У хворих на цукровий діабет (ЦД) I типу вивчено закономірності розвитку уражень автономної нервової системи та їх взаємозв'язок з порушеннями моторно-евакуаторної функції шлунка, різними формами дискінезії позапечінкових жовчних шляхів і змінами уродинаміки. З'ясовано характер взаємозв'язку змін соматичного й автономного відділів нервової системи. На підставі результатів спектрального та статистичного аналізу варіабельності серцевого ритму охарактеризовано стадії діабетичної автономної нейропатії (ДКАН). Визначено ранні ознаки діабетичної шлунково-кишкової автономної нейропатії (ДШКАН) і діабетичної цистопатії (ДЦ), фактори ризику виникнення діабетичної атономної нейропатії та маркери підвищеного ризику розвитку остеоартропатії Шарко. Показано властивість унітолу щодо позитивного впливу на поліоловий шлях обміну глюкози за рахунок підвищення активності сорбітолдегідрогенази, що запобігає надмірному накопиченню сорбітолу у нервах.

  Скачати повний текст

У процесі дослідження виявлено нові патогенетичні особливості розвитку поєднаної гастроентерологічної патології. Вперше сформульовано типи адаптивних реакцій, які утворюють з відомими параметрами вегетативної нервової системи цілісну, взаємопов'язану систему процесів пристосувальної спрямованості, за допомогою яких визначено провідні адаптаційні механізми за різних варіантів сполученої патології. Підтверджено фізіологічну значущість типу вихідного тонусу у вегетативній нервовій системі для оцінки ролі нервової та гуморальної ланок регуляторних механізмів у перебігу виразкової хвороби дванадцятипалої кишки та хронічного гастродуоденіту, сполучених з хронічним холециститом і хронічним панкреатитом. Доведено, що відсутність регулювання функціональною пробою у третини хворих вказує на порушення рефлекторної захисної регуляції та може бути негативною прогностичною ознакою перебігу різних варіантів поєднаної патології органів травлення. Встановлено, що традиційна оцінка вегетативного забезпечення діяльності малоінформативна для визначення вегетативних зрушень та обгрунтування терапевтичної стратегії. Зроблено висновок, що питання про доцільність певної медикаментозної корекції захворювання необхідно вирішувати, зважаючи на загальні адаптаційні реакції організму.

  Скачати повний текст

Досліджено фізіологічні механізми адаптації організму до тривалих фізичних навантажень в онтогенезі. Одержано показники кількісних динамічних характеристик рівня економічності зовнішнього дихання і серцево-судинної системи учнів середнього шкільного віку за різної тривалості фізичних навантажень. Показано, що у процесі фізичних навантажень підвищуються адаптаційні можливості кардіореспіраторної системи, але до певної фізіологічної межі, вище якої можуть виникнути патологічні зміни. Виділено нормативні зони показників, які відображають динаміку адаптації для різних вікових груп. Розроблено кількісні критерії для прогнозування функціонального стану серцево-судинної та дихальної систем за умов тривалих фізичних навантажень. На підставі аналізу вікової динаміки властивостей основних нервових процесів і деяких психофізіологічних функцій встановлено, що адаптація до тривалих фізичних навантажень супроводжується у дітей і підлітків удосконаленням функціонального стану нервової системи. Доведено, що в обстежених дітей з різним рівнем властивостей функціональної рухливості та сили основних нервових процесів за умов тривалих фізичних навантажень характер і спрямованість онтогенетичних змін вегетативних і психофізіологічних функцій однакові, але ступінь їх різний. Визначено динаміку зв'язків властивостей основних нервових процесів з вегетативними, сенсомоторними та психічними функціями. Адаптація до м'язових навантажень за умов тривалих тренувань забезпечує розвиток властивостей ВНД, які визначають успішність спортивної діяльності учнів середнього шкільного віку.

  Скачати повний текст

Доведено цілісність й універсальність загального адаптаційного синдрому, який складається з певної послідовності адаптаційних реакцій на різних рівнях реактивності, забезпечує гомеостаз і життєдіяльність організму людини та тварин, в яких достатньо розвинені нервова, ендокринна, імунна системи (ссавці). Відзначено, що адаптаційні реакції розвиваються як відповідь організму на сукупність факторів зовнішнього та внутрішнього середовищ. Експериментально доведено, що імунокомпетентні органи змінюються за різних адаптаційних реакцій. Уперше вивчено вплив нестероїдних протизапальних, сульфаніламідного та пірамідинового препаратів на розвиток реакцій. Установлено, що ці препарати у здорових тварин частіше, ніж інші медикаменти викликають адаптаційні реакції несприятливих типів, відповідно яким змінюються показники функції зовнішнього дихання, гемодинаміки, запалення, параметри гемостазу, діяльності нервової, ендокринної та імунної систем, ліпідного обміну. Виявлено та описано сезонні та добові ритми загальних адаптаційних реакцій. Установлено, що частота їх утворення залежить від віку та наявної патології. Обгрунтовано існування окремого типу загальної неспецифічної адаптаційної реакції - реакції неповноцінної адаптації, яка є фоном для будь-якої патології та має відмінні від інших реакцій характеристики нервової, ендокринної, імунної систем, параметри гемостазу та запалення. Уперше з'ясовано прогностичне значення сприятливого чи несприятливого типів адаптаційних реакцій для перебігу хвороб внутрішніх органів. Виявлено, що сприятливими є реакції спокійної та підвищеної активації, а несприятливими - стрес, переактивація та неповноцінна адаптація. Визначено критерії повної, часткової та неповноцінної ремісії з урахуванням типу адаптаційної реакції. Обгрунтовано можливість використання адаптаційних реакцій для медичного прогнозування.

  Скачати повний текст

З використанням методу артеріо-венозної різниці (A - B) проаналізовано гомологічні та біохімічні показники крові, що надходить до тканин голови (A) та витікає від них у вихідному стані та за одноразового навантаження тварин нітратами. Через чотири години після одноразового нітратного навантаження організму телиць з різним типом вищої нервової діяльності (ВНД) спостерігались зрушення гомеостатичних констант, що виникали в крові тканин голови. За даними артеріовенозної різниці ці зрушення проявлялись накопиченням у крові, що відтікає від тканин голови: нітритів, аміаку, глутаміну, трьохвалентного заліза в трансферині, сечовини, метгемоглобіну, піровиноградної кислоти, вільних радикалів: а у тварин сильного врівноваженого інертного, сильного вневрівноваженого, слабкого типів ВНД підвищувалась активність трансаміназ крові. У тварин всіх груп було відзначено зниження кількості еритроцитів, лейкоцитів, вмісту нітратів, оксигемоглобіну, глюкози, загального білка, вільних сульфгідрильних груп, а у тварин сильного врівноваженого рухливого типу ВНД активність трансаміназ крові була зниженою. Найсуттєвіші зміни цих показників було спостережено у тварин слабкого та сильного неврівноваженого типів у порівнянні з тваринами сильного врівноваженого рухливого та сильного врівневаженого інертного типів ВНД.

  Скачати повний текст

Досліджено зміни плечових кісток щурів з різними типами автономної нервової системи за умов адаптації до клітинного зневоднення, тяжкого зневоднення та у реадаптаційний період. Виявлено, що кістки інтактних щурів з різним типом автономної нервової системи не мають відмінностей. Встановлено, що проявами адаптації до клітинного зневоднення у плечових кістках є зменшення росткових зон, розширення центральних каналів остеонів, зменшення величини мінерального насичення та підвищення рівня мікроелементів кісток. Найбільшу різницю з контрольною групою виявлено у щурів-парасимпатотоніків, найменшу - у симпатотоніків. З'ясовано, що через 42 доби реадаптації після тяжкого клітинного зневоднення парасимпатотонічні тварини мали найвищі показники морфометрії та мінеральної насиченості кісток.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження процесу адаптації людського організму до тривалих фізичних навантажень в онтогенезі. Одержано кількісні динамічні характеристики рівня економічності серцево-судинної системи учнів старшого шкільного віку за тривалих фізичних навантажень. Показано позитивний вплив тривалих фізичних тренувань на підвищення адаптаційних можливостей серцево-судинної системи у разі використання м'язових навантажень, адекватних функціональним можливостям підлітка та юнака. На підставі аналізу вікової динаміки властивостей основних нервових процесів встановлено, що процес адаптації до тривалих фізичних навантажень супроводжується в учнів старшого шкільного віку удосконаленням функціонального стану нервової системи. Доведено, що в обстежуваних з різним рівнем розвитку основних нервових процесів за тривалих фізичних навантажень характер та спрямованість онтогенетичних змін вегетативних і психофізіологічних функцій однакові, але ступінь їх різний. Досліджено зв'язок основних нервових процесів з вегетативними та психічними функціями.

  Скачати повний текст

Досліджено процес адаптації серцево-судинної системи організму та розвитку індивідуально-типологічних властивостей вищої нервової діяльності за тривалих фізичних навантажень. Показано, що вплив тривалих тренувань на організм юнаків і дівчат супроводжується підвищенням адаптаційних можливостей серцево-судинної системи, розвитком морфофункціональної адаптації серця, позитивними змінами у його біоелектричній активності та механізмах регуляції серцевого ритму. Встановлено, що динаміка змін функціонального стану серцево-судинної системи організму юнаків і дівчат характеризується, зокрема, збільшенням функціональних об'ємів і маси міокарду лівого шлуночка, тривалості кардіоциклу та електричної систоли серця. Виявлено, що тривалі фізичні навантаження сприяють удосконаленню психофізіологічних функцій організму юнаків і дівчат віком 18 - 20-ти років. З'ясовано, що індивідуально-типологічні властивості вищої нервової діяльності тісно пов'язані з сенсомоторними та психічними функціями організму та проявляються у характері термінових пристосувальних реакцій серцевого ритму.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Розглянуто питання удосконалення диференціальної діагностики тривожних і депресивних розладів, яка кардинально впливає на терапевтичну тактику й прогноз, а також має економічне значення. На основі комплексного аналізу, закономірностей формування, клініко-психопатологічної та феноменологічної структури встановлено зв'язок клініко-психопатологічних даних і даних аналітично орієнтованої діагностики у разі тривожних і депресивних розладів. Розроблено й обгрунтовано метод аналітично орієнтованої диференціальної діагностики та прогнозу тривоги і депресії, що дозволить підвищити якість діагностики й уточнити прогноз цих станів. Оцінено ефективність методу комплексної клініко-психопатологічної та клініко-аналітичної диференціальної діагностики афективних розладів.

  Скачати повний текст

Доведено, що на етапах постнатального онтогенезу має місце анатомічна мінливість форми та положення воріт нирки, що залежить від комплексу факторів (соматометричних, органометричних, віку, статі) та може бути виявлена з застосуванням способу визначення морфофункціональної асиметрії воріт нирки людини. З'ясовано, що форма та положення воріт нирки визначається віком, статтю, соматотипом, органометричними показниками нирки. Органометричні показники нирки у поєднанні з індикаторами її воріт відображають етапи постнатального онтогенезу людини, що може бути використано для вирішення специфічних задач секційної морфометрії. Обгрунтовано й застосовано спосіб побудови онтогенетичних морфохронограм воріт нирки, який дозволяє у стислому й інформативному вигляді відобразити їх достовірні зміни з урахуванням віку та статі, а також топографію судинних елементів нервово-судинного пучка у площині воріт. Досліджено системний взаємозв'язок між сомато-, органометричними показниками та морфометричними індикаторами воріт нирки людини, визначено комплекс сомато-, органометричних і морфометричних факторів, які впливають на індивідуальну анатомічну мінливість форми та положення воріт нирки на етапах постнатального онтогенезу людини. Створено інтегральну модель їх морфогенезу та вивчено закономірності їх анатомічного гістерезису у постнатальному онтогенезі людини.

  Скачати повний текст

Визначено частоту гіпоксично-ішемічного ураження (ГІУ) центральної нервової системи (ЦНС) у новонароджених з вродженою хірургічною патологією. Розроблено метод визначення ступеня операційно-анестезіологічного ризику (ОАР) у новонароджених з хірургічною патологією та ГІУ ЦНС. Обгрунтовано недоцільність нейровегетативного захисту для анестезії у новонароджених з ГІУ ЦНС, яким проводились оперативні втручання з приводу екстреної хірургічної патології. Обгрунтовано можливість використання комбінованого внутрішньовенного кетамін-фентанілового наркозу з ШВЛ у новонароджених з екстреною хірургічною патологією і ГІУ ЦНС. Розроблено комплекс інтенсивної терапії для лікування ГІУ ЦНС у таких новонароджених на всіх етапах лікування.

  Скачати повний текст

На підставі одержаних даних про порушення системної гемодинаміки, кисневого режиму, церебрального кровообігу та розподілу рідини в організмі розвинуто уявлення про основні механізми патогенезу енцефалопатії та поліорганної недостатності за тяжкої прееклампсії - еклампсії. Удосконалено технологію анестологічного забезпечення й інтенсивної терапії. Установлено органопротективну роль аналгезії пологів у запобіганні критичним розладам гемодинаміки та кисневого режиму у роділей з тяжкою прееклампсією. Уперше доведено роль регіонарної анастезії за вагінального й оперативного розродження у зменшенні ризику виникнення пологової та післяпологової еклампсії. Уточнено особливості впливу на церебральну гемодинаміку ніфедипіну, клофеліну та лабуталолу за гіпертензивних кризів у передопераційному періоді у роділей з тяжкою прееклампсією. Обгрунтовано застосування кетамін-клофелінового та кетамін-фентанілового наркозу у разі кесаревого розтину для профілактики інтубаційного й операційного стресу у роділей з тяжкою прееклампсією. Доведено, що спінальна анестезія кесаревого розтину локальними анестетиками не запобігає розладам гемодинаміки під час найбільш травматичних етапів операції внаслідок недостатнього антиноцицептивного захисту. Показано доцільність використання опіоїдів як ад'ювантів локального анестетика для підвищення антиноцицептивних властивостей спінальної анестезії у роділей з тяжкою прееклампсією. Визначено цільовий рівень середнього артеріальнго тиску для забезпечення ауторегуляції мозкового кровообігу у разі еклампсії. Доведено церебропротективну роль екстракопорального керування водним балансом і визначено доцільність застосування ультрафільтрації для зменшення материнської летальності у разі післяпологової еклампсії. Уточнено роль порушень розподілу рідини в організмі у розладах кисневого балансу та розвитку поліорганної недостатності. З'ясовано характер змін розподілу рідини залежно від швидкості вилучення надлишкової рідини за допомогою ультрафільтрації. Обгрунтовано її застосування у комплексі інтенсивної терапії з метою профілактики критичного погіршення стану породілей з поліоорганною недостатністю за їх міжлікарняного транспортування.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Наведено результати ретроспективного аналізу 8 236 пологів за п'ятирічний період, вивчено 1 815 історій пологів, ускладнених слабкістю та дискоординацією пологової діяльності. Частота зазначених аномалій пологової діяльності склала 22,04 %. Виявлено фактори ризику виникнення порушень скорочувальної діяльності матки (екстрагенітальних, генітальних, акушерських). З використанням клініко-інструментальних, радіоімунологічних, імуноферментних, нейрофізіологічних, радіолігандних, реографічних, гістоморфологічних методів дослідження проведено комплексну оцінку аномалій пологової діяльності у 343-х роділь. З'ясовано основні ланки патогенезу аномалій скорочувальної діяльності матки, що полягають у порушенні функції центральної та вегетативної нервової системи, центральної та маткової гемодинаміки, гормонального гемеостазу, клітинної та гуморальної ланок імунітету, адренорецепторного апарату матки. Клінічно й експериментально обгрунтовано застосування факторів охолодження для корекції та профілактики зазначених аномалій пологової діяльності. Проведено порівняльну оцінку терапевтичної ефективності локальної гіпотермії передньої черевної стінки з традиційними медикаментозними способами лікування порушень скорочувальної функції матки, а також поєднання обох варіантів терапії. Розроблено показання, протипоказання, оптимальні схеми використання локальної гіпотермії передньої черевної стінки для лікування аномалій скорочувальної діяльності матки під час пологів.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено проблему підвищення ефективності комплексної інтенсивної терапії хворих з гострою церебральною недостатністю (ГЦН), зумовленою тяжкою черепно-мозковою травмою або мозковим інсультом шляхом розробки індивідуальних методик проведення фармакологічної та нефармакологічної антигіпоксичної терапії на підставі вивчення функціонального стану центральної нервової системи та гуморального статусу. Наведено дані обстежень 120-ти хворих з ГЦН різного генезу, яким проведено комплекс антигіпоксичної терапії. Під час сеансів гіпербаричної оксигенації (ГБО) з використанням методу дослідження варіабельності серцевого ритму та методу інтегрального кількісного аналізу електроенцефалографії патернів доведено, що раннє неповне парентеральне харчування пацієнтів з ГЦН може бути визначено як опосередкована церебропротекція внаслідок зниження катаболічних процесів. Обгрунтовано доцільність використання препаратів мексидолу або тіоцетаму у фармакологічній антигіпоксичній терапії. Внесено науково-обгрунтовані рекомендації щодо оптимізації антигіпоксичної терапії у пацієнтів з ГЦН з застосувнням мексидолу або тіоцетаму, раннього неповного парентерального харчування, ГБО.

  Скачати повний текст

Здійснено експериментальне вивчення впливу інгібіторів ренін-ангітензинової системи за умов гострого емоційного стресу (конфлікту аферентних подразнень) на функціональні та структурні параметри лабораторних тварин. Показано, що одноразове внутрішньошлункове введення каптоприлу (5 мг/кг), еналаприлу (5 мг/кг), лозартану (5 мг/кг) на другий день моделювання емоційного стресу за 1 - 2 год. до закінчення стресування забезпечує виражений антистресовий ефект стосовно центральної нервової системи, серцево-судинної системи, гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи, вегетативної регуляції та окиснювального метаболізму. Обгрунтовано можливість застосування досліджених препаратів у разі захворювань серцево-судинної системи стресового генезу. Визначено, що за умов комбінованого призначення вивчених препаратів і застосуванням антигіпертензивних засобів: центрально діючого клофеліну, бета-адреноблокатору анаприліну, блокатору кальцієвих каналів верапамілом і міотропним спазмолітиком дибазолом - можна не тільки потенціювати антигіпертензивний ефект, але одержати захист від їх загальнотоксичної дії.

  Скачати повний текст

Проаналізовано результати діагностики та лікування 99-ти дітей з обструкцією дихальних шляхів різного походження віком від 2-х тижнів до 14-ти років. На підставі даних комплексного обстеження вивчено механізми обструкції, а також патогенез дихальних розладів у разі аплазії однієї легені. Систематизовано патогенетичні чинники та клінічні ознаки синдрому нестабільної трахеї. Патогенетично обгрунтовано показання до операції та вибір методу втручання за умов обструкції крупних дихальних шляхів різного походження. Прооперовано 77 пацієнтів з використанням зазначених втручань. Розроблено нові способи лігаментної аортопексії за допомогою двох армованих перикардіальних клаптів, трахеопластики клаптем аутоперикарду, комбінації аортопексії та трахеопластики. Запропоновано застосування транслокації куполу діафрагми для корекції дихальних розладів у випадку аплазії легені. Відзначено, що використання розроблених і впроваджених методів корекції обструкції дихальних шляхів з урахуванням патогенетичних чинників дозволило одержати позитивний результат у 96,1 % оперованих пацієнтів.

  Скачати повний текст

Вивчено функціональний стан щитовидної (ЩЗ) та прищитовидних залоз та їх вплив на клініко-патогенетичні особливості перебігу гіпертонічної хвороби (ГХ). Визначено, що у патогенезі ГХ важливу роль відіграє дисфункція ЩЗ, спричинена йоддефіцитом, гіперсимпатикотонією, підвищеною екскрецією ванілін-мигалевої кислоти, безсимптомною гіперфункцією прищитовидних залоз і зміною кальцієво-фосфорних взаємовідносин. Установлено, що комплексне застосування калію йодиду та метопрололу у хворих на ГХ II ступеня забезпечує вирівнювання функції ЩЗ у різні періоди дня, сприяє нормалізації йодурії, зменшенню активності симпатичного відділу вегетативної нервової системи. Під впливом амлодипіну та калію йодиду вірогідно знижується виділення паратгормону та кальцитоніну, нормалізуються рівні фосфатемії та кальцемії, що оптимально змінює добовий профіль артеріального тиску та структурно-функціональні зміни лівого шлуночка у хворих на ГХ.

  Скачати повний текст