У дисертації здійснено різноаспектне дослідження тижневика «The Economist» (Лондон, Велика Британія, 1843–), щільно інтегрованого в український інформаційний простір від початку незалежності України. Проаналізовано український та закордонний досвід вивчення пресової журналістики загалом і «The Economist-а» зокрема. Досліджено та визначено історико-функціональні особливості, основні тенденції розвитку тижневика, охарактеризовано специфіку функціонування на сучасному етапі. Здійснено тематико-типологічний аналіз видання як журналу новин, з'ясовано проблемно-тематичні особливості контенту, охарактеризовано його друковані й мережеві додатки. Особливу увагу звернено на форми присутності тижневика в українському інформаційному просторі. Виявлено та охарактеризовано найбільш резонансні для українського соціуму публікації «The Economist-а», присвячені українським реаліям. Проаналізовано особливості висвітлення української проблематики (суспільна, політична, економічна, культурна), простежено характер сприйняття й розуміння цього контенту в українському масмедійному середовищі. Визначено тематичну стратифікацію публікацій тижневика в українських друкованих масмедіа, а також систематизовано різновиди запозичень журналістів з його матеріалів (цитування, покликання, повнотекстові та фрагментарні передруки)^UThe thesis is devoted to a study of «The Economist» weekly (London, Great Britain, 1843–) which became widely integrated into the Ukrainian information space after Ukraine got the independence. The works of Ukrainian and foreign researchers on press journalism and particularly, «The Economist» have been analyzed. The main historical aspects and functions, the main tendencies in the weekly's development were researched and determined, especially today's activity. The thematic and typological analysis of the publication as a news magazine was carried out, the problems and thematic characteristics of its content were outlined, especially of its printed and digital versions. Particular attention was paid to the forms of the weekly's presence in Ukrainian information space. Articles covering news from Ukraine, which occurred to be the most resonant for the Ukrainian society were revealed and characterized. The main approaches in covering the Ukrainian social, political, economic and cultural issues are analyzed, as well as the perception and understanding of this content in the Ukrainian mass media environment was traced. Weekly's publications in Ukrainian printed mass media were divided after subject and thematic principles, as well as the way which Ukrainian media and journalists use The Economist's content (citations, full-text and fragmentary reprints).The practical value of the work lies in the introduction into scientific circulation in Ukraine of English-language works of foreign researchers on the history and practical aspects of the world, and particularly the British journalism of the 19th – early 21th centuries; identified and characterized the most resonant for Ukrainian society publications from «The Economist» on Ukraine (more than 819 articles), which allowed to analyze the features of coverage of Ukrainian issues (social, political, economic, cultural) by «The Economist» specific foreign press releases, and thus trace the way of understanding of this content in the Ukrainian mass media environment. The specifics of the use of materials of the British weekly by Ukrainian journalists, which consists in citing, quoting, full-text and fragmentary reprints from «The Economist», which contributes to the objectivity of the issues covered and strengthens the arguments of Ukrainian publications. The work shows the differences in typological approaches in referring publications to certain types of edition.The research will contribute to the improving of information, analytical and professional skills of journalists, to the development of a certain algorithm in the work of the mass media. The proposed basic model of studying the press in historical, functional and typological aspects can be used in historical-bibliographical and press studies of the history of modern journalism; in the educational process as materials for training courses for training specialists in journalism

Встановлено можливості та межі застосування цивілізаційної теорії щодо процесів політичної інтеграції у Європі. Вперше досліджено роль і місце цивілізаційних факторів у європейських інтеграційних процесах, починаючи з 1990-х рр., встановлено вплив парадигм "європейської ідентичності" та "європейських цінностей" на політику країн-членів Євросоюзу з урахуванням унікальності даних феноменів. На підставі сучасного цивілізаційного підходу проаналізовано соціально-політичні та воєнно-політичні процеси. Аргументовано існування практичного співвідношення цивілізаційної ідентичності з діяльністю міжнародних регіональних організацій (НАТО та ЄС), що виявляється у зовнішньополітичних відносинах країн Європи у межах даних міжнародних організацій, а також з країнами, які не входять до складу НАТО та ЄС (США, Туреччиною, Росією та Україною).

  Скачати повний текст

Досліджено постать І.Ф. Кураса - визнаного науковця-дослідника, організатора науки, відомого політика, особистості. Встановлено, що його діяльність сприяла зростанню загального престижу й авторитету вітчизняної науки не лише в Україні, але і за її межами.

  Скачати повний текст

Наведено результати дослідження ідейно-теоретичної спадщини та суспільно-політичної діяльності В. Липинського у контексті становлення світової політичної думки (від античних мислителів до сучасних дослідників політичної сфери суспільства) й особливостей становлення сучасної української державності та політичної культури українського суспільства. В історико-політичному та теоретико-методологічному аспектах вивчено базові категорії політології, а саме: держави, громадянського суспільства, нації, політичного режиму, форми державного устрою, політичної партії, які розглянуто у контексті ідейно-теоретичних і політико-культурних поглядів засновника державницької школи та фундатора українського консерватизму В. Липинського. Проаналізовано його концепцію класократичної трудової монархії та погляди щодо ролі політичної еліти та релігії у становленні української нації та державності, розглянуто практичну політичну діяльність. На емпіричному рівні досліджено особливості ідейно-політичної структури масової свідомості сучасного українського суспільства.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблеми аналізу ідеологічного фактора в процесі сучасного політичного та партійного розвитку України. Визначено основні теоретико-методологічні підходи щодо інтерпретації феноменів "ідеологія" та "політична ідеологія". Показано роль політичної ідеології у процесі розвитку політичної системи та політичних партій України. Визначено місце і значення політичної ідеології у структурі політичної свідомості населення. Проаналізовано динаміку становлення різних видів політичної ідеології в Україні як одного з критеріїв характеристики формування в Україні громадянського суспільства та демократизації державної влади. Розкрито сутність ідеологічного простору й обгрунтовано перспективи розвитку різних напрямків політичної ідеології в Україні, показано їх значення в успішній демократизації політичної системи та формуванні структурованої ефективної партійної системи.

  Скачати повний текст

Наведено комплексний теоретичний підхід, що дозволяє, аналізувати феномен імперії в декількох проекціях: глобальній площині (світ-системний аналіз), генеалогії (політична антропологія), інституціональної організації (структурно-функціональний аналіз), перспектив еволюції імперських типів (постструктуралістський та неомарксистський аналіз). Обгрунтовано нове визначення імперії як типу соціально-історичної організації систем універсального контролю, специфіка яких полягає в експансіоністських механізмах соціокультурної, військово-політичної й економічної інтеграції на підставі центр-периферійного підпорядкування різнорідних елементів. Запропоновано нову типологію імперій. Визначено, що головною функцією імперії є інтеграція соціокультурного розмаїття. Виокремлено інтеграційні форми та типи інтеграції головної функції імперії. Проведено "деконструювання" імперських типів і визначено напрямки еволюції імперій. Досліджено перспективи "відродження" імперських структур у XXI ст. Запропоновано варіанти майбутнього України в контексті глобалізаційних процесів.

  Скачати повний текст

На підставі узагальнення результатів, одержаних вітчизняними та зарубіжними дослідниками завдяки дослідженням проблеми стосовно інституту Президента у Франції, Росії та Україні, його конституційних норм і політичної практики проведено порівняльно-правое дослідження процесів становлення, розвитку та функціонування даного інституту. Досліджено причини введення поста Президента, фактори, які вплинули на формування специфічних рис французького, російського й українського інститутів президентства. Головну увагу приділено питанням юридичного та фактичного становища президентів у механізмі здійснення державної влади їх країн. Проаналізовано конституційні функції та повноваження, проблеми їх перевищення як джерела конфліктів між Главою держави та Парламентом. Зроблено спробу проаналізувати роль і місце правових актів і допоміжних органів при Главі держави у виконанні ним покладених на нього функцій і повноважень.

  Скачати повний текст

Досліджено взаємозв'язок інституту президента як суб'єкта концептуальної влади та демократичної політичної системи як її об'єкта. Показано, що реальна модель політичної системи містить олігархічний та антиолігархічний компоненти, кожний з яких може стати переважним. Зазначено, що концептуальне регулювання політичної системи, збереження її демократичної визначеності є найважливішою задачею президентської влади. Доведено, що використання теоретичних моделей Д.Істона, Є.Сєдова, теорії потреб А.Маслоу та теорії соціальної мобільності П.Сорокіна дозволили виявити статичний та динамічний параметри політичної системи, оптимізація яких дає можливість підтримувати еволюційний характер політичного розвитку. Показано, що політична система України носить переважно олігархічний характер, а її параметри, зокрема статичний, далекі від оптимальних значень. Встановлено, що збереження демократичного типу політичної системи країни вимагає підтримки антиолігархічного компонента, що має забезпечити реалізація політичної реформи, запропонована Президентом України.

  Скачати повний текст

Мотивація прийняття зовнішньополітичних рішень на основі внутрішньополітичного порядку денного є важливим аспектом сучасних міждисциплінарних досліджень. Розвиток сучасної КНР виступає одним з найбільш важливих елементів глобальних політичних трансформацій. Для сучасної України позиція КНР є істотною в контексті ресурсного забезпечення продовження російської агресії. Відповідно зовнішньополітичні дії Китайської Народної Республіки потребують ідентифікації, встановлення причинності та прогнозування. Автократичні форми політичного врядування всередині КНР викликають цікавість наукового загалу передусім через закритість політичної системи. Підходи, які постулюють принципи аналогії з колишніми соціалістичними країнами насьогодні втрачають свій евристичний потенціал, оскільки Китай вже пройшов тривалий шлях самобутнього розвитку після розпаду СРСР та соціалістичного табору. Для сучасних політичних наук необхідним є розкриття інституційних гравців та смислового підґрунтя внутрішньополітичних взаємодій у зв'язку з визначенням конкретних територіальних напрямків розвитку сучасної КНР. Політичні альтернативи, які розглядаються в контексті розвитку сучасного Китаю, мають бути корисними для формування стратегій захисту світової демократичної спільноти. Також доцільним є звернення до технологічних механізмів перетворення запитів соціально-економічного та політико-ідеологічного середовища КНР на конкретні зовнішньополітичні дії. Амбітні публічні зовнішньополітичні цілі сучасного Китаю, зокрема претензії на регіональне і світове лідерство, трансляцію культурних зразків та особливостей політичної і соціальної поведінки, формують необхідність дослідження інституційних засобів ухвалення рішень, на основі яких здійснюється розробка та аналітико- експертна оцінка зовнішньополітичних перспектив і результатів. Доречним є питання розгляду та значення партійно- державних, економічних та наукових інституцій в розробці політичних рішень. Також вимагає з'ясування питання групової політичної активності та взаємодії всередині КНР.Ключові слова: ухвалення зовнішньополітичних рішень, політична трансформація, політичні актори, політичний процес, політичні інститути, дипломатія, політична система КНР, партійно-ідеологічна детермінація, Комуністична партія Китаю, автократія, групи інтересів, геостратегія^UThe motivation for making foreign policy decisions based on the domestic political agenda is an important aspect of modern interdisciplinary research. The development of the modern PRC is one of the most important elements of global political transformations. For modern Ukraine, the position of the People's Republic of China is essential in the context of resource provision for the continuation of Russian aggression. Accordingly, the foreign policy actions of the People's Republic of China require identification, establishment of causality and forecasting. Autocratic forms of political governance within the People's Republic of China arouse the interest of the scientific community primarily because of the closedness of the political system. Approaches that postulate principles of analogy with former socialist countries are losing their heuristic potential today, since China has already gone through a long path of original development after the collapse of the USSR and the socialist camp. For modern political sciences, it is necessary to reveal the institutional players and the semantic background of internal political interactions in connection with the determination of specific territorial directions of development of the modern PRC. Political alternatives, which are considered in the context of the development of modern China, should be useful for the formation of strategies for the protection of the world democratic community. It is also expedient to turn to technological mechanisms for transforming the demands of the socio-economic and political-ideological environment of the People's Republic of China into specific foreign policy actions. Ambitious public foreign policy goals of modern China, in particular claims to regional and world leadership, broadcasting of cultural patterns and features of political and social behavior, form the need for research into institutional means of decision-making, on the basis of which the development and analytical-expert evaluation of foreign policy prospects and results are carried out. It is appropriate to consider the issue and importance of party-state, economic and scientific institutions in the development of political decisions. It also requires clarifying the issue of group political activity and interaction within the People's Republic of China.The methodological basis of the work is a combination of a systemic approach, a comparative research perspective and the principles of modern neo-institutionalism within the framework of a complex methodology. The specified collection of methods based on a combination of professional and general scientific research tools reveals institutional subsystems and political players involved in the development and implementation of foreign policy decisions of the People's Republic of China. Based on the analysis of foreign language sources and public documents of the functioning of the political and state system of China, the peculiarities of the translation of the provisions of the party-ideological system to the economic and social relations and traditions of modern China are clarified. A comparative analysis of the application of efforts and the direction of resources in specific regions of the world is carried out in order to defend national interests and implement the autocratic instructions of communist political leadership, as well as the Confucian model of bureaucratic governance.Key words: foreign policy decision-making, political transformation, political actors, political process, political institutions, diplomacy, political system of the People's Republic of China, party-ideological determination, Communist Party of China, autocracy, interest groups, geostrategy

Досліджено особливості інституційної складової політичної соціалізації за умов трансформації суспільства. Виокремлено політико-економічну та соціально-психологічну традиції поняття "політична соціалізація", а також його застосування у широкому значенні, як політично релевантний аспект загальної соціалізації. Зазначено, що політична соціалізація є складним, структурно-функціональним процесом, в якому тісно взаємодіють когнітивна, афективна та конативна складові. На прикладі українського суспільства показано поєднання чинників і умов політичної соціалізації негативного та позитивного характеру.

  Скачати повний текст

Досліджено процес демократизації країн Латинської Америки, політичних процесів і структур регіону у аспекті динаміки та балансу авторитарних і демократичних форм влади, що мали місце, починаючи з другої половини XX ст. Уперше в українській історіограії на базі широкого джерельного й історіографічного матеріалу з'ясовано певні риси процесу становлення, розвитку демократизації країн Латинської Америки. Установлено, що концептуалізації "умов демократизації" потребують трансформації або відмови від раніш підтверджених емпіричних узагальнень. З'ясовано, що ліберальну модель демократії недоцільно застосовувати до країн Латинської Америки (показник рівня економічного розвитку як пояснювальна зміна не працює для регіону в цілому, а також для конкретних країн). Відзначено, що політична демократія залежить не тільки від композиції політичних інститутів.

  Скачати повний текст

Установлено, що основними соціально-економічними, політичними та юридичними чинниками, які зумовили становлення та розвиток законодавства про вуглевидобувну промисловість України є: високий ступінь концентрації великих промислових підприємств даної галузі на обмеженій території, стратегічна перевага вугілля в паливному балансі України та містотвірний характер вугільних підприємств; політична нестабільність за умов соціальної напруженості регіону; недосконалість загального гірничого законодавства; неефективна діяльність даної промисловості за умови нестабільного законодавства та неналежного фінансування. Обгрунтовано, що негативним чинником розвитку законодавства про вуглевидобувну промисловість є відсутність у державі енергетичної стратегії. Запропоновано заходи для вдосконалення бюджетного фінансування реформування зазначеної промисловості України. Зроблено висновок, що для ефективного впровадження реформ є необхідною наявність умов централізації та державного дотування, які обмежують створення, розвиток та регулювання вільного вугільного ринку. Запропоновано частково відмовитися від цього економічного інструменту та обмежити вільний продаж вугілля до великих споживачів даної продукції шляхом укладання довгострокових, гарантованих урядом угод.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено встановити зміст та значення антикризових стратегій розвитку сучасних політичних партій на основі зарубіжного досвіду та українських реалій.Визначено поняття антикризової стратегії політичних партій. З'ясовано особливості антикризового партійного лідерства. Встановлено принципи оптимізації стану політичної безпеки. Розкрито значення підготовки нових генерацій партійного кризового та ризик-менеджменту в умовах політичних трансформацій та демократизації. Уточнено алгоритм антикризової концентрації ресурсів партійної організації. Розвинуто конфігурацію групи стратегічного антикризового ризикового менеджменту політичної партії. Уточнено концепцію антикризової модернізації партійної системи сучасної України, схема оцінювання ризиків та загроз інституційної спроможності політичної партії.Ключові слова: політичні партії, антикризова політична стратегія, політичний інститут, політичний ризик, політична трансформація, політична система, громадянське суспільство, політичні актори, партійний менеджмент, політична система, політичне представництво.^UThe dissertation is dedicated to establishing the content and significance of anti-crisis strategies for the development of modern political parties based on foreign experience and Ukrainian realities.The concept of anti-crisis strategy of political parties has been defined. The peculiarities of anti-crisis party leadership are clarified. the principles of optimizing the state of political security have been established. The importance of training new generations of party crisis and risk management in the conditions of political transformations and democratization is revealed. The algorithm for anti-crisis concentration of party organization resources has been clarified. The configuration of the strategic anti-crisis risk management group of the political party has been developed. The concept of anti-crisis modernization of the party system of modern Ukraine, the scheme for assessing risks and threats to the institutional capacity of the political party has been specified.Key words: political parties, anti-crisis political strategy, political institution, political risk, political transformation, political system, civil society, political actors, party management, political system, political representation

Пояснено причини виникнення арабо-ізраїльських війн та їх наслідки, проаналізовано процес збройного протистояння на території Палестини. Увагу приділено питанням, присвяченим виникненню, розвитку та бойовим акціям організацій палестинського руху опору, з'ясовано еволюцію поглядів та ставлення до Ізраїлю всередині палестинського руху опору. Виявлено причини кризи всередині руху опору в 1970-х Ч 1980-х рр. Проаналізовано феномен інтифади 1987 року, причини, перебіг і наслідки. Розглянуто переговорний процес між сторонами конфлікту. Проаналізовано хід палестино-ізраїльських переговорів у 1990-х рр., політична ситуація при уряді Ехуда Барака в Ізраїлі до і після початку інтифади аль-Акса, а також новий виток конфронтації після приходу до влади в Ізраїлі уряду Арісля Шарона.

  Скачати повний текст

Об'єкт – біополітична парадигма політичної науки як комплексна програма теоретичних стандартів постановки та вирішення наукових завдань. Мета - дослідження сучасного стану та розкриття перспектив розвитку біополітичної парадигми політичної науки. Методи – різні види системного аналізу (системно-структурний, системно-функціональний, системно-історичний), аксіоматичний та прогностичний методи, метод раціональної реконструкції. Доведено, що біополітична парадигма є новітньою еволюційною парадигмою політичної науки, яка аналізується й реалізується як комплексна дослідницька стратегія, що являє собою багатовимірний комплекс окремих напрямів та дослідницьких підходів наукового аналізу, що були сформовані на основі базових теорій і концепцій, які об'єднані спільними ідеями та гіпотезами, де основною є ідея про те, що усі політичні явища й процеси еволюціонують: політична влада набуває форми біовлади, політичні системи еволюціонують у біополітичні з мережевими структурами тощо. Концептуалізовано предметну сферу та понятійно-категоріальний апарат біополітичної парадигми політичної науки. Надано авторські визначення ключових термінів: біовлади, біоцентризму та біодипломатії. Констатовано, що перспективи розвитку біополітичної парадигми політичної науки реалізуються у чотирьох ключових напрямках, які запропоновано назвати екологічний, глобалізаційний, біодипломатичний та біотехнологічний: у межах першого досліджено біополітику як міжнародну політику із захисту біорозмаїття; другого – вивчено вплив глобалізації на людину, її співвідношення з поняттям біосу; третього – досліджено природу міжнаціональних конфліктів та запропоновано біодипломатію у якості найефективнішої стратегії їх запобігання; четвертого – виявлено біополітичні наслідки стрімкого розвитку біотехнологій і генної інженерії. Сфера – новітні парадигми політичної науки, дослідження біополітичного підґрунтя розбудови місцевого самоврядування та громадянського суспільства, запровадження нових форм влади й управління (біовлада, мережеві структури) та нової моделі міжнародних відносин (біодипломатія), навчальний процес.^UThe object of the research is the biopolitical paradigm of political science as a comprehensive program of theoretical standards for setting and solving scientific problems. The purpose of the dissertation is to disclose the current state and perspectives of the development of the biopolitical paradigm of political science. Methods - different types of system analysis (system-structural, system-functional, system-historical), axiomatic and prognostic methods, method of rational reconstruction. Proved that the biopolitical paradigm is the new evolutionary paradigm of political science, which is analyzed and implemented as a complex research strategy, which is a multidimensional complex of separate directions, formed on the basis of basic theories and concepts, united by common ideas and hypotheses, where there is an idea that all political phenomena and processes are evolving: political power takes the form of bio-power; political systems evolve into biopolitical networks, and diplomacy transforms into biodiplomacy. Conceptualized subject area and conceptual apparatus of the biopolitical paradigm of political science. Author definitions of key terms are provided: bio-government, biocentrism and bio-diplomacy. It is stated that the prospects for the development of the biopolitical paradigm of political science are being implemented in four key directions: ecological, globalization, biodiplomatic and biotechnological: within the first, biopolitics was investigated as an international policy for biodiversity protection; the second – the impact of globalization on man, its relation with the concept of bios; the third – it has been studied the biological basis of interethnic conflicts and proposes biodiplomacy as the most effective strategy for their prevention; the fourth – biopolitical consequences of rapid development of biotechnology and genetic engineering are revealed. Sphere - the latest paradigms of political science, research of the biopolitical basis of local self-government and civil society development, introduction of new forms of government and governance (bio-power, network structures) and new model of international relations (biodiplomacy), educational process.

Дисертацію присвячено встановленню компонентів безпекового виміру та конфігурації політико-інституційних основ політичної стабільності сучасної України.Визначено поняття безпекового виміру політичної стабільності. З'ясовано концептуальну структуру політико-інституційного контуру політичної безпеки. встановлено принципи оптимізації стану політичної безпеки. Розвинуто типи загроз політико-інституційної стабільності в рамках безпекового виміру сучасній Україні. Обґрунтовано вимоги мінімального стану політичної безпеки для демократичної політичної стабільності. Здійснено розробку концепції оптимізації політико- інституційної співпраці в безпекові сфері в умовах військової кризи. Уточнено концепцію стану політичної безпеки у міждисциплінарному вимірі на основі пріоритетів ризиків та загроз, важливих для демократичної політичної стабільності.Основними рівнями політико-інституційного забезпечення політичної стабільності в умовах сталої демократії є рівень локальних громад, рівень національних самоврядних та саморганізованих структур та формалізований рівень політичного врядування. За параметрами значення для політичної безпеки ці рівні визначається як рівноважні. Зокрема, ідеться про порядок обговорення безпекового порядку денного, механізми просування безпекових ідей, оперативні управлінські дії тощо. Взаємозв'язок всіх трьох рівнів визначається здатністю політичних структур осягнути загрози та виклики, які існують на міжнародному, національному, регіональному та локальному рівнях. Політична безпека відступає результатом домовленостей між організованими групами інтересів та «ідейною» громадськістю, яка активно просуває свої доктрини у медіапросторі. Державно-громадська співпраця виступає важливим елементом демократизації політико-інституційної структури політичної стабільності та політичної безпеки в сучасній Україні. Якщо на початку доби Незалежності безпековий сектор був повністю орієнтований на державну інституційну підтримку й забезпечення, то буремні події 2014 року засвідчили, що участь громадськості також виступає ключовим елементом захисту Незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України. Громадська інституційна складова політичної безпеки України виявилися більш ініціативною, мобільною, чутливою до інновацій в умовах складних та багатовимірних викликів. Налагодження горизонтальних міжінституційних контактів між державою (Верховною Радою, Президентом, міністерствами і відомствами тощо) та волонтерськими рухами, організаціями допомоги та підтримки дали змогу оперативно зреагувати на російську агресію. Інституційний контур політичної безпеки і стабільності сучасної України включає низку інститутів, які безпосередньо мають нормативні повноваження у цій сфері, а також низку «додаткових» («непрофільних») установ, які впливають на безпекову ситуацію непрямим чином. Взаємодія між цими двома групами інститутів заступає ключовим критерієм оптимальної схеми контуру політичної безпеки сучасної України в період російської агресії та подальших періодів відновлення і сталого демократичного розвитку. До першої групи інститутів політико-безпекового контуру належать інститути публічної влади та місцевого самоврядування, які на законній основі здійснюють охорону державного суверенітету та територіальної цілісності сучасної України. До другої групи належать такі інститути, як політичні партії, громадські організації, вільні демократичні засоби масової інформації, експертна наукова спільнота, представники професійних спільнот, а також релігійних громад і економічних об'єднань тощо. Функція державно-інституційної структури – визначати пріоритети, створювати умови і механізми формування стану політичної безпеки. Цей стан оцінюється як відсутність або нейтралізація загроз національній державності та територіальної цілісності, а також можливість реагування на низку перспективних загроз першого порядку.Вибір теми дисертаційного дослідження зумовлений станом знань про політику безпеки в Україні та викликами національній безпеці в умовах зовнішньої агресії. Але провідним спрямовуючим чинником є оптимізація статусу інституційних акторів політики безпеки в Україні. Вона покликана встановити рівний та прозорий доступ до ініціювання змін та реформ у безпековій сфері. Необхідно створити механізми запобігання інституційної бездіяльності, провокаційної поведінки, забезпечити розширення поля кваліфікації елементів прямої шкоди національній безпеці як для державно-владних, так і для громадсько-соціальних інститутів і спільнот.^UThe concept of the security dimension of political stability is defined. The conceptual structure of the political-institutional contour of political security is clarified. the principles of optimizing the state of political security have been established. The types of threats to political and institutional stability within the framework of the security dimension of modern Ukraine have been developed. The requirements of the minimum state of political security for democratic political stability are substantiated. The development of the concept of optimization of political and institutional cooperation in the security sphere in the conditions of a military crisis was carried out. The concept of the state of political security in an interdisciplinary dimension based on the priorities of risks and threats important for democratic political stability is specified.The main levels of political and institutional provision of political stability in the conditions of stable democracy are the level of local communities, the level of national self-governing and self-organized structures, and the formalized level of political governance. According to the parameters of importance for political security, these levels are defined as equilibrium. In particular, it concerns the procedure for discussing the security agenda, mechanisms for promoting security ideas, operational management actions, etc. The interrelationship of all three levels is determined by the ability of political structures to grasp the threats and challenges that exist at the international, national, regional and local levels. Political security recedes as a result of agreements between organized interest groups and an "ideological" public that actively promotes its doctrines in the media space. State-public cooperation is an important element of the democratization of the political-institutional structure of political stability and political security in modern Ukraine. If at the beginning of the era of Independence, the security sector was completely focused on state institutional support and provision, then the stormy events of 2014 proved that public participation is also a key element in protecting Ukraine's independence, sovereignty, and territorial integrity. The public institutional component of Ukraine's political security turned out to be more proactive, mobile, and sensitive to innovations in the face of complex and multidimensional challenges. The establishment of horizontal inter-institutional contacts between the state (the Verkhovna Rada, the President, ministries and agencies, etc.) and volunteer movements, aid and support organizations made it possible to respond promptly to Russian aggression. The institutional contour of political security and stability of modern Ukraine includes a number of institutions that directly have regulatory powers in this area, as well as a number of "additional" ("non-core") institutions that influence the security situation indirectly. The interaction between these two groups of institutions is a key criterion for the optimal scheme of the outline of the political security of modern Ukraine during the period of Russian aggression and subsequent periods of recovery and sustainable democratic development. The first group of institutions of the political and security contour includes institutions of public power and local self-government, which legally protect the state sovereignty and territorial integrity of modern Ukraine. The second group includes such institutions as political parties, public organizations, free democratic mass media, expert scientific community, representatives of professional communities, as well as religious communities and economic associations, etc. The function of the state-institutional structure is to determine priorities, create conditions and mechanisms for the formation of a state of political security. This state is assessed as the absence or neutralization of threats to national statehood and territorial integrity, as well as the possibility of responding to a number of prospective threats of the first order.The choice of the topic of the dissertation research is determined by the state of knowledge about security policy in Ukraine and challenges to national security in the conditions of external aggression. But the leading guiding factor is the optimization of the status of institutional actors of security policy in Ukraine. It is designed to establish equal and transparent access to the initiation of changes and reforms in the security sphere. It is necessary to create mechanisms to prevent institutional inactivity, provocative behavior, and to expand the field of qualification of elements of direct damage to national security for both state-authority and public-social institutions and communities.

Сучасна соціально-політична ситуація в Україні потребує реформування системи судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів, у тому числі – адвокатури. Проте не лише внутрідержавні, а й глобальні процеси впливають на розвиток інституту адвокатури, на особливості взаємодії адвокатури і держави, гарантії незалежності, правовий статус адвоката, види адвокатської діяльності тощо. Головним призначенням адвокатури є надання професійної правничої допомоги, здійснення якої, за загальним правилом, потребує досягнення домовленості, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги іншій стороні (клієнту), а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору про надання правової допомоги. Складність правового регулювання взаємовідносин між адвокатом і клієнтом обумовлюється тим, що вони регулюються не лише загальними нормами цивільного права, профільним законодавством про адвокатуру та адвокатську діяльність, але й морально-етичними правилами, дотримання яких є обов'язковим для адвокатів. Актуальність теми дослідження обумовлюється сучасними процесами удосконалення сфери надання професійної правничої допомоги, новими законодавчими підходами до визначення видів правничої допомоги, яка надається виключно адвокатами. У цих умовах договір про надання правової допомоги виступає водночас гарантією захисту прав та інтересів як клієнта, так і адвоката.Проблеми реалізації положень договору про надання правової допомоги пов'язуються як з об'єктивними причинами (зміна обвинувачення щодо клієнта, виникнення додаткового майнового (немайнового) спору, зміна обставин справи, припинення адвокатом професійної діяльності у встановлених законом випадках тощо), так і з суб'єктивними (неналежне виконання адвокатом професійних обов'язків, невизначеність щодо позиції клієнта у справі, умисне надання клієнтом недостовірної інформації щодо обставин справи або приховування відомостей від адвоката з будь-яких причин). Взаємовідносини між адвокатом і клієнтом виникають з моменту звернення особи по правову допомогу, тривають під час реалізації укладеного між ними договору про надання правової допомоги, а певні обов'язки виконуються адвокатом і після закінчення дії або розірвання договору про надання правової допомоги. Водночас взаємовідносини адвоката з клієнтом є двосторонніми, передбачають сукупність не лише обов'язків, але й прав адвоката, що означає відповідальність як адвоката, так і клієнта при невиконанні положень договору. Підвищення якості, повноти та своєчасності надання адвокатами професійної правничої допомоги потребує комплексного аналізу сутності та змісту правовідносин між адвокатом і клієнтом, розроблення положень та обґрунтованих пропозицій щодо удосконалення правового регулювання статусу адвоката у відносинах з клієнтами.^UModern socio-political situation in Ukraine requires reform of the judicial system, the judiciary and related legal institutions, including the bar. However, not only domestic but also global processes affect the development of the bar, the peculiarities of the interaction between the bar and the state, guarantees of independence, the legal status of an advocate, the types of practice of law etc. The main purpose of the bar is to provide professional legal services, the implementation of which, as a general rule, requires an agreement under which one party (advocate, advocate bureau, advocate company) undertakes to protect, represent or provide other types of legal services to the other party (to the client), and the client undertakes to pay for the provision of legal services and the actual costs necessary to perform the legal services contract. The complexity of the legal regulation of the relationship between an advocate and a client is due to the fact that they are regulated not only by general civil law, relevant legislation on the bar and practice of law, but also moral and ethical rules, which are mandatory for advocates.The relevance of the research topic is due to modern processes of improving the field of professional legal services, new legislative approaches to determining the types of legal services provided exclusively by advocates. In these circumstances, the contract for legal services is a guarantee of protection of the rights and interests of both the client and the lawyer.Problems with the implementation of the provisions of the contract on legal services are associated with both objective reasons (change of charges against the client, the emergence of additional property (non-property) dispute, change of circumstances, termination of advocate professional activity in cases defined by law, etc.) and ssubjective reasons (improper performance of professional duties by an advocate, uncertainty about the client's position in the case, intentional provision by the client of inaccurate information about the circumstances of the case or concealment of information from the advocate for any reason).The advocate`s relationship with the client arises when a person seeks professional legal services, continues during the implementation of the legal services contract concluded between them, and certain duties are performed by the advocate after the expiration or termination of the legal services contract.At the same time, the advocate's relationship with the client is bilateral, involving not only a set of responsibilities but also the rights of the advocate, which means the responsibility of both the advocate and the client in case of non-compliance with the contract. Improving the quality, completeness and timeliness of professional legal services requires a comprehensive analysis of the nature and content of the legal relationship between advocate and client, development of provisions and sound proposals to improve the legal regulation of advocate status in relations with clients.

Актуальність праці визначається, серед іншого, тим, що в дисертації охоплюються останні тенденції геополітичного характеру, а саме російську повномасштабну агресію в Україні, для визначення конкретних ознак її впливу на оборонну політику Швеції та Норвегії та їх відносини із РФ. Разом з цим, в рамках дисертації актуалізується роль досліджуваних держав у формуванні колективного регіонального виміру міжнародних відносин на Півночі Європи та в Арктиці.Об’єктом дослідження є двосторонні відносини Російської Федерації зі скандинавськими країнами на прикладі Швеції та Норвегії. Метою дисертаційної роботи виступає дослідження безпекових аспектів відносин Російської Федерації та Скандинавських країн (на прикладі Швеції та Норвегії).В процесі написання дисертаційної роботи застосовувалися такі підходи до наукового дослідження, як: системний, діалектичний, структурно-функціональний, історичний. Серед принципів наукового дослідження в рамках дисертації застосовано принципи об’єктивності, міждисциплінарності, а також принцип поєднання історичного і логічного. Методичну складову дисертаційної роботи реалізовано шляхом поєднання загальнонаукових та політологічних методів дослідження.Новизна дисертації полягає в актуалізації безпекового аспекту взаємовідносин Росії зі Швецією та Норвегією саме в такому трикутнику сторін з акцентом на компаративний підхід між політикою самих північноєвропейських держав в галузі безпеки та щодо Росії, а також політики останньої щодо вищезгаданих скандинавських країн. Новизна теоретично-методологічного характеру полягає у пристосуванні концепції регіонального комплексу безпеки Б. Бузана, а також теорії сек’юритизації та теорії секторів представників Копенгагенської школи міжнародних відносин, з метою вивчення безпекового аспекту російсько-скандинавських відносин.Наукова робота може служити основою для подальших досліджень безпекових тенденцій розвитку міжнародних відносин на європейській півночі, ролі Росії в політиці безпеки та оборони скандинавських країн та дотичних аспектів наукової розвідки на відповідному напрямку. Матеріали дисертації можуть бути корисними в процесі роботи науково-дослідних та інформаційно-аналітичних установ, котрі спеціалізуються на вивчення проблематики міжнародних відносин, політичних процесів, безпеки та оборони тощо. Певні аспекти та фактологічна частина дослідження може використовуватися при розробці навчальних матеріалів, зокрема для курсів «Країнознавство», «Вступ до регіоналістики», «Історія міжнародних відносин», «Міжнародні відносини і світова політика», «Політична географія», «Зовнішня політика країн СНД». Корисними результати цієї наукової праці можуть бути у діяльності державних органів, профільних міністерств, недержавних організацій, котрі функціонують в полі широкого спектру зовнішньополітичної сфери.^UThe relevance of the work is determined, among other things, by the fact that the author covers the latest geopolitical factors, namely the Russian full-scale aggression in Ukraine, in order to determine specific signs of its influence on the defense policy of Sweden and Norway and their relations with the Russian Federation. We explore the role of the studied states in the formation of the collective regional dimension of international relations in Northern Europe and the Arctic within the framework of the dissertation.The object of the study is the bilateral relations of the Russian Federation with the Scandinavian countries on the example of Sweden and Norway. The aim of the dissertation is to study the security aspects of relations between the Russian Federation and the Scandinavian countries (using the example of Sweden and Norway).In the process of writing the dissertation, we used such approaches to scientific research as: systematic, dialectical, structural-functional, historical. Among the principles of scientific research, the principles of objectivity, interdisciplinarity, as well as the principle of combining the historical and logical are applied within the framework of the dissertation. The methodological component of the dissertation work was implemented by combining general scientific and political science research methods.The novelty of the dissertation consists in the actualization of the security aspect of Russia's relations with Sweden and Norway in this triangle of parties with an emphasis on a comparative approach between the policy of the Northern European states themselves in the field of security and towards Russia, as well as the latter's policy towards the above-mentioned Scandinavian countries. The novelty of a theoretical and methodological nature consists in adapting the concept of the regional security complex of B. Buzan, as well as the theory of securitization and the theory of sectors of representatives of the Copenhagen School of International Relations, in order to study the security aspect of Russian-Scandinavian relations.The scientific work can serve as a basis for further studies of security trends in the development of international relations in the European north, the role of Russia in the security and defense policy of the Scandinavian countries, and related aspects of scientific intelligence in the relevant direction. The dissertation materials can be useful in the work of research and information-analytical institutions that specialize in the study of issues of international relations, political processes, security and defense, etc. Certain aspects and the factual part of the research can be used in the development of educational materials, in particular for such courses as: "Country Studies", "Introduction to Regional Studies", "History of International Relations", "International Relations and World Politics", "Political Geography", "Foreign Policy of the CIS Countries". The results of this scientific work can be useful in the activities of state bodies, specialized ministries, and non-governmental organizations that operate in the field of a wide range of foreign policy spheres.

Досліджено механізми та шляхи відтворення вищої освіти України у процесі її євроінтеграції. Висвітлено системні реформування та розкрито теоретичні засади розвитку вищої освіти України у XXI ст. Визначено економічні складові, напрямок і порядок проведення системних реформ. Обгрунтовано необхідність інтеграції даної освіти до європейського освітнього простору. Проведено аналіз використання народногосподарського потенціалу освіти, здійснено систематизацію показників економічної та соціально-економічної ефективності освіти, а також досліджено тенденції стосовно потенціалу вищої освіти України. Установлено, що якість є його невід'ємною складовою, має міжнародне визнання та є основою визнаних стратегій розвитку вищої освіти як філософська та політична категорія. З'ясовано керівну роль держави у забезпеченні якості даної освіти. Зроблено висновок, що обгрунтування й актуалізація поняття якості вищої освіти зумовлене створенням державних стандартів і визначенням процедур розрахунків індикаторів якості, що відповідають вимогам Болонського процесу.

  Скачати повний текст

Проаналізовано особливості військової та громадсько-політичної діяльності М. Омеляновича-Павленка (1878 - 1952 рр.) в українському національно-визвольному русі першої половини XX ст. Висвітлено його участь в бойових операціях російсько-японської та Першої світової війн, військово-організаційну діяльність на чолі Збройних сил УНР і ЗУНР 1918 - 1920 рр. Наведено результати дослідження громадсько-політичної діяльності у Польщі, Німеччині, Чехо-Словацькій республіці, Франції. Охарактеризовано військово-історичні студії М. Омеляновича-Павленка з воєнної історії України XX ст. Показано цінність політичного досвіду та творчого доробку генерала М. Омеляновича-Павленка для сучасного процесу державотворення в Україні.

  Скачати повний текст