Визначено, що правова позиція Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) є джерелом кримінального права України. Запропоновано способи врахування у кримінальному праві України правових позицій ЄСПЛ. Проведено юридичний аналіз відповідності правовим позиціям ЄСПЛ ознак складів злочинів, що забезпечують кримінально-правову охорону права на життя, заборону катувань, особисту свободу та недоторканість, права на повагу до житла, таємниці кореспонденції, приватного життя та права власності. Розглянуто питання перспективи існування у кримінально-правових нормах оціночних понять, доцільність збереження у нормах Особливої частини КК України покарання у вигляді спеціальної конфіскації майна. Запропоновано провести термінологічну гармонізацію понять, що використовуються у Конвенції з відповідними поняттями у національному законодавстві. На підставі одержаних у ході дослідження результатів розроблено пропозиції щодо вдосконалення законодавства України про кримінальну відповідальність і практики його застосування.

  Скачати повний текст

Розглянуто теоретичні та практичні проблеми етичних підстав діяльності слідчого щодо порушення та розслідування кримінальної справи. Висвітлено суть поняття, природу та предмет теорії слідчої етики, а також поняття, зміст і структуру етичних засад даної діяльності. Установлено специфіку взаємодії етичних підстав і норм кримінально-процесуального права у правотворчому та правозастосовному аспектах щодо діяльності слідчого. З використанням аксіологічного підходу та на підставі порівняльно-правового аналізу досліджено достатність правового забезпечення моральних цінностей особи на досудових стадіях кримінального процесу відповідно до вимог норм міжнародного права та визначено напрями вдосконалення механізму їх правового забезпечення. Визначено морально-правові критерії підстав, умов і меж можливого обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість під час проведення слідчих дій та у разі застосування запобіжних заходів, зокрема затримання. Визначено систему морально-правових критеріїв допустимості застосування тактичних прийомів проведення слідчих дій вербального характеру. Наведено науково обгрунтовані пропозиції, спрямовані на вдосконалення чинного законодавства та розробку нового Кримінально-процесуального кодексу України.

  Скачати повний текст

Розглянуто інститут основних політичних і громадянських прав підданих Російської імперії періоду утвердження й еволюції буржуазних відносин другої половини XIX - на початку XX ст. (право на недоторканість особи, подання петицій, майнова недоторканість, свобода пересування, зборів, асоціацій, віросповідання, друку). Висвітлено етапи розвитку цього інституту у зв'язку з політичними подіями й демократизацією суспільно-політичної та юридичної думки. Проаналізовано якість комплексу політичних і громадянських прав, виникнення яких пов'язано з добою буржуазних реформ другої половини XIX ст. Зроблено висновок, що законодавство Російської імперії дослідженої доби містить детальну регламентацію правового становища її підданих. Зазначено, що законодавці під час визначення норм права, що регулюють права і свободи особи, враховували величезні географічні розміри держави, етнічний, релігійно-конфесійний склад населення імперії та зберегли найважливіший принцип державного управління - централізацію, сильну верховну владу в особі монарха.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості здійснення захисту особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи (право на життя, свободу й особисту недоторканість). З'ясовано специфіку (особливості) об'єкта захисту (особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи - (права на життя, здоров'я, свободу, особисту недоторканість), а також особливості захисту зазначених прав, юрисдикційної та неюрисдикційної форм захисту особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи. Наведено визначення поняття особистого нематеріального блага й особистого немайнового права. Надано змістову характеристику особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи (права на життя, здоров'я, свободу й особисту недоторканість), що є об'єктом захисту. Наведено пропозиції щодо усунення окремих законодавчих і практичних прогалин і суперечностей. Визначено специфічні риси та розкрито зміст поняття захисту особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи (права на життя, здоров'я, свободу й особисту недоторканість). Розглянуто юрисдикційну та неюрисдикційну форми захисту зазначених прав.

  Скачати повний текст

Розкрито суть поняття захисту немайнових прав у доктрині цивільного права. Досліджено право на повагу до гідності та честі, недоторканість ділової репутації як особистих немайнових прав фізичної особи. З'ясовано приватноправову природу прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи, зокрема, права на повагу до її гідності, честі, недоторканість ділової репутації. Проаналізовано джерела регулювання суспільних відносин у сфері захисту зазначених прав. Визначено недоліки нормативно-правового регулювання цього захисту. Досліджено підстави виникнення та суб'єктний склад правовідносин щодо захисту честі, гідності, ділової репутації та способи захисту названих прав за законодавством України з урахуванням норм нового ЦК України і на прикладі судової практики.

  Скачати повний текст

Визначено, що імунітетом у кримінальному судочинстві є сукупніть виняткових правових норм, частина яких належить до міжнародного публічного та національного конституційного права, законодавства про судоустрій, а також до кримінально-процесуального права. Обгрунтовано необхідність узагальнення правових норм про імунітет, що містяться у різних нормативно-правових актах, виходячи з найголовнішого значення норм Конституції України та потреби гармонізації норм національного законодавства з міжнародно-правовими договорами. Розвинуто положення, що імунітет певних посадових осіб у сфері кримінального процесу визначається Конституцією України, яка є законом прямої дії. Зазначено, що недоторканість Президента України, народних депутатів України, суддів покликана забезпечити правомірність притягнення їх до кримінальної відповідальності та застосування заходів кримінально-процесуального примусу. Внесено пропозиції щодо подальшого розвитку законодавства про імунітет Президента України, доведено необхідність вилучення з числа гарантій недоторканості народних депутатів України надання згоди Верховною Радою України на притягнення до кримінальної відповідальності, усунення інших існуючих обмежень стосовно проведення слідчих дій відносно цих осіб, обгрунтовано потребу в обмеженні імунітету лише гарантіями за умов застосування заходів процесуального примусу. Сформульовано пропозиції щодо необхідності розглядати імунітет свідків у контексті конституційного права особи давати (чи відмовити давати) показання стосовно власної поведінки виключно з власної волі. Наведено аргументи стосовно подальшого вдосконалення кримінально-процесуальних норм, згідно з якими забезпечується реалізація конституційного права особи відмовитись давати будь-які показання щодо своїх близьких родичів та членів сім'ї. На підставі аналізу законодавства доведено, що вирішення питань захисту таємниці довірених відомостей, які складають таємницю особистого життя громадянина, потребує чіткого та однозначного нормативного закріплення в КПК України кола суб'єктів, на яких поширюється обов'язок зберігати такі відомості, а також визначено правову природу таких відомостей.

  Скачати повний текст

Досліджено питання забезпечення конституційного права на особисту недоторканість органами внутрішніх справ. Визначено зміст і розглянуто законодавче регулювання конституційного права людини на особисту недоторканість. Проаналізовано діяльність органів внутрішніх справ щодо забезпечення конституційного права на особисту недоторканість. Визначено принципи, функції, повноваження, форми та методи даного виду діяльності органів внутрішніх справ. Наведено рекомендації щодо удосконалення законодавства та практики діяльності підрозділів міліції та слідчих апаратів у процесі забезпечення конституційного права на особисту недоторканість.

  Скачати повний текст

Наведено універсальну дефініцію приватного життя як сфери життєдіяльності людини та предмету правового впливу. Визначено основні (юридично значущі) ознаки приватного життя та критерії приватності. Проведено історичну реконструкцію процесів формування та розвитку права на недоторканність приватного життя (прайвесі). Надано загальну характеристику законодавчого забезпечення недоторканності приватного життя (прайвесі) у провідних зарубіжних країнах. Визначено універсальні принципи забезпечення права на недоторканність приватного життя (прайвесі) за сучасних умов. Висвітлено основні підходи щодо вдосконалення юридичного механізму забезпечення права на недоторканність приватного життя (прайвесі) в Україні. Визначено пріоритетні напрямки захисту права на недоторканність приватного життя (прайвесі) на сучасному етапі.

  Скачати повний текст

Розглянуто положення про те, що торгівля людьми посягає на групу однорідних суспільних відносин, які забезпечують свободу, честь і гідність особи. Наведено додаткові аргументи на користь того, що головним безпосереднім об'єктом торгівлі людьми є суспільні відносини, які забезпечують свободу людини. Вперше питання основного безпосереднього об'єкта торгівлі людьми вивчено шляхом аналіза структурних елементів суспільного відношення, на яке безпосередньо посягає даний злочин. Вперше досліджено механізм скоєння шкоди об'єкту торгівлі людьми. Зроблено висновок, що у торговлі людьми відсутній додатковий обов'язковий безпосередній об'єкт. Обгрунтовано положення про те, що додатковим факультативним безпосереднім об'єктом торгівлі людьми можуть виступати суспільні відносини, які забезпечують життя, здоров'я, статеву свободу або недоторканість, честь і гідність людини, її трудові права, порядок перетинання державного кордону України. Доведено, що торгівля людьми є злочином із форсальним складом. Розглянуто положення про те, що діяння як обов'язкова ознака об'єктивної сторони торгівлі людьми може виражатися у трьох різних формах: продаж людини; її інша оплатна передача; здійснення стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди, пов'язаної із законним або незаконним переміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України для подальшого продажу або іншої передачі іншій особі (особам). Обгрунтовано недоцільність використання у диспозиції ст. 149 КК цивільно-правового терміну "угода". Запропоновано замінити його терміном "незаконні дії". Наведено нове визначення моменту закінчення злочину у кожній із трьох форм його зовнішнього прояву. Аргументовано, що торгівля людьми може бути вчинена лише з прямим умислом. Уперше встановлено, що виконавцем торгівлі людьми у формі продажу або іншої оплатної передачі людини є тільки особа, яка передає потерпілого (так званий "продавець"). Доведено, що виконавцем злочину у третій формі (здійснення стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди, пов'язаної із законним або незаконним переміщенням за її згодою або без через державний кордон України для подальшого продажу або іншої передачі іншій особі (особам) є "продавець" (особа, яка передає потерпілого) та "покупець"(особа, яка заволодіває потерпілим; одержує його від "продавця"). На підставі результатів аналізу ознак складу злочину торгівлі людьми розроблено пропозиції щодо удосконалення чинної назви та диспозиції ст. 149 КК України 2001 року.

  Скачати повний текст

Визначено поняття "право людини на свободу", "право людини на особисту недоторканість", "торгівля людьми", "купівля людини", "продаж людини", "інша оплатна передача людини", "інше оплатне одержання людини", "здійснення стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди". Розкрито зміст родового та безпосереднього об'єктів цього злочину, виявлено особливості об'єктивної та суб'єктивної сторін основного складу торгівлі людьми, а також суб'єкта даного злочину. Досліджено кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки злочину, розглянуто питання покарання за його скоєння. Наведено практичні рекомендації щодо правильного застосування ст. 149 КК України та запропоновано редацію цієї норми.

  Скачати повний текст

Вперше в Україні проведено наукове дослідення питання кримінальної відповідальності за завідомо незаконні затримання, привід, арешт та тримання під вартою. Визначено сутність даних понять у кримінально-правовому аспекті, розкрито зміст родового та безпосереднього об'єктів злочинів, передбачених ст. 371 КК України. Виявлено особливості об'єктивної та суб'єктивної сторін завідомо незаконних затримання, приводу, арешту та тримання під вартою, визначено коло суб'єктів цих злочинів, досліджено їх кваліфікуючі ознаки. Розглянуто проблеми кримінально-правової кваліфікації злочинів, передбачених ст. 371 КК України, висвітлено питання їх відмежування від суміжних складів і дисциплінарних проступків. Наведено рекомендації щодо удосконалення кримінально-процесуальних процедур обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість, а також оптимізації норм кримінального законодавства. Сформульовано пропозиції щодо оновлення редакції ст. 371 КК України та введення нової статті 371-1 про встановлення кримінальної відповідальності за постановлення слідчим суддею завідомо незаконного рішення про затримання, арешт або тримання під вартою особи.

  Скачати повний текст

Досліджено комплекс питань теоретичного та практичного характеру стосовно кримінально-правових проблем: осудності й неосудності злочинця; застосування примусового медичного лікування, його підстав і мети. Підкреслено, що за сучасних умов розбудови правової держави людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека - одна з головних проблем українського суспільства, розв'язання якої є однією зі складових діяльності правоохоронних і судових органів держави, зокрема, органів внутрішніх справ. Значну увагу приділено удосконаленню відомих та пошуку нових стратегічних дослідницьких підходів для вивчення: особистості неосудної особи, її мотивів і соціально-психологічної мотивації суспільно небезпечної поведінки і суспільно небезпечних діянь; питання вчинення злочину в стані сп'яніння. Охарактеризовано критерії неосудності: медико-біологічний, психологічний та юридичний, розкрито їх суть і зміст. Досліджено з історичних витоків примусові заходи медичного лікування. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення інституту осудності й неосудності та примусового медичного лікування.

  Скачати повний текст

Розглянуто комплекс питань теоретичного і практичного характеру, проблем боротьби зі згвалтуваннями, що вчинили неповнолітні. Визначено актуальність теми дослідження проблем боротьби зі зазначеним видом злочину. Наголошено, що за сучасних умов розбудови правової держави людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека - одна з головних проблем українського суспільства, розв'язання якої є однією зі складових діяльності правоохоронних органів та органів внутрішніх справ МВС України. Значну увагу приділено удосконаленню відомих та пошуку нових стратегічних дослідницьких підходів до попередження згвалтувань, що вчинювали неповнолітніми. Проаналізовано причини і умови, що сприяють їх вчиненню, виходячи із трьох основних аспектів: а) соціального; б) сексуального; в) психологічного, а також кримінологічної характеристики неповнолітнього гвалтівника-злочинця. Запропоновано типологію неповнолітніх статевих насильників, до основи якої покладено особистісні особливості суб'єктів статевого насильства, а також їх злочинно-сексуальна мотивація такого насильства. Розглянуто основні напрями ранньої профілактики згвалтувань.

  Скачати повний текст

Досліджено правову природу, суть і зміст принципу незалежності та недоторканості суддів у кримінальному процесі України й Азербайджану. Проаналізовано процес становлення, а також розвиток цього принципу у кримінальному процесі даних країн. Вивчено та проаналізовано їх конституції та законодавства, міжнародно-правові акти про незалежність і недоторканість суддів. Досліджено проблеми сучасного стану та шляхи подальшого правового врегулювання принципу незалежності та недоторканості суддів у кримінальному процесі. Проаналізовано співвідношення даного принципу з іншими принципами кримінального процесу України й Азербайджану. Проведено порівняльно-правовий аналіз національного законодавства цих країн щодо незалежності та недоторканості суддів, рівня забезпечення та системи гарантії незалежності суддів, відповідність законодавства цих держав їх міжнародно-правовим зобов'язанням. Обгрунтовано необхідність удосконалення законодавства України й Азербайджану щодо притягнення суддів до юридичної відповідальності (дисциплінарної та кримінальної). Зроблено пропозиції законодавцям даних держав стосовно приведення правової бази щодо незалежності та недоторканості суддів у відповідності до міжнародних зобов'язань.

  Скачати повний текст

Досліджено загальнотеоретичний аналіз права людини на одержання медичних послуг і медичної допомоги. Висвітлено адміністративно-правове регулювання прав пацієнтів, визначено поняття життя людини, її здоров'я, недоторканість і безпеку як об'єкти адміністративно-правового регулювання, охорони та захисту. Надано поняття пацієнта та розкрито його структуру. Розроблено й обгрунтовано рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення законодавчого забезпечення реалізації прав пацієнтів за здійснення медичної діяльності щодо надання медичної допомоги та медичних послуг та їх захисту у разі порушення.

  Скачати повний текст

Досліджено проблеми функції трудового права за ринкових відносин. Наведено нову класифікацію функцій трудового права, визначено місце кожної з них у системі функції трудового права. Встановлено важливість захисної дії норм трудового права за даних відносин як складової забезпечення безпеки працівника, створення комфортного виробничого середовища, непорушності прав на недоторканість особистого та сімейного життя. Відзначено, що соціально-правові засади профілактики порушень норм трудового права передбачають реалізацію у трудовому законодавстві конституційної ідеї про людину як найвищу соціальну цінність. Досліджено проблеми забезпечення дієвості трудового права, а також функції трудового права: економічну, соціальну, психологічну, виховну, управлінську.

  Скачати повний текст

Здійснено теоретико-методологічне обґрунтування політики територіальної цілісності держави; розкрито причини низької дієвості заходів безпеки та дію факторів, що ослабили здатність Української держави до ефективного подолання внутрішніх кризових явищ та збереження територіальної цілісності в умовах зовнішньої агресії. Доведено, що однією з функцій системи міжнародної безпеки є захист територіальної цілісності та суверенітету незалежних держав від зовнішнього втручання та агресивних дій інших суб'єктів міжнародної політики. При цьому встановлено існуючу невідповідність між задекларованими міжнародно-правовими принципами та реальною спроможністю міжнародного співтовариства забезпечити їх реалізацію.Обґрунтовано, що забезпечення територіальної цілісності України в сучасних умовах здійснюється відповідно до головних пріоритетів політики національної безпеки. Це, по-перше, відновлення територіальної цілісності шляхом реінтеграції окупованих територій Донецької та Луганської областей і півострова Крим, а, по-друге, запобігання та протидія новим спробам порушити територіальну цілісність і суверенітет України. Відповідно, пріоритетним напрямком політики забезпечення територіальної цілісності має стати своєчасна розробка та впровадження стратегічних засад політики національної безпеки.Ключові слова: територіальна цілісність держави, національна безпека України, самовизначення народів, державний суверенітет, територіальна недоторканість, міжнародна безпека, сепаратизм.^UThe study of the policy of ensuring the territorial integrity of Ukraine, its theoretical and conceptual foundations, political-legal and institutional forms, as well as the experience of implementing this policy in the context of internal political crisis and external aggression, is carried out on the basis of relevant scientific, regulatory and legislative sources, papers of leading analytical centers of Ukraine.Crisis in the sphere of state sovereignty and temporary loss of state control over part of the territory of Ukraine signify to the urgent need to develop and implement the systematic and effective policy of the territorial integrity of Ukraine. The experience of countering internal and external threats also demonstrates the shortcomings and insufficiency of the means aimed at protecting the territorial integrity of the state performed by the current national security system.The dissertation research has made a theoretical and methodological substantiation of the policy of territorial integrity of the state as a part of national security policy of Ukraine; the reasons for the low effectiveness of security measures and the factors that have weakened the ability of the Ukrainian state to effectively overcome the internal crisis and save territorial integrity facing to the external aggression are revealed.The analysis of threats and challenges to national security that may cause loss of territorial integrity must distinguish the external and internal factors of their emergence and actualization. However, the complex and dynamic relationships between the external and internal security environment, which was made especially evident by the hybrid forms of external aggression, should be taken into account.Internal factors determine the resilience of the state to challenges and threats, the presence of hidden or open conflicts between different social groups on ethnic, cultural, denominational or socio-economic grounds. If the resilience of the state is insufficient and the institutional basis of state policy is underdeveloped, then any conflict, crisis of state power or organized external interference can pose a threat to territorial integrity.The territorial integrity of states may also be jeopardized by external interventions aimed at destabilizing the domestic political situation in the country, forcing the government to make wrong political decisions, gaining economic competitive advantages or geopolitical benefits.One of the functions of the international security system is to protect the territorial integrity and sovereignty of independent states against the external interference and aggressive actions by other subjects of international politics. The relevant political and legal principles are reflected in the current international law, the UN Charter, and their implementation is proclaimed for the purpose of activity of a number of international security organizations. It should be noted that there is a discrepancy between the declared international legal principles and the real ability of the international community to ensure their implementation. Therefore, under the current conditions, the problem of securing and protecting sovereignty and territorial integrity is resolved by each state mainly by its own forces and means.Saving the territorial integrity of Ukraine in the actual conditions is carried out in accordance with the main priorities of national security policy. It means, first, the restoration of territorial integrity through the reintegration of the occupied territories of Donetsk and Luhansk regions and the Crimean peninsula, and second, the prevention and counteraction to new attempts to violate the territorial integrity and sovereignty of Ukraine. To achieve both of these aims the Ukraine's national security system must be able to adequately assess, predict and effectively counteract internal and external threats.At the current stage of state development of Ukraine, the development and implementation of strategic principles of national security policy is the priority task for the policy of saving territorial integrity. At the same time, it is obvious that the national strategy of reintegration of the occupied territories of Donbass and Crimea should include a sufficiently wide arsenal of means and tools, provide for the possibility of implementation of several scenarios of events, carry out the coordination of efforts of the government, diplomatic missions, central and local authorities, law enforcement agencies, armed forces, active civic organizations, media etc.Key words: territorial integrity of the state, national security of Ukraine, self-determination of peoples, state sovereignty, territorial integrity, international security, separatism.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність (081 – Право). – Донецький юридичний інститут Міністерства внутрішніх справ України. Маріуполь, 2021.У дисертації досліджено теоретичні та прикладні аспекти доказування у кримінальних провадженнях про насильницьке зникнення. З'ясовано сучасний стан наукових досліджень з піднятої проблематики, а також розкрито поняття та значення доказування у вказаній категорії кримінальних проваджень. Надано характеристику правових норм, які регулюють мету і межі доказування, з урахуванням особливостей кримінальних проваджень про насильницьке зникнення. Визначено підстави та процесуальний порядок початку кримінального провадження про насильницьке зникнення. Акцентовано увагу на необхідності вдосконалення чинної моделі кримінальної процесуальної регламентації в частині підстав та процесуального порядку початку кримінального провадження про насильницьке зникнення. Виокремлено та охарактеризовано обставини, що підлягають доказуванню у кримінальних провадженнях цієї категорії злочинів. Запропоновано практичні рекомендації щодо встановлення обставин, що підлягають доказуванню в кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування. Надано характеристику слідчим (розшуковим) діям як засобам збирання доказів і розкрито порядок проведення негласних слідчих (розшукових) дій під час розслідування насильницьких зникнень. Запропоновано науково обґрунтовані пропозиції та рекомендації по вдосконаленню чинного кримінального процесуального законодавства України в контексті предмета дослідження.Ключові слова: кримінальне провадження; насильницьке зникнення; особиста свобода; недоторканість; досудове розслідування; доказування; збирання доказів; слідчі (розшукові) дії; негласні слідчі (розшукові) дії.^UThesis for the Candidate Degree in Law in specialty 12.00.09 – criminal procedure and criminology; forensic examination; investigative activities. Donetsk Law Institute of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine. Mariupol, 2021.The dissertation investigates theoretical and applied aspects of proving in criminal proceedings on enforced disappearance. The current state of scientific research on the issues raised has been clarified, as well as the concept and meaning of proving in this category of criminal proceedings has been defined. The characteristic of the legal norms regulating the purpose and limits of proving, taking into account the features of criminal proceedings on enforced disappearance is given.The grounds and procedural order for initiating criminal proceedings on enforced disappearance have been determined. Emphasis is placed on the need to improve the current model of criminal procedural regulations in terms of the grounds and procedural order for initiating criminal proceedings on enforced disappearance. The circumstances to be proved in criminal proceedings of this category of crimes are singled out and characterized. Practical recommendations for establishing the circumstances to be proved in criminal proceedings at the stage of pre-trial investigation are offered. The description of investigative (search) actions as a means of gathering evidence is given and the procedure for conducting undercover investigative (search) actions during the investigation of enforced disappearances is revealed. Scientifically substantiated suggestions and recommendations for improving the current criminal procedure legislation of Ukraine in the context of the subject of research are offered.Key words: criminal proceeding; enforced disappearing; personal liberty; security; pre-trial investigation; proving; collecting evidence; investigative (search) actions; undercover investigative (search) actions.

У роботі здійснено комплексне дослідження проблематики забезпечення поваги до людської гідності у кримінальному провадженні, зокрема: проаналізовано особливості людської гідності як об'єкта охорони у кримінальних процесуальних правовідносинах; охарактеризовано місце поваги до людської гідності в системі інших засад кримінального процесу; визначено проблемні аспекти забезпечення поваги до людської гідності під час застосування окремих заходів забезпечення кримінального провадження; виявлено проблематику, пов'язану із забезпеченням поваги до людської гідності під час збирання доказів на стадії досудового розслідування; проаналізовано спірні питання реалізації засади поваги до людської гідності в судових провадженнях; досліджено проблематику відновлення поваги до людської гідності та компенсації шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду; розглянуто специфіку провадження щодо померлої особи з метою захисту її честі та гідності (реабілітації); науково обґрунтовано пропозиції щодо удосконалення правового регулювання і практики забезпечення поваги до людської гідності у сфері кримінального судочинства.У першому розділі роботи увага зосереджена на загальнотеоретичних аспектах досліджуваної проблематики. Констатовано, що, незважаючи на значну кількість досить різнопланових праць, наукову розробленість проблематики забезпечення поваги до людської гідності саме в кримінальному процесі не можна вважати вичерпаною. Аргументовано, що виконання завдань кримінального процесу є неможливим без застосування окремих правообмежень. Тож, задля досягнення загальносуспільного інтересу, що полягає у боротьбі зі злочинністю, окремі кримінальні процесуальні заходи можуть обмежувати природні права людини, зокрема й право на гідність. Проаналізовано практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) на підставі чого виявлено критерії розмежування різних форм приниження людської гідності: (а) катування та (б) поводження, що є жорстоким, але все ж не досягає рівня катування. Також доведено, що хоча приниження гідності може становити самостійну форму порушення вимог ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та ст. 11 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), проте приниження гідності невіддільно супроводжує й інші форми порушення ст. 3 Конвенції і ст. 11 КПК – такі як катування та інше жорстоке або нелюдське поводження чи покарання або застосування погроз такого поводження. Окрема увага приділена з'ясуванню місця засади поваги до людської гідності в системі засад кримінального процесу. Доведено, що дослідження засади поваги до людської гідності зобов'язує розглядати її у взаємозв'язку в першу чергу із такими засадами, як: (а) верховенство права; (б) забезпечення права на свободу та особисту недоторканість; (в) презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; (г) гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами. Проведення дослідження у такому ракурсі надало можливість сформулювати низку науково-обґрунтованих положень.У другому розділі роботи розглянуто проблематику, пов'язану із процесуальними механізмами забезпечення поваги до людської гідності у кримінальному провадженні. При цьому орієнтирами для фокусування дослідницьких зусиль слугували ключові форми порушення засади поваги до людської гідності, зазначені у ч. 2 ст. 11 КПК: катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження, погрози застосування такого поводження, утримування особи у принизливих умовах, примушування до дій, що принижують гідність.Аргументовано, що на законодавчому рівні неможливо чітко визначити форми, межі, інтенсивність застосування фізичної сили при застосуванні затримання або приводу особи, тож законодавець орієнтує правозастосовників на максимальне врахування конкретної ситуації, характеру правопорушення та індивідуальних особливостей людини. У свою чергу, аналіз практики ЄСПЛ надав автору можливість наповнити абстрактні законодавчі формулювання низкою конкретних орієнтирів визначення пропорційності та виправданості застосування сили. Доведено, що відповідно до практики ЄСПЛ, саме по собі застосування засобів обмеження рухомості (зокрема, кайданок) не є підставою для порушення питання про нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження у сенсі ст. 3 Конвенції, якщо такий захід здійснювався у зв'язку із законним обмеженням свободи та був зумовлений об'єктивною необхідністю. Водночас, виокремлено низку маркерів, які мають враховуватися при визначенні питання про наявність порушення ст. 3 Конвенції в результаті застосування засобів обмеження рухомості.^UThe scientific work provides a comprehensive study of the issue of ensuring respect for human dignity in criminal proceedings, in particular: the features of human dignity as an object of protection in criminal procedural legal relations were analyzed; the place of respect for human dignity in the system of other principles of the criminal process was characterized; problematic aspects of ensuring respect for human dignity in the application of certain measures to ensure criminal proceedings were identified; issues related to ensuring respect for human dignity during the collection of evidence at the stage of pre-trial investigation were identified; controversial issues of implementation of the principle of respect for human dignity in court proceedings were analyzed; the issue of restoring respect for human dignity and compensation for damage caused by illegal actions of bodies carrying out operational and investigative activities, pre-trial investigation bodies, the prosecutor's office and the court was studied; the specifics of the proceedings against the deceased in order to protect his/her honor and dignity (rehabilitation); proposals for improving the legal regulation and practice of ensuring respect for human dignity in the field of criminal justice were scientifically substantiated. In the first section of the work the attention is focused on the general theoretical aspects of the researched problems. It is stated that, despite the large number of quite diverse works, the scientific development of the issue of ensuring respect for human dignity in the criminal process can not be considered exhausted. It is argued that the implementation of the tasks of the criminal process is impossible without the application of certain legal restrictions. Therefore, in order to achieve the general public interest in the fight against crime, certain criminal procedural measures may restrict natural human rights, including the right to dignity. The case law of the European Court of Human Rights (hereinafter - the ECtHR) is analyzed, on the basis of which, the criteria for distinguishing between different forms of humiliation of human dignity are revealed: (a) torture and (b) treatment that is cruel but still does not reach the level of torture. It is also proved that although humiliation can be an independent form of violation of Art. 3 of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms (hereinafter - the Convention) and Art. 11 of the Criminal Procedure Code of Ukraine (hereinafter - the CPC), but the humiliation inseparably accompanies other forms of violation of Art. 3 of the Convention and Art. 11 of the CPC - such as torture and other cruel or inhuman treatment or punishment or the use of threats of such treatment.Particular attention is paid to clarifying the place of the principle of respect for human dignity in the system of principles of criminal procedure. It has been shown that the study of the principle of respect for human dignity obliges to consider it in relation first of all to such principles as: (a) the rule of law; (b) ensuring the right to liberty and security of person; (c) the presumption of innocence and proof of guilt; (d) the openness of the proceedings and their full recording by technical means. Conducting research in this perspective provided an opportunity to formulate a number of scientifically established points.The second section deals with issues related to procedural mechanisms to ensure respect for human dignity in criminal proceedings. At the same time, the key forms of violating the principle of respect for human dignity, mentioned in Part 2 of Art. 11 of the CPC are: torture, cruel, inhuman or degrading treatment, threats of such treatment, detention in degrading conditions, coercion to degrading treatment.It is argued that at the legislative level it is impossible to clearly define the forms, limits, intensity of physical force in the use of detention or excuses, so the legislator requires law enforcement agencies to take into account the specific situation, nature of the offense and individual characteristics. In turn, the analysis of the case law of the European Court of Human Rights gave the author the opportunity to fill the abstract legislative formulations with a number of specific guidelines for determining the proportionality and justification of the use of force.