Досліджено василіянську духовнопісенну спадщину кінця XIX - першої половини XX ст., її зв'язок із попереднім етапом розвитку українського духовного піснярства, характерні особливості та роль у національно-культурному житті українців Галичини. Проаналізовано джерела, в яких друкувалися духовні пісні та дотичні до них матеріали, висвітлено творчість найбільш відомих піснярів, охарактеризовано основні періоди розвитку нововасиліянського піснярства. Показано, що духовнопісенна творчість василіан і їх прибічників розвивалася у руслі їх релігійно-просвітницької діяльності та носить напівпрофесійний, а іноді й відверто аматорський характер. Демократична спрямованість духовного піснярства кінця XIX - першої половини XX ст. відображає загальні тенденції культурного розвитку галицького суспільства даного періоду.

  Скачати повний текст

Розглянуто характер сприйняття художнього доробку американського класика в літературному середовищі США, України, Франції, Німеччини, Англії, Польщі, Росії. Проаналізовано українознавчі поетичні твори та народні пісні та думи, які ввійшли до 31-томної антології "Вірші різних місцевостей", редагованої Г. Лонгфелло. Встановлено особливості відтворення стилістичних домінант в контексті діахронії, досліджено історію перекладних версій поеми "Пісня про Гайавату". Виявлено маловідомі переклади твору та лірики, зібрано біографічні відомості про маловідомих авторів перекладів.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблему інтерпретації образу гетьмана Івана Мазепи в українській, російській (царській) і зарубіжній історіографії, фольклорі та літературі. Зазначено, що у фольклорі та давній українській літературі образ Івана Мазепи трактувався як образ зрадника, запроданця-авантюриста. В історичних піснях ім'я гетьмана супроводжувалося епітетом "проклятий", що пішло від анафеми, але не за зраду російському царю, а за арешт Палія. У літературі XVII - XVIII ст. ім'я гетьмана возвеличувалось у панегіриках, складених наближеними до його особи людьми. Після переходу Мазепи на бік шведів ті ж самі "друзі" створюють вірші-прокльони на адресу гетьмана. Історичні події періоду гетьманування Мазепи знайшли своє відображення у козацьких літописах та "Історії Русів", де образ гетьмана трактується неоднозначно. Докорінних змін зазнає трактування постаті Івана Мазепи у творчості Т.Шевченка, але радянська історіографія коментує ці скупі Шевченкові згадки про нього лише у негативному світлі. Відмічено, що лише з Другим найціональним відродженням змінюється погляд на особу гетьмана Мазепи, образ якого сприймається як образ-символ, образ борця за державну незалежність.

  Скачати повний текст

На підставі архівних джерел, наукових праць та матеріалів преси висвітлено збирацьку, науково-дослідницьку та популяризаторську роботу керівника Кабінету К.Квітки та співробітників - М.Гайдая, В.Харкова, М.Береговського. Відзначено, що К.Квітка та наукові працівники Кабінету зробили цінний внесок у вивчення українських народних пісень і народної музики національних меншин. Доведено, що Кабінет музичної етнографії у 1920-х - першій половині 30-х рр. став справжнім науковим цетром музичної фольклористики. Обладнання Кабінету (бібліотека, фотоальбоми, рукописні збірки народних музичних інструментів тощо) сприяло безпосередньому ознайомленню науковців-фольклористів, композиторів, педагогів-музикантів, працівників радіомовлення з народними піснями різних регіонів України, з досягеннями вітчизняних і зарубіжних учених у галузі етномузикології.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено традиційні народні етико-естетичні норми, репрезентовані у пісенному фольклорі соціально-побутового масиву. Теоретичні узагальнення включали зіставлений аналіз пісенних текстів з огляду на еволюційні зміни у світогляді народу, зумовлені історичними, політичними, соціальними, економічними, ідеологічними причинами. Висвітлено жанри усної народної творчості, які відображають народні погляди на ідеальний життєустрій. Обгрунтовано висновок, що соціально-побутова пісня концентрує в собі народні уявлення про традиційне бачення героїчного, трагічного та комічного; є джерелом і надійним матеріалом для дослідження народної естетики та моралі.

  Скачати повний текст

Розкрито значення ліричної пісні у жанровій системі національного фольклору, осмислено особливу роль у ній пісні кохання. Досліджено тематичні мотиви й особливості поетики кримськотатарської фольклорної любовної лірики. Розглянуто макам - старовинний фольклорний жанр, в якому превалюють тужливі любовні мотиви та зрідка означаються світлі надії. Доведено, що глибинна емоційність зразків цього жанру поєднується з філософічною медитативністю. Проаналізовано найбільш поширений у кримськотатарському пісенному фольклорі жанр легкої ліричної пісні, в якому також превалюють любовні мотиви. З'ясовано, що для цих пісень характерна жвавість, часто грайливість, яка ефективно контрастує з відчутною у них елегійною тональністю. У легких ліричних піснях виділено три основні цикли - пісні сумного кохання, долання тривог і скрут, щасливої любові. Зроблено висновок, що характерними особливостями поетичного світу кримськотатарської народної любовної пісні є проникливе осягнення печалей і радостей кохання, передача широкої гами почуттів, тонких настроєвих відтінків, інтонаційне багатство, мальовнича метафоричність і символічна сконденсованість лаконічної образності, динамічний розвиток ліричного сюжету, за яким нерідко вгадуються обриси сюжету фабульно-оповідного, стрункість і вигадливість композиції (лінійної, ретроспективної, мозаїчної, система експресивних повторів, яка посилює орнаментальність і чітку злагодженість викладу, вишукана звукова та ритмічна організація.

  Скачати повний текст

На підставі результатів вивчення літературних джерел охарактеризовано особливості трьох етапів заселення північного Причорномор'я та розглянуто методологію регіональних музично-фольклористичних досліджень. Зазначено, що найвизначнішими чинниками збереження етнічних традицій у регіоні є пісня та мова. Проаналізовано розвиток наукової роботи з документування та вивчення фольклору, з'ясовано послідовне посилення дослідницьких інтересів до музичної культури регіону та етнокультурної проблематики. Досліджено три етапи розвитку фольклористичної роботи: філологічно-історичний, музично-культурний та етномузикологічний. Сучасні тенденції музично-фольклористичної роботи в регіоні зумовлюють розширення спектра досліджень субетнічних груп українського населення та національних меншин. Виявлено домінування рекреативної діяльності в сферах збирання та пропаганди народної музики та включення її в тріаду "фольклор - фольклористика - фольклоризм". Розглянуто формування двох головних дослідницьких центрів - Одеси (з пріоритетним вивченням музичної культури національних меншин). Наголошено на необхідності створення координаційного центру з музично-фольклористичної роботи в регіоні.

  Скачати повний текст

На підставі узагальнення матеріалів поетичної творчості окремих сіл Гуцульщини та Покуття проаналізовано риси формування та побутування багатоаспектних образів, які відтворюють світ людини та природи. Розглянуто динаміку сучасного фольклорного процесу, структурні та змістові зміни в пісенному обрядовому фольклорі. Описано місцевий варіант весільного обряду як художньо-функціональну систему, обгрунтовано правомірність включення до нього позаобрядової лірики, тексти якої тематично перегукуються з обрядовими піснями та його певними епізодами. Досліджено особливості мовної реалізації на образну систему людини - природи, а також співвідношення лірики й епосу в позаобрядовому пісенному фольклорі.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження неоромантизму Лесі Українки як одного з провідних напрямків модернізації української літератури кінця XIX - початку XX ст. Наведено результати критичного аналізу модернізмоцентристської інтепретативної схеми й окреслено дефініцію неоромантизму в інтерпретації Лесі Українки. Визначено основні ознаки, що зближують неоромантизм з провідними тенденціями у європейській художній культурі досліджуваного періоду (генетична спорідненість з естетикою романтизму, неприйняття позитивізму та натуралізму, спрямованість на оновлення ідейно-естетичної парадигми літератури, інтеграція різноманітних художньо-стильових традицій). Встановлено "родову" прикмету неоромантизму, що вирізняє його серед інших літературних течій, зокрема, модернізму, якою є нове розуміння людини як "суверенної особистості" у системі суспільних взаємин. З'ясовано, що неоромантизм спрямований на пошуки самоцінності людської індивідуальності, у центрі його уваги - проблема свободи як "суверенності" та як вияву у мистецтві "істиного демократизму". Проаналізовно міфопоетику драми-фейєрії Лесі Українки "Лісова пісня" в аспекті ідентифікації неоромантичної моделі світу та неоромантичного ідеалу людини. Розкрито своєрідність "Лісової пісні", яка полягає у перетворенні космогонічної драми "вічного повернення" на драму духовного відродження особистості, буття у сфері духу - нетлінного та непідвладного ні вогню, ні божеству, ні часові. Зроблено висновок, що подолання відчуженості людини від світу та від себе самої можливе лише через осягнення власної духовної сутності, яка є критерієм і мірою людської свободи.

  Скачати повний текст

Досліджено типологію характеротворення у фольклорі та художній літературі з використанням матеріалу образу кошового отамана І.Сірка. На підставі аналізу фольклорних, рукописних і літературних текстів показано, що найбільшою мірою ідеалізовано події та постаті національних героїв у фольклорних джерелах, однак вони мають чітко визначені ціннісні критерії. Характер залучення уснопоетичного слова до наративних структур змінюється від цілковитої апологетичності до амбівалентності. Розглянуто співвідношення історичних правди та художньої вірогідності. Зазначено, що письменник відображає факти, базуючись на власній інтуїції, архетипній пам'яті, дусі минулого, закладеного у піснях, переказах, легендах, усних оповідях, особливостях національного менталітету. Важливу роль відіграє талант оповідача, майстерність сюжето- та характеротворення. Це підтверджено на підставі аналізу різних художніх візій історичного минулого (М.Горбаня, Г.Бабенка, А.Кащенка, С.Черкасенка, В.Домонтовича, В.Чередниченко, В.Малика, О.Пахучого, А.Химка, В.Кулаковського, Ю.Мушкетика. Зроблено висновок, що типологія характеру І.Сірка великою мірою має як підгрунтя ідеалізований в уснопоетичній творчості образ мужнього та суворого воїна, козацького проводиря, захисника національних і християнських святинь.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено жанр пісні-хроніки як формозмістову єдність, розглянуто його динаміку на тематичному та структурно-семантичному рівнях. Показано своєрідність пісень-хронік, яка має прояв у функціональності, структурі, семантиці й елементах поетичного вираження. Виявлено та докладно досліджено мотиви, що виконують у піснях-хроніках конструктивну, динамічну, семантичну та продукувальну функції. Висвітлено взаємозв'язок пісень-хронік з фольклорною традицією та давнього матеріалу з новоутвореним. Залучено матеріал, що стосується національно-визвольної тематики XX ст., на який за відомих історико-політичних причин було накладено табу.

  Скачати повний текст

Проаналізовано способи художнього моделювання дійсності в укрїнському фольклорі. Висвітлено традиційний ідеал людини у різних видах і жанрах усної творчості. З'ясовано, що зображення ідеальної людини пов'язано з пошануванням культу предків, а також з героїзацією, ліризацією як способами освоєння світу. Встановлено, що ідеальне минуле на рівні суспільного ідеалу безпосередньо пов'язано з менталітетом народу, ідеями патріотизму та проектується у майбутнє, а на рівні родинно-обрядового життя відбувається певна констатація ідеальної сфери шляхом ідеалізації. Доведено, що поетичне моделювання прекрасного, зображення ідеальної людини залежить від світоглядних уявлень народу, його менталітету та жанрової специфіки творів фольклору. Виявлено, що основою поетичного моделювання у казках є фантастичний елемент (бажане стає дійсним); у легендах і переказах, думах та історичних піснях ідеалізується домінанта патріотизму через концепти волі, віри, слави; у пареміях переважає морально-етична складова ідеалу; у колядках та щедрівках сфера ідеального переноситься у майбутнє; у поховальних голосіннях образ людини ідеалізується способом ретроспекції та констатації сучасного, але без проекції у майбутнє. Виявлено стійкі фундаментальні соціонормативні компоненти народного світогляду та культурних концептів, що відіграють роль стабілізатора духовно-культурного розвитку й оптимізують сферу майбутнього та виправдані логікою народного світогляду та культури.

  Скачати повний текст

За допомогою картотеки прислів'їв, казок і пісень, укладеної за матеріалами академічних видань проаналізовано тематичну групу лексики на позначення реалій фауни. На матеріалах фольклорних текстів різного жанру проведено перше комплексне дослідження тематичної групи фаунолексем щодо формування у них символічного компонента значення слова, здійснено спробу ідеографічного опису даних лексем української мови, наведено їх етноконцептуальні моделі. Простежено тенденції розвитку лексичної системи мови взагалі, зважаючи на місце у ній даних мовних одиниць. Доведено, що національномовна картина світу, якою вона є в українських піснях, казках, прислів'ях, відтворює мовний, мовленнєво-творчий та світоглядний образ народу. Встановлено, що фольклорні контексти чи не найбільшою мірою увиразнюють загальну структуру значення слова, яке на численних прикладах фаунолексем універсалізується у тріаді слово (побутова назва) - образ (метафоризована назва) - символ (етнокультурна назва).

  Скачати повний текст

Визначено функціональне навантаження та прагматичну природу української пісні-хроніки та її основних концептів. Вперше систематизовано теоретичні дослідження співанки-хроніки як особливого жанру українського фольклору, зокрема, проаналізовано наукові праці відомих українських фольклористів І.Срезневського, М.Драгоманова, О.Кольберга, І.Франка, В.Гнатюка, Ф.Колесси. Запропоновано визначення терміну "пісня-хроніка". Розкрито особливості трансформації реального факту в сюжет хронікальної пісні, показано своєрідність поетичної структури фольклорного твору. Вперше проаналізовано парадигму трагічного у контексті вивчення пісні-хроніки, досліджено актуальну та дискусійну проблему творчих взаємозв'язків у системі першоавтор - автор-інтерпретатор - колективний автор. З використанням нових підходів вивчено поетику хронікальних пісень. До наукового обігу залучено малодосліджені варіанти співанок-хронік. Здійснено грунтовну ретроспекцію збірок фольклорних текстів, до яких включено співанки-хроніки, від Вацлава з Олеська (1833), О.Кольберга (1883) до академічного видання (1972). Для характеристики психологічної функції співанки-хроніки залучено значну кількість авторитетних праць з психології. Виявлено традиційні форми в авторському творенні, досліджено синтез традиційного та нового, індивідуального та колективного. Проаналізовано зразки, у яких відображено трагічні моменти, у контексті філософських узагальнень з метою визначення домінантних особливостей пісень досліджуваного жанру.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

На підставі аналізу чисельних джерел з історії, теорії та практики екологічного виховання визначено роль і місце народно-педагогічної спадщини у формуванні у молодого покоління екологічної свідомості й екологічної культури, відображеної у фольклорній творчості (казках, легендах, епосі, загадках, прислів'ях, приказках, піснях), класичній і сучасній літературі, традиціях, уявленнях, віруваннях британців. Показано взаємозв'язок сучасної теорії та практики екологічного виховання школярів з традиціями британської народної педагогіки та досвідом природокористування. Визначено зміст і основні форми організації етноекологічного виховання, охарактеризовано найбільш ефективні у дидактичному та виховному аспектах методи та засоби прищеплення молоді високих моральних ідеалів і ціннісних орієнтацій у ставленні до природного довкілля, сприймання його неоціненного національного скарбу та загальнолюдського надбання. Проаналізовано програми й різноманітні дидактичні матеріали з етноекологічного виховання учнів, що використовуються у навчально-виховній роботі школи та позашкільних закладах.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу наукових джерел і результатів проведених досліджень обгрунтовано, що нові умови мешкання чеських поселенців у Північному Приазов'ї - географічні, соціально-економічні, близькість українського, російського, болгарського, німецького оточення зумовили формування у сфері духовної та матеріальрної культури колоністів локальних етнокультурних особливостей. Комплексно досліджено чеське поселення Чехоград. Проаналізовано етапи переселення чехів з їх історичної батьківщини спочатку в Крим, а пізніше - у Північне Приазов'я. Висвітлено соціально-економічний розвиток переселенців, починаючи з 1870-х рр. до кінця XX ст. За результатами прроведених експедиційних досліджень визначено традиційні чеські звичаї, взаємопов'язані з календарною та родинною обрядністю. Досліджено асиміляційні процеси під впливом іноетнічного оточення. Відзначено, що завдяки застосуванню сільгоспмашин та можливості збільшити власний парк агротехнічних засобів чеські селяни досягли висого рівня у сільськогоподарському виробництві. У скотарстві приазовських чехів великого масштабу набуло розведення великої рогатої худоби, головним чином молочних порід. Певне місце займало розведення коней, овець, беконних порід свиней і кіз. Традиційне житло чехів Північного Приазов'я, поступово трансформуючись шляхом розвитку від простих напівземлянкових споруд до складних цегляних конструкцій, зберегло особливості традиційного чеського дому та набуло нових характеристик, притаманних спорудам мешканців навколишніх поселень. Національні елементи в одязі чеських колоністів зберігалися майже до початку XX ст., хоча в крої його основних частин поширилася мода міського типу. Усна народна творчість чеських переселенців представлена головним чином піснями, а казки, перекази, загадки, легенди майже не збереглися. Взаємопов'язаний з побутом пісенний фольклор супроводжував майже всі родинні та календарні свята та достатньо добре зберігся. Календарний фольклор предаставлений світськими та духовними колядками, віншуваннями, обрядовий фольклор - весільними та поховальними піснями. Післяобрядовий представлений баладами, соціально-побутовою лірикою, жартівливими, сатиричними та танцювальними зразками.

  Скачати повний текст

Досліджено українську духовну пісню західноєвропейського походження протягом всього періоду її існування (XVII - XX ст.). Введено у науковий обіг новий текстовий і музичний матеріал, пов'язаний з рецепцією європейської духовної пісенності на українських землях. Встановлено та уточнено першоджерела 70-ти пісень європейського походження в українському репертуарі XVII - XIX ст. Розроблено методологічні засади вивчення запозичених пісень у вітчизняній традиції, визначено функціональні відмінності духовнопісенного репертуару на різних етапах його розвитку. Виявлено три різновиди української духовної пісні: позалітургічний, паралітургічний, літургічний. Наведено жанрову класифікацію духовних пісень паралітургічного призначення. Описано способи рецепції європейських духовнопісенних творів у вітчизняному репертуарі, визначено риси спорідненості та відмінності європейської та української пісенних традицій.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено дослідженню проблеми поетичної специфіки української ліричної пісні в контексті еволюції пісенних традицій, реконструкції та семантичної інтерпретації таких типологічних ознак пісень про кохання, як типи ментальних структур, мотифем, мотивів, міфологем у фольклорних текстах, а також у давніх літературних пам'ятках XVII - XVIII ст. На мисленнєвому, емотивному, психологічному рівнях досліджено закон художнього мислення, психологічні та прагматичні функції ліричної пісні з урахуванням типології та історичної трансформації семантичних реалій. Переосмислено пісенний матеріал в контексті загальної фольклорної моделі, розуміння пісні про кохання як стійкої мікросистеми єдиного свідомісного та художнього комплексу духовної культури етносу.

  Скачати повний текст