Досліджено питання підвищення ефективності діагностики та лікування хронічного товстокишкового стазу у випадку гастродуоденальної патології у дітей. Виявлено, що основними факторами його формування є аліментарні (порушення режиму прийому та характеру їжі, низька рухова активність, дефекти догляду та виховання в ранньому віці), органічні (природжена патологія товстої кишки) і порушення регуляції кишкової моторики внаслідок ваготонії. Показано, що хронічний товстокишковий стаз у разі гастродуоденальної патології у дітей супроводжується переважно запальними змінами слизової оболонки товстої кишки, одним із факторів розвитку яких є порушення мікроциркуляції та регіонального кровообігу в стінці кишки внаслідок хронічного запору. Розроблено концепцію формування хронічного товстокишового стазу у разі гастродуоденальної патології у дітей і принципи його корекції.

  Скачати повний текст

Патогенетично обгрунтовано доцільність використання комбінації ербісолу та кремнеземних ентеросорбентів (типу сілард П та ентеросгель) під час лікування вагітних з хронічною патологією гепатобіліарної системи з урахуванням динаміки імунологічних і біохімічних показників. Вперше досягнуто ефективне зниження вираженості синдрому "метаболічної інтоксикації" та перекисного окиснення ліпідів, рівня аутоімунних та імунокомплексних реакцій, виявлено можливості корекції зсувів інтерлейкінового профілю під впливом комбінації ербісолу та кремнеземних ентеросорбентів. Визначено взаємозв'язок між характером перебігу хронічного некалькульозного холециститу (ХНХ) з порушеннями метаболічного гомеостазу та імунного статусу в обстежених вагітних. Вивчено стан фетоплацентарного комплексу, перебіг вагітності, пологів і післяпологового періоду у вагітних з ХНХ, а також раннього неонатального періоду у новонароджених. Удосконалено акушерську тактику ведення вагітності у жінок з хронічною патологією гепатобіліарної системи шляхом проведення повторних курсів ентеросорбції у комбінації з ербісолом.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Уперше на підставі комплексного обстеження проведено оцінку клініко-функціонального стану хворих на певних етапах хірургічного лікування та спостереження у віддаленому післяопераційному періоді у дорослих хворих з тетрадою Фалло (ТФ). Установлено наявність позитивного клінічного та функціонального результатів, одержаних внаслідок анатомічної корекції вади у дорослих. Виявлено, що патологічні зміни мікроструктури міокарда, адаптивні механізми (розвиток колатерального кровообігу, політермія), вторинна патологія серця (аортальна недостатність, гіпертрофія правового шлуночка) та інших органів (печінки, нирок, мозку) у дорослих пацієнтів супроводжуються підвищенням госпітальної летальності, збільшенням частоти післяопераційних ускладнень, підвищенням частоти порушень серцевого ритму та раптової смерті у віддаленому періоді. Відзначено, що толерантність до фізичних навантажень, працездатність і якість життя у віддаленому після втручання періоді у дорослих знижені у порівнянні з хворими, оперованими у дитинстві. Визначено закономірності вікового ремоделювання міокарда правого шлуночка у дорослих хворих на ТФ. Виявлено фактори ризику, що ускладнюють перебіг післяопераційного періоду та погіршують результати хірургічного лікування ТФ у ранньому та віддаленому періоді спостереження.

  Скачати повний текст

У дисертаційній роботі проведено теоретичне узагальнення та практичне вирішення актуальної проблеми профілактичної медицини щодо безпечного застосування полімерних матеріалів транспортного призначення з урахуванням їх фізико-хімічних, токсиколого-гігієнічних, технологічних і експлуатаційних властивостей, а також механізмів комбінованої, комплексної та поєднаної дії компонентів, обґрунтування та впровадження нових наукових підходів до вдосконалення системи їх гігієнічної регламентації.У сучасній транспортній галузі найбільш широко застосовуються композитні поліефірні (23,2%), поліамідні (17,4%) і ПВХ (13,7%) матеріали. Встановлено, що формування хімічного забруднення транспортних засобів на ранніх термінах експлуатації пов'язано з полімерною матрицею і розчинниками, у віддалені строки – переважно з такими компонентами, як антипірени, пластифікатори, стабілізатори та ін. У виробничих умовах і надзвичайних ситуаціях (високі концентрації на рівні Limac) при комбінованій дії переважає інтегральна токсичність, а під час тривалої експлуатації (низькі концентрації на рівні Limchr – як фактори малої інтенсивності) – дизрегуляційні ефекти в нервовій, ендокринній, імунній системах з ознаками ендотеліальної дисфункції; запропоновано математичну модель оцінки. Аргументовано перегляд поняття «гігієнічна регламентація полімерних матеріалів», що дозволяє перейти від контрольної до управлінської функції і зростання зацікавленості виробників у підвищенні якості та безпеки продукції.Ключові слова: полімерні матеріали, транспорт, хімічна безпека, комбінована дія, фактори малої інтенсивності, дизрегуляційна патологія, гігієнічна регламентація.^UThe thesis is devoted to the complex research of polymeric materials of transport purposes, the developing of new scientific approaches to their hygienic regulation taking into account physical, chemical, toxicological, hygienic, technological and operational features, mechanisms of combined action of volatile components, in regular operating conditions, as well as in the emergent situations. Оn this basis was proposed and implemented in the practice the complex of preventive and corrective measures to reliably of ensuring the chemical safety in transport. The researches showed that the most widely used in the modern transport are composite polyesters (23,2%), polyamide and fiberglass (17,4%), PVC (13,7%) materials. The most dangerous in the toxicological and hygienic sense were fiberglass, polyvinylchloride and paper-laminate plastics, which is due to the kinetics of the migration of chemical compounds and their high saturation in transport objects.Total pollution of the passenger wagons with volatile compounds (the sum of the ratios of the concentrations found for all substances to their TLV in the atmosphere) ranged from 4,2 to 11,8 points (the standard – 1.0). The peculiarities of the formation of chemical pollution in the spatial and temporal aspect, taking into account the exploitation periods, were associated with the polymer matrix and solvents, In the long term operation the hygienically significant components are flame retardants, plasticizers, heavy metals as stabilizers and pigments, etc. The research has established significant dose-time dependent differences in the toxic effects of occupationally caused components, on the one hand, and in terms of exploitation of transport facilities, on the other. For the first characteristic, traditional dysadaptative and pathological effects are predominantly of a integral toxicity, whereas in the second one - there are developing predominantly disregulation shifts. Combined effects in the chronic exposure of animals are accompanied by an increase in toxic-allergenic processes with signs of cumulative effects, mainly at later periods of exposure and are caused not only by damaging, but also by signaling and modulating mechanisms of interacting toxicants action, especially taking into account the developing of endothelial dysfunction, indicating the systemic nature of the observed changes. In general, the performed researches have shown that "low intensity" polymeric factors, in contrast to chemical substances of industrial origin, especially in combined action, exhibit predominantly neurotoxic, immune, nephrotoxic effects, signs of endothelial dysfunction with cellular cooperation and viability discoordination, and also act as endocrine disruptors. The revealed mechanisms of the combined action of the polymeric materials components at different levels of biological organization contribute to the formation of a systemic response at the organism level, which can be regarded as the formation of systemic dysregulation pathology. The established regularities have allowed to recommend the new informative and sensitive biomarkers for use in the course of complex tests of polymers of transport assignment.Thus, the revised notion of the polymeric materials and products hygienic regulation allows us to move from predominantly controlling to managerial functions, which, in accordance with the International Program “Toxicity Testing-21” expressed in a market economy, opens up the opportunity for manufacturers and operators to combine the responsibility for quality and safety with an interest in improving the efficiency of the set of preventive measures.Key words: polymeric materials, transport, chemical safety, combined action, factors of low intensity, dysregulation pathology, hygienic regulation.

Установлено видові особливості функціонального стану гепатобіліарної системи у клінічно здорових коней різного віку, породи та фізіологічного стану, що є підставою для розробки інформативних методів діагностики патології печінки. Уперше визначено фізіологічні показники активності індикаторних ферментів печінки (аспарагінової та аланінової амінотрансфераз, глутамілтрансферази), холестеролу, білірубіну, колоїдно-осадових проб у коней різних вікових груп та різного фізіологічного стану. Установлено, що у коней-продуцентів імунних сироваток виникають необоротні зміни гепатоцитів, що спричинює розвиток гіперпротеїнемії, синдромів цитолізу та функціональної недостатності, яка проявляється гіпоальбумінемією та диспротеїнемією. Уперше виявлено схильність коней з патологією печінки до розвитку ентералгії, виявлено механізми розвитку патології печінки у разі метеоризму кишечнику. Відзначено, що хронічний гастроентерит у коней, спричинений асоціацією E. coli та Ps. aeruginosa, призводить до розвитку паренхіматозної жовтяниці, порушення структури цитоплазматичної та мітохондріальної мембран гепатоцитів. Зауважено, що зміни функціонального стану та структури печінки у разі асоційованого перебігу ІЕМ та лептоспірозу характерні для хронічного гепатиту і початкових стадій цирозу, ринопневмоніії та лептоспірозу - хронічного гепатохолангіту. Уперше вивчено функціональний стан печінки у коней, хворих на сетаріоз, який характеризується розвитком синдромів запалення, гепатоцелюлярної недостатності, холестазу, цитолізу та печінкової енцефалопатії, що у сукупності можна діагностувати як хронічний гепатохолангіт. Уперше апробовано для лікування та профілактики патології печінки у коней препарат бджолиного обніжжя "Бістим".

  Скачати повний текст

Проведено фармакологічне дослідження густого водного екстракту кореневищ і коренів пирію повзучого (ЕКПП) та таблеток на його основі. Експериментально визначено, що найбільш ефективна доза даного препарату за анаболічною активністю - 100 мг/кг. Встановлено, що ЕКПП у разі внутрішньошлункового введення у дозі 100 мг/кг проявляє виражену анаболічну активність на здорових тваринах і модельних патологіях порушення білкового обміну: харчової депривації, гідрокортизоніндукованого катаболізму. Виявлено переваги досліджуваного препарату та таблеток на його сонові у порівнянні з анаболічною дією калію оротату у разі тетрациклінового ураження печінки та нирок і адреналінового ураження серця. На підставі вивчення механізмів анаболічної дії встанволено вплив ЕКПП на синтез нуклеїнових кислот, а також на горизонтальну регуляцію білкового обміну. Зокрема, виявлено збільшення рівня тестостерону та зниження активності щитовидної залози. Показано вплив ЕКПП на збільшення рівня II-оксикортикостероїдів, що свідчить про адаптивну дію препарату. На підставі дослідження фармакодинаміки виявлено, що ЕКПП має ширший спект фармакологічної активності: гепатопротекторну дію (виявлено на моделі тетрахлорметанового гепатиту), антиалергічну активність (встановлено на моделях алергічних реацій негайного та сповільненого типу), протизапальну (показано на моделі карагенінового набряку). Доведено відносну нешкідливість ЕКПП, що суттєво не впливає на органи та системи тварин. Наведено рекомендації щодо використання ЕКПП як анаболічного засобу для лікування порушень білкового обміну, які характерні для більшості захворювань. Зроблено висновок, що досліджуваний препарат має більш широкий спектр активності та є економічно вигідним.

  Скачати повний текст

Враховуючи значний інтерес до лікарських рослин та їх застосування в медицині, питання пошуку нових перспективних рослин чи переосмислення використання вже давно відомих є актуальним. Однією з перспективних рослин для детального фармакогностичного дослідження є лепеха звичайна.У багатьох країнах світу кореневище лепехи звичайної – це офіцинальна лікарська сировина. Використання кореневищ, незважаючи на різноманітний склад біологічно активних речовин, що обумовлює велику кількість фармакологічних ефектів, обмежується лише патологіями шлунково-кишкового тракту. Проте численні дослідження, результати яких опубліковані в престижних наукових журналах, свідчать про те, що ця лікарська рослина має надзвичайно великий медичний та фармакологічний потенціал.Деякі іноземні автори вказують на значну схожість якісного складу та кількісного вмісту надземної та підземної частин лепехи звичайної. Водночас на сьогодні в офіційній медицині застосовується лише кореневище рослини. Враховуючи той факт, що в останнє десятиріччя природний ареал виду звужується, використання листя як додаткової сировини є перспективним. Все це створює передумови до більш поглибленого фармакогностичного вивчення цієї рослини.Зважаючи на те, що нормативно-аналітична документація, яка використовуються в Україні є застарілою, не враховує мінливості хімічного складу рослини залежно від місця зростання і не відповідає сучасним методам контролю якості ЛРС, гостро стоїть питання розробки проєкту монографії «Лепехи звичайної кореневищаN» та її внесення до Державної фармакопеї України.^UGiven the significant interest in medicinal plants and their use in medicine, the question of finding new promising plants or rethinking the use of long-known ones is relevant. One of the promising plants for detailed pharmacognostic research is camalus.In many countries of the world the rhizome of calamus is an official medicinal raw material. The use of rhizomes, despite the diverse composition of biologically active substances, which causes a large number of pharmacological effects, is limited to pathologies of the gastrointestinal tract. However, numerous studies, the results of which have been published in prestigious scientific journals, indicate that this medicinal plant has extremely great medical and pharmacological potential.Some foreign authors point to a significant similarity between the qualitative composition and quantitative content of the aboveground and underground parts of the Acorus calamus. At the same time, today only the rhizome of the plant is used in official medicine. Given the fact that in the last decade the natural range of the species is narrowing, the use of leaves as additional raw materials is promising. All this creates the preconditions for a more in-depth pharmacognostic study of this plant.Given that the regulatory and analytical documentation used in Ukraine is outdated, does not take into account the variability of the chemical composition of the plant depending on the place of growth and does not meet modern methods of quality control, the issue of drafting a monograph " Acori calami rhisomataN" and its introduction to the State Pharmacopoeia of Ukraine is actual.

Визначено ризик виникнення гнійно-запальних захворювань в неонатальному періоді у новонароджених від матерів з інфекційно-запальною та соматичною патологіями, на підставі вивчення факторів природної резистентності їх організму. Наведено результати аналізу історій пологів, історій розвитку новонароджених, а також результати імунобіологічного обстеження 140 новонароджених від матерів з інфекційно-запальною, соматичною патологією та від здорових матерів.

  Скачати повний текст

Вперше проведено комплексне вивчення клініко-функціонального стану печінки у хворих на сальмонельоз з супутніми недугами травної системи: хронічним гастритом, гастродуоденітом, холециститом, панкреатитом, колітом, виразковою хворобою. Доповнено основні патогенетичні ланки перебігу та прогресування сальмонельозу у зв'язку з особливостями функціонування прозапальної та протизапальної ланок цитокінової системи, прооксидантно-антиоксидантного профілю, синдромом ендогенної інтоксикації за різних клінічних варіантів захворювання. Встановлено, що супутня патологія органів травлення (хронічний гастрит, гастродуоденіт, холецистит, панкреатит, коліт, виразкова хвороба) у хворих на сальмонельоз сприяє тяжкому перебігу захворювання, збільшує тривалість патологічного процесу, подовжужує звільнення організму від збудника, посилює ступінь кишкового дисбіозу, підвищує ступінь ураження органів травного тракту, зокрема печінки. Розроблено клініко-патогенетичні, лабораторні та функціональні критерії щодо застосування альтану, кверцетину та активованих форм пробіотиків для лікування хворих на сальмонельоз з патологією шлунка, дванадцятипалої кишки, товстої кишки, жовчного міхура, підшлункової залози. Запропоновано нові диференційовані схеми лікування, які включають застосування разом з базисною терапією вітчизняних препаратів "Гранули кверцетину" та "Корвітин" та їх поєднання, а також активованих форм пробіотиків.

  Скачати повний текст

Вивчено зміни системи судинно-тромбоцитарного гемостазу за абдомінальної хірургічної патології в собак і свиней, а також питання щодо її корекції після операцій на кишечнику та герніотомії. За результатами дослідження зазначеної системи та на підставі клінічного, ультрасонографічного, лапароскопічного оцінювання розроблено та патогенетично обгрунтовано ефективні схеми корекції запально-адгезивних процесів у травмованих серозних оболонках черевної порожнини. Доведено, що абдомінальна патологія в собак спричиняє гіперкоагуляційний синдром, зумовлений дефіцитом плазмових і тромбоцитарних факторів згортання крові з посиленням антифібринолітичних властивостей тромбоцитів. За цього піометра характеризується підгострою формою синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові (ДВЗ-синдрому) з адсорбцією фібриногену та його метаболітів на тромбоцитарних мембранах і пригніченням фібринолізу. З'ясовано, що у разі асциту та спленомегалії адсорбувальні властивості тромбоцитів знижуються на тлі розвитку дефіциту антитромбіну-III (АТ-III) і фібриностабілізувального фактора XIII (ФXIII). Кишкова непрохідність характеризується посиленням колаген- та АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів, активізацією внутрішнього шляху гемостазу та пригніченням тканинного фібринолізу, що підвищує адгезію серозних оболонок органів черевної порожнини. За цього після оперативного лікування кишкової непрохідності в собак гіперкоагуляційний синдром посилюється на сьому добу з розвитком підгострої форми ДВЗ-синдрому. У свиней з невправними грижами зростає швидкість агрегації тромбоцитів і знижується активність макроциркуляційного фібринолізу, які після герніотомії посилюються до формування гіперкоагуляційного синдрому. Наведено клініко-експериментальне обгрунтування застосування ацелізину після грижорозтину, що забезпечує агрегацію тромбоцитів уже з першої доби, це зменшує інтенсивність гіперкоагуляційного процесу та сприяє посиленню в 6,2 раза фібринолізу, у 1,5 раза антитромбінової активності, що зумовлює помірну фібринозну ексудацію та прискорює в 1,3 раза загоєння операційних ран. Доведено, що у разі застосування собакам ацелізину після операцій на кишечнику знижується адгезивно-агрегаційні властивості тромбоцитів на третю добу, усуває гіперкоагуляційний синдром, посилюється загальний фібриноліз та його активність у ділянках кишкових анастомозів, що зменшує частоту утворення спайок сальника до черевної стінки на 38,5 %, а петель кишечнмку - на 23,1 %. Визначено, що додаткове внутрішньочеревне вливання метилцелюлози з вмістом тіотриазоліну (1 %), ацелізину (1 %), лівомецитину (0,5 %) зниижує агрегацію тромбоцитів і гіперкогауляцію вже з першої доби, що у 1,8 раза прискорює загоєння операційних ран та на 80 % зменшує частоту післяопераційного спайкоутворення.

  Скачати повний текст

Теоретично обгрунтовано наявність та досліджено особливості зв'язку між статистичними параметрами розподілу фізичних характеристик біологічних тканин і реконструйованими магніторезонансними томографічними та ультразвуковими локаційними даними, визначено параметри функціональних залежностей, що описують дані зв'язки, виміряні характеристики залежностей для ультразвукових локаційних даних щитовидної залози пацієнтів з різними патологіями. Запропоновано мультиплікативну модель спекл-структур і на її підставі метод фільтрації спекл-шумів в ультразвуковій інтроскопії, що реалізує експериментальне збільшення співвідношення сигнал/шум на 7 дБ. Встановлено часову залежність ССВІ у разі збудження системи імпульсною послідовністю мульти-спінового відлуння. На її підставі розроблено методику визначення фізичних параметрів середовища, що зменшує похибку сталої спін-граткової та спін-спінової релаксації у 2,8 рази. Наведено метод поліхромної реконструкції магніторезонансних томографічних та ультразвукових локаційних даних з ідентифікацією типу патологічного стану тканини засобами кольорового кодування.

  Скачати повний текст

Доведено, що поєднана патологія гастродуоденальної та гепатобіліарної систем (ППГГС) супроводжується порушенням мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ). Досліджено, що зростання відсотка поширених та тяжких форм ураження слизової оболонки шлунка у дітей визначається наростанням остеопенічного синдрому. Встановлено частоту синдрому (56,6 %) в дітей з ППГГС. Виявлено залежність МЩКТ від ступеня ураження жовчовивідних шляхів та слизової оболонки шлунку. Доведено, що в патогенезі розвитку остеопорозу важливу роль відіграє тривалість грудного вигодовування, якість харчування в наступні роки життя та характер протирецидивного лікування захворювань травної системи. На підставі взаємозв'язку між дефіцитом кісткової тканини, величиною кісткової маси, отриманих за допомогою денситометрії розроблено математичну комп'ютерну програму прогнозування ступеня дефіциту та контролю за ефективністю корекції остеопенічного синдрому.

  Скачати повний текст

На підставі даних поглибленого вивчення адаптаційних реакцій у хворих з поєднаною патологією органів травлення теоретично узагальнено та вирішено наукову проблему щодо визначення провідної ролі адаптаційних реакцій у виникненні та розвитку поєднаної патології цих органів. Розвинуто концепцію оцінки саногенетичних і патогенетичних механізмів розвитку захворювань на базі теорії адаптації. Уперше у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки та хронічний гастродуоденіт у сполученні з хронічними холециститом і панкреатитом вивчено адаптаційні реакції організму як критерій індивідуальної його відповіді на екзогенні фактори, установлено їх вплив на розвиток поєднаної патології. Доведено, що поєднана патологія органів гастродуоденальної зони та панкреатобіліарної ланки травної системи розвивається внаслідок виражених порушень адаптивних реакцій організму під впливом екзогенних факторів, головним з яких є стресогенні чинники. Визначено, що за умов системної хронічної стрес-реакції реалізація поєднаної патології органів травлення здійснюється внаслідок впливу етіологічних факторів та функціонування адаптивних систем організму, змін ритмічної діяльності регуляторних систем усіх рівнів організації (організму - органа - клітини) та дезадаптативне виснаження функціональних резервів. З'ясовано, що за поєднаної патології органів травлення дестабілізація зв'язків між стрес-реалізувальною та стрес-лімітувальною системами обумовлює зміни нейрогуморальних факторів, розвиток дензінтегративних процесів у вегетативній, імунній і нейрогуморальній системах, що спричинює розлад місцевих регуляторних механізмів, секреторної та моторної функцій даних органів. Внаслідок структурно-функціональної дезорганізації континуума регуляції функцій нейрогуморальної, вегетативної та імунної систем, що провляється дисбалансом внутрішньо- та міжсистемних взаємовідношень, знижуються реакції захисних систем, резистентність організму до факторів ризику, формуються та розвиваються патологічні реакції у вигляді дистрес-синдрому. Описано циркадіанний ритм основних фізіологічних процесів і встановлено його регулювальний вплив на травні функції за поєднаної патології органів травлення. Доведено істотну роль десинхронозу у розвитку дезадаптації функціональних і структурних систем організму за поєднаної патології органів травлення, який призводить до зниження функціональних резервів інтегративних систем організму.

  Скачати повний текст

Проведено оцінку психічних і поведінкових розладів від вживання алкоголю в учасників ліквідації наслідків аварії (УЛНА) на Чорнобильській АЕС. Визначено клініко-епідеміологічні закономірності виникнення і розвитку синдрому залежності від алкоголю (СЗА) внаслідок Чорнобильської катастрофи та розроблено ефективні лікувальні заходи. Досліджено вторинність зловживання алкоголем і СЗА в УЛНА після зовнішнього опромінення у дозах 0,0003 - 2,87 Гр у контексті психічної та соматоневрологічної патології за механізмом "замкненого психосоматичного кола". Виявлено СЗА у 26,8 % пацієнтів, 12,2 % перебували в стані ремісії, у 14,6 % діагностовано активну симптоматику СЗА. Визначено групу ризику щодо розвитку СЗА, до якої включено 17,2 % УЛНА, виявлено проблеми з алкоголем у 44 % УЛНА. Проаналізовано чинники ризику зловживання алкоголем і розвитку СЗА в УЛНА на ЧАЕС після впливу зовнішнього опромінення у дозах 0,0003 - 2,87 Гр, зокрема, первинна радіаційно-асоційована післяаварійна психічна та соматоневрологічна патологія, низький рівень освіти, відносно молодий (до 35-ти років) вік на момент виконання аварійних робіт, задовільний матеріальний стан, а також генетична обтяженість щодо зловживання алкоголем. Визначено діагностичні критерії зловживання алкоголем і СЗА в УЛНА на ЧАЕС після зовнішнього опромінення у дозах 0,0003 - 2,87 Гр. Розроблено ефективні та безпечні методи лікування СЗА в УЛНА на ЧАЕС із сорбційною детоксикацією у поєднанні з психотерапевтичними заходами.

  Скачати повний текст

Дисертаційна робота присвячена вивченню проаритмогенної активності міокарда в різні часові терміни інфаркту міокарда (ІМ), її впливу на перебіг гострого періоду, післяінфарктне ремоделювання серця, розвиток ускладнень на госпітальному етапі лікування, після виписки зі стаціонару та в процесі динамічного спостереження упродовж 24 місяців у пацієнтів з коморбідною артеріальною гіпертензією (АГ) та цукровим діабетом (ЦД). Також простежено розвиток несприятливих серцево-судинних подій в катамнезі та вивчено безпосередню та віддалену (упродовж 10 років) смертність у досліджуваній когорті пацієнтів залежно від терміну і типу порушень ритму серця (ПРС) в гострий період ІМ. Доведено, що віддалена виживаність достовірно погіршилась у пацієнтів, які мали на до госпітальному етапі пароксизм фібриляції передсердь. Показано, що в гострому періоді ІМ найчастіше виникають пререперфузійні ПРС і мають найгірший віддалений прогноз при шлуночковій аритмії. Доведено, що пацієнти з пароксизмом фібриляції передсердь, що виник на до госпітальному етапі мали найвищу 30-денну смертність. Підтверджено, що пізні післяреперфузійні аритмії зустрічаються значно рідше, ніж порушення ритму в інші терміни ІМ, однак мають достовірний вплив на віддалену виживаність пацієнтів. Особливо це стосується ранніх післяреперфузійних аритмій, за яких показники виживаності впродовж 10-річного терміну спостереження були достовірно зниженими, а смертності – достовірно гіршими. Доведено, що пацієнти, які пережили реперфузійні ПРС мали кращий віддалений прогноз порівняно з пацієнтами, в яких не спостерігались реперфузійні аритмії. Коморбідна патологія, зокрема АГ та ЦД посилює проаритмогенний потенціал міокарда в умовах гострої ішемії та погіршує ранній і віддалений прогноз після ІМ, що вимагає оптимізації тактики ведення таких пацієнтів. Встановлено, що проаритмогенний потенціал зростав в умовах коморбідності за рахунок неадекватного післяінфарктного ремоделювання на тлі попередніх змін міокарда за рахунок несприятливого впливу АГ і ЦД. Встановлено, що час появи та вид ПРС є провідними детермінантами впливу на безпосередній і віддалений прогноз хворих з ГКС.^UThe dissertation is devoted to the study of the proarrhythmogenic activity of the myocardium at different time points of myocardial infarction (MI), its influence on the course of the acute period, post-infarction remodeling of the heart, the development of complications at the hospital stage of treatment, after discharge from the hospital, and during dynamic observation over 24 months in patients with comorbid arterial hypertension (AH) and diabetes mellitus (DM). The development of adverse cardiovascular events in the catamnesis was also tracked and immediate and long-term (within 10 years) mortality in the studied cohort of patients was studied depending on the term and type of cardiac arrhythmias (CA) in the acute period of MI. It was proved that long-term survival significantly worsened in patients who had paroxysms of atrial fibrillation at the pre-hospital stage. It has been shown that in the acute period of MI, prereperfusion CA most often occur and have the worst long-term prognosis in ventricular arrhythmia. It has been proven that patients with paroxysm of atrial fibrillation, which occurred at the pre-hospital stage, had the highest 30-day mortality. It has been confirmed that late post-reperfusion arrhythmias occur much less often than rhythm disturbances in other periods of MI, but have a reliable impact on the long-term survival of patients. This is especially true of early post-reperfusion arrhythmias, for which survival rates during the 10-year follow-up period were significantly lower, and mortality rates were significantly worse. We proved that patients who survived reperfusion CA had a better long-term prognosis compared to patients who did not experience reperfusion arrhythmias. Comorbid pathology, in particular hypertension and diabetes, increases the proarrhythmogenic potential of the myocardium in conditions of acute ischemia and worsens the early and long-term prognosis after MI, which requires optimization of management tactics for such patients. It was established that the proarrhythmogenic potential increased in conditions of comorbidity due to inadequate post-infarction remodeling against the background of previous changes in the myocardium due to the adverse effects of hypertension and diabetes. In general, according to the data of our study, it was established that the time of appearance and the type of CA are the leading determinants of the impact on the immediate and long-term prognosis of patients with acute coronary syndrome.

Дисертаційне дослідження присвячено обгрунтуванню стратегії лікування хворих із гострим холециститом, що ускладнений перитонітом (ГДХУП) та ролі використання лапароскопічних втручань у цієї категорії хворих хірургічних стаціонарів на підставі вивчення результатів лікування, в різні строки розвитку захворювання, із урахуванням результатів обстеження згідно протоколів надання допомоги, розподілу хворих згідно шкал ризиків з боку вікових змін організму, супутньої патології, із застосуванням різних хірурургічних методик, та залученням основних положень «Програми прискореної післяопераційної реабілітації».Розроблено та впроваджено до- та інтраопераційний клініко-інструментальний діагностичний алгоритм та алгоритм хірургічного лікування у хворих з ГДХУП, які дозволяють на основі результатів до- та інтраопераційної діагностики обрати оптимальний метод хірургічного втручання та оптимізувати перелік показань та протипоказань для кожного типу хірургічного втручання, що дає змогу збільшити виконання лапароскопічних втручань при цьому виді патології за рахунок використання лапароліфтингової холецистектомії (ЛЛХЕ) на 12,5%. При деструктивному холециститі, що ускладнений локальним та розповсюдженим серозним та гнійним перитонітом з захопленням однієї або 2-3 анатомічних областей живота показана лапароскопічна холецистектомія з санацією та адекватним дренуванням черевної порожнини - 37 (56,9%) наших хворих із групи ЛХЕ та дренуванням черевної порожнини. При ГДХУП, у хворих з важкою серцево-судиною та дихальною патологіями (ASA IV) показано виконання безгазової ліфтингової лапароскопічної холецистектомії - 8 (38,1 %), наших хворих із групи ЛЛХЕ та дренуванням черевної порожнини. У хворих деструктивним холециститом, що ускладнений загальним фібринозно-гнійним перитонітом показано відкрите оперативне втручання. У хворих деструктивним холециститом, що ускладнений розповсюдженим фібринозно-гнійним перитонітом показано відкрите оперативне втручання – 5 (11,9%) наших хворих із групи ТХЕ та дренуванням черевної порожнини.Застосування розробленого методу лапароліфтингової холецистектомії виявило зменшення інтра- та післяопераційних ускладнень в порівнянні з групою лапароскопічних холецистектомій на 7,6%. Застосування алгоритмів та оновлення підходів мінімізує інтра- та післяопераційні ускладнення за рахунок міні-інвазівного характеру операцій та відсутності використання карбоксіперепоніуму у хворих на ГДХУП – ЛЛХЕ 4,8%, у порівнянні із ТХЕ (23,9%). Лапароскопічні методи сприяють зниженню больових відчуттів, особливо при використанні ЛЛХЕ (9,5%) в першу добу, у порівнянні із ТХЕ (92,5), на другу добу навіть у порівнянні із ЛХЕ на 56,6%Використання ERAS (FTS) протоколу зменшує кількість діб перебування у всіх групах спостереження на 1 добу, враховуючи важкість стану цієї патології.^UThe thesis is devoted to substantiation of strategy and treatment of patientswith acute cholecystitis complicated by peritonitis (ACCP) and role of application of laparoscopic interventions in this category of patients of surgical hospitals on the basis of studying results of treatment of the patients according to the scales of risk due to age-related changes in the body, concomitant pathology, with the application of various surgical techniques, and the involvement of the main provisions of the “Early rehabilitation after surgery“ program.Pre - and intraoperative clinical-instrumental diagnostic algorithm and surgical treatment algorithm in patients with ACCP have been developed and implemented, which allow to choose the optimal method of surgical intervention based on the results of pre - and intraoperative diagnosis and optimize the list of indications and contraindications for each type of surgery, which enables to increase the performance of laparoscopic interventions in this type of pathology through the use of laparo-lifting cholecystectomy (LLCE) by 12.5%. In case of destructive cholecystitis complicated by local and widespread serous and purulent peritonitis with involvement of one or 2-3 anatomical areas of the abdominal cavity, laparoscopic cholecystectomy with sanitation and adequate drainage of the abdominal cavity is indicated - 37 (56.9%) of our patients from the group of LCE and drainage. In ACCP, the patients with severe cardiovascular and respiratory pathologies (ASA IV) were performed gas-free lifting laparoscopic cholecystectomy – 8 (38.1%) of our patients from the group LLCE and abdominal drainage. Open surgery is indicated in patients with destructive cholecystitis complicated by general fibrinous-purulent peritonitis. Patients with destructive cholecystitis complicated by widespread fibrinous-purulent peritonitis were indicated open surgery - 5 (11.9%) of our patients from the group of TCE and abdominal drainage.The application of the developed method of laparo-lifting cholecystectomy revealed a decrease in intra - and postoperative complications compared with the group of laparoscopic cholecystectomies by 7.6%. The use of algorithms and updated approaches minimizes intra - and postoperative complications due to the non-invasive nature of operations and the lack of use of carboxy-pereponium in the patients with ACCP – LLCE by 4.8%, compared with TCE (23.9%). Laparoscopic methods help reduce pain, especially when using LLCE (9.5%) on the first day, compared with TCE (92.5), on the second day, even in comparison with LCE by 56.6%.The use of the ERAS (FTS) protocol reduces the number of the inhospital days spent in all followed-up groups by 1 day, given the severity of this pathology.