Вивчено і узагальнено теоретичні надбання та практичний досвід формування основ класного наставництва в навчальних закладах України в середині ХІХ - на початку ХХ ст. Проаналізовано суспільно-політичні та культурно-освітні передумови становлення системи КН в Україні.Досліджено внесок відомих педагогів та громадських діячів у розробку теоретичних засад системи наставництва. Розкрито та узагальнено зміст, форми та методи роботи класних наглядачок і наставників, груповодів, класних керівників в українській школі даного періоду. Наведено зміст та форми роботи класних наставників (груповодів, класних керівників) з точки зору застосування позитивного досвіду минулого за сучасних умовах.

  Скачати повний текст

Досліджено історію створення та розвитку слідчих підрозділів органів внутрішніх справ (ОВС), виділено й охарактеризовано основні етапи їх діяльності, проаналізовано її правове забезпечення. Встановлено правовий статус слідчих підрозділів ОВС, зокрема, визначено їх завдання, функції, повноваження, відповідальність і підпорядкованість, розглянуто адміністративні процедури. Виявлено особливості нормативно-правового забезпечення діяльності даних підрозділів, зокрема, встановлено призначення, принципи, форми, методи, організаційну структуру, порядок взаємодії та координації слідчої діяльності, розглянуто сучасні методи нагляду та контроль за її здійсненням й організаційно-правові засади забезпечення (кадрове, інформаційне, матеріально-технічне, фінансове). Наведено загальну характеристику організації слідчої діяльності в ОВС, розроблено пропозиції щодо їх удосконалення. Розкрито сутність організаційної та функціональної структури слідчих підрозділів МВС України. Проаналізовано інформаційне забезпечення слідчої діяльності ОВС, визначено його особливості, мету, структуру, завдання та функції. Розглянуто проблемні питання наукової організації діяльності слідчих, яку визначено як безперервний процес удосконалення їх професійного рівня з урахуванням досягнень науки та слідчої практики з метою ефективного виконання завдань щодо всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин у справах про злочини, що дозволяє значно підвищити ефективність і продуктивність роботи слідчого за мінімальних витрат сил і засобів. Розкрито сутність і визначено перспективні напрямки професійної підготовки слідчих, розглянуто її основні складові, якими є навчання у відомчих навчальних закладах, початкова підготовка, наставництво, практика, стажування, перепідготовка, підвищення кваліфікації, службова підготовка, виховання, психологічне забезпечення, самоосвіта. Досліджено актуальні проблеми організації контрольно-наглядової діяльності за слідчими підрозділами ОВС України, розкрито її сутність, мету та завдання. Наведено рекомендації щодо удосконалення організаційних і правових засад діяльності слідчих підрозділів системи МВС України.

  Скачати повний текст

Досліджено теоретичні питання становлення та розвитку права на працю як одного з провідних прав людини у демократичній, соціальній, правовій державі з гарантіями його забезпечення. Описано механізм реалізації даного права працівниками ОВС України. Встановлено загальний правовий статус працівника ОВС на комплексній основі норм трудового, конституційного, адміністративного й інших галузей права. Як характерну особливість правового статусу працівника ОВС України виділено його дуалістичність, тобто поєднання адміністративно-правового та трудо-правового. З'ясовано, що основу трудо-правового статусу визначають норми трудового права, основне завдання якого - захист працівника з метою збереження розповсюдження загальних гарантій з урахуванням об'єктивно необхідних обмежень, заборон, додаткових пільг, обумовлених виконанням службової діяльності працівниками ОВС. Описано процедури проведення професійної орієнтації та відбору на службу. Обгрунтовано необхідність винесення початкової підготовки за межі професійної, скасування стажування для визначення категорій працівників з одночасним підвищенням ролі наставництва. Доведено доцільність існування не тільки контрактної форми прийому на роботу в ОВС, а й такої підстави виникнення службово-трудових відносин, як трудовий договір. Розкрито особливості змісту службово-трудових правовідносин щодо їх виникнення, зміни та припинення, реалізації права на відпочинок, оплату праці, обов'язку дотримання режиму робочого дня, нормування праці. Визначено напрямки удосконалення чинних і прийняття нових нормативно-правових актів з питань реалізації права на працю у системі ОВС України.

  Скачати повний текст

Узагальнено тенденції розвитку сутності та змісту діяльності менеджера та подано визначення змісту поняття "управлінська діяльність". Запропоновано методики якісно-кількісної порівняльної оцінки особистісного потенціалу працівників підрозділів системи управління, системного аналізу складових менеджменту з використанням експерних оцінок і математико-статистичного моделювання. Обгрунтовано необхідність розвитку інноваційного менеджменту, визначено його принципи. Встановлено необхідність розвитку коучингу та наставництва, запропоновано методичні рекомендації щодо розробки програми впровадження коучингу та наставництва в управління розвитком потенціалу працівників системи управління.

  Скачати повний текст

Визначено та науково обгрунтовано суть понять "професійне становлення молодих учителів у загальноосвітньому навчальному закладі", "адаптація", "самовизначення", "самореалізація", "наставництво", "наставник". Розкрито складові (адаптацію, самовизначення, самореалізацію) процесу професійного становлення учителів-початківців у даному закладі. Визначено педагогічні умови (створення сприятливого клімату у колективі зазначеного закладу, який зумовлює співтворчість учителів з різним стажем роботи, організацію педагогічної школи наставництва у загальноосвітньому навчальному закладі, залучення молодих фахівців до науково-методичної діяльності у ньому, залучення молодих фахівців до науково-методичної діяльності даного закладу у межах роботи цільової комплексної школи молодого вчителя). Визначено критерії (мотиваційно-пізнавальний, операційно-діяльнісний, оцінно-рефлексивний) та рівні (високий, середній, низький) професійного становлення молодих учителів.

  Скачати повний текст

У дисертації здійснено системний аналіз теорії й практики організації освіти дорослих у країнах Євросоюзу у другій половині ХХ ст. – на початку ХХІ ст. з урахуванням актуальних соціально-економічних, соціокультурних та педагогічних умов. На основі проведеного аналізу виокремлено тенденції, які зумовлюють функціонування освіти дорослих як окремого сегмента й органічного складника системи неперервної освіти. Сформульовані тенденції дали змогу актуалізувати конструктивний європейський досвід та окреслити можливості його імплементації в умовах розбудови вітчизняної системи освіти дорослих.З'ясовано, що зазначена освітня ланка формується під впливом зовнішніх (об'єктивних: економічні, політичні, соціальні) та внутрішніх (суб'єктивних: самооцінка, саморозвиток, особистісна мотивація) чинників. Доведено, що значним фактором впливу на розвиток освіти дорослих є також зміна парадигми освіти, яка зміщує акценти із суто знаннєвого підходу на особистісний, проголошуючи унікальність кожного дорослого учня та необхідність створення умов для його саморозвитку, самовдосконалення й самореалізації, що має сприяти його професійному формуванню та розширенню його кар'єрних можливостей. Уточнено сутність та зміст базових понять наукового пошуку, а саме: «освіта дорослих», «андрагогіка», «освіта упродовж життя», «тенденція розвитку освіти».Встановлено, що питання освіти дорослих набуло особливої актуальності в другій половині ХХ століття, чому сприяло формулювання основоположних андрагогічних принципів та визначення базових понять освіти дорослих. Педагогічні дискусії доводять, що основні погляди європейських та вітчизняних дослідників збігаються, натомість окремі деталізовані підходи до методичних засад функціонування освіти дорослих, цілей та завдань можуть різнитися залежно від потреб та особливостей організації суспільства, у якому вони формуються.Вивчення законодавчого поля освіти дорослих, простеження ґенези й обґрунтування історичного поступу навчання дорослих, урахування соціальних, політичних та економічних передумов розвитку освіти дорослих сприяли виокремленню основних періодів розвитку освіти дорослих на теренах Європейського Союзу в другій половині ХХ ст. – на початку ХХІ ст. та уможливили визначення провідних тенденцій у кожному із цих періодів. Диференційовано три етапи розвитку освіти дорослих в ЄС у зазначених хронологічних межах. Виділено та схарактеризовано загальні для Євросоюзу та специфічні національні тенденції в освіті дорослих. З'ясовано, що до спільних тенденцій у галузі належать розвиток неформальних можливостей набуття нових знань, навичок і компетенцій: дистанційні й онлайн-програми підготовки, вироблення навичок на робочому місці, корпоративне та офісне навчання, тьюторство та наставництво в освітньому просторі навчання дорослих. Сучасному періоду у ЄС притаманна також значна гуманізація й соціалізація освіти дорослих, які навчаються не лише для вдосконалення професійних здібностей: старіння населення, міграція, інклюзія, соціальні виклики, диґіталізація суспільства стають причинами виникнення нових мотивів навчання дорослих.Актуалізовано конструктивний досвід ЄС щодо організації навчання дорослих та окреслено доцільність і напрями його імплементації в український освітній простір. Апробовано освітні можливості ЄС та чинні в Україні програми, які доводять дієвість окремих практик освіти дорослих в українських реаліях (застосування власного досвіду дорослого учня, змішане навчання, перевернутий клас, менторство, спрямованість на самоосвіту тощо).Проведене анкетування дорослого населення України презентувало рівень усвідомлення важливості освіти дорослих у нашій країні, умотивованість дорослого населення до навчання, диверсифікацію форм, можливостей та перешкод щодо набуття нових знань у дорослому віці громадянами України. Доведено, що освіта дорослих сьогодні є невід'ємною частиною життя українців, які володіють достатньою інформацією та мають мотивацію для участі в неперервному навчанні.^UThe dissertation provides the holistic overview of the adult education development trends in the EU countries in the second half of the 20th century – at the beginning of the 21st century, taking into account relevant social, economic, cultural and pedagogical conditions. The formulated trends, determining the functioning of adult education as a separate segment and the organic component of the system of continuous education, have made it possible to actualize the constructive European experience, to outline the possibilities of its implementation in the national adult education system.It is revealed that objective external factors and subjective internal ones influence the educational segment of adult learning. It is proved that a significant change in the general paradigm of education shifts the emphasis from a purely knowledgeable approach to the personality, proclaiming the uniqueness of each adult learner and the need to create conditions for their self-development, self-improvement and self-expression, which should contribute to their professional formation and provide better career opportunities.The analysis of scientific works, the synthesis of theoretical foundations of the study made it possible to clarify the essence and content of the basic concepts related to the scientific research.It has been established that the adult education became especially relevant in the second half of the 20th century, which was facilitated by the formulation of the basic andragogical principles and the identification of basic concepts of adult education. Pedagogical discussion proves that the main views of European and national researchers coincide, while some detailed approaches to the methodological principles of the functioning of adult education, goals and objectives may vary, depending on the needs and characteristics of the society where they are formulated.It has been determined that the tasks of adult education are directly dependent on the needs of the economy and the public consciousness of the population. A developing economy requires the careful and rapid formation of professional skills for adult citizens, whereas a developed economic system has the priority to advance a conscious and active society member capable of making decisions, optimizing their own education and maintaining an active style of social cohabitation. The highest level of development in the goals of adult education is the need for humanization in the society.The synthesis and analysis of legislative initiatives in the field of adult education made it possible to distinguish their level division into global, continental, regional and national legal acts; to draw a conclusion on the impact of state and interstate policies on the development of adult education during the described chronological period; to certify the incorporation of the legal documents ratified at the level of the European Union in the formation of the national law-making base of adult education, and therefore in the general legal field in all EU countries.The study of the legal field of adult education, the tracing of the genesis and the justification of the historical progress of adult learning contributed to the identification of the main periods of adult education development in the European Union in the second half of the 20th – at the beginning of the 21st century and made it possible to identify the leading trends in each of these periods. Different three stages of development of adult education in the EU within the specified chronological limits have been singled out.During the scientific research, the constructive experience of the EU on the organization of adult learning was updated, the appropriateness and directions of its implementation in the Ukrainian educational space were outlined. It has been proved that the organization of law-making policies in the field of adult education is a necessary element for the development of an effective system of continuing education in Ukraine. The Law on Adult Education, which will enable the actual functioning of all forms of adult education in the Ukrainian educational space, needs to be implemented.The thesis represents the positive results of a survey covering the adult Ukrainian population of various age, social, professional and gender groups: it demonstrates the awareness of the importance of adult education in the country, reveals the motives for education, the diversification of the forms, possibilities and obstacles for acquiring new knowledge by Ukrainian adults. The mathematical analysis of the survey proves that adult education today is an integral part of the Ukrainians' life who have enough information and motivation to participate in lifelong education.

дисертації на основі аналізу теорії та вивчення емпіричного досвіду здійснено узагальнення і практичне розв'язання проблеми професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи у процесі педагогічної практики й обґрунтовано доцільність упровадження моделі професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи у процесі педагогічної практики. З'ясовано основні вимоги до професійної підготовки та професійної діяльності вчителя початкової школи в умовах реалізації стратегічних завдань реформування загальної середньої освіти, всебічного розвитку і наскрізних умінь молодших школярів. Виявлено найбільш значущі ідеї для професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи у процесі педагогічної практики: удосконалення підготовки на засадах європейських критеріїв і стандартів, забезпечення якості освітньої діяльності, створення освітньо-комунікативного середовища в закладах вищої педагогічної та загальної середньої освіти, педагогічне партнерство і наставництво, розроблення та проєктування нових технологій організації освітнього процесу, упровадження в освітній процес цінностей академічної доброчесності, інфомедійної грамотності. На основі термінологічного аналізу, аналіз практичного досвіду, вимог стейкхолдерів професійну підготовку майбутніх учителів початкової школи визначено як цілісний, неперервний, інтегративний, професійно зорієнтований освітній процес у взаємозв'язку навчально-пізнавальної, науково-дослідної, позааудиторної складових та системи практик, що спрямований на формування готовності до професійної діяльності. Модель містить взаємопов'язані блоки: методологічно-цільовий, змістово-технологічний, діагностувально-результативний. МЗ урахуванням результатів педагогічних і психологічних досліджень теоретично обґрунтовано педагогічні умови професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи у процесі педагогічної практики: актуалізація ціннісно-мотиваційної сфери студентів через створення освітньо-комунікативного середовища та забезпечення партнерської взаємодії між закладами вищої та загальної середньої освіти; увиразнення практико-орієнтованого характеру змісту професійної підготовки через застосування інтерактивних форм і методів; оволодіння студентами культурою дослідницької роботи з конспектом уроку з метою створення освітніх продуктів. Експериментально перевірено дієвість моделі професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи у процесі педагогічної практики.^UThe generalization and practical solution of a problem of professional training of future primary school teachers in the course of pedagogical practice is carried out on the basis of the analysis of the theory and studying of empirical experience, as well as the expediency of introduction of model of professional training of future primary school teachers in the course of pedagogical practice is proved in the dissertation. The theoretical analysis of the problem of professional training of future primary school teachers in the course of the pedagogical practice and the essence of basic concepts is specified on the basis of the generalization and systematization of international and domestic legislative, program, regulatory and legal documents in the field of education, educational and professional standards, domestic and foreign scientific sources, dissertations. The pedagogical practice of future primary school teachers is outlined as a system-forming component of professional training of future teachers, which takes place during all years of study and allows to deepen and integrate professional and methodological subject knowledge, master pedagogical (professional) skills in teaching, educating, development of junior schoolchildren, contributes to the formation of values, professional and personal development and individual style of professional activity. The model of professional training of future primary school teachers in the process of pedagogical practice is developed and theoretically substantiated. The model contains interconnected blocks: methodological and target, content and technological, diagnostic and effective blocks. The methodological and target block emphasizes the professional orientation of the educational process, covers the purpose, tasks of training future primary school teachers (bachelors) in the process of pedagogical practice, takes into account the provisions of scientific approaches (systemic, personality-oriented, competence, axiological, praxeological, acmeological), principles (general didactic: continuity, integrity, scientificity, value attitude to knowledge, continuity, system and sequence, accessibility, individualization and differentiation, connection theory and practise, consciousness and activity; specific: advanced professional development, interdisciplinary integration, student-centeredness, partnership, creativity, focus on educational media resources, self-development and reflection). The effectiveness of the model of professional training of future primary school teachers (bachelors) in the process of pedagogical practice has been experimentally tested.

Об'єкт: методична робота в дошкільних навчальних закладах України у 20 – 30-ті рр. ХХ ст. Мета дослідження: полягає в теоретичному аналізі та висвітленні досвіду організації методичної роботи в дошкільних навчальних закладах України (20 –30 ті рр. ХХ ст.) задля екстраполяції на сучасному етапі розвитку дошкільної освіти в Україні. У дисертації розкрито генезу організаційно-змістових засад методичної роботи в дошкільних навчальних закладах України (20 – 30-ті рр. ХХ ст.) як педагогічного феномену. З'ясовано передумови розвитку організаційно-змістових засад методичної роботи в дошкільних навчальних закладах у досліджуваний період (суспільно-політичні, соціально-економічні, педагогічні). На основі визначених критеріїв розроблено періодизацію розвитку організаційно-змістових засад методичної роботи в дошкільних навчальних закладах у 20 – 30-х рр. ХХ ст. (І етап – 1920 – 1923 рр. – пошуковий; ІІ етап – 1924 – 1929 рр. – новаційний; ІІІ етап – 1930 – 1938 рр. – системоутворювальний). Окреслено тенденції розвитку організаційно-змістових засад методичної роботи в дошкільних навчальних закладах (позитивні, негативні) на кожному з етапів. Схарактеризовано практичну реалізацію організаційно-змістових засад методичної роботи в дошкільних навчальних закладах України у 20 – 30-ті рр. ХХ ст. На основі вивчення форм методичної роботи у 20 – 30-ті рр. ХХ ст. та в сучасних умовах розвитку дошкільної освіти визначено інваріантні форми методичної роботи (методичні об'єднання, методичні ради в закладах, консультації, екскурсії, виставки, курси підвищення кваліфікації, обмін досвідом через педагогічну пресу, семінари, колективні перегляди форм освітнього процесу, робота творчих груп, наставництво, методичний інструктаж, самоосвіта та ін.). Визначено основні напрями вдосконалення методичної роботи в сучасних закладах дошкільної освіти: контрольно-аналітична діяльність; методична підтримка; методичне забезпечення освітнього процесу закладу дошкільної освіти; підвищення кваліфікації педагогічних працівників; інноваційна діяльність.^UObject: methodical work in preschool educational institutions of Ukraine in the 20s - 30s of the XX century. The purpose of the study: is to theoretically analyze and highlight the experience of organizing methodological work in preschool educational institutions of Ukraine (20s - 30s of the XX century) for extrapolation at the present stage of development of preschool education in Ukraine. The dissertation reveals the genesis of organizational and semantic principles of methodical work in preschool educational institutions of Ukraine (the 20s – 30s of the 20th century) as a pedagogical phenomenon. Analysis of the historiography of the selected problem showed the lack of a holistic and systematic study of the development of organizational and semantic principles of methodical work in preschool educational institutions in the study period. Based on the analysis of research sources, the following are identified: 1) sources of regulatory and legal nature; 2) pedagogical press; 3) didactic sources; 4) interpretive sources. The preconditions for the development of organizational and semantic principles of methodical work in preschool educational institutions in the studied period (socio-political, socio-economic, and pedagogical) are clarified. Based on certain criteria (educational policy of the state on the development of public preschool education, socio-economic conditions for the development of society, the legal framework for the organization and functioning of preschool educational institutions, providing with programs and methodological support of public preschool education) periodization of organizational and substantive principles in preschool educational institutions within certain chronological limits were developed (stage I – 1920 – 1923 – search; stage II – 1924 – 1929 – innovation; stage III – 1930 – 1938 – system-forming) and trends (positive, negative) at each stage were identified. The practical realization of organizational and semantic bases of methodical work in preschool educational institutions of Ukraine in the 20s – 30s of the 20th century is characterized. Based on the study of forms of methodical work in the 20s – 30s of the 20th century and in modern conditions of preschool education development, invariant forms of methodical work are clarified (methodical associations, methodical councils in institutions, consultations, excursions, exhibitions, advanced training courses, exchange of experience through the pedagogical press, seminars, collective revisions of forms of the educational process, work of creative groups, mentoring, methodical instruction, self-education, etc.). The main directions of improvement of methodical work in modern institutions of school education are defined: control and analytical activity; methodical support; methodical support of the educational process of the preschool educational institution; advanced training of teachers; innovative activity.

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та вирішення важливої наукової проблеми визначення індивідуально-психологічних чинників тривожності як індикатора професійних криз у процесі професійного становлення психологів. На підставі аналізу наукових підходів, розроблених у вітчизняній та зарубіжній психології, визначено теоретико-методологічні засади вивчення психологічних чинників тривожності особистості у зв'язку із процесом професійного становлення та специфікою подолання криз професійного розвитку. Вихідну позицію та логіку дослідження побудовано на методології інтегративно-особистісного підходу до розуміння феномену тривожності як полідетермінованого утворення, що проявляється на всіх рівнях психологічної активності особистості. Проаналізовано основні концептуальні визначення дефініції «тривожність особистості», що тлумачиться науковцями залежно від акценту дослідження як обумовлена дією стресового чинника особистісна диспозиція, наслідок фрустрації соціальних потреб, результат порушення механізму особистісної саморегуляції, стійкий мотив та стійка форма його реалізації, функція потенційно небезпечної ситуації та особливостей її інтерпретації.Наукова новизна і теоретичне значення роботи полягає в тому, що:- вперше: теоретично та емпірично обґрунтовано концептуальну модель тривожності, представлену інтегративним взаємозв'язком її когнітивно-диспозиційних, емоційно-ціннісних та регулятивно-мотиваційних чинників;- уточнено: психологічний зміст тривожності як індикатора кризи професійного становлення особистості у процесі професійного розвитку психологів;- поглиблено: наукове уявлення щодо специфіки детермінації тривожності на різних етапах професійного становлення психологів, які: здобувають кваліфікацію (етап професійної освіти – криза професійного вибору); підвищують кваліфікацію (етап первинної професіоналізації – криза професійного росту) та перекваліфіковуються, опановуючи нову спеціальність (етап вторинної професіоналізації – криза професійної кар'єри).- розширено: арсенал психолого-методичного інструментарію щодо гармонізації процесу професійного розвитку майбутніх психологів та психологів-фахівців з метою конструктивного подолання та попередження криз професійного становлення.Практичне значення дослідження визначається тим, що програма психологічного супроводу процесу професійного становлення психологів, розроблена та апробована з метою запобігання явищам дезадаптації та кризовим станам, може використовуватись психологами-практиками в якості методичного забезпечення консультативної і корекційно-превентивної роботи. Пропонований комплекс заходів, що передбачає запровадження наставництва для студентів-психологів під час ознайомчої і виробничої практики, проведення тренінгів для фахівців із високим рівнем тривожності, може бути застосований в системі безпервної психологічної освіти. Окремі результати дослідження можуть знайти своє застосування у роботі центрів підвищення кваліфікації та навчальному процесі професійної підготовки психологів у якості складової методичного забезпечення навчальних дисциплін: «Психологія кризових станів», «Психологія праці», «Психологія управління», «Самоменеджмент психолога», «Основи психологічної практики».Ключові слова: особистість, тривожність, індивідуально-психологічні чинники, процес професійного становлення, кризи професійного становлення, криза професійного вибору, криза професійного росту, криза професійної кар'єри, майбутні психологи, психологи-фахівці, психологи-початківці, наставництво, безперервна освіта.^UThe thesis presents the theoretical generalization and solving the important scientific problem of determining individual psychological factors of anxiety as a professional crises indicator in the personal professional development process. We determined theoretical and methodological principles of studying the psychological factors of personal anxiety in connection with the process of professional development and the specifics of overcoming crises in professional development based on the analysis of Ukrainian and Western scientific approaches in psychology. The initial position and logic of the study is based on the methodology of integrative-personal approach to understanding the phenomenon of anxiety as a polydeterministic formation, which is manifested at all levels of individual psychological functioning. We analyzed the main conceptual definitions of "personal anxiety". Depending on the focus of the study, scientists interpret it as personal disposition caused by a stress factor, the consequence of social needs frustration, the result of violation of the personal self-regulation mechanism, stable motive and stable form of this mechanism's implementation, the function of potentially dangerous situation and individual interpretation of it.We have witnessed the lack of scientific unity in defining the concept of anxiety and approaches to its operationalization based on the generalization results of existing modern psychological science concepts, theories and models of personal anxiety in terms of its biological, psychological and social nature, content, essence and phenomenology.The scientific novelty and theoretical significance of the work is that:– for the first time: the conceptual model of anxiety, represented by the integrative interrelation of its cognitive-dispositional, emotional-value and regulatory-motivational factors, is theoretically and empirically substantiated;– specified: the psychological content of the anxiety as an indicator of professional development crisis of the individual in the process of psychologists' professional development.– advanced: scientific understanding of the specifics of the anxiety determination at the different stages of professional development of psychologists, who are getting qualifications (crisis of professional choice stage of professional education); improve their skills (stage of primary professionalization - crisis of professional growth) and retrain, getting a new specialty (stage of secondary professionalization - crisis of professional career).– expanded: the variety of psychological and methodological tools for harmonizing the professional development process of future psychologists and psychologists-specialists in order to prevent professional development crises of the individual.The practical significance of the study is determined by the fact that the program of psychological support of the psychologists' professional development process, developed and tested to prevent maladaptation and crisis, can be used by practicing psychologists as a methodological support for counseling and correctional work. The offered set of measures can be used in the system of continuing psychological education as a part of mentoring for psychology students during the introductory practice, internship training and trainings for professionals with a high level of anxiety. Some research results can be used in the work of training centers and the educational process of training psychologists as part of the methodological support in disciplines: "Psychology of Crisis", "Occupational Psychology", "Psychology of management", "Psychologist's Self-Management" and "Fundamentals of Psychological Practice".Key words: personality, anxiety, individual psychological factors, professional development process, professional development crises, professional choice crisis, professional growth crisis, professional career crisis, future psychologists, psychologists-specialists, beginner psychologists, mentoring, lifelong education.

У дисертації здійснено обґрунтування сутності відповідальності та експериментальну перевірку дієвості наставництва як засобу формування відповідальності студентської молоді. Визначено та теоретично обґрунтовано: поняття «формування відповідальності студентської молоді засобами наставництва»; особливості впровадження групового студентського наставництва дітей, що перебувають в інституційних закладах догляду та виховання; особливості формування відповідальності студентської молоді засобами наставництва в умовах закладу вищої освіти; критерії і показники сформованості відповідальності студентської молоді: когнітивно-аксіологічний (усвідомлення сутності відповідальності, усвідомлення відповідальності як цінності, прийняття відповідальності як власної цінності); рефлексивно-прогностичний (рефлексивність, емпатійність, планування та прогнозування соціально значущого результату); мотиваційно-емоційний (соціально значуща мотивація, позитивна емоційність, альтруїстичність); діяльнісно-операційний (самостійність та ініціативність, активність, контроль та самоконтроль); виявлено та охарактеризовано рівні сформованості відповідальності студентської молоді: оптимальний, ситуативний, мінімальний; уточнено трактування понять «відповідальність», «наставництво», «наставник», «суспільно орієнтоване навчання (Service-Learning)»; подальшого розвитку набули форми та методи виховної роботи закладу вищої освіти щодо формування відповідальності студентської молоді. В освітній процес закладів вищої освіти впроваджено якісно новий підхід до формування відповідальності студентської молоді через організацію участі у наставництві дітей, що перебувають в інституційних закладах догляду та виховання. Розроблено програму участі студентської молоді у наставництві, яка має три складники: міні програму «Моя відповідальність», тренінг «Шлях до наставництва», участь в індивідуальному та груповому (програма «Друзі та порадники») наставництві. Запропоновано форми та методи роботи зі студентської молоддю щодо формування їхньої відповідальності засобами наставництва, розроблено методичні рекомендації для викладачів закладів вищої освіти, організаторів соціально-виховної роботи у закладах вищої освіти, педагогів, студентів, соціальних педагогів, наставників. Обґрунтовано сутність поняття «відповідальність» та виявлено особливості формування відповідальності студентської молоді засобами наставництва в умовах закладу вищої освіти. Виокремлено особливості формування відповідальності студентської молоді засобами наставництва в умовах закладу вищої освіти.^UThe thesis presents the substantiation of the essence of responsibility and the experimental verification of the effectiveness of mentoring as a means of formation of responsibility of students' youth. Defined and theoretically substantiated: the concept of «formation of responsibility of student youth by means of mentoring»; features of introduction of students group mentoring of children who are in institutional care and upbringing institutions; features of formation of responsibility of student's youth by means of mentoring in the conditions of higher education institution; criteria and indicators of the formation of responsibility of student youth: cognitive-axiological (awareness of the essence of responsibility, awareness of responsibility as a value, acceptance of responsibility as one's own value); reflexive-prognostic (reflexivity, empathy, planning and forecasting a socially significant result); motivational-emotional (socially significant motivation, positive emotionality, altruism); activity-operative (independence and initiative, activity, control and self-control); identified and characterized levels of responsibility of student youth: optimal, situational and minimal; the interpretation of the concepts «responsibility», «mentoring», «mentor», «Service-Learning» has been clarified; forms and methods of upbringing work of higher education institutions on the formation of responsibility of student youth have been further developed. A qualitatively new approach to the formation of responsibility of student youth through the organization of participation in the children mentoring who are in institutional care and upbringing institutions has been introduced into the upbringing process of higher education institutions. A program of student youth participation in mentoring has been developed, which has three components: a mini program «My Responsibility», training «Path to Mentoring», individual and group (program «Friends and Advisers») participation in mentoring. Forms and methods of work with student youth on formation of their responsibility by means of mentoring are offered, methodical recommendations for teachers of higher education institutions, organizers of upbringing work in higher education institutions, teachers, students, social pedagogues, mentors have been developed. The essence of the concept of «responsibility» is substantiated and the peculiarities of formation of responsibility of student youth by means of mentoring in the conditions of higher education institution are revealed.

У дисертації визначено та науково обґрунтовано особливості професійної підготовки асистентів вчителів у закладах освіти Канади та окреслено можливості творчого використання прогресивних ідей канадського досвіду в систему професійної освіти України. На основі теоретичного аналізу фундаментальних досліджень узагальнено та систематизовано понятійно-термінологічний апарат дослідження: «асистент вчителя», «професійна підготовка асистента вчителя», «професійна компетентність асистента вчителя», «діти з особливими потребами», «інклюзивна освіта». Аналіз історико-педагогічного аспекту зародження та розвитку інклюзії показав, що цей процес залежить від суспільно-політичних та соціокультурних умов на території кожної з провінцій Канади. Визначено, що нормативно-правові засади професійної підготовки майбутніх асистентів вчителів у Канаді характеризуються розробленістю законодавчого забезпечення на рівні уряду провінцій та територій, яке постійно оновлюється та вдосконалюється відповідно до швидкоплинних вимог суспільства до освітнього процесу. Канадські заклади освіти мають свої підходи до укладання програм: відмінності можуть існувати і в межах освітніх закладів однієї провінції; в середньому тривалість навчання складає від 4 місяців до 6-ти років, в залежності від форми (денна, заочна, дистанційна або онлайн) навчання, переліку дисциплін та кредитів. Проаналізовано зміст освітніх програм 48 закладів освіти Канади з підготовки асистента вчителя. З'ясовано, що особливостями структури професійної підготовки майбутніх асистентів вчителів є: наявність 1-2 річної програми для асистентів, які отримують після завершення навчання спеціальний сертифікат або диплом, диверсифікація форм набуття освіти (денна, заочна, дистанційна або онлайн), гнучкість, відкритість. У закладах освіти Канади немає загальнодержавних вимог до підготовки асистента вчителя. Зміст підготовки асистентів передбачає застосування таких форм організації як: лекції, лабораторні роботи, семінари, практичні заняття в малих групах, самостійна робота на основі підручників, конспектів. Програмою передбачено вивчення студентами дисциплін циклу загальної та професійної підготовки. Встановлено, що до видів контролю належать: поточний, модульний, підсумковий, самоконтроль. Кожен канадський заклад освіти має свої умови для вступу абітурієнтів. Обґрунтовано основні функції (організаційна, навчально–розвивальна, прогностична, консультативна) та посадові обов'язки (використовувати професійні знання в практичній діяльності; здійснювати педагогічний супровід дитини з ООП в умовах інклюзивного навчання та ін.) асистентів вчителів у Канаді. Асистент вчителя володіє нормативно-правовою базою у сфері інклюзивної освіти, що регламентує виконання його роботи, в основі якої лежить командний підхід, який забезпечують вчитель, асистент вчителя, логопед, медичний персонал, адміністрація, а також батьки, які залучені до освітнього процесу. Вагомою складовою організації процесу підготовки асистентів є закріплення теоретичних знань студентів на практиці, зокрема вивчення практичного досвіду ведення документації у школах, де працює асистент вчителя, співпраця з вчителем у процесі проведення уроків. Доведеним є той факт, що ефективно організована педагогічна практика, її безпосередній зв'язок з теорією є одним з основних шляхів покращення професійної підготовки педагогічних кадрів, набуттям професійного практичного досвіду. Встановлено, що керівництво, наставництво та підтримку в процесі педагогічної практики, яка поділяється на навчальну та рефлексивну, забезпечує ментор. Він безпосередньо взаємодіє з майбутнім асистентом вчителя. Окреслено можливості використання прогресивних ідей канадського досвіду професійної підготовки асистентів вчителів у закладах освіти України. На основі аналізу досвіду професійної підготовки асистентів вчителів виокремлено методичні рекомендації для учасників освітнього процесу різних рівнів щодо вдосконалення професійної підготовки асистента вчителя у закладах вищої освіти України.^UThe dissertation identifies and scientifically substantiates peculiarities of the professional training of future teacher's assistants in Canadian educational institutions. It identifies the possibilities of creative implementing of foreign experience in Ukrainian education. Based on the theoretical analysis of fundamental research, the conceptual and terminological apparatus of the research is summarized and systematized: «teacher's assistant», «teacher's professional training», «educationalprofessional curriculum», «professional competence of a teacher's assistant», «and children with special needs», «inclusive education». The analysis of the historical and pedagogical aspects of the origin and development of inclusion has shown that this process depends on the socio-political and socio-cultural conditions in each of the provinces of Canada. It is determined that the legal framework for the training of future teacher's assistants in Canada is characterized by the development of legislative support of the provincial and territorial governments, which is constantly updated and improved in accordance with society's rapid requirements for education. Canadian educational institutions have their own approaches to completing a curriculum: the differences may exist within educational institutions in the same province; the average duration of training is from 4 months to 6 years, depending on the form (full-time, part-time, distance or online) training, the list of disciplines and credits. The content of the educational curricula of 48 Canadian educational institutions for teachers' assistant training was analyzed. It is found that the features of the structure of professional training of future assistants are: the presence of 1-2-year curriculum for assistants who receive a special certificate or diploma after graduation, diversification of forms of education (fulltime, part-time, distance or online), flexibility and openness. There are no nationwide teacher training requirements in Canadian educational institutions. The content of training of the assistants involves the usage of such forms of organization as lectures, laboratory work, seminars, and practical classes in small groups, independent work based on textbooks or abstracts. The curriculum provides for students the disciplines of the cycle of general and vocational training. It is stated that the types of control include current, modular, final or self-control. Each Canadian educational institution has its own conditions for admission. The main functions (organizational, educational, developmental, prognostic, advisory) and job responsibilities (apply professional knowledge in practice; provide pedagogical support to a child with special needs in inclusive education, etc.) of teaching assistants in Canada are substantiated. The teacher's assistant knows a legal framework in the field of inclusive education, which regulates the performance of his work, which is based on a team approach provided by the teacher, teacher's assistant, speech therapist, medical staff, administration, and parents involved in the educational process. An important component of the organization of the process of assistants' training is the consolidation of students' theoretical knowledge in practice, including studying the practical experience of documentation in schools where the assistant works, conducting lessons in cooperation with teachers, clearly showing care for children with disabilities during the working day. It is a proven fact that effectively organized pedagogical practice, its direct connection with the theory is one of the main ways to improve the professional training of teachers, gaining professional practical experience. It is established that a mentor provides guidance and support in the process of pedagogical practice, which is divided into educational and reflective. He interacts directly with the future teacher's assistant. The possibilities of using progressive ideas of the Canadian experience of professional training of teacher's assistants in educational institutions of Ukraine are outlined. Based on the analysis of the experience of professional training of teacher's assistants, methodological recommendations for participants of the educational process of different levels to improve the professional training of teacher's assistants in higher educational institutions of Ukraine have been identified.

Дисертаційна робота присвячена комплексному аналізу історії церковно-парафіяльних шкіл в системі освіти ХІХ–початку ХХ століть, що в свою чергу дозволяє зробити висновок, що церковно-парафіяльні школи відігравали важливу роль у процесі виховання та навчання підростаючого покоління. Царський уряд обрав православне духовенство як охоронця інтересів освіти імперії. Духовенству було доручено управління початковими школами, які офіційно називалися церковно-парафіяльними, а в 1836 році православне духовенство отримало право відкривати школи для навчання селянських дітей Закону Божому, читанню, письму і рахунку, а за Миколи I були офіційно визнані школи при монастирях і церквах. Святійший Синод заохочував духовенство відкривати парафіяльні школи у своєму царському указі від 29 жовтня 1836 року. Починаючи з 1884 року, російський імперський уряд розробив і видав низку указів і постанов щодо освітньої діяльності духовенства: «Положення про церковно-парафіяльні школи» 1884 року, «Навчальний план церковно-парафіяльних шкіл» 1886 року, «Положення про школи грамоти» 1891 року, «Положення про церковно-парафіяльні школи Православної Церкви» та «Положення про церковно-парафіяльні школи Православної Церкви та правила управління школами грамоти» у 1896 році та «Положення про церковні школи» у 1902 році. Публікація цих документів ознаменувала новий етап у розвитку церковних шкіл, коли парафіяльні школи отримали державну підтримку і стали невід’ємною частиною початкових шкіл. Протягом короткого періоду часу послідовно втілювалися в життя плани заснування церковно-парафіяльних шкіл, створювалися церковно-парафіяльні ради та надавалася підтримка школам на місцевому рівні.У роботі вперше визначено основні передумови розвитку церковно-парафіяльних шкіл як культурно-просвітницького осередку православ’я: боротьба з тотальною неграмотністю населення; створення єдиної системи початкових закладів освіти; виховання підростаючого покоління на християнських засадах задля подолання проявів девіантної поведінки; політика «освіченого абсолютизму» та ін. Обґрунтовано організацію процесу навчання і виховання дітей у церковно-парафіяльних школах ХІХ – початку ХХ ст.: превалювання релігійного компоненту над світським у теорії навчання та виховання; надання катехітичним предметам переваги першочерговості; зосередженість на дисциплінарності, природовідповідності, трудовому вихованні; перевага виховних цілей над навчальними; рівномірність розподілу навчальних предметів за днями тижня задля забезпечення однакової зайнятості школярів; навчальний матеріал подавався учням з урахуванням особливостей наявного життєвого досвіду; індивідуалізація впливів на учнів та ін. Розкрито принципи (наступності й міцності знань, пов’язаності з життям, практично-прикладної спрямованості, індивідуалізації, відповідальності, єдності навчання і виховання), зміст (навчальні плани і програми включали: теорію освіти й виховання, читання та письмо, історію, географію рідного краю, арифметичні знання, трудове навчання з садо-городньої та польової роботи, релігійну освіту, церковний спів); форми та види діяльності (підготовка до виступів та заходів просвітницько-релігійного змісту, гурткова робота зі співу та рукоділля, садівництво, наставництво над молодшими учнями). Науково обґрунтовано динаміку процесу навчання і виховання дітей у церковно-парафіяльних школах ХІХ – початку ХХ ст., визначено основні етапи: ( І (початок ХІХ ст. – 1864 р.) – формування мережі початкових шкіл України; ІІ (1864 р. – 1884 рр.) – реформування системи церковно-парафіяльних шкіл; ІІІ – (1884 – початок ХХ ст.) – розвиток церковно-парафіяльної школи та її занепад. У дисертації виявлено та схарактеризовано творчі постаті священнослужителів (митр. Платон, еп. Ієронім (Екземплярський), прот. Данило Данилевський свящ. Афанасій Сокологорський та ін.); викладачів (М. Реморов, Д. Сокологорська, В. Воблий, В. Овсієвський, дияк. Григорій Сандулов та ін.) авторів підручників і посібників (М. Корф, Х. Алчевська, К. Побєдоносцев, В. Зеньківський, С. Рачинський, С. Миропольський, О. Удод та ін.), які: розробили теоретичні й практичні засади навчання і виховання дітей у церковно-парафіяльних школах; обґрунтували систему принципів життя церковно-парафіяльних шкіл; науково узагальнили досвід початкової освіти ХІХ – 20-ті рр. ХХ ст.; змоделювали освітню систему церковно-парафіяльної школи. Священнослужителі, педагоги працюючи в церковно-парафіяльних школах, розробляли оригінальні підручники й посібники, вносячи в її зміст духовний і водночас особистісно-соціальний компоненти.Практична значущість роботи полягає у можливостях використання її результатів і розроблених рекомендацій у процесі підготовки фахівців гуманітарних спеціальностей і вихованні дітей у загальноосвітніх закладах освіти, у системі післядипломної педагогічної освіти та методичної роботи з учителями різних фахів.^UThe dissertation is devoted to a comprehensive analysis of the history of parish schools in the education system of the 19th-early 20th centuries, which in turn allows us to conclude that parish schools played an important role in the process of education and training of the younger generation.The clergy were entrusted with the management of primary schools, which were officially called church-parish schools, and in 1836 the Orthodox clergy received the right to open schools for teaching peasant children the Law of God, reading, writing and arithmetic. The Holy Synod encouraged the clergy to open parish schools in its royal decree of October 29, 1836. Starting from 1884, the Russian imperial government developed and issued a number of decrees and regulations regarding the educational activities of the clergy: «Regulations on Church and Parish Schools» of 1884, «Curriculum of Church and Parish Schools» of 1886, «Regulations on Literacy Schools» of 1891, «Regulations on Parish Schools of the Orthodox Church» and «Regulations on Parishl Schools of the Orthodox Church and Rules for the Management of Literacy Schools» in 1896 and «Regulations on Church Schools» in 1902. The publication of these documents marked a new stage in the development of church schools, when parish schools received state support and became an integral part of primary schools.For the first time, the work defines the main prerequisites for the development of church-parish schools as a cultural and educational center of Orthodoxy: the fight against the total illiteracy of the population; creation of a unified system of primary education institutions; education of the younger generation on Christian principles in order to overcome manifestations of deviant behavior; the policy of «educated absolutism» and others. The organization of the process of education and upbringing of children in church-parish schools of the 19th and early 20th centuries is substantiated: the predominance of the religious component over the secular in the theory of education and upbringing; giving priority to catechetical subjects; concentration on discipline, conformity to nature, labor education; the superiority of educational goals over educational ones; the uniformity of the distribution of educational subjects by days of the week in order to ensure equal employment of schoolchildren; educational material was given to students taking into account the peculiarities of the existing life experience; individualization of influences on students, etc. The principles (consistency and solidity of knowledge, connection with life, practical-applied orientation, individualization, responsibility, unity of education and upbringing), content (curriculums and programs included: theory of education and upbringing, reading and writing, history, geography of native regions, arithmetical knowledge, labor training in gardening and field work, religious education, church singing); forms and types of activities (preparation for performances and events of educational and religious content, group work on singing and needlework, gardening, mentoring younger students). The dynamics of the process of education and upbringing of children in church-parish schools of the 19th - early 20th centuries are scientifically substantiated, the main stages are identified: (I (beginning of the 19th century - 1864) - formation of a network of primary schools in Ukraine; II (1864 – 1884 years.) – reforming the system of church-parish schools III – (1884 – the beginning of the 20th century) – the development of the church-parish school and its decline.The dissertation revealed and characterized the creative figures of clergymen (metr. Platon, bishop Hieronymus (Ekzemplyarskyi), archpriest Danylo Danylevskyi, priest Athanasius Sokologorskyi, etc.); teachers (M. Remorov, D. Sokologorska, V. Voblii, V. Ovsievskyi, deacon Hryhoriy Sandulov, etc.) authors of textbooks and manuals (M. Korf, H. Alchevska, K. Pobyedonostsev, V. Zenkivskyi, S. Rachinskyi , S. Myropolskyi, O. Udod, etc.), who: developed theoretical and practical principles of education and upbringing of children in church and parish schools; substantiated the system of life principles of church and parish schools; scientifically summarized the experience of primary education in the 19th - 20s of the 20th century; modeled the educational system of the church - parish school. Clergymen and teachers working in church and parish schools developed original textbooks and manuals, adding spiritual and at the same time personal and social components to its content.The practical significance of the work lies in the possibilities of using its results and developed recommendations in the process of training specialists in humanitarian specialties and raising children in general educational institutions, in the system of postgraduate pedagogical education and methodical work with teachers of various specialties.

Розвиток професіоналізму майбутніх учителів фізичної культури є важливим завданням для закладів вищої освіти. Для успішного виконання цього завдання заклади вищої освіти повинні мати відповідну матеріально-технічну базу, а також висококваліфікований викладацький склад. На прикладі провінції Сичуань показано, що в останні роки в цій провінції істотно підвищилася якість підготовки майбутніх учителів фізичної культури. Це пов’язано з такими чинниками, як: збільшенням обсягу фінансування закладів вищої освіти, які займаються підготовкою вчителів фізичної культури; впровадженням нових освітніх технологій в освітній процес; підвищенням кваліфікації викладачів кафедр фізичної культури. Завдяки цим чинникам якість підготовки майбутніх учителів фізичної культури у провінції Сичуань значно зросла, а відповідно й позитивно позначилося на якості фізичного виховання учнів у школах провінції. Доцільність дослідження й вирішення зазначеної проблеми, її актуальність і доцільність зумовлені також наявними суперечностями між: потребою в розвитку професіоналізму майбутніх учителів фізичної культури коледжів (на прикладі провінції Сичуань), що сприяють його практичній реалізації в процесі навчання; доцільністю використання передових ідей китайських науковців щодо розвитку професіоналізму майбутніх учителів фізичної культури коледжів (на прикладі провінції Сичуань) та недостатньою обізнаністю українських дослідників цими ідеями; практичною потребою у розвитку професіоналізму майбутніх учителів фізичної культури коледжів і недостатньою систематичністю у процесі їхньої професійної підготовки. Для вирішення поставлених завдань, досягнення мети та перевірки гіпотези дослідження використано комплекс сучасних методів: теоретичні (аналіз нормативно-правових документів, психолого-педагогічної літератури, інтернет-ресурсів, авторефератів, дисертацій, монографій, що дало змогу визначити та теоретично обґрунтувати педагогічні умови розвитку професіоналізму майбутніх учителів фізичної культури коледжів провінції Сичуань); емпіричні (анкетування, опитування, педагогічне спостереження, самооцінка та експертна оцінка, тестування, групові та індивідуальні бесіди із здобувачами та викладачами – учасниками педагогічного експерименту, експертами, керівниками освітніх закладів, проєктування, педагогічний експеримент, інтерпретація отриманих даних); методи математичної статистики (статистична обробка даних, графічне відображення результатів, критерій Пірсона) для кількісного аналізу одержаних у педагогічному дослідженні результатів і встановлення їх достовірності щодо розвитку професіоналізму майбутніх учителів фізичної культури коледжів провінції Сичуань. У дисертації вперше теоретично обґрунтовано педагогічні умови розвитку професіоналізму майбутніх учителів фізичної культури коледжів провінції Сичуань: створення позитивного іміджу професії вчителя фізичної культури, що допоможе залучити до цієї професії найкращих випускників шкіл; розвиток системи наставництва для молодих учителів фізичної культури, що дозволить їм отримати підтримку від більш досвідчених колег і швидше адаптуватися до роботи в школі; забезпечення доступу майбутніх учителів фізичної культури до сучасних інформаційних технологій, що дозволить їм використовувати їх у своїй роботі для підвищення ефективності навчання; уточнено: визначення суті поняття «професіоналізм майбутніх учителів фізичної культури», як складний і багатогранний процес, компонентами якого є: теоретичне навчання, практична підготовка педагогічна майстерність, сучасні педагогічні технології; зміст структурних компонентів розвитку професіоналізму майбутніх учителів фізичної культури коледжів провінції Сичуань (мотиваційно-ціннісний, змістовий, процесуальний, особистісно-рефлексійний); критерії (мотиваційно-діагностичний, когнітивно-діяльнісний, компетентнісно-рефлексійний), показники (мотиви, потреби, інтереси, знання, уміння, навички, здатність адекватно оцінювати власну діяльність, рефлексія), рівні (високий, середній, низький) розвитку професіоналізму майбутніх учителів фізичної культури коледжів провінції Сичуань. Подальшого розвитку набули положення щодо оновлення форми, методи і засоби розвитку професіоналізму майбутніх учителів фізичної культури коледжів провінції Сичуань. Теоретичними положеннями та практичними напрацюваннями можуть послугуватися: викладачі під час проведення аудиторних і позааудиторних занять, при розробці навчальних програм, створенні навчальних посібників із фахових дисциплін; студенти в процесі підготовки до лекційно-семінарських занять, написанні магістерських робіт. Матеріали дослідження можуть використовуватися в професійній підготовці майбутніх учителів фізичної культури у закладах вищої освіти для оновлення змісту лекційних і практичних занять; в організації педагогічної практики; у процесі написання магістерських робіт; у розробці освітніх програм; у створенні навчальних підручників; у системі післядипломної освіти та підвищення кваліфікації учителів.^UThe development of professionalism of future physical education teachers is an important task for higher education institutions. To successfully fulfill this task, higher education institutions must have the appropriate material and technical base, as well as a highly qualified teaching staff. The example of Sichuan Province shows that in recent years the quality of training future physical education teachers has significantly improved in this province. This is due to such factors as: increasing the amount of funding for higher education institutions that train physical education teachers; the introduction of new educational technologies into the educational process; the professional development of teachers of physical education departments.Thanks to these factors, the quality of training future physical education teachers in Sichuan Province has significantly increased, and accordingly, has positively affected the quality of physical education of students in the province's schools.The feasibility of research and solving this problem, its relevance and feasibility are also due to the existing contradictions between: the need for the development of professionalism of future physical education teachers of colleges, which contribute to its practical implementation in the learning process; the expediency of using advanced ideas of Chinese scientists on the development of professionalism of future physical education teachers of colleges and the lack of awareness of Ukrainian researchers of these ideas; the practical need for the development of professionalism of future physical education teachers of colleges and the lack of systematicity in the process of their professional training.To solve the set tasks, achieve the goal and test the hypothesis of the study, a set of modern methods was used: theoretical; empirical (questionnaires, surveys, pedagogical observation, self-assessment and expert assessment, testing, group and individual conversations with students and teachers - participants in the pedagogical experiment, experts, heads of educational institutions, design, pedagogical experiment, interpretation of the data obtained); methods of mathematical statistics (statistical processing of data, graphical representation of results, Pearson's criterion) for quantitative analysis of the results obtained in the pedagogical research and establishment of their reliability regarding the development of professionalism of future physical education teachers of colleges in Sichuan Province.In the dissertation, the pedagogical conditions for the development of professionalism of future physical education teachers of colleges in Sichuan Province were theoretically substantiated: creating a positive image of the profession of a physical education teacher, which will help attract the best graduates of schools to this profession; developing a mentoring system for young the physical education teachers, which will allow them to receive support from more experienced colleagues and adapt to work in school faster; providing access to modern information technologies for future physical education teachers, which will allow them to use them in their work to improve the efficiency of learning; the definition of the essence of the concept of "professionalism of future physical education teachers" has been clarified, as a complex and multifaceted process, the components of which are: theoretical training, practical training, pedagogical skills, modern pedagogical technologies; the content of the structural components of the development of professionalism of future physical education teachers of colleges in Sichuan Province (motivational-value, content, procedural, personality-reflexive); criteria (motivational-diagnostic, cognitive-activity, competence-reflexive), indicators (motives, needs, interests, knowledge, skills, abilities, ability to adequately assess one's own activities, reflection), levels of development of professionalism of future physical education teachers of colleges in Sichuan Province.The provisions on the updating of the forms, methods and means of development of professionalism of future physical education teachers of colleges in Sichuan Province have been further developed.Theoretical provisions and practical developments can be used by: lecturers during the conduct of classroom and extracurricular classes, when developing curricula, creating textbooks on professional disciplines; students in the process of preparing for lecture-seminar classes, writing master's theses.The research materials can be used in the professional training of future physical education teachers in higher education institutions for updating the content of lecture and practical classes; in the organization of pedagogical practice; in the process of writing master's theses; in the development of educational programs; in the creation of textbooks; in the system of postgraduate education and teacher training.