Дисертацію присвячено синтезу 1-(алкілтіо)-3,3-дифлуоропропінів, 1-(алкілсульфініл)-3,3-дифлуоропропінів, 1-(алкілсульфоніл)-3,3-дифлуоропропінів, термічних перетворень, дослідженню реакцій нуклеофільного приєднання, циклоприєднання, вивченню хімічних перетворень отриманих флуоросірковмісних сполук. Запропоновано до використання у синтетичній практиці нові сполуки з високою реакційною здатністю - поліфлуоротіоацетилени. Вперше синтезовано та досліджено поліфлуоровані ацетиленсульфоксиди та ацетиленсульфони, отримані з високими виходами шляхом окиснення поліфлуоротіоацетиленів м-хлоронадбензойною кислотою. Розроблено зручний препаративний метод отримання поліфлуорованих єнамінів, що полягає у дії диметилформаміду та надлишку лугу на 1,1-дигідрополіфлуороалкілсульфіди. Показано, що реакції тіоацетиленів з амінами та меркаптанами проходять з високою селективністю та з утворенням відповідних флуоросірковмісних єнамінів і сульфідів. Взаємодією флуоросірковмісних єнамінів з сульфенілхлоридами синтезовано новий тип функціонально-заміщених флуоровмісних кетендитіоацеталів, які є зручними синтонами для подальших синтезів. Встановлено, що під час гідролізу кетендитіоацеталів у кислому середовищі утворюються дитіоацеталі дифлуоропіровиноградного альдегіду, які, за результатами ПМР та інфрачервоної спектроскопії, у розчині дейтероацетону та в кристалічному вигляді, існують виключно у формі єнолу. Під час термолізу тіоацетиленів синтезовано ряд функціоналізованих поліфлуоровмісних тіофенів. Внаслідок реакції ацетиленсульфоксидів, ацетиленсульфонів з різними дієнами отримано широкий спектр поліфлуоровмісних циклоаддуктів Дільса - Альдера, які є зручними попередниками для синтезу флуоровмісних біологічно-активних циклічних кетонів. За допомогою лужного гідролізу циклоаддуктів одержано ароматичні сульфоксиди та сульфони з флуорометильною групою в орто-положенні бензольного кільця. Показано можливість синтезу флуоро- та сірковмісних дигідропіридинів на основі взаємодії поліфлуорованих сульфонілацетиленів з азадієнами.

  Скачати повний текст

Показано, що введення до атома азоту піролу таких об'ємних груп, як трет-бутильна та триалкілсилільні, спрямовує фосфорилювання галогенофосфінами винятково в положення 3 пірольного циклу. Встановлено, що фосфорилювання N-триметилсилілпіролу супроводжується розривом N - Si зв'язку з одержанням N-незаміщених 3-фосфорильованих піролів. Вперше одержано ряд 3-фосфорильованих піролів з вільною NH-функцією. Синтезовано піроловмісний фероцендифосфіновий ліганд та його паладієвий комплекс на основі трет-бутил(1-трет-бутил-1Н-пірол-3-іл)фосфінхлориду.

  Скачати повний текст

Доведено, що слабкі кислотно-основні властивості кармоазіну обумовлюють його хімічну інертність в реакціях комплексоутворення з більшістю іонів металів за донорно-акцепторним механізмом. Встановлено, що взаємне окислення-відновлення у системах "М-КАН" характерно лише для іонів металів у вищих ступенях окиснення згідно величини окисно-відновного потенціалу їх редокс-пар. Показано, що основним чинником підвищення селективності в редокс-системах такого типу є величина окисно-відновного потенціалу редокс-пари визначеного іону металу у кисневмісній формі та кислотність середовища.

  Скачати повний текст

Досліджено агробіологічні основи формування врожаю озимої пшениці за умов західного Лісостепу України, розроблено ресурсоощадну технологію її вирощування, що забезпечує 60 - 80 ц/га зерна високої якості. Встановлено кращі попередники, особливості обробітку грунту, придатність сортів для ресурсоощадної технології, оптимальні норми мінеральних добрив, строки і норми внесення азоту, спосіб сівби, площу живлення рослин, глибину загортання насіння, строки і норми висіву та внесення туру. Виявлено оптимальні параметри та закономірність формування елементів структури врожаю озимої пшениці під впливом агротехнічних заходів (польової схожості, перезимівлі, загального виживання, густоти рослин і продуктивного стеблостою, коефіцієнта кущіння, довжини колоса, числа колосків і зерен у колосі, маси зерна з колоса), встановлено взаємозв'язок між ними та шляхи регулювання їх параметрів за допомогою розробленої технології. Досліджено вплив агрозаходів на урожайність, якість зерна, елементи структури врожаю. Наведено порівняльну характеристику інтенсивної та ресурсоощадної технологій, економічну й енергетичну оцінку окремих агрозаходів і ресурсоощадної технології.

  Скачати повний текст

Виявлено, що за умов передгірного Криму найбільш адаптивною культурою є стоколос безостий, а за умов Присивашшя - пирій видовжений. Досліджено, що строки сівби стоколосу безостого є осінніми, підзимовими, ранньовесняними, пізньовесняними, але більш кращим є підзимовий строк сівби з глибиною загортання насіння 2 см. Визначено, що азотні добрива є одним з найбільш дієвих прийомів підвищення продуктивності посівів стоколосу безостого. Встановлено, що внесення дози азоту треба коректувати з урахуванням віку посіву та вмісту азоту в грунті. Найбільш оптимальним строком скошування посівів стоколосу безостого є фаза повного викидання волоті.

  Скачати повний текст

За результатами аналізу та узагальнення експериментальних даних уперше теоретично обгрунтовано доцільність сумісного застосування довготривалої ресурсоощадної системи обробітку грунту та органо-мінеральних добрив у польовій сівозміні. Установлено, що використання зазначених агрозаходів дає змогу підвищити вміст рухомого фосфору (за Кірсановим) під час вирощування озимого ячменю, льону олійного, картоплі у середньому з 35 до 294 мг/кг грунту, вуглецю - з 0,49 до 2,6 %, загального азоту - з 0,092 жл 0,299 % відповідно. Доведено позитивний вплив органо-мінеральної системи удобрення чорноземів південних та дерново-підзолистих грунтів, що дає змогу врівноважувати процеси мінералізації та гуміфікації. Показано, що за умов вирощування озимого ячменю, льону олійного та картоплі у сівозміні важливим способом відновлення родючості грунту є післяжнивне вирощування у польових сівозмінах проміжних культур для одержання сидерату, що забезпечує надходження у грунт 10 - 15 т/га зеленого добрива.

  Скачати повний текст

Досліджено питання агроекологічного оцінювання за різного ступеня екологізованих і традиційних систем застосування добрив під час вирощування картоплі на дерново-середньопідзоленому пилувато-супіщаному грунті з промивним типом водного режиму за умов Чернігівського Полісся. Проведено тривалий стаціонарний, лізиметричний, модельний і виробничий досліди. Узагальнено науково-методичні публікації, екологічні нормативи та передовий досвід розв'язання даної проблеми в Україні та за кордоном. Запропоновано нову парадигму проведення комплексного агроекологічного оцінювання на системній базі з використанням трьох груп критеріїв, які характеризують вплив досліджених технологій удобрення на виявлення небезпечних деградацій і функціональних змін в основних блок-компонентах агросистем - грунтовому, водному та рослинному. Як пріоритетні критерії використано порушення екологічної рівноваги у балансі гумусу та біогенних елементів, втрати поживних речовин з грунту внаслідок вимивання та денітрифікації, забруднення інфільтраційних вод нітратами й іншими токсикантами, зміна видового складу та чисельності грунтових бактерій, агрофізичних, фізико-хімічних і агрохімічних показників родючості грунту, погіршення фітосанітарного стану агроценозу, відхилення фактичної врожайності картоплі від еталонної, використання агрокліматичного потенціалу осіннього періоду вегетації (ФАР, опадів, суми ефективних температур) і біологічного азоту, накопичення нітратів у бульбах і відповідність інших показників якості врожаю євростандартам, енерговіддача й економічна ефективність технологій застосування добрив. Використання цих критеріїв з залученням відповідних нормативів і 5-рівневих оцінювальних шкал дозволило визначити найбільш ефективні системи застосування добрив, а саме: сидеральну систему, яка в еколого-енергетичному аспекті переважає всі інші технології та забезпечує одержання високоякісного врожаю еталонного рівня. Рекомендовано її впровадження на віддалених від тваринницьких ферм полях.

  Скачати повний текст

Наведено агроекологічне обгрунтування застосування нового біологічного препарату "Мікрогумін", розробленого у ході досліджень взаємодії азотфіксувальних бактерій з рослинами за участю екзогенних фізіологічно активних речовин, у технології вирощування ячменю ярого. Встановлено, що використання мікрогуміну сприяє інтенсивному росту та розвитку рослин, зростанню урожайності на 13 - 23 % залежно від агрофону, додатковому синтезу амінокислот. Із використанням методу ізотопного розбавлення та лізиметричних досліджень встановлено, що застосування мікрогуміну сприяє збільшенню надходження атмосферного азоту та зростанню коефіцієнта засвоєння рослинами цього елемента з добрив, а також запобігає вимиванню поживних речовин по грунтовому профілю за межі кореневмісного шару. Досліджено динаміку формування мікробного угруповання ризосфери рослин ячменю ярого та процеси біологічної трансформації азоту у кореневій зоні інокульованих рослин за умов вирощування культури на дерново-підзолистому грунті залежно від рівня мінерального удобрення. Доведено, що застосування мікрогуміну сприяє зростанню активності процесу асоціативної азотфіксації та зменшенню втрат сполук азоту внаслідок обмеження біологічної денітрифікації за умови оптимізації удобрення.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано технологію створення продуктивних кормових угідь безпосередньо на спланованих лесоподібних суглинках без покриття їх родючим шаром зонального грунту за умов південного Степу України. Встановлено вплив тривалого сільськогосподарського освоєння едафотопів з лесоподібних суглинків на їх фізичні, водно-фізичні та агрохімічні властивості. Показано ефективність сумісного вирощування багаторічних бобових і злакових трав на едафотопах, представлених лесоподібними суглинками. Визначено оптимальне співвідношення компонентів фітоценозів, що забезпечує найвищу урожайність, збір кормових одиниць та азотовмісних сполук на лесоподібному суглинку за роками їх життя та за весь період вегетації.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено питанню вивчення сучасного агроекологічного стану грунтів Лісостепу України. В дисертації опрацьовані теоретичні передумови оптимізації родючості грунтів і вказані конкретні шляхи вдосконалення управління продуційним процесом в агроценозах з урахуванням екологічних обмежень, спрямованих на стабілізацію агроекологічної ситуації в регіоні. Встановлено, що тривале сільськогосподарське використання грунтів призвело до проявлення різних видів деградаційних процесів: фізико-хімічного, ерозійного і антропогенно-дегумифікаційного. Вивчено гумусовий стан і азотний фонд грунтів та їх зміни під впливом систематичного застосування добрив в сівозміні. Розроблені методики визначення кислотно-основної буферності грунтів і складання картограми буферності. Вивчені буферні властивості грунтів. Запропонована концепція управління родючістю грунтів. Розроблена модель трансформації органічного вуглецю в системі агроценоз-гумусові речовини грунту. Розрахована еколого-економічна ефективність застосування добрив в агроценозах.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження агроекологічного стану грунтового покриву Правобережного Полісся та встановлено суттєві зміни у кількісному та якісному складі гумусу, азотному фонді, колоїдно-хімічних, буферних властивостях і поживному режимі внаслідок антропогенного навантаження на грунти орних земель протягом останніх чотирьох десятиріч. З 1991 р. відмічено негативне сальдо балансу гумусу. Для азотного фонду дерново-підзолистого грунту встановлено відносно високий вміст фракції азоту, що не підлягає гідролізу. Виявлено, що з 2000 р. у грунтовому покриві орних земель регіону склалося від'ємне сальдо балансу доступних форм азоту, а з 1996 р. - рухомого фосфору та обмінного калію. Еколого-агрохімічний стан грунтів оцінено у 39 балів, а у межах адміністративних районів Поліського регіону - від 35 до 45 балів. Вивчено вплив довготривалого систематичного внесення добрив і застосуваня різних способів обробітку на кількісний та якісний склад гумусу дерново-підзолистого грунту. Встановлено суттєве збільшення інтенсивності нітрифікації у грунтах агроекосистем під час внесення органічної речовини у вигляді соломи у поєднанні з сечовиною. Зазначено, що додаткове внесення вапна підсилює нітрифікаційну здатність на дерново-підзолистих грунтах. Запропоновано антирадіаційну модель управління родючістю забруднених радіонуклідами дерново-підзолистих грунтів для оптимізації їх агроекологічного стану. Встановлено еколого-економічну ефективність дії різних варіантів системи удобрення та способів обрбітку дерново-підзолистого грунту у зерно-просапній сівозміні на продуктивність агроценозів.

  Скачати повний текст

Досліджено можливості застосування мікробних препаратів і мікроелементів на посівах сої та встановлено важливу екологічну роль даних засобів у формуванні сталих агроекосистем. Підтверджено здатність біоагентів біопрепаратів адаптуватися до несприятливих умов навколишнього середовища (за pH грунту дослідної ділянки - 5,0 - 5,5). Обгрунтовано можливість їх використання як альтернативної заміни мінеральних добрив і здатність щодо симбіотичної взаємодії з рослинами сої та позитивно впливати на формування високопродуктивних симбіотичних систем за наявності спонтанної інокуляції грунтових популяцій бульбочкових бактерій за умов північної частини Лісостепу України. Показано, що поєднане застосування ризобофіту та альбобактерину підвищує сумарну кількість зафіксованого протягом вегетації сої молекулярного азоту атмосфери з 66 до 47 кг/га, сприяє збільшенню надземної фітомаси рослин на 49 %, площі листової поверхні на 21 %, урожайності зерна на 8 - 11 %, а вмісту протеїну в ньому на 1,7 - 3,3 %. Виявлено позитивний вплив позакореневого внесення мікроелементів на підвищення урожайності зерна, більш вірогідний приріст якої відбувся у разі застосування біопрепаратів. Мікробні препарати комплексної дії рекомендовано використовувати для створення екологічно безпечних технологій вирощування сої.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано можливості підвищення продуктивності ланок польової сівозміни шляхом використання мікробних препаратів для предпосівної інокуляції насіння за умов східного Степу України. Показано їх екологічну безпечність та істотні переваги у порівнянні з агрохімікатами. Виявлено, що застосування мікробних препаратів у ланках зернопросапної сівозміни без використання мінеральних добрив забезпечує підвищення урожаю у зернових одиницях до 10 ц/га. Показано позитивний вплив інокуляції на поліпшення структурних показників продуктивності сільськогосподарських культур та якість рослинної продукції. Встановлено, що застосування мікробних препаратів знижує поширення хвороб рослин. У разі використання мінеральних добрив виявлено тенденцію щодо зменшення вмісту рухомих форм азоту та фосфору у прикореневій зоні інокульованих рослин. Показано доцільність застосування мікробних препаратів, що сприяють перевазі процесів синтезу органічної речовини у прикореневій зоні сільськогосподарських культур над її мінералізацією. Відзначено, що низькі додаткові витрати та висока ефективність застосування мікробних препаратів зменшують собівартість сільськогосподарської продукції та підвищують рівень рентабельності її виробництва.

  Скачати повний текст

Наведено результати досліджень щодо повного використання потенційних можливостей симбіотичної системи горох - бульбочкові бактерії. Доведено доцільність застосування для передпосівної обробки насіння гороху високоефективними екологічно безпечними регуляторами росту рослин ДГ-482, бактозолем на фоні інокуляції комплементарним штамом Rhizobium legumiosarum 263 б. Зазначено, що одночасна стимуляція макро- та мікросимбіотів позитивно впливає на ріст, розвиток рослин гороху, процеси фотосинтезу, формування та розвиток симбіотичного апарату. Встановлено, що нітрогеназна активність на дослідних варіантах більш, ніж удвічі перевищувала нітрогеназну активність на контролі. Зроблено висновок, що стимулятори росту в комплексі з бактеріями підвищують вміст відновленого азоту, а співвідношення вуглецю та азоту підтримується на рівні, оптимальному для азотфіксації.

  Скачати повний текст

Наведено результати дослідження впливу мікробних препаратів азотфіксуючої, фосформобілізуючої, біопротекторної дії та фізіологічно активної речовини на біологічну активність і родючість грунту, посівні якості насіння, динаміку формування загальної фітомаси та вміст суми флавоноїдів - основної діючої речовини, яка визначає господарську якість нагідок лікарських. Встановлено, що інтродуковані у кореневу зону рослин азотфіксуючі та фосформобілізуючі мікроорганізми сприяють покращенню поживного режиму грунту та нагромадженню екологічно безпечних форм макроелементів, необхідних для росту та розвитку нагідок лікарських. Відзначено активний вплив мікроорганізмів у складі біопрепаратів на природне мікробне угруповання ризосфери та суттєве підвищення загальної біологічної активності грунту. Встановлено залежність між зміною поглинальної здатності кореневої системи нагідок лікарських і наявністю в ризосфері певних мікробних угруповань. Доведено опосередкований вплив інтродукованих мікроорганізмів через кореневу систему на біохімічні зміни в рослинному організмі у фази стеблування - цвітіння, зокрема вмісту зелених пігментів - хлорофілів A і B. Відзначено позитивну дію біопрепаратів на покращення росту, загального розвитку рослини та збільшення урожайності на 24,50 - 25,95 %, а якості сировини (суцвіть) на 32,43 - 40,54 %. Обгрунтовано доцільність використання в технології мікробного впливу таких бактеріальних препаратів, як "Діазофіт" і "Поліміксобактерин", встановлено оптимальні дози їх застосування та ефективні методи обробки насіння.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження результатів застосування препаратів альбобактерину та поліміксобактерину в технологіях вирощування ріпаку та соняшнику. Встановлено, що бактеризація насіння олійних культур препаратами фосфатмобілізуючих бактерій сприяє стимуляції росту та розвитку рослин, інтенсифікації накопичення фотосинтетичних пігментів і збільшенню активної поглинальної поверхні коріння, а також покращанню фосфатного й азотного живлення, підвищенню урожайності та поліпшенню якості насіння. Обгрунтовано екологічну, біоенергетичну й економічну доцільність використання альбобактерину та поліміксобактерину в технологіях вирощування олійних культур. Показано, що інтродукція A. album 1 122 і P.polymyxa KB у ризосферу ріпаку та соняшнику позитивно впливає на стан мікробіоценозу - збільшує кількість мікроорганізмів агрономічно цінних груп і підвищує нітрогеназну активність асоціативної мікрофлори у 1,7 - 6,9 разів. З метою підвищення титру та терміну зберігання альбобактерину та поліміксобактерину обгрунтовано доцільність застосовувати у процесі виробництва препаратів твердої мінеральної домішки цеоліт у концентраії 0,5 %, яка не впливає на ефективність їх агроекологічної дії.

  Скачати повний текст

Розроблено екогідрогеологічне обгрунтування формування й експлуатації рекультивованих земель, що передбачає екологічну реставрацію порушених земель за рахунок організації стоку, відведення атмосферних опадів, забезпечення процесу формування біогеогенетичних горизонтів рекультивованого шару потужністю 1,0 - 1,2 м із залученням найбільш придатних гірських порід і закладенням штучного дренажу. Проведено розрахунки динаміки рівня грунтових вод з урахуванням природного бокового розтікання для рекультивованого відвалу (без дренажу та на фоні горизонтального дренажу зі зрошенням). Досліджено водно-фізичні, фізико-хімічні й екологічні властивості розкривних гірських порід. Наведено комплексну оцінку змін окисно-відновлювальних умов за профілем рекультивованих відвалів. Проведено моделювання та довгостроковий прогноз змін водно-сольових умов на різних варіантах рекультивації у профілях рекультивованих шахтних відвалів. Виявлено субстрати (темно-сіра глина, шлам залізної та марганцевої руди), де утворення токсичних концентацій заліза та марганцю обмежує їх використання. Встановлено параметри поживних режимів фітомеліорованих гірських порід, що забезпечують підвищення буферної та біотичної ємності у процесі формування родючості рекультивованих земель. Розроблено концепцію поетапного інтегрального підходу в оцінці екологічного ризику аеротехногенного забруднення сільськогосподарських територій важкими металами. Розкрито особливості прояву буферної ємності чорнозему до важких металів і перспективи використання деяких гірських порід як сорбентів для детоксикації техногено забруднених грунтів.

  Скачати повний текст

Наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми з обгрунтування агроекологічних основ використання біологічних, фізичних і хімічних засобів у технологіях вирощування сої в Лісостепу України. Розглянуту проблему вирішено шляхом застосовування передпосівної обробки насіння сої холодопротектором фумараном. Встановлено, що для одержання врожаю сої на середньо-суглинкових чорноземних і темно-сірих опідзолених грунтах потрібно вносити азотно-фосфорні добрива, проводити обов'язкову інокуляцію насіння ризоторфіном з мікроелементами бором і молібденом. Зазначено, що для підвищення продуктивності сої потрібно застосовувати систему смугового вирощування з кукурудзою. Доведено, що для підвищення продуктивності сої висівати її ранньо- або середньостиглі сорти необхідно із середньостиглими гібридами кукурудзи.

  Скачати повний текст

Досліджено агроекологічні особливості родючості змитих грунтів схилів різної експозиції та господарського призначення в підзоні чорноземів звичайних у зв'язку з їх генезисом і морфологією. Зазначено, що за допомогою індикаторних культур (гороху, ячменю) можна оцінити родючість грунтів схилів за профілем. На підставі даних про кількісний та якісний склад гумусу, азоту, фосфору, калію, фізико-хімічні властивості та ферментативну активність орних і цілинних грунтів схилів і плакору виявлено залежність між рівнем родючості грунтів схилів та еклогічними умовами. Встановлено, що в процесі грунтоутворення в грунтах схилів відбувається перерозподіл мікроелементів у грунтовому профілі: накопичення в гумусово-акумулятативному горизонті та акумуляція розчинної форми мікроелементів, зумовлена зміною кислотно-лужних умов. Доведено, що ефективна родючість грунтів схилів і плакору за профілем, виражена продуктивністю гороху та ячменю, визначається, переважно, орним шаром. За тривалого використання гумусово-перехідних горизонтів і породи продуктивність зазначених культур підвищувалася на 70 - 90 %, інколи вдвічі, що свідчить про мобілізацію поживних речовин грунту. Зроблено висновок, що споживання горохом та ячменем макро- та мікроелементів залежить від вмісту та доступності їх в грунті.

  Скачати повний текст

Наведено агротехнічну оцінку технологічних прийомів інтенсивного використання давньосіяного злакового травостою, зумовленого азотним удобренням з середньою дозою N 180 за різних способів його розподілу - рівномірного N 180 (45 + 45 + 45 + 45), збільшувального N 180 (0 + 30 + 60 + 90) з різними фазами використання травостою в першому циклі та тривалістю відростання між циклами. Встановлено, що збільшувальна система азотного удобрення з використанням травостою у фазі трубкування та з рівномірною тривалістю відростання його між циклами, що становить 24 дні, без забруднення довкілля та зниження агрохімічних, фізичних і біологічних показників грунту з економією коштів і електроенергії дозволяє підвищити продуктивність давньосіяного травостою до 60 ц/га сухої маси, забезпечити рівномірне надходження пасовищного корму в період вегетації трав. Доведено, що рівномірна та збільшувальна системи внесення азоту доповнюють одна одну за строками використання травостою.

  Скачати повний текст