Наведено результати дослідження процесу конструювання автентичності особистості у інтерсуб'єктивному просторі. Показано, що метафора відповідності, яка встановлювалася у психології модерну як віддзеркалення ідеї центрованості суб'єкта, втрачає свою пояснювальну спроможність у просторі постмодерну з його плинністю, емерджентністю, фрагментацією, іграїзацією. Розроблено модель становлення, яка функціонує за принципами ризоми. Взаємодію між модусами, що забезпечують її змістовні особливості та здійснюють регулятивні функції, висвітлено як створення індивідуальної траєкторії за принципом незначущого розриву. Розкрито зміст статусів, між якими утворюється внутрішня динаміка аналізованого процесу, визначено роль проблематизацій автентичності у структурі кожного модусу.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості формування та розвитку постмодерністського авторефлексивного тексту Є.Пашковського. На підставі вивчення західноєвропейського досвіду визначено специфіку українського постмодернізму як перехідного етапу між минулою та новою формами українського модернізму на порубіжному зламі епох. У даному контексті проаналізовано художню авторефлексію та її основні форми прояву (нарцистично-карнавальну та міфологічно-шизоїдну) в сучасному літературному процесі. Встановлено причини виникнення та досліджено еволюцію розвитку авторефлексії у прозі Є.Пашковського. Розглянуто засоби вираження традиційного "реалізму" та прихованої авторефлексії в романі "Свято". Встановлено особливості міфологічного самовираження як наслідку критичної авторефлексії в романах "Вовча зоря" та "Безодня". Проведено дослідження есеїстичного "відкритого" авторефлексивного художнього мислення у "Щоденному жезлі" як специфічного явища українського "дилетантського" постмодернізму.

  Скачати повний текст

Узагальнено антитрагедійні риси естетико-художнього дискурсу. Виокремлено антитрагедійне як одну із своєрідних ознак сучасного мистецтва, проаналізовано проблемне коло у категоріальному співвідношенні "трагічного"- "комічного", "поетичного" - "прозового" в історико-естетичному аспекті. Встановлено, що антитрагедійне набуває категоріальних ознак, виходячи за межі суто постмодерністської настанови пов'язувати антитрагедію виключно із постмодерною трансформацією традиційних засад доби модерну. Антитрагедійне визначено як естетичну категорію. Запропоновано схему корелятивного співвідношення антитрагедійного з прозовим, що дозволяє простежити у контексті великого культурного часу антитрагедійне як нівелювання поетичного у бік прозового. Сутність антитрагедійного виокремлено у площину буденості як принципу світобачення і як художнього методу. Антитрагедійне охарактеризовано шляхом деієрархізації людського та речового, за принципу рівності між світом людей та світом речей. Антитрагедійне визначено як корелят між трагічним та комічним, їх "третій" стан. У психологічному сенсі антитрагедійне охарактеризовно як нездатність людини постійно перебувати у стані смислопошуків та граничних ситуацій, обгрунтовано положення про антитрагедійне як певний механізм захисту. Розглянуто категоріальне співвідношення "поетичне" - "прозове", в якому поетичне виступає ознакою трагедійного, а прозове - антитрагедійного. Зроблено висновок, що антитрагедійні риси виникають у площині буденності, повсякдення, прозовості, коли "стомленість" від трагедії та трагічного вимагає відходу у неконфліктний світ звично-звичайного.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему рольової реальності, актуалізовану суттєвими трансформаціями, які переживає Україна. Зрушення, що відбуваються у нашому постсоціалістичному суспільстві, несуть у собі конструктивні та деструктивні можливості, на які здатна вплинути ефективна соціальна політика. Потребують аналізу проблеми соціальної сутності людини і її репрезентації у соціальних формоутвореннях. До таких феноменів можна віднести поняття рольової реальності, яке грунтується на теорії соціальних ролей, опрацьованій кількома гуманітарними дисциплінами, а також західноєвропейську традицію розгляду діяльності сутності людини з конкретно-рольовою визначеністю цієї сутності у національній філософії історії. Сконцептуалізована на такій підставі соціально-філософська теорія рольової реальності дозволяє відпрацювання нової стратегії в ситуації, коли людська сутність зводиться до ансамблю сутнісних можливостей і нескіченості проектів цієї сутності постмодерном. Ця нова сутність особи, взаємодія особи та суспільства пов'язані з більш складним типом соціальності ніж той, на грунті якого виникла і розвивалась теорія соціальних ролей. Доведено, що суперечливий характер рольової реальності в межах інтерпретації історії, її дискретних і континуальних витоків представлено топологією символічної форми, універсалізм якої не в безмежній експансії ролей, а в універсальному самоздійсненні сутнісних сил людини. Рольові реальності як топоси історії дозволяють розгорнути ідею людиновимірності історії, визначену надлишком соціального як резервуару рольових ідентифікацій, що надають історії антропомірних характеристик. Обгрунтовано необхідність творення національної філософії історії з опредметненими в ній національними символами, в основу яких покладено: антеїзм, екзистенційно-межове світовідчуття, кордоцентризм, ліризм. Це суттєво трансформує уявлення про механізм життєдіяльності суспільства, дозволяє здійснювати продуктивні спроби переходу від історичного до надісторичного та загальнозначущих цінностей.

  Скачати повний текст

Досліджено професійну музичну культуру Дніпропетровщини від витоків до сьогодення як частку української культури. Головну увагу приділено питанню взаємодії адитивності та гетерогенності в історичному аспекті становлення та розвитку культури Катеринослава - Дніпропетровська та на сучасному етапі шляхом перетворення ознак постмодернізму у музичних творах різних жанрів. Розкрито динаміку відображення гетерогенних процесів у регіональній музичній культурі, що складається в адитивну картину цілого. Головні напрямки музичної культури Катеринослава у період XIX - початку XX ст. розглянуто у єдиному процесі становлення та росту професіоналізму. Творчість перших професійних композиторів Дніпропетровська Л.Усачова, О.Соловйова, В.Сапєлкіна продовжує цей процес і стає фундаментом для створення Дніпропетровської композиторської організації. Розглянуто історичні витоки, зв'язки місцевої композиторської школи, її склад і основні творчі пріоритети у жанрах хорової, камерної, симфонічної музики.

  Скачати повний текст

Здійснено аналіз трансформації "аналітична естетика - постмодернізм", яка розглядається як необхідний етап у розвитку американської естетики, і є підгрунтям формування нового типу естетичної теорії. З'ясовано, що американська аналітична естетика виникла внаслідок застосування основних принципів позитивістської філософії до сфери мистецтва, поєднання аналітичної естетики з практикою американського мистецтва та художньою критикою. Розкрито естетичний вимір понять аналітичної естетики. Обгрунтовано, що у процесі розвитку американська естетика обмежує позитивістський ізоляціонізм за рахунок побудови стрункої естетичної теорії засобами аналітичних та лінгвістичних методів. Визначено основні теми, які наближають аналітичну естетику до проблем європейського постмодернізму (зняття кордонів між елітарною та масовою культурою, багатомовність мистецтва, заперечення модерністських догм щодо техніки, мови, позиції автора, антиформалізм, експерименталізм та ін.). Виявлено два шляхи переходу до постмодернізму у США: за рахунок відмови від академічної філософії в контексті постмодернізму (Ф.Джемісон, І.Хассан, Р.Рорті); за рахунок внутрішньої критики, яка намагається зберегти раціональні зерна втраченого типу філософствування, залучення його здобутків до контексту нового філософського стилю (А.Данто, Р.Нозік). Проаналізовано концепцію еститезації аналітичної філософії А.Данто, яка поєднує аналітичний стиль філософствування з постмодерністськими темами дослідження.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження культурологічних і мистецтвознавчих аспектів становлення візуального мистецтва кінця XX - початку XXI ст. Розкрито сутність основних смислогенеруючих категорій - діяльності, комунікації, візуальності. Розглянуто проблеми морфогенезу сфери візуального та візуального мистецтва, зокрема, як динамічного цілісного явища кінця XX - початку XXI ст., розвиток якого підтверджує ідеї самоорганізації, поліонтологічності структурування систем у "нестабільному середовищі". Доведено, що кардинальні зміни у формогенезисі (гібридизації та концептуалізації візуальної форми) спричинили виникнення явищ "розсіювання" та формування інтегративного "візуального мислення", що ввібрало в себе акціонізм, проектний тип мислення, а також неканонічне пластичне мислення та нові технічні типи та підтипи (фотографічне, кінематографічне, телевізійне та відеомислення). Уперше в мистецтвознавстві візуальне мистецтво розглянуто як новий формат морфологічної структури сфери візуального, в якому реалізується весь "тезаурус бачення" (способи бачення), породжений візуальною культурою. З'ясовано, що використання такого "тезауруса бачення" дозволяє виокремлювати з культури повсякденності ті ресурси, без яких поповнення колосального "візуального архіву" людства неможливе. Доведено, що якісно новими умовами існування сучасного візуального мистецтва є ситуативність і втіленість. Зроблено висновок, що ситуативність на рівні припису означає реалізацію конкретних стратегій художнього "Я-проектування", а втіленість дозволяє сучасному художникові використовувати безліч форм репрезентації власних досягнень. Величезну кількість комбінацій цих візуальних форм розглянуто як версії художнього проекту. Виявлено, що візуальне мистецтво переборює ситуацію "розсіювання" і хаосу в постмодернізмі, а на наступному етапі свого розвитку починає "вибудовувати" "горизонтальні" лінії у морфогенезі, що дозволяє всій морфологічній моделі сфери візуального набути стійкості.

  Скачати повний текст

Досліджено онтологічний статус, основні онтологічні характеристики віртуальної реальності, встановлено особливості віртуальної реальності, представленої технічними засобами. Визначено смислові навантаження, якими наділено поняття "віртуальний" в історії філософії та науковому дискурсі. Виявлено еврестичний потенціал постнекласичної філософії для з'ясування онтологічного статусу віртуальної реальності. Зазначено, що постмодерністська методологія дозволяє визначити віртуальну реальність як інтерактивну, символічну реальність, що містить у собі нестачу реальності та внаслідок цього є умовою пошуку істини, виступає постійним нагадуванням про існування розрізнення між буттям та його формами. Встановлено, що для даного типу реальності характерні нон-фінальна процесуальність та високий креативний потенціал. Обгрунтовано твердження, що на відміну від віртуальної реальності як такої, яка завжди нагадує про існування забуття реальності (буття) у формах її представлення, віртуальна реальність, створена інформаційними та телекомунікаційними технологіями, навпаки, призводить до забуття реальності, стверджуючи можливість абсолютного та вичерпного представлення буття технічними засобами. Зазначено, що внаслідок перманентної процесуальності віртуальної реальності об'єкт, простір, час, причинність у ній інвертуються, знаходяться у процесі постійної зміни.

  Скачати повний текст

Розкрито специфіку архітектури сучасних політичних систем на підставі аналізу структуризації лінійних і мережевих систем політики. Визначено перспектву застосування гендеру як критерію оцінювання сучасних політичних систем відповідно до принципів постмодернізму. Охарактеризовно складові процесу структуризації систем політики, які можуть відігравати важливу роль у визначенні перспектив демократичного політичного розвитку й у розширенні простору політичної свободи у посттоталітарному суспільстві. Доведено принцип взаємозалежності рівня недемократичності політичної системи та способу політичного структурування гендерних образів. Показано, що на певному етапі суспільного розвитку, гендерна справедливість може набувати значення базової цінності системної організації політики. Запропоновано комплекс гендерних індикаторів, за допомогою яких реконструюють гендерні системи у соціумі та формують гендерну перспективу систем політики. Досліджено межі метанаративів в українському контексті для моделювання систем політики та проектування гендерної перспективи.

  Скачати повний текст

Проаналізовано онтологічний аспект готицизму, визначено його сучасний етичний та естетичний зміст, ускладнений психологічними, соціальними, епістемологічними концепціями. Досліджено особливості формування готичної традиції у літературі США у XIX - другій половині XX ст. з урахуванням впливу провідних літературних і філософських течій даного періоду. Проаналізовано творчість видатного американського романіста В.А. Персі, розкрито сутність його антропологічних, семіотичних, літературно-філософських побудов. Досліджено літературний феномен В.А. Персі як митця, що поєднує у своїй творчості літературу та філософську антропологію, культурні традиції США й Європи, класики та сучасності, художні твори якого є плідним полем естетичного функціонування субстрату готики та її модифікацій. Визначено структурно-змістові домінанти готики, показано їх дифузний, еклектичний та інтертекстуальний характер, виділено основні поетикальні й естетичні константи. Проаналізовано специфіку взаємодії готики з художніми течіями XIX ст. Розглянуто історію розвитку готичної традиції у літературі США на прикладі творчості Ч.Б. Брауна, Н. Готорна, Е.А. По та В. Фолкнера, досліджено її синкретичне поєднання з концепціями екзистенціалізму, мультикультуралізму та постмодернізму. Проведено діахронний аналіз трансформацій готичної традиції у літературі Англії та США протягом XVIII - XX ст. Наведено загальну характеристику творчості В.А. Персі як видатного американського романіста, філософа, семіотика, розглянуто його провідні світоглядні концепції, проаналізовано особливості їх втілення у творах митця. Художній доробок В.А. Персі проаналізовано у контексті діалектичної єдності його концептуального змісту та готичних формально-змістових моделей, показано універсальний характер та поліфункціональність структур готики в американській філософській прозі другої половини XX ст. Розглянуто основні історико-філософські дискусії даного історичного періоду - феноменологію моралі й ідентичності, проблеми духовних аномалій нації в історіософському контексті та релігійної антропології у ситуації постмодерну, розкрито високі креативні можливості готики XX ст.

  Скачати повний текст

Проаналізовано основні елементи дослідження культури посмодерну в контексті проекту постмодернізму. Висвітлено поворот постмодерністської рефлексії до проблем мови та комунікації. Розглянуто роль феномену гри в постмодерні. Встановлено, що гра в постмодернізмі стала одночасно важливим інструментом філософської рефлексії й об'єктом дослідження. Виявлено теоретико-методологічні підстави для культурологічного дослідження постмодерних комунікацій, розглянуто теорії комунікативної раціональності та комунікативної дії, що є найбільш продуктивними. Досліджено специфічні особливості комунікативних процесів на прикладах різних видів перформативних, художніх і віртуальних комунікацій. Розглянуто сучасні медіакомунікації й їх прояви, як телебачення та телевізійна реклама, що є прикладом реалізації у потсмодерних комунікаціях.

  Скачати повний текст

Систематизовано підходи до феномену гри за парадигмами: міфологічною, біологічною, філософською та парадигмою стратегій. У межах філософської виокремлено естетичну, антропологічну, герменевтичну, психоаналітичну, лінгвістичну та постмодерністську школи. Розкрито теоретичні засади співвідношення літератури та гри. Висвітлено ігрову суть мистецтва, "ігрові" та "неігрові" літературно-мистецькі періоди, ігровий стиль, ігрову поетику. Розглянуто форми вияву гри у літературному побуті та питання ігрової поведінки письменника. Висвітлено ігрові принципи художньої організації тексту на його різних рівнях, а саме: наративному, тематичному, інтертекстуальному, мовно-стильовому. Ігрові прийоми нарації залучають читача до творчої лабораторії автора та забезпечують тексту молісемантичність. Ігрові прийоми тематичного зрізу ініціюють у тексті подвоєння та виникнення утаємниченого знання, що розкривається лише обізненим. Таким "прихованим" знанням може бути інтертекст, зокрема, гра ресурсами мови актуалізує естетичний ефект, руйнуючи автоматичне сприйняття. Естетичний потенціал ігрових прийомів пов'язується з інтенсивністю впливу на сприйняття, зумовленою ефектом новизни та неочікуваності.

  Скачати повний текст

Проаналізовано особливості мистецької діяльності та поетичної творчості літугруповання "Бу-Ба-Бу" у контексті вітчизняного літературного процесу останньої чверті XX ст. Встановлено, що поетична група "Бу-Ба-Бу", з часу свого утворення визначена критикою як епатажна, є яскравим виразником новітніх тенденцій в українській літературі кінця XX ст. Доведено, що поезії Ю.Андруховича, О.Ірванця та В.Неборака та їх спільні мистецькі проекти стали втіленням специфічного літературного стилю "бубабу" - поліфонічно-карнавального, основними рисами якого є культовість, ритуальність, карнавальність, іронічність і самоіронічність, пародійність, синтетичність, урбанізм, єдність масовості й елітарності, що дозволяє виокремити його у межах постмодерністського методу.

  Скачати повний текст

Висвітлено філософську систему Д.Юма крізь призму її гуманістичної складової, проаналізовано сучасну інтерпретацію основної філософської проблеми - феномену людської природи. Встановлено можливість альтернативного тлумачення філософії Д.Юма у якості органічно поєднаних гносеології та етики, що надає можливість нестереотипного сприйняття його філософії, яка традиційно зводилась до гносеології як єдиноцінного досягнення шотландського філософа. Виявлено, що філософія Д.Юма спрямована на розкриття сутності людини як цілого, про що свідчить взаємозв'язок теорії пізнання, етики, політичної філософії (скепсис до розуму обумовлює довіру до відчуттів; достовірність безпосереднього сприйняття детермінує методологічний скептицизм), тому філософську концепцію Д.Юма визначено як антрополого-гносеологічну. Визначено гуманістичні засади вчення про людську природу, що полягають у дослідженні Д.Юмом людини як істоти, що наділена симпатією (перевага у природі людини симпатії до інших над егоїзмом), справедливістю (гармонійне поєднання благ людини та суспільної корисності), свободою (відчуття свободи під час виявлення волі згідно приховано-внутрішній детермінації). Досліджено обмеженість запозичень окремих положень вчення Д.Юма у сучасному лібералізмі, неповну адекватність сучасного сприйняття проблем філософії Д.Юма у історико-філософських постмодерністських тлумаченнях.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексне вивчення антропології дарунку та віддяки, яка маніфестована у сучасних філософських і богословських дослідженнях. Дарунок та віддяку розглянуто як універсальний атропологічний феномен, у дослідженні якого протягом останнього сторіччя брали участь представники різноманітних гуманітарних дисциплін, що утворюють своєрідну традицію вивчення дарунку, з якою полемізують деякі сучасні філософи-постмодерністи та християнські теологи. Значну увагу приділено походженню та розвитку найбільш послідовної версії постмодерної філософії дарунку Ж.Дерріда. Докладно проаналізовано її антропологічний вимір. Накреслено дослідницькі шляхи, які приводять деконструкцію до необхідності вивчення проблематики дарунку та віддяки на теренах християнства та християнської теології. Проаналізовано зворотній дослідницький рух з боку християнської теології назустріч деконструкції, який був здійснений у пост-метафізичній філософії та теології "дарунку-даності" Ж.-Л. Маріона. Компаративний аналіз позицій щодо дарунку та віддяки у деконструкції Дерріда та теології Маріона дозволяє з'ясувати, що антропологічні парадигми, в яких концептуалізують дарунок і віддяку постмодерний і християнський дискурси, постають такі, що пересікаються та конфронтують один з одним. Також виявляються теологічна та соціокультурна обумовленість конфлікту філософського та теологічного дискурсів, які проблематизують дарунок та віддяку. Розглянуто пост-секулярний стан сучасного суспільства на Заході та Сході Європи. Зроблено висновки щодо можливості пристосування накресленої у працях Маріона "іконічної" моделі комунікативної антропології для опису стану людини пост-секулярного світу.

  Скачати повний текст

Визначено необарокові, неоромантичні та постмодерні параметри творчості В.Шевчука в її демонологічному дискурсі. Виділено та докладно проаналізовано демонологію художнього макрокосму, мікрокосму та світу слова. Розроблено класифікацію демонічних образів. З'ясовано їх генезу й основні типлогічні особливості. Висвітлено художні функції демонічних образів як понадчасових рефлексій духовного життя людини у його суспільному й особистісному вимірах. Парадигму дослідженого дискурсу у творчості В.Шевчука розглянуто як сукупність пізнавальних принципів і прийомів відображення буття людського духу. Під час аналізу варіативності зазначеного дискурсу прози В.Шевчука до наукового обігу введено значний за обсягом фактичний матеріал, що ілюструє наведені наукові положення.

  Скачати повний текст

Розглянуто романтичну та постмодерністську моделі реалізації дзеркальної гри культурними набутками. Розкрито сутність феномену гри в межах романтичної та постмодерністської традиції. Проаналізовано організацію та втілення дзеркальної гри набутками культури у романах М.Шеллі "Франкенштейн" та П.Зюскінда "Парфуми". Висвітлено особливості романтизму та постмодернізму, що утворюють певний сценарій гри і систему ролей. Досліджено дзеркально-ігрову діяльність учасників гри, яка у романтизмі та постмодернізмі пов'язана зі зміною структури особистості, індивідуалізацією механізмів, що кодують інформацію. Визначено відмінності дзеркальних механізмів у ігрових моделях літератури романтизму і постмодернізму. Доведено здатність постмодерністського дзеркала конструювати структуру на ігровому просторі роману "Парфуми", у якому створюється різнорівнева фікція та надається головна роль читачу.

  Скачати повний текст

Розроблено цілісну соціально-філософську концепцію дизайну як фактора гармонізації відносин суспільства й особистості. Розкрито сутність дизайну як об'єкта вивчення соціальної філософії. Проаналізовано наукові підходи щодо дизайну в його історичній ретроспективі. Визначено принципи та методи філософського аналізу та розроблено категоріальний апарат дослідження дизайну. Вивчено генезу дизайнерської діяльності, акцентовно увагу на її інноваційному характері. Визначено сутність, форми та функції дизайну, досліджено концепцію дизайнерської діяльності в системі відносин людина - суспільство, розкрито сутніть дизайнерської творчості як специфічного способу самореалізації особистості. Встановлено роль дизайну у розвитку соціальної свободи та самоудосконалення соціуму й особистоті, розглянуто специфіку самореалізації особистості в дизайнерській діяльності. Розкрито сутність дизайну як культурної універсалії цивілізації, розглянуто сучасні уявлення про технократичний дизайн. Уточнено аксіологічну складову змісту дизайну та його антропологічний вимір. Виявлено специфіку сучасної концепції становлення та розвитку дизайну як духовно-практичного феномену в інформаційно-культурному просторі й обгрунтовано напрями оптимізації його нових форм. Показано роль вітчизняних дизайнерських традицій у саморозвитку українського суспільства. Проаналізовано актуальні проблеми дизайну в сучасному філософському дискурсі - класичному, модерністському, постмодерністському.

  Скачати повний текст

Проаналізовано романтичну картину світу та питання міфопоетики у ранній творчості Гоголя. Розвинуто новий напрямок літературознавчого дослідження міфу, заснований на синтезі методів символічної, архетипічної та традиціоналістської концепцій міфологізму в контексті постмодерної парадигми. Встановлено, що мономіфом гоголівської творчості є мотив перетворювання людської істоти, пов'язаний з універсальним міфом про спокуту. Висвітлено трансформацію міфологічного комплексу Царя та царської влади у співвіднесеності з символічними елементами моделі світу України у контексті мономіфу Гоголя. Повісті "Вечера на хуторе близ Диканьки" та "Миргород" трактовано як тексти, що мають статус романтичного за походженням етнокультурного (національного) міфу в його естетичному, художньому аспекті. Запропоновано конструктивні методи аналізу міфоцентричних творів, реконструкції їх праформ. Досліджено динаміку транскультурних елементів міфу як особливої форми міжлітературної спільності. Розглянуто ідеологічні механізми міфологізації. Розроблено концепцію міфологізації у літературі епохи романтизму, в матеріалах за курсом російської літератури ХІХ ст.

  Скачати повний текст

Виокремлено та вивчено тему динаміки особистості героя у творах А.Жіда "Їства земні", "Іммораліст", "Підземелля Ватикану", "Пасторальна симфонія", "Фальшивомонетники", які досі майже не привертали увагу науковців. Дослідження даної проблеми здійснено на підставі виявлення модерністських аспектів з використанням філософських гедоністичних критеріїв. Показано вплив провідних естетичних надбань художньо-літературних течій і напрямків кінця XIX - першої половини XX ст. на формування художнього мислення та поетики письменника. На підставі аналізу художніх прийомів митця зроблено висновок про втілення елементів символістської поетики та інших модерністичних течій у його творчості. Відзначено новаторство художніх засобів А.Жіда, що випереджали свій час і значно пізніше використовувались у французькій літературі. Показано, що письменник здійснив успішну спробу втілення власних пріоритетних ідей, прагнув досягти універсальних висновків і намагався створити нові художні форми, адекватні поставленим інтелектуальним завданням. На підставі аналізу особистості героя зроблено висновок, що у творчості письменника починають формуватися елементи екзистенціалізму та постмодернізму. У художніх текстах виявлено прояви нонконформістського мислення у сильного індивіда. Доведено, що динаміка особистості героя розвивалася від нонконформізму до конформізму.

  Скачати повний текст