Дисертація присвячена визначенню сучасних принципів, методів і засобів архітектурно-просторової організації середовища, які доцільно застосовувати в Україні для створення музеїв під відкритим небом. У дослідженні на основі аналізу процесу виникнення та розвитку зазначеного типу музеїв прослідковано еволюцію методів їх створення. Ґрунтуючись на порівнянні та систематизації характерних рис сучасних музеїв під відкритим небом в Україні і світі, виділено позитивні тенденції, які доцільно застосовувати в музейній практиці нашої держави. З метою покращення законодавчої бази досліджуваної сфери запропоновано розширену термінологічну систему. Сформульовано рекомендації щодо впровадження пропонованих підходів архітектурно-просторової організації музеїв під відкритим небом в Україні для збереження та сучасного використання пам'яток архітектури, археології, історії, науки і техніки.^UThe thesis aims to define modern principles, methods, and means of the architectural and spatial organization of the open-air museum's environment, which should be used in Ukraine. The study, based on the analysis of the nascence and development process of this type of museum, traces the evolution of methods of their creation. Using the comparison and systematization of modern open-air museum features in Ukraine and the world, positive trends that should be applied in the museum practice of our country are highlighted. For improving the legislative framework of the studied area, the author develops an expanded terminology system. To preserve and to use modern monuments of architecture, urban planning, archeology, and history, recommendations on the proposed approaches of the architectural and spatial organization of the open-air museums' implementation in Ukraine are formulated.

Дисертаційне дослідження присвячене постаті австрійського композитора, музичного критика й філософа, педагога й піаніста Йозефа Маркса (1882–1964). У його творчому доробку — багато камерно-інструментальних, симфонічних та хорових опусів, а також понад 150 камерно-вокальних творів. Досвідчений піаніст і концертмейстер, Й. Маркс збагатив скарбницю світового фортепіанного репертуару двома фортепіанними концертами («Романтичний концерт» мі мажор і Три п’єси для фортепіано з оркестром «Castelli Romani»), фортепіанними циклами «Шість п’єс для фортепіано» та «Історії метеликів», а також низкою окремих фортепіанних п’єс.Визначено, що останніми десятиліттями розпочався справжній сплеск зацікавленості творчістю Й. Маркса в концертних аудиторіях і в науково-дослідній сфері. Після смерті композитора його творча спадщина була майже забута навіть на батьківщині (за винятком камерно-вокальних творів), проте в 1990 х роках на афіші повернулися обидва фортепіанні концерти, «Осіння симфонія», камерно-інструментальні й хорові опуси. Сучасні музикознавці А. Хольцер, В. Маріхарт, К. Мора та інші продовжили дослідження доробку Й. Маркса, розпочате у працях його учнів А. Лісса та Е. Верби ще за життя композитора.З’ясовано, що в Україні творчість Й. Маркса досі практично не була об’єктом дослідження. Однак митець залишив помітний слід в історії української музики: серед його учнів — такі яскраві українські музиканти, як композитор і піаніст Н. Нижанківський, скрипаль і композитор Р. Придаткевич, перша українська композиторка С. Туркевич-Лукіянович, піаніст-віртуоз і композитор Т. Микиша. Вокальні твори Й. Маркса протягом десятиліть є в репертуарі українських співаків. З 2017 року автор цієї дисертації став першим в Україні виконавцем ряду фортепіанних і камерно-інструментальних творів Й. Маркса. Тож дослідження й популяризація спадщини цього австрійського композитора в Україні є доцільними і своєчасними. Вивчення доробку Й. Маркса розширює наші уявлення про культурно-мистецьку ситуацію в Австрії першої половини минулого століття, розкриває нові аспекти історії фортепіанної та камерної музики у ХХ ст., сприяє залученню актуальної наукової проблематики співвідношення традицій і новаторства, пізнього романтизму, модернізму, музичного юґендштилю тощо.Вперше у вітчизняному музикознавстві представлена деталізована біографія Й. Маркса з аналізом основних життєвих та творчих етапів. Охарактеризовані всі сфери творчої діяльності митця: композиторська, музично-теоретична, музично-критична, педагогічна та суспільно-культурна. Виявлено, що як випускник філософського факультету Університету Ґрацу та учень А. Майнонга, Й. Маркс сформував власну чітку систему філософсько-естетичних поглядів, яку послідовно обстоював протягом життя. Митець став автором одного з перших теоретичних досліджень психології сприйняття звуку і тональності, яку вважав універсальним законом. Й. Маркс один із найвизначніших викладачів композиції ХХ століття: за сорок років із його класу вийшли понад 1250 учнів з різних країн світу.Визначені причини передчасного завершення композиторської діяльності (1946, за 18 років до смерті) і тривалого забуття доробку Й. Маркса. Насамперед це консерватизм та усталеність музично-естетичних поглядів, що мало-помалу віддалили його від актуальних тенденцій розвитку західноєвропейського музичного мистецтва. Також це частковий збіг естетичних поглядів митця з культурною ідеологією нацистської партії, що стало причиною упереджених звинувачень у співпраці з нацистським урядом. Значну увагу приділено проблемі діяльності Й. Маркса в межах культурної політики Третього Рейху: доведено, що митець був змушений продовжувати свою творчу та суспільну роботу, однак не поділяв і не підтримував нацистську ідеологію. Життєвий шлях Й. Маркса відображає багатоплановість аспектів творчого існування митця першої половини ХХ століття.Окреслені естетичні засади творчості Й. Маркса. Акцентовано на проблематиці зв’язків творчості композитора з національними особливостями австрійського мистецького менталітету. Показано, що традиціоналізм Маркса та його однодумців мав дві складові: культурно-політичну («охорона традицій» як наріжне питання культурно-мистецької політики тогочасної Австрії) та естетично-психологічну (страх перед «руйнівними» новаціями авангардистів). Творча та суспільно-культурна діяльність Й. Маркса була спрямована на підтримку світового авторитету Австрії як «культурної наддержави». Називаючи себе «романтичним реалістом», митець визначив своєю естетичною метою збереження традицій тональної музики, плекання ідеалів краси, витонченості та гармонії в мистецтві.^UThe dissertation study is devoted to the personality of the Austrian composer, music critic and philosopher, teacher and pianist Joseph Marx (1882–1964). The creative heritage of the composer includes a significant number of chamber, symphonic and choral opuses, as well as more than 150 vocal works. A brilliant pianist and concertmaster, J. Marx enriched the treasury of the world piano repertoire with two piano concertos (“Romantic Concerto” in E major and Three Pieces for Piano with Orchestra “Castelli Romani”), piano cycles “Six Pieces for Piano” and “Stories of butterflies”, as well as a number of separate piano pieces.It has been defined that in recent decades there has been a revival of interest in J. Marx’s work in concert halls and in the scientific and research area. After the composer’s death, his legacy was almost forgotten even in his homeland (with the exception of chamber and vocal works), but in the 1990s both piano concerts, “Autumn Symphony”, chamber and choral opuses returned to the repertoire. Works of modern musicologists A. Holzer, W. Marihart, C. Mora and others continued the study of J. Marx’s work, begun by his students A. Liess and E. Werba during the composer’s lifetime.It has been established that in Ukraine the work of J. Marx has hardly been the object of research until today. At the same time, the artist left an important influence on the history of Ukrainian music: among his students are such bright Ukrainian musicians like the composer and pianist N. Nyzhankivskyi, the violinist and composer R. Prydatkevych, the first Ukrainian woman composer S. Turkevich-Lukiyanovych, the virtuoso pianist and composer T. Mykysha. The vocal works of J. Marx have been a part of the repertoire of Ukrainian vocalists for decades. Since 2017, the author of this dissertation became the first performer of a number of piano and chamber-instrumental works by J. Marx in Ukraine. Therefore, the research and popularization of the legacy of this Austrian composer in Ukraine is appropriate and timely. The study of the work of J. Marx expands our knowledge of the cultural and artistic situation in Austria in the first half of the last century, reveals new aspects of the history of piano and chamber music in the 20th century, contributes to the involvement of current scientific issues of the relationship between tradition and innovation, late romanticism, modernism, the musical Jugendstil, etc. For the first time in Ukrainian musicology, a detailed biography of J. Marx with an analysis of the main life and creative stages is presented. All spheres of the artist’s creative activity are characterized: compositional, theoretical, critical, pedagogical and socio-cultural. It has been established that as a graduate of the Faculty of Philosophy of the University of Graz and a student of A. Meinong, J. Marx formed his own clear system of philosophical and aesthetic views, which he consistently followed throughout his life. The artist was the author of one of the first theoretical studies of the psychology of sound perception and tonality, which he considered a universal law. J. Marx was one of the most prominent composition teachers of the 20th century: over 1,250 students from different countries of the world graduated from his class in forty years.The reasons for the untimely completion of the composer’s professional work (1946, 18 years before his death) and the long-term oblivion of J. Marx’s work have been determined. First of all, it is conservatism and static musical and aesthetic views, which gradually distanced the composer from the current trends in the development of Western European musical art. It was also a partial coincidence of the artist’s aesthetic views with the cultural ideology of the Nazi party, which led to prejudicial accusations of collaboration with the Nazi government. Considerable attention is paid to the problem of J. Marx’s activity within the cultural policy of the Third Reich: it is proved that the artist was forced to continue his creative and social work, but did not share or support the Nazi ideology. The life path of J. Marx reflects the diverse aspects of the artist’s creative existence in the first half of the 20th century.The aesthetic principles of J. Marx’s work are outlined. Emphasis is placed on the problems of connections between the composer’s work and the national characteristics of the Austrian artistic mentality. It is shown that the traditionalism of Marx and his like-minded people had two components: cultural and political (“protection of traditions” as a cornerstone of the cultural and artistic policy of Austria at that time) and aesthetic and psychological (fear of the “destructive” innovations of the avant-garde). J. Marx’s creative and socio-cultural activities were aimed at supporting the world authority of Austria as a “cultural superpower”.

Досліджено зміни больової чутливості щурів під впливом гіпокінетичного (ГК) стресу різної тривалості. Показано, що ГК стрес змінює поведінкові реакції у щурів за дії больових стресів (у "формаліновому" й "оцтовому" тестах), а також больову чутливість на пороговому рівні у тестах "гарячої пластинки" й електростимуляції, що доводить модифікувальну дію ГК на больову чутливість тварин незалежно від природи больового подразника. За цього модифікувальний ефект ГК стресу на больову чутливість залежить від тривалості обмеження рухливості. За адаптації щурів до нетривалого ГК стресу (1 - 6-та доба) відзначалося зменшення тривалості больових реакцій на фоні збільшення больового порогу та рівня витривалості болю, тривалості рухової активності, відновлення кореляційних і кластерних взаємозв'язків між вивченими поведінковими проявами, синхронізацію ритмічних процесів больової чутливості щурів у мікродіапазоні, що є оптимальним для розвитку адаптивної поведінки та свідчить про розвиток в організмі щурів перехресної або крос-адаптації. На фоні блокади опіоїдних рецепторів модулювальний вплив ГК стресу на рівень больової чутливості знизився, що доводить участь системи опіоїдних пептидів у механізмах модифікувальної дії ГК стресу на больову чутливість. За тривалої ГК (7 - 9-та доба) відзначалося збільшення тривалості больових реакцій, зменшення тривалості рухової активності, больового порогу та рівня витривалості болю, роз'єднування взаємозв'язків між больовими та небольовими поведінковими проявами, розвиток дисинхронозу, що взаємопов'язано з розвитком першої стадії стресу - реакції тривоги, за якої відбувається гіперактивація стрес-реалізувальних на фоні пригнічення активності стрес-лімітувальних систем організму.

  Скачати повний текст

Досліджено історію становлення та розвитку музеєзнавчих концепцій у країнах Європи у аспекті збереження й експонування пам'яток історії первісного суспільства. На підставі вивчення джерел, літератури, а також аналізу експозицій з історії доби первісності у музеях України та Республіки Білорусь проаналізовано досвід експонування пам'яток кам'яного віку й епох енеоліту-бронзи. Показано можливості використання тенологічних моделей для реконструкцій інтер'єрних тематико-експозиційних комплексів на прикладі поселень неолітичної доби України та бронзового віку Поліського регіону. Виділено окремий науковий напрям у музеєзнавстві та пам'яткознавстві - археологічну скансенологію. Розроблено концептуальні засади створення різних археологічних музеїв "під відкритим небом" ("архепарків") з історії первісного суспільства, зокрема музеєфікації пам'яток.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості перебігу гіпертензивної дисциркуляторної енцефалопатії (ГДЕ). Проаналізовано сучасні підходи щодо діагностики та лікування даної патології. Встановлено, що у разі високої бетаадренореактивності (БАР) у хворих на ГДЕ I стадії переважають запаморочення, більш інтенсивний і частий головний біль напруги, неточність виконання пальценосової проби та дисдіадохокінезу, більш виражені прояви синдрому вегетативної дистонії пароксизмального перебігу. Виявлено, що ГДЕ у поєднанні з БАР характеризується більш вираженим підвищенням середньодобового та денного систолічного артеріального тиску, недостатнім зниженням нічного артеріального тиску (АТ), підвищенням добової варіабельності, збільшенням і подовженням ранкового підвищення АТ, а також переважним зниженням кровотоку у вертебрально-базилярному басейні за даними ультразвукової доплерографії. З'ясовано, що лікування бетаблокатором небовололом хворих з високою БАР сприяє зниженню інтенсивності та частоти запаморочення, зменшенню проявів депресії та тривожності, симптомів вегетативної дисфункції. З'ясовано, що у хворих з низькою БАР дані зміни менш виражені. Доведено, що висока БАР обумовлює зниження АТ і його варіабельності, виразності та тривалості ранкового підвищення АТ і сприяє покращенню кровотоку. У хворих з низькою БАР дані зрушення були несуттєвими. Наведено рекомендації щодо застосування бетаблокатора небівололу у процесі лікування хворих на артеріальну гіпертензію з високою БАР з метою корекції дисциркуляторної енцефалопатії. Запропоновано методику визначення цільової групи хворих на ГДЕ, яким доцільно призначати бетаадреноблокатори.

  Скачати повний текст

Проаналізовано ефективність та інтегральні характеристики світлового поля (ІХСП) від світлових шахт (СШ) різних форм з дифузним відбиттям світла для хмарної моделі небосхилу за стандартом Міжнародної комісії з освітленості. Розроблено геометричні методи розрахунку ефективності СШ, освітленості й ІХСП від шахт у вигляді паралелепіпеда, зрізаної піраміди та поверхонь обертання від'ємної, нульової та додатної гауссової кривини. Побудовано графіки ефективності СШ і поверхні освітленості від них. Розроблено для СШ у вигляді поверхонь обертання нульової гауссової кривини номограми для розрахунку ІХСП у довільній розрахунковій точці від довільного числа шахт з різними параметрами. Проведено порівняння ефективності СШ та освітленості від СШ однакових і різних форм. Досліджено вплив кривини внутрішньої поверхні СШ на її ефективність та освітленість під шахтою.

  Скачати повний текст

Проалізовано розвиток семантики та форм лексико-семантичної групи "всесвіт" в давньо-, середньо- та ранньонововерхньонімецькій мові. Для семантичного аналізу використано словоформи die Welt ("світ"), die Erde ("Земля"), der Himmel ("небо"), die Sonne ("сонце"), der Mond ("місяць"), der Stern ("зірка") як найбільш вживаних у текстах двн., свн. та рнвн. мови. Здійснено інвентаризацію лексико-семантичної групи "всесвіт" у різні періоди розвитку німецької мови, розглянуто символіку світу, землі, сонця, місяця та зірки. З'ясовано динаміку розвитку їх семантики й форм протягом 9-ти століть. На підставі реконструкції коренів досліджувані лексеми зведено до окремих праформ, визначено мотивацію найдавнішої номінації у німецькій мові.

  Скачати повний текст

Малайзійська художня література англійською мовою не є національною, але вважається унікальною і стає об'єктом лінгвістичних досліджень. Малайзія є багатомовним, багаторелігійним, багаторасовимсуспільством, що складається переважно з малайців, китайців та індійців. Дослідження присвячено вивченню етнокультурного простору малайзійської англомовної літератури. Здійснено огляд основних підходів до культурологічного дискурс-аналізу. Сформовано етнічний контекст на базі введеного в науковий обіг поняття "етносеміосфера" та виокремлено її компоненти, а саме: напівсеміосфери, які входять до трьох доменів домени зовнішнього світу, домени соціальної реальності та домени внутрішнього світу. Важливі мотиви країнознавчого змісту знайшли відображення у вигляді ключових слів культури. Запропоновано градуювання cимволічної репрезентаціі значення для визначення його онтологічного статусу. Унаочнено концептуалізацію понять які належать напівсеміосферам "шлюб", "сімейне життя" та "емоційний стан".^UThe thesis aims at exploring symbols and concepts to achieve the ethnocultural space in Malaysian literature in English. Malaysian literature becomes distinctive due to the use of native words to make their work more realistic. The topics that are covered include political, cultural and social issues in multicultural and multilingual society, where three main groups live together (Tamil Hindus, Chinese Taoists, and Malay Muslims) and also the lifestyle, therole of women, family, and religion. All these issues are reflected in Malaysian literature in English. Five novels published in the end of the 20th and the beginning of the 21st century are the material of the research: 1) Lloyd Fernando "Scorpion Orchid", 1976, 2011; "Green is the Colour", 1993. 2) Rani Manicka "The Rice Mother", 2003. 3) Preeta Samarsan "Evening is the Whole Day", 2008. 4) Tan Twan Eng "The Garden of Evening Mists", 2012.

Вивчено структуру азотфіксуючого мікробного комплексу кореневої зони озимого жита та шовковиці. Показано особливості взаємодії та взаємозумовленості діазотрофів і рослин шовковиці та озимого жита різних сортів і ліній. Цю взаємодію розглянуто як базу для існування мікро- та макросимбіонтів у системі діазотрофи - небобова рослина. Уперше показано принципову можливість утворення специфічних симбіозів діазотрофів з небобовими рослинами. Розвинуто уявлення про роль небобових рослин у формуванні та ефективному функціонуванні асоціативної системи діазотрофи - озиме жито. З'ясовано природу біологічного явища - спонтанного утворення бульбочок на коренях шовковиці. З бульбочок виділено нові штами бактерій Azospirillum brasilense 53, A. brasilense 54, A. brasilense 61, Agrobacterium radiobacter 51, A. radiobacter C-7, які можна вважати відповідальними за утворення зазначених структур та їх високу нітрогеназну активність. Одержано новий консорціум агробактерій, на базі якого створено препарат для підвищення продуктивності шовковиці. Науково обгрунтовано та експериментально доведено можливість створення препарату діазобактерину на основі нового штаму азотфіксуючих бактерій Azospirillum brasilense 18-2 для активізації процесу азотфіксації, підвищення родючості грунтів, урожайності озимого жита та поліпшення якості зерна.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено дослідженню київської вокальної школи академічного сольного співу з моменту її зародження до сучасного стану, окреслено основні тенденції розвитку. Розглянуто передумови появи школи, еволюційний шлях подано у вигляді низки взаємопов'язаних етапів з підкресленням ролі головних персоналій кожного періоду.Дослідження містить аналіз педагогічних методів корифеїв школи – О. Мишуги, О. Муравйової, М. Донець-Тессейр, Д. Євтушенко, О. Гродзин-ського та інших, а спільними творчими принципами названо органічне поєднання традицій світових шкіл з етнічною самобутністю українського співу, свідоме відношення до психофізіологічних процесів, які відбуваються в організмі під час співу, невпинне самовдосконалення, успішне співвідношення концертної, педагогічної та громадської діяльності. На основі аналізу камерно-вокального та оперного доробку відомих співаків, визначено стильові риси київської вокальної школи. Ключові слова: школа, вокал, культура, академічний спів, традиції, мистецтво, співак, артист, педагог, вокальне виконавство.^UThe thesis is devoted to research of the Kyiv vocal school of academic solo singing from its origin to the present state, the main tendencies of development are outlined. Starting conditions for the emergence of the school are considered and its evolutionary path is presented in a series of interrelated stages, emphasizing the role of the main characters of each period.The scientific novelty of the study is that for the first time in national Art Studies Kyiv vocal school is being systematically investigated as an Art phenomenon of the world vocal tradition, the stylistic features of chamber vocal and opera performance of its leading representatives are determined.The paper describes systematic nature of national school development, inspired by the achievements of Italian and Russian schools, enriched by the achievements of prominent Ukrainian singers and educators. Kyiv vocal school gained significant development in the first half of the 20th century, when vocal departments appeared at the School of Music and Drama (1904) and the Kyiv Conservatory (1913). Ukrainian artists are involved in the foundations of the national singing school along with foreign singers and teachers.The analysis performed in the thesis makes it possible to explain the phenomenon of Kyiv school of solo singing, which comprises the trinity of its sources, such as spiritual music and strong folk tradition in combination with the achievements of leading Western European schools. Rapid development of Kyiv vocal school is a natural result of musical and historical processes and a successful attempt to combine the principles of intonation of Ukrainian folk songs with the traditional performing principles of academic vocal. Colorful in terms of scientific and pedagogical concepts as well as stylistic features, Kyiv school of solo academic singing has all the hallmarks of an artistic phenomenon within European and world vocal arts.Keywords: school, vocal, culture, academic singing, traditions, art, singer, artist, teacher, vocal performance.

Об'єкт – процес розробки та обґрунтування теоретико-методичних положень та науково-практичних рекомендацій щодо забезпечення інноваційного розвитку інфокомунікаційної сфери національної економіки; мета – розробка та обґрунтування теоретико-методичних положень та науково-практичних рекомендацій щодо забезпечення інноваційного розвитку інфокомунікаційної сфери національної економіки; методи – класифікації, групування, узагальнення, аналізу та синтезу, порівняльно-історичний, схематичного та графічного зображення, статистичний, економіко-математичного моделювання та кореляційно-регресійного аналіз; новизна – науково-методичний підхід до формування стратегічного напряму забезпечення розвитку інфокомунікаційної сфери в частині групування етапів реалізації управлінських заходів, що об'єднані прогнозно-аналітичним, інтенсифікаційно-орієнтованим та атестаційним модулями, реалізація якого сприятиме активізації інноваційних процесів у всіх сферах економічної діяльності та розвитку інноваційної інфраструктури національної економіки шляхом впровадження високотехнологічних інновацій; наукові підходи до визначення стану і тенденцій розвитку інфокомунікаційної сфери України на основі аналізу запропонованого переліку ключових якісних та кількісних показників діяльності її економічних агентів, що надає можливість визначити основні проблеми цієї сфери та обґрунтувати сценарії її стратегічного розвитку; методичні підходи до структуризації інфокомунікаційної сфери на основі виділення її основних класифікаційних ознак із урахуванням багатоаспектності, багатомірності та мультифункціональності, що, в свою чергу, дозволяє виокремити її складові (інноваційну, інфраструктурну, виробничу, споживчо-обслуговуючу) як окремі специфічні підсистеми, що мають свої характерні риси та дозволяють визначити інфокомунікаційну сферу як глобальну мережеву інфраструктуру; підхід до визначення сутності економічної категорії «інноваційна інфраструктура», що розкриває її значення в системі відтворення суспільних відносин інноваційного типу, який, на відміну від існуючих, поглиблює використання складових, функцій та завдань інноваційної інфраструктури та розкриває зміст її логічної форми, представлений комплексом взаємопов'язаних елементів, які створюють необхідну і достатню основу для забезпечення реалізації виробничих відносин суб'єктів інноваційної діяльності на всіх стадіях інноваційного циклу; методичні засади розвитку інноваційної інфраструктури, які базуються на впровадженні організаційних заходів щодо функціонування її елементів та врахуванні інноваційного циклу на макро-, мезо-, мікрорівнях, який, на відміну від існуючих, враховує системоутворюючу функцію інфокомунікаційної сфери, що реалізується на двох рівнях – у її власній організації (ендогенно), та у функціонуванні усієї інноваційної інфраструктури в цілому (екзогенно) і може виступати ключовою складовою національної інноваційної політики; науковий підхід до формування державної політики інноваційного розвитку інфокомунікаційної сфери, який, на відміну від існуючих, враховує комплекс цілей, розподілення функцій економічних агентів, системний підхід до управління інфраструктурою, та передбачає створення інноваційно-інвестиційних хабів для формування інформаційної бази даних та обміну знаннями за основними науково-технічними розробками, тенденціями ринку інновацій та для оприлюднення моніторингу реалізації інвестиційних та інноваційних програм на регіональному і національному рівнях; ступінь впровадження – використовують в діяльності Департамент економічного розвитку і торгівлі Одеської обласної державної адміністрації, Департамент фінансів Вінницької обласної державної адміністрації, Агентство транскордонного співробітництва «Єврорегіон «Нижній Дунай», Одеська національна академія зв'язку ім. О.С. Попова.^UObject - the process of development and substantiation of theoretical and methodological provisions and scientific and practical recommendations to ensure the innovative development of the national economy infocommunication sphere; purpose - development and substantiation of theoretical and methodical provisions and scientific and practical recommendations for ensuring the innovative development of the national economy infocommunication sphere; methods - classification, grouping, generalization, analysis and synthesis, comparative-historical, schematic and graphical representation, statistical, economic-mathematical modeling and correlation-regression analysis; scientific novelty - scientific and methodological approach to the formation of a strategic direction for the development of infocommunication in terms of grouping stages of implementation of management measures, combined with forecasting-analytical, intensification-oriented and certification modules, the implementation of which will promote innovation in all areas of economic activity and development innovation infrastructure of the national economy through the introduction of high-tech innovations; scientific approaches to determining the state and trends of the infocommunication sphere of Ukraine based on the analysis of the proposed list of key qualitative and quantitative indicators of its economic agents, which provides an opportunity to identify the main problems of this sphere and justify scenarios of its strategic development; methodical approaches to the structuring of the infocommunication sphere based on the selection of its main classification features taking into account multifaceted, multidimensional and multifunctional, which, in turn, allows to distinguish its components (innovation, infrastructure, production, consumer services) as separate specific subsystems characteristics and allow to define the infocommunication sphere as a global network infrastructure; approach to defining the essence of the economic category "innovation infrastructure", which reveals its importance in the system of reproduction of social relations of innovative type, which, unlike existing ones, deepens the use of components, functions and tasks of innovation infrastructure and reveals the content of its logical form. related elements that create the necessary and sufficient basis for ensuring the implementation of production relations of the subjects of innovation at all stages of the innovation cycle; methodological principles of innovation infrastructure development, which are based on the implementation of organizational measures for the functioning of its elements and taking into account the innovation cycle at macro-, meso-, micro-levels, which, unlike existing ones, takes into account the system-forming function of infocommunication sphere. own organization (endogenously), and in the functioning of the entire innovation infrastructure as a whole (exogenously) and can be a key component of national innovation policy; scientific approach to the formation of state policy of innovative development of the infocommunication sphere, which, in contrast to existing ones, takes into account a set of goals, distribution of functions of economic agents, a systematic approach to infrastructure management, and provides for the creation of innovation and investment hubs. scientific and technical developments, trends in the innovation market and for the publication of monitoring of the implementation of investment and innovation programs at the regional and national levels; degree of implementation - used in the Department of Economic Development and Trade of the Odessa Regional State Administration, the Department of Finance of the Vinnytsia Regional State Administration, the Agency for Cross-Border Cooperation "Euroregion" Lower Danube ", O.S. Popova Odessa National Academy of Communications.

Обгрунтувано основні напрями оптимізації організуючого та регулювального впливу держави у процесі реалізації конституційного принципу свободи совісті та відносин з релігійними організаціями. Розглянуто історичні та сучасні моделі державно-церковних відносин, спільне та відмінне у специфіці релігійно-інституційного та суспільно-релігійного розвитку України та Росії. Проведено порівняльний аналіз основоположних принципів забезпечення свободи совісті, релігійних прав людини та вільного розвитку релігійних організацій у конституціях і профільних законах. Запропоновано концептуальне обгрунтування основних засад гармонізації державно-церковних відносин і оптимізації системи державного управління у сфері забезпечення свободи совісті та відносин з релігійними організаціями шляхом ухвалення "Концепції державно-конфесійних відносин в Україні".

  Скачати повний текст

Мозковий інсульт належить до найбільш тяжких форм цереброваскулярних захворювань. Щороку в Україні від 100 до 120 тис. населення вперше переносять мозковий інсульт. Захворюваність становить 280-290 випадків на 100 тис. населення і перевищує середнє значення показника захворюваності на мозковий інсульт в економічно розвинених країнах Європи, де останній становить 200 на 100 тис. населення. Глобальний характер проблеми судинних захворювань головного мозку визначає необхідність міждисциплінарної інтеграції. Сьогодні різні аспекти цього питання інтенсивно вивчаються неврологами, нейрохірургами, патофізіологами, генетиками. Крім того, аналіз динаміки захворюваності на інсульт за останні десятиріччя свідчить про стійку тенденцію до зростання — на 0,5-2 % за один рік. Згідно класифікації ВООЗ (1963 р.), молодий вік включає 18-44 років. Дослідження останнього десятиріччя свідчать, що деякі генетичні особливості є додатковими факторами ризику розвитку інсульту у осіб молодого віку. Генетична схильність до ішемії головного мозку реалізується в результаті адитивного ефекту декількох генів (gene-dose ефект). Крім того, підвищений ризик виникнення інсульту базується на взаємодії генотипу із зовнішнім впливом або динамічними факторами. Генетичні фактори, що впливають на ризик розвитку інсульту, залежать від віку - при цьому він значиміший у разі виникнення хвороби в молодому віці, зважаючи на відсутність достатнього періоду часу для істотної зміни фенотипу під впливом зовнішніх впливів і динамічних факторів. Враховуючи провідне значення ферменту метилентетрагідрофолатредуктази (MTHFR) у метаболізмі гомоцистеїну, можна припустити, що поліморфізми С677Т та A1298C його гена MTHFR та поліморфізм A2756G гена MTR, що кодує метіонін синтазу, можуть бути пов'язані з ендотеліальною дисфункцією, і відтак з розвитком ішемічного інсульту у осіб молодого віку. Вивчення проблеми ішемічного інсульту у осіб молодого віку істотно підвищило зацікавленість у прогнозуванні наслідків захворювання. Доцільність прогнозування наслідків ішемічних інсультів в молодому віці обумовлена можливістю планувати комплекс діагностичних заходів у кожному конкретному випадку, що може істотним чином поліпшити якість лікування цієї важкої патології та зменшити летальність серед пацієнтів молодого віку. Актуальність теми дисертації обумовлена як медико-соціальною значущістю проблеми ішемічного інсульту у пацієнтів молодого віку, так і важливістю клініко-діагностичних особливостей та їх прогностичного значення з метою удосконалення діагностичного алгоритму. Для реалізації мети та завдань дослідження проведено комплексне обстеження 61 хворого (38 чоловіків та 23 жінки) віком від 18 до 44 років (середній вік 36,5±3,73 років) з діагнозом гостре порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом. Задіяна також була контрольна група з 29 пацієнтів віком від 45 до 59 років (середній вік 51,6±3,1 років) (16 чоловіків та 13 жінок) з ішемічним інсультом. Всім хворим, як основної, так і контрольної групи, було проведено клініко-неврологічне, нейровізуалізаційне, інструментальне та медико-генетичне обстеження. Діагноз гострий ішемічний інсульт був встановленим відповідно до критеріїв ВООЗ (клінічне спостереження та верифікація за допомогою КТ та МРТ головного мозку). Для участі в нашому дослідженні від кожного хворого була отримана письмова згода, за пацієнтів, які не могли підписати згоду в наслідок стану свого здоров'я, це робили найближчі родичі. Патогенетичні підтипи ішемічних інсультів визначали з урахуванням ТОАST -критеріїв. Слід зазначити, що хворі з підтипами інсультів, генез яких остаточно не вдалося визначити, не були включені в дослідження.^UStroke is one of the most severe forms of cerebrovascular disease. From 100 to 120 thousand people suffer a stroke for the first time every year in Ukraine. The incidence is 280-290 cases per 100 thousand population and exceeds the average incidence of stroke in economically developed European countries, where the latter is 200 per 100 thousand population (TS Mishchenko in 2019).The global nature of the problem of vascular diseases of the brain determines the need for interdisciplinary integration. Various aspects of this issue are intensively studied by neurologists, neurosurgeons, pathophysiologists, geneticists nowadays. In addition, the analysis of the dynamics of stroke in recent decades shows a steady upward trend - by 0,5-2% in one year. According to the WHO classification (1963), the young age includes 18-44 years (Prof. VN Yarigina, Prof. VS Melentyeva 2016). Studies over the past decade have shown that some genetic features are additional risk factors for stroke in young people. Genetic predisposition to cerebral ischemia is realized as a result of the additive effect of several genes (gene-dose effect). In addition, the increased risk of stroke is based on the interaction of the genotype with external influences or dynamic factors. Genetic factors influencing the risk of stroke depend on age - and it is more significant in the case of the disease at a young age, due to the lack of sufficient time to significantly change the phenotype under the influence of external influences and dynamic factors. (LA Dzyak , ES Tsurkalenko 2016).Given the leading role of the enzyme methylenetetrahydrofolate reductase (MTHFR) in homocysteine metabolism, it can be assumed that the C677T and A1298C polymorphisms of its MTHFR gene and the A2756G polymorphism of the MTR gene encoding methionine synthase and development may be associated with young people. The study of the problem of ischemic stroke in young people has significantly increased interest in predicting the consequences of the disease. The expediency of predicting the consequences of ischemic strokes at a young age is due to the ability to plan a set of diagnostic measures in each case, which can significantly improve the quality of treatment of this serious pathology and reduce mortality among young patients. The relevance of the dissertation topic is due to the medical and social significance of the problem of ischemic stroke in young patients, and the importance of clinical and diagnostic features and their prognostic value in order to improve the diagnostic algorithm.To achieve the goals and objectives of the study, a comprehensive examination of 61 patients (38 men and 23 women) aged 18 to 44 years (mean age 36,5 ± 3,73 years) with a diagnosis of acute cerebrovascular accident by ischemic type. A control group of 29 patients aged 45 to 59 years (mean age 51,6 ± 3,1 years) (16 men and 13 women) with ischemic stroke was also involved. All patients, both main and control groups, underwent clinical-neurological, neuroimaging, instrumental and medical-genetic examination. The diagnosis of acute ischemic stroke was established according to WHO criteria (clinical observation and verification by MRI of the brain). To participate in our study, each patient signed a written consent.Pathogenetic subtypes of ischemic strokes were determined taking into account TOAST -criteria. It should be noted that patients with subtypes of stroke, the genesis of which could not be definitively determined, were not included in the study.

Обгрунтовано теоретико-методологічні засади територіальної організації торгівлі продовольчими товарами, розроблено методичні підходи щодо виміру її рівня й ефективності. На підставі сучасних методів дослідження здійснено всебічний аналіз та надано оцінку розвитку і розміщення торгівлі продовольчими товарами. Виявлено особливості територіальної організації торгівлі продовольчими товарами в системі споживчої кооперації, розподілено регіони України за рівнем обслуговування населення торгівлею продовольчими товарами, визначено взаємозв'язок між грошовими доходами населення регіонів і середньодушовим роздрібним товарообігом продовольчих товарів. Обгрунтовано основні напрями і шляхи вдосконалення територіальної організації торгівлі продовольчими товарами в Україні в цілому та в її регіонах.

  Скачати повний текст

Актуальність дисертаційної роботи зумовлена тим, що для розуміння питань оновлення людини у сучасному нестабільному «перехідному» періоді корисно вивчити релігійно-філософські погляди тих особистостей, які діяли у подібні «перехідні» епохи, зокрема, Орігена Олександрійського і Данте Аліг’єрі, які залишаються малодослідженими постатями в українському науковому дискурсі.??Мета дослідження – експлікувати феномен оновлення людини у сотеріологічних вченнях Орігена і Данте. ??Для досягнення мети були поставлені такі завдання: по-перше, визначити теоретико-методологічні основи і уточнити прийоми історико-філософського дослідження феномену оновлення людини; по-друге, з’ясувати релігійно-філософські витоки сотеріологічних поглядів Орігена на проблематику оновлення людини; по-третє, експлікувати філософсько-теологічні засади формування мистецьких міркувань Данте щодо сотеріологічного розуміння феномену оновлення людини; по-четверте, розкрити онто-гносеологічні аспекти екзистенціально-теологічного та темпорального вимірів феномену оновлення людини у сотеріологічних вченнях Орігена і Данте; по-п’яте, дослідити етико-антропологічні аспекти екзистенціально-теологічного та темпорального вимірів феномену оновлення людини у сотеріологічних поглядах Орігена і Данте.??Об’єктом дослідження є творча спадщина Орігена і Данте у історико-філософському контексті. Предметом – феномен оновлення людини у сотеріологічних вченнях Орігена і Данте.??Методи дослідження. Феномен оновлення людини у вченнях Орігена і Данте експліковано за допомогою використання історико-компаративного, метафізичного, діалектичного, трансцендентального методів, а також прийомів філософської антропології та екзистенційної феноменології.??Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше в українській науково-філософській думці проведено компаративне дослідження сотеріологічних вчень Орігена і Данте щодо феномену оновлення людини.??Вперше:??-проведено систематичний аналіз екзистенціально-теологічного і темпорального вимірів феномену оновлення людини у сотеріологічних вченнях Орігена і Данте через співставлення онто-гносеологічних аспектів та їх деталізацію у чотирьох вимірах:??а) у онтологічно-метафізичному вимірі сутність оновлення у Орігена і Данте з’ясовано через сукупність образів і понять, що позначають стани і процеси (повернення до першоєдності і першообразу; обожнення і воскресіння; відновлення та очищення), що надають людині можливість «другого шансу» досягти блаженства через підкорення Божій волі (апокастазис і чистилище); ??б) у темпорально-топологічному вимірі описи оновлення у Орігена і Данте використовують схожі образи духовного піднесення та подорожі (за Орігеном – шлях аскета, «втеча» від світу; за Данте – шлях паломника, вихід із темряви «блукання у лісі» до світла блаженства). Водночас виявлено відмінність у підходах Орігена і Данте. Перший виокремлює два образи оновлення: лінеарний (вихід із Єгипту як біблійного символу рабства душі) і циклічний (апокастазис як повернення до абсолютної повноти буття). Другий синтезує лінеарно-циклічний образ оновлення (вихід із пекла навскрізь чистилища до раю через певні кола і концентричні тераси);??в) у діалектично-містичному вимірі розуміння оновлення людини як у Орігена, так і у Данте пов’язано, по-перше, із таємничим поєднанням протилежностей («тверезе сп’яніння» у Орігена і шлях «між небом і землею» у Данте); по-друге, із посередництвом (у Орігена: християнські вчителя, пророки, ангели, Святе Письмо; у Данте: Вергілій і Беатриче). Для обох мислителів, ключовим посередником, який з’єднує протилежності Божественного і людського у процесі духовного оновлення людини є Ісус Христос. Оріген засвідчує, що Бог надає допомогу людині завдяки Божественному Логосу, тобто сприяє духовному піднесенню та оновленню людини через Христове втілення, благодать, настанови, євхаристію. Для Данте, Христос – Спаситель, що здійснює спокуту та дозволяє людині повернутися до Бога;??г) у пізнавально-герменевтичному вимірі виявлено схожі риси у розумінні оновлення людини Орігеном і Данте. По-перше, у питанні співвідношення розумового пізнання і благодаті. Концепцію оновлення, за Орігеном, можна представити як процес духовної трансформації через виявлення присутності Христа-Логоса у Святому Письмі та ототожнення читача з Ним. Данте обмірковує шлях філософів до християнського блаженства через гармонію розуму і віри та поєднання власних зусиль із благодаттю. По-друге, у духовно-поетичній інтерпретації, яка у Орігена здійснюється через алегоричний метод тлумачення Святого Письма, а у Данте через поетичну уяву та особистий пророцький досвід потойбічного життя. По-третє, у досвіді молитви і споглядання. На думку Орігена екзегет має бути людиною молитви, а стану оновлення може досягти лише споглядально-молитовна людина. Данте наполягає на важливості комунікативного аспекту молитви. У «Чистилищі», де горді навчаються смиренню, саме молитва стає засобом оновлення душі.^UThe thesis is devoted to the explication of the phenomenon of human renewal in the soteriological teachings of Origen and Dante.The relevance of the thesis lies in the fact that in order to understand the issues of human renewal in the current unstable "transitional" period, it is useful to study the views and works of those personalities who acted in similar "transitional" epochs, in particular, Origen of Alexandria and Dante Alighieri, who remain little studied in the Ukrainian scientific discourse.?The aim of the research is to explicate the phenomenon of human renewal in the soteriological teachings of Origen and Dante.To achieve this aim, the following objectives were set: firstly, to define the theoretical and methodological foundations and clarify the methods of historical and philosophical research of the phenomenon of human renewal; secondly, to find out the religious and philosophical origins of Origen's views on the problem of human renewal; thirdly, to explicate the philosophical and theological foundations of the formation of Dante's artistic reflections on the phenomenon of human renewal; fourthly, to reveal the ontological and epistemological aspects of the problem of human renewal in the anthropology of Origen and Dante; fifthly, to study the ethical and anthropological aspects of the problem of human renewal in the views of Origen and Dante.?The object of the study is the creative heritage of Origen and Dante in the historical and philosophical context. The subject is the phenomenon of human renewal in the teachings of Origen and Dante.?Research methods. The essence of the phenomenon of human renewal in the teachings of Origen and Dante is explicated through the use of historical and comparative, metaphysical, dialectical, transcendental methods, as well as the techniques of philosophical anthropology and existential phenomenology.??The scientific novelty of the work lies in the fact that for the first time in Ukrainian scientific and philosophical thought, a comparative study of the teachings of Origen and Dante on the phenomenon of human renewal was carried out.??For the first time:??- a systematic analysis and comparison of the ontological and epistemological aspects of the essence of human renewal in the doctrines of Origen and Dante in four dimensions is carried out and it is shown that:??a) in the ontological and metaphysical dimension, the essence of renewal in Origen and Dante is clarified through a set of concepts (return to the original unity and original image; deification and resurrection; restoration and purification) that provide a person with a "second chance" to achieve bliss through submission to God's will (apocastasis and purgatory). ??b) in the temporal-topological dimension, renewal is presented as a spiritual ascent and journey (according to Origen, the path of the ascetic, "escape" from the world; according to Dante, the path of the pilgrim, the way out of the darkness of "wandering in the forest" to the light of bliss). The article reveals a difference in the approaches of Origen and Dante. The former distinguishes two images of renewal: linear (the exodus from Egypt as a biblical symbol of the slavery of the soul) and cyclic (apocastasis as a return to the absolute fullness of being). The second synthesises the linear and cyclic image of renewal (the exodus from hell through purgatory to paradise through certain circles and concentric terraces).??c) in the dialectical and mystical dimension, human renewal is associated, firstly, with a mysterious combination of opposites ("sober intoxication" for Origen and the path "between heaven and earth" for Dante); secondly, with mediation (for Origen: Christian teachers, prophets, angels, Holy Scripture; for Dante: Virgil and Beatrice). Jesus Christ is the key mediator who connects the opposites of the divine and human in the process of human spiritual renewal. Origen emphasised that through Him (the Divine Logos), God helps man (promotes spiritual elevation and renewal through incarnation, grace, guidance, and the Eucharist). For Dante, Christ is the Saviour, who performs atonement and allows man to return to God.d) in the cognitive and hermeneutical dimension, similarities are found in Origen's and Dante's understanding of human renewal. First, in the question of the correlation between intellectual knowledge and grace. The concept of renewal according to Origen can be presented as a process of spiritual transformation through the discovery of the presence of Christ the Logos in the Holy Scriptures and the identification of the reader with Him.

Досліджено становлення та розвиток творчості О.Кобця (Варавви) в аспекті еволюції проблематики та поетики від 1910-х до 1960-х рр. Проаналізовано поєднання традиціоналізму та рис літертурного модернізму (збірка "Ряст"), становлення лірики й епосу письменника як художньої індивідуальної системи ("воєнна" й табірна творчість). Розкрито антитолітарний, національно-патріотичний пафос, екзистенційну проблематику збірок "Під небом чужим", "З великих днів", драматичного етюду "В Тарасову ніч". Висвітлено засоби їх художнього втілення, оригінальність Шевченкіани Кобця. Розкрито новаторство письменника у романі "Записки полоненого" (в тематиці, характеротворенні, стилі та ін.), історичну ідентичність і біографізм твору. Охарактеризовано генезу, жанрову природу, психологічне мотивування у "малій прозі" О.Кобця 1920 - 1960-х рр., підкреслено її ліро-драматизацію, самобутність манери автора, константність її філософської та релігійної основи. На підставі різностороннього аналітично-синтетичного дослідження, мікроаналізу сформульовано висновки щодо особливостей розвитку О.Кобця-лірика й епіка, точність його історіософських прозрінь, глибину символіки державницького та людинознавчого характеру.

  Скачати повний текст

Уперше запропоновано критерії комплексної оцінки впливу освітлення на психофізіологічні функції людини під час одержання, переробки, відправлення інформації, прийняття рішень, що дає змогу оцінити умови праці з урахуванням складових системи освітлення постійного робочого місця. Установлено залежності зміни показників працездатності робітників у функціях "сприйняття - увага - зосередженість - мислення" від рівня природної, штучної та поєднаної освітленості робочих місць у діапазоні 100 - 500 лк з кроком 50 лк. Установлено, що у разі дефіциту часу на етапі переробки та відправлення інформації, успішність виконання роботи досягається підвищенням рівнів освітленості, пропорційних напруженості процесу. Розроблено математичну модель визначення рівня зовнішнього освітлення з використанням єдиної моделі стандартного небосхилу на прикладі Дніпропетровського регіону для прогнозування рівнів природної освітленості робочих місць у річному циклі та їх погодинному розподілі. Удосконалено критерії вибору системи освітлення робочих місць у приміщеннях, в яких використовується зовнішня природна освітленість, що дає змогу знизити витрати на штучне освітлення та забезпечити сприятливі умови праці.

  Скачати повний текст

У роботі виявлені типологічні ознаки самобутнього жанру камерного концерту для фортепіано зі струнним оркестром крізь призму декількох площин: історія, особливості трактування дефініцій, музично-стильова панорама епох, розвиток оркестру, самобутність струнно-смичкової оркестрової групи, творчість персоналій, інтонаційно-образний аналіз драматургії.Музично-стильова панорама ХХ століття демонструє посилений інтерес композиторів до камерного концерту. У роботі досліджено причини такої тенденції та наведені основні вектори подальшого розвитку в області жанрових пошуків як в українській музиці, так і в західноєвропейській. Зазначено, що постромантичні інструментально-темброві тенденції в аспекті специфіки камерного концерту розпадаються на два протилежних вектори розвитку. Одна з них — відцентрова — симфонізація та розширення камерно-інструментальних складів. Друга — доцентрова — мінімізація, відсікання оркестрових груп та авторське художнє самообмеження у засобах виразності. Обидві тенденції діють в рамках області інструментальної диверсифікації камерних концертів, а отже музичні твори зазначеного жанру розташовані на нестабільній межі між камерно-інструментальним ансамблем та симфонією.Отримані результати застосовуються до найяскравіших зразків концертів для фортепіано зі струнним оркестром у ХХ столітті: Тема з варіаціями «Чотири темпераменти» для фортепіано і струнного оркестру П. Гіндеміта, Концерт для фортепіано і струнного оркестру А. Г. Шнітке та Дев'ята камерна симфонія «Quid pro quo» Є. Ф. Станковича. Кожен з авторів запропонував самобутню концепцію реалізації інструментального формату «фортепіано зі струнними» в рамках камерного концерту. Підсумовуючим результатом в області драматургії стає наступне коло тем та образів: Концепція Людини крізь призму функціональної психології у П. Гіндеміта, Есхатологічна концепція філософсько-релігійних питань буття особистості у А. Г. Шнітке та Концепція суб'єктивної раціоналізації недосяжного у сучасній дійсності у Є. Ф. Станковича. Різноманіття обраних ідей творів дає змогу стверджувати, що камерний концерт акцентує увагу композитора на психологізованому, інтимному та особистісному в аспектах становлення інтонаційно-образної драматургії.У результаті дослідження жанрового зрізу камерного концерту для фортепіано зі струнними виокремлені його ідентифікаційні ознаки, які структуровано за двома принципами — зовнішні та внутрішні. До першої категорії відносяться три положення — акустичні рішення з огляду на динамічні можливості; жанровий симбіоз концертності, симфонічності, ансамблевості; переважний розпад фрескових тембрів на субкатегорії (міксти, solo), що спонукає до більшої деталізації голосів фактури. До другої (внутрішньої) групи ознак відносяться сім положень: переоцінка засобів виразності; мінімалізація твору на всіх структурних рівнях; дрібні рівні диференціації при більшому семантичному навантаженні; специфічні особливості партій соліста та оркестру; переважання домінантно-сольного та паритетного типів діалогічної комунікації; тяжіння до компактності та лаконізму форми з каденційно-розгалуженою системою сольних епізодів фортепіанної партії; акцент на особистісному образній сфері драматургії.До наукової новизни дисертаційного дослідження відносяться наступні положення: дослідження становлення жанрового підвиду камерного концерту для фортепіано зі струнним оркестром та формування типологічних ознак жанру; доповнення та уточнення дефініцій, які є жанровими диференціальними орієнтирами; введення понять «інтенційна камернізація» та «ситуативна камернізація»; інтонаційно-драматургічний аналіз Концерту для фортепіано зі струнним оркестром Ф. Мендельсона, Теми з варіаціями «Чотири темпераменти» П. Гіндеміта, Концерту для фортепіано зі струнним оркестром А. Г. Шнітке та Дев'ятої камерної симфонії «Quid pro quo» Є. Ф. Станковича в аспекті самобутності інструментального формату-жанру камерного концерту для фортепіано зі струнним оркестром.^UThe typological features of the original genre of chamber concerto for piano and string orchestra are revealed in the work through the prism of several planes: history, peculiarities of interpretation of definitions, musical-stylistic panorama of epochs, orchestra development, originality of string-bow orchestra group, creativity of personalities, intonation-character analysis of dramaturgy.Musical style panorama of the twentieth century demonstrates an increased interest of composers in the chamber concerto. In this work are studied the causes of this trend and are given the main vectors of further development in the genre searches in Ukrainian music, and the music of Western Europe as well. It is noted that the post-romantic instrumental timbre tendencies, in the aspect of the specifics of the chamber concerto, fall into two opposite vectors of development. One of them, centrifugal — symphonization and extension of chamber instrumentations. The second, centripetal — minimization, cutting off orchestral groups and the author's artistic self-restraint in the means of expression. Both tendencies operate within the field of instrumental diversification of chamber concertos, and therefore musical works of the mentioned genre are located on the unstable border between instrumental chamber ensemble and symphony.The obtained results are applied to the brightest examples of concerto for piano and string orchestra in the twentieth century: Theme and Variations ‘The Four Temperaments' for piano and strings by P. Hindemith, Concerto for piano and strings by A. Schnittke and Chamber Symphony No. 9 ‘Quid pro quo' by Y. Stankovych. Each of the authors created an original concept of realization of the instrumental format ‘piano with strings' within the chamber concerto genre. The final result in a matter of dramaturgy is the following range of themes and images: The concept of Human through the prism of functional psychology — P. Hindemith, Eschatological concept of philosophical and religious issues of personality — A. Schnittke, and the concept of subjective rationalization of unattainable in modern reality — Y. Stankovych. Taking into account the variety of ideas in selected works, it is possible to suggest that the chamber concerto focuses composer's attention on the psychologised, intimate and personal in terms of the formation of intonation-character dramaturgy.The typological features of the original genre of chamber concerto for piano and string orchestra are revealed in the work through the prism of several aspects: history, musical style panorama of epochs, peculiarities of interpretation of terms, orchestra development, originality of the orchestra strings group, creativity of personalities, intonational-character analysis of the selected works. As a result of the study of the genre cross-section of the chamber concerto for piano and strings, its identification features were structured according to two principles — external and internal.The first category includes three points:• acoustic solutions given the dynamic capabilities;• genre symbiosis of concert's character, symphonity, ensemblity;• prevailing decay of the fresco timbres into subcategories (mixed timbres, solo), which leads to greater detailing of the voices texture.The second (internal) group of features includes seven points:• reassessment of means of expression;• minimalization of the musical composition at all structural levels;• small levels of differentiation at higher semantic load;• specific features of soloist and orchestra parts;• prevalence of dominant-solo and parity types of dialogic communication;• the tendency to compactness and laconicism of form with a cadence-extensive system of solo episodes of the piano part;• emphasis on the personal in the character sphere of the dramaturgy.The scientific novelty of the thesis research includes the following points:• complement and clarification of definitions, which are genre differential guidelines;• introduction of the concepts of ‘intentional chambernization' and ‘situational chambernization';• intonational and dramaturgic analysis of Concerto for piano with string orchestra by F. Mendelssohn, Themes and Variations ‘The Four Temperaments' by P. Hindemith, Concerto for piano with string orchestra by A. Schnittke and Chamber Symphony No. 9 ‘Quid pro quo' by Y. Stankovych in terms of the originality of the instrumental format-genre of the chamber concerto for piano and string orchestra.

Вибір теми дослідження обумовлено її актуальністю для наук кримінально правового циклу, судової експертології, експертної та правозастосовної практики. Дисертацію присвячено комплексному дослідженню теоретичних та практичних проблем діяльності експерта-баліста з проведення неідентифікаційних балістичних досліджень у кримінальному провадженні. В роботі здійснено періодизацію на відповідні історичні етапи генези дослідження проблем проведення неідентифікаційних балістичних досліджень. Вказано на важливість для судової експертології періоду, пов’язаного з відокремленням в межах судово-балістичної експертизи самостійних досліджень неідентифікаційного характеру – експертизи ситуаційних обставин пострілу та діагностичних експертиз (70-80-ті рр. ХХ ст.), а також сучасного етапу неідентифікаційних досліджень зброї, патронів, слідів їх дії та обставин застосування.Акцентовано увагу на тому, що в умовах сьогодення поява та активізація в обігу нових предметів озброєння, збільшення їх іноземних аналогів, дефіцит методичних праць та їх недосконалість, певна застарілість з огляду на сучасний стан розвитку науки і техніки вимагає комплексного підходу до вирішення діагностичних та ситуаційних завдань в рамках проведення балістичних досліджень, комплексних та комісійних експертиз.Зазначається, що ситуаційні балістичні дослідження, як підвид судової балістики, проводяться з метою встановлення обставин застосування нарізної вогнепальної зброї та боєприпасів і вирішують завдання зі з’ясування обставин пострілу, визначення взаємного розташування стріляючого, і потерпілого (перешкоди), положення зброї в момент здійснення пострілу, аналізу дій осіб та їх наслідків тощо. Натомість, судово-балістична діагностика – підвид судової балістики, пізнавальний процес експерта, заснований на розумових операціях класифікування та екстраполяції, методах тестування технічних систем, спрямований на встановлення природи, родових характеристик, технічного стану та властивостей вогнепальної зброї, патронів та слідів їх дії, формулювання на основі отриманих даних криміналістично значущих суджень про ці об’єкти, механізм та інші обставини вчинення кримінального правопорушення.Наголошено, що за характером основних цілей балістичного експертного дослідження неідентифікаційні завдання спрямовані на встановлення обставин здійснення пострілу (ситуаційні) та пов’язані з розпізнаванням властивостей об’єктів, що досліджуються (діагностичні). Вирішуючи ситуаційні задання, експерт має справу з різними суперечливими моделями події, пов’язаної із застосуванням вогнепальної зброї та з урахуванням окремих об’єктивних елементів дає їм оцінку з метою вирішення завдань кримінального провадження. Діагностичні завдання за ступенем складності умовно розподілено на прості (діагностування властивостей та стану вогнепальної зброї, боєприпасів; дослідження властивостей та стану вогнепальної зброї, боєприпасів щодо їх відображення) і складні (дослідження механізмів, подій, процесів та дій), а також за причинно-наслідковими зв’язками – на прямі та зворотні. Визначено, що окремим випадком діагностичних завдань є класифікаційні завдання, які спрямовані на встановлення відповідності вогнепальної зброї, боєприпасів певним заздалегідь заданим характеристикам та віднесення їх на цій підставі до певного класу, роду, виду, системи, моделі.Встановлено, що предмет неідентифікаційних судово-балістичних досліджень складає криміналістично значима інформація про подію злочину в цілому, закономірності відображення властивостей зброї, патронів та слідів їх дії, засоби та методи виявлення та використання такої інформації для встановлення на їх основі механізму та інших обставин учинення кримінального правопорушення. До об’єктів неідентифікаційних балістичних досліджень віднесено процесуально оформлені та / або використовувані для вирішення ситуаційних та діагностичних експертних завдань матеріальні або матеріалізовані джерела інформації, що виражають криміналістично значущу інформацію про стрілецьку, газову ствольну зброю, конструктивно подібні до неї вироби небойового призначення, патрони до них, сліди дії названих видів зброї та виробів небойового призначення.Звертається увага на те, що методологія сучасних неідентифікаційних балістичних досліджень – заснована на наукових засадах судової балістики, криміналістичної ситуалогії та діагностики, загальної теорії судової експертизи система положень, що визначає можливість встановлення події, пов’язаної із застосуванням вогнепальної зброї, діагностування природи, станів, властивостей і відношень використаної зброї при вчиненні кримінального правопорушення, патронів та слідів їх дії, закономірності виявлення властивостей та ознак об’єктів, а також сукупність методів та методик їх експертного дослідження.^UThe choice of the research topic is due to its relevance for the sciences of the criminal law cycle, forensic expertise, expert and law enforcement practice. The dissertation is devoted to a comprehensive study of the theoretical and practical problems of the activity of a ballistics expert in conducting non-identifying ballistics research in criminal proceedings.In the work, periodization is carried out into the relevant historical stages of the genesis of the study of the problems of conducting non-identification ballistic studies. The importance for forensic expertise of the period associated with the separation within the forensic ballistics’ examination of independent studies of a non-identification nature – examination of the situational circumstances of the shot and diagnostic examinations (70-80s of the XX century), as well as the modern stage of non-identification research of weapons, is indicated. cartridges, traces of their action and circumstances of use.Attention is focused on the fact that in today's conditions, the appearance and activation in circulation of new weapons, the increase in their foreign counterparts, the shortage of methodical works and their imperfection, a certain obsolescence in view of the current state of development of science and technology requires a comprehensive approach to solving diagnostic and situational tasks within the framework of conducting ballistic studies, complex and commission examinations.It is noted that situational ballistic research as a subspecies of forensic ballistics is carried out in order to establish the circumstances of the use of rifled firearms and ammunition and solve the task of clarifying the circumstances of the shot, determining the relative location of the shooter and the victim (obstacles), the position of the weapon at the time of the shot, analysis actions of persons and their consequences, etc. Instead, forensic ballistic diagnostics is a subspecies of forensic ballistics, an expert's cognitive process, based on mental operations of classification and extrapolation, methods of testing technical systems, aimed at establishing the nature, generic characteristics, technical condition and properties of firearms, cartridges and traces of their action, formulation on the basis of the received data, forensically significant judgments about these objects, the mechanism and other circumstances of the commission of a criminal offense.It is emphasized that by the nature of the main goals of ballistic expert research, non-identification tasks are aimed at establishing the circumstances of the shooting (situational) and are related to the recognition of the properties of the objects under investigation (diagnostic). When solving situational tasks, the expert deals with various conflicting models of an event related to the use of firearms and, taking into account certain objective elements, gives them an assessment for the purpose of solving the tasks of criminal proceedings. Diagnostic tasks according to the degree of complexity are conditionally divided into simple (diagnosis of the properties and condition of firearms, ammunition; research of the properties and condition of firearms, ammunition in relation to their display) and complex (research of mechanisms, events, processes and actions), as well as by cause and effect connections – forward and reverse. It was determined that a special case of diagnostic tasks is classification tasks, which are aimed at establishing the compliance of firearms and ammunition with certain predetermined characteristics and assigning them on this basis to a certain class, genus, species, system, model.It has been established that the subject of non-identification forensic ballistics research is forensically significant information about the event of the crime as a whole, the regularities of displaying the properties of weapons, cartridges and traces of their action, the means and methods of detecting and using such information to establish on their basis the mechanism and other circumstances of the commission of a criminal offense. Objects of non-identification ballistic research include material or materialized sources of information that are procedurally processed and / or used to solve situational and diagnostic expert tasks, expressing forensically significant information about small arms, gas-barreled weapons, structurally similar non-combat products, cartridges for them, traces of action of the named types of weapons and non-combat products.

Зроблено спробу концептуального обгрунтування зодчества як особливої художньої форми репрезентації світовідношення. Проаналізовано особливості становлення архітектурних форм естетичного вираження. Наголошено, що архітектура здатна виявляти глибинні засади людського світорозуміння, як це має місце у сакральній храмовій архітетурі. Обгрунтовано, що процес смислотворення як результат взаємодії людини та світу є передумовою виникнення культурного універсуму, в контектсі якого естетична діяльність становить особливу сферу прояву ідеальних сутностей. Зазначено, що поняття "співобразне" та "хронотоп" - антологічні передумови творчості та виникнення художнього твору, вони зумовлюють специфіку утворення архітектурної форми вираження. Показано, що ритм відіграє структуруючу роль у процесі становлення культурного універсуму, у художній діяльності він набуває значення духоритму, так як мистецтво є сферою цілеспрямованого вираження ідеального. Становлення формообразів зодчества пов'язане з сутнісними буттєвими процесами людської життєдіяльності, тому ритм є важливою константою архітектурного творення. Обговорено положення, що архітектура як тектура соціальної форми буття утворює реальність, у межах якої розгортається процес культуротворення. У контексті художньої реальності архітектура демонструє концептуальні засади світовідношення, створюючи уявлення про характер епохи в цілому. Зауважено, що простір і маса - основні формотворчі засоби архітектури, характер поєднання яких визначає художню цінність створеної споруди. Зазначено, що культове зодчество репрезентує сакральне як особливий феномен світовідношення, формообраз храму є метафоричним зображенням інобуття, символом онтологічної укоріненості людини в світі. Сакральне мистецтво взагалі та храм зокрема репрезентують метафоричну реальність. Храм "земне небо" - образ представлення у православному культовому зодчестві, який визначив специфіку стуктурно-виражальних характеристик його архітектонніки та символічність значень її елементів.

  Скачати повний текст