції мітохондріального геному, асоційовану з деструкцією мітохондрій у пухлинних клітинах. На підставі зіставлення результатів SAGE і мікроарейного аналізу 117-ти диференційно експресованих генів можна визначити як гени, продукти яких є потенційними молекулярними маркерами гліальних пухлин.

  Скачати повний текст

Висвітлено питання поширення збудника бактеріального раку (БР) на виноградниках Півдня України, оптимізації методики діагностики захворювання. Уперше в країні запропоновано метод полімеразної ланцюгової реакції для діагностики збудника БР, виявлено зараженість пухлинотвірними штамами (ПШ) Agrobacterium садивного матеріалу, імпортованого з країн ЄЕС, і виробничих засаджень деяких сортів винограду, що широко культувуються на півдні української держави. Встановлено зараженість агробактеріями грунту виноградників деяких регіонів країни. Показано, що в південних чорноземних грунтах збудник БР може зберігатися протягом двох років, вже не виявлятися через 6 місяців після викорчовування уражених кущів. Доведено, що в одних й тих самих місцях відбору проб грунту дослідної ділянки ПШ Agrobacterium можуть бути присутні і не виявлятися в різні сезони відбору проб.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена органозберігаючому лікуванню раку молочної залози. Вивчені безпосередні та віддалені результати, а також якість життя хворих в залежності від обсягу місцево-регіонарної терапії. З'ясовано, що використання органозберігаючих методик лікування приводить до суттєвого покращання безпосередніх результатів і меншої психотравмуючої дії без погіршення локального контролю, збереженні досить високого рівня виживаємості. Розроблені показання щодо відбору хворих для органозберігаючих операцій та ад'ювантної променевої терапії з урахуванням провідних прогностичних факторів (стан менструальної функції, співвідношення "розмір пухлини / розмір молочної залози", локалізація, гістологічна структура, стан пахвових лімфатичних вузлів). Наведені дані про можливість скорочення обсягу лімфаденектомії при І стадії процесу, а також безпечність відмови від пахвової дисекції у хворих в стійкій менопаузі при клінічно інтактних лімфатичних вузлах.

  Скачати повний текст

Досліджено вплив рекомбінантного бета-дефенсина-2 людини, на життєздатність та проліферацію злоякісно трансформованих клітин in vitro та особливостей експресії hBD-2 на рівні мРНК та білка в пухлинах шлунка та шийки матки людини. Відзначено, що рекомбінантний hBD-2, який експресований в бактеріальній системі є біологічно активним пептидом, проаналізовано дозо-залежний вплив на життєздатність культивованих злоякісно трансформованих клітин: в концентраціях нижче 0,5 мкМ пептид стимулює, у вищих за 0,5 мкМ - пригнічує їх життєздатність, а також вплив інкубації клітин з бета-дефенсином-2 на морфологічні та адгезивні властивості злоякісно трансформованих клітин ліній А431 та HeLa. Показано, що дія hBD-2 на рівень фосфорилювання рецептора ЕФР у злоякісно трансформованих клітинах концентраційнозалежна. Виявлено експресію бета-дефенсина-2 на рівні мРНК та білка в 65

  Скачати повний текст

Здійснено вивчення біохімічної регуляції апоптозу у процесі онтогенезу на рівні сигнальних шляхів регуляції клітинних процесів - нейроендокринного, сфінгомієлинового, гліцерофосфоліпідного, а також оксиду азоту. Установлено, що ДНК-фрагментація та клітинна проліферація у пухлинних тканинах у хворих на рак нирок (РН) вірогідно відрізнялися між стадіями пухлинного процесу: від T1 до T4. ДНК-фрагментація найбільш виражена у хворих з початковими стадіями пухлинного процесу та знижувалася за прогресування пухлини. Активність клітинної проліферації зі стадією пухлинного процесу зростала. За цього виявлене вірогідне підвищення вмісту рівня сфінгозину у нирковій тканині залежно від стадії РН, а також підвищення рівня стабільних метаболітів оксиду азоту на всіх стадіях РН, тобто ці сигнальні шляхи були задіяні у регуляції апоптозу за умов онкогенезу нирок. Доведено, що ендогенні простаноїди відіграють роль тканинного фактора позаклітинного оточення пухлинних клітин, що створює сигнальний шлях дезадаптації у процесі проліферації та апоптозу у пухлинних клітках, сприяючи їх росту і прогресуванню. Установлено, що рівень досліджених класів простаноїдів за пухлинного ураження з метастазуванням удвічі вище, ніж у випадку РН без метастазування. У хворих на РН розвивається гіперренінемічний гіпоальдостеронізм, що вказує на патогенетичну роль ренін-альдостеронової системи у розвитку та прогресуванні онкопроцесу. Ріст клітинної проліферації та зниження швидкості апоптозу у пухлинній тканині супроводжується зниженням енкефалинеричної активності за зміни стадії РН. Концентрація АКТГ, АДГ і пролактину у плазмі крові у хворих на РН підвищена.

  Скачати повний текст

Виявлено, що наночастинки золота розміром 30 і 45 нм за взаємодії з клітинами ліній СНО-К1 та U937 не впливають на структурний стан їх ДНК, а наночастинки розміром 10 і 20 нм ушкоджують структурний стан ДНК обох типів клітин. Виявлено зміни вмісту білкових фракцій плазми крові тварин-пухлиноносіїв за умов внутрішньовенного введення препаратів наночастинок золота. Проведено дослідження з вивчення особливостей розподілу та нагромадження наночастинок золота в органах і пухлинах лабораторних тварин. Встановлено, що у тварин з перещепленою карциномою Герена, резистентною до цисплатнну, найвищий, у порівнянні з вмістом у органах, рівень нагромаджння наночастинок золота реєструється у пухлинах через одну годину після ін'єкції та залишається високим через 24 години.

  Скачати повний текст

Вивчено біохімічні умови реалізації апоптозу та клітинної проліферації за рівнем енергозабезпечення, вмісту маркерних цитокінів IL-10, sCD30 та часу релаксації протонів водню у процесі пухлинної трансформації лімфоцитів у разі лімфопроліферативних захворювань (ЛПЗ). Для проведення дослідження були відібрані зразки сироватки та плазми від 74-х хворих на лімфоми. Проведено визначення у лімфоцитах рівня апоптозу за ДНК-фрагментацією з морфологічною детекцією з застосуванням Хехст 33342 за умов флуоресцентної мікроскопії, вивчено проліферативні процеси за активністю мітохондріальної дегідрогенази за результатами МТТ-тестування, проаналізовано енергетичний обмін за рівнем аденілових нуклеотидів, у сироватці крові проведено оцінювання показників загальної лактатдегідрогенази, рівнів IL-10 і sCD30, показників релаксометрії з використанням ядерно-магнітного резонансу. Хворі на ходжкінські лімфоми та неходжкінські лімфоми (НХЛ) були поділені на 3 групи відповідно до стадії прогресування. За результатами проведеного дослідження встановлено, що проліферативна активність лімфоцитів, залучених до патогенезу лімфом, значно зростає у разі прогресування цих хвороб, а кількість клітин, що гинуть шляхом апоптозу, зменшується. У трансформованих клітинах створюються несприятливі енергетичні умови для завершення апоптотичної загибелі. Протягом прогресування відбувалось зниження кількості аденозинтрифосфату (АТФ), аденозиндифосфату (АДФ) та збільшення аденозинмонофосфату (АМФ). Кількість загальної лактатдегідрогенази значно перевищувала верхню межу норми тільки у хворих на НХЛ на останніх стадіях. Збільшення пулу проліферуючих клітин відбувається на тлі експресії IL-10 та sCD30 та залежить від стадії та нозології лімфом.

  Скачати повний текст

Установлено, що опікове ураження шкіри зумовлює пригнічення активності ксенобіотик-метастабілізувальних ферментів у печінці щурів, максимум якого виявлено на першому тижні, подальшу нормалізацію установлено протягом місяця. Найбільшою мірою гальмуються активності цитохромів P4502E1, 2C і 3A, а також ферментів кон'югації, меншою - цитохромів P4501 A2, 2D і арілестерази. На рівні організму це має прояв у сповільненні елімінації модельних препаратів "Амідопірин" і "Ацетанілід", лікарських засобів "Диклофенак натрію" та "Напроксен", зростанні їх анальгетичної дії. Ці зміни корелюють з підвищенням рівня малонового діальдегіду, дієнових кон'югатів, карбонільних груп білків, нітратів і нітритів, фактора некрозу пухлин-<$Ealpha> й інтерлейкіну-6, активності ксантиноксидази й оксидази D-амінокислот і падінням активності супероксидисмутази та каталази і асоціюється з ультраструктурними та біохімічними змінами у печінці (деструкцією мембран ендоплазматичного ретикулуму та мітохондрій, посилення солюбілізації компонентів мікросомальних мембран). Триметазидин переважає мексидол за мембранопротекторною дією та за здатністю захищати систему біотрансформації ксенобіотиків від опікового ураження.

  Скачати повний текст

Проаналізовано особливості росту карциноми Герена та протипухлинної резистентності організму за умов різного забезпечення вітаміном А. Встановлено, що ріст карциноми Герена супроводжується нагромадженням вітаміну А у трансформованій тканині в його неактивній ретинілефірній формі. В процесі росту неоплазми рівень ретинолу та його ефірів знижується у трансформованих і умовно нормальних тканинах. Показано, що передуюче трансплантації пухлини забезпечення тварин вітаміном А важливе для реалізації метастатичних потенцій карциноми Герена, та визначає реакцію організму на розвиток новоутворення. Посилене насичення організму пухлиноносія гіпердозами вітаміну А може як стимулювати, так і пригнічувати пухлинну прогресію. Введення per os гіпердоз ретинолу ацетату (30 000 МО/кг) вподовж 7-ми діб на фоні попереднього нормального забезпечення організму вітаміном А має виражений протипухлинний ефект. Застосування вітаміну А в цьому випадку супроводжується деградацією ядерної ДНК трансформованої тканини з утворенням фрагментів 10 - 50 т.п.н. та 200 - 400 п.н., низькими показниками гідроксилазної активності цитохрому Р-450 мікросомної фракції карциноми Герена.

  Скачати повний текст

Вперше експериментально обгрунтовано біохімічні особливості інтенсифікації росту трансплантованого злоякісного новоутворення в організмі тварин, які зазнали дії та попереднього фракціонованого низькодозового опромінення. Встановлено, що етап інтенсивної пухлинної прогресії в попередньо опроміненому організмі супроводжується посиленнням генерації супероксидного аніон-радикала в мітохондріях клітин неоплазми, суттєвим підвищенням ступеня фрагментації мтДНК і окиснювальної модифікації мітохондріальних білків поряд зі зниженням рівня фрагментованої ядерної ДНК і активацією процесів реплікації та транскрипції. Показано, що дія на організм попереднього опромінення та злоякісного новоутворення інтенсифікує метаболічні процеси, які визначають поглиблення дисфункцій детоксикаційних систем, аеробного енергоза та безпечення та зниження транскрипційної активності хроматину клітин печінки у порівнянні з неопроміненими пухлиноносіями, що проявляється вже на латентній стадії росту карциноми Герена. На термінальних етапах онкогенезу дія попереднього фракціонованого низькодозового опромінення на організм тварин-пухлиноносіїв нівелюється.

  Скачати повний текст

Встановлено, що вплив вагітності на ріст та метастазування злоякісної пухлини залежить від ступеня генетичних (антигенних) відмінностей між матір'ю та плодом та реалізується через різнонаправлені зміни у співвідношенні між субпопуляціями активно мігруючих та швидко проліферуючих клітин у первинній пухлині. На підставі одержаних даних щодо рівня фактора росту ендотелію в сироватці крові тварин протягом вагітності показано, що він не відіграє суттєвої ролі у виявленому впливі сингенної та алогенної вагітності на ріст та метастазування карциноми Льїс. Блокування активності хоріонічного гонадотропіну, одного з головних онкофетальних маркерів, за допомогою антисироватки до нього показало, що хронічний гонадотропін може відігравати суттєву роль у впливі вагітності на перебіг злоякісного процесу. Охарактеризовано ембріолетальну та тератогенну дію злоякісної пухлини, яка проявляється неспецифічними порушеннями розвитку всього фетоплацентарного комплексу, встановлено залежність її пошкоджуючої дії від стадії ембріонального розвитку та ступеня генетичних (антигенних) відмінностей між матір'ю та плодом.

  Скачати повний текст

Досліджено процес взаємодії лімфоцитів і пухлинних клітин в динаміці росту меланоми B16 мишей та хворих на меланому шкіри, визначено роль експресії ядерного антигена проліферуючих клітин, CD25 і CD54 лімфоцитами і пухлинними клітинами у реалізації протипухлинної дії лімфоцитів, розглянуто можливість корекції даної взаємодії мієлопептидом-2. Визначено, що ЛПК хворих на меланому і лімфоцити лімфатичних вузлів мишей з меланомою B16 посилюють свою протипухлинную дію під впливом мієлопептиду-2, що має здатність також безпосередньо пригнічувати ріст клітин меланоми B16 і клітин меланоми хворих в системі in vitro.

  Скачати повний текст

Досліджено питання прогнозування клінічного перебігу та вибору лікувальної тактики у разі раку статевого члена на підставі аналізу факторів прогнозу. Вивчено тривалість анамнезу, розмір пухлини, форму росту, ступінь анаплазії пухлини, наявність метастазів у регіональних лімфатичних вузлах. Розроблено та впроваджено у практику оригінальну шкалу оцінювання факторів прогнозу раку статевого члена, які визначаються на підставі комплексного клініко-морфологічного обстеження. Доведено доцільність урахування даних факторів під час вибору індивідуальної тактики лікування раку статевого члена (органозберігальна або аргановіносна операція, об'єм і час виконання лімфаденектомії). На ранніх стадіях захворювання показано ефективність застосування тактики збереження органа, яка не впливає на радикальність лікування та не погіршує прогноз. Виявлено, що у хворих з високим ризиком метастазування в регіональні лімфатичні вузли одночасно з радикальним видаленням первинного вогнища необхідно виконувати двобічну пахвинно-стегнову лімфаденектомію. Встановлено, що найбільш ефективним методом лікування раку статевого члена є комбіноване та комплексне лікування, яке включає хірургічне втручання, хіміотерапію та/або променеву терапію. Розроблено й апробовано алгоритми лікування хворих з різними стадіями раку статевого члена.

  Скачати повний текст

Наведено результати ретро- та перспективного аналізу хірургічного лікування хворих з механічною жовтяницею непухлинного та пухлинного генезу. Проаналізовано методи декомпресії біліарного тракту, визначено пріоритетність, показання та протипоказання до їх застосування залежно від характеру захворювання та рівня обструкції. Проведено стандартизацію ускладнень антеградних ендобіліарних втручань, виділено тяжкі та легкі ускладнення. Визначено причини виникнення ускладнень, пов'язані з недоліками методів декомпресії біліарного тракту, двомоментного дренування за Сельдингером. Впровадження вдосконалених методів антеградних ендобіліарних втручань дозволило зменшити частоту ускладнень дренувальних операцій з 29,4 до 14,4 %. Встановлено, що стентування біліарного тракту може бути остаточною маніпуляцією, альтернативною реконструктивним втручанням.

  Скачати повний текст

Вивчено основні показники перебігу оперативних втручань у хворих на рак стравоходу та шлунка з переходом на стравохід залежно від способу формування стравохідних анастомозів (ручного та механічного). Проаналізовано частоту та структуру післяопераційних ускладнень. Досліджено функціональні наслідки операцій залежно від методу анастомозування, зокрема: наявність стравохідного рефлюксу у вертикальному та горизонтальному положенні тіла хворих; частоту розвитку запальних ускладнень слизових оболонок в області анастомозів (анастомозиту, рефлюксу-езофагіту), рубцевих стуктур анастомозів, грануляційних розростань та рецидивів пухлини по лінії швів. Вивчено динаміку показників процесу реабілітації хворих протягом року після операції, проаналізовано віддалені результати лікування. Обгрунтовано необхідність диференційованого використання різних способів анастомозування залежно від локалізації пухлини.

  Скачати повний текст