Розглянуто політологічні аспекти державного регулювання общинних відносин на півдні України у другій половині XIX ст. Проаналізовано сучасний стан вивчення даної проблеми та визначено подальші напрямки її дослідження. На підставі аналізу значної кількості історичних джерел визначено особливості формування політики держави відносно селянської громади. Наведено характеристику селянської громади як станового інституту політичної системи феодального суспільства. Показано, що селянська громада використовувалась самодержавством для регулювання усіх сторін селянського життя. Проаналізовано особливості державної політики регулювання господарських відносин у селянській громаді південного регіону України. Висвітлено політичні аспекти специфічних форм взаємодії держави та селянської громади на півдні України у другій половині XIX ст. Показано суттєву роль православної церкви в нормалізації державно-общинних відносин. Розглянуто специфічні форми державно-правового регулювання сімейних відносин у селянських громадах, такі як державне втручання у сімейно-правові, господарські, внутрішньосімейні відносини, контроль через громаду за моральним станом селянського суспільства.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено аналізу поховань людини з конем за обрядом кремації та інгумації другої половини VIII - IX ст., що були досліджені в басейні р.Сіверський Донець. У науковий обіг уведено матеріали досліджених за останні десятиріччя пам'яток. В єдину збірку зведено близько 100 поховальних комплексів, що походять з 8 пам'яток регіону. Подано всебічну характеристику поховального обряду та інвентаря. Виділено типи і варіанти поховань з конем. З'ясовано час існування поховань з конем на окремих пам'ятках. Поховання з конем віднесено до трьох хронологічних груп, що датовано: серединою - кінцем VIII ст., кінцем VIII - початком IX ст., початком IX - третьою чвертю IX ст. Значну увагу приділено питанню соціальної атрибутації поховань з конем. Виділено групи поховань, що належать представникам військової еліти - сотникам (група А) та десятникам (група Б), рядовим воїнам-вершникам (група В), заможним общинникам (група Г). Розглянуто питання залежності ступеня озброєності населення окремих общин від соціально-політичної ситуації в Хозарському каганаті. Встановлено, що види, типи та варіанти поховань з конем пов'язані з поховальними традиціями конкретних народів.

  Скачати повний текст

Досліджено шляхи гуманізації освітнього процесу в педагогічній системі Бременських шкіл (наукові праці Л.Гурліта, Г.Шарельмана, Ф.Гансберга). З'ясовано суспільні та соціокультурні передумови виникнення реформаторського руху наприкінці XIX - початку XX ст. і специфіку німецької реформаторської педагогіки. Визначено, що релевантними ознаками Бременської педагогічної школи як системи є: утвердження ціннісного ставлення до дитини, гуманізація змісту освіти, форм і методів навчально-виховного процесу. Досліджено новаторські форми освітньої діяльності в Бременських експериментальних школах: організацію виховного простору школи, заснованого на ідеях общинності, гуманних стосунках вихователів і вихованців. Проаналізовано зміст педагогіки співробітництва, концепцію особистості вчителя, новаторську дидактичну систему педагогів-реформаторів, визначено прогностичне значення діяльності Бременських педагогів для гуманізації сучасної школи.

  Скачати повний текст

Розглянуто шляхи становлення, основні напрями, форми та методи роботи органів радянської влади Кримської АСРР з контролю за діяльністю релігійних організацій. Досліджено проведення на півострові антирелігійної агітації та пропаганди, реакцію віруючих на антирелігійні дії влади. Розкрито причини особливого підходу органів радянської влади до мусульманської конфесії, надання їй низки поступок і пільг у середині 1920-х рр. Проаналізовано вплив обновленського розколу в Російській православній церкві на відносини православних релігійних організацій та владних структур у Криму. Висвітлено особливості політичної тактики влади щодо релігійних общин національних меншин і сект півострова.

  Скачати повний текст

Досліджено діяльність земельних громад Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки протягом 1920-х рр. Проаналізовано правове поле діяльності земельних громад Криму, реалізацію їх повноважень на практиці, соціальну і національну структуру селянства, роль громад у землевпорядних процесах і соціально-економічних відносинах періоду нової економічної політики. Визначено специфіку земельних громад Криму, яка полягала в їх низькій землезабезпеченості, слабкому розвитку відносин оренди, строкатому національному складі та напруженості у відносинах між різними національними групами селянства, переважному поширенню общинного землекористування.

  Скачати повний текст

Досліджено зміни в аграрних відносинах в Криму під час першого та другого встановлення радянської влади (січень - червень 1919 року), земельні відносини на завершальному етапі громадянської війни. Проаналізовано аграрні відносини у Кримській АРСР 1920 - 1926 рр., проведення аграрних перетворень на засадах радянського аграрного законодавства, міжселищне закріплення земель за користувачами, внутрішнє землевпорядкування, вплив аграрних відносин на селянське господарство і сільськогосподарське виробництво. Вивчено основні форми землекористування - общинне, ділянково-черезсмужне, колективне, землі безпосереднього державного володіння, радгоспне та допоміжні форми землекористування - в процесі оренди землі, переселення та розселення, спецпризначення та спецвикористання.

  Скачати повний текст

Досліджено період формування нової соціальної верстви селян-власників у Катеринославській та Харківській губерніях. Проаналізовано економічні наслідки даного процесу. Розглянуто особливості ліквідації общинного землекористування, формування дільничного землеволодіння, переселенську політику, агрономічний та фінансовий аспекти реформи, вплив даних явищ на зміну структури селянського землеволодіння і розвиток сільського господарства. Істотно доповнено уявлення про особливості ліквідації общинного користування землею та формування дільничого землеволодіння і пов'язаного з цим усунення черезсуміжжя та далекоземелля.

  Скачати повний текст

В дослідженні, спираючись на наукову спадщину Чичеріна і літературу про нього, вивчений життєвий шлях мислителя, його погляди на проблеми конкретно-історичного і суспільно-політичного розвитку Росії. Розроблена періодизація життєвого і творчого шляху Чичеріна, проаналізовані його філософсько-історична та державницька концепція, ставлення до самодержавства, станів та міжстанових відносин, історичного розвитку общини, земських соборів, питання місцевого самоврядування і феодально-кріпосницького ладу. Висвітлюється проблема прав і свобод особи, співвідношення їх з державою і суспільством, проблема власності, оцінка революції, соціалізму та ін. Робиться висновок про орігінальність чичерінської концепції та значимість його поглядів для сучасності.

  Скачати повний текст

На основі вітчизняної та зарубіжної історіографії, аналізу нових документальних матеріалів і археологічних пам'яток узагальнено дані про генезу військової справи русичів у XI - XIV ст. Проаналізовано військово-політичну діяльність галицьких і волинських князів, зокрема, Данила Романовича (1201 - 1268), Лева Даниловича (1229 - 1301), Любарта Гедиміновича (бл. 1308 - 1384), а також досліджено розвиток їх військової тактики та стратегії. Аргументовано, що участь широких мас міщан і селян общинників у військових формуваннях князів і бояр була підгрунтям військової могутності галицьких і волинських дружин. Розглянуто етапи розвитку та особливості місцевої фортифікації, особливості української зброї та військової техніки XI - XIV ст. Висвітлено міжнародні аспекти запровадження нових видів озброєння у галицько-волинській армії даного періоду, а також відтворено військову тактику та стратегію галицько-волинських полководців.

  Скачати повний текст

Досліджено економіку прадавніх мешканців Південно-Східної Європи. Висвітлено абсолютну хронологію стоянок доби розпаду ранньопервісної общини в регіоні та запропоновано поділяти її за трьома етапами. Доведено, що протягом XI - початку VI ст. до н. е. регіон заселяли носії чотирьох моделей адаптації, а саме: мисливці, збирачі степу та лісостепу (Північно-Західне Причорномор'я), рибалки, мисливці, збирачі річкових берегів (ущелини Дунаю), мисливці, збирачі гір і передгір'їв (східноадріатичний регіон), рибалки, збирfчі, мисливці морських узбереж (Егейська Греція). Неолітизація здебільшого відбувалася за двома етапами, а саме: стрімкого поширення першопрохідців у новий регіон - повільної демічної дифузії їх з первинних центрів на нові землі.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено комплексному аналізу практичної діяльності земельних громад Південної України в 20-х роках та ступеня реалізації ними своїх повноважень, проголошених радянським законодавством. В дисертації реалізовано нові методологічні підходи в оцінці діяльності земельних громад як станових селянських організацій. Встановлена специфіка земгромад Південної України, яка полягала в їх малодвірності, відносно великій землезабезпеченості, збереженні общинних традицій, більший фінансовій спроможності порівняно з громадами інших регіонів. Сформульовані пропозиції по використанню досвіду регулювання поземельних відносин земгромадами, стосунків між владними структурами і селянами, сучасними органами державної влади і самоуправління.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена комплексному вивченню делоського поліса у IV – першій половині III ст. до Р. Х. На основі широкого кола джерел та історіографічних праць досліджено міжнародне становище Делоса як загальногрецького релігійного центру, його політичний та економічний розвиток у період завершення класичної доби та остаточного формування елліністичних держав.Простежено становлення Делоса як загальноеллінського центру культу бога Аполлона. Розглянуто підконтрольну Афінам делосько-аттичну амфіктіонію та рольсвята Делії. Окремий акцент зроблено на місці Делоса у двох Лігах несіотів. Встановлено, що для першої з них острів був релігійним центром, мав статуссвященного місця та перебував під постійним покровительством Антігонідів та Птолемеїв. Для другої ж він відігравав роль комерційного центру.Висвітлено еволюцію делоського поліса у вказаний період та виокремлено для розгляду місце та роль сусіднього острова Ренеї у його структурі. Охарактеризовано афінську адміністрацію на острові, найважливіші полісні магістратури, декрети проксенії та делоську громадянську общину. Здійснено спробу реконструювати самосвідомість самих делосців. У ході дослідження визначено особливостіделоського поліса та вказано на відмінності від інших.Проаналізовано організацію храмового господарства та здачі в оренду священних теменосів як на Делосі, так і на Ренеї, а також інші галузі економіки.^UThe dissertation is devoted to the complex study of the polis of Delos in the IV – first half of the III centuries BC. It is based on a wide range of ancient written, archaeological, epigraphic, and numismatic sources. Many problems are revised such as the establishment of Delos as the ancient Greek religious center and the center of the Delian-attic amphictyony, the First Nesiotic League and the Second Nesiotic and the status of Delos in these unions of islanders, evolution of the polis of Delos in the IV – first half of the III century BC; definition of features of the economic development etc.It is proved that Delos became the center of the cult of Apollo during the «dark ages» after the coming of Ionian tribes. It also became a center of early Ionian amphyctyony. The problem of the existence of an oracle on the island was considered and it was foundthat the oracle could function and give certain prophecies, but it was not as well known as the Delphic one. The influence of different states such as Naxos, Paros, Samos, and Athens was considered. During the Greco-Persian Wars, the island of Apollo was chosen as the center of the Delian League. The creation of the Delian-attic amphyctyony with Delian supremacy after transferring the treasure of the Delian League from Delos to Athens was studied. The significance of the foundation of the festival of Delia was determined. With getting independence Delos became a religious center of the First Nesiotic League and hold its status as a holy place. It is investigated that Delos was constantly under the patronage of the Antigonides, Ptolemies, and other Hellenistic monarchs. The Second Nesiotic League formed under the protectorate of Rhodes is considered. It was proved that Delos was important as a commercial center for this union.

Уперше у вітчизняній історіографії здійснено комплексне дослідження історії селянського господарства Харківської губернії другої половини XIX - початку XX ст. Надано демографічну характеристику сільського населення. Проаналізовано баланс та структуру робочої сили селянського господарства. Визначено функції сільської громади та поземельної селянської общини, установлено її значення для розвитку селянського господарства. Розглянуто стан виробничої бази й ефективність її використання. Досліджено динаміку сільськогосподарського виробництва у даному господарстві. Визначено соціально-економічний лад селянського господарства. Побудовано імітаційно-прогностичну модель динаміки селянського сільськогоподарського виробництва. З'ясовано суть і причини аграрного питання та можливі шляхи його подолання.

  Скачати повний текст

Дисертаційна робота є першим у вітчизняній науці міжнародного права комплексним дослідженням особливостей міжнародно-правового регулювання транскордонного співробітництва (на прикладі України). Актуальність вибору теми дисертаційної роботи обумовлена міжнародним співробітництвом між територіальними громадами і владами, які перебувають під юрисдикцією різних держав, але при цьому розташовані у географічно суміжних районах, розділених державним кордоном. Особливо важливим для територіальних громад і влад України є транскордонне співробітництво з територіальними громадами і владами сусідніх з Україною держав – членів Європейського Союзу (Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією), оскільки саме транскордонне співробітництво розглядається як один із найбільш ефективних факторів європейської інтеграції. У дисертації узагальнено і систематизовано особливості міжнародно-правового регулювання транскордонного співробітництва в рамках Ради Європи, Європейського Союзу, у міжнародно-правовій практиці України і в чинному законодавстві України. Встановлено, що на універсальному рівні міжнародно-правове регулювання транскордонного співробітництва практично відсутнє і зводиться до міжнародно-правових актів рекомендаційного характеру, які загальним чином сприяють розвитку міжнародного співробітництва територіальних громад і влад. Таким чином, основу міжнародно-правового регулювання транскордонного співробітництва для України складають відповідні міжнародно-правові акти регіонального (європейського) характеру, а також двосторонні міжнародні договори із сусідніми країнами. Питання транскордонного співробітництва в Європейському регіоні врегульовані на підставі правових актів двох європейських регіональних міжнародних організацій – Ради Європи і Європейського Союзу. Основні правові акти, які регулюють транскордонне співробітництво в рамках Ради Європи, це – Європейська (Мадридська) рамкова конвенція про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями 1980 р., три додаткові протоколи до неї 1995 р., 1998 р. і 2009 р., а також Європейська хартія місцевого самоврядування 1985 р. Зазначені міжнародні договори є міжнародно-правовим зобов'язанням для України, а основним вітчизняним актом імплементації Рамкової конвенції є Закон України «Про транскордонне співробітництво» 2004 р. У свою чергу Європейський Союз прийняв низку регламентів, що регулюють питання транскордонного співробітництва, найважливіші з яких це – Регламент (EC) № 1082/2006 від 05.07.2006 р. про європейське об'єднання територіального співробітництва (ЄОТС) і Регламент (EU) № 1302/2013 від 17.12.2013 р., який доповнив попередній Регламент в частині роз'яснення, спрощення та вдосконалення створення та функціонування європейських об'єднань територіального співробітництва (ЄОТС). На підставі Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу Україна має враховувати у своєму національному законодавстві акти вторинного права ЄС (зокрема і зазначені регламенти), які регулюють питання транскордонного співробітництва за участю територіальних громад і влад України.Встановлено, що Європейський Союз приймає власні обов'язкові правові акти у сфері транскордонного співробітництва у формі регламентів Європейського Парламенту і Ради ЄС, а також у формі імплементаційних регламентів Європейської Комісії. Акти рекомендаційного характеру у сфері 3 транскордонного співробітництва приймають Парламентська Асамблея, Комітет Міністрів, Конгрес місцевих і регіональних влад Ради Європи, Комітет регіонів Європейського Союзу, а також міжнародна неурядова організація – Асоціація європейських регіонів.^UThis dissertation is the first comprehensive study of the specifics of international legal regulation of transfrontier cooperation (based on the case of Ukraine) in the Ukrainian school of international law. The subject matter of the dissertation is relevant due to international cooperation between territorial communities and authorities that reside in different state jurisdictions but are located in geographically adjoining areas separated by a state border. Especially important for Ukrainian territorial communities and authorities is transfrontier cooperation between the territorial communities and authorities of the neighboring European Union member states (Poland, Slovakia, Hungary and Romania), since transfrontier cooperation is considered one of the most effective factors of European integration. The dissertation generalizes and systematizes the specifics of international legal regulation of transfrontier cooperation in the Council of Europe, the European Union, the international case law of Ukraine and the current Ukrainian legislation. It argues that at a universal level, international legal regulation of transfrontier cooperation is virtually nonexistent and limited to recommendatory international instruments, which generally encourage the development of international cooperation between territorial communities and authorities. Consequently, the basis for international legal regulation of transfrontier cooperation for Ukraine rests on the corresponding international instruments of regional (European) nature, as well as bilateral international agreements with its neighboring countries. The matter of transfrontier cooperation in Europe are regulated by legal instruments of two European international organizations, the Council of Europe and the European Union. The main legal instruments regulating transfrontier cooperation in the Council of Europe are the 1980 European (Madrid) Outline Convention on Transfrontier Co-operation between Territorial Communities or Authorities, its three additional protocols of 1995, 1998, and 2009, and the 1985 European Charter of Local Self-Government. The above international agreements are international obligations for Ukraine, while the main national act for implementing the Outline Convention is the 2004 Law of Ukraine «On Trans-Frontier Cooperation». For its part, the European Union has adopted a number of regulations on transfrontier cooperation, of which the most important ones are Regulation (EC) No 1082/2006 of 5 July 2006 on a European Grouping of Territorial Cooperation (EGTC) and Regulation (EU) No 1302/2013 of 17 December 2013 amending the previous Regulation (EC) No 1082/2006 as regards the clarification, simplification and improvement of the establishment and functioning of European groupings of territorial cooperation (EGTC). According to the National Program on Adaptation of Ukrainian Legislation to the Legislation of the European Union, Ukraine must recognize in its national legislation the non-legislative acts of the EU (including the abovementioned Regulations) that regulate transfrontier cooperation involving territorial communities or authorities of Ukraine.It has been established that the European Union adopts its own binding legal instruments regarding transfrontier cooperation in the form of regulations of the European Parliament and the Council of the EU, as well as implementing regulations of the European Commission. Recommendatory acts on transfrontier cooperation are adopted by the Parliamentary Assembly, the Committee of Ministers, the Council of Europe Congress of Local and Regional Authorities, the European Committee of the Regions, and one international non-governmental organization, the Assembly of European Regions.The dissertation analyzes the meaning of the concept of «transfrontier cooperation» as used in the documents of the Council of Europe and the European Union. It concludes that the term «transfrontier cooperation,» used in the documents of the Council of Europe and in particular the 1980 European Outline Convention on Transfrontier Co-operation between Territorial Communities or Authorities and its protocols, and the term «cross-border cooperation,» used in the documents of the European Union, have identical meaning, because these terms refer to the same international relations that arise at the local level between territorial communities provided they possess a common state frontier. It is established that the term «transboundary,» used in universal and regional international agreements, does not refer to matters of transfrontier cooperation, since a) the implementers of these agreements are states, not territorial communities or authorities; and b) the subject matter of these agreements are interstate public relations, not relations at a local level.

Досліджено історію східнослов'янського населення VIII - X ст. між Дніпром і Карпатами за матеріалами райковецької культури. На підставі комплексного аналізу археологічних старожитностей, писемних етнографічних, нумізматичних джерел, остеологічного та палеоботанічного матеріалів розглянуто господарську діяльність, соціальний розвиток і вірування населення райковецької культури. Проаналізовано рівень розвитку землеробства, тваринництва, промислів, ремесел, торгово-економічних відносин райковецької культури, досліджено сакральні пам'ятки, пов'язані з язичницькими віруваннями її населення, розроблено типологію культових споруд. Визначено риси соціальної структури східних слов'ян, основу якої складала община, що входила до складу племені. З'ясовано, що племена об'єднувалися у союзи племен - племінні княжіння, які заклали передумови формування Київської держави.

  Скачати повний текст

Висвітлено наукову діяльність історика права Ф.І.Леонтовича (1833 - 1910 рр.), розглянуто основні етапи його життя. Проаналізовано адміністративну та педагогічну діяльність ученого на півдні України в одеському Новоросійському університеті, його роль у громадському житті Одеси, становлення та еволюцію історичних поглядів. Розкрито особливості теоретико-методологічних та концептуальних поглядів історика, відзначено, що в його науковому світогляді поєднувалися елементи народництва, панславізму та позитивізму, наукова діяльність ученого мала великий вплив на розгортання досліджень історії Київської Русі та Великого князівства Литовського, важливий вплив на методологію дослідження давньоруських земель мала задружно-общинна теорія, запропонованої істориком як модель суспільно-політичного розвитку народів за доби середньовіччя. Підкреслено, що вчений був одним з засновників київської школи істориків західноруського права, діяльність якої мала велике значення для дослідження історії українських земель у складі Великого князівства Литовського.

  Скачати повний текст

Уперше зразки лютеранської траурної погребальної музики розглянуто у вітчизняному музиконавстві як самостійний художній музично-історичний феномен. Розглянуто аспект лютеранської специфіки цієї музики у взаємодії з конкретною конфесіональною традицією. Наведено ідею культурологічного усвідомлення "Німецького реквіему" як реалізації християнської ідеї "смерті - підсумка" життєвого шляху людини за надсобово-хоральним принципом її музичного втілення. Виявлено глибинні зв'язки типології "Німецького реквієму" з драматургією епіко-оповідального типу, а також з духом корпоративності німецької лютеранської общини та богослужбового акту. Уперше у вітчизняному музикознавстві у зазначеному контексті жанрової типології проаналізовано твори Г.Шютца, І.С.Баха, Р.Шумана, І.Брамса, Г.Ейслера, П.Хіндеміта, Е.Денісова.

  Скачати повний текст

Розглянуто духовне християнство як явище релігійного життя України протягом XVIII - першої половини XIX ст. До напрямку духовних християн належать релігійні течії духоборів, молокан, христовірів, скопців, наявні в українських землях у період нового часу. Проаналізовано джерельну базу та історіографію проблеми XIX - початку XXI ст. і показано, що духобори та малокани виникли в Україні раніше, ніж у Російській імперії загалом у середині, а христовіри та скопці - наприкінці XVIII ст. Основними осередками мешкання духовних християн в Україні були території певних сучасних адміністративних територіальних утворень, а саме: Харківської, Дніпропетровської, Полтавської, Херсонської, Луганської, Чернігівської областей, а також Автономної Республіки Крим. Важливим чинником впливу на їх розвиток було російське імперське законодавство у релігійній сфері. Чинні в країні правові норми впливали на чисельність послідовників духовного християнства, їх кількість коливалась від 3 - 4 до 10 - 12 тис. його послідовників власне українських територій. Внаслідок наявності зовнішніх і внутрішніх чинників у середовищі духовних християн відбувався закономірний процес їх еволюції за трьома напрямками, а саме: розширенням соціального складу релігійних общин; нововведенням у віровченні, змінами у ставленні до центральної та місцевої влади. Послідовники духовного християнства в Україні створили оригінальну ідеологію, яка відображає їх бачення ідеалу суспільного та державного устрою, специфічні уявлення про навколишній світ і місце людини в ньому.

  Скачати повний текст

Уперше в історіографії досліджено питання підготовки Столипінської аграрної реформи на Катеринославщині періоду 1906 - 1916 рр. Визначено загальну кількість селян, що вийшли з общини та утворили одноосібні господарства на колишніх надільних землях даного регіону. Здійснено підрахунки кількості хуторів і відрубів, утворених у кожному з 8-ми повітів губернії, проаналізовано причини нерівномірності проведення реформи у різних повітах. Показано роль у процесі перетворень місцевої влади в цілому та катеринославських губернаторів В.В.Якуніна та О.М.Клінгенберга зокрема, наведено цікаві факти листування останнього з П.А.Столипіним з питання щодо методів здійснення індивідуалізації селянського землеволодіння. Проаналізовано конфлікти, які відбулися в селах Катеринославщини внаслідок Столипінської аграрної реформи та вивчено настрої місцевого селянства у період проведення перетворень. Здійснено узагальнююче та цілісне дослідження з історії проведення Столипінської аграрної реформи на території Катеринославської губернії у досліджений період.

  Скачати повний текст

Проаналізовано реформаційні процеси в іудаїзмі, що відбувалися на території Російської імперії в середині XVIII - на початку XX ст. З'ясовано, що складна політико-економічна ситуація та духовний занепад в іудействі, викликані зовнішніми причинами, сприяли поширенню месіанських рухів та обумовили виникнення нової релігійної течії - хасидизму. Розкрито вплив хасидизму на реформування зовнішніх проявів релігії та її демократизацію, досліджено його поширення на території Російської імперії у межах осілості іудеїв і за кордоном. З'ясовано, що поступово на більшості територій хасидизм перетворився на цадикізм, сутність якого полягає в обожнюванні цадика, розкрито його роль як регресивної сили в іудействі. Встановлено, що боротьба хасидів з їх противниками міснагідами за домінування в єврейській спільноті закінчилась перемогою хасидизму та руйнацією традиційної єврейської общини. Доведено, що даний процес був поглиблений асиміляторською політикою царського уряду щодо іудеїв, яку підтримали представники єврейського просвітницького руху Гаскала. Зроблено висновок, що хасидизм, який у початковий період свого формування був релігійним реформаційним рухом, призвів до руйнації традиційної єврейської общини.

  Скачати повний текст