Виявлено архетипно-образний пласт народної пісні, співвідношення архетипного й образного начал. Досліджено архетипне (несвідоме) начало у народній поетичній пам'яті. Створено методику виявлення архетипно-образної сфери народної пісні. Досліджено українські народні пісні календарно-обрядового циклу, що є унікальною жанровою системою, яка охоплює повний період художнього відображення життєвих явищ, починаючи від древньої людини (міфологічну пісенність) і до сьогодення. Вивчено сучасну народну пісню, яка виокремлює колективно-авторське начало ліричного автора, як індивідуалізовану, свідомісно виокремлену, індивідуально узагальнену систему творчого відображення. Зроблено спробу концептуально змоделювати народну пісню як текстову систему (знакової чи мовноіпровізаційної даності та модель архетипно-образну, яка містить попередню, часто невиокремлену свідомістю структуру на рівні менталітетного відчування ритму, символу, кольору, врешті, на рівні незафіксованої біоенергетичної структури, яка пізніше моделюється у поняття "мотив", що фіксується свідомістю. Проведено вибіркове дослідження трьох пластів народнопоетичного мислення (родинно-побутового, соціально-побутового й історичного) й одержано певні результати щодо динаміки розвитку поетичної свідомості. Залежність у родинно-побутовій ліриці від образних архетипів долі як системи буття, що найменована і не може бути змінена (міфологічне мислення), у соціально-побутовій народній ліриці змінюється акцентацією на соціальні фактори життя (чумацькі, рекрутські, бурлацькі, наймитські пісні та пісні про соціальну нерівність), хоча фатум долі залишається, але більше як натяк. Історичні пісні різко знімають магічний сегмент інтерпретації (факту життя).

  Скачати повний текст

Уперше запропоновано модель структури психічного апарату, згідно з якою глибинний рівень психіки (колективне несвідоме) є дворівневим, тобто є певним континуумом від універсального, етнічно недиференційованого прошарку до етнічно-специфічного. Надано визначення етнічного менталітету як психічної структури інформаційного характеру, змістове поліпшення якої спричинює етнічну ідентичність. Доведено доцільність означення етнічного менталітету як форми маніфестації колективного несвідомого у тенденції переважання його етнічно-специфічного прошарку. Здійснено теоретико-прикладне дослідження загальновідомої універсальності архетипічних мотивів, а також етнічно-специфічного аранжування міфологічних світоглядних систем. Розвинуто теоретичні підходи щодо особливостей українського менталітету у контексті глибинно-психологічної інтерпретації одержаних результатів експерименту.

  Скачати повний текст

З'ясовано особливості відображення національного характеру українців у творах О.Гончара про війну. Розкрито суть понять "національний характер", "національна психологія" та "менталітет". Проаналізовано результати наукових досліджень національного характеру провідними українськими та зарубіжними вченими, трактовки цих понять сучасними науковцями, а також метод архетипної критики, що дозволило через "колективне несвідоме" дослідити формування національного характеру українського народу, установити чинники, що впливали на його еволюцію. З'ясовано джерела творів про війну завдяки залученню щоденникових записів письменника. На війні О.Гончар писав вірші, вів "Щоденник", якого у радянські часи не опублікував. Грунтуючись на аналізі "Щоденника", спростовано звинувачення О.Гончару в уславленні сталінського режиму.

  Скачати повний текст

Вперше проаналізовано проблеми взаємодії батьків і дітей у контексті впливу на формування їх стосунків специфічного характеру конфліктів батьківської психіки. Запропоновано класифікацію причин виникнення зазначених психічних протиріч залежно від характеру нереалізованих і витиснутих у несвідоме потреб одного з батьків і їх свідомих установок стосовно дитини. Уточнено уявлення про системний характер процесу дитячо-батьківських стосунків, що формуються під впливом свідомого та несвідомого інтенцій батьківської психіки. Розроблено класифікацію психічних конфліктів батьків, що впливають на відносини з дитиною. Виділено протиріччя, пов'язані з дезорганізацією у сфері подружньої взаємодії та нереалізованими аспектами особистого життя одного з батьків. Уточнено уявлення про характер і зміст міжпоколінних сімейних трансмісій як визначного чинника якості розвитку дитячої психіки.

  Скачати повний текст

Здійснено першу спробу дослідження сугестивної лірики з урахуванням міждисциплінарного розгляду поняття "сугестія". Проаналізовано генезу, особливості структури та функціонування сугестивних поетичних творів. На матеріалі поезій Л. Українки, М. Вороного, В. Свідзинського, П. Тичини, Б.-І. Антонича простежено специфіку реалізації сугестії на різних рівнях поетичної структури. Розкрито шляхи несвідомої взаємодії автора та читача у межах поетичного твору, яка забезпечується сугестивністю - здатністю художнього твору впливати на несвідоме читача.

  Скачати повний текст

Досліджено типологію символізму в романі "Великий Гетсбі" Ф.С.Фіцджеральда та повісті "Старший боярин" Т.Осьмачки. Розглянуто питання демонічної образності у творах письменників у контексті екстер'єрної та інтер'єрної символіки. Описано процес трансформації світу від апокаліптичного до демонічного на основі символіки обох, розкрито їх значення до екстреми з наступним перетворенням. Проаналізовано структурні особливості символістського тексту, визначено несвідоме звертання авторів до образів кола і числа як важливих елементів архітектоніки. Висвітлено особливості індивідуального та національного світовідчуття, символізм образу наратора. Доведено діонісійський характер художнього світу даних творів з використанням моделі активного типу героя у "Великому Гетсбі" Ф.С.Фіцджеральда та моделі пасивного типу героя у "Старшому боярині" Т.Осьмачки.

  Скачати повний текст

Уперше в українському літературознавстві здійснено спробу по-новому осмислити проблему української російськомовної літератури на матеріалі прози В. Наріжного, О. Сомова, А. Погорільського. Українські російськомовні прозаїки, орієнтуючись на мову середовища, в якому фомувався їх світогляд, продовжують традиції даної української літератури, що творилася чужими мовами (латинською, польською). Відзначено, що проза В. Наріжного, О. Сомова, А. Погорільського належить до української літератури, тому що відображає українську культурну та літературну парадигму. З'ясовано, що прозаїки у творах відображають "колективне несвідоме" українців у вигляді архетипів (Великої Матері, хати), міфем (Перуна, Купала). У даній прозі відображено українські прислів'я, легенди, перекази, пісні, казки. Зазначено, що у етнічній компетентності літераторів має прояв їх етнічна свідомість, що уможливлює розгляд прозової спадщини у контексті української літератури. На підставі аналізу української російськомовної прози кінця XVIII - першої третини XIX ст. у аспекті зв'язків з національною культурою та літературою доведено, що вона є ланкою, яка поєднує давню українську белетристику з прозою нового часу, яку започаткував Г. Квітка-Основ'яненко.

  Скачати повний текст

Дисертація – перше системне дослідження творчості С. Процюка, зокрема романів «Руйнування ляльки», «Жертвопринесення», «Тотем», «Інфекція», які складають психологічну тетралогію. Письменник не лишається поза увагою літературних критиків та рецензентів, тому на сьогодні наявна чимала кількість відгуків на його твори. Попри це, творчість С. Процюка є недостатньо вивченою та дослідженою з погляду психоаналітичної методології. Відтак ця обставина вплинула на вибір теми дисертації. У першому розділі дисертації розглянуто постать письменника крізь призму літературно-критичної рецепції, особливості психологізму прози С. Процюка, основні праці класиків психоаналізу, до яких відносимо З. Фройда, К.Г. Юнга, А. Адлера, Є. Фромма. Окреслено основний термінологічний апарат, який використовується в дисертаційному дослідженні: «Я», «над-Я», «Воно», «невроз», «травма», «сублімація». Проаналізовано особливості аналітичної психології та основних її понять («колективне несвідоме», «індивідуальне несвідоме», «свідомість», «архетип», «автономний комплекс», «Аніма» та «Анімус», «Матір», «Тінь», «Персона», «Самість»), які розкривають глибинні пласти психології автора та героїв. Важливу роль у даному досліджені відіграє пояснення загальнонаціональних комплексів «меншовартості» та «комплексу кривди». У другому розділі знаходимо пояснення постійного звернення автора до тем страждання й нещасливого героя присутністю архетипу «ініціації» та комплексу меншовартості. Наявне ініціаційне середовище протиставляється існуванню певних сакральних точок художнього простору: домівці, місцю народження героя, церкві. Такі місця в уяві письменника набувають рис чогось священного; герої, перебуваючи в них, відчувають наплив енергії, внутрішній баланс, цілісність. С. Процюк, сакралізуючи життєвий простір героїв, сакралізує і час їх перебування в ньому. На підставі цього виділено архетип «сакралізації» хронотопу. Третій розділ присвячений аналізу психології міжстатевих відносин персонажів прози письменника. Тлумачення поведінки чоловіка, який знаходиться у «любовному трикутнику», зумовило розгляд всіх учасників цього трикутника. Як наслідок, було виявлено, що однією із осіб цього трикутника завжди стає фатальна жінка. Звернення до нього є повторювальним, але такий повтор зумовлений застосуванням ширшого архетипного зразка – архетипу «трикутника». Аналіз психоповедінки як чоловічих, так і жіночих персонажів продемонстрував існування ряду неврозів, спричинених різними невротичними ситуаціями, травмами, дитинством героїв. На підставі цього виділено архетип несвідомого «невротичного героя». Розглянуті відносини матері, сина, його дружини особливо яскраво постають у романі «Інфекція». Наявність матері Сави уможливлює розгляд його дружини як несвідомий вибір героя (на основі Аніма – мати), що стає основою подальшого психоаналітичного вивчення відносин чоловічого образу та дружини. Аналіз дитинства Сави вказує на існування у нього рис чоловіка з нерозв’язаним комплексом Едипа. Як наслідок, виникає комплекс матері, що призводить до донжуанського типу світосприйняття та пошуку матері у кожній жінці. Зазначений комплекс знаходимо й у жіночих образах романного світу, що створило підґрунтя для виокремлення архетипу «персонажу із комплексом матері».^UThe thesis is the first systematic study of S. Protsyuk's work, in particular, the novels "Destruction of the Doll", "Sacrifice", "Totem", and "Infection", which make up the psychological tetralogy. The writer is not left out of the attention of literary critics and reviewers, so today there are many reviews of his works. Despite this, S. Protsyuk's work is insufficiently studied and researched from the point of view of psychoanalytic methodology. Therefore, this circumstance influenced on the choice of the topic of the dissertation.The first chapter of the thesis examines the figure of the writer through the prism of literary and critical reception, features of the psychologism of S. Protsyuk's prose, and the main works of the classics of psychoanalysis, which include Z. Freud, K.G. Jung, A. Adler, E. Fromm. The main terminological apparatus used in the dissertation research is outlined: "I", "super-I", "It", "neurosis", "trauma", "sublimation". The features of analytical psychology and its main concepts are analyzed ("collective unconscious", "individual unconscious", "consciousness", "archetype", "autonomous complex", "Anima" and "Animus", "Mother", "Shadow", "Person ", "Self") and reveal the deep layers of the author's and characters' psychology. An important role in this study is played by explaining the nationwide complexes of "inferiority" and "complex of wrong".In the second chapter, we find an explanation of the author's constant appeal to the themes of suffering and the unfortunate hero by the presence of the archetype of "initiation" and the inferiority complex. The existing initiation environment is contrasted with the existence of specific sacred points of the artistic space: the home, the hero's birthplace, and the church. Such places in the imagination of the writer take on the features of something sacred; heroes, being in them, feel an influx of energy, internal balance, and integrity. S. Protsyuk, sacralizing the living space of the heroes, also sacralizes the time they spend in it. Based on this, the archetype of "sacralization" of the chronotope was selected.The third chapter is devoted to the analysis of the psychology of intersex relations in the writer's prose characters. The interpretation of the behavior of a man who is in a "love triangle" led to the consideration of all participants in this triangle. As a result, it was found that one of the faces of this triangle is always a "femme fatale". The appeal to it is repetitive, but such repetition is due to the use of a wider archetypal pattern – the "triangle" archetype. Analysis of the psycho behavior of both male and female characters demonstrated the existence of several neuroses caused by various neurotic situations, traumas, and childhood characters. Based on this, the archetype of the unconscious "neurotic hero" was identified. The considered relations of the mother, son, and his wife appear especially vividly in the novel "Infection". The presence of Sava's mother makes it possible to consider his wife as an unconscious choice of the hero (based on Anim - mother), which becomes the basis for the further psychoanalytical study of the relationship between the male image and his wife. An analysis of Sava's childhood indicates that he has the traits of a man with an unresolved Oedipus complex. As a result, a mother complex arises, which leads to a Don Juan type of world perception and the search for a mother in every woman. The mentioned complex is also found in the female images of the novel world, which created the basis for distinguishing the archetype "character with a mother complex".