Розглянуто проблему формування біблійного антропоцентризму, протиставленого богоборчому за своєю суттю магізму - джерелу становлення секулярного антропоцентризму. У процесі вирішення проблеми антроподицеї Біблія переносить акцент з обожнення людини на її обоження, що кардинально змінює етичну парадигму Стародавнього світу. Показано, що біблійний антропоцентризм докорінно відрізняється від секулярного (прометеїстичного) варіанта антропоцентризму, який генетично сягає язичницької свідомості. Останній побудовано на наївному прагненні до могутності та всевладдя людини, яка вільно та необмежено заглиблюється в пізнання Добра та Зла, а перший невіддільний від розуміння дискретності людських можливостей, зречення пізнання глибин Зла. З'ясовано, що біблійна концепція людини базується на необхідності постійного духовного самовдосконалення, суворого дотримання моральних норм релігійного Закону та величезної відповідальності людини за все, що її оточує. Обгрунтовано, що біблійний антропоцентризм є переходом від наївного міфологічного мислення та прагматичних теургічних практик до умоглядних (теологічних) моделей світу, що раціоналізують осягнення істини.

  Скачати повний текст

Запропоновано новий ракурс осмислення біблійного символізму, зокрема біблеїзмів як лінгвокультурологічних одиниць, що мають не лише мовне наповнення, а і зберігають у часі інформацію культурно-національного характеру. Здійснено порівняльний аналіз біблеїзмів, що побутують у російській і французькій мовах, що дозволило розкрити механізм творення та збереження етнокультурної специфіки окремої нації, формування рис національної самобутності та толерантності, що базуються на засадах християнського етносу. Висвітлено формування основних концептів простору біблійної культури у аспекті семіотики. Зроблено висновок, що сучасні культурно-національні картини світу активно використовують вирази, джерелом яких є Біблія, незалежно від того, чи відбувся процес фразеологізації біблеїзму на рівні тексту-джерела (Біблії) або у більш пізніших текстах. Свідомість людини сприймає їх у готовому вигляді або переосмислює, надаючи їм нові значення. Зазначено щодо позанаціональної схильності людської свідомості до збереження "заповітних смислів" у вигляді сталих мовних виразів, що використовується у сфері інформаційних технологій (ЗМІ, телевізійних новинах, рекламі). Зауважено, що факти асиметрії складу біблеїзмів у кожній культурно-національній картині світу відображають особливості культурної свідомості французького, російського й українського соціуму, які зумовлюють різницю їх культурних традицій.

  Скачати повний текст

Проведено широкомасшабний комплексний аналіз творчих взаємозв'язків польської й української медицини в галузі медичної освіти та науки за значний історичний період - з XV до початку XX ст. Узагальнено значення перенесення польськими вченими-медиками досвіду університетів середньовічної Європи та медичних факультетів польських університетів та становлення і розвиток перших в Україні навчальних закладів (Острозька школа, Замойська академія), де медицина вперше в Україні вивчалась, як наука. Наведено результати взаємозв'язків і взаємовпливу медичного факультету Київського університету, як одного з центрів підготовки лікарів-поляків середини XIX - початку XX ст., з навчальними медичними закладами Польщі в частині перенесення здобутків і досвіду українських наукових шкіл і передових вчених-медиків у розвиток вищої медичної освіти в Польщі, формування польських національних наукових медичних шкіл, започаткування медиками-поляками нових наукових напрямків в Україні.

  Скачати повний текст

Здійснено цілісний компаративістський аналіз філософсько-антропологічних поглядів Г.Кониського та Г.Сковороди. Досліджено літературні пам'ятки XV - XVIII ст. та доведено, що в українській філософії існували певні напрями у трактуванні суті людини, а саме: ранньогуманістичний, утраквістичний, релігійно-містичний та раціоналістична течія нової християнської філософії. Показано найтиповіші риси людини бароко, які грунтуються на ідеях Г.Кониського та Г.Сковороди стосовно співвідношення душі та тіла, теорії пізнання, концепції щастя. Реконструйовано складові практичної філософії Г.Кониського та Г.Сковороди та з'ясовано особливості обгрунтування ними ролі морального вдосконалення людини, пізнання Бога та самореалізації у земному житті як основних чинників досягнення щастя, що свідчить про синтез у межах культури українського бароко філософських ідей, продукованих в інтелектуальному середовищі братських шкіл та Острозького культурно-освітнього осередку, з західноєвропейськими дудховними надбаннями.

  Скачати повний текст

Досліджено питання стосовно Дерманського монастиря у період міжконфесійної боротьби на Волині наприкінці XVI - першій половині XVII ст. Проаналізовано процес виникнення та становлення обителі, розглянуто її адміністративне й управлінське влаштування. З'ясовано основні тенденції господарського розвитку духовного осередку, визначено роль патронів та настоятелів у ньому. Проаналізовано еволюцію статусу та чернечої ієрархії. Охарактеризовано управлінську діяльність і повноваження настоятелів, справців релігійного осередку. Розкрито основні напрямки науково-освітньої, культурної та просвітницької роботи, що здійснювалися на базі духовної установи та простежено їх вплив на ситуацію, що склалася на території Волині. Наголошено на важливості діяльності друкарського осередку, училища (школи), створених на базі монастиря. Охарактеризовано основні напрямки зв'язків монастиря з іншими обителями, а також містами, країнами. З'ясовано головні засади функціонування монастиря у православний та унійний періоди. Розглянуто роботу монастирського суду та визначено його компетенцію. Установлено причини та механізм сутичок за право володіння обителлю у період загострення ідеологічної боротьби. Висвітлено процес становлення антиунійної позиції на Волині та визначено роль у цьому патрона монастиря князя В.-К.Острозького. Розглянуто етапи становлення унії на Волині й участь у цьому процесі релігійного осередку. Проаналізовано духовний розвиток обителі в унійний період.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено сукупність водяних знаків на папері спільних та окремих видань східнослов'янських першодрукарів І. Федорова та П. Мстиславця. Встановлено співвідношення філіграней у межах усього видання й окремих його примірників. Простежено динаміку зміни водяних знаків, на основі якої виявлено послідовність друкування окремих частин видання, узагальнено відомості про походження виявлених водяних знаків. Шляхом філігранологічного аналізу встановлено невідомі раніше факти стосовно послідовності друку частин московського Апостола 1564 р., львівського Апостола 1574 р., вільнюського Євангелія 1575 р. та острозької Біблії 1581 р. Введено у науковий обіг декілька філіграней, не зафіксованих попередниками, встановлено випадки використання великих масивів порівняно якісного паперу без сюжетних водяних знаків у складі Євангелія 1575 р. Виявлено невідомі варіанти друку окремих аркушів, введено у науковий обіг відомості про друкування самостійних гравюр П. Мстиславця, що можуть гіпотетично вважатися первістками української естампної гравюри.

  Скачати повний текст

Висвітлено специфіку становлення та утвердження української культурно-філософської ідентичності на основі Кирило-Мефодіївської традиції в українській духовній культурі протягом IX - першої половини XIX ст. Досліджено особливості її прояву в епоху княжої Русі у процесі утвердження християнської релігії та морально-етичного характеру світосприйняття та філософування, відображеного у перекладних і писемних пам'ятках. Зазначено, що у період першого культурно-національного відродження (XVI - XVII ст.) Кирило-Мефодіївська традиція сприяла формуванню етнічно-національної самосвідомості на основі збереження мови та власної культури, про що свідчить діяльність Острозького осердеку, Івана Вишенського, поява перших граматик і словників слов'янської мови. Досліджено прояви основної духовної культурної традиції України в XVIII - XIX ст. у процесі утвердження національної ідеї у діяльності "Руської трійці", Кирило-Мефодіївського товариства, творчості І.Котляревського, Т.Шевченка, Г.Квітки-Основ'яненка, М.Костомарова та П.Куліша.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено питанням методики вивчення математики на економічних факультетах вищих закладів освіти (на прикладі Університету "Острозька Академія"). Розроблено методичну систему вивчення математики на економічних факультетах. Встановлено, що одним з ефективних шляхів підвищення професійної підготовки економістів є прикладна та професійна спрямованість викладання курсу вищої математики. Запропоновано виклад матеріалу проводити методом проблемного навчання, шляхом постановки відповідних практичних задач економічного змісту, розв'язання яких вимагає застосування певних математичних знань, закономірностей, які виражаються формулами, проілюстровано схемами та графіками, з дотриманням логічної структури змісту. Розроблено методичні рекомендації щодо організації самостійної роботи студентів і однієї з новітніх форм - тижня самостійної роботи. Проаналізовано ефективність використання модульно-рейтингової системи навчання та оцінювання студентів. Проведено експериментальну перевірку ефективності розробленої методичної системи навчання математики на економічному факультеті Університету "Острозька Академія".

  Скачати повний текст

Введено до наукового обігу твори іконопису, портретного малярства, скульптури, графіки Острожчини другої половини XVI - першої половини XVII ст., які досі були невідомі в мистецтвознавчій літературі. Комплексно висвітлено мистецтво Острозького осередку епохи академії в аспекті взаємодії з релігійно-філософськими концепціями всесвіту, Бога та людини середньовічної, а також ренесансної культури. Взаємодію західноєвропейських ренесансних та середньовічних (греко-слов'янських та візантійських) художніх традицій розглянуто через призму взаємозв'язків світоглядів двох епох. Проаналізовано механізм ідейного та художнього синтезу двох культур, шлях трансформації ідей середньовіччя в ідеї Відродження та відображення цього процесу в пам'ятках мистецтва. Виявлено глибинні внутрішні аналогії в розвитку філософської думки та художньої творчості, у процесах мисленно-логічного та художньо-образного пізнання світу. Визначено місце Острозького осередку в мистецтві та культурі України XVI - XVII ст., його роль в ствердженні ренесансного стилю в Україні.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено історію Острозької волості - адміністративно-територіальної одиниці, що є комплексом земель, розташованих по обидва береги річки Горині в її середній течії та зібраних навколо Острозького замку. Простежено обставини переходу волості від одних власників до інших протягом другої половини XVI - початку XVII ст. Показано шляхи укрупнення маєтку за рахунок колонізації малозалюднених теренів та інкорпорації сусідніх земель. Окреслено кордони, вирахувано площу та чисельність населення Острожчини. На підставі актових джерел реконструйовано структуру Острозького замкового уряду, який складався зі старости, його намісника та писаря. Висвітлено функції замкових і волосних урядників. Проаналізовано основні форми землеволодіння на території волості (маєтки замкового столу, "зем'янські" та церковні "держави"). Розглянуто соціальний та етнічний склад, життєві пріоритети та внутрішню ієрархію острозької службової шляхти.

  Скачати повний текст

Висвітлено процеси виникнення та становлення п'єси-притчі, основні елементи поетики жанру. Джерелом появи п'єси-притчі є сакральні тексти (передусім Біблія), в яких прослідковуються процеси синтезу притчевого компонента та драматичного начала. Визначено ключові етапи розвитку п'єси-притчі: священні книги, середньовічний релігійний театр, притчеподібна драматургія на межі ХІХ - ХХ ст., творчість Б.Брехта. Показано значущість кожного етапу для утвердження п'єси-притчі як жанру епічної драми. Визначено та описано комплекс атрибутивних ознак жанру, специфіку тематичного діапазону та відмінності п'єси-притчі від притчі канонічної. Викладено особливості побудови сюжету п'єси-притчі, типи п'єси-притчі залежно від первинності чи вторинності використання матеріалу. Розглянуто своєрідність дії метафори та алегорії, природу дидактичного компоненту та специфіку впливу п'єси-притчі на реципієнта.

  Скачати повний текст

Уперше зроблено спробу комплексного дослідження впливів візантійсської і поствізантійської спадщини на формування української культури. Доведено, що Острозька греко-слов'яно-латинська академія на початку ранньомодерної доби була важливим осередком грецистики Центрально-Східної Європи. Досліджено переклади та нові редакції творів східних отців Церкви і грецьких богословів, здійснені острозькими вченими. Вивчено питання новаторства венеційських учених-греків у богослів'ї XVI ст. і поширення нових тенденцій у східнохристиянському світі, зокрема на українських землях. Уперше на основі джерельних текстів докладно висвітлено питання розвитку богословської думки в Україні наприкінці XVI - на початку XVII ст. і роль острозького осередку в цьому процесі. Залучено до наукового обігу маловідомий текст - український переклад богословського трактату Гавриїла Севера "Синтагматіон про сім святих тайн", а також низку листів з кореспонденції між патріархами грецького Сходу та острозькими діячами. Встановлено, що українська версія "Синтагматіона" мала виразний вплив на розвиток українського богослів'я в могилянський період, а також на формування культурної парадигми в Україні в XVII ст.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження особливостей поетики української полемічно-публіцистичної прози кінця XVI - початку XVII ст. як об'ємної складової тогочасного вітчизняного письменства, наголошено на її комунікативній функції та в даному контексті визначено закономірності її розвитку. Проаналізовано динаміку та кристалізацію жанрових форм поетики, їх стильову парадигматику, взаємодію і перспективу розвитку в сучасних засобах масової комунікації, встановлено відображену світоглядну систему епохи. Окреслено основні чинники полемічно-публіцистичного тексту, акцентовано увагу на католицькій та протестантській публіцистиці епохи Реформації та Контрреформації та її впливах на наративні пошуки православних полемістів. Досліджено праці Г.Смотрицького, В.Суразького, І.Вишенського, К.Острозького та І.Потія на основі риторики та комунікативних аспектів поетики. Доведено, що українська полемічна публіцистика виражала конфесійні переконання авторів та їх культурологічний світогляд, а також невіддільна від духовно-релігійного, соціокультурного та літературно-естетичного буття української нації, визначалася як своєрідна форма комунікації, формувала суспільну свідомість, генерувала нові художні засоби, що проектувалися на різних читачів, та виступила важливим жанром у давньому українському письменстві, який започатковував значні зміни в інтелектуальному та культурному просторі України.

  Скачати повний текст

Наведено результати багатоаспектного аналізу міжтекстових зв'язків у поетичних творах Т.С. Еліота 1910 - 1930-х рр., досліджено домінуючі в них форми та функції інтертекстуальності. З'ясовано, що джерелами формування інтертекстуальності метатексту поета є Біблія, "Метаморфози" Овідія, "Сатирикон" Петронія, "Божественна комедія" Данте, твори Шекспіра. Виявлено, що як джерела запозичення численних мотивів та образів Т.С. Еліот використовував також наукові дослідження з антропології - "Золоту гілку" Дж.Фрезера та "Від ритуалу до роману" Дж.Вестона. Доведено, що творчість Т.С. Еліота є експліцитним та імпліцитним діалогом з попередниками, поет органічно синтезує відомі та маловідомі образи, мотиви та теми як знаки світової культури від язичництва до модернізму, які художньо трансформуються за допомогою таких форм інтертекстуальності, як цитата (атрибутована та неатрибутована), ремінісценція, алюзія, парафраза, міфема, міфологема, вкраплення "чужого" стилю. Відповідно до джерела запозичення інтексти класифіковано як міфологічні та літературні. Виявлено особливості одноступеневої та полігенетичної інтеракції у метатексті Т.С. Еліота. Проаналізовано різноманітні прояви міжтекстових зв'язків на рівні власне інтертекстуальності, паратекстуальності й архітекстуальності. Охаракретизовано домінантні для поезії Т.С. Еліота функції інтертекстуальності: культурно-семіотичну, семантико-трансформаційну та структурно-наратологічну.

  Скачати повний текст

Досліджено становище християнських конфесій на Житомирщині, показано зміни у сфері державно-церковних відносин і суспільно-релігійному житті, що відбулися наприкінці "перебудови". Встановлено, що суспільно-релігійні зміни 1989 - 1991 рр. синхронізувались з суспільно-політичними процесами всеукраїнського масштабу. У цей період активність віруючих виявлялась фактами ігнорування радянського законодавства про релігійні культи, стихійного захоплення колишніх культових споруд, діяльністю закордонних місіонерів. Найбільших успіхів у процесі релігійного піднесення досягли легітимізовані й інституалізовані громади Римо-Католицької церкви та православної Житомирсько-Овруцької єпархії.

  Скачати повний текст

Дисертація є першим комплексним узагальненим дослідженням, у якому розглянуті процеси становлення та розвитку фортифікаційних технологій оборонних комплексів Західної України (XII-XVIII ст.). Територіальні межі обраного в досліджені регіону охоплюють терени восьми сучасних областей: Львівську, Івано-Франківську, Тернопільську, Волинську, Рівненську, Хмельницьку, Чернівецьку та Закарпатську. Вибір зазначеного регіону обумовлений локалізацією об'єктів фортифікаційного значення, що були нами обрані для дослідження.У дисертації відображено історію розвитку та процеси трансформації технологій фортифікаційного будівництва оборонних споруд на теренах сучасної Західної України протягом XII-XVIII ст., в контексті розвитку військової техніки; на прикладі двадцяти чотирьох замків (замок в Меджибожі, Олеський, Острозький, Кам'янець-Подільський, Чортківський, Клеванський та Угончацький замки, замкові комплекси в с. Бережани, в с. Добромилі, в с. Квасові, в с. Пневі. До більш пізнього часу відносяться: замок в Старому Селі, замок в Поморянах, Теребовлянський, Олицький, Золочівський, Підгорецький, Збаразький, Луцький, Ягільницький, Бучацький, Сутковецький, Микулинський замки, а також замок у Бродах та замок у Токах) західноукраїнського регіону простежені особливості регіонального фортифікаційного будівництва в зазначений період. Виявлено основні чинники, що впливали на розвиток фортифікаційного будівництва.^UThe thesis is the first complex generalized research, in which formation and development of fortification technologies of defence complexes of Western Ukraine (the 12th-18th centuries) is considered. Territorial boundaries of the researched region cover the territories of eight contemporary oblasts: Lviv, Ivano-Frankivsk, Ternopil, Volyn, Rivne, Khmelnytsk, Chernivtsi and Zakarpattia. The choice of the specified region is explained by localization of fortification objects that we have selected for research.The thesis reflects the history of development and processes of transformation of fortification technologies of defencecomplexes in the territory of modern Western Ukraine during the 12th-18th centuries, within the framework of military equipment development; using the example of twenty-four castles (Medzhybizh Fortress,Olesko, Ostroh, Kamianets-Podilskyi, Chortkiv, Klevan and Ugochanskyi castles, castle complexes in Berezhany village, in Dobromyl village, in Kvasiv village, in Pniv village. Laterperiod includes the castles in Stare Selo and Pomoriany,Terebovlia, Olyka, Zolochiv, Pidhirtsi, Zbarazh, Lutsk, Yahilnytsia, Bucha, Sutkovets, Mykulyn castles, as well as the castles in Brody and in Toky) of Western Ukraine. The peculiarities of the regional fortification construction during the specified period are traced. The main factors that influenced development of fortification construction are revealed.

У дисертації здійснено комплексне досліження процесів секуляризація і десекуляризації правових систем релігійного типу. Дисертантом висвітлено сучасні підходи до класифікації правових систем та визначно, що у порівняльному правознавстві не сформовано єдиної позиції про те, які існують правові сім'ї. Встановлено, що у теоретичному аспекті класифікації допомагають упорядкувати різноманітні правові системи на основі їхніх спільних і специфічних рис, що забезпечує зручність їх вивчення. Аналіз критеріїв класифікації правових систем здійснено для аналізу загально-теоретичних аспектів секуляризації та ресекуляризації у релігійних правових системах та їх місце на правовій карті світу, з'ясування правової природи і особливостей релігійних правових системах та з метою їх подальшої класифікації. Зазначено, що основу сучасних релігійно-правових правових систем та окремих їх юридичних інститутів формують ціннісно-нормативні положення, сформовані та формалізовані в священних текстах (Біблія, Коран), і незважаючи на світський характер багатьох державно-правових просторів, є фундаментальною основою для розвитку нормативно-правового регулювання, легітимації результатів юридичної діяльності тощо.Проаналізовано процеси секуляризації і десекуляризації у правових систем мусульманських держав та виявлено внутрішні протиріччя та конфлікти у взаємодії світського і духовного. Проаналізовано унікальність взаємин держави і релігійних інститутів в Ізраїлі. Визначено, що в Ізраїлі релігійні інститути не відокремлені від держави, на відміну від України та більшості західних країн.Зазначено, що складність процесів взаємодії правових норм з іншими соціальними нормами полягає в тому, що в кожному конкретному випадку вона може виявлятися по-різному. В одних випадках ці норми можуть доповнювати одна одну, а в інших – взаємозаперечувати.Специфіка кожного соціального регулятора, якими є право та релігія, дозволяє найбільш ефективно узгоджено впливати на суспільні відносини для досягнення суспільно значущих цілей. Право і релігія в процесі соціонормативного регулювання є самодостатніми соціальними регуляторами, різноманіття унікальних властивостей яких розкривається в їхній взаємодії.^UIn the thesis a complex dolzhenzhenya processes of secularization and desecularization of legal systems of a religious type. The thesis covers modern approaches to the classification of legal systems and it is determinable that in comparative jurisprudence there is no uniform position on what legal families exist. It was established that, in the theoretical aspect, classifications help to regulate various legal systems on the basis of their common and specific features, ensures the convenience of their study. The analysis of criteria for the classification of legal systems was carried out for the analysis of general theoretical aspects of secularization and resecularization in religious legal systems and their place on the legal map of the world, elucidation of the legal nature and features of religious legal systems and with a view to their further classification. It is noted that the basis of modern religious legal legal systems and their separate legal institutions form the value-normative positions formed and formalized in the sacred texts (the Bible, the Koran), and despite the secular nature of many state and legal spaces, is the fundamental basis for the development of the normative legal regulation, legitimation of the results of legal activity, and the like. The processes of secularization and desecularization in the legal systems of Muslim states are analyzed and internal contradictions and conflicts in the interaction of secular and spiritual are revealed. The uniqueness of relations and religious institutions in Israel is analyzed. It is determined that in Israel religious institutions are not separated from the state, unlike in Ukraine and most Western countries. It is noted that the complexity of the processes of interaction of legal norms with other social norms lies in the fact that in each concrete case it can manifest itself in different ways. In some cases, these norms can complement each other, while in others they are mutually interchangeable. The specificity of each social regulator, by which law and religion, allows the most efficiently coordinated influence on public relations in order to achieve socially significant goals. Law and religion in the process of socionormative regulation are self-sufficient social regulators, the variety of unique properties of which is revealed in their interaction.

У дисертації комплексно досліджено церковно-інституційні трансформації українського православ'я в роки Другої світовоївійни. На основі поєднання еклезіальних і світських підходів проаналізовано причини реорганізації Православної Церкви вГенерал-губернаторстві та з'ясовано обставини висвяти єпископів-українців Іларіона Огієнка й Палладія Видибіди-Руденка.Розглянуто тенденції розвитку Холмсько-Підляської єпархії й архипастирську діяльність владики Іларіона. З'ясовано чинники танаслідки юрисдикційно-канонічних трансформацій Православної Церкви на Волині впродовж 1939–1941 рр. Висвітлено причини,перебіг і наслідки Почаївського Собору єпископів 1941 р. Досліджено обставини інституалізації Автономної Православної Церкви в райхскомісаріаті «Україна» та її функціонування впродовж 1942–1944 рр. Охарактеризовано чинники та наслідки організаціїАдміністратури Варшавської Митрополії в окупованій Україні на чолі з владикою Полікарпом Сікорським. Досліджено значенняКиївського Собору 1942 р. і розвиток УАПЦ на Сході України. Розглянуто детермінанти інституційного розколу православ'яй досліджено характер міжцерковних відносини в умовах нацистського окупаційного режиму. Проаналізовано обставинипроведення, ключові рішення й наслідки Варшавського Собору єпископів УАПЦ 1944 р.^UThe dissertation provides the results of the complex research of the church and institutional transformations of the Ukrainian Orthodoxyfrom 1939 till 1944. During the Second World War, on the territory of Kholm region and Pidliashia, there was a Ukrainian national-cultural andspiritual revival, a significant component of which was the national-church movement for Ukrainization / de-Muscovite of the Orthodox Church.The Sovietization of the western Ukrainian regions was accompanied by intensive and varied agitation and propaganda work and at the sametime repressive measures against the clergy. At that time, the process of Ukrainization and democratization of Orthodoxy in Volhynia wasinterrupted, when the Soviet leadership began testing a fundamentally new model of the relationship between the government and the Church.The leitmotif of the German religious policy, based on the imperial principle of “divide and rule”, was the focus on the split of UkrainianOrthodoxy and the neutralization of the national patriotic movement.The Orthodox Volhynia that had a significant human resource among the clergy became a kind of church Piedmont in the process of revival ofreligious life in the East. The main factors of the German government's more sympathetic attitude towards AOC were the loyalty, controllability and anti-Soviet position of its leaders, clear and consistent distancing from any political activity and national movement, predominantly negative reaction to the unification of the Churches. In 1943, according to rough estimates, the AOC counted with more than 2,500 parishes. It denied the right of the Metropolitan of Warsaw to interfere in Ukrainian church affairs and expected the recognition of its autocephaly from the ROC and other local Churches.The proponents and promoters of the church-independent vision hoped the autocephalous idea to be supported by the mass of Orthodoxbelievers, but they were divided into supporters of religious traditionalism and modernism. The UAOC can be considered a self-sufficient ecclesial body with its own Council of Bishops and the administrator, Metropolitan Polikarp Sikorskyi. Maintaining contact with the Metropolitan of Warsaw made it possible to preserve through it the canonical communication with world Orthodoxy. Autocephaly, which was never officially proclaimed, was seen by the leaders of the national church movement as an instrument of de-imperialization and spiritual liberation of the Ukrainian people. The death of Metropolitan Oleksii Hromadskyi marked a turning point in the development of the Orthodox Church both in Volhyniaand in occupied Ukraine and intensified the transition of a number of autonomous parishes and the Derman Monastery to the Rivne-KremenetsEparchy of the Ukrainian Autocephalous Orthodox Church which since then included over 200 parishes. At the same time, the struggle betweenOrthodox jurisdictions developed into a latent phase and continued at a lower parish level. It is worth noting that a part of clergy belonging toboth trends tried to avoid the implementation of orders of the occupying regime, participated in the rescue of the Jewish population, performedchaplaincy duties in the structures of the Ukrainian Insurgent Army.Warsaw Council of UAOC Bishops of 1944 stinted itself with half-hearted decisions concerning its canonical status and postponed its settlement until the end of the war. A part of the participants of the Council tried to confer Metropolitan Dionisii with the title of Honorary Patriarch, however, this was prevented by the German invaders. The canonical and jurisdictional dependence of both Orthodox orientations on foreign centres – Warsaw and Moscow – contributed to the complication of church life in Ukraine, created one of the significant obstacles to their unification, prevented the emergence of a powerful spiritual leader who would be able to head the united Church. The restoration of Soviet power in Ukraine led to the destruction of the UAOC and APC and incorporation of their institutional structures into the Moscow Patriarchate.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню громадсько-політичної та наукової діяльності Марка Дмитровича Антоновича, йогоролі в житті української діаспори.Робота передбачає детальне висвітлення життєвого шляху молодшого представника відомої української родини Антоновичів – Марка Дмитровича. Визначено основні чинники, які сприяли становленню М. Антоновича як громадсько-політичного діяча та науковця. Окреслено його активну діяльність в УВАН у США та УІТ. Проаналізовано основні напрями його наукових досліджень та визначено його внесок у розвиток української історичної науки.^UThe thesis is devoted to a complex research of social, political and scientific activity of Marko Dmytrovych Antonovych, his role in the life of the Ukrainian diaspora.The study provides theoretical generalization of the issue and solves the actual scientific task that consists in determining the role of M. Antonovych, the outstanding Ukrainian historian, Egyptologist, publicist and socio-political figure. A noteworthy finding is that a small number of research was conducted during his lifetime. It was found that there is no monographic study of the life and work of the scientist, although the available references and sources create the basis for the reconstruction of his life and career. The source reference base is represented by scientific works, publicist and journalistic researches and reviews of M. Antonovych, published in various scientific journals, in particular, in the journal Ukrainian Historian (he was its co-editor), the newsreel Visti UVAN (News of UVAN), as well as in a vast number of other journals and studies (monographs). A separate part of the published sources is devoted to the publicist heritage of M. Antonovych. Memoirs of thescientist and about him (mostly published ones), as well as numerous letters (both published and those that will be introduced into scientific world), personal documents, autobiography, interviews, visual sources are of great importance.In the thesis the references to the biography of M. Antonovych are analyzed, the periodization of his life and activity is done on the basis of cardinal changes in the life of the historian, and many slightly known facts from his life are found. We believe that his development as the scientist, as well as public and political figure took place in the first two periods. The main factors that significantly contributed to the development of M. Antonovych as an outstanding individual were his family, general home atmosphere and socio-cultural environment ingeneral.On the basis of the supplemented bibliography of the works of M. Antonovych (including his journalistic works) it can be stated that the scientific and publicist heritage of the historian accounts 210 positions. Consequently, the range of scientific interests of M. Antonovych is also outlined. It is determined that the primary direction of his scientific activity was Egyptology, research of social and student movements, history of Ukraine, historiography, as well as literary studies, studies of the heritage of M. Hrushevskyi, etc.Thus, it should be highlighted that M. Antonovych is rightly called the first professional Ukrainian Egyptologist in the Diaspora. He managed to translate professionally a number of literary monuments of ancient Egypt with the creation of the terminological basis.